\id ZEC 
\ide UTF-8
\h КНИГА ПРОРОКА ЗАХАРІЇ
\toc1 Книга пророка Захарії
\toc2 Захарії
\mt1 КНИГА ПРОРОКА ЗАХАРІЇ.
\c 1
\p
\v 1 У восьмому місяці, в другому Дарійовому році, надійшло слово Господнє до пророка Захарії Варахієнка, сина Аддового, таке: 
\v 2 Прогнівився вельми Господь на ваших отців; 
\v 3 Оце ж скажи їм: Так говорить Господь сил небесних: Обернітесь до мене, говорить Господь Саваот, то й я обернусь до вас, говорить Господь сил небесних. 
\v 4 Не будьте ж такі, як отці ваші, що до них промовляли прежні пророки, кажучи: Так говорить Господь Саваот: Зверніте з ледачих стежок ваших і від лихих учинків ваших; та вони не слухали й не вважали на мене, говорить Господь. 
\v 5 Отці ваші — де ж вони? та й пророки — чи вічно ж їм жити? 
\v 6 Слова ж мої й присуди мої, що я заповідав через слуг моїх пророків, чи ж не справджались на отцях ваших? і вони навертались та й говорили: Як призначив Господь Саваот учинити нам після стежок наших і по вчинках наших, так і зробив. 
\v 7 Двайцять четвертого дня одинайцятого місяця, у другому Дарійовому році, надійшло слово Господнє до пророка Захарії Варахієнка, сина Аддового, таке: 
\v 8 Бачив я вночі видиво: чоловік на червоному коні стоїть проміж миртами в зеленій долині, а за ним коні червонобурі, теркаті й білі; 
\v 9 І спитав я: Хто вони, пане мій? і сказав мені ангел, що розмовляв ізо мною: Я скажу тобі, хто вони. 
\v 10 Тоді озвався чоловік, що стояв проміж миртами, й сказав: Се ті, що їх Господь послав пройти землю. 
\v 11 Вони ж заговорили до ангела Господнього, що стояв проміж миртами й сказали: Пройшли ми землю й ось, вся земля заселена й спокійна. 
\v 12 І озвавсь ангел Господень і сказав: Господи Вседержителю! докіль будеш ти немилосерден до Ерусалиму й городів Юдиних, що гнівишся на них уже сімдесять років? 
\v 13 І відказав Господь ангелові, що розмовляв ізо мною, словами благими, словами відрадними. 
\v 14 І сказав мені ангел, що розмовляв ізо мною: Вісти голосно й скажи: Так говорить Господь Саваот: Я жалую Ерусалима й Сиона великою ревностю; 
\v 15 І палаю великим гнівом, проти тих спокойних народів, бо як я легко, гнівився, вони збільшали зло. 
\v 16 Тим же то таж говорить Господь: Повернусь ізнов милосердно до Ерусалиму: в йому одбудується мій храм, говорить Господь Саваот, та й простягнуть будівельній шнур через Ерусалим. 
\v 17 Далій оповісти й скажи: Так говорить Господь сил небесних: Городи мої попереповнюються знов добром, і потішить Господь Сиона, й вибере собі знов Ерусалим. 
\v 18 І підвів я мої очі й дивлюсь: ось чотири роги. 
\v 19 І спитав я у ангела, що розмовляв ізо мною: Що се? а він відказав мені: Се роги, що порозкидали Юду, Ізраїля й Ерусалим. 
\v 20 Потім показав мені Господь чотирі ремісники. 
\v 21 І поспитав я: Що вони йдуть робити? а він відказав так: Оті роги так порозкидали Юду, що ніхто не здоліе підвести голови своєї: а сі прийшли, щоб їх полякати та позбивати роги в народів, що підняли рога проти Юдиної землі, щоб її порозмітувати.
\c 2
\p
\v 1 І споглянув я знов і бачу: ось чоловік, і мав в руці міряльного шнура. 
\v 2 Я спитав: Куди ти йдеш? а він сказав мені: Розміряти Ерусалим, щоб знати, який він завширшки й який завдовжки. 
\v 3 Аж ось виступив ангел, що розмовляв ізо мною, другий же ангел вийшов вустрїч йому. 
