\id NUM 
\ide UTF-8
\h ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ
\toc1 Четверта книга Мойсея
\toc2 4 Мойсея
\mt1 ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ.
\c 1
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові в Синайському степу, в соборному наметі, на первий день другого місяця, у другому році по виході із Египецької землі, і каже: 
\v 2 Перелічіть усю громаду синів Ізрайлевих, по поколіннях їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, усіх музького полу по головах їх. 
\v 3 Од двайцяти років і старше, кожного, що зможе стояти в військовій лаві Ізраїля; перелічуйте їх по полках їх, ти з Ароном, 
\v 4 І буде в вас один чоловік для кожного покоління, чоловік, що є головою в батьківському дому свойму. 
\v 5 І се ймена тих, що стояти муть із вами: Від Рубена: Лейзор Шедеуренко. 
\v 6 Від Симеона: Селуміїль Зуришадайєнко. 
\v 7 Від Юди: Наазон Аминадабенко; 
\v 8 Від Іссахара: Нетанеїль Зуаренко; 
\v 9 Від Зебулона: Єліаб Гелоненко; 
\v 10 Від синів Йосифови: від Ефраїма: Елішама Амігуденко; від Манассе: Гамалеїль Педазуренко; 
\v 11 Від Бенямина: Абидан Гидеонієнко; 
\v 12 Від Дана: Ахієзер Амішадаєнко; 
\v 13 Від Азера: Пагіїль Окраненко; 
\v 14 Від Гада: Елеасаф Дегуйленко; 
\v 15 Від Нафталія: Агира Енаненко: 
\v 16 Се покликані до громади, князі родів батьківських; се були голови над тисячами в Ізраїлі. 
\v 17 І взяли Мойсей та Арон людей сих, що їх назвав Господь на імя. 
\v 18 І всю громаду скликали вони на первий день другого місяця. І списано родоводи їх, по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен, від двайцяти років і старше, по головах їх; 
\v 19 Як заповідав Господь Мойсейові. І так перелічив їх у Синай пустині. 
\v 20 І було синів Рубена, первеньця Ізрайлевого: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, по головах їх, всього музького полу, від двайцяти років і старше, всіх, що ставали до війська, 
\v 21 Перелічених з покоління Рубенового, сорок шість тисяч і пятьсот. 
\v 22 Синів Симеонових: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу, від двайцяти років і старше, всіх що ставали до війська, 
\v 23 Перелічених з покоління Симеонового, пятьдесять девять тисяч і триста. 
\v 24 Синів Гадових: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, що до війська ставали, 
\v 25 Перелічених з коліна Гадового, сорок шість тисяч шістьсот і пятьдесять. 
\v 26 Синів Юдиних: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всіх що до війська ставали, 
\v 27 Перелічених з покоління Юдиного, сімдесять чотири тисячі і шістьсот. 
\v 28 Синів Іссахарових: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, що до війська ставали, 
\v 29 Перелічених з покоління Іссахарового, пятьдесять чотири тисячі і чотириста. 
\v 30 Синів Зебулонових: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу, від двяйцяти років і старше, що до війська ставали, 
\v 31 Перелічено з покоління Зебулонового, пятьдесять сім тисяч і чотириста. 
\v 32 Синів Йосифових: Синів Ефраїмових: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всіх що до війська ставали, 
\v 33 Перелічено з покоління Єфраїмового, сорок тисяч і пятьсот. 
\v 34 Синів Манассеїних: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всіх що до війська ставали, 
\v 35 Перелічено з покоління Манассеїнового, трийцять дві тисячі і двісті. 
\v 36 Синів Беняминових: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всіх що до війська ставали, 
\v 37 Перелічених з покоління Беняминового, трийцять пять тисяч і чотири ста. 
\v 38 Синів Данових: Покоління їх по родинам їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всіх що до війська ставали, 
\v 39 Перелічених з покоління Данового, шістьдесять дві тисячі і сімсот. 
\v 40 Синів Ассерових: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всіх що до війська ставали, 
\v 41 Перелічених з покоління Ассерового, сорок одна тисяча і пятьсот. 
\v 42 Синів Нафталієвих: Покоління їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лічбі імен їх, від двайцяти років і старше, всіх що до війська ставали, 
\v 43 Перелічених з покоління Нафталієвого, пятьдесять три тисячі і чотириста. 
\v 44 Се перелічені, що їх поперелічували Мойсей та Арон та князї Ізраїльські, що їх було дванайцять чоловіка: були вони кожний за батьківський дім свій. 
\v 45 Так перелічено синів Ізрайлевих по батьківських домах їх від двайцяти років і старше, всіх що до війська Ізраїльського ставали. 
\v 46 І було всіх перелічених шістьсот три тисячі і пятьсот пятьдесять. 
\v 47 Левітів же по батьківському поколінню не перелічувано між ними. 
\v 48 Сказав бо Господь Мойсейові: 
\v 49 Тілько Левієве поколіннє не подаси до переписі, і не лічити меш їх між синами Ізрайлевими, 
\v 50 А мусиш поставити Левітів над храминою свідчення і над усім знаряддєм її і над усім, що до неї належить. Носити муть вони храмину і все знаряддє її, і будуть вони на послугу при ній, і отаборяться навкруги храмини. 
\v 51 І як треба буде нести храмину, нехай підносять її Левіти; а як треба зупинитись храмині, становити муть її Левіти. Хто ж чужий наближиться до неї, тому буде смерть. 
\v 52 І стануть табором сини Ізрайлеві, кожний у свому таборі, і кожний під своїм прапором, пополках своїх. 
\v 53 Левіти ж мусять отаборитись навкруги храмини свідчення, щоб не загорівся гнів мій на громаду синів Ізрайлевих, і будуть Левіти на чатах при храмині свідчення. 
\v 54 І вчинили сини Ізрайлеві все; як заповідав Господь Мойсейові, так вчинили вони.
\c 2
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові й Аронові: 
\v 2 Кожний із синів Ізрайлевих отабориться під прапором своїм, під знамям батьківського дому свого. Навпроти соборного намету, навкруги його стануть табором. 
\v 3 На схід сонця стануть: Прапор табору Юдиного, по полках своїх, і князь синів Юдиних Нахзон Аминадабенко; 
\v 4 І полки його й перелічені його сімдесять чотири тисячі і шістьсот. 
\v 5 А коло його стане: Поколіннє Іссахарове, і князь синів Іссахарових Нетанеїль Зуаренко; 
\v 6 І полки його й перелічені його пятьдесять чотири тисячі і чотири ста. 
\v 7 Поколіннє Зебулонове, і князь синів Зебулонових Єліаб Гелоненко; 
\v 8 І полки його і перелічені його пятьдесять сім тисяч і чотириста. 
\v 9 Всіх перелічених в таборі Юдиному сто вісімдесять шість тисяч і чотириста пополках їх; перві рушати муть вони. 
\v 10 На полудні стануть: Прапор табору Рубенового, по полках своїх; 
\v 11 І князь синів Рубенових Єлизур Шедеуренко, полки його і перелічені його сорок шість тисяч і пятьсот. 
\v 12 А поруч його стане поколіннє Симеонове; 
\v 13 І князь синів Симеонових Селуміїль Зуришадаєнко; полки його і перелічені його пятьдесять девять тисяч і триста. 
\v 14 Потім поколіннє Гадове; і князь синів Гадових Еліасаф Дегуйленко; 
\v 15 І полки його і перелічені його, сорок пятьтисяч і шістьсот і пятьдесять. 
\v 16 Усіх перелічених у таборї Рубена сто пятьдесять одна тисяча і чотириста і пятьдесять по полках їх. Другими вже наступати муть. 
\v 17 А соборний намет рушати ме вкупі з табором Левітським, в середині табору; як отаборились, так і рушати муть вони; кожне на місці свому під прапорами своїми. 
\v 18 На захід соньця стане прапор Ефраїмів по полках їх; і князь синів Ефраїмових Елішама Амігуденко; 
\v 19 І полки його і перелічені його сорок тисяч і пятьсот. 
\v 20 А поруч його стане поколіннє Манассеїне, і князь синів Манассеїних Гамалеїль Педазуренко. 
\v 21 І полки його і перелічені його трийцять дві тисячі і двісті. 
\v 22 Потім поколіннє Беняминове, і князь синів Беняминових Абидан Гиденієнко; 
\v 23 І полки його і перелічені його трийцять пять тисяч і чотириста. 
\v 24 Усіх перелічених в таборі Ефраїмовому сто вісім тисяч і сто по полках їх. 
\v 25 На півночі стане прапор табору Данового по полкам їх, і князь синів Данових Ахієзер Амішадаєнко; 
\v 26 І полки його і перелічені його шістьдесять дві тисячі і сімсот. 
\v 27 А поруч його стане: поколіннє Ассерове, і князь синів Ассерових Пагіїль Окраненко; 
\v 28 І полки його й перелічені його сорок і одна тисяча і пятьсот. 
\v 29 І поколіннє Нефталієве, і князь синів Нефталієвих Агира Енаненко; 
\v 30 І полки його й перелічені його пятьдесять три тисячі і чотириста. 
\v 31 Усіх перелічених в Дановому таборі сто пятьдесять сім тисяч і шістьсот по полках їх. Останніми вже рушати муть. 
\v 32 Се перелічені сини Ізрайлеві по батьківських домах їх. Усіх перелічених у таборах по полках їх було шістьсот три тисячі і пятьсот пятьдесять. 
\v 33 Левітів же не перелічувано між синами Ізрайлевими, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 34 І чинили сини Ізрайлеві все, що заповідав Господь Мойсейові: так отаборувались по прапорах своїх, і так рушали у похід кожний по родинах своїх і по батьківських домах своїх.
\c 3
\p
\v 1 А се постань Аронова та Мойсейова, як розмовляв Господь із Мойсейом на Синай горі. 
\v 2 І се ймена синів Аронових: Надаб, первенець, та Абигуй, Єлеазар та Ітамар. 
\v 3 Се ймена синів Аронових, помазаних священників, висвячених, щоб служили священну службу. 
\v 4 І померли Надаб та Абигуй перед Господом, як приносили чужий огонь перед Господом в Синайському степу, дітей же в їх не було. І були священниками Єлеазар та Ітамар перед лицем Арона, батька свого. 
\v 5 І рече Господь Мойсейові: 
\v 6 Нехай приступить поколіннє Левієве, та й поставиш їх перед Ароном священником, щоб услуговували вони йому. 
\v 7 І нехай вони дбають про все, що йому треба, йому й усій громаді в соборному наметі, щоб служити службу в святині. 
\v 8 І будуть доглядати знадібя в соборному наметі та стерегчи синів Ізраїля, щоб відправляли службу в храмині. 
\v 9 І віддаси Левітів Аронові й синам його; зовсім віддані йому будуть вони зміж синів Ізрайлевих. 
\v 10 Арона ж і синів його поставиш до священичої служби; коли ж чужениця який приступить, передати його смерті. 
\v 11 І рече Господь Мойсейові: 
\v 12 Се я сам узяв Левітів зміж синів Ізрайлевих замість усіх первенців, що їх приводить мати між синами Ізрайлевими, і будуть Левіти моїми. 
\v 13 Мій бо всякий первенець: Того дня, як повбивав я усі первеньці в Египецькій землі, присвятив я собі всі первенці в Ізраїлі, від людини до скотини; мені будуть вони, мені Господеві. 
\v 14 І рече Господь Мойсейові в Синайському степу: 
\v 15 Перелічи сини Левієві по батьківських домах їх, по родинах їх. Увесь музький пол їх мусиш перелічити; від одномісячного немовлятка й старше перелічиш їх. 
\v 16 І перелічив їх Мойсей по слову Господньому, як він заповідав. 
\v 17 І були сі сини Левієві по йменах своїх: Герзон і Кегат і Мерарій. 
\v 18 І се ймена синів Герсона по родинах їх: Лібній і Семій. 
\v 19 А сини Кегата по родинах їх: Амрам та Їзгар, Геброн та Узеїль. 
\v 20 А сини Мерари по родинах їх: Махлій та Мушій. Се родини Левієві, по батьківських домах їх. 
\v 21 Від Герсона: родина Лабніїв і родина Семіїв; се родана Герсоніїв. 
\v 22 Перелічених їх по лічбі всього музького полу, від одномісячного немовлятка і старше перелічених їх, сім тисяч і пятьсот. 
\v 23 Родини Гереоніїв отаборились за храминою, на захід соньця. 
\v 24 А князь батьківського дому в Герсоніїв був Елясаф Лаеляненко. 
\v 25 І мали доглядати Герсонії в соборному наметі: храмину й намет і покриттє його і завісу коло входу в соборний намет, 
\v 26 І завісу в дворі і завісу при вході до двора, що навкруги храмини й жертівника і посторонків його на всю потріб їх. 
\v 27 А від Кегата родина Амраміїв і родина Їзгаріїв і родина Геброніїв і родина Узіеліїв. Се родина Кегатіїв. 
\v 28 По лічбі всього музького полу, від одного місяця і старше, вісім тисяч шістьсот, що були сторожі коло святині. 
\v 29 Родини синів Кегата отаборились з полуденного боку храмини. 
\v 30 А князь батьківського дому в родин Кегатіїв був Елізафал Узієленко. 
\v 31 А доглядали вони: скриню й стола і світильника і жертівників і посудини в святині, що були для служби, і завіси і всього, що треба робити. 
