\id PSA 
\ide UTF-8
\h ПСАЛЬМА
\toc1 Псалтир
\toc2 Псальма
\mt1 ПСАЛТИРЬ.
\c 1
\p
\v 1 Блаженний чоловік, що не ходить на раду безбожних і не ступає слідом за грішниками, ані засідає на зборах злоріків, 
\v 2 Но в законі Господа любується й розмишляє о законі його день і ніч! 
\v 3 І буде він як дерево посаджене над водистими потоками, що приносить овочі свої у пору свою, і котрого лист не вяне; і що він творить, все удається йому. 
\v 4 Не так безбожні: вони, як полова, що вітер розносить. 
\v 5 Тому не встоять безбожні на суді, ані грішні у зборі праведних; 
\v 6 Знає бо Господь про дорогу праведних, а дорога безбожних щезне.
\c 2
\p
\v 1 Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нікчемне? 
\v 2 Піднімаються царі землі, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його: 
\v 3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх! 
\v 4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними. 
\v 5 Тоді промовить до них у гніві своїм і яростю своєю перелякає їх. 
\v 6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, святою горою моєю, 
\v 7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нині зродив я тебе. 
\v 8 Проси в мене, й дам тобі народи в насліддє, а кінці світа у владіннє. 
\v 9 Жезлом зелізним розібєш їх, як череповину потрощиш їх. 
\v 10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усі судді землі. 
\v 11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм. 
\v 12 Прославляйте Сина, щоб не прогнівився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнів його. Блаженні всі, що надіються на його.
\c 3
\p
\v 1 Сю псальму зложив Давид, як втікав перед своїм сином Авесаломом. Господи! скілько напастників моїх, скілько тих, що постають проти мене. 
\v 2 Многі кажуть душі моїй: нема йому спасення в Бозї! 
\v 3 Но ти, Господи, оборонний щит передо мною, ти слава моя, ти підносиш голову мою. 
\v 4 Голосом моїм кличу до Господа, і він чує мене з гори святої своєї. 
\v 5 Я положився і спав; я проснувся, бо Господь заступив мене. 
\v 6 Не боюсь і десятків тисячей народу, що кругом проти мене встали. 
\v 7 Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! бо ти розбивав щелепи ворогів моїх, ти торощив зуби беззаконним. 
\v 8 Від Господа спасеннє; твоє благословеннє над народом твоїм.
\c 4
\p
\v 1 Начальнику хора: на струнах. Псальма Давидова. Коли взиваю, вислухай мене, Боже правди моєї! В тісноті робив Ти мені простір; помилуй мене й вислухай молитву мою. 
\v 2 Сини людські, доки слава моя буде посьміховиском? Доки будете любити марне й шукати неправду? 
\v 3 Знайте, що Господь звеличив праведника свого. Господь почує, коли буду молити його. 
\v 4 Зворушуйтесь і не грішіть! Роздумуйте в серцях ваших на постелях ваших, і втихомирітесь. 
\v 5 Принесіть жертву правди, і вповайте на Бога. 
\v 6 Многі кажуть: Хто покаже нам добро? Яви нам, Господи, світло лиця твого! 
\v 7 Ти сповнив серце моє радостю більше, як часу того, коли було в них подостатком хліба й вина. 
\v 8 Спокійно і ляжу і засну; бо ти, Господи, один даєш мені жити безпечно.
\c 5
\p
\v 1 Проводиреві хора: на трубних. Псальма Давидова. Почуй, Господи, слова мої, зглянься на тугу мою. 
\v 2 Прислухайсь голосу кликання мого, мій царю і Боже, бо до тебе молюся. 
\v 3 Досвіта почуєш, Господи, мій голос, досвіта стану перед тобою, і дожидати му. 
\v 4 Ти бо єси Бог, що не любить беззаконня; перед тобою нема місця для лукавого. 
\v 5 Не устоять бутні перед очима твоїми; ти ненавидиш усіх, що беззаконствують. 
\v 6 Ти погубиш людей льживих; кровожадним і лукавим мерзиться Господь. 
\v 7 Я ж по великій милості твоїй увійду в дім твій і поклонюся в страху твоїм у святому храмі твоєму. 
\v 8 Веди мене, Господи, правдою твоєю задля ворогів моїх; рівняй передо мною дорогу твою. 
\v 9 Бо нема правди в устах їх; серце їх пропасть, пелька в них роззявлений гріб; язики їх льстиві. 
\v 10 Суди їх, Боже; нехай вони пропадуть у зрадливих задумах своїх; відкинь їх задля множества переступів їх, бо вони встали проти тебе. 
\v 11 І звеселяться всі, що вповають на тебе; вічно будуть радуватись, і ти будеш заступати їх; і будуть прославляти тебе люблячі імя твоє. 
\v 12 Бо ти благословляєш праведника, Господи, і благоволеннєм, як щитом, покриваєш його.
\c 6
\p
\v 1 Проводиреві хора: на восьмиструнних. Псальма Давидова. Господи, не суди мене в гніві твоїм, і не карай мене в ярості твоїй. 
\v 2 Помилуй мене, Господи! бо я немочен; вилічи мене, Господи, бо стревожились кості мої. 
\v 3 І душа моя вельми злякалась. Ти ж, Господи, докіль? 
\v 4 Зглянься, Господи, вирятуй душу мою, спаси мене ради милості твоєї. 
\v 5 Бо після смерти ніхто не споминати ме тебе; а в гробі хто возхвалить тебе? 
\v 6 Я втомився від зітхання мого; кожну ніч умиваю ложе моє, сльозами моїми обливаю постіль мою. 
\v 7 Лице моє запалось від смутку, й постарілось задля всіх ворогів моїх. 
\v 8 Відступіть геть від мене, всі ділаючі беззаконнє! Бо Господь почув голос плачу мого. 
\v 9 Почув Господь моленнє моє; Господь прийме молитву мою. 
\v 10 Всіх ворогів моїх побьє соромом, і поразить їх: всі вони обернуться, і притьмом будуть осоромлені.
\c 7
\p
\v 1 Жалібна пісня, котру співав Давид перед Господом задля слів Хуса, сина Беняминового. Господи, Боже мій! На тебе я вповаю, спаси мене від всіх гонителів моїх, і визволи мене! 
\v 2 Щоб не попав душу мою, як лев, сокрушаючи, як нема спасающого. 
\v 3 Господи, Боже мій, коли я що заподіяв, коли неправда є в руках моїх, 
\v 4 Коли я оддячив кому лихом, хто жив зо мною в спокою, — спасав же я навіть того, хто без причини ворогував на мене, 
\v 5 То нехай гонить ворог душу мою і постигне; нехай розтопче на землі життє моє, й славу мою кине у порох. 
\v 6 Встань, Господи, у гніві твоїм; вознесись проти лютування ворогів моїх, пробудись задля мене на суд, котрий заповів єси. 
\v 7 Зберуться громадою народи кругом тебе; піднімись на висоту над ними. 
\v 8 Господь судить народи. Суди мене, Господи, по правді моїй і по невинності моїй. 
\v 9 Зроби конець злобі безбожників, а праведника підкріпи; Бог бо справедливий, випробовує серця і внутро. 
\v 10 Щит мій у Бозї, котрий спасає правих серцем. 
\v 11 Бог суддя справедливий і Бог, що по всяк день гнівом палає. 
\v 12 Коли хто не навертається, він гострить меча свого, напинає лука свого, і ціляє. 
\v 13 Готовить для него зброю смертиносну: стріли свої робить палящими. 
\v 14 Ось безбожник зачав лихо, завагонів від злоби, й породив лукавство. 
\v 15 Копав яму, і викопав її, і впав у яму, що приготовив її. 
\v 16 Злоба його обернеться на голову його, і насильство його впаде на тімя його. 
\v 17 Я прославлю Господа за правду його, і возвеличу імя Господа всевишнього.
\c 8
\p
\v 1 Проводиреві хора: при Гиттейських інструментах. Псальма Давидова. Господи, Боже наш! Як славне імя твоє по всій землі! Слава твоя вознеслась висше небес! 
\v 2 Із уст дітвори і немовляток вчинив єси хвалу задля ворогів твоїх, щоб зробити безмовним ворога і мстителя. 
\v 3 Коли спогляну на небеса твої, діло рук твоїх, на місяць і зорі, що сотворив єси, 
\v 4 То що таке чоловік, щоб ти дбав про него? 
\v 5 Бо хоч ти зробив його трохи меньшим проти ангелів, то увінчав зате славою і честю. 
\v 6 Поставив його господарем над ділами рук твоїх, усе положив єси під ноги його: 
\v 7 Овець і волів усіх і також польового зьвіра, 
\v 8 Птаство піднебесне і риби морські, усе що верстає морськими шляхами. 
\v 9 Господи, Боже наш! Як величнє імя твоє по всій землі.
\c 9
\p
\v 1 Проводиреві хора: під мутляббен. Псальма Давидова. Славити му Господа всім серцем моїм; я звіщу про всі чудеса твої. 
\v 2 Радуватись і веселитись буду задля тебе і співати хвалу імени твоєму, Всевишний! 
\v 3 Як вороги мої повернулись назад, і, спотикнувшись, погибли перед лицем твоїм. 
\v 4 Ти бо судив мою правду і мою праведну справу: Ти сів на престолі, суддя справедливий. 
\v 5 Ти погромив народи, знищив безбожника, імя їх затер єси на віки вічні. 
\v 6 Ох вороже! Конець руїнам на віки — і городи понищив ти; ой пропала їх память. 
\v 7 Але Господь пробуває на віки; він приготовив на суд престол свій. 
\v 8 І він, він судити ме весь світ по правді, і зробить суд над народами по правоті. 
\v 9 І буде Господь пристанню пригнетеному, велике прибіжище під час злиднів. 
\v 10 І будуть вповати на тебе, хто знає імя твоє; бо ти не опускаєш нікого, хто шукає тебе, Господи. 
\v 11 Співайте Господу живущому на Сионі, звіщайте між народами діла його. 
\v 12 Бо коли він слідить за пролитою кровю, то згадає про них; він не забуває голосіння бідолашних. 
\v 13 Помилуй мене, Господи, зглянься над недолею моєю від ненавидників моїх, і підніми мене від дверей смерті, 
\v 14 Щоб я ізвістив всю хвалу твою у брамах дочки Сионової; щоб я радувався спасеннєм твоїм. 
\v 15 Провалились народи в пропасть, що викопали її; зловилась нога їх у сітях, що заставили їх тайно. 
\v 16 Пізнали Господа, він звершив суд; безбожник запутався в ділах рук своїх. 
\v 17 Нехай повернуться безбожники в пекло, всі народи, що забувають Бога. 
\v 18 Бо не буде завсіди забутий вбогий, і не пропаде на віки надія смирних. 
\v 19 Встань, Господи, щоб не взяв верх чоловік; нехай перед лицем твоїм приймуть суд народи. 
\v 20 Напусти, Господи, страх на них; нехай знають народи, що вони смертні люде.
\c 10
\p
\v 1 Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тісноти? 
\v 2 Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх. 
\v 3 Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа. 
\v 4 В гордості каже безбожник: Бог не буде слідити; в него усе думка: нема Бога! 
\v 5 Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всіх ворогів своїх він сьміхом збуває. 
\v 6 Каже він в серці своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха. 
\v 7 Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель. 
\v 8 Він ійде на засідки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним, 
\v 9 Чигає по закутках, як лев в гущавині; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сіти свої. 
\v 10 Він припадає ниць до землі, притаюється, і нещасні гинуть від когтів його. 
\v 11 Говорить в серці своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить ніколи! 
\v 12 Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних! 
\v 13 Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серці своїм: ти не будеш доходити? 
\v 14 Ти бачив, бо ти поглядаєш на тісноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротині. 
\v 15 Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки сліди, аж поки вже нічого не знайдеш. 
\v 16 Господь царь на віки вічні; народи щезають із землі його. 
\v 17 Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє, 
\v 18 Щоб судити правду сиротині і пригнобленому, щоб чоловік, що із землі взявся, не лякав більше.
\c 11
\p
\v 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. На Господа вповаю; як же ви кажете душі моїй: відлітайте, як птиця, на гору вашу? 
\v 2 Ось бо безбожники натягнули лука, на тятиві стрілу свою направили, щоб у темряві на щирих серцем стріляти. 
\v 3 Коли зруйнують основи, що робити ме праведний? 
\v 4 Господь є у святому храмі своєму, на небесах престол Господній; очі його дивляться, повійки його розглядають синів людських. 
\v 5 Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насиллє, ненавидить душа його. 
\v 6 Жаром посипле він на безбожних; огонь і сірка і вітер палящий буде частина їх чаші. 
\v 7 Бо Господь справедлив, і любить правду. Лице його бачить праведника.
\c 12
\p
\v 1 Проводиреві хора: при восьмиструнному інструменті. Псальма Давидова. Спаси, Господи! Бо нестало праведного, і нема вірних між синами людськими. 
\v 2 Брехню говорить кожний свому ближньому; уста льстиві говорять від лукавого серця. 
\v 3 Господь заціпить усі уста льстиві; язик великорічивий, 
\v 4 Що то говорять: ми поборемо язиком нашим; уста наші з нами, хто паном над нами? 
\v 5 Задля насилля над нещасними, задля стогнання бідних встану тепер, — говорить Господь, обезпечу того, на кого розлютились. 
\v 6 Слова Господні — слова чисті, срібло очищене від землі, в горнилі сім раз перетоплене. 
\v 7 Ти, Господи, сохраниш їх, заступиш їх на віки від кодла того. 
\v 8 Кругом похожають безбожники, коли нікчемність підніметься високо між синами людськими.
\c 13
\p
\v 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Доки Господи, будеш мене все забувати? Доки будеш ховати лице твоє від мене? 
\v 2 Доки носити мені щодня думу в душі моїй, журбу в серці моїм? Доки буде підніматись ворог мій надо мною? 
\v 3 Зглянься ж, дай відповідь, Господи, Боже мій! Просвіти очі мої, щоб я не заснув смертю. 
\v 4 Щоб не сказав ворог мій: я подужав його. Щоб не зраділи гонителі мої, коли захитаюсь. 
\v 5 Я же вповаю на доброту твою; серце моє нехай зрадується спасеннєм твоїм. Співати му Господеві, він бо сотворив добро мені.
\c 14
\p
\v 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Безумний говорить в серці своїм: нема Бога. Вони розвратились, і вчинили мерзенні діла; нема там ні одного, хто б чинив добро. 
\v 2 Господь споглянув з неба на дітей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога. 
\v 3 Усі одвернулись, усі разом зледащіли, нема там, щоб хто робив благостиню, нема ні одного. 
\v 4 Не вже ж не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконнє, що заїдають нарід мій, наче б вони хліб їли? Господа не призивають. 
\v 5 Тоді обняв їх страх, бо є Бог між праведним родом. 
\v 6 Ви насьміялись над думкою бідного, но Бог пристань його. 
\v 7 Ох, коли б то прийшло спасеннє Ізраїлеві від Сиона! Коли поверне Господь народ свій з неволі, зрадіє Яков, і звеселиться Ізраїль.
\c 15
\p
\v 1 Псальма Давидова. Господи, хто буде пробувати в шатрі твоїм? Хто буде домувати на святій горі твоїй? 
\v 2 Той, хто ходить в чистоті, творить справедливість, і говорить щиру правду, 
\v 3 Не одсуджує язиком своїм, не робить лиха сусідові свому, і не допускає неслави на ближнього свого. 
\v 4 В чиїх очах погорда для покиді, а пошана для тих, що бояться Господа; хто присяг з утратою для себе, і держить слово, 
\v 5 Хто не дає гроша свого на лихву, і не приймає підкупів проти безвинного. Хто так ділає, не захитається по вік.
\c 16
\p
\v 1 Псальма Давидова. Хрань мене, Боже, бо я вповаю на тебе. 
\v 2 Ти, душе моя, сказала Господу: Ти єси Господь. Моя доброта не сягає до тебе. 
\v 3 Ти сказав до святих, що на землі, і до величніх: вони уся моя радість. 
\v 4 Умножаться болесті тих, що ганяють за иншим богом; не принесу жертви їх кровавої, і імена їх не спімну устами моїми. 
\v 5 Господь пай насліддя мого і чаші моєї; ти держиш долю мою. 
\v 6 Межі мої у пишних країнах; насліддє гарне моя займаньщина. 
\v 7 Благословити му Господа, що просвітив мене; навіть вночі навчає мене внутро моє. 
\v 8 По всяк час сяє Господь передо мною; як що він по правиці в мене, то не захитаюсь. 
\v 9 Тому радується серце моє, і веселиться душа моя, й тіло моє спочине у певноті. 
\v 10 Ти бо не оставиш душі моєї в підземній пропасті, і не даси твому побожному бачити зотління. 
\v 11 Ти вкажеш мені дорогу життя; перед лицем твоїм повнота радощів, по правиці твоїй блаженство по всяк час.
\c 17
\p
\v 1 Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду, почуй голосіннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих. 
\v 2 Від лиця твого нехай вийде правда моя; очи твої нехай споглянуть на правоту. 
\v 3 Ти випробував серце моє, вислідив мене вночі; ти переглянув — і не знайшов нічого; думки мої не розходяться з устами моїми. 
\v 4 В ділах людських, по слову уст твоїх, я сохранив себе від дороги гнобителя. 
\v 5 Держи шаги мої на дорогах твоїх, щоб не спотикнулись ноги мої. 
\v 6 До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої. 
\v 7 Яви дивную милість твою, ти бо спасаєш правицею твоєю від противників уповаючих на тебе. 
\v 8 Сохрани мене, як зїницю ока; в тіни крил твоїх стережи мене 
\v 9 Від безбожників нападаючих на мене, від ворогів душі моєї, що кругом обступили мене. 
\v 10 Серце їх в товщі їх сховалось, устами своїми згорда промовляють. 
\v 11 Де не ступиш, всюди нас обступили; витріщили очі свої на нас, щоб повалити нас на землю. 
\v 12 Вони, як лев той, що добичі шукає, і як левчук, що в закутку притаївся. 
\v 13 Встань, Господи, попереди їх, кинь їх на землю! Спаси душу мою від нечестивого мечем твоїм, 
\v 14 Від людей рукою твоєю, Господи, від людей світа сього. Доля їх у сьому життю, черево їх ти скарбом твоїм сповняєш; сини їх ситі, а наддостаток свій лишать дітям своїм. 
\v 15 А я в правді дивити мусь на лице твоє: пробудившись, буду образом твоїм насищатись.
\c 18
\p
\v 1 Проводиреві хора: Від раба Господнього Давида, котрий співав слово пісні сієї до Господа, як Господь ізбавив його з рук ворогів його і з рук Саула. І сказав він: Люблю тебе, Господи, сило моя! 
\v 2 Господь скеля моя, і ізбавленнє моє; мій Бог, моє прибіжище, на него вповати му. Він щит мій і ріг мого спасення, башта моя високая. 
\v 3 Покличу Господа, котрому належиться слава, і від ворогів моїх спасуся. 
\v 4 Обгорнули мене муки смертні, злякали мене потоки погибелі. 
\v 5 Пута пекольні обняли мене, сіти смертні обхопили мене. 
\v 6 В тісноті моїй заквилив я до Господа, і благав Бога мого; він почув з храму свого голос мій, і благаннє моє дійшло до слуху його. 
\v 7 Захиталась тоді і задрожала земля, тремтіли підвалини гір і хитались, бо запалав він гнівом. 
\v 8 Бухнув дим із ніздер його, і вогонь пожираючий посипався із уст його, углє паляще бурхало з него. 
\v 9 Нахилив небеса, і спустився на землю, і стала чорна хмара під ногами його. 
\v 10 І возсівши на херувима, прилетів, і вознісся на крилах вітряних. 
\v 11 Темряву зробив своїм покровом, наметом кругом себе — темряву вод, густі воздушні хмари. 
\v 12 При сяєві блискавок його пересунулась перед ним густа його хмара, і посипались гряд і углє огнисте. 
\v 13 І загремів Господь на небесах, і Всевишній підняв свій голос — гряд і углє паляще. 
\v 14 Пустив стріли свої, і розігнав їх, і метнув блискавками, і заколотив їх. 
\v 15 І зявились зливні потоки, і підвалини світа розкрились від грізного голосу твого, Господи, від лютування гніва твого. 
\v 16 Він простер руку з високості, і, вхопивши, витяг мене з поводі великої. 
\v 17 Він вирятував мене від сильного ворога мого і від ненависників моїх, були бо вони дужші від мене. 
\v 18 Вони запопали мене в день нещастя мого, та Господь був підпорою моєю. 
\v 19 Випровадив мене на простір, і визволив, бо вподобав мене. 
\v 20 Віддав мені Господь по правді моїй, по чистоті рук моїх нагородив мене. 
\v 21 Бо державсь я на дорозї Господній, і не відступив, як безбожний, від Бога мого. 
\v 22 Бо всі заповіді його були передо мною, і від приказів його я не відхилився. 
\v 23 Я був правий перед ним, і стеріг ся робити кому кривду. 
\v 24 І Господь віддав мені по правді моїй, по чистоті рук моїх перед очима його. 
\v 25 Для милосердного ти являєшся милосердним; для чоловіка звершеного — звершеним. 
\v 26 Для чистого являєшся чистим, а від лукавого — ти одвертаєшся. 
\v 27 Ти бо спасаєш народ бідолашний, і принизуєш очі гордих. 
\v 28 Бо ти запалюєш світильника мого; Господь, Бог мій, просвітить темряву мою. 
\v 29 Бо з тобою піду на роту, з Богом моїм проберуся через мури. 
\v 30 Дороги Божі праві; слова Господні чисті; він щит для всіх уповаючих на него. 
\v 31 Бо хто Бог, кромі Господа, і хто скеля, як тілько Бог наш. 
\v 32 Бог, що підперезує мене силою, і рівняє для мене дорогу. 
\v 33 Робить мої ноги, як в лані, і ставить мене на висотах моїх. 
\v 34 Навчає руки мої до бою, і напинати зелізного лука. 
\v 35 Ти дав мені щит спасення твого, і правиця твоя піддержувала мене, і милість твоя зробила мене великим. 
\v 36 Ти дав простір стопам моїм, і ноги мої не спотикнулись. 
\v 37 Погнався я за ворогами, і здогонив їх, і не вернувся, доки не знищив їх. 
\v 38 Розбив їх, і не змогли встати; полягли під ногами моїми. 
\v 39 І ти підперезав мене силою до бою, кинув під ноги мої тих, що проти мене встали. 
\v 40 І ти віддав мені хребти ворогів моїх, і тих, що ненавидять мене, я знищу. 
\v 41 Підняли вони зойк, — та не було кому рятувати їх, — до Господа, а він не вислухав їх. 
\v 42 І я розбиваю їх як порох перед вітром; як сьміттє з улиці, викинув їх. 
\v 43 Ти спас мене від бунту людей, ти поставив мене головою над народами, мені служить народ, котрого не знав я перше. 
\v 44 Почувши тілько, вже стали послушними мені; сини чужоземні піддались мені, піддобруючись. 
\v 45 Сини чужоземні злякались, і тремтіли в замках своїх. 
\v 46 Господь жиє, і благословенна будь моя скеля, і нехай буде прославлений Бог мого спасення! 
\v 47 Бог, що дав мені помститись, і покорив мені народи, 
\v 48 Що спас мене від ворогів моїх; ба й підніс мене над ними, що встали проти мене; від чоловіка розбишаки збавив мене. 
\v 49 За се, Господи, воздам хвалу тобі між народами, і співати му псальми імени твоєму. 
\v 50 Ти бо дав велику підмогу і спасеннє цареві, і наділив милостю помазаньця свого Давида і рід його по віки.
\c 19
\p
\v 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Небеса являють славу Божу, і простір звіщає про діла рук його. 
\v 2 День дневі сповіщає про них, і одна ніч дає вістку другій. 
\v 3 Ні се мова, ні се слово, але чути їх голос. 
\v 4 Ціла земля свідчить про них; аж до краю вселенної слова їх, він зробив їх наметом сонця. 
\v 5 І воно, як жених, що виходить з комнати, воно радіє оббігти свого круга. 
\v 6 Від краю небес свій вихід зачинає, і кругобігом до кінця їх доходить, і ніщо не сховається перед жаром його. 
\v 7 Закон Господній звершений, душу оживляє; свідоцтво Господнє вірне простоту навчає. 
\v 8 Веління Господні праві, серце звеселяють; заповідь Господня пресвітла, очі просвіщає. 
\v 9 Страх Господень чистий, вічно пробуває. Присуди Господні правдиві, всі справедливі. 
\v 10 Вони дорожші над золото і над щире золото, і солодші над мід і патоку. 
\v 11 І слузї твому вони в науку; хто держить їх, тому буде велика нагорода. 
\v 12 Провини — хто їх вбачає? Від гріхів тайних очисти мене! 
\v 13 І від гордих бережи мене; не допусти, щоб взяли верх надо мною. Тоді не буде мені догани, буду чистий від тяжкого переступу. 
\v 14 Слова уст моїх і думки серця мого нехай будуть до вподоби тобі, Господи, моя скеле, й спасителю мій!
\c 20
\p
\v 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Господь нехай вислухає тебе в день тісноти; імя Бога Якового нехай заступить тебе. 
\v 2 Нехай пошле тобі поміч із святині та із Сиона нехай спроможе тебе. 
\v 3 Нехай згадає про всі жертви твої, і твій приніс цілопалення нехай прийме. 
\v 4 І нехай дасть тобі по серці твоєму, і сповнить всяку думку твою. 
\v 5 Звеселімся спасеннєм твоїм, і піднесім стяг в імя Бога нашого. Господь нехай сповнить всі просьби твої. 
\v 6 Тепер я знаю, що Господь спасає помазанця свого; з небес святості своєї вислухає його ділами спасення правиці своєї. 
\v 7 Одні славляться колесницями, а другі кіньми, ми ж імям Господа, Бога нашого. 
\v 8 Вони хляють і падають, ми ж стоїмо і держимось просто. 
\v 9 Господи, спаси! Царю, вислухай нас в день поклику нашого!
\c 21
\p
\v 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. Силою твоєю, Господи, радується царь, і як же вельми звеселиться він спасеннєм твоїм! 
\v 2 Бажаннє серця його дав єси йому, і не відкинув просьби уст його. 
\v 3 Ти бо прийшов на зустріч йому з добром і благословеннєм: на голову його вложив щиро-золотую корону. 
\v 4 Життя просив в тебе, ти дав йому довготу днів на всі часи і по віки. 
\v 5 Велика слава його через спасеннє твоє; царським сяєвом і красою окрасив його. 
\v 6 Бо благословеннє дав єси йому по віки; ти звеселив його ласкою перед лицем твоїм. 
\v 7 Бо царь вповає на Господа, і по милості Всевишнього він не захитається. 
\v 8 Рука твоя знайде всіх ворогів твоїх, твоя правиця досягне всіх ненавидячих тебе. 
\v 9 Зробиш з них піч огнянную в час твого явлення; Господь обгорне їх гнівом своїм, і огонь пожере їх. 
\v 10 Ти знищиш плід їх на землі, і рід їх зміж дітей людських. 