\v 4 І сказав той до його: Біжи й скажи сьому молодикові так: Одкрито стояти ме Ерусалим через множество людей і скоту в ньому. 
\v 5 І сам я, говорить Господь, буду йому поломяним муром, і прославлю себе посеред його. 
\v 6 Гей, гей! утікайте ж із півночньої вемлі, говорить Господь: Я бо вас порозвівав, ніби на всі чотири вітри, говорить Господь. 
\v 7 Утікай, Сионе, ти, що пробуваєш у дочки Вавилонської. 
\v 8 Так бо говорить Господь сил небесних: Задля слави послав мене він до народів, що вас обдерали; хто бо торкається до вас, торкається об зїницю ока мого. 
\v 9 І ось, я підніму на них руку мою, й стануть вони здобиччю невольникам своїм, і зрозумїєте, що се Господь сил небесних послав мене. 
\v 10 Викликуй же радісно й веселись, дочко Сионова! ось бо, я прийду й осядусь посеред тебе, говорить Господь. 
\v 11 І прийдуть тоді многі народи до Господа, й будуть моїм народом; і я оселюсь посеред тебе, й зрозумієш, що мене послав до тебе Господь сил небесних. 
\v 12 І посяде Господь Юду, як своє наслідде на святій землі, й вибере собі знов Ерусалим. 
\v 13 Умовкни ж, усяке тіло, перед Господом! він бо підіймається з святого пробутку свого.
\c 3
\p
\v 1 І показав мені первосвященника Ісуса, що стояв перед ангелом Господнім, та й сатану, що стояв праворуч його, щоб його винуватити. 
\v 2 І сказав Господь (через ангела) до сатани: Нехай загрозить тебе, сатано, Господь, нехай загрозить Господь, вибравший собі Ерусалим! Хиба він не головня, вихоплена з огню? 
\v 3 Ісус же був у замазаній одежі, стоючи перед ангелом. 
\v 4 І озвався сей і сказав до инших (ангелів), що стояли перед ним: Поздіймайте з його замазану одіж! а йому сказав: Дивись, я зняв із тебе неправедність твою, й вдягаю тебе в одіж святочну. 
\v 5 І говорив далій: Вложіть йому на голову чистий кидар, і вложили йому на голову чистий кидар, і наділи ризи на його; ангел же Господень стояв. 
\v 6 І заповів ангел Господень Ісусові і сказав: 
\v 7 Так говорить Господь сил небесних: Як ходити меш дорогами моїми й будеш пильнувати сторожі моєї, то будеш судити дім мій й наглядати над моїми дворами. І дам тобі в підмогу з тих, що стоять оттут. 
\v 8 Слухай же вважно, ти первосвященниче Ісусе, ти й товаришу твої, щозасідають перед тобою, — сі мужі знаменні: Ось, я приведу слугу мого, Пагонця. 
\v 9 А ось, і камінь, що кладу перед Ісусом; на сьому камені семеро очей; і виріжу на йому начерки його, говорить Господь сил небесних, і зітру гріх землі сієї одного дня. 
\v 10 Того часу, говорить Господь сил небесних, буде одно одного закликати під виноград і фиговину.
\c 4
\p
\v 1 І вернувся той ангел, що розмовляв ізо мною, і розбудив мене, наче будять кого сонного. 
\v 2 І спитав мене: Що бачиш? Я відказав: Бачу світильника, — ввесь із золота; зверху в його кубочки на оливу й сім лямп на йому, а також сім дудочок до наливання в лямпи, що на йому. 
\v 3 А коло його дві оливині, одна праворуч від кубочка, а друга ліворуч. 
\v 4 І запитавсь я та й кажу ангелові, що розмовляв ізо мною: Проти чого воно, добродію? 
\v 5 І відказав ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив: Хиба ти не знаєш, що воно? А я відповів: Ні, добродію, не знаю. 
\v 6 Тоді озвався він і сказав мені: Се, — Господнє слово до Зоробабеля, і значить: Ні військом, ні силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних. 
\v 7 Хто ж ти, велика горо, перед Зоробабелем? Ти — низина, а він положить угловового каменя при веселих викликаннях: Ласка, ласка на ньому! 