\v 32 А князь над князями Левітів Елеазар, син Арона священника; він був доглядачем над тими, що були на сторожі коло святині. 
\v 33 Від Мерарія: родина Махеліїв і родина Мушіїв; се родини Мераріїв. 
\v 34 І перелічених їх по лічбі всього музького полу, від одного місяця і старше: шість тисяч і двісті. 
\v 35 А князь батьківського дому в родині Мераріїв був Зурієль Абихайлієнко. Стояли вони табором на північньому боці храмини. 
\v 36 А мали доглядати сини Мерарія: Дощок храмини і засовів її і стовпів її і підніжків її, і всієї посудини і всякої служби при них; 
\v 37 І стовпів навкруги двора і підніжків їх і приколків їх і мотузів їх. 
\v 38 А ті, що спереду храмини, проти сходу, перед соборним наметом на схід сонця отаборились, були Мойсей та Арон та сини його, що були на сторожі коло святині замість синів Ізрайлевих. Коли ж посторонний чоловік наближеться, то буде йому смерть. 
\v 39 Усіх перелічених Левітів, що перелічив Мойсей з Ароном, як заповідав Господь, по родинах їх, всього музького полу, від одного місяця і старше, було двайцять і дві тисячі. 
\v 40 І рече Господь Мойсейові: Перелічи всі первенці музького полу в синів Ізрайлевих, від одного місяця й старше, і позлічуй імена їх. 
\v 41 І мусиш узяти Левітів для мене, Господа, замість усіх первеньців із синів Ізрайлевих, і скотину в Левітів замість усіх перваків із скотини в синів Ізрайлевих. 
\v 42 І перелічив Мойсей, як заповідав Господь йому, все первородне у синів Ізрайлевих. 
\v 43 І було всіх первеньців музького полу, по лічбі імен, від одного місяця і старше, по переліку їх, двайцять дві тисячі двісті сімдесять і три. 
\v 44 І рече Господь Мойсейові: 
\v 45 Возьми Левітів замість усіх первеньців із синів Ізрайлевих, і будуть моїми Левіти; Господніми. 
\v 46 А тих двісті сімдесять і трйох первеньців із синів Ізрайлевих, що їх більше над лічбу Левітів, мусиш викупити; 
\v 47 І взяти по пять секлів за голову; по секлям святині возьмеш, двайцять гер за один секель. 
\v 48 А срібло віддаси як викуп за тих, що над лічбу їх більше, Аронові та синам його. 
\v 49 І взяв Мойсей викупні гроші з тих, що були на лічбу викуплених Левітами; 
\v 50 За первеньців у синів Ізрайлевих узяв срібла тисячу триста шість десять і пять секлів, по секлям святині. 
\v 51 І віддав Мойсей викупні гроші Аронові та синам його, по слову Господньому, як заповідав Господь Мойсейові.
\c 4
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові й Аронові: 
\v 2 Перелічіть голови в синів Кегатових, між синами Левієвими, по родинах їх, по батьківських домах їх, 
\v 3 Від трийцять років і старше аж до пятьдесяти років, усіх спосібних до роботи, щоб робити діло при соборному наметі. 
\v 4 Буде ж служба синів Кегатових коло соборного намету: носити святиню святинь. 
\v 5 І увійдуть Арон та сини його, як треба рушати таборові, і знімуть вони закриваючу завісу і вкриють нею скриню свідчення; 
\v 6 І положять вони на ню покривало із барсучих шкір і накинуть на неї простирало з блавату та й повсовують носила її. 
\v 7 І стіл для покладного хліба застелють обрусом з блавату та й поставлять на йому полумиски і чаші і кадильниці і збанки для жертви ливної; і повсячасний хліб буде на йому. 
\v 8 І на все те накинуть покривало з кармазину і покриють покривалом із барсукових шкір; та й повсовують носила його; 
\v 9 І возьмуть плахту з блавату та й накриють світильника й лямпи його і щипці його і гасільниці його і всю посудину на олію до його, що її уживають до його. 
\v 10 І обгорнуть його й усю посудину його покривалом з барсучих шкір, та й положять на ноші. 
\v 11 А на жертівника золотого накинуть плахту з блавату, та й укриють його покривалом із барсучих шкір і повсовують носила його. 
\v 12 І возьмуть всю посудину службову, що на службу в святині, та й положять її в плахту блаватову та й накриють покривалом із барсучих шкір і положять на ноші. 
\v 13 І виберуть попіл із жертівника та й накриють його обрусом з пурпуру, 
\v 14 І положять на йому увесь посуд його, потрібний до служби на йому: кадильниці і вилка й кочерги і бризькала і все надібє до жертівника; і накриють все те покривалом з барсучих шкір, та й попросовують носила його. 
\v 15 А як Арон і сини його скіньчать накривати святиню і всю посудину святині, щоб рушити потім з табором, то прийдуть тоді синове Кегата, щоб нести, та щоб не торкнулись святого та й не вмерли. Се те із соборного намету, що синове Кегата нести мають. 
\v 16 Елеазар же, син Арона священника, мати ме догляд над олією для світильника та над кадильними пахощами, та над повсячасною жертвою хлібною, та над миром, та догляд над цілою храминою і над усім, що є в ній, над святинею як і над посудиною її. 
\v 17 І рече Господь Мойсейові та Аронові: 
\v 18 Дбати мете ви, щоб покоління родин Кегатіїв не викоренилось зміж Левітів; 
\v 19 А от що чинити мете з ними, щоб жили та не померли, як приступлять до пресвятого: Арон і сини його мусять увійти і поставити кожного з них до його служби і до тягару його; 
\v 20 Та неможна їм увійти та й озирати святе хоч би тілько на хвилинку, ато помруть. 
\v 21 І рече Господь Мойсейові: 
\v 22 Перелічи голови синів Герсонових по батьківських домах їх, по родинах їх; 
\v 23 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років перелічиш їх, усіх спосібних до роботи, щоб послугували в соборному наметі. 
\v 24 Буде ж робота родин Герсонових, що до служби і до тягарів, така: 
\v 25 Нести муть вони келіми храмини, і соборний намет, покривало його і покривало із барсучих шкір, що зверху на йому, та завісу коло входу в соборний намет, 
\v 26 І опони з двора, і опону, що при вході воріт у дворі, що є кругом храмини і жертівника і мотузи до них і всяку посудину службову їх; і все, що треба зробити з ними, мусять зробити. 
\v 27 По приказам Арона і синів його буде вся послуга синів Герзоніїв, чи нести муть тягарі чи робити муть яку роботу свою; і поручите їм берегти усе, що нести муть. 
\v 28 Така послуга родин синів Герсоніїв при соборному наметі; а дбати муть вони про службу під доглядом Ітамара, Ароненка, священника. 
\v 29 Синів Мерарієвих перелічиш по родинах їх, по батьківських домах їх; 
\v 30 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років перелічиш їх, усіх, що стануть до роботи, на послугу в соборному наметі. 
\v 31 І се тягарі, що їх нести мають, по службі своїй в соборному наметі: дошки храмини і засуви її і стовпи її і стояла їх. 
\v 32 І стовпи в дворі всі кругом і стояла їх і прикілки їх і верівки їх, з усім знаряддєм їх і зо всією послугою їх; і розлічіть по йменам речі, що мають їх нести. 
\v 33 Се послуга родин синів Мерарієвих, по всякій службі їх у соборному наметі, під надзором Ітамара Ароненка, священника. 
\v 34 І перелічили Мойсей та Арон та князї громадські Кегатових синів по родинах їх і по батьківських домах їх; 
\v 35 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, усіх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметі. 
\v 36 І було перелічених їх по родинах їх дві тисячі сімсот і пятьдесять. 
\v 37 Се перелічені з родин Кегатових, всі що були на послугу при соборному наметі, що їх перелічив Мойсей та Арон, по слову Господньому через Мойсея. 
\v 38 Перелічено і синів Герсонових по родинах їх, по батьківських домах їх, 
\v 39 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, всіх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметі. 
\v 40 І було перелічених їх по родинах їх, по батьківських домах їх, дві тисячі шістьсот і трийцять. 
\v 41 Се перелічені з родин Герсонових, всі що послугували при соборному наметі, що їх перелічили Мойсей та Арон, по слову Господньому. 
\v 42 І перелічено родини в синів Мерарієвих по семях їх, по батьківських домах іх, 
\v 43 Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, усіх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметі. 
\v 44 І було перелічених їх по родинам їх, три тисячі й двісті. 
\v 45 Се перелічені з родин синів Мерарієвих, що перелічили Мойсей та Арон, по слову Господньому через Мойсея. 
\v 46 Усіх перелічених Левітів, що перелічив їх Мойсей з Ароном та з князями Ізрайлевими, по родинах їх, по батьківських домах їх, 
\v 47 Від трийцяти років і старших, до пятьдесять років, усіх, що ставали на службу при соборному наметі, щоб послугу робити і носити, 
\v 48 Було перелічених їх, вісім тисяч пятьсот і вісімдесять. 
\v 49 Перелічено їх по слову Господньому через Мойсея, кожного по послузї своій і по тягарах своїх, що їх нести мають. І перелічено їх, як повелів Господь Мойсейові.
\c 5
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Повели синам Ізрайлевим висилати з табору всякого прокаженого й усякого з течивом і всякого, хто зробиться нечистим від мерця. 
\v 3 Як чоловіка, так жінку мусите висилати геть із табору, щоб не занечистили шатрів своїх, що серед їх я витаю. 
\v 4 І вчинили так сини Ізрайлеві; і стали висилати їх із табору; як приказав Господь Мойсейові, так і стали чинити сини Ізрайлеві. 
\v 5 І рече Господь Мойсейові: 
\v 6 Промов до синів Ізрайлевих: Коли чоловік або жінка вчинять який гріх проти людини, та спроневіряться тим Господеві, і провиниться душа, 
\v 7 Так покаятись мусять у грісі свому, котрим согрішили; і хто зробив кривду, мусить в повні вернути, та ще пятину того наддати, і тому віддати, кого скривдив. 
\v 8 А коли в людини та нема родича, щоб вернути йому кривду, так нехай верне кривду Господеві, і буде вона священникові, опріч барана жертви премирення, що буде на покуту за його. 
\v 9 І буде йому всяка жертва підношення з усяких святих приносів, що приносять їх сини Ізрайлеві священникові. 
\v 10 І все, що хто посвятить, буде його; що хто дає священникові, його буде. 
\v 11 І рече Господь Мойсейові: 
\v 12 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли зверне жінка чия на бік, і спроневіриться чоловікові свому, 
\v 13 І зляжеться хто з нею, і буде воно втаєно від очей чоловіка її, і тайкома нечистою стала вона, та нема свідка проти неї, а самої не поймано на вчинку; 
\v 14 Та ревнивий дух схопить його, і буде він ревнувати на жінку, як вона опоганилась; або зійде на його дух ревнивий, і стане він ревнувати на жінку свою, а вона не опоганилась; 
\v 15 То приведе чоловік той жінку до священника, і принесе приніс її задля неї, десятину ефи ячмінної муки; не наливати ме олії на неї і не класти ме ладану; бо се приніс за ревнуваннє, хлібний приніс на спомин, що нагадує провину. 
\v 16 І скаже їй приступити священник, і поставить її перед Господом. 
\v 17 І возьме священник води святої в посудину глиняну; та возьме священник пороху, що на долівці в храмині, та й вкине його в воду. 
\v 18 І поставить священник жінку перед Господом, і відкриє голову жінці, і положить на руки її хлібний приніс поминальний; се приніс за ревнуваннє; а в руці священника буде гірка вода, що наводить прокляттє. 
\v 19 І заклинати ме священник її, і казати ме жінці: Коли не лежав ніхто з тобою, і коли ти, бувши за чоловіком твоїм, не спроневірилась мужові нечистотою, то будь не пошкоджена від сієї води гіркої, що наводить прокляттє; 
\v 20 Коли ж ти, бувши за чоловіком твоїм, спроневірилась і опоганила себе, і лежав з тобою хто окрім чоловіка твого, 
\v 21 І заклене жінку священник клятьбою прокляття, і промовить священник до жінки: І нехай зробить Господь проклятою і злорікою тебе серед люду твого, і нехай допустить, щоб опало лоно твоє і опух живіт твій. 
\v 22 І ся вода, що наводить прокляттє, увійде в утробу твою, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє опало. І скаже жінка: Амінь, амінь\f + \ft Нехай так буде.\ft*\f*! 
\v 23 І запише прокляття сі священник у книзї, та й змиє їх водою гіркою; 
\v 24 І дасть він жінці напитись гіркої води, що наводить прокляттє, щоб увійшла вода в неї для гіркості. 
\v 25 І возьме священник із руки в жінки приніс за ревнуваннє, і похитувати ме сим даром перед Господом, і принесе його до жертівника. 
\v 26 І возьме священник жменю із приносу, як частку на спомин та й пустить з димом на жертівнику; а потім дасть жінці води напитись. 
\v 27 А як дасть їй води напитись, то станеться, коли опоганилась вона і спроневіралась чоловікові свому, так вода, що наводить прокляттє, увійде в неї для гіркості, і опухне живіт в неї, та й опаде лоно в неї; і стане жінка проклятою між людом своїм. 
\v 28 А коли жінка не опоганила себе, а чиста вона, так буде непошкоджена і зачне насіннє. 