\v 11 Вони бо задумали лихо проти тебе, лукаву раду врадили, — та не здоліли нічого. 
\v 12 Бо ти поженеш їх, і звернеш тятиву твою проти них. 
\v 13 Піднесись, Господи, силою твоєю! Будем співати і прославляти потугу твою.
\c 22
\p
\v 1 Проводиреві хора: Після „Досвітна ланя‟; псальма Давидова. Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене — став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання. 
\v 2 Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема мені впокою. 
\v 3 Ти ж святий живеш, прославлений від Ізраїля. 
\v 4 На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх. 
\v 5 До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх. 
\v 6 Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда. 
\v 7 Всі, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами. 
\v 8 Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його. 
\v 9 Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав мені спочивати. 
\v 10 Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій. 
\v 11 Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене. 
\v 12 Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене. 
\v 13 Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує. 
\v 14 І став я, як вода розлита, всі сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось. 
\v 15 Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні. 
\v 16 Бо собаки обсіли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої; 
\v 17 Всі ребра мої міг би я полічити; вони дивляться на мене, і не надивляться; 
\v 18 Вони розпаювали між себе одіж мою, і на кожну одежину кидали жереб. 
\v 19 Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди мені в поміч! 
\v 20 Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих; 
\v 21 Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги. 
\v 22 Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади. 
\v 23 Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всі роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всі покоління Ізраїлеві! 
\v 24 Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає. 
\v 25 Від тебе хвала моя у великому зборі; обітниці мої сповню перед тими, що бояться його. 
\v 26 Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки. 
\v 27 Схаменуться і навернуться до Господа всі кінці землі; і перед тобою поклоняться всі покоління народів. 
\v 28 Бо Господнє є царство, і він царює над народами. 
\v 29 Живляться і падають ниць всі тучні землі; перед ним поклоняться всі, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою. 
\v 30 Одно насіннє буде служити йому; буде залічене Господеві, як рід. 
\v 31 Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.
\c 23
\p
\v 1 Псальма Давидова. Господь пастирь мій, не мати му недостатку. 
\v 2 Дав мені оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків. 
\v 3 Він справляє душу мою; він веде мене по праведній дорозї задля імени свого. 
\v 4 Хоч би я ходив по долині тіни смертної, то не боюся жадного лиха, ти бо єси зо мною; твоя палиця і підпора дає мені духа. 
\v 5 Ти наповняєш стіл мій перед очима ворогів моїх; ти помазав голову мою і кубок мій повний, аж переливається. 
\v 6 Так, милосердє і благодать будуть провожати мене по всі дні життя мого; і жити му в домі Господнім по всі дні.
\c 24
\p
\v 1 Псальма Давидова. Господня земля і вся повня її; круг землі і хто живе на йому. 
\v 2 Він бо положив основи її над морями і над ріками утвердив її. 
\v 3 Хто вийде на гору Господню, і хто буде стояти на святому місці його? 
\v 4 Ті, в кого безвинні руки і чисте серце, хто душею не пуститься на лукавство, і не присягне криво. 
\v 5 Тому буде благословеннє від Господа і справедливість від Бога спасителя його. 
\v 6 Се рід тих, що шукають тебе, що хочуть бачити лице твоє, Якове. 
\v 7 Відчиняйтесь, брами високії, отвирайтесь, ворота вічні, нехай входить царь слави! 
\v 8 Хто ж бо той царь слави? Господь сильний і потужний! Господь все в бою всемогущий! 
\v 9 Відчиняйтесь, брами високії, і отверайтесь, ворота вічні, нехай входить царь слави! Хто ж він, той царь слави? Господь сил небесних, се царь слави!
\c 25
\p
\v 1 Давидова. До тебе, Господи, підношу душу мою. 
\v 2 Боже мій, на тебе я вповаю, не дай мені осоромитись, не допусти, щоб вороги мої втішались побідою надо мною! 
\v 3 І всі, що покладаються на тебе, не осоромляться; будуть же осоромлені, що зневіряються без причини. 
\v 4 Господи, вкажи мені дороги твої, і навчи, де стежки твої! 
\v 5 Веди мене в правді твоїй, і навчи; ти бо єси Бог спасення мого; на тебе цілий день я вповаю. 
\v 6 Згадай про милосердє твоє, Господи, і про доброту твою, що являєш від віку. 
\v 7 Не згадуй про гріхи молодості моєї, ні про переступи мої; згадай мене по благодаті твоїй, задля доброти твоєї, Господи. 
\v 8 Господь благий і правий, тому навчає грішника, де дорога спасення. 
\v 9 Він веде покірних до правди, і вказує смирному дорогу свою. 
\v 10 Всі стежки Господні — милість і правда для тих, що бережуть завіт його і свідчення його. 
\v 11 Задля імя твого, Господи, прости вину мою; бо вона велика. 
\v 12 Хто такий чоловік, що боїться Господа? Вкаже він дорогу йому, котру вибрати має. 
\v 13 Душа його буде в щасті, і рід його наслідить землю. 
\v 14 Довірність Господня для тих, що його бояться, а заповіт його на те, щоб звістити їм. 
\v 15 Очі мої все дивляться на Господа, він бо виведе із сітки ноги мої. 
\v 16 Зглянься на мене, і помилуй! Бо я одинокий і бідний. 
\v 17 Збільшився пострах у серці моїм, виведи мене із тісноти. 
\v 18 Споглянь на горе моє, і на труди мої, і прости всі гріхи мої! 
\v 19 Глянь на ворогів моїх, бо їх багацько, і лютою ненавистю палають до мене! 
\v 20 Сохрани душу мою, і спаси мене! Не допусти сорому на мене, бо я вповаю на тебе! 
\v 21 Чистота і правота нехай стоять на сторожі коло мене! Бо я надіюсь на тебе. 
\v 22 Спаси, о Боже, Ізраїля з усякої нужди його!
\c 26
\p
\v 1 Давидова. Суди мене, Господи, бо ходив я в невинності моїй; і на Господа вповав я, і не схитнуся. 
\v 2 Спробуй мене, Господи, і досвідчися; розглянь внутро і серце моє! 
\v 3 Бо милість твоя перед моїми очима, я жию по правді твоїй. 
\v 4 Не засідав я з людьми лукавими, і не приставав до підступних. 
\v 5 Я ненавидів зборища злочинників, і не засідав вкупі з беззаконними. 
\v 6 Обмию в невинності руки мої, і обійду жертівника твого, Господи, 
\v 7 Щоб було чути голос хвали, і щоб звістити про всі чудеса твої. 
\v 8 Господи, я полюбив красоту дому твого і оселю величия твого. 
\v 9 Не губи з грішниками душу мою, ні життє моє з людьми крівавими, 
\v 10 Котрих руки на зло готові, і котрих правиця повна підкупу! 
\v 11 Я ж ходжу в невинності. Спаси мене і помилуй мене! 
\v 12 Нога моя стоїть на рівній дорозї; на зборах прославляти му Господа.
\c 27
\p
\v 1 Давидова. Господь світло моє і спасеннє моє; кого мені боятися? Господь твердиня життя мого; перед ким мені лякатись? 
\v 2 Як здогонили мене злюки, щоб пожерти тіло моє; напасники мої і вороги мої, — вони спіткнулись, і наложили головами. 
\v 3 Коли військо облогою проти мене стане, не боїться серце моє; як вдарять боєм на мене, я й тоді вповаю: 
\v 4 Одного в Господа прошу, одного тілько бажаю: жити в домі Господнім поки життя мого, щоб дивитись на благость Господню і служити в храмі його. 
\v 5 Він бо заховає мене в своїй домівці в день недолі, він захистить мене в заулку намета свого, він підніме мене на скелю! 
\v 6 І тоді піднесеться голова моя над моїми ворогами кругом мене; і принесу жертву радісну в чертозї його; співати му псальми Господеві. 
\v 7 Почуй, Господи, голос мій взиваючий; зглянься, і вислухай мене. 
\v 8 Про тебе сказав я собі в серці: Шукайте лице моє. Господи, лице твоє шукати му. 
\v 9 Не одвертай лиця твого від мене, не відсилай в гніві слугу твого, не цурайся і не опусти мене, Боже, спасителю мій. 
\v 10 Бо коли б покинули мене батько мій і рідна мати, то Господь приняв би мене. 
\v 11 Вкажи мені, Господи, дорогу твою, і провадь мене по простій стежці задля ворогів моїх! 
\v 12 Не віддай мене зажерливим гонителям моїм! Бо проти мене встали брехливі свідки й той, що злобою на мене дише. 
\v 13 Коли б я та не вірував, що побачу благость Господню на світі між живими! 
\v 14 Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серці, і дожидай помочі від Господа.
\c 28
\p
\v 1 Псальма Давидова. До тебе, Господи, кличу; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб, коли цурати мешся мене мовчки, не бути мені як ті, що йдуть у яму. 
\v 2 Почуй голос благання мого, як на поміч тебе кличу, коли здіймаю руки мої до храму святості твоєї! 
\v 3 Не відкинь мене до купи з беззаконниками і з тими, що беззаконнє творять, що на словах мирні з ближніми своїми, а зло задумали в серці! 
\v 4 Дай їм по ділам їх і по вчинкам їх; по ділам рук їх віддай їм, і заплати по заслузї! 
\v 5 Вони бо не зважають на діла Господа, ні на твориво рук його. Він зруйнує їх, і вже не збудує. 
\v 6 Благословен Господь, він бо почув голос молення мого. 
\v 7 Господь сила моя й щит мій; на него вповало серце моє, і він допоміг мені; тому радується серце моє, йому віддам хвалу піснею моєю. 
\v 8 Господь сила людей своїх і спасаюча твердиня помазанця свого. 
\v 9 Спаси людей твоїх і благослови власність твою; корми їх і возвисшай їх по віки!
\c 29
\p
\v 1 Псальма Давидова. Воздайте Господеві, ви, синове можних, воздайте Господеві красу і силу! 
\v 2 Воздайте Господеві красоту імени його; поклонітесь Господеві у пишній святині! 
\v 3 Господній голос над водами; Бог слави гремить, Господь над великими водами. 
\v 4 Голос Господень потужний, голос Господень величній. 
\v 5 Голос Господень ломить кедри, Господь трощить кедри Ливанські; 
\v 6 Від голосу його скачуть, як телята, Ливан-гори і Сирион, як молоді буйволи. 
\v 7 Голос Господень сипле поломя огняне, голос Господень пустиню потрясає, Господь трясе пустиню Кадейську! 
\v 8 Од голосу Господнього злягає ланя, і опадає лісове листє; і все в храмі його — все говорить: величиє! 
\v 9 Господь над водами сидить на престолі, і сидить Господь, як царь вічний. 
\v 10 Господь дасть потугу народові свому, Господь дарує супокій народові свому.
\c 30
\p
\v 1 Псальма на посвят дому Давидового. Вознесу тебе, мій Господи, ти бо підняв мене і не допустив, щоб втішались надо мною вороги мої. 
\v 2 Господи Боже мій! До тебе кликав я, і ти вилічив мене. 
\v 3 Господи, ти випровадив душу мою з пекла, оживив мене зміж тих, що йдуть під землю. 
\v 4 Співайте псальми Господеві, ви, його побожні люде, і прославляйте святу память його! 
\v 5 Бо на хвилину гнів його; ласка ж його поки життя; посилає на ніч сльози, а досвіта радість. 
\v 6 Я сказав, як жилось мені у добрі: не захитаюсь по віки. 
\v 7 Господи, — з ласки твоєї утвердив єси гору мою, ти одвернув лице твоє, і я стревожився, 
\v 8 До тебе, Господи, кликав я, і до Бога мого молився. 
\v 9 Що за вжиток буде з крові моєї, як я ляжу в домовину? Чи буде прославляти тебе порох? Чи возвістить правду твою? 
\v 10 Почуй, Господи, і змилосердися! Господи, прийди мені в поміч! 
\v 11 Ти перемінив плач мій у радість, зняв із мене сумну плахту, і обгорнув мене радостю. 
\v 12 Щоб душа моя співала тобі, не мовчала. Господи, Боже мій, по віки буду прославляти тебе!
\c 31
\p
\v 1 Проводиреві хора: Псальма Давидова. На тебе вповаю, Господи; не дай мені осоромитись по віки; по твоїй справедливості спаси мене. 
\v 2 Нахили до мене ухо твоє, спаси мене скоро! Будь мені баштою, домом оборонним, щоб спасти мене! 
\v 3 Ти бо єси скеля моя, башта моя, і задля імени твого веди мене й навчай мене. 
\v 4 Виведи мене з сітки, що тайно заставили її на мене; ти бо єси твердиня моя. 
\v 5 В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди! 
\v 6 Зненавидів я тих, що вважають на божища нікчемні; я ж вповав на Господа. 
\v 7 Зрадію серцем і звеселюся задля милосердя твого; бачивши горе моє, ти знав тісноту душі моєї, 
\v 8 І не віддав мене ворогові в руки, поставив ноги мої на широкому просторі. 
\v 9 Змилуйся надо мною, Господи! Бо я в тісноті; із журби запались очі мої, душа моя і внутро моє. 
\v 10 Бо в горю нидіє життє моє, і літа мої в зітханню; в несправедливості ізнемоглась сила моя, і кості мої струпішіли. 
\v 11 Став я посьміховиском не то що для всіх ворогів моїх, а й надто ще більше для сусідів моїх, і страшилом для знакомих моїх; хто бачить мене на улиці, той втікає від мене. 
\v 12 Забуто мене в серці, як помершого; став я наче розбита посудина. 
\v 13 Чув бо я брехню від багацько людей — кругом пострах — як всі змовлялись проти мене; вони чигали на життє моє. 
\v 14 Я ж, я вповав на тебе, Господи, я казав: ти єси Бог мій! 
\v 15 Дні мої в руках твоїх; вирятуй мене з рук ворога мого і від гонителів моїх! 
\v 16 Світи лицем твоїм на слугу твого, спаси мене по милості твоїй! 
\v 17 Господи, не допусти сорому на мене, бо я призвав тебе на поміч! Побий соромом беззаконних, нехай в пеклі німіють! 
\v 18 Заціпи уста брехливі, що в гордості і зневазї верзять мерзоту проти праведника! 
\v 19 Як велика доброта твоя, що зберіг єси для боящихся тебе, що явив перед синами людськими людям, що вповають на тебе. 
\v 20 Ти сховаєш їх у сховку перед лицем твоїм від заговорів людських; ти сховаєш їх у домівці від язиків сварливих. 
\v 21 Благословен Господь! Бо чудно явив він на мені милість свою в оборонному місті. 
\v 22 Сказав я, правда, в переляку: Я відлучений від очей твоїх; та все ж таки ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе. 
\v 23 Полюбіть Господа, всі його праведні! Вірних сохранить Господь, а сповна відплатить тому, хто живе в гордині. 
\v 24 Будьте сильні і майте в серці одвагу, ви всі, що вповаєте на Господа.
\c 32
\p
\v 1 Давидова пісня про науку людям. Блажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий. 
\v 2 Щаслив чоловік, котрому не полічить Господь несправедливість його, в кого нема зради в серці! 
\v 3 Як я мовчав, ниділи сустави мої від мого зітхання цілий день. 
\v 4 Бо цілий день тяготіла на мені рука твоя; соки мої висохли як під літню спеку. 
\v 5 Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливості моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого. 
\v 6 Тому нехай помолиться до тебе кожний побожний в час, коли мож знайти тебе; річ певна, хоч би прийшла велика повінь — не досягне його. 
\v 7 Ти мій рятунок; спасаєш мене в тісноті, ти сповняєш мене радостю спасення. 
\v 8 Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити; звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду. 
\v 9 Не будьте як кінь, як мул, що розуму не має; наховставши уздою, окрасою їх, мусиш усмирити їх, коли не хочуть ійти за тобою. 
\v 10 Великі болесті для беззаконника; хто ж вповає на Господа, того обгорне милосердє твоє. 
\v 11 Веселітесь у Господі, і радуйтесь, праведні! ликуйте всі, в кого серце щире!
\c 33
\p
\v 1 Радуйтесь, праведні в Господі! Щирим личить співати псальми. 
\v 2 Прославляйте Господа на гуслях; співайте псальми при гарфі десятострунній. 
\v 3 Заспівайте йому нову пісню! Грайте-вигравайте з веселим відгуком. 
\v 4 Бо праве слово Господнє, і всі діла його вірні. 
\v 5 Він любить справедливість і правду; земля повна доброти Господа. 
\v 6 Словом Господнім сотворені небеса, і все войнство їх — подихом уст його. 
\v 7 Він збирає всі морські води до купи, і русла для поводі прокладає. 
\v 8 Нехай боїться Господа вся земля! Перед ним нехай мають страх всі, що жиють на світі! 
\v 9 Бо він сказав, і було так; він звелів, і сталось. 
\v 10 Господь повертає в ніщо раду народів, він нівечить задуми людські. 
\v 11 Присуд Господній тріває вічно, помисли серця його з роду в рід. 
\v 12 Щасливі народи, що зовуть Господа Богом своїм, — народ, що вибрав його собі за власність! 
\v 13 Господь поглядає з неба, він бачить всіх дітей людських. 
\v 14 З престола дому свого дивиться він на всіх живущих на землі; 
\v 15 Він, що сотворив усі серця їх, що знає всі діла їх. 
\v 16 Не спасає царя велике військо його, і не визволиться лицарь великою силою своєю. 
\v 17 Марна надія спастись конем; хоч велика в його сила, не втікти йому. 
\v 18 Ось бо Господні очі на тих, що бояться його, на тих, що вповають на милосердє його, 
\v 19 Щоб рятувати душу їх від смерті, і спасти життє під час голоднечі. 
\v 20 Душа наша чекає на Господа; він наша поміч і щит наш. 
\v 21 Ним звеселиться серце наше, бо ми вповали на святе імя його. 
\v 22 Милосердє твоє, Господи, нехай буде над нами, ми бо вповали на тебе.
\c 34
\p
\v 1 Псальма Давидова по случаю, як він притворився розумом перед Авімелехом, і той відпустив його, й він вийшов. Благословлю Господа по всяк час, без устанку хвала його буде в устах моїх. 
\v 2 Господом хвалити меться душа моя; почують те смирні і звеселяться. 
\v 3 Звеличайте Господа вкупі зо мною, і вознесім імя його! 
\v 4 Я шукав Господа, і він озвався до мене, і від всякої журби збавив мене. 
\v 5 Хто вбачає на Господа, розвеселиться, і лице його не осоромиться. 
\v 6 Той бідолашний благав, і Господь почув його, і від всіх напастей вислобонив його. 
\v 7 Ангел Господень чатує кругом боящихся його; і визволяє їх. 
\v 8 Спробуйте і дізнайтесь, що Господь благий; щасливий чоловік той, що вповає на него. 
\v 9 Бійтесь Господа, ви, святі його! Бо не знають недостатку ті, що бояться його. 
\v 10 Левчуки терплять голод і недостаток, але ж ті, що шукають Бога, у всякому добрі не зазнають недостатку. 
\v 11 Прийдіте, сини людські, послухайте мене; навчу вас страху Господнього. 
\v 12 Хто чоловік той, що рад би жити, любить дні, щоб вжиткувати добро? 
\v 13 Держи язик від злого, а уста твої, щоб не говорили зрадливо; 
\v 14 Одвертайсь від злого і твори добро, шукай супокою і дбай про него. 
\v 15 Очі Господні на праведних, і уші його на молитву їх; 
\v 16 Лице Господнє проти тих, що творять зло, щоб знищити память їх на землі. 
\v 17 Праведні взивають, і Господь чує і збавить їх з усіх тіснот їх. 
\v 18 Господь близько від тих, в кого роздерте серце; і в кого дух розбитий, він спасе його. 
\v 19 Багацько лиха у праведника, та від усього збавить його Господь. 
\v 20 Він хоронить всі кості його, і ні одна з них не переломиться. 
\v 21 Постигне від злого смерть беззаконника, і, хто ненавидів праведника, зазнає лиха. 
\v 22 Господь спасає душі слуг своїх, і всі, що вповають на него, не дознають лиха.
\c 35
\p
\v 1 Давидова. Суди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене. 
\v 2 Возьми щит і зброю, і стань до помочі мені! 
\v 3 Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє! 
\v 4 Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене! 
\v 5 Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. 
\v 6 Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господній нехай на здогін наступає на них. 
\v 7 Без причини бо заставили тайно сіти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї. 
\v 8 Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, — і сітка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель. 
\v 9 А душа моя зрадується в Господі, і звеселиться від його спасення! 
\v 10 Всі кості мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнійший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його! 
\v 11 Встають несправедливі свідки, допитують в мене, про що я не знаю. 
\v 12 Добро віддячують мені злом; осиротіла душа моя. 
\v 13 А я, коли вони нездужали, надягав волосінну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до груді моєї; 
\v 14 Як для друга або брата, так я побивався; як за матірю падкуючи, так я в журбі хилився. 
\v 15 Коли ж я кульгаю, вони втішаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину. 
\v 16 Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами. 
\v 17 Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою! 
\v 18 Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом. 
\v 19 Не допусти, щоб втішались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно. 
\v 20 Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країні зрада в них на думці. 
\v 21 І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! виділи очі наші! 
\v 22 Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене! 
\v 23 Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє! 
\v 24 Признай мені правду по справедливості твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втішатись надо мною. 
\v 25 Нехай не скажуть в серці своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли! 
\v 26 Нехай повстидаються і осоромляться всі, хто втішається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене. 
\v 27 Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсіди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого. 
\v 28 І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цілий день.
\c 36
\p
\v 1 Проводиреві хора: Псальма слуги Господнього Давида. Переступ беззаконника каже в серці його: Нема страху Божого перед очима його. 
\v 2 Він бо лестить собі, сам перед собою, коли хто вкаже на його неправду, та що її ненавидіти треба. 
\v 3 Слова уст його беззаконнє і зрада, він перестав обертати розум на добре діло. 
\v 4 Про беззаконнє промишляє він на постелі своїй, ступає на дорогу недобру; злом він не гидує. 
\v 5 Господи, милість твоя сягає на небеса, вірність твоя під хмари. 
\v 6 Справедливість твоя, як високі гори, суди твої, як глибінь велика; ти, Господи, спасаєш людей і скотину. 
\v 7 Як дорога благість твоя, о Боже, коли діти людські сховку шукають у тіні крил твоїх. 
\v 8 Поживляться до сита достатками дому твого, і струями солодощів твоїх напоїш їх. 
\v 9 Бо в тебе жерело життя; в твому сяєві побачимо світло. 
\v 10 Продовжи ласку твою тим, що знають тебе, і справедливість твою над людьми правого серця. 
\v 11 Не дай здогонити мене ногам високогордого, і рука безбожного нехай не прожене мене. 
\v 12 Там упали злочинники, вони провалились, і вже не зможуть встати.
\c 37
\p
\v 1 Давидова. Не палай гнівом на злочинників, не завидуй творящим неправду. 
\v 2 Вони бо, як трава, скоро поникнуть, і, як зелене листє, повянуть. 
\v 3 Вповай на Господа, і твори добро; оставай в країні, і любуйся вірностю; 
\v 4 І радуйся в Господі, то він дасть тобі бажання серця твого. 
\v 5 Відкрий Господеві дорогу твою, і вповай на него, і він допоможе; 
\v 6 І виявить він правоту твою, як світло, і правду твою, як полудне. 
\v 7 Вповай тихим серцем на Господа, і дожидай його! Не запалюйся гнівом на того, кому щаститься дорога, на чоловіка, що лихі задуми свої сповняє! 
\v 8 Відхиляйсь від гніву, і не досадуй! Не подавайсь гніву, щоб творити лихо. 
\v 9 Бо лиходії будуть знищені; хто ж надіється на Господа, ті будуть властенцями землі. 
\v 10 Тілько ще трохи, і не буде беззаконника; і споглянеш на місце його, та й нема його. 
\v 11 Тихі ж люде займуть землю, і будуть радуватись повним супокоєм. 
\v 12 Беззаконник замишляє проти праведника, і зубами своїми скрегоче на него. 
\v 13 Господь сьміється з него, бачить бо, що прийде день його. 
\v 14 Добули беззаконники меча, і натягнули лука свого, щоб повалити мізерного і бідного, порубати ходячих правою дорогою. 
\v 15 Меч їх пройде їм крізь серце їх, і луки їх сокрушаться. 
\v 16 Луччий малий достаток праведника, як наддостатки многих беззаконників. 
\v 17 Бо руки безбожників будуть поломані, а праведника піддержить Господь. 
\v 18 Знає Господь дні тих, що непорочні, і спадьщина їх буде по віки; 
\v 19 Вони не осоромляться в лиху годину, і в день голоднечі вони наситяться. 
\v 20 Бо погинуть беззаконники, і вороги Господа, як товсті ягнята; вони никнуть, никнуть вони, як дим. 
\v 21 Беззаконник пожичає, і не віддає; праведник же щедрий, і дає. 
\v 22 Бо благословенні його унаслідують землю, а прокляті його будуть винищені. 
\v 23 Господь править ходою чоловіка, і дорога його подобається йому; 
\v 24 Коли часом впаде, не забється, бо Господь піддержує руку його. 
\v 25 Був я молодим і зостарівся, та ніколи не бачив я опущеного праведника, або, щоб рід його просив хліба. 
\v 26 Цілий день щедра рука його, і він пожичає, і рід його буде благословенний. 
\v 27 Одхиляйсь від злого і твори добро, і останешся по віки! 
\v 28 Бо Господь любить правду і не покине преподобних; по віки сохранить їх, а знищить рід беззаконних. 
\v 29 Праведні будуть мати землю, і жити на ній по віки. 
\v 30 З уст праведника виходить премудрість, і язик його говорить правду; 
\v 31 Закон Бога його в серці його, не спотикнеться нога його, ступаючи. 
\v 32 Беззаконник чигає на праведника, і хоче зігнати його з світу; 
\v 33 Господь не оставить його в руці його, і не осудить його на суді. 
\v 34 Дожидай Господа і пильнуй дороги його, і він удостоїть тебе мати землю. Коли будуть знищені беззаконники, побачиш її. 
\v 35 Я бачив беззаконника, потужного, що розростався, як не пересаджене зелене дерево; 
\v 36 Та й минувся він, і бач, не було вже його; і я шукав, та й не знайшов його. 
\v 37 Вважай на безвинного і гляди на правдивого; є бо добра доля для чоловіка мирного. 
\v 38 Переступники ж будуть знищені всі до одного, буде загороджена будучність беззаконним людям. 
\v 39 Спасеннє ж праведних від Господа, він сила їх в час тісноти. 
\v 40 І Господь допоможе їм і спасе їх; він вислобонить їх від беззаконних і сохранить їх, вони бо вповали на него.
\c 38
\p
\v 1 Псальма Давидова на спомин. Господи, не картай мене в гніві твому, не карай у досаді твоїй. 
\v 2 Бо стріли твої прошибли мене, і рука твоя спустилась на мене. 
\v 3 Нема здорового місця на моїм тілі задля гніву твого; нема спокою в костях моїх задля гріха мого. 