\v 8 І надійшло слово Господнє до мене: 
\v 9 Як руки Зоробабелеві заложили, основи під сей дом, так його руки й скінчать його, й зрозумієте, що Господь сил небесних послав мене до вас: 
\v 10 Хто ж би маловажив день сей, коли, радіючи, тоті семеро дивляться на будівельну вагу в руках у Зоробабеля? — се очі Господні, що обіймають зором увесь круг земний. 
\v 11 Тоді озвався я й промовив до його: Проти чого ж сі дві оливини, праворуч і ліворуч світильника? 
\v 12 І озвавсь я вдруге й промовив до його: Проти чого сі дві галузки оливні, що золотими дудочками виливають із себе золоту оливу? 
\v 13 І відказав мені: Хиба ти не знаєш, що се? Я ж відповів: Ні, добродію, не знаю. 
\v 14 А він сказав: Се два помазані оливою, що стоять перед Владикою всієї землі.
\c 5
\p
\v 1 І підвів я знов очі й побачив, аж се летить писаний звиток. 
\v 2 І спитав він у мене: Що ти бачиш? а я кажу: Бачу летючий писаний звиєць, двайцять локот завдовжки й десять локот завширшки. 
\v 3 І промовив він до мене: Се прокляттє, що виходить на всю країну кожен, що крадекривдить, буде вигублений, як се написано на одній стороні; так само хто ложно кленеться буде вигублений, як написано на другій стороні. 
\v 4 Я допущу те прокляттє, говорить Господь Саваот, і ввійде воно в господу злодія і в господу того, що моїм імям ложно божиться, й оселиться воно в їх домівках, і вигубить їх укупі з їх деревяною й камяною роботою. 
\v 5 І вийшов ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив до мене: Підведи очі твої й подивись, що се за проява? 
\v 6 Кажу ж я: Що се? А він відказав: Се виходить мірка, й додав: се образ їх у всій країні. 
\v 7 Аж ось, піднялась оловяна покришка, а там у єфі седить женщина. 
\v 8 І промовив він: Отся — то сама безбожність і пхнув її в ефу, та й накрив оловяною покришкою. 
\v 9 І зняв я очі свої й побачив: аж ось проявились дві женщини, й вітер дув у крила їм, а крила в їх були наче в кані; й підняли вони ефу та й понесли її між землею й небом. 
\v 10 І поспитав я в ангела, що розмовляв ізо мною: Куди несуть вони єфу? 
\v 11 Він же відказав мені: Щоб виготовити їй пробуток у Сеннаар-землі й як осядеться вона там, то поставиться на своїй підставці.
\c 6
\p
\v 1 Знов підвів я очі мої і дивлюсь, аж се — чотирі колесниці виходять із провалу між двома горами; гори ж були мідяні. 
\v 2 У первій колесниці були коні червоні, у другій вороні, 
\v 3 У трейтій колесниці коні білі, а в четвертій коні теркаті, дужі. 
\v 4 Я озвався й спитав ув ангела, що розмовляв ізо мною, й сказав: Проти чого воно, добродію? 
\v 5 І відповів ангел і сказав мені: Се чотирі вітри небесні виходять стояти перед Владикою всієї землі. 
\v 6 Отті вороні коні йдуть у землі на північ, а білі йдуть позад них; теркаті ж ійдуть у землі полуденні. 
\v 7 А дужі вийшли й намагались ійти, щоб перебігти землю; і повелів він: Ійдіть, пробігайте землю! І пробігли землю. 
\v 8 Тоді покликав мене й так промовив до мене: Дивись! ті, що вирушили в півночні землі, заспокоїли гнів духа мого на землі півночній. 
\v 9 І надійшло слово Господнє до мене: 
\v 10 Возьми з дарів у тих, що прибули з неволі, у Хелдая, Товії й Едая, та й іди того ж дня в господу Иосії Софоніенка, що прийшов із Вавилону; 
\v 11 Там возьми срібла й золота та й пороби вінці й вложи на голову Ісусові Йоседекенкові, первосвященникові, 
\v 12 І скажи йому: Так говорить Господь Саваот: Ось, муж — імя йому Пагонець, він виросте з свого кореня й збудує храм Господеві. 
\v 13 Так, він збудує дім Господень і увінчається славою, й засяде й володіти ме на престолі свойму; буде ж він і священником на престолі свойму, й буде рада мира між сим і другим (престолом). 