\v 29 Се закон про ревнуваннє: Як жінка, бувши за мужом своїм, зверне на бік і опоганить себе, 
\v 30 Або коли обійме чоловіка ревнивий дух, і ревнує він на жінку свою, і ставляє жінку перед Господом, так сповнить над нею священник увесь той закон. 
\v 31 І проститься чоловікові провину його, а жінка нести ме на собі гріх свій.
\c 6
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли чоловік чи жінка захоче присвятити себе шлюбом назарейським, щоб відлучившись віддатись Господеві, 
\v 3 Од вина й трунку запиваючого мусить здержуватись: оцту винного й оцту трункового не пити ме; і жадного соку виноградного не пити ме, і не їсти ме ні свіжого ні сушеного винограду. 
\v 4 По ввесь час назарейства свого не їсти ме нічого, що зроблено з винограду, чи воно із зерен, чи з лушпиння. 
\v 5 По ввесь час шлюбу його назарейського бритва нехай не торкається голови його; покіль не мине час той, що він відлучився для Господа, святим буде він; нехай запустить волосся на голові своїй. 
\v 6 По ввесь час, як відлучиться він для Господа, до жадного трупа не приступати ме. 
\v 7 Задля батька свого або матері своєї, задля брата свого або сестри своєї, коли помре хто з них, нехай не опоганює себе; бо посвяченнє Бога його на голові його. 
\v 8 По всі дні назарейства свого він присвячений Господеві. 
\v 9 І коли хто вмре, несподівано, при йому, і він опоганив посвят голови своєї, так мусить остригти голову собі в день очищення свого; семого дня остриже її. 
\v 10 А восьмого дня подасть дві горлиці чи двоє голубенят священникові, коло входу в соборний намет. 
\v 11 І принесе священник одно як жертву за гріх, а друге на всепаленнє, і спокутує його за те, що опоганив себе коло мерця; і освятить голову йому того ж дня. 
\v 12 І почне він знов дні свого відлучення назарейського Господеві, та й принесе ягня однолітне в жертву за провину; попередні ж дні пішли марно, бо опоганений посвят його назарейський. 
\v 13 І се закон про назарея: Того дня, як сповниться час відлучення його, приведуть його до входу в соборний намет. 
\v 14 І принесе він жертву свою Господеві: однолітне ягня без скази на всепаленнє, та однолітню ягничку без скази на жертву за гріх; і барана одного без скази на жертву мирну, 
\v 15 І кошик опрісноків: коржів із пшеничної муки, замішаної на олії, та палениць незаквашених, помазаних олією; а вкупі з ними і хлібну і ливну жертву свою. 
\v 16 І приведе їх священник перед Господа, і принесе його жертву за гріх і всепаленнє його. 
\v 17 А барана принесе як жертву мирну Господеві вкупі з кошиком опрісноків, і принесе священник хлібну і ливну жертву його. 
\v 18 І остриже назарей коло входу в соборний намет голову назарайства свого, і возьме волоссє з голови назарейства свого та й положить на вогонь, що під жертвою мирною. 
\v 19 І возьме священник лопатку варену з барана, і колача прісного одного з кошика, і паленицю прісну одну, та й положить на руки назареєві, послі, як остриже назарейство своє, 
\v 20 Та й принесе їх священник в жертву гойдану перед Господом; се буде святе священникові з грудиною жертви гойданої і з лопаткою жертви підношеної. А після сього можна назареєві вино пити. 
\v 21 Се закон про назарея, що робить обітницю, і про приноси його Господеві за назарейство своє, опріч того, на що спромога його. По обітниці своїй, яку шлюбував, так чинити ме по закону назарейства свого. 
\v 22 І рече Господь Мойсейові: 
\v 23 Промов до Арона й до синів його й скажи: Так будете благословляти синів Ізрайлевих; мовлячи їм: 
\v 24 Господь благослови тебе, і хорони тебе! 
\v 25 Господь нехай світить лицем своїм над тобою, та милує тебе! 
\v 26 Нехай оберне Господь лице своє на тебе і дасть тобі впокій! 
\v 27 І так нехай взивають імя моє на Ізраїля, і я благословити му їх.
\c 7
\p
\v 1 І було се того дня як скіньчив Мойсей ставити храмину, і помазав її та й освятив її, і всю посудину її, і жертівника і всю посудину його, і як він помазав і освятив їх; 
\v 2 То прийшли князї Ізрайлеві, голови батьківських домів їх, що були князями поколінів, і начальниками перелічених, 
\v 3 І принесли приноси свої перед Господа: шість критих возів і дванайцять волів, один віз на два князї, та один віл за кожного з них, і привели їх перед храмину. 
\v 4 І рече Господь Мойсейові: 
\v 5 Возьми їх від них, і будуть вони на службу в соборному наметі, і передай їх Левітам, кожному, що годиться по службі його. 
\v 6 І взяв Мойсей вози й волів та й оддав їх Левітам. 
\v 7 Два вози і чотири воли віддав синам Герсоновим, дивлючись по їх послузї, 
\v 8 А чотири вози і вісім волів оддав синам Мерарієвим, дивлючись по їх послузї під доглядом Ітамара, сина Арона, священника. 
\v 9 Синам же Кегатовим не дав нічого; вони бо робили послугу коло святині, — на плечах носили її. 
\v 10 І приносили князї посвятні дари жертівника того дня, як помазано його; і принесли князї дари свої перед жертівником. 
\v 11 І рече Господь Мойсейові: Щодня приносити ме один князь приноси свої на освяченнє жертівника. 
\v 12 І той, що приніс первого дня свій приніс, був Нахзон Аминадабенко, з покоління Юдиного. 
\v 13 А приніс його був: один полумисок срібний, сто трийцять секлів вагою, кубок срібний в сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, як жертва хлібна; 
\v 14 Одна чаша, десять секлів золота вагою, повна кадила; 
\v 15 Один молодий бик, один баран, одно ягня однолітне, на всепаленнє; 
\v 16 Один козел на жертву за гріх; 
\v 17 А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят однолітків пятеро. Се був приніс Нахзона Аминадабенка. 
\v 18 На другий день приносив жертву князь синів Иссахарових, Нетанеїль Зуаренко. 
\v 19 А жертва його була: один полумисок срібний, сто і трийцять секлів вагою, один кубок срібний, сімдесять секлів вагою, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, як хлібна жертва; 
\v 20 Чаша одна, десять секлів золота вагою, повна кадила; 
\v 21 Молодий бик один, баран один, ягня перволітне одно на всепаленнє; 
\v 22 Козел один на жертву за гріх; 
\v 23 А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітніх пятеро. Се був приніс Нетанеїла Зуаренка. 
\v 24 На третій день князь синів Зебулонових, Елияб Голоненко. 
\v 25 А приніс його такий: один полумисок срібний вагою сто і трийцять секлів, один срібний кубок вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидви повні муки пшеничної, замішаної на олії, на жертву хлібну; 
\v 26 Чаша одна вагою десять секлів золота, повна кадила; 
\v 27 Молодий бик один, баран один, ягня перволітне одно на всепаленнє; 
\v 28 Козел один на жертву за гріх; 
\v 29 А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се був приніс Елияба Гелоненка. 
\v 30 На четвертий день князь синів Рубенових, Елизур Шедеуренко. 
\v 31 А приніс його був: один полумисок срібний, вагою сто трийцять секлів, один кубок срібний, вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 32 Чаша одна, вагою десять секлів золота, повна кадила; 
\v 33 Бичок один, баран один, ягня перволітне одно на всепаленнє; 
\v 34 Козел один на жертву за гріх; 
\v 35 А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се приніс Єлизура Шедеуренка. 
\v 36 На пятий день князь синів Симеонових, Селуміїль Зуришадаєнко. 
\v 37 А приніс його був такий: один полумисок срібний вагою сто трийцять секлів, один кубок срібний вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 38 Чаша одна вагою десять секлів золота, повна кадила; 
\v 39 Бичок один, баран один, ягня однолітне одно на всепаленнє; 
\v 40 Козел один на жертву за гріх; 
\v 41 А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се приніс Селуміїла Зуришадаєнка. 
\v 42 На шестий день князь у синів Гадових, Єлеасаф Дегуйленко. 
\v 43 А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлів, кубок один срібний вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 44 Чаша одна вагою десять секлів золота, повна кадила; 
\v 45 Бичок один, баран один, ягня однолітне одно на всепаленнє; 
\v 46 Козеня одно на гріхожертву; 
\v 47 А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се приніс Єлеасафа Дегуйленка. 
\v 48 На семий день князь синів Ефраїмових, Елішама Амігуденко. 
\v 49 А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлів, кубок один срібний вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 50 Чаша одна вагою десять секлів золота, повна кадила; 
\v 51 Бичок один, баран один, ягня перволітне одно на всепаленнє. 
\v 52 Козел один на жертву за гріх; 
\v 53 А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се приніс Єлішама Амігуденка. 
\v 54 На восьмий день князь синів Манассеїних Гамалеїль Педазуренко. 
\v 55 А приніс його такий: полумисок срібний вагою сто трийцять секлів, кубок один вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 56 Чаша одна вагою десять секлів золота повна ладину. 
\v 57 Бичок один, баран один, ягня перволітне одно про всепаленнє; 
\v 58 Козел один про жертву за гріх; 
\v 59 А про жертву мирну волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро! Се приніс Гамалеїла Педазуренка. 
\v 60 На девятий день князь синів Беняминових, Абидан Гидеонієнко. 
\v 61 А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлів, кубок один срібний вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 62 Чаша одна вагою десять секлів золота, повна кадила; 
\v 63 Бичок один, баран один, ягня перволітне одно на всепаленнє; 
\v 64 Козел один про жертву за гріх; 
\v 65 А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се приніс Абидана Гидеонієнка. 
\v 66 На десятий день князь синів Данових, Ахієзер Амішадаєнко. 
\v 67 А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлів, кубок срібний один вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 68 Чаша одна вагою десять секлів золота, повна кадила; 
\v 69 Бичок один, баран один, ягня перволітне одно про всепаленнє, 
\v 70 Козел один про жертву за гріх; 
\v 71 А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се приніс Ахієзера Амішадаєнка. 
\v 72 На одинайцятий день князь синів Ассерових Пагіїль Окраненко. 
\v 73 А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлів; кубок один срібний вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 74 Чаша одна вагою десять секлів золота; повна кадила. 
\v 75 Бичок один, баран один, ягня перволітне одно про всепаленнє; 
\v 76 Козел один про жертву за гріх; 
\v 77 А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се приніс Паліїла Окраненка. 
\v 78 На дванайцятий день князь синів Нафталієвих Агири Єнаненка. 
\v 79 А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлів; кубок один срібний вагою сімдесять секлів, по секлеві святині, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олії, про жертву хлібну; 
\v 80 Чаша одна вагою десять секлів золота, повна кадила; 
\v 81 Бичок один, баран один, ягня перволітне одно про всепаленнє. 
\v 82 Козел один про жертву за гріх; 
\v 83 А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволітків пятеро. Се приношеннє Агири Енаненка. 
\v 84 Се дари на посвят жертівника, в день його помазання від князїв Ізраїля: полумисків срібних дванайцять, кубків срібних дванайцять, чаш золотих дванайцять; 
\v 85 Вагою сто трийцять секлів кожен полумисок срібний і сімдесять секлів кожен кубок. Увесь посуд срібний вагою дві тисячі й чотири ста секлів, по секлеві святині. 
\v 86 Чаш золотих дванайцять, повних кадила, по десять секлів кожна чаша, по секлеві святині; всього золота в чашах сто двайцять секлів. 
\v 87 Усієї буйної скотини про всепаленнє було: дванайцять бичків; дванайцять баранів, дванайцять ягнят перволітків, а до них хлібні дари; дванайцять козлів про жертву за гріх. 
\v 88 А всієї буйної скотини на жертву мирну було двайцять і чотири бичків; крім того шістьдесять баранів, шістьдесять козлів, і шістьдесять ягнят перволітків. Се посвятні дари жертівника в день помазання його. 
\v 89 І як увійшов Мойсей у громадянський намет розмовляти з ним, так почув голос, що промовляв до його з віка, що на скрині свідчення, і спроміж обох херувимів: і промовляв до його.
\c 8
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Промов до Арона й скажи йому: Як засвічуєш лямпи, так на передньому боці світильника мусять світити сім лямп. 
\v 3 І чинив так Арон: на передньому боці світильника засвічував лямпи, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 4 А світильник був такої роботи: кована робота із золота; і держало його і квітки його, все було кованої роботи; по взорцеві, що Господь показав його Мойсейові, так і зроблено світильника. 
\v 5 І рече Господь Мойсейові: 
\v 6 Возьми Левітів зміж синів Ізраїля та й очисти їх. 
\v 7 Та ось що мусиш вчинити з ними, щоб їх очистити: покропи їх водою очищаючою гріхи, і нехай обголять вони бритвою все тіло своє, і повипирають одіж свою та й очистяться. 
\v 8 І нехай візьмуть вони бичка і хлібні дари до його; муку пшеничну перемішану з олією; а бичка другого візьмеш про жертву за гріх. 
\v 9 І приведеш Левітів перед соборний намет і скличеш усю громаду синів Ізрайлевих. 
\v 10 І скажеш приступити Левітам перед Господа, і покладуть сини Ізрайлеві руки свої на Левітів. 
\v 11 Арон же посвятить Левітів перед Господом від синів Ізрайлевих, щоб відправляли службу Господеві. 