\v 4 Бо несправедливості мої спали на голову мою, як тягарь великий, вони затяжкі для мене. 
\v 5 Смердять, гниють рани мої задля нерозуму мого. 
\v 6 Я скорчився, над міру зігнувся; сумуючи, цілий день похожаю. 
\v 7 Бо стегна мої ранами зовсім покриті, і нема здорового місця на тілі моїм. 
\v 8 Я знемігся і занепав надто, я ридаю від жалю серця мого. 
\v 9 Господи, перед тобою все бажаннє моє, і зітханнє моє не є перед тобою закрите. 
\v 10 Серце моє бьється, опустила мене моя сила, і світло очей моїх, вже й його нема в мене. 
\v 11 Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль. 
\v 12 А ті, що наважили на життє моє, заставили сіла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити мені пакість, вони цілий день про зраду міркують. 
\v 13 Я ж, як глухий, не чую, і як німий, що уст своїх не отворить. 
\v 14 Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання. 
\v 15 Бо на тебе, Господи, надіюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій. 
\v 16 Бо я сказав: Ой, щоб вони не втішались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене! 
\v 17 Я бо мало що не кульгаю, і біль мій все передо мною. 
\v 18 Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого. 
\v 19 Мої ж вороги жиють, набрали сили, і багацько їх, що ненавидять мене без причини. 
\v 20 І хто злом оддячує добро, ті проти мене, я бо про добро дбаю. 
\v 21 Не опусти мене, Господи, Боже мій, будь недалеко від мене. 
\v 22 Спіши на поміч мені, Господи, мій спасителю!
\c 39
\p
\v 1 Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. Сказав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною. 
\v 2 Я онімів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився. 
\v 3 Серце в мені загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм: 
\v 4 Вияви, Господи, конець мій і міру днів моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє мені. 
\v 5 Бач, долонею відміряв єси дні мої, і вік мій, як ніщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землі. 
\v 6 Як тінь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде. 
\v 7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надія на тебе! 
\v 8 Спаси мене від всіх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям. 
\v 9 Онімів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси. 
\v 10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї. 
\v 11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всі люде. 
\v 12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всі батьки мої. 
\v 13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нім зійду з того світа, і більше не буду!
\c 40
\p
\v 1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Терпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою. 
\v 2 Він випровадив мене з погибельної пропасті, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої; 
\v 3 А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа. 
\v 4 Щаслив чоловік, йому же Господь надія, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехні прихиляються. 
\v 5 Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; ніхто не зможе розказати про них. Як би хотів я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полічити. 
\v 6 Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив ти для мене: Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи. 
\v 7 Тоді сказав я: Ось я приходжу; в змісті книги написано про мене. 
\v 8 Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубині серця мого. 
\v 9 Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я — Господи, ти про се знаєш! 
\v 10 Не заховав я в середині мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором. 
\v 11 Ти, Господи, не відхиляй від мене милосердя твого; милість твоя і правда твоя нехай завсіди стоять на сторожі коло мене! 
\v 12 Лиха без кінця обступили мене, мої несправедливості постигли мене, що годі переглянути їх; більше їх, як волосся на голові моїй, і серце моє опустило мене. 
\v 13 Нехай буде воля твоя, Господи, спасти мене! Господи поспіши на поміч мою! 
\v 14 Нехай осоромляться і повстидаються всі, що чигають на життє моє, щоб запропастити його; нехай назад повернуться і осоромляться ті, що з мого нещастя втішаються! 
\v 15 Нехай пропадуть в нагороду за їх сором ті, що до мене кажуть: Ого! Ого! 
\v 16 Нехай радуються і веселяться в тобі всі, що шукають тебе; що люблять спасеннє твоє; нехай все кажуть: Да звеличиться Господь. 
\v 17 Я ж мізерний і бідолашний, Господь дбає за мене. Ти моя поміч і моє спасеннє; Боже мій, не загайся!
\c 41
\p
\v 1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Щасливий, хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Господь. 
\v 2 Господь заступить його і сохранить життє його; він буде на землі щасливий, і ти не віддаси його в руки ворогам зажертим. 
\v 3 Піддержить його Господь на смертному ложі; ціле ліговиско його переміняєш в недузї його. 
\v 4 Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сціли душу мою, бо согрішив я проти тебе. 
\v 5 Вороги мої розказують лихі речі проти мене: Коли згине він і пропаде імя його? 
\v 6 Хто прийде побачитись зо мною, той говорить лукаво; таїть зло в серці, а, вийшовши, говорить. 
\v 7 Між собою виговорюють проти мене всі ненависники мої; видумують зло проти мене: 
\v 8 Прийшов конець його; і як повалився, то вже більш не встане. 
\v 9 Навіть чоловік, що мирно жив зо мною, котрому давав я віру, котрий хлібом моїм живився, той підніс пяту проти мене. 
\v 10 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підійми мене, щоб я відплатив їм! 
\v 11 Що ти вподобав мене, дознаюсь після того, як ворог мій не буде втішатись надо мною. 
\v 12 Мене ж ти сохраниш задля чистоти моєї, і поставиш мене перед тобою на віки. 
\v 13 Благословен будь, Господи, Боже Ізраїля, від віка до віка! Нехай так буде, амінь!
\c 42
\p
\v 1 Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Як жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже! 
\v 2 Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим? 
\v 3 Сльози мої в день і в ночі хлібом мені стали; цілий бо день говорять до мене: Де Бог твій? 
\v 4 Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радості і хвали — торжествуюча громада. 
\v 5 Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його. 
\v 6 Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землі Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар. 
\v 7 Глибінь кличе до глибині при шумі поводі твоєї; всі филі твої і пруди твої ринули понад мене. 
\v 8 В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого. 
\v 9 Скажу до Бога, скелі моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тісноти? 
\v 10 Наче кості мої торощать, коли вороги мої ругаються з мене, кажучи цілий день до мене: Де ж твій Бог? 
\v 11 Чого хилишся душе моя, і чого тревожишся в мені? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, спасеннє лиця мого й Бога мого.
\c 43
\p
\v 1 Суди мене, Боже, і розсуди мою справу проти безсердешного народу! Від чоловіка лукавого і неправдивого визволи мене! 
\v 2 Бо ти єси Бог сили моєї. За що ж ти відкинув мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожого гнету? 
\v 3 Пошли світло твоє і правду; вони нехай ведуть мене і заведуть на твою гору святую до чертогів твоїх! 
\v 4 І так прийду я до жертівника Божого, до Бога, що сповняє мене превеликою радостю, і прославлю на гуслях тебе, Боже, мій Боже! 
\v 5 Чого хиляєшся, душе моя, і чого непокоїшся в мені? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, котрий є спасеннє лиця мого і Бог мій!
\c 44
\p
\v 1 Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике діло, що зробив єси за часів їх, в давні давна. 
\v 2 Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив. 
\v 3 Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і світло лиця твого; ти бо вподобав їх. 
\v 4 Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова! 
\v 5 Через тебе побьємо гнобителів наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали. 
\v 6 Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій. 
\v 7 Ти бо спасаєш нас від гнобителів наших і посоромляєш ненавидників наших. 
\v 8 Богом хвалимося цілий день, і імя твоє будем прославляти по віки. 
\v 9 А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими. 
\v 10 Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували. 
\v 11 Віддав єси нас, неначе вівці на жир, і розсипав нас між народи. 
\v 12 Продав єси народ твій без користі, не поставивши за його ціни високої. 
\v 13 Ти віддав нас на погорду сусідам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас. 
\v 14 Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами. 
\v 15 Цілий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене, 
\v 16 Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя. 
\v 17 Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому. 
\v 18 Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї; 
\v 19 Хоч ти розтер нас на місці людожерів, і покрив нас тінню смерті. 
\v 20 Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого. 
\v 21 То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця. 
\v 22 Але ж задля тебе вбивають нас цілий день, вважають нас, як овечок на зарізь. 
\v 23 Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки. 
\v 24 Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тісноту нашу. 
\v 25 Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землі прилипло. 
\v 26 Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!
\c 45
\p
\v 1 Проводиреві хора: під кобзу шестиструнну; для синів Корея в науку; пісня любощів. Із мого серця добре слово ллється. Я кажу: Моя пісня цареві! Язик мій, як тростинка в руці вправного писаря. 
\v 2 Ти красотою понад синами людськими; люба врода розлилась на губах твоїх; тому благословив тебе Бог по віки. 
\v 3 Привяжи, лицарю, меча твого на поясниці, меча слави твоєї і величия твого. 
\v 4 І в потузї твоїй йди щасливо задля правди і лагідності і справедливості; і навчить тебе страшного правиця твоя. 
\v 5 Стріли твої гострі в серце ворогам царя! Від них падають народи під тобою. 
\v 6 Престол твій, Боже, по всі віки, жезло правоти — жезло царства твого. 
\v 7 Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконнє; для того помазав тебе Бог, твій Бог, миром радості, понад товаришами твоїми. 
\v 8 Миро, алое і кассія, се все шати твої, що приносять тобі в палатах із слоневої кості, де звеселяють тебе піснями, виграваючи на струнах. 
\v 9 Між твоїми красотами царські дочки; праворуч коло тебе стоїть цариця в золоті Офирському. 
\v 10 Слухай, дочко, і глянь та й прихили ухо твоє, і забудь про нарід твій і дім батька твого! 
\v 11 І буде люба врода твоя цареві; як що він Господь твій, то поклонися йому чесно! 
\v 12 І дочки Тирські, дуки народів, з дарами шукати муть лице твоє. 
\v 13 Преславна там царівна; шати її золотом ткані; 
\v 14 У пишних шатах поведуть її до царя; за нею приведуть до тебе дівиць, другинь її. 
\v 15 Приведуть їх серед найбільшої радості і веселості, увійдуть вони в палату царя. 
\v 16 На місці батьків твоїх будуть сини твої; зробиш їх князями по цілій землі. 
\v 17 Згадувати му імя твоє всякого часу; тому прославляти муть тебе народи по віки вічні.
\c 46
\p
\v 1 Проводиреві хора: для синів Корея: після голосу аламот, пісня. Бог нам прибіжище і сила, поміч скора в нещастях. 
\v 2 Тому не злякаємось, хоч би земля зворушилась і гори захитались серед моря. 
\v 3 Хоч би ревіли і пінились поводі його, гори тряслись від його досади. 
\v 4 Ріка — потоки її звеселяють город Божий, святе місце домівок Найвисшого. 
\v 5 Бог серед него, він не захитається; Бог допоможе йому, як настане ранок. 
\v 6 Заворушились народи, захитались царства; підняв він свій голос — земля розтопилась. 
\v 7 Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова. 
\v 8 Прийдіть, гляньте на діла Господа, які знищення він допустив на землю! 
\v 9 Як смирить брань аж до краю землі, ломить лука, торощить спису, палить огнем колесниці! 
\v 10 Вгамуйтесь і пізнайте, що я Бог! Я вознесуся між народами, вознесуся на землі! 
\v 11 Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова.
\c 47
\p
\v 1 Проводиреві хора: для синів Корея; псальма. Ви, всі народи, плещіть у долоні! Звеселяйтесь Господеві радісними піснями! 
\v 2 Бо Господь всевишний страшний, великий царь на всю землю. 
\v 3 Він покорив нам людей і народи під ноги наші. 
\v 4 Він вибрав для нас наслідчину нашу, славу Якова, котрого він полюбив. 
\v 5 Піднісся Бог серед веселого гукання, Господь серед голосів трубних. 
\v 6 Співайте псальми Богу нашому співайте; співайте цареві нашому, співайте! 
\v 7 Бог бо царь на всю землю; співайте псальми в науку. 
\v 8 Бог править народами; Бог сидить на престолі святості своєї. 
\v 9 Люде доброї волі між народами зібрались до купи, народ Бога Авраамового; бо щити на землі Божі; вознісся вельми він.
\c 48
\p
\v 1 Пісня, псальма для синів Корея. Великий Господь, достоєн великої слави в городі Бога нашого, на святій горі його. 
\v 2 Стремить у воздух гора Сион, радість землі цілої, на самій півночі город царя великого! 
\v 3 Бог живе в палатах їх, знають його там, як високу твердиню. 
\v 4 Ось бо зібрались царі; всі вони відступили. 
\v 5 Побачили, тай сторопіли; затрівожились, втікли, злякавшись. 
\v 6 Обняв їх там страх, злякались, як родюча жінка. 
\v 7 Бурею східною порозбивав єси кораблі Тарзийські. 
\v 8 Як ми почули, так і бачили в городі Господа сил небесних, в городі Бога нашого: Бог укріпить його на віки. 
\v 9 Згадуємо, о Боже, про милосердє твоє, в середині храму твого. 
\v 10 Як імя твоє, Боже, так і хвала твоя аж по край землі; правиця твоя повна справедливості. 
\v 11 Нехай веселиться гора Сионська, нехай зрадуються дочки Юди задля судів твоїх, Господи. 
\v 12 Обійдіть кругом Сиона, окружіть його, і полічіть башти його. 
\v 13 Огляньте добре оком його, перегляньте його палати, щоб ви росказали будучому поколінню. 
\v 14 Бо той Бог наш — Бог по віки! Він буде проводирем нашим аж до смерти.
\c 49
\p
\v 1 Проводиреві хора, для синів Корея, псальма. Слухайте се, всі народи; почуйте всі люде на землі. 
\v 2 Сини людські як і сини мужів — старшин, разом багаті і вбогі. 
\v 3 Уста мої скажуть мудре слово, і думкою серця мого помножу розум. 
\v 4 Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою: 
\v 5 Чому б то мусів я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною, 
\v 6 Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються. 
\v 7 Ніколи не здоліє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него, 
\v 8 (Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.) 
\v 9 Щоб він жив на віки, і не бачив зотління. 
\v 10 Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають. 
\v 11 В них на думці, що доми їх вічно стоять, і що домівки їх з рода в рід; вони називають країни своїми іменами. 
\v 12 Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь. 
\v 13 Ся дорога для глупоти їх; а ті, що після них приходять, любуються їх думкою. 
\v 14 Кладуть їх, як овець, в підземну країну, а смерть пасе їх; аж поки вранці возьмуть верх над ними праведні, і підземна країна пожере постать їх, кожного далеко від домівки його. 
\v 15 Та Бог спасе душу мою з рук підземної країни; він бо прийме мене. 
\v 16 Не лякайся, коли чоловік обогатіє, коли зросте слава дому його. 
\v 17 Бо, вмерши, не возьме нічого з собою; не піде з ним пиха його до гробу. 
\v 18 Чи він благословив душу свою за життя свого, і будуть люде славити тебе за те, що ти твориш добро собі, 
\v 19 То все таки прийде вона до рідних батьків своїх; ніколи вже не побачать вони світла. 
\v 20 Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь.
\c 50
\p
\v 1 Асафова псальма. Всемогущий Бог, Господь, прорік і кликнув на землю від сходу сонця до його заходу. 
\v 2 Із Сиона звершеної красоти засияв Бог. 
\v 3 Бог наш прийде, і не буде мовчати; перед ним огонь пожираючий, кругом него сильна буря. 
\v 4 Кличе він небо і землю на суд народу свого: 
\v 5 Зберіть мені праведних моїх, що над жертвою приняли завіт мій. 
\v 6 І небеса звіщають справедливість його; Бог бо сам суддя, 
\v 7 Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я буду свідчити проти тебе! Я Бог, твій Бог! 
\v 8 Не за жертви твої буду тебе докоряти, ні за жертви всепалення; вони все передо мною. 
\v 9 Не прийму телят із дому твого, козлів із отар твоїх. 
\v 10 Бо моя вся зьвірина в дібровах, зьвірє на тисяч горах. 
\v 11 Знаю я усе птаство в горах, та й дичина по полях — моя. 
\v 12 Коли б я зголоднів, нічого б казати тобі; бо моя вселенна й достатки її. 
\v 13 Хиба ж їм я мясо биків, і пю кров козлячу? 
\v 14 Жертвуй Богу хвалу, і віддай Всевишньому обіти твої! 
\v 15 І клич мене в день тісноти; я визволю тебе, і ти прославиш мене. 
\v 16 До грішника ж говорить Бог: Чого ти говориш про устави мої, і носиш в устах твоїх завіт мій? 
\v 17 Ти ж зненавидів докір, і кинув слова мої позад себе. 
\v 18 Бачив ти злодія, то й радо приставав до його, і з перелюбниками ти накладав; 
\v 19 Губам твоїм дав ти волю до злого, а язиком твоїм ковав зраду. 
\v 20 Ти сидів там і виговорював проти брата твого, ти кидав безчесть на сина матері твоєї. 
\v 21 Таке ти творив і я мовчав; ти думав, я рівня тобі. Я покараю тебе, і перед очі твої поставлю гріхи твої. 
\v 22 Зрозумійте ж се, ви, що забули Бога, ато зловлю вас, і ніхто не спасе вас. 
\v 23 Хто жертвує хвалу, прославляє мене, і хто справляє дорогу, тому дам побачити спасеннє Боже.
\c 51
\p
\v 1 Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. Помилуй мене, Боже, по милості твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої! 
\v 2 Обмий мене зовсім від несправедливості моєї, і очисти мене від гріха мого! 
\v 3 Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною. 
\v 4 Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в суді твоїм. 
\v 5 Ось бо я в беззаконню родився, і в грісі почала мене мати моя. 
\v 6 Ось, ти любиш правду в серці, і в середині серця покажеш мені мудрість. 
\v 7 Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над сніг білійший! 
\v 8 Дай мені почути радість і веселість, і зрадіють кості, тобою розбиті. 
\v 9 Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всі переступи мої! 
\v 10 Сотвори мені, Боже, чисте серце, і віднови в мені духа сильного! 
\v 11 Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого святого не відбери від мене. 
\v 12 Приверни мені радість спасення твого, і дух доброї волі нехай покріпить мене! 
\v 13 Покажу беззаконним дороги твої, і грішники вернуться до тебе. 
\v 14 Ізбави мене від крівавої вини, Боже, Боже спасителю мій, і язик мій радісно величати ме твою справедливість. 
\v 15 Господи, відчини уста мої, і губи мої звістять хвалу твою! 
\v 16 Ти бо не любиш жертви, ато приніс би її, жертва всепалення не люба тобі. 
\v 17 Жертва Богу дух сокрушений; серця сокрушеного і смиренного ти не відкидаєш, Боже. 
\v 18 Щасти, Боже, Сиону по благій волі твоїй, здвигни мури Єрусалима! 
\v 19 Тоді будуть тобі любі жертви правди, жертви цілопалення і приноси; тоді возложать телців на жертівник твій.
\c 52
\p
\v 1 Проводиреві хора: наука Давидова, як прийшов Доаг Ідумейський, і звістив Саулові, і сказав йому: прийшов Давид в дім Ахімелеха. Чого бо ти, потужний, хвалишся злобою твоєю, надуживаєш милосердє Боже цілий день! 
\v 2 Пакості промишляє язик твій, як гострена бритва, готовиш зраду. 
\v 3 Ти любиш зло більше як добро, більше говорити брехню, як правду. 
\v 4 Ти любиш всі імена погибелі, ти язик зрадливий! 
\v 5 Бог знівечить тебе на віки; він вхопить тебе і вирве з домівки, і викоренить з землі живих. 
\v 6 Побачать се праведники і злякаються, вони сьміяти муться над ним: 
\v 7 Ось чоловік, що не шукав в Бога сили своєї, а надіявся на величину багацтва свого, і ледачими вчинками своїми добув сили. 
\v 8 Я ж, мов оливне дерево зелене, в дому Божім; я надіюсь на ласку Божу по віки. 
\v 9 Буду прославляти тебе по віки, ти бо все зділав; і на імя твоє буду вповати, ти бо благий до праведників твоїх.
\c 53
\p
\v 1 Проводиреві хора: на Махалаті, наука Давида. Безумний каже в серці своїм: Нема Бога! Розвратились і творять огидну неправду; нема там ні одного, хто б добро чинив. 
\v 2 Господь споглянув з неба на дітей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога. 
\v 3 Всі одвернулись, всі разом зледащіли; нема там, хто добро творив би, нема ні одного. 
\v 4 Не вже ж не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконнє, що заїдають народ мій, наче б вони хліб їли? Господа вони не призивають. 
\v 5 Тоді злякались вони, хоч страху не було; Бог бо розсипле кості того, хто став облогом проти тебе. Ти осоромив їх. Бог бо відкинув їх. 
\v 6 Ой, коли б прийшло спасеннє Ізраїлеві із Сиона! Коли Господь поверне народ свій з неволі, возрадується Яков і возвеселиться Ізраїль.
\c 54
\p
\v 1 Проводиреві хора: при струнах; наука Давида, коли прийшли Зифеї і сказали Саулові: Чи Давид не сховався між нами? Боже, імям твоїм спаси мене, і силою твоєю допоможи правді моїй. 
\v 2 Боже, почуй молитву мою, вислухай слова уст моїх! 
\v 3 Бо чужі піднялись на мене, і розбишаки чигають на життє моє; не мають вони в серці Бога. 
\v 4 Ось, Бог мій помічник; Господь між тими, що піддержують життє моє. Він відверне лихо на ворогів моїх; по правді твоїй знищи їх! 
\v 5 Радо принесу жертву тобі; прославлю імя твоє, Господи; благе бо є. 
\v 6 Він бо вибавив мене з усякої біди; і на помсту ворогам моїм дивляться очі мої.
\c 55
\p
\v 1 Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. Вислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм. 
\v 2 Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати, 
\v 3 Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнівом запалившись, ворогують на мене. 
\v 4 Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене. 
\v 5 Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене. 
\v 6 І я сказав: Ой, коли б мені крила, як в голубки! Полетів би я, і відпочив би. 
\v 7 Полинув би я далеко, став би жити в пустині. 
\v 8 Рад би чим скорше втічи від вітру буйного, від бучі. 
\v 9 Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городі. 
\v 10 День і ніч обходять його на мурах його; та в середині його нещастє і кривда. 
\v 11 Роблять пакості один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улиці. 
\v 12 Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него; 
\v 13 А ти, чоловіче, рівня мені, мій довірник і мій знакомий, 
\v 14 З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили. 
\v 15 Погибіль на них; живцем нехай проваляться під землю, бо пакості в домівці їх, в середині їх. 
\v 16 Кличу до Бога, і Господь спасає мене. 
\v 17 Вечером і вранці і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос. 
\v 18 Він вибавив душу мою в бою проти мене; було бо їх багацько проти мене. 
\v 19 Почує Бог і покорить їх, він на престолі від віку; нема бо в них поправи, не бояться вони Бога. 
\v 20 Підніс руки свої на тих, що спокійно з ним жили; він зложив заповіт свій. 
\v 21 Губи його маснійші, як сметана, а в серці його війна; гладші слова його над оливу, а вони — обнажені мечі. 
\v 22 Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він ніколи, щоб праведник захитався. 
\v 23 А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелі: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого. Я ж буду вповати на тебе.
\c 56
\p
\v 1 Проводиреві хора: після „Голубка з далеких дубравин‟; памятна пісня Давидова, як Филистії зловили його в Геті. Помилуй мене, Боже, бо розлютився на мене чоловік; день в день нападає на мене, і доскуляє мені. 
\v 2 Вороги мої цілий день лютують; багато бо їх наступає на мене, розбуявшись. 
\v 3 В день страху мого я вповаю на тебе! 
\v 4 Ради Бога хвалити му слово його: на Бога вповаю, не побоюся; що заподіє мені тіло? 
\v 5 Цілий день зневажають вони слова мої, всі думки їх на зло проти мене. 
\v 6 Збираються, ховаються, мої пяти назирають, бо засіли на душу мою. 
\v 7 Хиба в беззаконню спастись їм? Відкинь, Боже, у гніві народи! 
\v 8 Блуканнє моє залічене в тебе. Збери сльози мої в посудину твою; чи не записані вони в тебе? 
\v 9 Тоді відступлять вороги мої, в день, коли я покличу; знаю се, що Бог зо мною. 
\v 10 В Бозї восхвалю слово, в Господі восхвалю слово. 
\v 11 На Бога вповаю, не побоюся; що заподіє мені чоловік? 
\v 12 Зо мною, Боже, обіти слюбовані перед тобою, віддам хвалу тобі. 
\v 13 Ти бо збавив душу мою від смерті. Чи не спасеш і ніг моїх від спотикання, щоб ходити мені перед Богом в світлі життя сього?
\c 57
\p
\v 1 Проводиреві хора: „Не пропадеш.‟ Давидова памятна пісня, коли втікав від Саула до печери. Помилуй мене, Боже, помилуй! Бо до тебе прибігає душа моя, і я сховаюсь під тінню крил твоїх, поки перейде погибіль. 
\v 2 До Бога Всевишнього кличу, до Бога, що дає мені долю. 
\v 3 Пішли з неба і спаси мене; осороми того, хто наважив на мене. Пішли, Боже, ласку твою і правду. 
\v 4 Душа моя між левами: я лежу між людьми, огнем палающими, між синами людськими, котрих зуби — ратища і стріли, а язик їх меч гострий. 
\v 5 Прослався, Боже, висше неба; по всій землі слава твоя! 
\v 6 Приготовили сітку стопам моїм, похилилась душа моя; викопали яму передо мною, самі впали як раз до неї. 
\v 7 Підкріпилось моє серце, Боже, серце моє підкріпилось! Заграю і заспіваю псальми. 
\v 8 Пробудися, славо моя! Пробудітесь, гуслі і псалтиря! Розбуджу я зорю ранню. 
\v 9 Буду прославляти тебе, Господи, між людьми; буду співати тобі між народами. 
\v 10 Бо звеличилась милість твоя до небес, і під облаки правда твоя. 
\v 11 Прослався, Боже, висше неба! По всій землі нехай буде слава твоя!
\c 58
\p
\v 1 Проводиреві хора: „Не пропадеш!‟ Давидова памятна пісня. Чи справді говорить із вас справедливість, коли ви мовчите? Чи по правді судите ви, сини людські? 
\v 2 Ні, ви творите в серці несправедливе; насильствами рук ваших торгуєте на землі. 
\v 3 Почавши від матернього лона відступили беззаконники: блукають брехуни, як тілько зродила їх мати. 
\v 4 Отрута в них, як їдь у змиї, як в гадюки глухої, що зачиняє уші свої, 
\v 5 Не слухає голосу знахаря-заклинателя, що добре знає замовляти. 
\v 6 Потрощи, Боже, зуби в пелці їх, виломи, Господи, левчукам челюсти їх. 
\v 7 Нехай зчезнуть, як вода розлита! Коли пустить стріли свої, нехай йому отупіють! 
\v 8 Нехай будуть йому, як слимак, що лізе, знемогаючи; бодай би вони, як недорід жіночий, ніколи не бачили сонця! 
\v 9 Перше нім горшки ваші загріються, нехай вітер рознесе тернину, свіжу і горючу! 
\v 10 Зрадіє праведний, бачивши помсту; він скупає ноги свої в крові беззаконних. 
\v 11 І скажуть люде: Є нагорода для праведного; існо, є Бог, що судить на землі.
\c 59
\p
\v 1 Проводиреві хора: „Не пропадеш!‟ Памятна пісня Давидова, як Саул післав стерегти дім його, щоб вбити його. Визволь мене від ворогів моїх, мій Боже! Оборони мене від тих, що встали проти мене. 