\v 14 Вінці ж будуть на спомин про Хелема, Товія, Едая й Хена Софонієнка в дому Господньому. 
\v 15 І ті, що далеко живуть, приходити муть, помагати при будові храму Господнього, й взнаєте, що мене послав Господь сил небесних до вас; і станеться те, коли щиро слухати мете голосу Господа, Бога вашого.
\c 7
\p
\v 1 У четвертому році царя Дарія, надійшло слово Господнє до Захарії, на четвертий день девятого місяця, Хаслева. 
\v 2 Послано Сарецера й Регем-Мелеха вкупі з товаришами помолитись перед лицем Господнім, 
\v 3 І спитати священників, що служили в дому в Господа сил небесних, та в пророків: Чи маємо в пятому місяці плакати й постити, так як уже багато літ досі чинили? 
\v 4 І надійшло до мене слово Господа сил небесних: 
\v 5 Скажи всьому народові в краю й священникам так: Коли ви в пятому й сьомому місяці вже сімдесята, років постили й плакали, так чи ви ж постили справді мені? 
\v 6 Або коли ви їли й пили, так хиба ви не про себе їли й пили? 
\v 7 Чи не сі ж самі слова проголошував Господь через попередних пророків, як іще Ерусалим був люден і зупокоєн із городами своїми навкруги, та як полуденні країни й низина були залюднені? 
\v 8 І надійшло слово Господнє до Захарії: 
\v 9 Так говорить Господь Саваот: Чиніте правду на суді, й доказуйте любов та милосердє кожен до свого ближнього. 
\v 10 Не тісніть удови й сироти, заволоки та злиденника, й не мисліть у вашому серці зла одно одному. 
\v 11 Вони ж не хотіли на се вважати, одвертались від мене й затулювали собі уші, щоб не чути, 
\v 12 І заткали серця свої, щоб не слухати закону й слів, що Господь Саваот посилав Духом своїм через прежні пророки; за-те ж і досяг їх великий гнів Господа сил. 
\v 13 Через те ж і бувало: як він накликав, а вони не слухали, так само й вони взивали, а я не слухав, говорить Господь сил. 
\v 14 І я порозкидав їх проміж усіма народами, що їх перш вони й не знали, й зробилась країна пусткою по них так, що ніхто не переходив її ні сюди, ні туди, та й так обернули вони бажану землю в пустиню.
\c 8
\p
\v 1 І надійшло слово Господа сил небесних, таке: 
\v 2 Так говорить Господь Саваот: Я був повен ревнивої любови до Сиону, тим то й запалав великим гнівом за його. 
\v 3 Так говорить Господь; Обернуся до Сиону й буду пробувати в Ерусалимі, й звати меться Ерусалим городом правди, а гора Господа сил небесних — горою святою. 
\v 4 Так говорить Господь Саваот: Знов седіти муть по майданах Ерусалимських діди й баби, кожне з костуром у руці задля довгого віку свого. 
\v 5 І повно буде по городських майданах хлопят і дівчат, що грати муться по улицях. 
\v 6 Так говорить Господь сил: Коли се вдавати меться дивним ув очах останків з народу в тоті дні, то хиба ж воно дивне й у моїх очах? говорить Господь сил небесних. 
\v 7 Так говорить Господь Саваот: Ось, я повизволяю люд мій із земель восточніх і з земель від заходу сонця; 
\v 8 І поприводжу їх, та й будуть жити в Ерусалимі, й будуть вони моїм людом, а я — їх Богом у правді й справедливості. 
\v 9 Так говорить Господь сил: Кріпіть руки ваші, ви, що в сих днях чуєте сі слова з уст пророків, що були при засновинах дому Господа сил небесних, щоб храм будувати. 
\v 10 До того бо часу не було ніякої користі ні людям ані користі з роботи скотом; хто виходив і хто ввіходив, не був безпечен від ворога, та й допустив я ворогуванне між людьми одного проти одного. 
\v 11 Нині ж я не той, що в прежні часи до останку люду сього, говорить Господь сил. 
\v 12 Посів бо рости ме в супокою; виноградина давати ме плод свій і земля вроджай свій, та й небо давати ме росу свою, й усе те оддам у посіданнє послідові люду сього. 