\v 12 А Левіти покладуть руки свої на голову бичкам; і принесеш одного в жертву за гріх, а другого на всепаленнє Господеві, щоб відправити покуту за Левітів. 
\v 13 І поставиш Левітів перед Ароном і перед синами його, і посвятиш їх Господеві; 
\v 14 І повиличуєш Левітів зміж Ізраїля, щоб мої були Левіти. 
\v 15 Та й увійдуть після сього Левіти на служеннє в соборний намет. Так очистиш їх, і посвятиш їх. 
\v 16 Бо оддано їх у власність мені з між синів Ізрайлевих; замість всього, що приведе мати, замість всіх первородніх синів Ізрайлевих, взяв я їх собі. 
\v 17 Моє бо все первородне між синами Ізрайлевими, і людина і скотина. Того дня, як я повбивав усіх первеньців у землі Египецькій присвятив я їх собі. 
\v 18 І взяв я Левітів замість усіх первеньців між синами Ізрайлевими; 
\v 19 Та й оддав я Левітів Аронові й синам його як підданих із між синів Ізрайлевих, щоб вони послугували при службі синів Ізраїля в соборному наметі, та щоб відправляли покуту за синів Ізрайлевих, щоб на синів Ізрайлевих не постигла кара за те, як би приступили сини Ізрайлеві до святині. 
\v 20 І Мойсей та Арон та громада синів Ізрайлевих вчинили так з Левітами; все, що заповідав Господь про Левітів, вчинили так з ними сини Ізрайлеві. 
\v 21 І очистились Левіти, і повипирали одіж свою, і посвятив їх Арон перед Господом, і відправив Арон покуту за них про очищеннє їх. 
\v 22 І після того увійшли Левіти в соборний намет, щоб послугувати перед Ароном і перед синами його. Як заповідав Господь Мойсейові про Левітів, так і вчинили з ними. 
\v 23 І рече Господь Мойсейові: 
\v 24 Се закон про Левітів: від двайцять пять років і старше мусять вони ставати до служби в соборному наметі, 
\v 25 А від пятьдесять літ можна вертатись їм із служби, і можна їм не служити більш; може він помагати братті своїй при соборному наметі, щоб доглядати всього; но служби не робити ме. Так мусиш чинити з Левітами, що до служби їх.
\c 9
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові в Синайському степу, в другому році по виході із землі Египецької, у первому місяці: 
\v 2 Нехай святкують сини Ізрайлеві в призначений час паску. 
\v 3 На чотирнайцятий день місяця сього, між двома вечорами, святкувати муть вони; по всім установам її і по всім приписам її мусите святкувати її. 
\v 4 І промовив Мойсей до синів Ізрайлевих, щоб святкували паску. 
\v 5 І святкували вони паску на чотирнайцятий день первого місяця, між двома вечорами, у Синайському степу; як заповідав Господь Мойсейові, так і чинили сини Ізрайлеві. 
\v 6 Та були такі люде, що опоганились від трупа людського, і не можна їм було святкувати паски в той день; і приступили вони в той день перед Мойсея та перед Арона. 
\v 7 І сказали сі люде до його: Ми нечисті від людського трупу; чому не вільно нам приносити дари Господеві серед синів Ізрайлевих у призначений час? 
\v 8 І каже до них Мойсей: Пождіть, я послухаю, що повелить Господь задля вас. 
\v 9 І розмовляв Господь з Мойсейом кажучи: 
\v 10 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Коли хто з вас буде нечистий від трупа, чи буде в далекій дорозї, так усе таки мусить святкувати паску Господеві. 
\v 11 У другому місяці, на чотирнайцятий день, між двома вечорам, святкувати муть її; з опрісноками й гіркими зіллями їсти муть її. 
\v 12 Нічого не зоставляти муть із неї до ранку, і кісток не ломити муть у їй; по всім установам паски святкувати муть її. 
\v 13 Чоловік же чистий і що не в дорозї, а занедбав святкувати паску, викорениться душа його зміж людей його; бо не приніс жертви Господеві у призначений час; чоловік той нести ме свій гріх. 
\v 14 А коли пробуває в вас приходень і хоче святкувати паску Господеві, то нехай святкує по установам паски і по приписам її. Установа буде одна про вас, і про приходня, і про землянина. 
\v 15 Того ж дня, як поставлено храмину, вкривала хмара храмину намету свідчення; і звечора була вона над храминою наче поломя аж до ранку. 
\v 16 Так було щоразу: хмара вкривала її за дня, а наче поломя в ночі. 
\v 17 І як піднялась хмара над наметом, рушали в дорогу сини Ізрайлеві; на тому ж місці, де хмара спускалась, там отаборувались Ізрайлеві сини. 
\v 18 По слову Господньому рушали в дорогу сини Ізрайлеві, і по слову Господньому отаборувались; по всі дні як зоставалась хмара над храминою, стояли вони табором. 
\v 19 І як хмара стояла довгий час над храминою, тоді відправляли сини Ізрайлеві службу Господеві й не рушали в дорогу. 
\v 20 І тоді ж стояла хмара тільки кілька день над храминою: — по слову Господньому ставали табором вони, і по слову Господньому рушали дальше. 
\v 21 І бувало, що зоставалась хмара з вечора до ранку, а в раньці піднялась хмара, тоді рушали вони в дорогу; або один день і одну ніч, і хмара піднялась, то рушали вони дальше; 
\v 22 Або два дні, або місяць, або й довше; як зоставалась хмара над храминою спочиваючи над нею, то стояли сини Ізрайлеві табором і не пускались в дорогу; а як піднялась вона, в гору, тоді йшли в дорогу. 
\v 23 По слову Господньому становились вони станом, і по слову Господньому рушали дальше; пильнували вони служби Господньої по слову Господньому через Мойсея.
\c 10
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Зроби собі дві срібні труби; кованої роботи зробиш їх, і будуть вони тобі на те, щоб скликати громаду і щоб рушити табором. 
\v 3 І як затрублять у них, то збереться до тебе вся громада коло входу в соборний намет. 
\v 4 Як же тілько в одну затрублять, так позбираються до тебе князї, тисяцькі Ізраїля. 
\v 5 А затрубите на трівогу, так почнуть рушати табори, що стоять на схід соньця; 
\v 6 А затрубите на трівогу вдруге, так рушати муть табори, що стоять на полудні: як рушати муть вони, мусять трубити. 
\v 7 А як треба зібрати громаду, трубити мете, тільки ж не на трівогу. 
\v 8 Трубити муть же в труби сини Арона, священники. І буде се вам установою віковічньою в роди ваші. 
\v 9 А як пійдете на війну в землі вашій проти ворога, що тіснить вас, так затрубите в труби на трівогу; і погадається про вас перед Господом, Богом вашим, і вирятуєтесь від ворогів ваших. 
\v 10 І в день радощів ваших і в празники ваші, і в новонастанню місяця вашого, трубити мете в труби при всепаленнях ваших і при ваших жертвах мирних; і се буде нагадувати вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш. 
\v 11 І було на другий рік, другого місяця, на двайцятий день, що знялась у гору хмара з храмини свідчення. 
\v 12 І сини Ізрайлеві рушили чергою у Синайському степу; і спустилась хмара в Паран-степу. 
\v 13 І рушили табором по первий раз по слову Господньому через Мойсея. 
\v 14 І йшов наперед прапор табору синів Юди, по полкам їх; а над військом його був Нахзон Аминадабенко. 
\v 15 А над військом покоління синів Іссахарових був Нетанеїль Зуаренко; 
\v 16 А над військом покоління синів Зебулонових був Єліаб Гелоненко. 
\v 17 І зложено храмину, і рушили сини Герсонові і сини Мерарієві, несучи храмину. 
\v 18 Рушив і прапор табору Рубена по полкам його, і над військом його був Лейзор Шедеуренко; 
\v 19 А над військом покоління синів Симеонових був Селуміїл Зуришадаєнко; 
\v 20 А над військом синів покоління Гадового був Єлеасаф Дегуйленко; 
\v 21 Рушили й Кегатії, що несли святиню; попередні ж ставляли храмину перш нім ті прийшли. 
\v 22 І прапор табору синів Ефраїмових рушив по полках їх, і над військом їх був Елішама Амігуденко. 
\v 23 А над військом покоління синів Манассевих був Гамалеїль Педазуренко; 
\v 24 А над військом покоління синів Беняминових був Абидан Гидеоненко. 
\v 25 Рушив потім прапор табору синів Данових, що був задньою сторожею усім таборам, по полках їх, і над військом його був Ахієзер Амішадаєнко; 
\v 26 А над військом покоління синів Азерових був Пагіїль Окраненко; 
\v 27 А над військом покоління синів Нафталієвих був Агира Енаненко. 
\v 28 Такою чергою рушали сини Ізрайлеві по полках своїх; і рушили вони в дорогу. 
\v 29 І каже Мойсей Гобабові, синові Регуїла, Мидіянія, що був тестьом Мойсейові: Ми простуємо до того місця, що про його казав Господь: Оддам його вам. Ходи з нами, і добро зробимо тобі; бо Господь обіцяв добро Ізрайлеві. 
\v 30 І каже він йому: Не пійду я з вами, а в землю мою і до родини моєї пійду; 
\v 31 І каже він: Не покидай же нас: ти бо знаєш, де нам ставати табором в степу; і будеш ти нам очима. 
\v 32 І станеться, як пійдеш із нами, і Господь вчинить нам добро, то й ми вчинимо добро тобі. 
\v 33 І пустились вони в дорогу від гори Господньої, і відійшли на три дні ходи, і скриня завіту Господнього йшла три дні ходи перед ними, щоб знайти місця для їх відпочинку; 
\v 34 А хмара Господня була над ними в день, як рушали вони табором. 
\v 35 І як піднімали з місця скриню, так промовляв Мойсей: Встань, Господе, і розсиплються вороги твої, і ненавидники твої розбіжуться від лиця твого. 
\v 36 А як остановлялась вона, тоді промовляв: Вертайся, Господе, до незлічених тисячей Ізраїля!
\c 11
\p
\v 1 І сталось що люде нарікали так, що опротивіло Господеві; і як почув Господь наріканнє, запалав гнів його, і спихнув огонь між ними, і став пожирати конець табору. 
\v 2 І заголосили люде до Мойсея, і благав Мойсей Господа, та й потахла пожежа. 
\v 3 І назвали те врочище Табера\f + \ft Пожежа\ft*\f*, бо палало між ними поломя Господнє. 
\v 4 І почав мішаний народ, що був між ними, придумувати забаганки, та й сини Ізрайля плакали: Хто знов, мовляли, годувати ме нас мясивом? 
\v 5 Памятаємо рибу, що за дармо їли в Египті, огірки й дині, пір і цибулю й чесник; 
\v 6 А тепер прагне душа наша; нема нічогісінько, сама тільки манна перед очима нашими. 
\v 7 А манна була наче насіння корияндрове, а барва її як бделіон. 
\v 8 Блукали люде та й збирали її й мололи в жорнах, або товкли в ступах; і варили її в горшках, та й пекли з неї балабушки; а смаком була вона, як смак у макуха. 
\v 9 І як падала роса на табір у ночі, то падала на його й манна. 
\v 10 І як почув Мойсей людей, що плачуть по семях своїх, кожне коло входу до свого шатра, і вельми запалав гнів Господень, то стало тяжко Мойсейові. 
\v 11 І промовив Мойсей до Господа: Про що зробив єси горе слузї твому? І чом не знайшов я ласки перед лицем твоїм, що ваготу всього народу сего навалив єси на мене? 
\v 12 Хиба ж я почав увесь народ той, або породив його, що ти промовив до мене: Неси його на лоні твому, як нянька носить дитя; неси його в землю, що клятьбою обіцяв її батькам їх? 
\v 13 Звідки взяти мені мясива, щоб нагодувати ввесь оцей люд? бо з плачем приступають вони до мене, говорючи: Дай нам мясива їсти! 
\v 14 Не в моготу мені одному нести люд сей; бо за важко на мене. 
\v 15 І коли так чиниш зо мною, так уже, коли знайшов я ласку перед лицем твоїм, лучче погуби мене, і нехай не бачу горя більше. 
\v 16 І рече Господь Мойсейові: Склич мені сімдесять чоловіка із старшини в Ізраїля, про котрих знаєш, що вони старші між народом і проводорі його, і приведи їх до соборного намету, щоб вони стояли там з тобою. 
\v 17 І зійду я і поговоримо там з тобою, і возьму від духа, що на тобі, та й возложу на них, щоб несли з тобою тягар народу, та щоб не одному тобі нести його. 
\v 18 А людям скажи: Освятітесь назавтра, так і їсти мете мясиво; плакали бо ви в слухи Господеві, говорючи: Хто дасть нам їсти мясиво? Та ж нам добре було в Египті; і дасть вам Господь мясива, і їсти мете. 
\v 19 Не один день їсти мете, і не два дні, і не пять день, і не десять день, і не двайцять день. 
\v 20 А цілий місяць, аж покіль вертати меться і опротивіє вам; ви бо гордували Господом, що посеред вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого се вийшли ми з Египту? 
\v 21 І сказав Мойсей: Народу, що між ним обертаюсь, шістьдесять тисяч піхоти, а ти промовив: Дам їм мясива, щоб їли цілий місяць. 
\v 22 Хиба дрібну й буйну скотину повбивати, щоб стало для них? Або хиба забрати всю рибу, щоб стала для них? 