\v 2 Визволь мене від тих, що роблять беззаконнє, і спаси мене від кровожадних! 
\v 3 Ось бо вони чигають на душу мою; сильні збираються на мене не за переступ мій і не за гріх мій, Господи! 
\v 4 Без вини моєї збігаються і готовляться; встань на поміч мені й поглянь! 
\v 5 Встань, Господи, Боже сил небесних, Боже Ізраїлський, щоб побачити всі ті народи! Не пощади ні одного з тих невірних беззаконників! 
\v 6 Вечером вертають назад, виють, як собаки, і кругом обходять город. 
\v 7 Ось, губами своїми верзяють, мечі в устах їх, бо, думають вони, хто почує? 
\v 8 А ти, Господи, посьмієшся над ними, осоромиш всі народи. 
\v 9 Сило моя! До тебе я обертаюсь, ти бо прибіжище моє. 
\v 10 Бог милосердний на зустріч мені вийде; Бог дасть мені втіху над ворогами моїми. 
\v 11 Не повбивай їх, щоб не забув народ мій! Розсип їх потугою своєю, і притисни їх, Господи, защитнику наш! 
\v 12 За гріхи губ їх, за слова уст їх, нехай спіймаються в гордині своїй, і за проклони і за брехню, котру росказують. 
\v 13 Зроби конець в ярості, зроби конець, щоб їх більш не було, щоб пізнали, що Бог править над родом Якова аж по край землі. 
\v 14 А вечером нехай вертають назад, нехай виють, як собаки, і кругом города ходять. 
\v 15 Нехай шляються за їдою, і неситі ночують. 
\v 16 А я про силу твою буду співати, і вранці прославляти благость твою; ти бо був великою зашитою моєю, і прибіжищем в день тісноти моєї. 
\v 17 Тобї, сило моя, буду співати псальми; Бог бо защита моя, Бог помилує мене.
\c 60
\p
\v 1 Проводиреві хора: На Шушан-Едут; памятна пісня Давидова, в науку, 
\v 2 як він воював з Сирийцями в Мезопотамії і з Сирийцями Зобанськими, і Йоаб, вернувшись, побив Едоміїв на Соляній долині, двайцять тисяч люда. 
\v 3 Боже, ти покинув нас, розсипав нас, розгнівившись; приверни нам ласку твою! 
\v 4 Ти потряс землею, і вона порозпадалась; сціли щелини її, бо вона хитається! 
\v 5 Ти дав народові твому зазнати гіркої долі, напоїв нас вином, забиваючим памороки. 
\v 6 Ти дав прапора боячимся тебе, щоб вони піднялись задля правди. 
\v 7 Щоб спаслись любі твої, борони правицею твоєю і вислухай нас! 
\v 8 Бог сказав у святості своїй: возрадуюся і розділю Сихему, і розміряю долину Сукот. 
\v 9 Мій Галаад, мій Манас, і Ефрем твердиня голови моєї; Юда скептро моє. 
\v 10 Моаб чаша моя вмивальна; на Едому кину сандали мої; Филистемська земле, ликуй передо мною! 
\v 11 Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома? 
\v 12 Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами? 
\v 13 Пішли нам поміч в тісноті! Марна надія на людську защиту. 
\v 14 З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителів наших.
\c 61
\p
\v 1 Проводиреві хора: при струнах; Давидова. Почуй Боже просьбу мою, вислухай молитву мою! 
\v 2 З кінця землі взиваю до тебе, бо серце моє ниє; ти виведеш мене на скелю, що за висока для мене. 
\v 3 Ти бо був прибіжище моє, сильна защита від ворога. 
\v 4 Дай мені жити в шатрі твоїм по віки, знайти притулок під покровом крил твоїх. 
\v 5 Бо ти, Боже, вислухав обітниці мої, дав мені насліддє тих, що бояться імени твого. 
\v 6 Причини, Боже, дні до днів цареві; літа його з роду в рід. 
\v 7 Нехай буде він вічно перед лицем Божим. Даруй ласку і правду, щоб стерегли його. 
\v 8 Так прославляти му імя твоє по віки, сповняючи день в день обітниці мої.
\c 62
\p
\v 1 Проводиреві хора: про Ідутуна; псальма Давидова. Тілько на Бога вповає тихо душа моя, від него моє спасеннє. 
\v 2 Він тілько моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; не захитаюсь ні трохи. 
\v 3 Доки будете нападати на чоловіка? Всі термосите його, як стіну похилившуюся, як той мур надломаний. 
\v 4 Нараджуються вони тілько, як би з висоти звалити його; брехнею вони радіють; устами своїми благословляють, а в серці своїм проклинають. 
\v 5 На одного Бога вповай, душе моя! Бо на него надія моя. 
\v 6 Тілько він є моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; я не захитаюсь. 
\v 7 В Бозї моє спасеннє і моя слава; сильна моя скеля, моє прибіжище в Бозї. 
\v 8 Вповай, народе, на него по всякий час! Виливайте перед ним серця ваші! 
\v 9 Сама марнота сини людські, сама брехня, сини чоловічі; на терезах вони йдуть у гору скорше, як пара 
\v 10 Не вповайте на здирство, і не надійтесь марно на грабіж! Коли росте багацтво, не прилягайте до него серцем вашим! 
\v 11 Раз сказав Бог, двічі чув я се, що сила в Бога. 
\v 12 І в тебе, Господи, милість; ти бо даєш кожному по заслузї його.
\c 63
\p
\v 1 Давидова псальма про те, як він був у пустині Юдейській. Боже, ти єси Бог мій! Тебе шукаю пильно! Жадає тебе душа моя, за тобою прагне тіло моє у землі висохлій, прагнущій, безводній, 
\v 2 Щоб бачити силу твою і славу твою, як видів тебе в святині. 
\v 3 Милість бо твоя над життє лучша; уста мої прославляти муть тебе. 
\v 4 Так, буду тебе хвалити, поки життя мого, руки мої підносити в імя твоє. 
\v 5 Як шпігом і товщею, насититься душа моя, і радісним голосом хвалити муть тебе уста мої. 
\v 6 Як згадаю тебе на моїй постелі, розмишляю про тебе у всі доби ночі. 
\v 7 Бо ти прийшов до помочі мені, і я буду радуватись в тіні крил твоїх. 
\v 8 Душа моя йде слідом за тобою, правиця твоя піддержує мене. 
\v 9 Ті ж, що чигають на життє моє, щоб знищити його, пійдуть у пропасті підземні. 
\v 10 Поразить їх сила меча, вони будуть здобичею гиєн. 
\v 11 А царь возвеселиться в Бозї; хвалити меться всякий, хто кленеться ним; позатикає бо пельки брехунам.
\c 64
\p
\v 1 Проводиреві хора: псальма Давидова. Почуй, Боже, голос падкування мого! Від страху ворога защити життє моє! 
\v 2 Захисти мене від тайних змовин злочинників, від збіговиска тих, що творять беззаконнє! 
\v 3 Котрі вигострили, як меча, язик свій, приготовили, як стрілу, гірке слово. 
\v 4 Щоб із закутка стріляти на безвинного; нечайно стріляють на него, і не бояться. 
\v 5 Додають собі охоти до злого; радяться, як тайно заставити сіла; вони кажуть: Хто бачити ме їх? 
\v 6 Видумують лиха: Ми приготовили, що задумали; заховали тайну глибоко в серці. 
\v 7 Але ж Бог стрілить на них; нараз — стріла, і бачать вони рани свої. 
\v 8 І язик їх зробить заколот між ними; хто погляне на них, похитає головою. 
\v 9 І побояться люде, звістять про діла Божі, пізнають діло рук його. 
\v 10 Праведний зрадується в Господі, і буде вповати на него, і будуть хвалитись всі праві серцем.
\c 65
\p
\v 1 Проводиреві хора; псальма Давидова, пісня. Мовчки дожидає тебе, Боже, хвала на Сионі, і сповняться обітниці тобі. 
\v 2 Ти слухаєш молитву нашу; до тебе прийде всяке тіло. 
\v 3 Несправедливості подужали мене; наші провини, ти простиш їх. 
\v 4 Щасливий, кого ти вибереш і даси йому приблизитись: він жити ме у дворах твоїх. Наситимось добром дому твого, святощами храму твого. 
\v 5 Дивні речі промовиш до нас у справедливості, Боже, спасителю наш, ти надія всіх кінців землі і далекого моря! 
\v 6 Ти, що утвердив гори силою своєю, підперезавшись потугою, 
\v 7 Котрий тихомирить бурханнє моря, ревучі його филі і заверюху народів. 
\v 8 Перед дивами твоїми лякаються народи на всіх кінцях землі; ти звеселяєш країну сходу і заходу. 
\v 9 Ти дбаєш про землю, і даєш їй достатку: щедриш її великим багацтвом: Божий потік повний води. Ти приготовляєш для неї хліб, що даєш рости йому. 
\v 10 Ти наповаєш борозни її, рівняєш скиби її, мякчиш їх дощами, благословиш ростину її. 
\v 11 Ти увінчав рік добротою твоєю, і сліди твої повні товщі. 
\v 12 Ростуть буйно левади в пустині, радостю вкриваються узгіря. 
\v 13 Луги покриваються стадами, а долини поростають житом; все торжествує, все співає.
\c 66
\p
\v 1 Проводиреві хора: пісня, псальма. Воскликніте Господеві, всі на землі! 
\v 2 Співайте славу імені його, звеличіть хвалу його! 
\v 3 Кажіть Богові: як страшні діла твої! Задля великої сили твоєї піддаються тобі вороги твої, піддобруючись. 
\v 4 Ціла земля поклониться тобі, і співати ме псальми; вона співати ме імені твому. 
\v 5 Прийдіть і погляньте на діла Божі! Страшний він в ділах проти синів людських. 
\v 6 Він обернув море в сушу, пішки перейшли вони ріку; там ми радувались о нім. 
\v 7 Він царює потугою своєю на віки; очі його споглядають на народи: Щоб не збунтувались ворохобники! 
\v 8 Прославляйте, народи, Бога нашого, і голосіть хвалу його! 
\v 9 Він дав життє душі нашій і не допустив, щоб похитнулись ноги наші. 
\v 10 Ти спробував нас, Боже, ти перетопив нас, як срібло перетоплюється. 
\v 11 Ти завів нас у сіти, завдав нам тяжкі оберемки на плечі наші. 
\v 12 Ти допустив, щоб люде насіли нам на шию; ми перейшли вогонь і воду; да ти вивів нас на чисте поле. 
\v 13 Увійду я в дім твій з жертвами цілопалення, віддам тобі обітниці мої, 
\v 14 Що уста мої слюбували, і губи мої обіцяли в тісноті моїй. 
\v 15 Як жертву всепалення, принесу тобі тучних баранів з кадилом; пожертвую воли вкупі з козлами. 
\v 16 Прийдіть, послухайте, всі, що боїтесь Бога, і я роскажу, що він вдіяв душі моїй. 
\v 17 До него взивав я устами моїми, і величав язиком моїм. 
\v 18 Коли б я бачив в серці моїм беззаконнє, то Бог не почув би мене. 
\v 19 Та Бог почув, він зглянувся на голос молитви моєї. 
\v 20 Благословен Бог, котрий не відкинув молитву мою, і не одвернув милосердє своє від мене.
\c 67
\p
\v 1 Проводиреві хора; при струнах; псальма, пісня. Нехай милує нас Бог і благословить, нехай засвітить лице його над нами! 
\v 2 Щоб пізнали на землі дорогу твою, між усіма народами твоє спасеннє. 
\v 3 Нехай славлять народи тебе, Боже! Нехай прославляють тебе всі народи! 
\v 4 Нехай радуються і веселяться племена; ти бо будеш правотою судити народи, і роди на землі — ти поведеш їх. 
\v 5 Нехай славлять народи тебе, Боже, нехай прославляють тебе всі народи! 
\v 6 Земля дає плоди свої; Бог, наш Бог, благословити ме нас. 
\v 7 Бог буде благословити нас, і ціла земля від краю до краю буде благовіти перед ним.
\c 68
\p
\v 1 Проводиреві хора: Давидова псальма, пісня. Нехай встане Бог! Щоб розсипались вороги його, і розбіглись перед ним ненавидники його! 
\v 2 Як дим щезає, нехай вони так щезнуть; як віск топиться від огню, нехай так погибнуть грішники від лиця Божого. 
\v 3 А праведники нехай звеселяться, нехай возрадуються перед лицем Божим, і торжествують в радості. 
\v 4 Співайте Богу, величайте імя його! Зробіть дорогу тому, хто проходить крізь пустині — Господь імя його — і радуйтесь перед ним! 
\v 5 Батько сиротам і суддя вдовам Бог у святому домі своїм. 
\v 6 Одиноким дає Бог жити вкупі в одній домівці, закованих виводить на волю до щастя; ворохобникам же дає місце в пустині. 
\v 7 Боже! Як ійшов ти поперед твого народу, як переходив пустиню, 
\v 8 Тремтіла земля — і небеса клянули перед Богом — сам Синай перед Богом, Богом Ізраїля. 
\v 9 Дав линути животворному дощеві, о Боже; ти кріпив насліддє твоє, коли воно томилось. 
\v 10 Племя твоє осіло там; в доброті твоїй, Боже, приготовляв ти для бідного. 
\v 11 Господь прорік слово, і було вістовниць велика сила. 
\v 12 Царі з військами втікали, вони втікали, а хто обняв домівку, паював здобич. 
\v 13 Коли ви й впокоїтесь по вівчарнях, то маєте бути, як крила голубки, сріблом покриті, котрих пірє золотом сяє. 
\v 14 Як Всемогущий розсипав царів на землі, побіліла, як сніг, на Цальмоні. 
\v 15 Гора Базанська, гора Божа, щоглами багата гора Базанська. 
\v 16 Чого ви, гори-бескиди, споглядаєте завидно на гору, котру взяв Бог на домівку для себе? Господь жити ме там по віки. 
\v 17 Колесниця Божа двічі десять тисяч, тисячі і знов тисячі; Господь між ними — Господь живущий у святині Синая. 
\v 18 Вийшов єси на гору, ти забрав в неволю бранців; приняв дари для людей, і навіть для противних твоїй волі, щоб Господь Бог мав оселю. 
\v 19 Благословен Господь! День в день щедрить нам Бог нашого спасення. 
\v 20 Бог наш, Бог спасення, і в руках Господа Бога збавленнє від смерті. 
\v 21 Річ певня, що Бог розтрощить голову ворога свого, косматий лоб того, хто закостенів в гріхах своїх. 
\v 22 Господь сказав: Приверну їх із Базан-гори, приверну з безодні моря, 
\v 23 Щоб ти полоскав ноги твої в крові, а для язиків собак твоїх була з ворогів частина їх. 
\v 24 І бачили вони твій похід, Боже, похід мого Бога, мого царя, у святиню. 
\v 25 Поперед ійшли люде, що співали; за ними ті; що на струнах вигравали, кругом їх дівчата тимпанами брязчали. 
\v 26 На зборах прославляйте Бога, Господа, ви потомки Ізраїля! 
\v 27 Ось вони, Бенямин, наймолодший, їх владика; князї Юдині, їх полки, князї Завулонові, князї Нефталимові. 
\v 28 Звелів наперед Бог силу твою. Укріпи, Боже, те, що дав єси нам! 
\v 29 Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть дари тобі. 
\v 30 Вгамуй зьвіра-дикуна, стадо бугаїв з ялівками народів: кожний з них підбиває людей брилою срібла. Розсип народи, що війни бажають! 
\v 31 Прийдуть можні з Египту; Етиопія скоро простягне руки свої до Бога. 
\v 32 Царства земні! Співайте Богу, прославляйте Господа, 
\v 33 Котрий сидить на небесах, небесах одвічних; ось він гремить голосом своїм, голосом сильним. 
\v 34 Воздайте славу Богові! Величиє його над Ізраїлем і потуга його над хмарами. 
\v 35 Дивен Бог в святині своїй, Бог Ізраїля; він дає народові силу й потугу. Благословен Бог!
\c 69
\p
\v 1 Проводиреві хора: На Шошанім. Давидова. Спаси мене, Боже, бо повідь займає душу мою! 
\v 2 Загруз я в глибокому болоті і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене. 
\v 3 Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого. 
\v 4 Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителі, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусів я дати. 
\v 5 Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою. 
\v 6 Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля! 
\v 7 Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє! 
\v 8 Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї. 
\v 9 Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене. 
\v 10 Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було мені в наругу. 
\v 11 Надів я волосінницю, і стався їм приповідкою. 
\v 12 Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають пісні на підпитку. 
\v 13 Я ж, Господи, — молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великості милосердя твого вислухай мене, по правді спасення твого! 
\v 14 Витягни мене з болота, не дай мені потонути! Дай мені вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибині вод. 
\v 15 Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх. 
\v 16 Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великості милосердя твого. 
\v 17 І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тісноті; вислухай мене скоро! 
\v 18 Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх! 
\v 19 Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всі гнобителі мої перед тобою. 
\v 20 Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потішителів, та не знайшов нікого. 
\v 21 До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували. 
\v 22 Стіл їх нехай буде сіттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться. 
\v 23 Нехай в очах їм почорніє, щоб не бачили світа, і литки їх нехай їм завсіди трясуться. 
\v 24 Висип на них ярость твою, і поломя гніву твого нехай обгорне їх! 
\v 25 Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось ні одного живого! 
\v 26 Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втішаються болями ранених твоїх. 
\v 27 Полічи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою. 
\v 28 Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними! 
\v 29 Я ж бідний і горе мені; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене! 
\v 30 Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою. 
\v 31 Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями. 
\v 32 Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше! 
\v 33 Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю. 
\v 34 Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить. 
\v 35 Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину. 
\v 36 І потомство слуг його мати ме насліддє; і хто любить імя його, жити ме там.
\c 70
\p
\v 1 Проводиреві хора; Давидова, на спомин. Поспіши, Боже, спаси мене, Господи, прийди на поміч мені! 
\v 2 Нехай осоромляться і повстидаються всі, що на життє моє чигають! Нехай назад кинуться і осоромляться ті, що втішаються з мого нещастя! 
\v 3 Нехай повернуться назад, в нагороду за свій сором, ті, що кажуть: Ого! Ого! 
\v 4 Нехай радуються і веселяться в тобі всі, що шукають тебе! А ті, що люблять спасеннє твоє, нехай кажуть: Бог великий! 
\v 5 Я ж мізерний і бідний; Боже, поспіши до мене! Ти моя поміч і моє спасеннє; Господи, не загайся!
\c 71
\p
\v 1 На тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки. 
\v 2 По справедливості твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене! 
\v 3 Будь мені скеля на домівку, де б мені мож було завсіди ходити! Ти звелів спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня. 
\v 4 Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя! 
\v 5 Ти бо єси моя надія, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого. 
\v 6 Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю. 
\v 7 Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита. 
\v 8 Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цілий день. 
\v 9 Не відкинь мене у старості; коли знеможу силою, не опусти мене! 
\v 10 Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються. 
\v 11 І вони кажуть: Бог опустив його; гоніть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя. 
\v 12 Боже, будь не далеко від мене, поспіши мені на поміч! 
\v 13 Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають! 
\v 14 Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити. 
\v 15 Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цілий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм ліку. 
\v 16 Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько. 
\v 17 Боже! Ти вчив мене з малку; і досі я проповідував чудеса твої. 
\v 18 І до старості, до пізної старості, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всім, що прийдуть, потугу твою! 
\v 19 І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси діла великі, хто рівня тобі? 
\v 20 Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землі. 
\v 21 Побільши потугу мою, обернись і потіши мене. 
\v 22 І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Святий Ізраїля! 
\v 23 Радуються уста мої, співаючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси; 
\v 24 І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха мені бажали.
\c 72
\p
\v 1 Про Соломона. Боже! Суд твій дай цареві, і справедливість синові царя. 
\v 2 Нехай судить народ твій по справедливості, і бідних твоїх по правді. 
\v 3 Гори і підгіря давати муть блага людям, як буде справедливість. 
\v 4 Нехай він судить правду пригнобленим людям; нехай спасає дітей бідолашного, а гнобителя нехай він розтопче. 
\v 5 Будуть боятись тебе з роду в рід, як довго сонця і місяця стане. 
\v 6 Він зійде, як дощ на скошену луку, як злива, наповаюча землю. 
\v 7 В дні його зацвите праведник, і буде достаток спокою, аж поки місяця не стане. 
\v 8 І буде він царювати від моря до моря, і від ріки аж по краї землі. 
\v 9 Перед ним схиляться жителі пустині, і вороги його будуть цілувати землю; 
\v 10 Царі Тарзийські, і з островів, принесуть дарунки, заплатять данину царі Шеви і Севи. 
\v 11 Перед ним поклоняться всі царі, йому служити муть всі народи. 
\v 12 Він бо спасе бідного, що о поміч кличе, і пригнобленого, що жадного помічника не має. 
\v 13 Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних. 
\v 14 Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима. 
\v 15 І буде він жити, і давати муть йому золото із Шеви; і будуть завсіди за його молитись, і що дня його благословити. 
\v 16 Будуть достатки збіжа на землі, на гірських верховинах; як Ливанські ліси, так зашумить колос; і зацвитуть люде в городах, як зїлля на землі. 
\v 17 Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всі народи будуть прославляти його. 
\v 18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько! 
\v 19 І благословенне імя його по віки! І наповниться ціла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь! 
\v 20 Конець молитвам Давида, сина Ессейового.
\c 73
\p
\v 1 Псальма Асафова. Що за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем! 
\v 2 А я — мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої. 
\v 3 Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних. 
\v 4 Вони бо не знають горя до самої смерті, і тіло їх добре згодоване. 
\v 5 Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде. 
\v 6 Тому бута — намисто їх, а насильства — одежа їх. 
\v 7 Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами. 
\v 8 Кепкують і злобно говорять про тісноту; з висока вони гордують. 
\v 9 Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю. 
\v 10 Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком. 
\v 11 А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього? 
\v 12 Ось там беззаконники, а нема в них журби ніякої; здобувають собі багацтва. 
\v 13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинності, 
\v 14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару. 
\v 15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх. 
\v 16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця. 
\v 17 Аж увійшов я в святиню Божу, і там зрозумів я долю їх. 
\v 18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль. 
\v 19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування. 
\v 20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх. 
\v 21 Як серце моє кипіло, і в середині пекло мене, 
\v 22 То стуманів я і не знав нічого; став я скотом перед тобою. 
\v 23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку. 
\v 24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу. 
\v 25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втіхи на землі. 
\v 26 Як зотліє тіло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя — Бог по віки. 
\v 27 Бо ось, погибнуть всі, що віддалились від тебе; ти нищиш усіх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе. 
\v 28 Мені ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надію на Господа Бога, щоб проповідувати всі діла твої.
\c 74
\p
\v 1 Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнів твій на стадо пасовиска твого? 
\v 2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, — ізбавив, як твоє насліддє, тую гору Сион, на котрій ти осівся! 
\v 3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у святині зруйнував ворог. 
\v 4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена. 
\v 5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавині ліса, 
\v 6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його. 
\v 7 З пожаром пустили святиню твою, осквернили дім імені твого. 
\v 8 Сказали в серці своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! — Пустили з димом всі Божі собори на землі. 
\v 9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде. 
\v 10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє? 
\v 11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець! 
\v 12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землі. 
\v 13 Ти розділив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських. 
\v 14 Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустині. 
\v 15 Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки. 
\v 16 І день твій і ніч твоя; ти сотворив світло і сонце. 
\v 17 Ти утвердив всі гряниці землі; ти постановив літо і зиму. 
\v 18 Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє. 
\v 19 Не попусти зьвірюці душу горлиці твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх. 
\v 20 Спогадай завіт! Бо темні закутки землі наповнились домівками насильства. 
\v 21 Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє. 
\v 22 Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного! 
\v 23 Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.
\c 75
\p
\v 1 Проводиреві хора: „Не запропасти‟; псальма Асафова, пісня. Славимо тебе, Боже, прославляємо; і близько імя твоє, чудеса твої про се звіщають. 
\v 2 Як виберу годину, судити му по правді. 
\v 3 Розступилась земля і хто жиє на ній; я утвердив стовпи її. 
\v 4 Я сказав до бутних: Покиньте буту, — до беззаконних, — не підносіть рога! 
\v 5 Не підносіть високо рога, не говоріть, витягнувши безсоромно шию! 
\v 6 Тому, що не зі сходу, ні з заходу, і не з полудня прийде возвишеннє. 
\v 7 Бог бо суддя; того принизить, а того високо поставить. 
\v 8 Бо в руці Господа чаша, вона піниться від вина, повна вина заправленого, і він наливає з неї; гущу його мусять вихлептати всі беззаконники землі. 
\v 9 А я звіщати му по віки; буду співати псальми Богові Якова. 
\v 10 І позбиваю всі роги беззаконних; вознесуться роги праведних.
\c 76
\p
\v 1 Проводиреві хора; при струнах; псальма Асафова, пісня. Відомий Бог в Юдеї, велике імя його в Ізраїлі, 
\v 2 І в Салемі оселя його, а дім його на Сионі. 
\v 3 Там переломив він блискавки-стріли лука, щит, меч і війну. 
\v 4 Ти величній, ти сияєш краще над хижі гори. 
\v 5 Одважні серцем здобичею стали; обняв їх сон; і ніхто із сміляків не знайшов рук своїх. 
\v 6 Від погрому твого, Боже Якова, напав твердий сон коня і колесницю. 
\v 7 Ти страшенний, і хто устоїть перед тобою, як гнів твій запалає. 
\v 8 Ти дав почути суд твій з неба; земля, злякавшись, заніміла, 
\v 9 Як Бог встав на суд, щоб спасти всіх покірних на землі. 
\v 10 Бо гнів людський прославить тебе; останком гніву підпережешся. 
\v 11 Робіть і сповняйте обітниці Господеві, Богу вашому; нехай принесуть дари свої страшенному всі, що кругом него. 
\v 12 Він відбере духа князям, він страшенний для царів землі.
\c 77
\p
\v 1 Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Голос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене. 
\v 2 В день тісноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради. 
\v 3 Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом. 
\v 4 Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло мені мову. 
\v 5 Спогадав я дні давні, літа віків минувших. 
\v 6 Згадав в ночі пісні мої; думав-гадав я в серці моїм, і дух мій допитувався: 
\v 7 Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї? 
\v 8 Хиба на завсіди конець доброті його? Скіньчились слова з роду в рід? 
\v 9 Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гніві милосердє своє? 
\v 10 Тоді сказав я: Нездужаю. Згадаю про літа правиці Всевишнього, 
\v 11 Про діла Господа; про чудеса днедавні згадаю; 
\v 12 Буду думати-гадати про всі діла твої, розмишляти о діяннях твоїх. 
\v 13 Боже! Дорога твоя у святині; хто такий Бог великий, як ти, Боже? 
\v 14 Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою. 
\v 15 Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа. 
\v 16 Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і — злякались; безодні здрігнулись. 