\v 13 І буде так, що, як ви, доме Юдин і доме Ізрайлів, були прокляттем у народів, так я спасу вас, і будете благословеннєм; то ж не бійтеся; кріпіте руки ваші! 
\v 14 Так говорить Господь сил небесних: Як постановив я був покарати вас, коли батьки ваші гнівили мене, говорить Господь Саваот, та й не відмінив того, 
\v 15 Так само постановив я нині зробити добро Ерусалимові й Юдиному домові; не бійтеся! 
\v 16 От же які вчинки вам чинити: Говоріте одно одному правду та й судіте по правді й задля спокою в воротях ваших. 
\v 17 Не мисліть у вашому серці нічого лихого одно одному та й не любуйтесь у льживій присязї, се бо все я ненавиджу, говорить Господь. 
\v 18 І надійшло до мене слово Господа Саваота: 
\v 19 Так говорить Господь сил небесних: Пости в четвертому, пятому, сьомому й десятому місяці переміняться домові Юдиному в радощі й в веселі празники; тілько ви полюбіть правду й мир. 
\v 20 Так говорить Господь сил: І приходити муть народи й осадники, многих городів; 
\v 21 І будуть приходити осадники одного міста до осадників другого та казати: Ось; ходімо туди, помолитись перед лицем Господнім й шукати ласки в Господа сил небесних; і скажуть ті: пійду й я. 
\v 22 І приходити муть многі племена й сильні народи шукати Господа Саваота в Ерусалимі й благати Господа. 
\v 23 Так говорить Господь сил небесних: У ті часи буде так, що десятеро з усяких різномовних народів ухоплять за полу Юдея, й казати муть: Пійдемо й ми з тобою, ми бо чули, що з вами Бог.
\c 9
\p
\v 1 Пророче слово Господнє, проти міста Гадрах, та й на Дамаск воно наляже бо око Господнє на всіх людей (позирає), як і на ввесь рід Ізраїлський, 
\v 2 Та й на Емат примежнии, на Тир, і на Сидон; вони бо себе аж надто мають за мудрих. 
\v 3 Тир побудував собі замки й намножив стілько срібла, як пороху, а волота, як на улиці грязї. 
\v 4 Та ось, Господь вробить його бідним й зломить силу його на морі, та й самого його пожере огонь. 
\v 5 Гляне на те Аскалон и здрігнеться, і Газа затремтить укупі з Екроном; бо надія його вийде йому на сором: не стане царя в Газі, Аскалон же запустіє. 
\v 6 Чужинці оселяться в Азоті, і зломлю гордощі Филистіїв. 
\v 7 Вирву мясо кріваве з уст у його, жертву погану з зубів у його, й привернеться він до Бога нашого, й будуть вони, мов тисячники, в Юди передувати, та й Екронт буде, як Евузій. 
\v 8 І поставлю чату перед моїм храмом проти війська, проти проходячих туди й назад, і не буде проходити грабіжник; я бо тепер наглядати му моїми очима застим. 
\v 9 Веселися, Сионова дочко, викликай радісно, дочко Ерусалимська: Се Царь твій надходить до тебе, справедливий і спасаючий, тихий — сидячи на осляті, сині яремної осліці. 
\v 10 Тоді я поторощу вози боєві в Ефраїма й боєві коні в Ерусалимі та й поломаний буде лук воєнний; він бо проповідати ме мир народам, і зацарює від моря до моря, від ріки та й до конців землі. 
\v 11 І кровю завіту твого вибавлю я вязнів твоїх із ями, що в ній води нема. 
\v 12 Вертайтесь до твердині, ви вязні, жиючі в надії! що тепер оповіщаю, дам вам удвоє. 
\v 13 Бо, неначе лука, натягну собі Юду, а сагайдака наповню Ефраїмом, і підійму синів твоїх, Сионе, проти твоїх синів, земле ти Йонська, та й зроблю тебе мечем у силача. 
\v 14 І зʼявиться над ними Господь, і блискавицею вилетить стріла його, й загуде Господь трубою, та й ступати ме бурею, віючою з полудня. 
\v 15 І хоронити ме їх Господь Саваот, а вони будуть валити і підбивати під себе каміннєм із пращі, будуть пити до перепою, ніби вином, ї переповняться, як ті кубки жертовні, як угли в жертовника. 