\v 23 І рече Господь Мойсейові: Хиба ж за мала рука в Господа? Оце ж побачиш, чи справдиться слово моє, чи ні. 
\v 24 І вийшов Мойсей, і промовив до люду слова Господні, і зібрав сімдесять чоловіка із старших народу і поставив їх навкруги намету. 
\v 25 І зійшов Господь у хмарі, і промовив до його, і взяв від духа, що був на йому, і положив на сімдесять чоловіків старших. І сталось, як дух спустився на них, так стали вони пророкували; та опісля перестали. 
\v 26 Два ж чоловіки остались в таборі: один на імя Ельдад, а другий на імя Медад. І спустивсь на них дух, були вони записані, та не виходили до намету, і стали вони пророкувати в таборі. 
\v 27 І прибіг якийсь молодик, та й розказав Мойсейові кажучи: Ельдад і Медад пророкують у таборі. 
\v 28 І відказав Йозуа Нуненко, що вслуговував Мойсейові з малку, і каже до Мойсея: Добродію мій, заборони їм. 
\v 29 І каже йому Мойсей: Чого ти ревнуєш за мене? Нехай би ввесь люд Господень зробивсь пророками, і щоб Господь послав на них духа свого. 
\v 30 І вернувся Мойсей до табору, він і старші мужі Ізрайлеві. 
\v 31 І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепелиць від моря, і накидало їх у табір, на день ходи в один бік і на день ходи в другий, навкруги табору до двох локтів поверх землі. 
\v 32 І вийшли люди, і збирали перепилиці увесь той день і всю ніч, і ввесь день другий; хто мало назбирав, у того було десять гомерів; і розложили їх собі про запас округи табору. 
\v 33 Ще ж було мясиво між зубами їх, ще не зʼїли його, а гнів Господень запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким помором. 
\v 34 І назвали врочище те Киброт-Гаттаава\f + \ft Могили ласих.\ft*\f*; бо там поховано людей, що були ласі. 
\v 35 Од Киброт-Гаттаави рушив люд до Газероту; і зупинились вони в Газероті.
\c 12
\p
\v 1 Миряма ж та Арон нарікали на Мойсея за молодицю Кушицьку, що взяв її: бо Кушицьку молодицю взяв він для себе. 
\v 2 І мовляли вони: Хиба ж тільки до Мойсея промовляв Господь? Хиба ж і не до нас так само промовляв він? І почув се Господь. 
\v 3 А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усі люде, що були на землі. 
\v 4 І промовив Господь нараз до Мойсея, до Арона, і до Мирями: Ідіть, ви троє, у соборний намет. 
\v 5 І зійшов Господь у хмарному стовпі, та й став коло входу в намет, і покликав Арона і Миряму; і вийшли вони обоє. 
\v 6 І рече: Ось вислухайте слова мої: Коли єсть пророк між вами, так се я, Господь, у видінню йому відкриваюсь, ві сні говорю з ним. 
\v 7 Не такий слуга мій Мойсей. Він вірний в цілім домі моїм; 
\v 8 Устами до уст розмовляю з ним, не у видінню, і не в загадках, а образ Господній бачить він. Як же не боялись ви говорити проти Мойсея, проти слуги мого? 
\v 9 І запалав гнів Господа проти них; і відійшов він. 
\v 10 І відступила хмара від соборного намету; Миряма ж несподівано зробилась прокаженною, біла мов сніг. І обернувсь Арон до Мирями, аж бачить вона прокажена. 
\v 11 І каже Арон до Мойсея: Ой лихо, добродію мій! Не лічи нам за гріх те, що по дурному вчинили ми, і за те, чим провинили. 
\v 12 Нехай вже не буде вона така, наче тая мертва дитина, що в неї тіло, як вийде з материної утроби, до половини зогнило! 
\v 13 І кликав Мойсей до Господа, говорючи: Ой, Боже, молю тебе, приверни їй здоровля! 
\v 14 І рече Господь Мойсейові: А коли б отець її та плюнув ій у вічі, хиба ж би вона не була осоромлена на сім день? Нехай зачинять її на сім день за табором, а потім можуть приняти її до себе. 
\v 15 І зачинено її за табором на сім день, і не рушав люд в дорогу, аж як прилучено Миряму. 
\v 16 Потім рушив люд від Газерота та й отаборивсь у Паран степу.
\c 13
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Пішли людей на розглядини в Канаан землю, що дам її синам Ізрайлевим; по одному чоловікові з батьківських поколінь їх пошлете їх, кожного князя спроміж їх. 
\v 3 І післав їх Мойсей із Паран степу, по слову Господньому, саміх таких людей що були голови в синів Ізрайлевих. 
\v 4 А се ймення їх: Від покоління Рубенового, Шамуа Сакуренко; 
\v 5 Від покоління Симеонового, Шафат Хоріенко; 
\v 6 Від покоління Юдиного, Калеб Ефуненко; 
\v 7 Від покоління Іссахарового, Їгаль, син Йосифа; 
\v 8 Від покоління Ефраїмового, Гозей Нуненко; 
\v 9 Від покоління Беняминового, Пальтій Рафуенко; 
\v 10 Від покоління Зебулонового, Гаддієль Содіенко; 
\v 11 Від покоління Йосифового, роду Манассеєвого, Гаддій Сузіенко; 
\v 12 Від покоління Данового, Аммієль Гемаліенко; 
\v 13 Від покоління Ассерового, Сефур Михайленко; 
\v 14 Від покоління Нефталієвого, Нагбій Вафсіенко; 
\v 15 Від покоління Гадового, Геуель Махізенко. 
\v 16 Се імення мужів громадських, що їх післав Мойсей розгледіти землю. Гозейю ж Нуненка назвав Мойсей Йозуа. 
\v 17 І післав їх Мойсей розгледіти Канаан землю, кажучи їм: Ідіте сюди на полудне, та й зійдете на гору. 
\v 18 І подивитесь на землю, яка вона; і люд, що живе в їй, чи міцний, чи слабовитий, малий, чи великий; 
\v 19 І яка земля та, де вони живуть, добра, чи зла, і які міста, що в їх живуть вони, табори, чи утвержені міста? 
\v 20 І яка земля: родюща вона, чи скуповата; чи є по їй дерево, чи нема? І бувайте сьміливі, та принесіть з плоду землі. А був тоді саме час, що дозрів виноград. 
\v 21 І пійшли вони, розгледіли землю від Зин степу до Регобу, як ійти до Гамату. 
\v 22 І повернули на полудне, і дійшли до Геброну, а там Ахіман, Сесай і Тальмай, діти Енакові. Геброн же збудовано за сім років перед Зоаном в Египті. 
\v 23 І дійшли до Есколь долини, і зрізали там вітку з однією гроною ягод, та й несли її два на жердці, також і гранати і смокви. 
\v 24 Урочище те названо Єсколь\f + \ft Виноград.\ft*\f* долиною через виноград, що зрізали там сини Ізрайлеві. 
\v 25 І вернулись вони після розглядин під конець сорока днів; 
\v 26 І йдучи прийшли до Мойсея та Арона, до всієї громади синів Ізрайлевих, у Паран степу, до Кадесу; і принесли вістку їм і всій громаді і показали їм плоди землі. 
\v 27 І оповідали йому кажучи: Прийшли ми в землю, де ти посилав нас, і справді: тече вона молоком та медом, і се плоди її. 
\v 28 Тільки що потужен люд, що живе в тій землі, і утверджені міста вельми великі; та й Енакових дітей бачили ми там. 
\v 29 Амалек живе в землі полуденній, а Гетії, і Євузії, і Аморії живуть по горах, а Канаанії живуть над морем і здовж берегів Іорданських. 
\v 30 І втихомирив Калеб людей, що противились Мойсейові, та й промовив: Пійдемо таки та й займем її, стане бо сили в нас впокорити її. 
\v 31 Ті ж чоловіки, що з ним ходили у гори, мовляли: Не буде в нас сили увійти між сіх людей, вони бо сильнійші, як ми. 
\v 32 І рознесли вони між синами Ізрайлевими недобрі вісти про землю, що розглядували самі, мовляючи: Земля, що нею проходили ми, щоб розвідати, така земля, що жере осадників своїх, і ввесь люд, що ми бачили серед неї, се люде великого росту. 
\v 33 І бачили ми там велетнів, синів Енакових, з роду велетнів; і самим нам здавалось, наче ми тая сараньча, і такими ж були в очах їх.
\c 14
\p
\v 1 І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч. 
\v 2 І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землі, або коли б погибли в тій пустині. 
\v 3 І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і діти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет? 
\v 4 І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет? 
\v 5 І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих. 
\v 6 А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одіж, 
\v 7 І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра. 
\v 8 Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом. 
\v 9 Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій україні; бо вони будуть хлібом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх! 
\v 10 І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тоді обявилась слава Господня в соборному наметі перед усіма синами Ізрайлевими. 
\v 11 І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри мені на всі знамена що я сотворив їх між ними? 
\v 12 Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони. 
\v 13 І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них; 
\v 14 І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі. 
\v 15 А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тоді й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи: 
\v 16 Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолів привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм. 
\v 17 Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами: 
\v 18 Господь повільний до гніву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому коліні. 
\v 19 Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досі! 
\v 20 І рече Господь: Прощаю по слову твому. 
\v 21 Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою; 
\v 22 Всі ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египті і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого, 
\v 23 Вони не побачять землі, що про неї клявсь я батькам їх, всі, що зневажили мене, не бачити муть її. 
\v 24 Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслідує її насіннє його. 
\v 25 Амаликії ж та Канаанії живуть у долині; завтра обернітесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря. 
\v 26 І рече Господь Мойсейові й Аронові: 
\v 27 Як довго терпіти мені сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають мені. 
\v 28 Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи мені, так і зроблю з вами. 
\v 29 В пустині сій поляжуть ваші трупи, всі перелічені ваші по всій вашій лічбі, від двайцяти років і старше, що нарікали на мене. 
\v 30 Опріч Калеба Єфуненка та Йозуи Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї. 
\v 31 Діточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували. 
\v 32 Ви ж поляжете трупом в сьому степу; 
\v 33 А діти ваші будуть попасати в пустині сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всі трупом у степу. 
\v 34 По лічбі сорока днів, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас. 
\v 35 Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть. 
\v 36 І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цілу громаду до нарікання на мене. 
\v 37 Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошесті перед Господом. 
\v 38 Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землі. 
\v 39 І як промовив Мойсей слова ті до всіх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми. 
\v 40 І вставши вранці, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили. 
\v 41 І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам! 
\v 42 Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші; 
\v 43 Бо там Амелекії та Канаанії перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами. 
\v 44 Та зʼосьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амалекії та Канаанії, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.
\c 15
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як прийдете у землю оселі вашої, що дам вам, 
\v 3 І приносити мете огняну жертву Господеві, жертву всепалення чи то жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи добровільні дари у празники ваші, щоб закурити Господеві любі пахощі з буйної чи з дрібної скотини: 
\v 4 Так мусить той, хто приносить Господеві приношеннє своє, як хлібну жертву принести: десятину ефи муки пшеничної, змішаної з четвертиною гіна олії, 
\v 5 А як ливну жертву принесеш до жертви всепалення чи то заколення, на кожну вівцю одного гіна вина. 
\v 6 Або при барані принесеш три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з третиною гіна олії; 
\v 7 А як ливну жертву подаси третину гіна вина; любі пахощі Господеві. 
\v 8 А як принесеш бичка на жертву всепалення, чи на жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи на жертву мирну Господеві, 
\v 9 Так нехай приносять до бичка як хлібну жертву: три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з половиною гіна олії; 
\v 10 А як жертву ливну принесеш половину гіна вина: пахощі любі Господеві. 
\v 11 Так будуть робити при кожному приношенню вола чи барана чи із овець, чи з кіз; 
\v 12 Дивлючись по лічбі, скілько жертвуєте, робити мете так, при кожному приношенню по лічбі їх. 
\v 13 Всякий землянин мусить чинити се приносючи огняну жертву любих пахощів Господеві. 
\v 14 А коли пробуває в вас чужоземець, чи хто б то ні був між вами, в родах ваших, і приносить огняну жертву любих пахощів Господеві, то нехай і він так робить, як ви робите. 
\v 15 Що до громади, то установа одна про вас і про приходня, що між вами пробуває; установа віковічня в роди ваші: як ви, так і приходень буде перед Господом. 
\v 16 Закон один і одно право буде для вас і для приходня, що пробуває між вами. 
\v 17 І рече Господь до Мойсея: 
\v 18 Промов до синів Ізрайлевих, і скажи їм: Як прийдете в землю, що в неї сам я приведу вас, 
\v 19 Так починаючи їсти хліб з тієї землі, мусите принести жертву Господеві: 
\v 20 Як первоплід з тіста вашого принесете колача на жертву возношення; як жертву з току принесете його. 
\v 21 Від первого тіста вашого мусите давати Господеві жертву возношення в роди ваші. 
\v 22 А коли незнавши согрішите, і не сповните всі заповіді сі, що промовив Господь до Мойсея, 
\v 23 І не сповните все те, що вам повелів Господь через Мойсея, з того часу, як дав Господь заповіді, і потім у родах ваших, 
\v 24 То вчините ось що: Коли за очима в громади, через помилку станеться, тоді мусить уся громада привести бичка на всепаленнє про любі Господеві пахощі, з дарами його хлібними і ливними, по установі, і одного козла на жертву за гріх. 