\v 17 Линуло з хмар водою; від тучі роздався голос, і стріли твої миготіли. 
\v 18 З вихром розносився голос грому твого, блискавки освічували круг земний; земля задрожала і задудніла. 
\v 19 Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі. 
\v 20 Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.
\c 78
\p
\v 1 Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх! 
\v 2 Вітворю уста до приповісті, роскажу загадки з перед віків давних; 
\v 3 Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші. 
\v 4 Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив. 
\v 5 Він бо поставив свідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлі, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали. 
\v 6 Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали, 
\v 7 Щоб на Бога вповали, і про діла Божі не забували, і заповіді його сповняли, 
\v 8 І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу. 
\v 9 Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою. 
\v 10 Не сповнили завіту Божого, і не схотіли ходити в законі його. 
\v 11 Забули діла його і чудеса його, котрі явив їм. 
\v 12 Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землі Египецькій, на полі Зоан. 
\v 13 Він розділив море, і дав їм перейти, звелівши водам загатою, як ті вали, стояти. 
\v 14 І провадив їх в день під хмарою, і цілу ніч при світлі огня. 
\v 15 Пробивав скелю в пустині, і щедро, як з глибині, напував їх. 
\v 16 Велів потокам із скелі плисти, і воді річками збігати. 
\v 17 Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустині гнівити. 
\v 18 І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похоті своєї. 
\v 19 І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустині? 
\v 20 Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотіли потоки; чи зможе він дати хліба? Або чи дасть мяса народові свому? 
\v 21 Тим то, як почув Господь, розгнівився і поломя запалало проти синів Якова, і гнів піднявся проти Ізраїля. 
\v 22 Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його. 
\v 23 А все ж таки повелів він в горі хмарам, і відчинив двері небесні, 
\v 24 І велівши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хліба небесного. 
\v 25 Хлібом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком. 
\v 26 Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня. 
\v 27 І велів, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський, 
\v 28 І велів падати серед табору їх, кругом домівок їх. 
\v 29 І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося. 
\v 30 Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх, 
\v 31 Як піднявся гнів Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих. 
\v 32 Та ще й тоді вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували. 
\v 33 І дав їм коротати дні свої в марноті, і літа свої в страху. 
\v 34 Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно. 
\v 35 І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишній — спаситель їх. 
\v 36 І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм. 
\v 37 Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли. 
\v 38 Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнів свій, не дав попусту ярості своїй. 
\v 39 І спогадав, що вони тіло, вітер, що проходить, і не вертає. 
\v 40 Скілько то разів сердили вони його в пустині, приводили в степах до смутку. 
\v 41 І знов, скушаючи Бога, завдали жалю святому Ізраїля. 
\v 42 Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя. 
\v 43 Як явив знаки свої в Египті і чудеса свої на полях Зоан: 
\v 44 Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої. 
\v 45 Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх. 
\v 46 Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх сарані. 
\v 47 Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю. 
\v 48 І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам. 
\v 49 Післав на них жар гніву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя. 
\v 50 Дав попуст гніву свому, не зберіг душі їх від смерті, і життя їх віддав чумі. 
\v 51 І побив всіх первороднів в Египті, первенців сили у Хамових шатрах. 
\v 52 І велів народові свому, як вівці, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустині. 
\v 53 І провадив їх безпечно, нічого було їм боятись; а ворогів їх море покрило. 
\v 54 І привів їх до гряниці святині своєї, до гори тої, котру здобула правиця його. 
\v 55 І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював насліддє, і поселив у шатрах їх покоління Ізраїлеві. 
\v 56 Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і свідчень його не додержували. 
\v 57 Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий. 
\v 58 Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його. 
\v 59 Бог почув і розлютився, і зовсім відкинув Ізраїля. 
\v 60 І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його. 
\v 61 І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників. 
\v 62 І віддав під меча нарід свій, і розлютився на насліддє своє. 
\v 63 Огонь пожер молодців їх, а дівчатам їх не співали весільних; 
\v 64 Священники їх полягли під мечем, а вдовицям їх ніколи було заплакати. 
\v 65 Тоді пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає. 
\v 66 І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором. 
\v 67 І погордував шатром Йосифа, і не вибрав покоління Ефремового; 
\v 68 Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її. 
\v 69 І збудував він святиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її. 
\v 70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих; 
\v 71 Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, насліддє своє. 
\v 72 І він пас їх в чистоті серця свого, і розумними руками провадив їх.
\c 79
\p
\v 1 Псальма Асафова. Боже, погани увійшли в насліддє твоє, осквернили святий храм твій, обернули Єрусалим в руїну. 
\v 2 Трупом слуг твоїх птаство небесне годували, тіло праведних твоїх зьвірам земним кидали. 
\v 3 Як воду, кров їх кругом Єрусалима розливали, і не було кому ховати їх. 
\v 4 Ми стали посьміховиском для сусідів наших, наругою і соромом для всіх, що кругом нас осілись. 
\v 5 Доки, Господи, буде гнів твій тревати, і серце твоє поломям палати? 
\v 6 Вилий гнів твій на народи, що тебе не знають, і на царства, що не призивають імені твого! 
\v 7 Вони бо зажерли Якова, і зруйнували домівку його. 
\v 8 Не памятай нам несправедливості давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали! 
\v 9 Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого! 
\v 10 Чому мали б казати народи: Де Бог їх? Нехай народи перед очима нашими дізнають помсту за кров слуг твоїх пролиту! 
\v 11 Нехай дійде до тебе стогнаннє невольника! По великості рамени твого сохрани дітей смерті! 
\v 12 І верни в семеро у серце сусідам нашим наругу їх, котрою зневажали тебе, Господи! 
\v 13 Ми ж, люде твої і стадо твого пасовиска, будем вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід.
\c 80
\p
\v 1 Проводиреві хора: На Шошанім; свідченнє Асафове, псальма. Пастирю Ізраїля, послухай! Ти, що ведеш Йосифа, як стадо, що сидиш між херувимами, явись у сяєві! 
\v 2 Перед Ефремом і Бенямином, і Манассією збуди силу твою і прийди на спасеннє наше! 
\v 3 Боже, верни нас назад, засияй лицем твоїм і ми спасемся. 
\v 4 Господи, Боже сил небесних, доки буде палати гнів твій проти благання народу твого! 
\v 5 Ти годував їх гірким хлібом і мірницею поїв їх сльозами. 
\v 6 Ти віддав нас сусідам нашим на ворогуваннє їх, і вороги наші ругаються між собою над нами. 
\v 7 Боже сил небесних, засияй лицем твоїм, і ми спасемся! 
\v 8 Ти приніс виноградину з Египту, прогнав народи і посадив її. 
\v 9 Ти зробив місце кругом неї, і запустила вона коріннє, і заняла країну. 
\v 10 Гори покрились тінню її, а віттє її було, як у кедрів Божих. 
\v 11 Простерла китиці свої аж понад море, а парости свої аж до ріки. 
\v 12 Чому розвалив єси мури її, так що всі обривають її, чия веде сюди дорога. 
\v 13 Підриває її лісовий вепер, і спасає луговий зьвір. 
\v 14 Боже сил небесних, обернися ж! Глянь з неба і подивися, і завитай у виноградник, 
\v 15 І сохрани пароста, котрого посадила правиця твоя й виростила, котрого ти укріпив для себе. 
\v 16 Спалено його вогнем, зрубано його; погибли вони від докору лиця твого. 
\v 17 Рука твоя нехай буде над чоловіком правиці твоєї, над сином людським, котрого ти укріпив для себе. 
\v 18 І не відступимо від тебе; оживи нас, і будемо взивати імя твоє. 
\v 19 Господи, Боже сил небесних, верни нас назад! Засияй лицем твоїм, і спасемся!
\c 81
\p
\v 1 Проводиреві хора: На Гіттейських гуслях. Асафова. Торжествуйте перед Богом, нашою твердинею! Торжествуйте перед Богом Якова! 
\v 2 Заспівайте псальму, вдарте у тимпани, заграйте на гуслях милозвучних і вкупі на псалтирі. 
\v 3 Гукніть трубою, як новий місяць настане, під повню його, в день празника нашого! 
\v 4 Бо такий закон для Ізраїля, і така заповідь Бога Якового. 
\v 5 Постановив се як свідченнє для Йосифа, коли він ійшов проти землі Египту, де я чув мову і не зрозумів її. 
\v 6 Я скинув тягарь з плечий його, руки його визволились від коша. 
\v 7 В біді кликав ти мене, і я вислобонив тебе; я озвавсь до тебе із громової хмари; я пробував тебе над водами Мериви. 
\v 8 Слухай, народе мій, і я дам свідченнє тобі; Ізраїлю, ох коли б ти послухав мене! 
\v 9 Нехай не буде в тебе чужого Бога, і щоб ти не кланявся перед чужоземнім богом. 
\v 10 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Египту; відчини уста твої, і я наповню їх. 
\v 11 Та народ мій не послухав голосу мого, і не покорився мені Ізраїль. 
\v 12 І я покинув їх на волю запеклого серця їх. Нехай ходять собі своїм робом. 
\v 13 Ой, коли б то народ мій та послухав мене, коли б Ізраїль, було, ходив дорогами моїми! 
\v 14 Скоро покорив би я ворогів їх, і проти гнобителів їх обернув би руку мою. 
\v 15 Ненавидники Господа покорили б ся йому, піддобруючись, а будучність була б їх на віки. 
\v 16 І хлібом пшеничним кормив би їх, і медом із скелі ситив би тебе.
\c 82
\p
\v 1 Псальма Асафова. Бог стоїть серед громади Божої, серед суддів судить він: 
\v 2 Доки будете судити не по правді, будете дивитись на лице беззаконних? 
\v 3 Признайте правду бідному і сиротині; оправдайте нужденного і вбогого. 
\v 4 Визволяйте бідолашного і нужденного, спасайте його з руки беззаконних! 
\v 5 Не знають нічого, не розуміють нічого; у тьмі блукають вони: всі основи землі хитаються. 
\v 6 Сказав я: Ви божі, і всі ви сини Всевишнього! 
\v 7 Тілько ж, як той чоловік, помрете ви, як кожний князь, упадете. 
\v 8 Встань, Боже! Суди землю, ти бо маєш право судити всі народи.
\c 83
\p
\v 1 Пісня, псальма Асафова. Боже! Не мовчи; не німуй, озвися, Боже! 
\v 2 Бо ось, вороги твої розбуялись, і ненавидники твої підносять голову. 
\v 3 Зрадливо змовляються проти народа твого, і нараджуються проти тих, що бережеш їх. 
\v 4 Кажуть: Ходім, знищемо їх, щоб не були вже народом, щоб ніхто не згадував більше імя Ізраїля! 
\v 5 Вони бо радили раду однодушно, зробили змову проти тебе. 
\v 6 Намети Едомові і Ізмаїлії, Моаб і Агаряне, 
\v 7 Геваль і Аммон, і Амалик, Филистії з людьми Тирськими; 
\v 8 Тай Ассур пристав до них; стали рамям синам Лота. 
\v 9 Зроби їм те, що Мидіяніям, що Сісері, що Явиму коло потока Кисона, 
\v 10 Котрі, знищені коло Ендора, гноєм для землі стали. 
\v 11 Зроби з ними, з їх можними, як з Горебом, і з Зебом, і як з Зебаком і з Зальмуном, з усіма князями їх, 
\v 12 Котрі сказали: позаймаймо домівки Божі! 
\v 13 Боже мій, зроби їх, як порох у вихрі, як терміттє перед вітром! 
\v 14 Як огонь ліси пожирає, і як поломя гори запалює, 
\v 15 Так ти гони їх вихром твоїм і бурею-хуртовиною, злякавши, змети їх! 
\v 16 Сповни лице їх соромом, щоб шукали імені твого, Господи! 
\v 17 Щоб осоромились і злякались на віки, і зо встидом погибли. 
\v 18 Тай щоб знали, що ти, котрого імя Господь, один єси найвисший над цілою землею.
\c 84
\p
\v 1 Проводиреві хора: На Гиттейських; для синів Корея, псальма. Що за любі домівки твої, Господи сил небесних! 
\v 2 Бажає і лине душа моя до двора Господнього; серце моє і тіло моє радісно взивають до Бога живого. 
\v 3 Навіть горобець знайшов собі домівку, і ластівка гніздо своє, де кладуть писклят своїх, а я жертвеники твої, Господи сил небесних, мій царю і мій Боже! 
\v 4 Щасливий, хто жиє в домі твоїм! По віки будуть тебе хвалити! 
\v 5 Щасливий чоловік, котрого сила в тобі, у кого в серці дорога до тебе! 
\v 6 Йдучи долиною плачу, переміняють її в місця водисті: весняний дощ покриває її благословеннєм. 
\v 7 Що раз набирають сили; кожний з них явиться перед Богом в Сионі. 
\v 8 Господи, Боже сил небесних, вислухай молитву мою, почуй, Боже Якова! 
\v 9 Ти, щите наш; поглянь, Боже, і подивися на лице помазанника твого! 
\v 10 Один бо день у твому дворі лучший над тисяч де-небудь; волю лучше у порога стояти в домі Бога мого, як жити у шатрах беззаконних. 
\v 11 Бо Господь Бог — сонце й щит; Господь дасть ласку і славу, та й не уйме добра тим, що жиють в чистоті. 
\v 12 Господи сил небесних! Щасливий чоловік, що вповає на тебе!
\c 85
\p
\v 1 Проводиреві хора: для синів Корея; псальма. Господи, ти явив благоволеннє землі твоїй, вернув з неволі синів Якова; 
\v 2 Ти простив несправедливість народу твого, покрив всі гріхи їх. 
\v 3 Ти спинив цілу лютість твою, одвернув жар гніву твого. 
\v 4 Поверни нас, Боже, спасителю наш, і зроби конець гніву твому проти нас! 
\v 5 Чи вічно будеш гніватись на нас? Чи продовжиш гнів твій з роду в рід? 
\v 6 Чи не відживиш нас, щоб зрадувався в тобі народ твій? 
\v 7 Дай нам, Господи, побачити ласку твою, і пошли нам спасеннє твоє! 
\v 8 Послухаю, що Господь Бог скаже; обявить бо він мир народові свому і вгодникам своїм, щоб тільки вони не вернулись до нерозуму свого! 
\v 9 Справді, близьке спасеннє його для тих, що бояться його, щоб слава його була на землі нашій. 
\v 10 Стрінулись ласка і правда; справедливість і мир поцілувались. 
\v 11 Зійде правда на землі, а справедливість буде дивитись з неба. 
\v 12 І пішле Господь добро, і земля наша видасть плід свій. 
\v 13 Буде йти справедливість поперед него, і ставити стопи його на праву дорогу.
\c 86
\p
\v 1 Молитва Давидова. Приклони, Господи, ухо твоє, вислухай мене! Бо я нужденний і вбогий. 
\v 2 Сохрани душу мою, бо я богомільний. Спаси, Боже мій, слугу твого, що вповає на тебе! 
\v 3 Помилуй мене, Господи! Бо кличу до тебе цілий день. 
\v 4 Звесели душу слуги твого! Бо до тебе, Господи, підношу душу мою. 
\v 5 Ти бо, Господи, благий і лагідний, і дуже милосердний для всіх, хто призиває тебе. 
\v 6 Приклони, Господи, ухо до молитви моєї, і почуй голос благання мого! 
\v 7 В день туги моєї покличу тебе, ти бо вислухаєш мене. 
\v 8 Нема між богами такого, як ти, Господи, і ніщо не рівняється ділам твоїм. 
\v 9 Всі народи, що сотворив їх, прийдуть і поклоняться перед тобою, Господи, і будуть імя твоє прославляти. 
\v 10 Ти бо великий єси і чудеса твориш, ти єси Бог, сам один. 
\v 11 Покажи мені, Господи, дорогу твою; буду ходити в правді твоїй; прихили серце моє до страху імені твого. 
\v 12 Восхвалю тебе, Господи, Боже мій, цілим серцем моїм, і прославлю імя твоє по віки. 
\v 13 Велика бо милість твоя надо мною, ти вибавив душу мою з підземної пропасті. 
\v 14 Боже, бутні піднялись на мене, і голота розбишак чигає на життє моє, й не вважають вони на тебе. 
\v 15 Ти ж, Господи, єси Бог, милосердний і благий, повільний до гніву, і великий милостю і правдою! 
\v 16 Озирнись на мене, і змилуйся надо мною! Дай слузї твому силу твою, і спаси сина служки твоєї. 
\v 17 Яви знамя милості твоєї, щоб ненавидники мої осоромились, бачивши, що ти, Господи, допоміг мені і потішив мене.
\c 87
\p
\v 1 Для синів Корея; псальма, до співу. Оселя його на святих горах. 
\v 2 Любить Господь брами Сиона більше, як всі домівки Якова. 
\v 3 Преславні речі говорено про тебе, місто Боже. 
\v 4 Згадаю про Египет і Вавилон перед тими, що знають мене; дивись, Филистея і Тир вкупі з Етіопією скажуть: той родився там. 
\v 5 А про Сиона скажуть: Той і той родився там; і Всевишній, він утвердить його. 
\v 6 Господь напише в переписі народів: Той родився там. 
\v 7 Тому співають і веселяться тобою всі жерела життя мого!
\c 88
\p
\v 1 Пісня, псальма, для синів Корея; проводиреві хора, під Махалят Леанот; на науку; від Емана Езрагітського. Господи, Боже мій спасителю! В день і в ночі благаю тебе. 
\v 2 Нехай дійде до тебе молитва моя! Приклони ухо твоє до мого благання! 
\v 3 Бо душа моя сита від муки, і життє моє близько коло пропасті підземної. 
\v 4 Залічено мене до тих, що йти мають в домовину; я став як чоловік, що сили не має; 
\v 5 Моє місце між мерцями, я наче ті вбиті, що лежать в домовині, про котрих ти не згадуєш більше, і котрі далеко від руки твоєї. 
\v 6 Ти кинув мене в глибоку яму, в тьму, в безодню. 
\v 7 Гнів твій лежить тягарем на мені, всіма филями твоїми ти звалив мене. 
\v 8 Ти віддалив знакомих моїх від мене, зробив мене огидою для них; я в неволі і не можу вийти з неї. 
\v 9 Очі мої знемоглись від горя; до тебе, Господи, кликав я що дня, до тебе простирав руки мої. 
\v 10 Хиба на мерцях сотвориш чудо? Хиба померші встануть і прославлять тебе? 
\v 11 Хиба звіщати муть милість твою в могилі, в місці зотління вірність твою? 
\v 12 Хиба пізнають в темряві чудеса твої і справедливість твою в землі забуття? 
\v 13 Я ж, Господи, благаю тебе, і вранці зустрічає тебе молитва моя. 
\v 14 Чого, Господи, покидаєш душу мою, одвертаєш лице твоє від мене? 
\v 15 Почавши з малку, горюю я й занепадаю; переносючи страшні допусти твої, вже здеревенів я. 
\v 16 Поломя гніву твого пронеслось надо мною, страшні допусти твої знищили мене. 
\v 17 Обгортали мене, як води, цілий день, всі вони обступили мене. 
\v 18 Віддалив єси від мене друга й товариша; моїх знакомих. — Темрява.
\c 89
\p
\v 1 На науку; від Етана Езрагітського. Про милості Господа буду співати по віки, з роду в рід устами моїми звіщати вірність твою. 
\v 2 Я бо сказав собі, що на віки основана милість, і на небесах утвердиш вірність твою. 
\v 3 Зробив я завіт з вибраньцем моїм; я клявся перед Давидом, слугою моїм: 
\v 4 На віки забезпечу насіннє твоє, і на всі роди престіл твій збудую. 
\v 5 І небеса прославлять чудеса твої, Господи, і вірність твою в зборі святих. 
\v 6 Кого бо над облаками рівняти з Господом? Хто між синами потужних рівня Господеві? 
\v 7 Бог вельми страшний в громаді святих, і страшний над усіма, що кругом його. 
\v 8 Господи, Боже сил небесних, хто потужний, як ти, Господи? І вірність твоя кругом тебе. 
\v 9 Ти правиш над бурханнєм моря; підіймуться филі його, — ти втихомиряєш їх. 
\v 10 Ти розтоптав Египет, як вбитого; сильним рамям твоїм розсипав ворогів твоїх. 
\v 11 Твої небеса і земля твоя; земного круга і всю повню його ти основав єси. 
\v 12 Північ і полудень — ти сотворив їх; Табор і Гермон торжествують задля імені твого. 
\v 13 Рамя твоє потужне, рука твоя сильна, висока правиця твоя. 
\v 14 Справедливість і суд — підвалини твого престолу; милість і правда йдуть перед лицем твоїм. 
\v 15 Щасливий нарід, що розуміє голос твій торжествуючий! Господи, при світлі лиця твого вони ходити будуть. 
\v 16 Твоїм імям радуються цілий день, і справедливостю твоєю будуть возвисшені. 
\v 17 Ти бо єси окраса сили їх, і благоволеннєм твоїм піднесеться ріг наш; 
\v 18 Бо Господь щит наш, і святий Ізраїля царь наш. 
\v 19 Тоді говорив ти у видінню про твого праведника і сказав: Положив я поміч на потужного, я вивисшив вибранця з народу. 
\v 20 Знайшов Давида, слугу мого, святим миром моїм помазав його. 
\v 21 З ним буде кріпко рука моя, і рамя моє дасть йому силу. 
\v 22 Не подужає його ворог, і син несправедливості не буде гнобити його; 
\v 23 Я розітру перед очима його напасників, і поражу ненависників його. 
\v 24 А моя вірність і моя милість буде з ним, і моїм імям буде возвисшений ріг його. 
\v 25 Положу руку його на море, а правицю його на ріки. 
\v 26 Він буде звати мене: Ти єси батько мій, Бог мій і скеля спасення мого! 
\v 27 І зроблю його первородним, найвисшим над царями землі. 
\v 28 По віки сохраню милість мою до него, і заповіт мій з ним не зміниться. 
\v 29 І посаджу насіннє його на віки, і престіл його, як дні небесні. 
\v 30 Коли сини покинуть закон мій, і не будуть ходити в присудах моїх, 
\v 31 Коли осквернять установи мої, і заповіді мої не будуть хоронити, 
\v 32 То жезлом покараю переступи їх, і ударами несправедливість їх, 
\v 33 Але милості моєї, не одійму від його, і не кину вірності моєї. 
\v 34 Не зневажу заповіту мого і не зміню, що вийшло з уст моїх. 
\v 35 Один раз поклявся я святостю моєю: Не злукавлю перед Давидом! 
\v 36 Насіннє його буде по віки, і престіл його, як сонце передо мною; 
\v 37 Як місяць, так буде він стояти вічно, а свідок на облаках вірний. 
\v 38 Тепер же ти відкинув і відрікся, розгнівився вельми на помазанця твого; 
\v 39 Ти відкинув заповіт слуги твого, зневажив до землі корону його. 
\v 40 Розвалив усі мури його, обернув в руїну оружні його замки. 
\v 41 Рабують його всі, котрих дорога сюди попаде; сьміховиском стався сусідам своїм. 
\v 42 Ти підніс правицю напасників його; обрадував всіх ворогів його. 
\v 43 Гострого меча його ти на бік одводив, і не дав йому подужати в бою. 
\v 44 Ти знищив славу його, і повалив на землю престіл його. 
\v 45 Ти убавив йому віку молодого, соромом окрив його. 
\v 46 Доки, Господи, будеш все ховатись, буде огнем палати ярість твоя? 
\v 47 Згадай що до мене, яке життє моє! Хиба на суєту мізерну сотворив ти всіх дітей людських? 
\v 48 Котрий чоловік жиє і не побачить смерті, визволить душу свою від сирої землі? 
\v 49 Господи, де твої давні милості, про які ти вірностю перед Давидом клявся? 
\v 50 Згадай, Господи, наругу слуг твоїх, що ношу в серці моїм від усіх тих багато народів; 
\v 51 Від ворогів твоїх, Господи, що соромили сліди помазанця твого. Благословен Господь по віки! Амінь, нехай так буде, амінь!
\c 90
\p
\v 1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід. 
\v 2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь світ, від віку до віку ти єси, Боже. 
\v 3 Ти вертаєш людей у зотліннє і кажеш: Вернітесь, діти людські! 
\v 4 Бо тисяча літ перед очима твоїми, мов день вчорашній, що минув, і як одна сторожа в ночі. 
\v 5 Змітаєш їх геть; вони — як сон вранці, як трава, що прозябає. 
\v 6 Вранці цвите і зеленіє, у вечір вяне і сохне. 
\v 7 Ми бо нидіємо від гніву твого, від ярості твоєї ми тревожимось. 
\v 8 Ти поставив перед собою несправедливості наші, тайни наші перед світлом лиця твого. 
\v 9 Всі бо дні наші никнуть від ярості твоєї, літа наші минають, як одна думка. 
\v 10 Днів віку нашого на всього сімдесять літ, а як при силі, вісімдесять літ, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм. 
\v 11 Хто знає силу гніву твого, і ярість твою по мірі страху твого? 
\v 12 Навчи нас, як дні наші лічити, щоб придбати розумне серце! 
\v 13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми! 
\v 14 Насити нас вранці милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всі дні наші! 
\v 15 Звесели нас по мірі днів, в котрих понижив нас, по мірі літ, в котрих ми горя зазнали. 
\v 16 Яви діла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх! 
\v 17 І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І діло рук наших утверди для нас. Боже утверди діло рук наших!
\c 91
\p
\v 1 Хто під покровом Всевишнього, той буде в тіні Всемогучого. 
\v 2 Я кажу до Господа: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду. 
\v 3 Він бо спасе тебе від сіла птахоловця і від чуми погибельної. 
\v 4 І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його. 
\v 5 Не злякаєшся перед страхом серед ночі, перед стрілою, що в день летить. 
\v 6 Перед чумою, що в темряві ходить, перед заразою, що в день нівечить. 
\v 7 Тисяча впаде коло тебе, і десять тисячей правобіч від тебе, — тебе ж не займе. 
\v 8 Тілько будеш позирати очима твоїми і помсту над беззаконними бачити. 
\v 9 Ти бо Господа всевишнього, мою пристань, взяв собі за оселю. 
\v 10 Так, не постигне тебе жадне нещастє, і жадне лихо не приблизиться до шатра твого: 
\v 11 Бо він ангелам своїм звелить над тобою, берегти тебе на всіх дорогах твоїх. 
\v 12 На руках понесуть тебе, щоб нога твоя не спотикнулась о камінь. 
\v 13 На левів і зміїв будеш наступати, левчуків і гадюк ти розтопчеш. 
\v 14 Він любить мене, за те збавлю його; поставлю його на місці певному, він бо знає імя моє. 
\v 15 Покличе мене, і озвуся, буду коло него в тісноті; вислобоню його і прославлю. 
\v 16 Довгий вік йому дарую і дам побачити спасеннє моє.
\c 92
\p
\v 1 Псальма, пісня; на день суботній. Благо є, прославляти Господа, і співати псальми імені твому, Всевишній! 
\v 2 Вранці звіщати милість твою, і вірність твою поночах, 
\v 3 При десятиструнній і при псалтирі, при гуслях з піснями. 