\v 16 І спасе їх Господь Бог у ті часи, спасе нарід свій, як овець, і, мов дорогі камені в вінці, заблищать вони на землі його. 
\v 17 О, яка ж велика доброта його, що за красота його! Хліб додаватиме духа молодикам, а вино — дівчатам!
\c 10
\p
\v 1 Просіте в Господа дощу, коли його треба, а Господь блисне блискавицею і дасть вам ливень, дасть кожному траву на полі. 
\v 2 Бо терафими вам пусте говорять, та й віщуни видять неправду й оповідають сни пусті; вони потішають вас оманою; тим то й блукають люде, як вівці, пустопаш, бідують, бо нікому їх пасти. 
\v 3 На пастирів гнівом я палаю, і козлів тих (провідників) я покараю; бо навідається Господь сил до свого стада, й поставить рід Юдин, мов славного коня свого, до бою. 
\v 4 Із нього буде вугловий камінь, із нього — приколок, із нього — лук до бою, із його вийдуть всі гетьмани народу. 
\v 5 Ніби невміраки, будуть вони побивати на війні та, мов грязь на дорозі топтати, й воювати; бо Господь із ними, й посоромлять їздеців на конях. 
\v 6 Подам силу Юдиному дому й спасу дім Йосифів, і приверну їх; я бо змилосердивсь до них, і будуть вони в мене, ніби я й не відкидав їх; я бо їх Гоеподь і Бог їх, та й вислухаю їх. 
\v 7 Лицарем буде Ефраїм у мене; серце їх звеселиться, мов вином заграє; і бачити муть се їх діти й зрадіють; веселитись будуть серця їх у Господі. 
\v 8 Я дам їм знак і зберу їх до купи, бо я їх, викупив собі; безліч буде їх у мене, істілько як перед тим було; 
\v 9 І розміщу їх проміж народами, а вони й в найдальших землях будуть згадувати мене й жити муть із дітьми своїми, а схотять, — вернуться додому. 
\v 10 І заверну їх із Египту, скличу з Ассириї, й приведу їх у землю Галаадську й на Ливан, і не стане їм місця. 
\v 11 І, наче б прийшла на море халепа та побила Фидімррскі, наче б висхли глибині ріки, — так упокорений буде Ассур і відняте буде скиптро Египтові. 
\v 12 Подам їм силу в Господі, й ходити муть у ймя його, говорить Господь.
\c 11
\p
\v 1 Відчиняй, Ливане, ворота твої, й нехай пожирає огонь кедри твої. 
\v 2 Голоси, кипарисе; бо впаде кедр, бо й великі будуть спустошені; голосіте, дуби Базанські, бо повадиться гай ненроходний. 
\v 3 Чути голос ридання пастухів, бо спустошено бажанне їх; чути рик левчуків, бо спустошено красу Йордані. 
\v 4 Так говорить Господь, Бог мій: Паси вівці, призначені на заріз, 
\v 5 Що їх купивші вбивають безкарно, а продававші мовляють: Слава тобі, Господи; я збагатився! а пастухи не жалують їх. 
\v 6 Та й я вже не жалувати му сих землян, говорить Господь; і ось, я оддам людей, кожного в руки ближнього його й на поталу цареві його, й побивати муть вони країну, та й нікого не визволю із їх потали. 
\v 7 І буду пасти вівці, призначені на заріз, — бідолашню отару. І возьму собі дві палиці; одну назву ласкавість, а другу — повязь, і буду пасти ними вівці. 
\v 8 І занапащу трьох пастухів в один місяць, бо відвернеться душа моя від них, як се й їх душа одвертається від мене. 
\v 9 І скажу тоді: Не буду більш пасти вас: що вмірає, нехай умірае; що погибае, нехай погибае, а що зостається, нехай одно одного зʼїдав. 
\v 10 І возьму мою палицю — ласкавості — та й поламлю її, щоб розвязати вмову, що вчинив був із усіма народами. 
\v 11 І буде розвязана вона того ж дня, а тоді зрозуміють бідолашні вівці, що мене визирали, що се було слово Господнє. 