\v 25 І відпокутує священник за всю громаду синів Ізрайлевих, і проститься їм; бо через помилку стався гріх сей, а вони подали свій принос, огняну жертву Господеві, і принесли перед Господом свою жертву за гріх, за помилку свою. 
\v 26 І проститься всій громаді синів Ізрайлевих, і приходневі, що пробуває між ними; бо ввесь люд провинив помилкою. 
\v 27 А коли одна яка душа согрішить помилкою, так мусить вона принести козу перволітку на жертву за гріх. 
\v 28 І відпокутує священник за душу, що помилкою провинила, согрішивши ненарочно перед Господом, і буде вона спокутована і проститься їй. 
\v 29 Для землянина між синами Ізрайлевими і для приходня, що пробуває між ними, закон один мусить бути в вас про того, хто помилився. 
\v 30 Но та душа, що піднявши руку кому що заподіє, чи він землянин, чи з приходнів, наругався він з Господа; і викоренити мусять сю душу із серед люду, 
\v 31 Бо зневажив він слово Господнє і зломив заповідь його; викорениться душа тая; гріх її на їй. 
\v 32 І як були сини Ізрайлеві в пустині, так знайшли чоловіка, що збирав дрова в субітній день. 
\v 33 І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея і до Арона і до всієї громади. 
\v 34 Та й віддали його під сторожу; бо не знати було, що з ним чинити. 
\v 35 І сказав Мойсей: Вмерти мусить чоловік сей; нехай закидає його каміннєм вся громада за табором. 
\v 36 І вивела його вся громада за табір, та й закидала каміннєм, і погиб він, як повелів Господь Мойсейові. 
\v 37 І рече Господь до Мойсея: 
\v 38 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм, щоб робили собі кутаси на кіньцях верхньої одежі своєї в родах їх, і щоб причіпили до кутасів одежі шнурок з блавату. 
\v 39 І будуть вам кутаси на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всі заповіді Господні, і сповняли їх, і щоб ви не подавались за серцем і очима вашими, що поривають вас до блудування; 
\v 40 Щоб ви памятали і сповняли всі заповіді мої й були святими в Бога вашого. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землі, щоб вам бути Богом. Я Господь, Бог ваш.
\c 16
\p
\v 1 Уперся Кораг, син Їзгара, сина Кегаа, сина Левієвого, а з ним Датан та Абірам Еліабенки та Он Пелетієнко, сини Рубенові, 
\v 2 Та й встали вони проти Мойсея, і з ними двісті пятьдесять чоловіка із синів Ізраїля, князї громадські, покликані до ради громадської люде з намениті. 
\v 3 І зібрались вони проти Мойсея та Арона, і промовили до них: Годі вам! Бо ж уся громада свята і Господь серед неї. Чого ж ви пнетесь високо над громадою Господньою? 
\v 4 Почувши те Мойсей упав на лице своє. 
\v 5 І промовив він до Корага й усієї роти його, і каже: Завтра сповістить Господь, хто його і хто святий, щоб допустити його до себе; кого він вибрав, того допустить до себе. 
\v 6 Так учиніть: Нехай возьме з собою кадильниці Кораг і вся громада його, 
\v 7 І завтра положіть у їх жару, і положіть на йому кадило перед Господом; і нехай буде так: той чоловік, що вибере його Господь, нехай буде святим. Буде з вас, Левієві сини! 
\v 8 І промовив Мойсей до Корага: Слухайте ж, сини Левієві! 
\v 9 Хиба мало вам, що Бог Ізраїлів вилучив вас із громади Ізраїля, щоб вам можна приближитись до його, щоб вам можна послугувати в храмині Господній та стояти перед громадою послугуючи їй, 
\v 10 Що удостоїв тебе і всіх братів твоїх, синів Левієвих з тобою, приближитись до його? А вам ще й священьства захотілось! 
\v 11 Тим і повстали ви, ти і вся рота твоя проти Господа; бо що таке Арон, що ви нарікаєте на його? 
\v 12 І післав Мойсей, щоб покликати Датана та Абірама Еліабенків, та вони сказали: Не пійдемо на гору! 
\v 13 Хиба мало того, що ти вивів нас із землі текущої молоком та медом, щоб поморити нас в степу; ти хочеш іще й царювати над нами? 
\v 14 І ні в землю, текущу молоком та медом не привів єси нас, ні дав нам у насліддє поля й виноградники! Хочеш людям сим очі виколити? Не пійдемо! 
\v 15 І розлютився вельми Мойсей, і сказав до Господа: Не повертайсь до приносів їх! Ні одного осла не взяв я від них і не заподіяв зла ні одному з них. 
\v 16 І сказав Мойсей до Корага: Ти і вся твоя громада, станьте ви завтра перед Господом, ти сам і вони і Арон. 
\v 17 І нехай кожен візьме кадильницю свою і накладе у її кадила, і нехай принесе кожен свою кадильницю перед Господом, двісті і пятьдесять кадильниць; і ти і Арон, кожен кадильницю свою. 
\v 18 І взяли вони кожен кадильницю свою, і понакладали в них жару, і понасипували в них кадила; та й приступили до входу в соборний намет, і Мойсей та Арон. 
\v 19 І скликав Кораг проти них усю громаду до входу в соборний намет. 
\v 20 І показалась слава Господня перед всією громадою. І промовив Господь до Мойсея та Арона слова: 
\v 21 Вилучтесь із між громади сієї, і погублю їх в одну мить ока. 
\v 22 І впали вони ниць на лиця свої і сказали: Боже, ти Боже духів усякого тіла! Один чоловік согрішив, а гнів би твій мав бути на всю громаду? 
\v 23 І рече Господь Мойсейові: 
\v 24 Промов до громади і скажи: Відступіть геть навкруги від наметів Корага, Датана й Абірама. 
\v 25 І встав Мойсей, і пійшов до Датана й Абірама, і пійшли за ним старші мужі Ізраїля. 
\v 26 І промовив він до громади кажучи: Відступіте ж від наметів сих безбожних людей, і не торкайте нічого їх, щоб не погибнути вам у всіх гріхах їх. 
\v 27 І відступили вони геть навкруги від храмини Корага, Датана та Абірама. А Датан та Абірам, вийшовши стояли коло входу в намети свої з жінками своїми й дітьми своїми і з немовлятами своїми. 
\v 28 І сказав Мойсей: По тому зрозумієте ви, що Господь післав мене сотворити всі діла сі, та що не по своїй волі вчинив я се: 
\v 29 Коли вони помруть, як всі люде вмирають, і постигне їх така кара як всіх людей, то не послав мене Господь; 
\v 30 Коли ж нечуване диво сотворить Господь, і роззявить земля уста свої та й проковтне їх і все, що їх, і пійдуть живими під землю, тоді пізнаєте, що сі люде споневірали Господом. 
\v 31 І сталося, що як він скіньчив промовляти сі слова, 
\v 32 Розступилась земля під ними, і роззявила земля уста свої та й проглинула їх самих і домівки їх і всіх людей, що були в Корага, і все майно. 
\v 33 І провалились вони, і все що було їх, живими під землю, і покрила їх земля, і погинули вони спроміж громади. 
\v 34 І ввесь Ізраїль, що був навкруги них, кинувсь навтеки, на зойк їх: казали бо вони: Коли б і нас не проглинула земля! 
\v 35 І вийшов огонь від Господа, і пожер двісті чоловіка, що поприносили кадила. 
\v 36 І рече Господь Мойсейові: 
\v 37 Скажи Елеазарові Ароненкові, священникові, щоб повигрібав кадильниці із пожарища; і нехай порозкидає жар, вони бо посвячені. 
\v 38 Із кадильниць тих чоловіків, що согрішили, нехай пороблють із них тонкі бляхи, щоб ними покрити жертівника; бо принесли вони їх перед Господа, і тому стали вони посвяченими; і будуть вони знаменнєм синам Ізрайлевим. 
\v 39 І взяв Елеазар, священник, кадильниці мідяні, що принесли погорівші, і пороспліскувано їх, щоб покрити жертівника, 
\v 40 На спомин синам Ізрайлевим, щоб ніхто чужий, хто не з насіння Аронового, не приступав, кадити перед Господом, щоб із ним не сталось, як з Корагом і з його громадою, як сказав йому Господь через Мойсея. 
\v 41 Другого ж дня, стала нарікати вся громада Ізрайлева на Мойсея й Арона, мовляючи: Ви погубили люд Господень! 
\v 42 І сталось, як зібралась була громада проти Мойсея і Арона, так обернулись вони до соборного намету, і се вкрила його хмара і явилась слава Господня. 
\v 43 І приступили Мойсей та Арон перед соборний намет. 
\v 44 І промовив Господь до Мойсея кажучи: 
\v 45 Підіймітесь із серед громади сієї, так погублю їх в одну мить! І впали вони ниць на лиця свої. 
\v 46 І каже Мойсей до Арона: Возьми кадильницю твою, та наклади в її жару із жертівника, і насип кадила, і йди скоріш у громаду, та спокутуй їх; бо спалахнув гнів, від лиця Господнього й пійшов помір. 
\v 47 І взяв Арон кадильницю, як казав Мойсей, та й метнувсь між громаду, аж се почалась морова кара між людьми. І насипав він кадила та й почав відправляти покуту за людей. 
\v 48 І став він між мертвими і живими, і зупинилась морова кара. 
\v 49 А було тих, що від морової пошесті погибли, чотирнайцять тисяч і сімсот, окрім тих, що померли задля Корага. 
\v 50 І вернувсь Арон до Мойсея, до входу в соборний намет, і зупинилась морова пошесть.
\c 17
\p
\v 1 І рече Господь до Мойсея: 
\v 2 Промов до синів Ізрайлевих, і візьми від них по прутові за кожний дім батьківський, від усіх князїв по домах батьківських їх, дванайцять прутів; імя кожного напиши на прутові його. 
\v 3 Імя ж Арона напишеш на прутові Левія; один бо прут буде про кожну голову батьківських домів їх. 
\v 4 І покладеш їх у соборному наметі перед свідченнєм, де я бачусь із тобою. 
\v 5 І процьвіте прут чоловіка того, котрого я виберу; і так втихомирю передо мною мирканнє синів Ізраїля, що нарікають на вас. 
\v 6 І промовив Мойсей до синів Ізрайлевих, і подали йому всі їх князї по прутові за князя, по батьківських домах їх, дванайцять прутів; а прут Аронів був між їх прутами. 
\v 7 І положив Мойсей прути перед Господом, в наметі свідчення. 
\v 8 І сталось другого дня, як увійшов Мойсей у намет свідчення, і се, процьвів прут Аронів, з дому Левієвого: пустив він пупляшки, і зацьвів квітками, і зродив спілі микдали. 
\v 9 І виніс Мойсей усі прути від лиця Господнього до всіх синів Ізрайлевих, і побачили вони, і взяли кожен прута свого. 
\v 10 І рече Господь до Мойсея: Принеси назад прута Аронового перед свідченнє, щоб заховати його як знамя проти синів бунтовливих: і зробиш передо мною конець наріканню їх, та щоб не повмирали вони. 
\v 11 І сповнив Мойсей усе; як заповідав йому Господь, так він вчинив. 
\v 12 І промовили синове Ізрайлеві до Мойсея, кажучи: Дивись, ми пропадаємо, ми гинемо, всі ми згинемо! 
\v 13 Хто тільки приступить до храмини Господьної, вмирає; чи не всім же нам прийдеться померти?
\c 18
\p
\v 1 І промовив Господь до Арона: Ти сам і сини твої й батьківський дім твій з тобою мусите нести провину святині; і ти сам і сини твої з тобою мусите нести провину вашого священьства. 
\v 2 Теж і браттє твоє з покоління Левієвого, з покоління батька твого нехай приближується з тобою, щоб вони були при тобі і вслуговували тобі; ти ж і сини твої з тобою, ви служити мете перед наметом свідчення. 
\v 3 Нехай вони роблять службу коло тебе і коло всього намету; тільки до посуду святині і до жертівника нехай не приступають, щоб не померти їм, так їм як і вам. 
\v 4 І будуть вони при тобі і доглядати муть соборного намету при всіх службах в наметі, чужий же не сьміє приближатись до вас. 
\v 5 І будете пильнувати догляду святині і догляду жертівника, щоб не було вже гніва на синів Ізраїля. 
\v 6 Се я сам взяв братів ваших Левітів зміж синів Ізрайлевих; вам подаровано їх про Господа, на послугу при соборному наметі. 
\v 7 Ти ж і сини твої з тобою будете пильнувати священьства вашого у всьому, що належить до жертівника і в середині за завісою, і так робити мете службу; вам передаю як дар службу священьства. Хто ж чужий приближиться, буде переданий смерті. 
\v 8 І рече Господь Аронові: Се передав я тобі догляд моїх жертв підношення. Від усього, що присвячують сини Ізрайлеві, оддав я тобі і синам твоїм, задля священьства вашого, вічну твою частку. 
\v 9 Ось що буде твоє від святих посвятів, що не прийдуть на вогонь: всі дари їх, як всі жертви хлібні, всі жертви за гріх, і всі жертви за провину, що вони приносять їх мені, як великі святощі тобі вони і синам твоїм. 
\v 10 У святому місці їсти меш їх, ввесь музький пол їсти ме їх; святим се мусить бути тобі. 