\v 4 Ти бо звеселив мене, Господи, творивом твоїм; ділами рук твоїх я возрадуюся. 
\v 5 Як великі творива твої, Господи! Глибокі вельми задуми твої. 
\v 6 Безумний чоловік не збагне того, а дурень не зрозуміє. 
\v 7 Коли беззаконники, як билина, буйно ростуть і всі процвитають, що безчестє творять, то се на те, щоб знищені були на віки. 
\v 8 А ти, Господи, величній по віки! 
\v 9 Глянь бо, вороги твої, Господи, глянь бо, твої вороги погибнуть; підуть у розсип всі, що творять беззаконнє. 
\v 10 А рога мого піднесеш як в однорожця; свіжим єлеєм намастиш мене. 
\v 11 І очі мої бачити муть втіху над ворогами моїми, слухи мої почують втіху свою над злочинниками, що проти мене встали. 
\v 12 Праведний, як пальмове дерево, розпустить гіллє своє, як кедр Ливанський рости ме вгору. 
\v 13 Посаджені в Господньому домі процвитати муть у дворах Бога нашого. 
\v 14 Ще в пізній старості будуть плодовиті, ядерні й зелені, 
\v 15 Щоб звістити, що Господь правий. Він скеля моя, і нема неправди в нему.
\c 93
\p
\v 1 Господь царює, одягнувся величчєм; зодягнувся Господь; він силою підперезався, і земний круг стоїть твердо, не захитається. 
\v 2 Престіл твій стоїть кріпко з давних давен, від віку єси, Боже. 
\v 3 Водні пруди підняли, Господи, пруди водні підняли свій голос, водні пруди заревіли бурханнєм. 
\v 4 Господь на висоті потужнійший, як шум вод великих, як дикі филі моря. 
\v 5 Свідчення твої вельми певні; дому твойму, Господи, личить святість на віки.
\c 94
\p
\v 1 Боже, помсти, Господи Боже, помсти, явись в сяєві твому! 
\v 2 Піднесись, суддє землі, заплати розгордіяшам! 
\v 3 Доки будуть беззаконники, Господи, доки беззаконники будуть веселитись? 
\v 4 Будуть безсоромне верзяканнє говорити, будуть вихвалюватись всі, що беззаконнє творять? 
\v 5 Господи, нарід твій вони топчуть, і гноблять насліддє твоє. 
\v 6 Вбивають удовиць і захожого, і сиріт вони мордують, 
\v 7 І кажуть: Не побачить Господь, і не спостереже Бог Якова! 
\v 8 Одумайтесь, нерозумні люде! І ви, безумні, — коли проясниться розум ваш? 
\v 9 Хто дав слух вам, той хиба не почує? Хто утворив око, той би не мав бачити? 
\v 10 Хто карає народи, чи вже ж той не карати ме? Він, що навчає розуму чоловіка? 
\v 11 Бог знає думки чоловіка, що вони марні. 
\v 12 Щасливий чоловік, котрого ти, Господи, караєш, і закону твого навчаєш, 
\v 13 Щоб дізнав супокою перед злиднями, поки викопається беззаконному яма! 
\v 14 Бо Господь не кине свого народу, і не оставить свого насліддя; 
\v 15 Бо до справедливості повернеться суд, і всі щирі серцем підуть слідом за ним. 
\v 16 Хто встане за мене проти злочинників? Хто поступиться за мене проти тих, що творять беззаконнє? 
\v 17 Як би не Господь став до помочі мені, — не багацько забракло, то в мовчанню зупинила б ся душа моя. 
\v 18 Коли я сказав: Нога моя хитається, то милість твоя, Господи, піддержала мене. 
\v 19 Як було важко мені на серці від натовпу думок моїх, твоя потіха роскошою сповняла душу мою. 
\v 20 Чи може з тобою зʼєднатись престіл погибелі, що з нещастя робить закон? 
\v 21 Збігаються до купи проти душі праведного, і безвинну кров засуджують. 
\v 22 Та Господь високий мій замок, і Бог мій скеля притулку мого. 
\v 23 І нещастє їх він одверне на них, і злобою їх він погубить їх; знищить їх Господь, Бог наш.
\c 95
\p
\v 1 Прийдіте, в радості заспіваймо Господеві, з покликом звеселімось перед скелею спасення нашого! 
\v 2 Підем на зустріч йому з хвалою, явимо радість перед ним у псальмах! 
\v 3 Бо Господь Бог великий, і великий царь над всіма богами. 
\v 4 В руці його всі глибині землі, його ж і гори високі. 
\v 5 І море його, він сотворив його; й сушу руки його сотворили. 
\v 6 Прийдіте, поклонімся йому богомільно, приклонім коліна наші перед Господом, що сотворив нас! 
\v 7 Бо він Бог наш, а ми нарід пасовиска його, і стадо руки його. Ой, коли б ви сьогодні, як почуєте голос його, 
\v 8 Та не стали тверді серцями, як в Мериві, як у день Масси в пустині! 
\v 9 Як батьки ваші спокушали, пробували мене, хоч твориво моє бачили. 
\v 10 Сорок років був рід той огидою для мене, і я сказав: вони нарід, що блукає серцем, і не пізнали вони доріг моїх, 
\v 11 Так що я поклявся в гніві моїм, що не ввійти їм в упокій мій!
\c 96
\p
\v 1 Заспівайте Господеві пісню нову, співайте Господеві, вся земля! 
\v 2 Співайте Господеві, прославляйте імя його, звіщайте з дня на день спасеннє його! 
\v 3 Ясуйте між народами славу його, між усіма родами — чудеса його. 
\v 4 Бо Господь великий і вельми достойний слави, він страшний над всіма богами. 
\v 5 Всі бо боги народів ніщо, Господь же сотворив небеса. 
\v 6 Величчє і краса перед лицем його, сила і слава в святині його. 
\v 7 Воздайте Господеві, ви покоління народів, воздайте Господеві славу і силу! 
\v 8 Воздайте Господеві славу імені його, принесіть дари на жертву, ввійшовши в двори його. 
\v 9 Поклонітесь Господеві в пишній святині його. Сповнись страхом перед ним, ціла земле! 
\v 10 Звіщайте між народами: Господь царює! І круг земний стоїть твердо, не похитається; він судить народи у правоті. 
\v 11 Да звеселиться небо і возрадується земля! Да заграє море і повня його! 
\v 12 Да возрадуються поля і все, що росте на них! Тоді звеселиться перед Господом всяка лісна деревина. 
\v 13 Бо йде, він бо йде судити землю: Він буде судити круг земний в справедливості, і народи у вірності своїй.
\c 97
\p
\v 1 Господь царює. Да радується земля, да звеселиться велика сила островів! 
\v 2 Хмара і темрява кругом його; справедливість і суд — підвалини престолу його. 
\v 3 Огонь йде поперед його, і палить кругом ворогів його. 
\v 4 Блискавки його освічують круг земний: побачила земля і затремтіла. 
\v 5 Гори, як віск, топляться перед Господом, цілої землі владикою. 
\v 6 Небеса звіщають справедливість його, і всі народи бачили славу його. 
\v 7 Осоромляться всі, що перед ідолами кланяються, славляться нікчемностями; всі ангели, поклонітесь йому. 
\v 8 Почув і зрадів Сион, і звеселились дочки Юдині задля судів твоїх, Господи. 
\v 9 Ти бо, Господи, єси найвисший над цілою землею; ти вельми вознісся над всі боги. 
\v 10 Ви, що любите Господа, ненавидьте зло! Він хоронить душі людей побожних; з рук беззаконних визволяє їх. 
\v 11 Світло сиплеться на праведника, а радість на щирих серцем. 
\v 12 Радуйтесь, праведні, в Господі, і прославляйте святе імя його.
\c 98
\p
\v 1 Заспівайте Господеві пісню нову! Він бо сотворив чудеса; правиця його і святе рамя його дали побіду йому. 
\v 2 Господь обявив спасеннє своє, перед очима народів відкрив справедливість свою. 
\v 3 Згадав про милість свою і про свою вірність для дому Ізраїля; всі кінці землі побачили спасеннє Бога нашого. 
\v 4 В радості співайте Господеві, вся земля! У захваті пісні похвальні заспівайте! 
\v 5 Принесіть похвальні пісні Господеві при гуслях, приспівуючи при гуслях голосами. 
\v 6 Трубами кованими і голосом рога засурміть перед царем Господом! 
\v 7 Нехай заграє море і повня його, круг землі і що живе на ній! 
\v 8 Нехай ріки в долоні плещуть, гори разом торжествують перед Господом! 
\v 9 Він судити ме землю по справедливості, і по правоті — народи.
\c 99
\p
\v 1 Господь царює; нехай обійме страх народи; престіл його на херувимах: нехай земля трясеться. 
\v 2 Великий Господь на Сионі, і високий над усіма народами. 
\v 3 Нехай славлять імя його; велике, страшне — святе воно! 
\v 4 І силу царя, що любить правосуддє! Ти утверджуєш правоту, ти судиш право і справедливість в Якова. 
\v 5 Вознесіть Господа, Бога нашого, і поклонітесь у підніжя ніг його! Святий він! 
\v 6 Мойсей і Аарон між священниками його, і Самуїл між тими, що призивають імя його; вони возвали до Господа, і він дав їм відповідь. 
\v 7 В облачному стовпі промовляв до них; вони держали свідчення і заповіт його, що дав їм. 
\v 8 Господи, Боже наш, ти озвався до них! Ти був для них Богом, що прощає і мстительом за лихі діла їх. 
\v 9 Вознесіте Господа, Бога нашого, і поклонітесь на святій горі його! Бо святий Господь, Бог наш.
\c 100
\p
\v 1 Похвальна Псальма. Воскликніть Господеві, ціла земля! 
\v 2 Служіть Господеві з радостю! Прийдіть перед лице його з піснями! 
\v 3 Знайте, що він Господь Бог! Він, не ми, сотворив нас, — нарід його й отару паші його. 
\v 4 Ввіходьте у ворота його з хвалою, у двори його з піснями похвальними! Хваліть його, прославляйте імя його! 
\v 5 Благий бо Господь; милість його вічна і вірність його з роду в рід.
\c 101
\p
\v 1 Псальма Давидова. Про милість і правосуддє заспіваю; похвальні пісьні заспіваю тобі, Господи. 
\v 2 Буду розумно ходити правою дорогою; коли завитаєш до мене? В домі моїм буду в чистоті серця мого жити. 
\v 3 Не поставлю перед очі мої нічого нечестивого; діла відступників ненавиджу; не приліпляться до мене. 
\v 4 Серце нечестиве нехай обминає мене, злого не хочу знати. 
\v 5 Хто тайно обмовляє ближнього свого, того б я знищив; хто має горде око і пиху в серці, не стерплю того. 
\v 6 Мої очі на вірних землі, щоб були коло мене. Хто ходить правою дорогою, той нехай служить мені. 
\v 7 Не буде в моїй хаті жити, хто творить підступ; хто брехню говорить, не сьміє стояти перед очима моїми. 
\v 8 Кожного ранку нищити му всіх беззаконних землі, щоб вигубити з города Господнього всіх, що ділають беззаконнє.
\c 102
\p
\v 1 Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій! 
\v 2 Не ховай лиця твого в день тісноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене. 
\v 3 Бо дні мої, як дим, улітають, і кості мої, як у жарі, тліють. 
\v 4 Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хліб мій їсти. 
\v 5 Від голосу мого стогнання пристали кості мої до тіла. 
\v 6 Я, мов пеликан в пустині, мов сова на руїнах. 
\v 7 Не сплю і став, як одинока пташина на криші. 
\v 8 Цілий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують. 
\v 9 Попіл став для мене хлібом, а напиток мій з сльозами мішаю, 
\v 10 Задля гніву твого і ярості твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене. 
\v 11 Дні мої, як тінь зникають, і як трава я сохну. 
\v 12 Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід. 
\v 13 Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час. 
\v 14 Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його. 
\v 15 І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всі царі землі. 
\v 16 Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй. 
\v 17 Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує. 
\v 18 Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити. 
\v 19 Він бо глянув з висоти святині своєї, Господь споглянув з неба на землю, 
\v 20 Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дітей смерті. 
\v 21 Щоб звіщали імя його на Сионі і хвалу його в Ерусалимі, 
\v 22 Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити. 
\v 23 Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив дні мої. 
\v 24 Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половині днів моїх! Від роду до роду літа твої! 
\v 25 З нащаду світа ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх. 
\v 26 Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всі, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться. 
\v 27 Ти ж все той самий, і літам твоїм нема кінця. 
\v 28 Сини слугів твоїх будуть жити, і насіннє їх не загине перед тобою.
\c 103
\p
\v 1 Псальма Давидова. Благослови, душе моя, Господа, і все внутро моє — святе імя його! 
\v 2 Прославляй, душе моя, Господа, і не забудь усі добродійства його! 
\v 3 Він прощає всі несправедливості твої, сціляє всі недуги твої; 
\v 4 Він вибавляє тебе із могили, вінчає тебе ласкою і милосердєм; 
\v 5 Твою старість добром ситить, молодість твою, як у орла, відновляє. 
\v 6 Господь творить справедливість і суд усім поневоленим. 
\v 7 Він показав дороги свої Мойсейові, а діла синам Ізраїлевим. 
\v 8 Господь милосердний і благий, до гніву повільний, а добротою великий. 
\v 9 Не буде вічно карати і по віки памятати. 
\v 10 Не по гріхам нашим дав нам, ані по несправедливості нашій відплатив нам. 
\v 11 Бо як високо небо над землею, така велика милість його над тими, що бояться його. 
\v 12 Як далеко схід від заходу, так віддалив від нас переступи наші. 
\v 13 Як батько милосердується над дітьми, так милосердується Господь над тими, що бояться його. 
\v 14 Він бо знає постать нашу, памятає, що ми з пороху взялися. 
\v 15 Чоловік, — як трава дні його, як квітка в полі, так він цвите, відцвитає; 
\v 16 Понесеться вітер над нею, і вже не стало її, і не знайти більш місця її. 
\v 17 Милість Господа від віку до віку над тими, що бояться його, і справедливість його над дітьми дітей їх, 
\v 18 Над тими, що заповіт його хоронять, і про заповіді його памятають, щоб сповняти їх. 
\v 19 Господь утвердив престіл свій на небесах, і над усім володіє царство його. 
\v 20 Благословіть Господа, ви ангели його, силою потужні, сповнителі слова його, покірні голосові слова його! 
\v 21 Благословіть Господа, всі сили його небесні, ви слуги його, сповнителі його благоволення! 
\v 22 Благословіть Господа, всі творива його, по всіх місцях володіння його! Благослови Господа, душе моя!
\c 104
\p
\v 1 Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою; 
\v 2 Ти світлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну; 
\v 3 Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру; 
\v 4 Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий. 
\v 5 Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки; 
\v 6 Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами. 
\v 7 Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко. 
\v 8 Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них. 
\v 9 Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю. 
\v 10 Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами; 
\v 11 Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою; 
\v 12 Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається. 
\v 13 Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого. 
\v 14 Ти кажеш рости траві для скота і зеленині на вжиток людям: щоб хліба достачити із землі, 
\v 15 І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хліб покріпив серце чоловіка. 
\v 16 Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх, 
\v 17 На них гніздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку. 
\v 18 Високі гори для козлів диких, скелі — сховиско лисицям. 
\v 19 Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити. 
\v 20 Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тоді ворушиться вся зьвірина лісна; 
\v 21 Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога. 
\v 22 Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають. 
\v 23 Чоловік виходить до свого діла, і до своєї праці аж до вечора. 
\v 24 Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого. 
\v 25 Те море, велике і на всі сторони широке: там ворушиться безліч зьвірини, малої і великої. 
\v 26 Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався. 
\v 27 Всі вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм. 
\v 28 Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються. 
\v 29 Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються. 
\v 30 Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землі. 
\v 31 Слава Господня буде по віки, Господь буде радіти творивом своїм; 
\v 32 Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують. 
\v 33 Співати му Господеві, поки життя мого, співати му псальми Богові мому, як довго життя стане. 
\v 34 Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господі. 
\v 35 Нехай счезнуть грішники із землі, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя\f + \ft По єврейськи: Галлелу Яг — хваліть Господа! „Яг‟ замість „Єгова - Господь.\ft*\f*!
\c 105
\p
\v 1 Прославляйте Господа, призивайте імя його, звіщайте між народами діла його! 
\v 2 Співайте йому, похвальні пісні співайте йому, про всі чудесні творива його думайте-гадайте! 
\v 3 Хвалітесь імям його святим! Нехай радується серце тих, що шукають Господа! 
\v 4 Шукайте Господа і силу його, шукайте пильно лице його! 
\v 5 Згадайте чудеса його, що творив їх, чудесні знамена й присуди уст його! 
\v 6 Ти, сімя Авраама, слуги його, ви сини Якова, вибрані його! 
\v 7 Він, Господь, Бог наш; суди його по всій землі. 
\v 8 Вічно памятає він заповіт свій, те слово, що заповів для тисяча родів. 
\v 9 Свій заповіт з Авраамом і свою клятву, котрою перед Ізааком клявся; 
\v 10 І поставив її законом Якову, вічним заповітом Ізраїлеві, 
\v 11 Глаголючи: Дам тобі землю Канаанську, як пай насліддя вашого; 
\v 12 Як була їх ще мала горстка, дуже мала, а між ними чужі, 
\v 13 І як вони від народу до народу переходили, з одного царства до другого люду. 
\v 14 Він не допустив нікому робити їм кривду, і карав за них царів: 
\v 15 Не доторкайтесь моїх помазанників, і не творіть злого пророкам моїм! 
\v 16 І призвав він голод на тую землю; поломив всяке хлібне стебло. 
\v 17 Післав перед ними чоловіка, проданого, як невільника, Йосифа. 
\v 18 Кайданами сковали його ноги; життє його було в желізних путах, 
\v 19 Аж поки сповнилось слово його; слово Господнє явило чистоту його. 
\v 20 Післав царь, і випустив його владика народів, і вислобонив його; 
\v 21 Поставив його господарем над своїм домом, і правительом над усім маєтком своїм. 
\v 22 Щоб князїв його здержував, як знає; і старших його розуму навчав. 
\v 23 Прийшов Ізраїль до Египту, і Яков осівся в землі Хама. 
\v 24 І розмножив дуже Бог людей своїх, і зробив їх сильнійшими над їх гнобителями. 
\v 25 Допустив же серцю їх ненавидіти нарід його, видумувати напасті проти слуг його. 
\v 26 Післав він Мойсея, слугу свого, Аарона, що вибрав собі його. 
\v 27 Вони творили між ними знамена його і чудеса в землі Хамовій: 
\v 28 Наслав темряву і стало темно, і не противились слову його. 
\v 29 Перемінив воду на кров, і поморив всю рибу їх. 
\v 30 Закишіло в країні від жаб, у дворах царських. 
\v 31 Сказав він, і роями взялись песячі мухи і комарі у всіх гряницях їх. 
\v 32 Наслав на них град замість дощу, огонь палящий на землю їх; 
\v 33 Побив виноград і фіґове дерево, і поломив деревину в країні їх. 
\v 34 Сказав, і прийшла сарана і гусениця, тьма тьмою. 
\v 35 І пожерли все, що було зелене в країні їх, і плоди на полі їх пожерли. 
\v 36 І повбивав всякий перворід в країні їх, первенців всієї сили їх. 
\v 37 Випровадив їх з сріблом та золотом, і не було недужого між поколіннями їх. 
\v 38 Зрадів Египет, як вони вийшли; бо обняв їх страх перед ними. 
\v 39 Він простер хмару, як покривало, й огонь, щоб ніч освітити. 
\v 40 Забажали, і перепелиць післав їм, і хлібом з неба ситив їх. 
\v 41 Розколов скелю і ринула вода, й клекотіла рікою по спеченій землі. 
\v 42 Бо згадав святе слово своє до Авраама, слуги свого; 
\v 43 І випровадив нарід свій з радощами, з торжеством вибраних своїх. 
\v 44 І дав їм землі народів, і забрали в займи труд людей. 
\v 45 Щоб заповіді його сповняли й закони його хоронили. Аллилуя!
\c 106
\p
\v 1 Хваліте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки! 
\v 2 Хто виповість великі діла Божі, звістить всю хвалу його? 
\v 3 Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість! 
\v 4 Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм! 
\v 5 Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись насліддєм твоїм. 
\v 6 Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правді, творили беззаконнє. 
\v 7 Батьки наші в Египті не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря. 
\v 8 Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою. 
\v 9 І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велів їм переходити безодні, як степи. 
\v 10 І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога. 
\v 11 Води покрили гнобителів їх, ні один з них не остався. 
\v 12 Тоді повірили вони словам його, заспівали хвалу йому. 
\v 13 Та скоро забули діла його, не чекали на присуд його. 
\v 14 Забаглось їм ласощів в пустині, і стали скушати Бога в пустині. 
\v 15 Тоді дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх. 
\v 16 І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, святому в Господа. 
\v 17 Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама. 
\v 18 І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних. 
\v 19 Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем. 
\v 20 І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується. 
\v 21 Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике діло в Египті, 
\v 22 Чудеса в країні Хама, страшне діло на Червоному морі. 
\v 23 Тоді сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелі. 
\v 24 Потім відріклися землі благословенної, не повірили слову його; 
\v 25 Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали. 
\v 26 Тоді, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустині, 
\v 27 І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях. 
\v 28 Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів. 
\v 29 Прогнівили Бога ділами своїми; і спала на них кара. 
\v 30 Тоді Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула. 
\v 31 І полічено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки. 
\v 32 Ще прогнівили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха. 
\v 33 Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами. 
\v 34 Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь; 
\v 35 Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх. 
\v 36 Почали служити божищам їх, котрі для них сіткою стались. 
\v 37 Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили; 
\v 38 Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові. 
\v 39 І опоганили себе ділами своїми, і творили блуд починками своїми. 
\v 40 Тоді запалав гнів Господа на нарід його, і зʼогиділо йому насліддє його; 
\v 41 Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними. 
\v 42 Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх. 
\v 43 Часто спасав він їх; вони ж гнівили його радою своєю, і падали за несправедливість свою. 
\v 44 Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх; 
\v 45 І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великості милосердя його. 
\v 46 І дав їм знайти милосердє в усіх, що в полон їх забрали. 
\v 47 Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти святе імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
\c 107
\p
\v 1 Хваліте Господа! Він бо благий, бо милість його по віки. 
\v 2 Да скажуть вибавлені від Господа, котрих він вислобонив з руки ворога, 
\v 3 І котрих до купи зібрав з країв, зі сходу і заходу, з півночі і від моря. 
\v 4 Вони блукали в пустині, по степових шляхах, не знайшли місця собі на оселю. 
\v 5 Терплючи голод і смагу, вони томились душею. 
\v 6 Тоді взивали до Господа в тісноті своїй, і він визволяв їх з біди їх. 
\v 7 І він проводив їх правою дорогою, щоб прийти до людяного міста. 
\v 8 Да славлять Господа за милість його, і чудеса його над синами людськими! 
\v 9 Він бо наситив душу прагнущу, й голодуючу душу сповнив добром. 
\v 10 Седіли вони в тьмі і в тіні смерті, сковані нуждою і желізом, 
\v 11 Бувши впертими проти слова Божого і зневажаючи волю Всевишнього, 
\v 12 Тому смирив він серце їх бідою; вони падали, і не було помочі для них. 
\v 13 Тоді Господа вони благали у своїй тісноті, і він спасав їх з біди їх. 
\v 14 Вивів їх з темноти і з тіні смертної, і розбив їх кайдани. 
\v 15 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими! 
\v 16 Він бо розломив брами мідяні, і сокрушив засуви желізні. 
\v 17 Безумні — за свої переступні дороги і за свої несправедливості караються. 
\v 18 Душа їх одвертається від їжи, і вони приближились до воріт смертних. 
\v 19 Тоді благають Господа в своїй тісноті, і він визволяє їх з біди їх. 
\v 20 Посилає слово своє і вертає їм здоровлє, і спасає їх від домовини їх. 
\v 21 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими! 
\v 22 Нехай принесуть жертву хвали, і піснями прославлять діла його! 
\v 23 Ті, що в суднах пускаються на море, на водах великих мають торгове діло, 
\v 24 Вони бачать діла Господні і чудесні творива його в глибині; 
\v 25 Рече він, і буйний вітер знявся, що високо підносить филі. 
\v 26 Кидає ними під небо, провалює їх в безодню, в біді душа їх мліє. 
\v 27 Мотаються, хиляються, як чоловік пяний, поникла вся мудрість їх. 
\v 28 Тоді до Господа вони у своїй тісноті взивають, і він виводить їх з біди їх. 
\v 29 Він переміняє хуртовину на тишину, і филі втихомирились. 
\v 30 І вони радіють, що стає тихо, і до бажаної пристані він їх приводить. 
\v 31 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його для синів людських, 
\v 32 І возносять його в зборі людей, і в раді старших хвалять його! 
\v 33 Він обертає ріки в пустиню, і жерела водні в суходіл, 
\v 34 Плодовиту землю — в соляний степ, за злобу живущих там. 
\v 35 Він обертає й пустиню в озера водисті, і суходіл в жерела водні; 
\v 36 І поселяє там голодних, і закладають оселю. 
\v 37 Засівають поля, насаджують виноградники, котрі видають овочі і плоди. 
\v 38 Він благословить їх, і вони вельми розмножуються; і скота дає їм не мало. 
\v 39 Часами стає їх меньше, і вони хиляються від неволі, горя і нещастя. 
\v 40 Він кидає сором на князїв, і велить їм блукати в безлюдді і в безвідді; 
\v 41 Бідного він з нужди видвигає, і роди його, як стадо, розмножує. 
\v 42 Щирі серцем побачать се і звеселяться, і всяка несправедливість заціпить уста свої. 
\v 43 Хто мудрий, той замітить ті речі, і нехай зрозуміють милості Господні.
\c 108
\p
\v 1 Пісня, псальма Давидова. Утвердилось серце моє, Боже! Заспіваю, похвальні пісні заспіваю; та й душа моя. 
\v 2 Пробудися, псалтире і гуслі! Збудимо ранню зорю. 
\v 3 Буду прославляти тебе, Господи, між народами, і співати тобі між племенами; 
\v 4 Бо милість твоя понад небеса велика, і правда твоя під облаки. 
\v 5 Будь возвисшений, Боже, над небеса, і слава твоя нехай буде по всій землі! 
\v 6 Щоб спаслися твої любі, рятуй правицею твоєю, і вислухай нас! 
\v 7 Бог сказав в святині своїй: Заторжествую, розділю Сіхему, і долину Суккот розміряю. 
\v 8 Мій Галад, мій Манас, і Єфрем — голови моєї твердині, Юда скептро моє. 
\v 9 Моаб чаша моя вмивальня; на Едому кину сандали мої. Филистійська земле, ликуй передо мною! 
\v 10 Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома? 
\v 11 Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами? 
\v 12 Пішли нам поміч в тісноті! Марна надія на людську защиту. 
\v 13 З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителів наших.
\c 109
\p
\v 1 Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи! 
\v 2 Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене. 
\v 3 Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене. 