\v 12 Тоді скажу їм: Коли ваша ласка, дайте мені плату мою; а коли ні, так не давайте; а вони одважать плату мені — трийцять срібних. 
\v 13 Господь же заповів мені: Вкинь їх в храмову скарбівню; — та й висока ж бо ціна, за яку мене оцінили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря. 
\v 14 Тоді поламав я й другу палицю — повязь, щоб розірвати братерства між Юдою й Ізраїлем. 
\v 15 І знов сказав мені Господь: Возьми ж тепер собі знаряд у одного дурного пастуха: 
\v 16 Ось бо, я поставлю в землі сій пастуха, що байдуже йому пропадаючі, що заблуканих не буде шукати, ні хорих лічити, та й здорових не буде кормити, а їсти ме тілько мясиво ситих, ба й ратиці в них одривати. 
\v 17 Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве око його зовсім осліпне!
\c 12
\p
\v 1 Пророче слово Господнє про Ізраїля. Господь, що розпростер небо й оснував землю та й сотворив духа в чоловіці, говорить: 
\v 2 Ось, я зроблю Ерусалим чашою осторопіння про всі примежні народи, та й про Юду під час облягу Ерусалиму. 
\v 3 І зроблю тоді Ерусалим важенним каменем для всіх народів; хто буде підіймати його, надсадиться, а зійдуться проти його всі народи землі. 
\v 4 В той час; говорить Господь, учиню, що кожний кінь обісіє, а їздеці обезуміють; на дім же Юдин одкрию очі мої, а коні в усіх народів ударю сліпотою. 
\v 5 І погадають гетьмани Юдині в серцях своїх: сила моя й осадників Ерусалимських тілько в Господі сил, Бозї їх. 
\v 6 Того часу зроблю я гетьманів Юдиних, ніби жарівнею між дровами, й як палаючий смолоскип в середині снопів, і повигублюють вони всі сусідні народи праворуч і ліворуч, і знов буде Ерусалим залюднений на свойму місці, в Ерусалимі. 
\v 7 І допоможе Господь, як і перш, наметам Юдиним, щоб не неслась високо над Юдою слава дому Давидового й величність осадників Ерусалимських — над прочими Юдеями. 
\v 8 Того часу закрие Господь щитом своїм осадників Ерусалимських, і найслабший між ними буде такий, як Давид, а дім Давидів буде як Божий, як ангел Господень перед ними. 
\v 9 І вигублю того часу всі народи, що рушили проти Ерусалиму. 
\v 10 На дім же Давидів і на осадників Ерусалимських вилию духа ласки й побожності, й поглянуть на того, що його прокололи, й будуть голосити по нему, як по синові одинцеві, й сумувати, як сумують по перворідневі. 
\v 11 Здійметься тоді в Ерусалимі голосний плач, як плач у Гададриммоні на Мегиддо-долині. 
\v 12 І ридати ме країна, всяка родина окроме: родина Давидова окроме, й жіноцтво їх окроме; родина дому Натанового окроме, й жіноцтво їх окроме; 
\v 13 Родина дому Левіїного окроме, й жіноцтво їх окроме; родина Симеоніїв окроме, й жіноцтво їх окроме. 
\v 14 Так само й усі инші родини — кожна родина окроме й жіноцтво їх окроме.
\c 13
\p
\v 1 Того часу відкриється домові Давидовому й осадникам Ерусалимським криниця на змиттє гріха й нечисті. 
\v 2 І буде того часу, говорить Господь сил небесних, повикоренюю імення ідолів із сієї землі, так що вже їх і згадувати не будуть, а так само повиганяю з землі ложних пророків і нечистого духа. 
\v 3 Коли ж іще хто наважиться пророкувати, тоді сам отець його й мати його, що його породили, казати муть йому: Не жити тобі на світі, бо говориш лож в імя Господнє; і вбють його батько й мати, що вродила його, коли пророкувати ме. 
\v 4 І соромити муться пророки видива свого, пророкуючи, й не будуть уже вдягати волосяної гуні, щоб обманювати людей, 
\v 5 А казати ме кожен: Я не пророк, я такий собі, що порає землю, бо з самого малку хтось придбав собі мене рабом. 
\v 6 І як спитає хто в його: Що ж се в тебе за рани на руках? то він відкаже: Се мене бито в дому люблячих мене. 