\v 11 І се буде твоє: возношення дарів їх і всі жертви гойдані синів Ізрайлевих; тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з того віддав я як вічну пайку; всякий чистий в дому твому може їх їсти. 
\v 12 Все найлучче з олії і все найлучче з винограду і зерна, їх первоплоди, що приносять їх Господеві, тобі оддав я їх. 
\v 13 Первоплоди з усього, що родить земля їх, що вони подають їх Господеві, твої будуть; всякий чистий з дому твого може їх їсти. 
\v 14 Усе посвячене в Ізраїлі твоє буде. 
\v 15 Все перворідне від усякого тіла, що приносять Господеві, людина чи із скотини, буде твоє; тільки первородне дитя мусить бути викуплене, і первак із скотини нечистої мусить бути викуплений. 
\v 16 І ті, що треба їх викупити, від одного місяця будуть викупляти їх по твому цінуванню по пять секлів срібла, по секлеві святині, двайцять гер в йому. 
\v 17 Первородного ж бика, або первородного барана чи первородного козла не давати меш викуповувати; присвячені вони. Кровю їх будеш кропити на жертівника і жир їх пускати димом в огняній жертві, про любі пахощі Господеві. 
\v 18 І мясиво їх буде твоїм; як грудина жертви гойданої і як права лопатка, твоє буде воно. 
\v 19 Всі жертви посвятів, що підносять їх сини Ізраїля Господеві, оддав я тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, як віковічну частку; се завіт вічний про тебе й про насіннє твоє з тобою. 
\v 20 І рече Господь Аронові: У землі їх не мати меш жадного насліддя, і частки в тебе не буде між ними. Сам я частка твоя і насліддє твоє серед синів Ізрайлевих. 
\v 21 І се дав я синам Левієвим замість насліддя всі десятини Ізраїля за службу, що вони служать при соборному наметі. 
\v 22 І більш не приступати муть синове Ізрайлеві до соборного намету, щоб не взяти на душу гріха і не померти. 
\v 23 Нехай Левіти служать службу при соборному наметі, і самі несуть гріх їх. Установа віковічня в роди ваші. А серед синів Ізрайлевих не мати муть жадного насліддя; 
\v 24 Бо десятину синів Ізрайлевих, що в жертву приносять Господеві, дав я Левітам як насліддє; тим то сказав я їм, що між синами Ізрайлевими не буде в них насліддя. 
\v 25 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 
\v 26 А до Левітів скажеш так: Коли берете ви від синів Ізрайлевих десятину, що дав я вам як насліддє ваше, так мусите принести жертву возношення Господеві, десятину від десятини. 
\v 27 І полічиться вам жертва возношення вашого, як зерно з току і як достаток винограднього точила. 
\v 28 От же й ви мусите приносити жертву Господеві від усіх десятин ваших, що берете їх від синів Ізраїля і давати мете від всього Аронові священникові жертву возношення про Господа. 
\v 29 Від усього, що принесуть вам, будете давати всяку жертву возношення Господеві, посвяти його з усього, що є найлучче. 
\v 30 І казати меш їм: Коли принесете що найлучче з того, так полічиться Левітам як дохід з току і як дохід з винограднього точила. 
\v 31 І можна вам їсти його в усякому місці, вам самим і домам вашим; бо се вам плата за вашу службу в соборному наметі. 
\v 32 І не буде вам за те гріха, коли що найлучче з того принесете, і не зневажите посвятів синів Ізраїля і не помрете.
\c 19
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові та Аронові: Се установа закону, що заповідав Господь словами: 
\v 2 Скажи синам Ізрайлевим, щоб привели до тебе ялівку руду, без скази, таку що нема хиби на ній, що не було ярмо на ній; 
\v 3 І віддасьте її Елеазарові священникові, і виведе він її геть перед табор, і заколють її перед ним. 
\v 4 І візьме Елеазар священник крові її пальцем своїм, і покропить кровю на передній бік соборного намету сім раз. 
\v 5 І спалють ялівку перед очима його: шкіру її і мясиво її і кров її з гнойом її треба спалити. 
\v 6 І візьме священник дерева кедрового та іссопу й кармазину та й кине в середину поломя, як палити муть ялівку. 
\v 7 І випере священник одіж свою і викупає тіло своє в воді, а потім можна йому ввійти до табору; тільки ж нечистий буде священник до вечора. 
\v 8 І хто палив її, мусить випрати одіж свою в воді, і викупати тіло своє в воді, і буде й він нечистим до вечора. 
\v 9 І збере попіл із ялівки який чистий чоловік, і висипить його за табором на місці чистому; і буде він для громади синів Ізраїля схований про воду очищення, що буде на очищеннє від гріха. 
\v 10 І випрати мусить, хто збірав попіл з ялівки, одіж свою, і буде до вечора нечистим. І буде синам Ізраїля і приходню, що пробуває між ними, віковічною встановою. 
\v 11 Хто доторкнеться мерця, трупа якої людини, нечистий буде сім день. 
\v 12 Мусить очиститись водою сією на третий день, і стане на семий день чистим; а як не очиститься на третій день, так не буде на семий день чистим. 
\v 13 Всякий, хто доторкнеться мерця, трупа якої людини, що вмерла, і не очиститься, той опоганив храмину Господню; викоренитись мусить ся душа з Ізраїля. Водою очищення він не покроплений, тому він нечистий; нечистота його ще на йому. 
\v 14 Се закон про людину, що вмерла в наметі: кожний хто входив в намет, і кожний хто був у наметі, нечистим буде сім день. 
\v 15 І всяка одкрита посудина, на якій нема привязаної покришки, нечистою буде. 
\v 16 І всякій хто в чистому полі торкнеться до вбитого мечем, чи до мерця, чи до костей чоловічих, чи до домовини, буде сім день нечистим. 
\v 17 І возьмуть, про нечистого, попелу із жертви спаленої на очищеннє, і наллють на його води текучої в посудину. 
\v 18 І візьме чистий чоловік гіссопу та й умочить у воду, та й покропить на намет і на всю посудину і на всіх людей, що там будуть, і на того, що торкнувсь до костей, чи до вбитого, чи до мерця, чи до домовини. 
\v 19 І кропити ме чистий на нечистого на третій день і на семий день; і очистить його на семий день; і випере він одіж свою і викупає тіло своє в воді, і стане він чистим увечорі. 
\v 20 Коли ж людина ака стане нечиста і не очиститься, душу таку треба викоренити спроміж громади; бо святиню Господню вона опоганила: водою очищення не покроплено її, нечиста вона. 
\v 21 І буде се в вас установою вічньою. І хто кропить очищаючою водою, мусить випрати одіж свою, і хто приторкнеться до очищаючої води, нечистим буде до вечора. 
\v 22 І все, до чого приторкнеться нечистий, стане нечистим, і хто приторкнувся його, нечистим буде до вечора.
\c 20
\p
\v 1 І прийшли сини Ізрайлеві цілою громадою в степ Зин, первого місяця; і остановився народ в Кадесі; і вмерла там Миряма, і поховано її там. 
\v 2 І не стало води для громади, і зібрались вони проти Мойсея і Арона. 
\v 3 І сварились люде з Мойсейом і з Ароном, мовляючи: Лучче було б нам померти тоді, як померло браттє наше перед Господом! 
\v 4 Та на що привели ви громаду Господню в цей степ, щоб і нам тут погибнути і скотині нашій? 
\v 5 І нащо вивели ви нас із Египту, щоб завести нас у се ледаче врочище? Нема ту ні землі на сійбу, ні смоківниць, ні винограду, ні гранат, і навіть води ніде напитись. 
\v 6 І пійшов Мойсей з Ароном від громади до входу в соборний намет, і впали ниць на лиця свої; і явилась їм слава Господня. 
\v 7 І промовив Господь до Мойсея: кажучи: 
\v 8 Возьми жезло та збери громаду, ти й твій брат Арон, і покличте до скелі перед очима їх; і дасть вона вам воду свою, і виведеш їм воду із скелі, і напоїш громаду й скотину їх. 
\v 9 І взяв Мойсей жезло від лиця Господнього, як він повелів йому. 
\v 10 І зібрали Мойсей та Арон громаду перед скелею; і рече їм: Слухайте ж, ворохобники, чи добудемо з сієї скелі воду про вас? 
\v 11 І підняв Мойсей руку та й вдарив скелю жезлом своїм двічі; і потекло багацько води, і напилась громада й скотина їх. 
\v 12 І рече Господь Мойсейові й Аронові: За те, що не няли ви мені віри, щоб освятити мене в очу синів Ізраїля, за те не приведете ви громади сієї в землю, що я наділив їм. 
\v 13 Се води Мериви, де сварились Ізрайлеві сини з Господом, і він явив їм святість свою. 
\v 14 І післав Мойсей посли з Кадесу до царя Едомського: Так каже твій брат Ізраїль: Ти знаєш усі ті пригоди, що стались нам: 
\v 15 Як батьки наші спустились в Египет і ми жили в Египті довгий час, і що Египтяне заподіяли нам і батькам нашим. 
\v 16 Тоді позвали ми до Господа, і він почув наш голос, і післав ангела та й вивів нас із Египту; і се ми в Кадесі місті, що на краю займища твого. 
\v 17 Дозволь же нам пройти через твою землю! Не будемо йти полями й виноградниками, і не будемо пити води з колодязїв; по царській дорозї перейдемо, не будемо звертати ні на право, ні на ліво, докіль не перейдемо займища твого. 
\v 18 Та відказав йому Едом: Не переходити меш в мене; ато з мечем вийду проти тебе. 
\v 19 І казали йому синове Ізрайлеві: Битим шляхом ми хочемо йти; а коли воду твою пити му я, чи скотина моя, так заплачу тобі за неї; тільки ногами моїми хочу перейти, більш нічого. 
\v 20 І каже: не можна щоб проходити! І вийшов Едом проти його з великим народом і з потужною рукою. 
\v 21 І так не дав Едом Ізраїлеві перейти через займища свої, і звернув Ізраїль на бік від його. 
\v 22 І рушили в дорогу від Кадесу, і прийшли сини Ізрайлеві, цілою громадою, до Ор гори. 
\v 23 І рече Господь Мойсейові та Аронові під Ор-горою, на границях землі Едомової: 
\v 24 Мусить прилучитись Арон до народу свого; бо не має він увійти в землю, що я віддав синам Ізрайлевим за те, що ви противились повелінню мому при водах Мериви. 
\v 25 Возьми Арона та Елеазара, сина його, та й приведи їх на Ор-гору; 
\v 26 І зніми з Арона одіж його та вдягни в неї Елеазара, сина його, і прилучиться Арон і вмре там. 
\v 27 І вчинив Мойсей, як заповідав Господь. І зійшли вони на гору перед очима в усієї громади. 
\v 28 І зняв Мойсей з Арона одіж його, та й одягнув у неї Елеазара, сина його. І вмер Арон на верховині Ор-гори. І спустивсь із гори Мойсей та Елеазар. І побачила вся громада, що вмер Арон, і плакав увесь люд Ізраїльський трийцять день.
\c 21
\p
\v 1 І прочув Канааній, царь Арадський, котрого осада була на полудні, що йде Ізраїль шляхом до Атарима, і став битись з Ізраїльом і позаймав деяких із між їх у полонь. 
\v 2 І зробив обітницю Ізраїль перед Господом кажучи: Коли справді віддаси люд сей в руки мої, так понищу городи їх до нащаду. 
\v 3 І почув Господь голос Ізраїля, і віддав Канааніїв в руки його; і він знищив їх і городи їх. І назвали врочище те Горма\f + \ft Знишеннє\ft*\f*. 
\v 4 І рушили дальше від Ор-гори шляхом до Червоного моря, щоб обминути Едом землю. І впав дух у людей в дорозї. 
\v 5 І почали люде говорити проти Бога і проти Мойсея: Нащо вивели ви нас, щоб нам повмирати в степу? Бо нема хліба і нема води, і опротивіла нам вже тая нікчемна пожива. 
\v 6 І наслав Господь на люд гадюки сарафи, і кусали вони людей; і много люду вимерло в Ізраїлі. 
\v 7 Тоді приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові: 
\v 8 Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим. 
\v 9 І зробив Мойсей гадюку мідяну, та й повісив її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою. 
\v 10 І рушили сини Ізрайлеві в дорогу та й отаборились в Оботі. 
\v 11 І рушили дальше від Обота і стали табором в Іє-Абаримі у степу, що розкинувся перед Моабом на схід соньця. 
\v 12 Звідтам рушили вони та й отаборились над потоком Серед. 
\v 13 А звідтам рушили вони дальше та й отаборились по другім боці Арнона, що в степу, а виходить із займаньщини Аморіїв. Бо Арнон границя Моабова, між Моабіями і Аморіями. 
\v 14 Тим то й сказано в книзї боїв Господніх: 
\v 15 Вагеб у Суфі і потоки Арнона; і злив потоків, що сягає до головного міста Ар, і тече по границі Моаба. 
\v 16 А звідти рушили до Бейеру, се той колодязь, про котрого казав Господь Мойсейові: Збери народ, і дам їм воду. 
\v 17 Заспівав тоді Ізраїль оцю пісню: У гору вода з колодязя! Співайте про його! Колодязь той самі князї копали, дуки з народу, і сам законодавець жезлом пробивали. 
\v 18 А із степу добирались дальше до Маттана. 
\v 19 Із Маттана в Нахалієль, а з Нахалієля до Бамота; 
\v 20 А з Бамота в долину, що на полях Моаба, до верховин гори Пізга, що стремить над дикою полониною. 