\v 4 За любов мою ворогують на мене; а я все молюся. 
\v 5 А вони мені злом за добро, за любов ненавистю відплатили. 
\v 6 Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него. 
\v 7 Коли на суді стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полічиться. 
\v 8 Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший! 
\v 9 Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою! 
\v 10 Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хліба просять! 
\v 11 Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять! 
\v 12 Нехай нікого не має, хто постояв би в доброті до його, і нехай не буде нікого, хто б сиріт його помилував! 
\v 13 Потомство його нехай згине, в другому поколінню нехай імя його буде затерте! 
\v 14 Нехай згадаються перед Господом несправедливості батьків його, і гріх матері його нехай не затреться! 
\v 15 Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землі! 
\v 16 Тому, що не було на думці в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серці. 
\v 17 Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же ніколи не зазнає його! 
\v 18 Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олій, кості його проникне! 
\v 19 Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується! 
\v 20 Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять. 
\v 21 Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене! 
\v 22 Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене. 
\v 23 Як тінь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь. 
\v 24 Коліна мої від посту охляли, і тіло моє змарніло. 
\v 25 І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують. 
\v 26 Поможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене по милості твоїй! 
\v 27 Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє діло. 
\v 28 Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому! 
\v 29 Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться. 
\v 30 Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його. 
\v 31 Бо він стоїть по правиці бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.
\c 110
\p
\v 1 Псальма Давидова. Сказав Господь моєму Господеві: Сядь праворуч коло мене, доки не положу ворогів твоїх підніжком тобі в ноги! 
\v 2 Жезло сили твоєї пришле Господь із Сиона; царюй серед ворогів твоїх! 
\v 3 В день потуги твоєї буде нарід твій готовий у святій оздобі; з лона зарева раннього спаде тобі роса молодості твоєї. 
\v 4 Клявся Господь, і не пожалує того: Ти священник по віки по постанові Мелхизедека. 
\v 5 Господь по правиці в тебе сокрушає царів в день гніву свого. 
\v 6 Він зробить суд між народами, покривши землю трупом; розбивши голову, що над великою країною панує. 
\v 7 По дорозї пити ме з потока, тому підніме він голову.
\c 111
\p
\v 1 Аллилуя! Прославлю тебе, Господи, всім серцем, в раді праведних і в зборі. 
\v 2 Діла Господні великі, явні всім, хто любується ними. 
\v 3 Діла його краса і величиє; і справедливість його по віки. 
\v 4 Чудесні діла його незабуті; благий і милосердний Господь. 
\v 5 Він дає поживу тим, що бояться його; памятає вічно свій заповіт. 
\v 6 Явив силу діл своїх народові свойму, щоб дати їм насліддє народів. 
\v 7 Діла руки його правда і правосуддє; всі заповіді його вірні; 
\v 8 Установлені на віки вічні; в правді і правоті виповнені. 
\v 9 Післав збавленнє народові свому, поставивши на віки заповіт свій; святе і страшне імя його. 
\v 10 Страх перед Господом — початок мудрості; добрий розум у всіх, що заповіді сповняють. Хвала його по віки вічні.
\c 112
\p
\v 1 Аллилуя! Щасливий чоловік, що боїться Господа, що дуже любить заповіді його! 
\v 2 Насіннє його буде потужне на землі; буде благословений рід праведників. 
\v 3 Достаток і багацтво буде в домі його, і справедливість його буде по віки. 
\v 4 У темряві сходить світло праведникам; він благий і милосердний і справедливий. 
\v 5 Благо чоловікові, що милосердується і пожичає! Він докаже справу свою на суді; 
\v 6 Він бо по віки не захитається; память праведника буде вічна. 
\v 7 Від злої вістки не злякається; серце його безпечне, вповаючи на Господа. 
\v 8 Безпечне серце його; він не боїться, поки не побачить погибелі ворогів своїх. 
\v 9 Він роздає щедро, дає вбогим; справедливість його треває по віки; ріг його в славі буде возвисшений. 
\v 10 Побачить се грішник і розсердиться; скрегочучи зубами, буде пропадати; жаданнє грішників загине.
\c 113
\p
\v 1 Аллилуя! Хваліте, слуги, Господа, хваліте імя Господнє! 
\v 2 Благословенне імя Господа від нині по віки вічні. 
\v 3 Від сходу сонця до його заходу да хвалять імя Господа! 
\v 4 Високо над народами Господь, над небесами слава його. 
\v 5 Хто як Господь, Бог наш, що живе на висотах, 
\v 6 Що нахиляється, щоб поглянути на небеса і на землю? 
\v 7 Що з пороху піднімає мізерного чоловіка, з болота підносить бідного, 
\v 8 Щоб посадити його поміж благородними, між благородними народа свого? 
\v 9 Що дає неплідній жити в домі, як щаслива синів мати.
\c 114
\p
\v 1 Аллилуя! Як виходив Ізраїль з Египту, дім Якова зпоміж людей чужої мови, 
\v 2 Стала Юдея святинею його, Ізраїль царством його. 
\v 3 Побачило море і розступилось, Йордан назад повернувся. 
\v 4 Гори, як барани, скакали, горби — як ягнята. 
\v 5 Чого ж се ти, море, розступилось? І ти, Йордане, чого назад повернувся? 
\v 6 Ви, гори, що як барани скачите? Ви, горби, як малі ягнята? 
\v 7 Здвигнись перед Господом, земле, перед Богом Якова! 
\v 8 Що обернув скелю в озеро, й добув жерело з кременистої опоки.
\c 115
\p
\v 1 Не нам, Господи, не нам, но імені твому дай славу по милості твоїй, по правді твоїй! 
\v 2 Чому мають казати народи: Де ж їх Бог? 
\v 3 Але ж Бог наш на небесах; все, що любо йому, він творить. 
\v 4 Божища їх — срібло і золото, твориво рук чоловічих. 
\v 5 Мають уста, і не говорять; очі мають, і не бачать; 
\v 6 Мають уші, і не чують; ніздра мають, і нема в них нюху. 
\v 7 Руки їх не беруть; ноги їх не ходять; не чути жадного голосу з їх горла. 
\v 8 Їм рівні ті, що роблять їх, кожний, що на них вповає. 
\v 9 Ізраїлю, вповай на Господа! Він поміч їх і щит їх. 
\v 10 Доме Ааронів, уповай на Господа! Він поміч їх і щит їх. 
\v 11 Ви, що боїтесь Господа, вповайте на Господа! Він поміч їх і щит їх. 
\v 12 Господь спогадав нас, він буде благословити: Благословити ме дім Ізраїля, благословити ме дім Аарона. 
\v 13 Буде благословити боящихся Господа, малих вкупі з великими. 
\v 14 Помножить вас Господь, вас і дітей ваших. 
\v 15 Нехай благословить вас Господь, що сотворив небеса і землю. 
\v 16 Небеса, Господні небеса, а землю дав дітям людським. 
\v 17 Мертві не будуть хвалити Господа, ні всі ті, що йдуть до місця мовчання. 
\v 18 Ми ж будем прославляти Господа, від нині по віки. Хваліте Господа!
\c 116
\p
\v 1 Люблю Господа; він бо почув голос мій, благаннє моє; 
\v 2 Він бо прихилив до мене ухо своє; буду призивати його по всі дні мої. 
\v 3 Обняли мене смертні пута, і підземна тіснота постигла мене; в горю і в тузї я зостарівся. 
\v 4 І призвав я імя Господа: Благаю тебе, Господи, спаси душу мою. 
\v 5 Благий Господь і справедливий; і милосердний Бог наш. 
\v 6 Господь заступає простодушних; я знемігся, і він вирятував мене. 
\v 7 Вернись, душе моя, до спокою твого! Бо Господь добродій твій. 
\v 8 Ти бо спас душу мою від смерти, очи мої від сліз, ногу мою від пропасті. 
\v 9 Буду ходити перед Господом в країні живих. 
\v 10 Я вірував, тому й казав. Був я дуже прибитий. 
\v 11 Сказав у зворушенню моїм: всі люде обманьчиві! 
\v 12 Чим віддячити мені Господеві за добродійства його, сотворені мені? 
\v 13 Чашу спасення піднесу, і імя Господа призову. 
\v 14 Сповню Господеві всі обітниці мої, перед всім народом його. 
\v 15 Дорога перед очима Господа смерть угодників його. 
\v 16 Благаю тебе, Господи, я бо слуга твій; я слуга твій, син слугині твоєї; ти розбив кайдани мої. 
\v 17 Тобі принесу жертву хвали, і призову імя Господа. 
\v 18 Сповню Господеві всі обітниці мої, перед усім народом його, 
\v 19 У дворах дому Господнього, серед тебе, Єрусалиме. Аллилуя!
\c 117
\p
\v 1 Хваліте Господа, всі народи! Величайте його, всі люде! 
\v 2 Бо велике милосердє його над нами; і правда Господа пребуде по віки. Хваліте Господа!
\c 118
\p
\v 1 Прославляйте Господа! Він бо благий, милість його пребуде по віки. 
\v 2 Нехай каже Ізраїль, що вічна милість його. 
\v 3 Нехай каже дім Аарона, що вічна милість його. 
\v 4 Нехай кажуть боячіся Господа, що вічна милість його. 
\v 5 З тісноти кликав я до Господа; Господь вислухав мене, вивів на простір широкий. 
\v 6 Господь зо мною, не злякаюсь; що зможе чоловік заподіяти мені? 
\v 7 Господь зо мною між помічниками моїми, і я побачу втіху мою над ненавидниками моїми. 
\v 8 Лучче вповати на Господа, як покладатись на чоловіка. 
\v 9 Лучче вповати на Господа, як на князїв надіятись. 
\v 10 Всі народи обступили мене; річ певна, — в імени Господа я подужав їх. 
\v 11 Вони обступили мене, окружили мене; річ певна, — в імени Господа я подужав їх. 
\v 12 Обсіли мене, як пчоли; та потахли, як огонь з тернини; річ певна — в імени Господа я подужав їх. 
\v 13 Туго ти вдарив на мене, щоб кинути мене на землю, але Господь допоміг мені. 
\v 14 Господь моя сила і моя пісня, він стався моїм спасеннєм. 
\v 15 Голос торжества і спасення в шатрах справедливості; правиця Господня доказує діла потужні. 
\v 16 Піднялась правиця Господа; правиця Господа доказує діла потужні. 
\v 17 Не вмру, буду жити і росказувати про діла Господні. 
\v 18 Тяжко покарав мене Господь, та не віддав мене смерті. 
\v 19 Відчиніть мені ворота справедливості, я увійду ними, прославлю Господа. 
\v 20 Ось ворота Господні, праведники ввійдуть ними. 
\v 21 Буду прославляти тебе, ти бо вислухав мене, і стався спасеннєм моїм. 
\v 22 Камінь, котрого відкинули будівничі, угольним каменем стався. 
\v 23 Від Господа се сталося; дивно се в очах наших, 
\v 24 Се день, що сотворив його Господь; радуймося і веселімся в йому! 
\v 25 О Господи, спаси! Господи, благаю тебе, пошли щасну долю! 
\v 26 Благословенний той, що в імя Господа приходить! З дому Господнього ми благословили вас. 
\v 27 Господь є Бог, і дав нам світло; привяжіть жертву на празник мотузами до рогів жертівника. 
\v 28 Ти Бог мій, і буду прославляти тебе; Боже мій, тебе величати буду. 
\v 29 Прославляйте Господа! Він бо благий, бо милість його вічна!
\c 119
\p
\v 1 Алеф. Блаженний, в кого дорога чесна, хто в законі Господа ходить! 
\v 2 Блаженний, хто свідчення його хоронить, хто цілим серцем його шукає, 
\v 3 Хто кривди не робить, його дорогами ходить! 
\v 4 Ти велів заповіді твої пильно повнити. 
\v 5 Ой коли б дороги мої та вели мене, щоб устави твої хоронити! 
\v 6 Тоді б я не посоромився, на всі заповіді твої зважаючи. 
\v 7 Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливості твоєї. 
\v 8 Повнити му твої устави; не опусти мене зовсім. Бет. 
\v 9 Як держати ме чисто парень стежку свою? Коли дбати ме про неї після слів твоїх. 
\v 10 Цілим серцем моїм шукав я тебе; не дай мені відхилитись від заповідей твоїх! 
\v 11 Слово твоє заховав я в серці моїм, щоб не согрішити проти тебе. 
\v 12 Благословен будь, Господи! Навчи мене уставів твоїх! 
\v 13 Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх. 
\v 14 Дорогами свідчень твоїх я більш любувався, як найбільшим багацтвом. 
\v 15 Про заповіді твої буду промишляти, і стежок твоїх пильнувати. 
\v 16 В уставах твоїх моє милуваннє; не забуду слова твого. Гімель. 
\v 17 Твори милість слузї твому, і буду жити і слово твоє хоринити! 
\v 18 Отвори очі мої, і побачу дива закону твого! 
\v 19 Я сторонній на землі, не крий від мене заповідей твоїх! 
\v 20 Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми. 
\v 21 Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх. 
\v 22 Одверни від мене сором і зневагу! Бо я хоронив свідчення твої. 
\v 23 І князї засідають, змовляються проти мене; слуга ж твій про устави твої промишляє. 
\v 24 Свідчення твої моя роскіш, моя рада. Далет. 
\v 25 До пороху пристала душа моя; оживи мене по слову твому. 
\v 26 Про дороги мої росказав я, і ти вислухав мене; навчи мене уставів твоїх! 
\v 27 Дай зрозуміти дорогу росказів твоїх, і буду промишляти про дивні діла твої. 
\v 28 Ниє душа моя від смутку; піддвигни мене, по слову твому! 
\v 29 Одверни від мене дорогу льживу, і закон твій даруй мені! 
\v 30 Вибрав я дорогу вірності, твої присуди поставив перед собою. 
\v 31 Я пристав до свідчень твоїх; Господи, не дай осоромитись мені! 
\v 32 Пійду дорогою твоїх заповідей, коли зробиш простір серцю мому. Ге. 
\v 33 Навчи мене, Господи, дороги уставів твоїх, і додержу її до кінця життя. 
\v 34 Дай мені розум, і буду хоронити закон твій, і повнити з цілого серця. 
\v 35 Дай ходити стежкою заповідей твоїх! Бо в тому радість моя. 
\v 36 Нахиляй серце моє до свідчень твоїх, а не до користі. 
\v 37 Одверни очі мої, щоб марноти не бачили! Оживи мене в дорозї твоїй. 
\v 38 Сповни слово твоє слузї твому, що благовіє перед тобою. 
\v 39 Одверни від мене сором, котрого я боюся! Твої бо присуди благі. 
\v 40 Глянь, я бажаю росказів твоїх; оживи мене правдою твоєю. Вав. 
\v 41 І пошли мені милість твою, Господи, твоє спасеннє після слова твого! 
\v 42 Тоді дам відповідь кепкуючим з мене, бо я вповаю на слово твоє. 
\v 43 І не відбери зовсім слова правди від уст моїх! Бо я вповаю на присуди твої. 
\v 44 І хоронити му закон твій, без устанку, все і по віки. 
\v 45 І буду ходити по широкому просторі; бо я шукав заповідей твоїх. 
\v 46 І перед царями говорити му про свідчення твої і не посоромлюсь. 
\v 47 І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих мені. 
\v 48 І простирати му руки мої до заповідей твоїх, любих мені; і про встанови твої промишляти му. Заїн. 
\v 49 Спогадай слова до слуги твого, на котре казав мені вповати! 
\v 50 Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене. 
\v 51 Бутні над міру посьміялись з мене; та я не відхилився від закону твого. 
\v 52 Споминаю, Господи, суди твої одвічні, і даю серцю обраду. 
\v 53 Обгорнув мене гнів великий на беззаконних, що закон твій покинули. 
\v 54 Устави твої були пїснями для мене в сторонній оселі моїй. 
\v 55 Ночами згадував я імя твоє, Господи, і повнив закон твій. 
\v 56 Сталось се зо мною, бо я хоронив прикази твої. Хет. 
\v 57 Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої. 
\v 58 З цілого серця благав я тебе; будь милостивий для мене, по слову твому! 
\v 59 Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до свідчень твоїх. 
\v 60 Я спішився і не гаявся, заповіді твої повнити. 
\v 61 Сіти беззаконних обгорнули мене; та не забув я закону твого. 
\v 62 О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої. 
\v 63 Товариш я всім, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують. 
\v 64 Милосердя твого, Господи, повна земля; навчи мене уставів твоїх. Тет. 
\v 65 Добро вчинив єси, Господи, слузї твому, по слову твому. 
\v 66 Настав мене на розум добрий і пізнаннє! Бо я вірив заповідям твоїм. 
\v 67 Як ще не був я впокорений, блукав я; тепер же сповняю слово твоє. 
\v 68 Ти благий і благотворящий; навчи мене твоїх уставів! 
\v 69 Бутні зновили брехню проти мене; я сповняю твої веління. 
\v 70 Серце їх, мов від товщі потовстіло; моя роскіш в законі твому. 
\v 71 Благо мені, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись. 
\v 72 Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла. Йод. 
\v 73 Руки твої сотворили і приготовили мене; дай мені розум і навчусь заповідей твоїх. 
\v 74 Боящіся тебе побачать мене і звеселяться, що я вповав на слово твоє. 
\v 75 Знаю, Господи, що суди твої справедливі, і що по правді ти покарав мене. 
\v 76 Милість твоя нехай буде обрадою для мене, по слову твому до слуги твого! 
\v 77 Змилосердися надо мною, то буду жити! Бо закон твій моя роскіш. 
\v 78 Допусти сором на бутних! Вони бо понижили мене безвинно; я промишляю про веління твої. 
\v 79 Нехай обернуться до мене, хто свідчення твої знає. 
\v 80 Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись мені. Каф. 
\v 81 Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє. 
\v 82 Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потішиш мене? 
\v 83 Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув. 
\v 84 Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми? 
\v 85 Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому. 
\v 86 Всі заповіді твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи мені! 
\v 87 Мало, що не знищили мене на землі; я ж не покинув заповідей твоїх. 
\v 88 Оживи мене по милості твоїй, і буду хоронити свідченнє уст твоїх! Ламед. 
\v 89 На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах. 
\v 90 З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо. 
\v 91 По твоїй волі стоїть все до днешного дня, всі бо речі тобі служять. 
\v 92 Як би не закон твій, моя роскіш, я в біді моїй пропав би. 
\v 93 Ніколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене. 
\v 94 Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повеління твої. 
\v 95 Засіли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на свідчення твої зважаю. 
\v 96 У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем. 
\v 97 Як же любий мені закон твій! Цілий день думка моя про його. 
\v 98 Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповіді твої, вони бо все зо мною. 
\v 99 Понад усіх учителів моїх став я розумнійшим, бо свідчення твої на думці в мене. 
\v 100 Більше розуму в мене, як в старців, бо я хоронив прикази твої. 
\v 101 Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє. 
\v 102 Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене. 
\v 103 Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм! 
\v 104 Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун. 
\v 105 Слово твоє світильник перед ногами моїми, і світло на стежці моїй. 
\v 106 Я клявся хоронити присуди справедливості твоєї, і встою в слові моїм. 
\v 107 Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому! 
\v 108 Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудів твоїх. 
\v 109 Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого. 
\v 110 Заставили безбожні клітку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився. 
\v 111 Свідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого. 
\v 112 Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех. 
\v 113 В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю. 
\v 114 Ти єси мій притулок і щит мій; на слово твоє вповаю. 
\v 115 Ідіть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповіді Бога мого. 
\v 116 Допоможи мені по слову твому, щоб жити мені, і не дай осоромитись в надії моїй! 
\v 117 Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої. 
\v 118 Ти всіх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантійства їх льживі. 
\v 119 Як жужлі, так відгорнув ти всіх беззаконників землі, тому люблю я свідчення твої. 
\v 120 Від страху перед тобою жахається тіло моє, і судів твоїх я боюся. Аїн. 
\v 121 Творив я суд і справедливість; не віддай мене ворогам у руки! 
\v 122 Слузї твому будь порукою до доброго; не дай бутним пригнічувати мене! 
\v 123 Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливості твоєї. 
\v 124 Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх. 
\v 125 Я твій слуга, дай мені зрозуміннє, і пізнаю свідчення твої. 
\v 126 Пора Господеві до діла; вони закон твій зломили. 
\v 127 Тому люблю заповіді твої над золото і над щире золото. 
\v 128 Тому всі прикази твої вважаю зовсім правими; ненавиджу кожну стежку льживу. Пе. 
\v 129 Дивні свідчення твої, тому хоронить їх душа моя. 
\v 130 Обявлене слово твоє просвічує, дає зрозуміннє людям простодушним. 
\v 131 Устами отвертими лакнув я, бо заповідей твоїх бажав. 
\v 132 Повернися до мене і помилуй мене, як милуєш тих, що імя твоє люблять. 
\v 133 Утверди шаги мої в слові твоїм, і не дай неправоті запанувати надо мною! 
\v 134 Вибави мене з неволі людської, то буду сповняти веління твої. 
\v 135 Засвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх! 
\v 136 Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде. 
\v 137 Справедлив єси, Господи, і праві суди твої. 
\v 138 Ти заповідав свідчення твої в справедливості і в повній вірності. 
\v 139 Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої. 
\v 140 Слово твоє випробоване, і любе слузї твому. 
\v 141 Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх. 
\v 142 Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда. 
\v 143 Скорбота і горе постигли мене; та заповіді твої роскіш моя. 
\v 144 Справедливість свідчень твоїх вічна; дай мені зрозуміннє, і жити му! Коф. 
\v 145 З цілого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му. 
\v 146 До тебе кликав я; спаси мене і свідчення твої сповняти му. 
\v 147 Перед досвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє. 
\v 148 Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти. 
\v 149 Почуй голос мій по милості твоїй; Господи, по суду твому оживи мене. 
\v 150 Приближились ті, що задумали лихо; від закону твого вони далеко стали. 
\v 151 Близько єси, Господи, і всі заповіді твої правда. 
\v 152 Від давна знаю із свідчень твоїх, що ти утвердив їх на віки. Реш. 
\v 153 Споглянь на горе моє і вибави мене! Я бо не забув закону твого. 
\v 154 Заступи справу мою і визволи мене! Оживи мене по слову твому! 
\v 155 Далеко від беззаконних спасеннє, вони бо не дбають про устави твої. 
\v 156 Велика милість твоя, Господи; оживи мене по правосуддю твому. 
\v 157 Багацько в мене напасників і гнобителів моїх; від свідчень твоїх я не відхилився. 
\v 158 Бачив я невірних, і вони були огидою для мене, бо не хоронили слова твого. 
\v 159 Дивись, як я люблю веління твої; по милості твоїй, Господи, оживи мене! 
\v 160 Основа слова твого правда, і всякий присуд справедливості твоєї вічній. Шін. 
\v 161 Безвинного гонили мене дуки; та слова твого боїться серце моє. 
\v 162 Радію словом твоїм, як той, хто здобич велику находить. 
\v 163 Брехню ненавиджу й гидую нею; закон твій люблю я. 
\v 164 Сім раз у день хвалю тебе за присуди справедливості твоєї. 
\v 165 Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій і нема для них спотикання. 
\v 166 Я вповав на спасеннє твоє, Господи, і сповняв заповіді твої. 
\v 167 Душа моя хоронила свідчення твої, і вони мені вельми любі. 
\v 168 Твої веління і свідчення сповняв я, всі бо дороги мої перед тобою. Тав. 
\v 169 Моє благаннє нехай прийде близько до тебе, Господи! Дай мені зрозуміннє, по слову твому. 
\v 170 Моє моленнє нехай дійде до тебе! Вирятуй мене, по слову твому. 
\v 171 Уста мої віддадуть хвалу тобі, коли навчиш мене уставів твоїх. 
\v 172 Язик мій грімко промовить слово твоє, всі бо заповіді твої справедливість. 
\v 173 Простягни руку твою на поміч мені! Твої бо веління вибрав я. 
\v 174 Тужив я за спасеннєм твоїм, Господи, і закон твій роскіш моя. 
\v 175 Дай жити душі моїй, і буде тебе хвалити, і присуди твої нехай поможуть мені! 
\v 176 Блукаю, мов вівця заблудивша; шукай слугу твого! Я бо не забув заповідей твоїх.
\c 120
\p
\v 1 Посходня пісня. До Господа покликав я в тісноті моїй, і він вислухав мене. 
\v 2 Господи, визволи душу мою від уст льживих, від язика зрадливого! 
\v 3 Що дасть тобі, і що причинить тобі язик зрадливий? 
\v 4 Гострі стріли потужного і тернове угля. 
\v 5 Горе мені, що проживаю у Мосоха, перебуваю в шатрах Кедарських! 
\v 6 Довго жила душа моя між тими, що ненавидять спокою. 
\v 7 Я бажаю спокою, як же про се говорю, то вони за війною.
\c 121
\p
\v 1 Посходня пісня. Очі мої підношу на гори, звідки поміч моя прийде. 
\v 2 Поміч моя від Господа, що сотворив небо і землю. 
\v 3 Не дасть нозї твоїй спіткнутись; твій сторож не дрімає. 
\v 4 Бач! Сторож Ізраїля не задрімає, і не засне він. 
\v 5 Господь сторож твій, Господь тінь твоя, праворуч у тебе. 
\v 6 Не вдарить на тебе сонце в день, ні в ночі місяць. 
\v 7 Господь заступить тебе від всякого лиха, він заступить душу твою. 
\v 8 Заступить Господь вихід твій і вхід твій від нині по віки.
\c 122
\p
\v 1 Посходня пісня Давидова. Звеселився я, коли казали мені: Ходім до дому Господнього! 
\v 2 Наші ноги стояти муть у брамах твоїх, Єрусалиме! 
\v 3 Єрусалиме! Збудований, як город, кріпко замкнутий, 
\v 4 Куди покоління приходять, покоління Господні, на свідченнє Ізраїля, імя Господнє прославляти! 
\v 5 Там бо стоять престоли суду, престоли дому Давидового. 
\v 6 Просіть спокою для Єрусалиму! Нехай дасть Бог щасну долю тим, що люблять тебе! 
\v 7 Нехай буде мир серед мурів твоїх, і супокій певний в палатах твоїх! 
\v 8 Задля братів моїх і другів моїх скажу: мир з тобою! 
\v 9 Ради дому Господа, Бога нашого, всякого добра тобі бажаю.
\c 123
\p
\v 1 Зняв я очі мої до тебе, живущий на небесах! 
\v 2 Ось бо, як очі слугів на руку панів своїх, як очі служки на руку господині своєї, так позирають очі наші на Господа, Бога нашого, аж помилує нас. 
\v 3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас! Бо надто ми наситились від погорди; 
\v 4 Душа наша надто наситилась від посьмішки ледачих, від погорди бутних людей.
\c 124
\p
\v 1 Посходня пісня Давидова. Як би не Господь, що був з нами — скажи бо Ізраїлю! — 
\v 2 Як би не був Господь з нами, коли люде проти нас встали, 
\v 3 То живцем проковтнули б нас, як запалав гнів їх проти нас; 
\v 4 Затопили би нас води, рвучі потоки залили б душу нашу; 
\v 5 З шумом пронесли б ся буйні води понад душею нашою. 