\v 7 Ой мечу! підіймись на пастиря мого, на близького мені, говорить Господь Саваот; побий пастиря, а вівці порозбігаються! Я ж направлю руку мою на малих. 
\v 8 І станеться на всій землі, говорить Господь, що дві третини на ній будуть вигублені й вимруть, а тілько третина зістанеться на ній. 
\v 9 І введу ту третину в огонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як чистять золото: Вони будуть призивати ймя моє, а я вислухаю їх і скажу: Ось, се мій нарід, а вони казати муть: Господь — се Бог мій!
\c 14
\p
\v 1 Ось, надходить день Господень, і паювати муть луп посеред тебе. 
\v 2 І позбіраю всі народи на війну проти Ерусалиму, й опанують город, і пограблять будинки, й побезчестять жіноцтво, й позаймають половину города у полонь, тілько останок людности не викорениться з городу. 
\v 3 І тоді виступить Господь і вʼоружиться проти тих народів, як було колись вʼоружувавсь у день бою. 
\v 4 І стануть ноги його на горі Оливній, що навпроти Ерусалиму до сходу сонця, й розпадеться Оливна гора надвоє по середині на схід сонця й на захід, вельми великою долиною, і половина гори відхилиться ʼд півночі, а друга — ʼд полудню. 
\v 5 Ви ж утікатимете в долину мойс гір; бо долина проміж горами буде простягатись аж до Асилу; ви ж будете втікати, як утікали за царя Юдейського Озії від земного трусу; й прийде Господь, Бог мій й усі святі з ним. 
\v 6 І не буде світла в той день, світила, наче позникають. 
\v 7 І се буде єдиний день, звісний тілько Господу: ні то день, ні то ніч; тільки надвечір розвидніється. 
\v 8 І потечуть того часу живі води з Ерусалиму: половина їх — у море на всхід, а половина в море на заході; так буде літом і зимою. 
\v 9 І царювати ме Господь над усією землею; один тоді буде Господь, і одно ймя його. 
\v 10 Вся та земля буде, як би одно поділле від Габаону до Реммону, на полуднє від Ерусалиму, що стояти ме високо на свойму місці й заповниться осадниками, від Беняминової брами до місця давних воріт, до наріжних воріт, і від Ананеїлової башти до царських тискарень. 
\v 11 І жити муть люде там, і не буде вже прокляття, а стояти буде Ерусалим безпеч. 
\v 12 І от яка буде язва, що нею вдарить Господь усі народи, що будуть воювати Ерусалим: у кожного нидітиме тіло його, як іще він стояти ме на ногах; очі його потануть у ямках своїх, а язик його висохне в роті йому. 
\v 13 І настане того часу між ними велика замішанина від Господа, — так що вони хапати муть одно одного за руку, й буде здійматись рука проти руки ближнього свого. 
\v 14 Та й Юда воювати ме проти Ерусалиму; й по нагромаджують скарби всіх народів, золото, срібло та одежу в великому множестві. 
\v 15 І така ж язва побе коні, мули, верблюди й осли та й усяку скотину, яка буде в військовому таборі в них. 
\v 16 І буде опісля: всі, що позостаються з усіх тих народів, що приходили проти Ерусалиму, будуть сходитись що-року, щоб поклонитись цареві, Господеві сил небесних, і святкувати свято кучок. 
\v 17 Коли ж которий рід на землі та не пійде в Ерусалим упасти перед царем, Господом сил, то не буде дощу в них. 
\v 18 І коли Египецьке племя не вбереться в дорогу й не прийде, то й у його не буде дощу, й прийде на його така ж кара, якою побивати ме Господь народи, що не приходили на кучкове свято. 
\v 19 Ось, що буде за гріх Египту й за гріх усім народам, що не прийдуть обходити свято кучок. 
\v 20 Того часу й на кінській узді надписувати муть: Господеві присвячено, та й казани варові в Господньому домі будуть уважатись за священі так само, як чаші перед жертівником. 
\v 21 Усякий котел у Ерусалимі й у Юдеї буде присвячений Господеві сил небесних, і всі, що жертвувати муть, будуть приходити й брати їх та й у них варити, й не буде тих часів ніякого крамаря в дому Господа сил небесних.