\id PHP 
\ide UTF-8
\h ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ФИЛИПЯН
\toc1 Посланнє cьв. Ап. Павла до Филипян
\toc2 Филипян
\mt1 ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА
\mt1 ДО ФИЛИПЯН.
\c 1
\p
\v 1 Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всіх святих у Христі Ісусі, що в Филипах, з єпископами і дияконами: 
\v 2 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 
\v 3 Дякую Богу моєму при всякому спомині про вас, 
\v 4 (завсіди в кожній молитві моїй за всіх вас з радощами молячись,) 
\v 5 за товаришуваннє ваше в благовісті від первого дня й досі, 
\v 6 впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре діло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа. 
\v 7 Яко ж праведно єсть мені се думати про всіх вас, тим що маю вас у серці і у вязниці моїй і в обороні і в утвердженню благовістя, вас усіх, спільників моїх благодати. 
\v 8 Бог бо мені свідок, як я люблю усіх вас по милости Ісус-Христовій. 
\v 9 І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чутті, 
\v 10 щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа, 
\v 11 сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу. 
\v 12 Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось мені, більш на користь благовістя вийшло, 
\v 13 так що кайдани мої в Христі обявились у всьому судищі і по всіх инших (місцях), 
\v 14 і більше братів у Господі, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово. 
\v 15 Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волі проповідують Христа. 
\v 16 Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм, 
\v 17 а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу. 
\v 18 Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правді, Христос проповідується; і я сим радуюсь і радувати мусь. 
\v 19 Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасеннє вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового, 
\v 20 по дожиданню і надії моїй, що ні в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсіди, так і тепер звеличить ся Христос у тілі моїм, чи то життєм, чи то смертю. 
\v 21 Бо життє мені Христос, а смерть надбаннє. 
\v 22 Коли ж жити мені тілом, се мені овощ діла, то що й вибрати, не знаю. 
\v 23 Тісно бо мені від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тілом), та з Христом бути; багато бо воно лучче. 
\v 24 А щоб пробувати в тілі, се нужніщ ради вас. 
\v 25 І певно знаю, що зістанусь (у тілі) і пробувати му з усіма вами на вашу користь і радість віри, 
\v 26 щоб ваша похвала много достаткувала в Христі Ісусі, як прийду знов до вас. 
\v 27 Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусі, і однією душею боретесь за віру євангелську, 
\v 28 і не жахаючись ні в чому від противників; се їм явний знак погибелі, а вам спасення, і воно від Бога. 
\v 29 Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати, 
\v 30 маючи ту ж боротьбу, яку в мені виділи, і тепер чуєте про мене.
\c 2
\p
\v 1 Коли ж оце (є) утішеннє в Христі, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє, 
\v 2 то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум. 
\v 3 Нічого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе. 
\v 4 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте. 
\v 5 Так бо нехай думається у вас, як і в Христі Ісусі, 
\v 6 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; 
\v 7 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому, 
\v 8 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної. 
\v 9 Тим же і Бог Його високо возніс, і дав Йому імя, більше всякого імени, 
\v 10 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке коліно, що на небі, і на землі, і під землею, 
\v 11 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. 
\v 12 Тим же, любі мої, яко ж завсіди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте. 
\v 13 Бог бо се робить у вас, щоб і хотіти (вам) і робити по (Його) вподобі. 
\v 14 Усе робіть без нарекання і розбирання, 
\v 15 щоб ви були безвинними і чистими, дітьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як світила в світі, 
\v 16 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу мені в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював. 
\v 17 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усіма вами. 
\v 18 Тим же самим і ви радуйтесь і веселіть ся зо мною. 
\v 19 Уповаю ж в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимотея, щоб і мені радіти душею, довідавшись про вас. 
\v 20 Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас. 
\v 21 Усі бо свого шукають, а не Ісус-Христового. 
\v 22 Ви ж досвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовісті. 
\v 23 Сього ж оце надіюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною. 
\v 24 Маю ж надію в Господі, що й сам скоро прийду. 
\v 25 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в праці і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй. 
\v 26 Яко ж бо жадав (бачити) всіх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав. 
\v 27 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було мені смутку на смуток. 
\v 28 Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зраділи, та й я меньше мав смутку. 
\v 29 Прийміть же оце його в Господі з усякими радощами, і таких держіть у повазї, 
\v 30 тим що він за діло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого мені.
\c 3
\p
\v 1 На останок, браттє моє, радуйтесь у Господі. Те ж саме писати вам мені не противно, для вас же певно. 
\v 2 Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання. 
\v 3 Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусі Христі, а не в тілі надіємось, 
\v 4 хоч і я маю також надію в тілі. Коли хто инший думає надіятись у тілі, то я тим більш, — 
\v 5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з коліна Беняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей, 
\v 6 по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен. 
\v 7 Та що було мені надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа. 
\v 8 Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа, 
\v 9 та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі, 
\v 10 щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його, 
\v 11 аби тільки достигнути до воскресення мертвих. 
\v 12 Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене. 
\v 13 Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду, 
\v 14 біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христі Ісусі. 
\v 15 Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє. 
\v 16 Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати. 
\v 17 Приподоблюйтесь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас. 
\v 18 (Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового, 
\v 19 котрим кінець — погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.) 
\v 20 Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тіло смирення нашого, щоб було подобне тілу слави Його, по дійству, котрим зможе і покорити собі все.
\c 4
\p
\v 1 Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господі, любі. 
\v 2 Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господі. 
\v 3 Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзї життя. 
\v 4 Радуйте ся завсіди в Господі, і знов кажу: радуйте ся. 
\v 5 Тихість вашу нехай зрозуміють усі люде. Господь близько. 
\v 6 Не журіть ся нічим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом. 
\v 7 І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислі ваші в Христі Ісусі. 
\v 8 На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (є в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте. 
\v 9 Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в мені, те чиніть, то Бог миру буде з вами. 
\v 10 Зрадів же я в Господі вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу. 
\v 11 Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись. 
\v 12 Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти. 
\v 13 Все здолію в Христі, що мене покрепляє. 
\v 14 Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю. 
\v 15 Знаєте ж і ви, Филипяне, що в почині благовіствування, як вийшов я з Македониї, ні одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні. 
\v 16 Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб. 
\v 17 Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножується на користь вашу. 
\v 18 Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане від вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу. 
\v 19 Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христі Ісусі. 
\v 20 Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь. 
\v 21 Витайте всякого святого в Христі Ісусі. Витають вас брати, що зо мною. 
\v 22 Витають вас усі святі, а найбільш которі з кесаревого дому. 
\v 23 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.
\s1 До Филипян писано з Риму через Єпафродита.