\v 6 Благословен Господь, що не дав нас зубам їх на здобич. 
\v 7 Душа наша спаслась, як пташина із сельця птахоловця; сельце розірвалось, і ми спаслися. 
\v 8 Поміч наша в імени Господа, що сотворив небо і землю.
\c 125
\p
\v 1 Посходня пісня. Вповаючі на Господа подібні горі Сиону, що не хитається і вічно перебуде. 
\v 2 Кругом Єрусалиму гори; так і Господь кругом народу свого, від нині по віки. 
\v 3 Бо жезло беззаконня не спочине на долі праведних, щоб праведні не простягли рук своїх на кривду. 
\v 4 Благотвори, Господи, добрим і людям щирого серця! 
\v 5 Хто ж повернув на свої криві дороги, того поверне Господь вкупі з тими, що беззаконнє роблять. Мир Ізраїлеві!
\c 126
\p
\v 1 Посходня пісня. Як вертав Господь невольників Сиона, були ми, наче в сні нам здавалось. 
\v 2 Тоді були уста наші повні втіхи, а з губ наших пісні лунали. Тоді між народами казали: Велике діло сотворив Господь над ними! 
\v 3 Велике диво явив Господь над нами; ми раділи серцем. 
\v 4 Верни, Господи, невільників наших, як потоки на спражену землю! 
\v 5 Хто сіє з сльозами, той збере з піснями. 
\v 6 Іде з плачом, несе сімя сіяти; вертає домів веселий, несучи снопи свої.
\c 127
\p
\v 1 Посходня пісня Соломонова. Коли Господь не будує дому, даремно трудяться будівничі; коли Господь не стереже міста; даремне пильнує сторожа. 
\v 2 Даремне встаєте ви рано, лягаєте пізно, і їсьте хліб гіркий; дає він і сон тим, кого любить. 
\v 3 Ось і діти, насліддє Господнє, плід тілесний народа. 
\v 4 Як стріли в руках сильного, так сини молодого віку. 
\v 5 Щасливий чоловік, що наповнив ними сагайдака свого! 
\v 6 Не осоромляться вони, говоривши у воротях з ворогами.
\c 128
\p
\v 1 Посходня пісня. Щасливий всякий чоловік, що боїться Господа, що дорогами його ходить. 
\v 2 Бо живити мешся працьою рук твоїх; будеш щасливий, і добре тобі буде. 
\v 3 Жінка твоя буде серед дому твого, як плодовитий кущ виноградний; сини твої, як відрослі на дереві оливному кругом стола твого. 
\v 4 Ось, так буде благословенний чоловік, що Господа боїться. 
\v 5 Благословити ме тебе Господь із Сиона, і нехай дасть тобі бачити щасливу долю Єрусалиму по всі дні життя твого, 
\v 6 І бачити діти дітей твоїх! Мир Ізраїлеві!
\c 129
\p
\v 1 Посходня пісня. Часто неволили мене від молодості моєї, — нехай скаже Ізраїль — 
\v 2 Часто неволили мене від молодості моєї, все ж таки не подужали мене. 
\v 3 На хребті в мене орали плугатарі, побороздили довгі скиби свої. 
\v 4 Господь справедливий; він порозрізував посторонки беззаконних. 
\v 5 Нехай осоромляться і відступлять всі ненавидячі Сиона! 
\v 6 Нехай будуть, як трава на криші, що скорше сохне, ніж вирвуть її, 
\v 7 Котрою жнець не наповнить жмені своєї, ні вязальниця лона свого; 
\v 8 А прохожі не скажуть: Помагай Бог вам! Благословимо вас імям Господнім.
\c 130
\p
\v 1 Посходня пісня. З глибині кличу до тебе, Господи! 
\v 2 Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання! 
\v 3 Коли ти, Господи, будеш памятати несправедливості, — Господи, хто встоїть? 
\v 4 Та в тебе є помилуваннє, щоб люде благовіли перед тобою. 
\v 5 Надіюсь на Господа; душа моя надіється, і вповаю на слово його. 
\v 6 Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку. 
\v 7 Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його. 
\v 8 І він спасе Ізраїля від всіх несправедливостей його.
\c 131
\p
\v 1 Посходня пісня Давидова. Господи! Не виноситься серце моє, ні гордують очі мої; і не ганяю за речами, що за великі і за дивні для мене. 
\v 2 Чи не втихомирив я і не заспокоїв душу мою, як відлучене дитятко при матері своїй? Душа моя, як відлучена дитинка, в мене. 
\v 3 Вповай, Ізраїлю, на Господа від нині по віки.
\c 132
\p
\v 1 Посходня пісня. Спогадай, Господи, Давида і всі скорби його. 
\v 2 Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова: 
\v 3 „Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелі відпочити; 
\v 4 Не дам спати очам моїм, ні дрімати повікам моїм, 
\v 5 Поки не знайду для Господа оселі, дому для Бога Якова!‟ 
\v 6 Ось ми чували про неї в Ефраті, знайшли її на полях Яарських\f + \ft Може поетична назва замість: Кірят-Ярім.\ft*\f*. 
\v 7 Ходімо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його! 
\v 8 Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї. 
\v 9 Священники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують! 
\v 10 Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого! 
\v 11 Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тіла твого посаджу на твоїм престолі. 
\v 12 Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і веління мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всі часи седіти муть на твоїм престолі. 
\v 13 Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю. 
\v 14 Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того. 
\v 15 Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлібом до сита нагодую. 
\v 16 Священників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть. 
\v 17 На тому місці дам рости рогові Давида; я приготовив світильника для помазанця мого. 
\v 18 Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.
\c 133
\p
\v 1 Посходня пісня Давидова. Глянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі! 
\v 2 Як пахуще миро на голові, що на бороду спадає, на бороду Аарона, що спадає на край одежі його; 
\v 3 Як роса Єрмонська, що на горби Сиона спадає; там бо післав Господь людям благословеннє і життє по віки.
\c 134
\p
\v 1 Посходня пісня. Нуте, прославляйте Господа, всі слуги Господні, що по ночам стоїте в домі Господньому! 
\v 2 Підносіте руки ваші до святині, і хваліте Господа! 
\v 3 Нехай благословить тебе Господь із Сиона, що сотворив небо і землю!
\c 135
\p
\v 1 Аллилуя. Хваліте імя Господа! Хваліте його, слуги Господні! 
\v 2 Що стоїте в домі Господньому, у дворах дому Бога нашого. 
\v 3 Хваліте Господа, благий бо Господь; співайте псальми імени його, воно бо любе. 
\v 4 Бо Господь вибрав собі Якова, Ізраїля — як власність свою. 
\v 5 Знаю бо, що Господь великий, і Владика наш понад усіма богами. 
\v 6 Все, що Господеві подобається, творить він на небесах і на землі, на морях і в глибинях. 
\v 7 Підносить хмари понад землю, дає дощ з блискавками, виводить вітра із сховищ його. 
\v 8 Він повбивав перворіднів в Египті, від чоловіка до скоту. 
\v 9 Явив ознаки і чудеса серед тебе, Египте, над Фараоном і над всіма слугами його; 
\v 10 Погромив великі народи, і повбивав потужних царів: 
\v 11 Сигона, царя Аморійського, і Ога, царя Базанського, і всі царства Канаанські; 
\v 12 І віддав землю їх в насліддє Ізраїлю, в насліддє народові свому. 
\v 13 Господи, імя твоє вічне; Господи, память твоя з роду в рід. 
\v 14 Бо Господь зробить суд над народом своїм, і змилосердиться над своїми слугами. 
\v 15 Божища народів — срібло й золото, твориво рук людських. 
\v 16 Уста мають, і не заговорять; очі мають, і не бачать; 
\v 17 Уші мають, і не чують, і в устах їх нема диху. 
\v 18 Рівні їм ті, що роблять їх, кожний, що на їх вповає. 
\v 19 Доме Ізраїля, прославляйте Господа! Доме Аарона, прославляйте Господа! 
\v 20 Доме Левії, прославляйте Господа! Боячіся Господа, прославляйте Господа! 
\v 21 Да буде благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі! Аллилуя!
\c 136
\p
\v 1 Хваліте Господа! Він бо благий, милість його вічна. 
\v 2 Хваліте Бога над богами! Бо милість його вічна. 
\v 3 Хваліте Пана над панами! Бо милість його вічна; 
\v 4 Він один творить чудеса, бо милість його вічна; 
\v 5 Він премудро сотворив небеса, бо милість його вічна; 
\v 6 Він утвердив землю над водами, бо милість його вічна; 
\v 7 Він сотворив великі світла, бо милість його вічна; 
\v 8 Сонце, що має правити в день, бо милість його вічна; 
\v 9 Місяць і зорі, що мають правити в ночі, бо милість його вічна; 
\v 10 Він покарав Египет на перворіднях, бо милість його вічна; 
\v 11 Вивів зміж них Ізраїля, бо милість його вічна; 
\v 12 Сильною рукою і піднесеним рамям, бо милість його вічна; 
\v 13 Він розполовив Червоне море, бо милість його вічна; 
\v 14 І провів Ізраїля крізь його, бо милість його вічна; 
\v 15 А Фараона і військо його кинув у Червоне море, бо милість його вічна; 
\v 16 Провів нарід свій через пустиню, бо милість його вічна; 
\v 17 Погромив царів великих, бо милість його вічна; 
\v 18 Повбивав царів потужних, бо милість його вічна; 
\v 19 Сигона, царя Аморійського, бо милість його вічна; 
\v 20 І Ога, царя Базанського, бо милість його вічна; 
\v 21 І землю їх дав в насліддє, бо милість його вічна; 
\v 22 В насліддє Ізраїлеві, слузї свому, бо милість його вічна; 
\v 23 Він спогадав нас, як ми були понижені, бо милість його вічна; 
\v 24 Вирятував нас від ворогів наших, бо милість його вічна; 
\v 25 Він дає поживу всякому тілу, бо милість його вічна; 
\v 26 Хваліте Господа небесного! Бо милість його вічна.
\c 137
\p
\v 1 Над ріками Вавилона, там сиділи ми і плакали, як Сиона спогадали. 
\v 2 На вербах її повішали ми псалтирі наші. 
\v 3 Там бо захотіли від нас слова пісні і радості ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, заспівайте нам пісень Сионських!‟ 
\v 4 Як же нам пісень Господніх на чужій землі співати? 
\v 5 Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою відніме в мене! 
\v 6 Нехай язик мій прилипне до гортані моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усі радощі мої! 
\v 7 Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте! 
\v 8 О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподіяла нам. 
\v 9 Щасливий, хто, вхопивши діточок твоїх, розібє їх о камінь!
\c 138
\p
\v 1 Давидова. Буду прославляти тебе з цілого серця, і псальми тобі співати перед потугами. 
\v 2 Буду поклонятись перед святим храмом твоїм, і хвалити імя твоє задля милості і правди твоєї; ти бо над усе возвеличив слово твоє й імя твоє. 
\v 3 В день, як я кликав тебе, ти озвався до мене; ти підняв силу душі моєї. 
\v 4 Будуть прославляти тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст твоїх; 
\v 5 І будуть співати про дороги Господні, і про велику славу Господню! 
\v 6 Господь високо; але він бачить пониженого, і гордого з далека пізнає. 
\v 7 Коли жити му в тісноті, ти оживиш мене; проти лютості ворогів моїх простреш руку твою, і правиця твоя заступить мене. 
\v 8 Господь докіньчить за мене; Господи, милість твоя вічна! Не покидай діла рук твоїх!
\c 139
\p
\v 1 Проводиреві хора; псальма Давидова. Господи! Ти розглянув мене, і пізнав. 
\v 2 Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої. 
\v 3 Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всі дороги мої знаєш. 
\v 4 Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш. 
\v 5 З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене. 
\v 6 Розуміннє, надто — дивне, надто високе для мене, не здолію збагнути його. 
\v 7 Куди йти мені перед духом твоїм, куди втекти мені від лиця твого? 
\v 8 Зійшов би я на небо, — ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси. 
\v 9 Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осівся, 
\v 10 І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала. 
\v 11 І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане світло кругом мене. 
\v 12 І тьма не затьмить перед тобою, і ніч ясніє як день; тьма — одно що світло. 
\v 13 Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї. 
\v 14 Прославляю тебе за те, що дав снагу мені предивну. Діла твої чудесні, душа моя добре се знає. 
\v 15 Не були втаєні кості мої перед тобою, коли в тайні постав я, як тая грудка в долішніх місцях землі штучно зложена. 
\v 16 Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали дні, як кості творились, від часу того, як ще ні одної не було. 
\v 17 Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безліч їх! 
\v 18 Полічив би, та більше їх, як піску. Пробуджаюсь, і я ще з тобою. 
\v 19 О коли б ти, Боже, погубив беззаконника! І ви, людожери, відступіться геть від мене!… 
\v 20 Та ворогів твоїх, що згадують тебе для беззаконня, що за марним ганяють. 
\v 21 Чи не мати мені ненависті проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитись тими, що проти тебе встали? 
\v 22 Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене. 
\v 23 Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої! 
\v 24 І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною.
\c 140
\p
\v 1 Проводиреві хора; псальма Давидова. Визволи мене, Господи, від лихих людей! Від чоловіка насильного, заступи мене! 
\v 2 Котрі злобу в серці замишляють, що дня до бою збираються. 
\v 3 Гострять язик свій, як у змія; їдь гадюча в устах їх. 
\v 4 Сохрани мене, Господи, від рук беззаконного, від чоловіка насильного заступи мене, котрі задумали спинити кроки мої. 
\v 5 Горді тайно заставили на мене сіла і посторонки, розіпняли сітку при дорозї, западню приготовили для мене. 
\v 6 Сказав я до Господа: ти Бог мій! Почуй, Господи, благаннє моє! 
\v 7 Господь — Владика мій, твердиня снасення мого; ти покрив голову мою в день бою. 
\v 8 Не дай, Господи, напасникові оскому зігнати, не пособи задумам його! Не дай вознестись їм. 
\v 9 Отрута окружаючих мене, зараза з уст їх нехай на них самих спаде. 
\v 10 Нехай посиплеться на них горюче угля! Нехай Бог кине їх в огонь, у вир, щоб не спаслися! 
\v 11 Чоловіку злорічивому, щоб не було життя йому на землі; чоловіка насильного, щоб злоба у пропасть його загнала. 
\v 12 Я знаю, що Господь явить правосуддє пригнобленим, справедливість бідним. 
\v 13 І будуть праведні імя твоє прославляти, щирі серцем лице твоє оглядати.
\c 141
\p
\v 1 Псальма Давидова. Господи! До тебе кликав я, поспіши до мене! Почуй голос мій, коли до тебе взиваю! 
\v 2 Буде ж молитва моя, як кадило, перед тобою, простираннє рук моїх, як жертва вечірня! 
\v 3 Постав, Господи, сторожу губам моїм! Пильнуй дверей уст моїх! 
\v 4 Не дай серцю мому до злого прихилятись, в неправоті з людьми накладати, що беззаконнє творять; та й щоб не бути мені учасником ласощів їх. 
\v 5 Нехай покарає мене праведний, — се доброта; нехай докоряє мене, — се олива на голову; не одвернеться голова моя, бо навіть за лихі їх вчинки буде моя молитва за них. 
\v 6 Як скинуть суддів їх стрімголов із скелі, тоді буде чути слова мої, які вони милі. 
\v 7 Як земля зʼорана і розбита, так кості наші розсиплються в челюстях пропасті підземної. 
\v 8 Та на тебе, Господи, Владико мій, очі мої поглядають, на тебе вповаю; не відкинь душі моєї! 
\v 9 Сохрани мене від сіл, що вони заставили на мене, і від западні тих, що творять діла беззаконні! 
\v 10 Дай беззаконним попасти в їх власні сіти, а мені перейти мимо.
\c 142
\p
\v 1 Научна пісня Давидова. Молитва, як був в печері. Голосом моїм взиваю до Господа, голосом моїм до Господа молюся. 
\v 2 Виллю перед ним жаль мій, виявлю перед ним тісноту мою. 
\v 3 Як дух мій знемігся в мене, то знав ти стежку мою. На дорозї, де ходив я, заставили тайно сіла на мене. 
\v 4 Гляну правобіч мене, та й бачу: нема нікого, хто б пізнав мене; нема жадного притулку для мене, ніхто не дбає про душу мою. 
\v 5 До тебе взивав я, Господи, кажучи: Ти моє прибіжище, моя доля в країні живих! 
\v 6 Зглянься на поклик мій, бо я вельми знемігся; спаси мене від гонителів моїх, вони бо надто сильні для мене. 
\v 7 Виведи з темниці душу мою, да прославлю імя твоє! Праведні обступлять мене, коли явиш мені милість твою.
\c 143
\p
\v 1 Псальма Давидова. Господи, вислухай молитву мою, нахили ухо до благання мого! Вислухай мене по вірності твоїй, по справедливості твоїй! 
\v 2 І не входи в суд із слугою твоїм, ніхто бо з живих не оправдиться перед тобою. 
\v 3 Бо ворог слідить душу мою, топче життє моє до землі, закопує мене у темних місцях, як мерців давно померших. 
\v 4 І дух мій охляв в мене, серце моє ниє. 
\v 5 Згадаю дні давні, про діла твої промишляючи; думаю-гадаю над творивом рук твоїх. 
\v 6 До тебе простираю руки мої; як спрагнена земля, так душа моя тебе жадає. 
\v 7 Поспіши, Господи, вислухай мене! Дух мій холоне. Не крий лиця свого передо мною! ато буду як ті, що йдуть в домовину! 
\v 8 Вранці дай почути милість твою! Бо на тебе вповаю. Яви мені дорогу, котрою ступати маю! Бо до тебе підношу душу мою. 
\v 9 Рятуй мене, Господи, від ворогів моїх! До тебе прибігаю. 
\v 10 Навчи мене творити волю твою! Ти бо єси Бог мій; дух твій благий нехай по рівнині веде мене. 
\v 11 Задля імени твого, Господи, оживи мене; у твоїй справедливості виведи душу мою з тісноти! 
\v 12 А по милості твоїй вигуби ворогів моїх, і гнобителів душі моєї занапасти! Я бо слуга твій.
\c 144
\p
\v 1 Давидова. Благословен Господь, скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни палці мої! 
\v 2 Він моя милість і огорода моя, твердиня моя висока і мій спаситель; щит мій, і той, на кого я вповаю, котрий корить народ мій під мене. 
\v 3 Господи, що таке чоловік, щоб тобі знати про його, той син чоловічий, щоб ти зважав на його? 
\v 4 Чоловік, як той подих; дні його, як тінь, що перелітає. 
\v 5 Господи, прихили небо твоє, і зійди на долину! До гір торкнися, нехай задимують! 
\v 6 Блискай блискавками, і розсип їх! Пусти стріли твої, й замішай їх! 
\v 7 Простри руку твою з висоти, вихопи мене, і вирятуй із вод великих, із руки чужинців. 
\v 8 Уста їх про марне говорять, а правиця їх є правиця брехні! 
\v 9 Боже, нову пісню тобі заспіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної пісні тобі заграю; 
\v 10 Тобі, що даєш спасеннє царям, ізбавляєш Давида, слугу свого, від меча смертиносного. 
\v 11 Вихопи мене і вирятуй з руки чужинців, котрих уста про марне говорять, а котрих правиця є правиця брехні! 
\v 12 Щоб сини наші були, як висадки, зрощені в їх молодості; дочки наші стрункі, як тесані стовпи угольні збудованої палати; 
\v 13 Щоб засіки наші були повні, всяким хлібом багаті; щоб скотина наша тисячма множилась, десятки тисяч по вертепах наших; 
\v 14 Щоб корови наші телились; щоб не було влому, і жадного убитку, і жадної лайки на улицях наших. 
\v 15 Щасливий нарід, в котрого така доля! Щасливий нарід, котрому Господь — Бог його!
\c 145
\p
\v 1 Похвальна пісня Давидова. Вознесу тебе, мій Боже, і царю, і буду прославляти імя твоє по віки. 
\v 2 Щодня буду величати тебе, і імя твоє хвалити по віки. 
\v 3 Великий Господь і вельми достойний хвали, і величчє його недослідиме. 
\v 4 Рід перед родом прославить твори твої, і звістить про могучі діла твої. 
\v 5 Роскажу про пишну красу величчия твого, і про чудеса твої, 
\v 6 Будуть говорити про силу страшних діл твоїх, а я звіщу про великі діла твої. 
\v 7 Вознесуть память за велику благість твою, і піснями прославлять справедливість твою. 
\v 8 Господь ласкавий і милосердний, до гніву повільний і милостю великий. 
\v 9 Господь благий до всіх, і милосердє по над усі діла його. 
\v 10 Возхвалять тебе, Господи, всі творива твої, а праведні твої люде прославлять тебе. 
\v 11 Будуть розказувати про величчє царства твого, і проповідувати про силу твою, 
\v 12 Щоб явити дітям людським потужні діла його, і пишну славу царства його. 
\v 13 Царство твоє, царство всіх віків, і влада твоя через всі роди. 
\v 14 Господь піддержує всіх падаючих, і підносить всіх похилившихся. 
\v 15 Очі всіх на тебе споглядають, і ти даєш їм свого часу поживу їх. 
\v 16 Одкриваєш руку свою, і насичуєш всяке живе, як котре бажає. 
\v 17 Господь справедливий у всіх дорогах своїх, і благий у всіх ділах своїх. 
\v 18 Господь близько до всіх, хто кличе його, до всіх, що кличуть його в правді. 
\v 19 Він сповняє бажаннє тих, що бояться його; чує благаннє й спасає їх. 
\v 20 Господь хоронить всіх, що люблять його, а беззаконних погубляє. 
\v 21 Да звістять хвалу Господню уста мої; і всяке тіло да прославить святе імя його по віки!
\c 146
\p
\v 1 Аллилуя! Хвали, душе моя, Господа! 
\v 2 Буду хвалити Господа, поки життя мого, буду співати псальми Богові моєму, поки мене стане. 
\v 3 Не вповайте на князїв, на сина чоловічого; нема в його спасення! 
\v 4 Вийде дух з його, знов до землі своєї він вертає; того ж дня самого задуми його марою стали. 
\v 5 Щасливий той, кому дає поміч Бог Якова, в кого надія на Господа Бога його! 
\v 6 Що сотворив небо і землю, море і все, що в йому; що стереже вірність по віки; 
\v 7 Творить правосуддє пригнобленим, дає хліба голодним. Господь вязнів визволяє. 
\v 8 Господь сліпим очі вітворяє, Господь пригноблених підносить, Господь любить праведних; 
\v 9 Господь захожих заступає, він сироту і вдову піддержує; а дорогу беззаконних на бік повертає. 
\v 10 Да царствує по віки Господь, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Аллилуя!
\c 147
\p
\v 1 Хваліте Господа! Бо се благо; співайте Богові нашому, бо се любо; пісня похвальна належить ся йому. 
\v 2 Господь будує Єрусалима, він збирає прогнаних людей Ізраїля. 
\v 3 Він сціляє розбитих серцем, і завязує рани їх. 
\v 4 Він перелічує безліч зьвізд, і кожну імям називає. 
\v 5 Великий наш Владика, і велика його сила; розумінню його нема міри. 
\v 6 Господь нужденних підносить, а беззаконних принижує до землі. 
\v 7 Заспівайте Господеві похвальну пісню! Співайте псальми Господеві нашому при гуслях! 
\v 8 Він хмарами покриває небо, і посилає дощ на землю, він ростить траву на горах; 
\v 9 Дає скотині поживу її, і молодим крукам, що квилять. 
\v 10 Не в силі коня він любується, і не стегна пареня йому до вподоби. 
\v 11 Господеві любі боячіся його, і хто вповає на милість його. 
\v 12 Возвісти славу Господеві. Єрусалиме! Хвали, Сионе, Бога твого! 
\v 13 Він бо укріпив засуви брам твоїх, благословить дітей твоїх серед тебе; 
\v 14 Ставить мир у твоїх границях, насичує тебе плодом пшениці; 
\v 15 Він посилає слово твоє на землю, і скоро несуться глаголи його; 
\v 16 Дає сніг, як вовну, як попіл, іней розсипає; 
\v 17 Кидає град грудками; хто встоїть перед його морозом? 
\v 18 Пошле слово своє, і все тане; подує вітром своїм, — шумять води. 
\v 19 Він звіщає слово своє Якову, устави свої і присуди свої Ізраїлю. 
\v 20 Жадному народові не вдіяв того, і присудів його вони не пізнали. Алилуя!
\c 148
\p
\v 1 Аллилуя! Хваліте Господа з небес, хваліте його на висотах. 
\v 2 Хваліте його, всі ангели його! Хваліте його, всі войнства небесні! 
\v 3 Хваліте його, сонце і місяць! Хваліте його, всі ясні зорі! 
\v 4 Хваліте його, ви небеса небес, і ви води над небесами! 
\v 5 Да хвалять імя Господнє! Він бо велів, і вони сотворились, 
\v 6 І поставив їх на всі часи і на віки; положив закони, і не переступлять їх. 
\v 7 Хваліте Господа, земні творива, ви велетні морські і всі безодні! 
\v 8 Огонь і гряд, сніг і мрака, ти бурний вітре, що сповняєш слово його; 
\v 9 Ви гори і узгіря, садовина і всі кедри, 
\v 10 Дикі зьвіри і всякий скот, повзаюча зьвірина і пташина крилата; 
\v 11 Ви царі землі і всі народи, ви князї і всі судді землі; 
\v 12 Ти юнацтво і ви дівчата, ви старі з діточками! 
\v 13 Да хвалять імя Господа! Бо вивисшилось імя тілько його одного, величчє його над землею і небесами. Аллилуя!
\c 149
\p
\v 1 Аллилуя! Заспівайте Господеві нову пісню, хвалу його в соборі праведних його! 
\v 2 Да звеселиться Ізраїль Сотворительом своїм; сини Сиона да зрадуються Царем своїм! 
\v 3 Да хвалять імя його хором, при тимпанах і гуслях заспівають йому похвальні пісні! 
\v 4 Бо Господь любується своїм народом; він украшає смиренних спасеннєм. 
\v 5 Да торжествують праведні в славі, радуються на ложах своїх! 
\v 6 Славославія Богу в устах їх, і обосторонь гострий меч в руці їх, 
\v 7 На одмщеннє народам і кару племенам; 
\v 8 Щоб царів їх в кайдани забити, й дуків їх в желізні пута закувати; 
\v 9 Сповнити над ними суд написаний. Така слава для всіх угодників його. Хваліте Господа!
\c 150
\p
\v 1 Аллилуя! Хваліте Господа в святині його! Хваліте його в ширині сили його! 
\v 2 Хваліте його за діла його великі! Хваліте його по великості величчя його! 
\v 3 Хваліте його при голосах трубних! Хваліте при псалтирі і гуслях! 
\v 4 Хваліте його хором і при тимпанах! Хваліте його при струнах і органах! 
\v 5 Хваліте його при цимбалах звучних! Хваліте його при цимабалх гучних! 
\v 6 Все, що дише, да хвалить Господа! Аллилуя!