\v 21 І післав Ізраїль посли до Сигона, царя Аморійського, кажучи: 
\v 22 Позволь перейти через твою землю! Не будемо звертати на поля і на виноградники, і не будемо пити води з колодязїв; шляхом царським ійти мемо, покіль перейдемо твої займища. 
\v 23 Та не дозволив Сигон Ізрайлеві перейти через займаньщину свою; і зібрав Сигон увесь люд свій, та й вийшов проти Ізраїля в степ, і прийшов у Ягаз та й почав бити на Ізраїля. 
\v 24 І побив його Ізраїль гострим мечем та й заняв його землю, від Арнона до Ябока, до синів Аммонових, Аммонове бо займище було потужне. 
\v 25 І взяв Ізраїль всі городи сі, і почав жити у всіх Аморійських городах, в Гесбоні та й у всіх приналежних містах. 
\v 26 Бо Гесбон був город Сигона, царя Аморійського; а він бивсь із прежнім царем Моабським, і взяв усю землю його до Арнона. 
\v 27 Тим же то у пісьні співають: Ой рушаймо до Гесбона, цареві Сигону город пишний будувати, мурами твердити. 
\v 28 Загорілось у Гесбоні у царя Сигона, і пожер огонь високі замки над Арноном. 
\v 29 Горенько тобі, Моабе! Народе Камосів! Гинеш марно, і втікають сини твої в ростіч; утікають, забувають давню свою славу, дочки ж твої в Аморія у неволі гинуть. 
\v 30 Зруйновали ми осади Гесбон до Дибону, від Нофи огнем спалили села до Медеби. 
\v 31 І осівсь Ізраїль у землі Аморійський. 
\v 32 І післав Мойсей на провідки в город Язер, і взяли вони приналежні оселі його, і вигнав він Аморіїв, що там були. 
\v 33 І повернули вони і пійшли шляхом до Базану. І вийшов Ог, царь Базанський, проти них з усім людом своїм воювати з ними коло Едреї. 
\v 34 І рече Господь до Мойсея: Не лякайся його; бо я віддав в руки твої його й увесь люд його; і чини із ними те, що вчинив із Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гесбоні. 
\v 35 І повбивали вони його і синів його і ввесь люд його, так що не зістався ні один живий із них, та й заняли землю його.
\c 22
\p
\v 1 І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнині Моабський, по другім боці Йордана навпроти Єрихону. 
\v 2 І побачив Балак Зипоренко усе, що заподіяв Ізраїль Аморіям. 
\v 3 І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля. 
\v 4 І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полі. А Балак Зипоренко був тоді царем Моабським. 
\v 5 І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землі синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землі; і укрив він лице землі, та й осівсь проти мене. 
\v 6 Оце ж прийди та проклени мені сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться мені, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде. 
\v 7 І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові. 
\v 8 І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь мені скаже. І зістались князї Моабські в Білеама. 
\v 9 І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде? 
\v 10 І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати мені: 
\v 11 Се люд вийшов із Египту й укрив лице землі. Оце ж прийди, проклени його мені; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх. 
\v 12 І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений. 
\v 13 І встав Білеам уранці і сказав князям Балаковим: Ідіте в землю вашу; бо не схотів Господь мені дозволити ійти з вами. 
\v 14 І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотів Білеам ійти з нами. 
\v 15 Тоді післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше. 
\v 16 І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже ніщо не зупиняє тебе йти до мене: 
\v 17 Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш мені, вчиню; прийди ж, та заклени мені народ той! 
\v 18 І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав мені Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике. 
\v 19 Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись мені, що скаже мені Господь. 
\v 20 І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі. 
\v 21 І встав Білеам вранці, і осідлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими. 
\v 22 І запалав гнів Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослиці своїй і двох молодиків його з ним. 
\v 23 І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руці його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу. 
\v 24 Но ангел став у сутках між виноградниками: стіна з одного боку і стіна з другого боку. 
\v 25 І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стіни і притиснула ногу Білеамові до стіни; і ще раз ударив її. 
\v 26 І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місці, де не було дороги звернути, ні праворуч, ні ліворуч. 
\v 27 І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнівом, і вдарив він ослицю палицею. 
\v 28 І відчинив Господь щелепи в ослиці, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази? 
\v 29 І сказав Білеам до ослиці: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руці, то вбив би я тебе тепер. 
\v 30 І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на світі та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Ні! 
\v 31 Тоді розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руці в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землі; 
\v 32 І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передомною. 
\v 33 І бачила мене ослиця та й звертала оце передомною три рази. Коли б не звертала вона передомною, так нині вбив би я тебе; а зоставив би її живою. 
\v 34 І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежці. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь. 
\v 35 І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими. 
\v 36 І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища. 
\v 37 І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справді не спромігся б ушанувати тебе? 
\v 38 І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що не будь? Слово, що кладе Бог в уста мені, те промовляти му. 
\v 39 І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот. 
\v 40 І приніс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним. 
\v 41 І сталось воно вранці, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.
\c 23
\p
\v 1 І каже Білеам до Балака: Постав мені ту сім жертівників, і наготов мені семеро бичків і семеро баранів. 
\v 2 І вчинив Балак те, що сказав Білеам. І жертвували Балак і Білеам бичка й барана на кожному жертівнику. 
\v 3 І каже Білеам до Балака: Стань коло всепалення твого, а я пійду: може стріне Господь мене, і що покаже він мені, те перекажу тобі. І пійшов на безлісний верх гори. 
\v 4 І стрів Бог Білеама, і він каже до його: Сім жертівників поставив я, і приніс бичка й барана на кожному жертівнику. 
\v 5 І вложив Господь слово в уста Білеамові і промовив: Вернись до Балака і говори так: 
\v 6 І вернувсь він до його; і се стояв він коло всепалення свого, сам він і всі князї Моаба. 
\v 7 І почав він річ свою і промовив: Закликав мене з Арану Балак у гостину, з гір восточніх царь Моабський у свою країну: Прийди, будеш ту Якова клясти-проклинати; прийди, будеш в Ізраїля долю відіймати. 
\v 8 Як я, царю, того зважусь клясти-проклинати, кого Бог сподобив ласки, Господь благодати? 
\v 9 Я на його з гір високих пильно позираю, із верхів очима всюди його проводжаю. Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нікого рідного не має. 
\v 10 Хто Якова та злічив би пісок під ногами? Мирияди Ізраїля хто порахував би? Коли б мені так праведно, як і їм вмирати, я не знаю, чого в світі кращого й бажати. 
\v 11 І каже Балак Білеамові: Що ти вчинив ізо мною? Проклясти вороги мої взяв я тебе, і се ти навіть благословляєш їх! 
\v 12 І відповів той, кажучи: Хиба того, що вложив Господь в уста мені, не годиться мені виявити? 
\v 13 І каже йому Балак: Ходімо зо мною на инше місце, звідкіля мож побачити їх; та тільки тих, що поперед, бачити меш їх, а всіх не побачиш. І проклени мені їх із відтам. 
\v 14 І вивів його на поле сторожі, на верховину Пісги-гори, і поставив там сім жертівників, і приніс бичка й барана на кожному жертівнику. 
\v 15 І каже він Балакові: Стань ту коло всепалення твого, а я піду там на зустріч. 
\v 16 І зустрів Господь Білеама, і вложив слово йому в уста, і рече: Вернись до Балака і так промовляти меш. 
\v 17 І прийшов він до його; і се стоїть він коло всепалення, і князї Моабські з ним. 
\v 18 І каже йому Балак: Що промовив Господь? 
\v 19 І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину! 
\v 20 Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдіяв? Ні, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде. 
\v 21 Звелів він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волі нічим в світі не журився. 
\v 22 Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить. 
\v 23 Вивів люд свій із Египту, визволив з ярма, з неволі, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полі. 
\v 24 На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всі люде скажуть: Бог його воздвигнув. 
\v 25 Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову. 
\v 26 І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй. 
\v 27 І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити. 
\v 28 І каже Балак Білеамові: Ось ходімо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх із відтам. 
\v 29 І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнині пустині. І каже Білеам Балакові: 
\v 30 Вистав мені ту сім жертівників, і приготов мені ту семеро бичків і семеро баранів. 
\v 31 І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.
\c 24
\p
\v 1 І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу. 
\v 2 І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколіннях своїх, і зійшов на його дух Божий. 
\v 3 І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає. 
\v 4 Той рече, хто чув від Бога сі слова пророчі; всемогущого він бачив, і чув серед ночі. 
\v 5 Ой Якове! що за гарні намети у тебе! Ізраїлю! Що за шатра в тебе таборові! 
\v 6 Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх; мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк час надять, ваблять око. 
\v 7 Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насіннє виростало й процьвітало на впокійних водах. Царь його ще переважить і царя Агага; царство його візьме гору над всіма царствами. 
\v 8 Вивів Бог його з Египту, силу однорожу; ворогів всіх пожере він, побє всі народи; поборовши їх потрощить кості в дикім полі; стрілами він повбиває усіх їх запеклих. 
\v 9 Ліг як лев він опочити, хто його розбудить? Благо, хто тобі радіє та благословляє; проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає! 
\v 10 І запалав гнівом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази. 
\v 11 Утікай же до своєї домівки! Хотів я шаною вшанувати тебе; та се вдержав тебе Господь від пошановання. 
\v 12 І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав: 
\v 13 Коли б давав мені Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волі. Що промовить Господь, те й мушу мовляти. 
\v 14 Тепер ж оце йду до мого люду. Ходімо, так виявлю тобі, що робити ме навпослі народ той з твоїм народом. 
\v 15 І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає. 
\v 16 Той, хто чув від Бога слово в ночі, в сновидінні, очі ж мав тоді закриті, а все ж таки бачив. 
\v 17 Бачу його перед віччу, тільки не сьогодні, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусі: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги. Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всім порозбиває. 
\v 18 Буде Едом із Сеїром у гіркій неволі, а Ізраїль добру славу ділами здобуде. 
\v 19 Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить. 
\v 20 Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всіма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнім. 
\v 21 А як побачив Кеніїв, сказав приповідь: Сів ти, Кенію, на скелі нерухомій твердо; 
\v 22 Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю. 
\v 23 Тоді сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на світі буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних! 
\v 24 Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство. 
\v 25 І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівці своїй; Балак теж пійшов своєю дорогою.
\c 25
\p
\v 1 І жив Ізраїль у Ситтимі, і став блудувати люд із дочками Моабовими; 
\v 2 І стали вони кликати люд на жертви богам своїм. 
\v 3 І їв люд і припадав ниць перед богами їх, і прихиливсь Ізраїль до Бааль-Пеора. І запалав Господь гнівом на Ізраїля. 
\v 4 І рече Господь до Мойсея: возьми всі голови людські та й повісь їх Господеві проти соньця, щоб одвернувсь жар гніва Господнього від Ізраїля. 
\v 5 І рече Мойсей суддям Ізрайлевим: Нехай кожен із вас повбиває людей своїх, що прихилились до Бааль-Пеора. 
\v 6 І се прийшов один ізміж синів Ізрайлевих, і привів до братті своєї Мидіянійку, перед очима Мойсея й перед очима всієї громади Ізрайлевої, як вони тоді плакали коло входу в соборний намет. 
\v 7 І побачив Пінегас, син Елеазара, сина Арона священника, і встав ізміж громади, та взяв спіса в руку. 
\v 8 І пійшов він слідом за чоловіком Ізраїльським у середину шатра, та й пробив їх обох, чоловіка Ізраїльського й молодицю крізь животи їх. 
\v 9 І зупинено помір між синами Ізраїля, а було мерців від помору двайцять і чотири тисячі. 
\v 10 І рече Господь до Мойсея: 
\v 11 Пінегас, син Елеазара, сина Арона священника, одвернув ярость мою від синів Ізрайлевих, ревнуючи за мене проміж ними, щоб не я вигубив синів Ізрайлевих в ревності моїй. 
\v 12 Тим же то промов: Се я даю йому завіт мого примиря. 
\v 13 І буде він йому й насінню його після його завітом священства віковічнього за те, що ревнував він за Бога свого, та й спокутував синів Ізрайлевих. 
\v 14 Імя ж чоловіка Ізраїльського погибшого, що проколено його з Мидіянійкою, Зимрій Салусенко, князь батьківського дому Симеоніїв; 
\v 15 На імя ж проколена молодиця Козбія, дочка Зура, голови одного батьківського дому в Мидіяніїв. 
\v 16 І рече Господь Мойсейові: 
\v 17 Ворогуйте з Мидіяніями та й побивайте їх: бо по ворожи поступили вони з вами підступом своїм, затуманюючи вас Пеором і Козбією, дочкою князя Мидіянського, що вбито її під час мору задля Пеора.
\c 26
\p
\v 1 І сталось послі мору, що рече Господь Мойсейові та Елеазарові, синові Арона священника: 
\v 2 Злічи мені всю громаду синів Ізрайлевих від двайцяти років і старше, по їх батьківських домах, усіх здатних до війська в Ізраїлі. 
\v 3 І розмовляли із ними Мойсей та Елеазар священник на поділлю Моаба, над Йорданом, проти Єрихону, і казали вони: 
\v 4 Злічіть усіх від двайцяти років і старше, як заповідав Господь Мойсейові. І се синове Ізрайлеві, що вийшли з Египецької землі: 
\v 5 Рубен, первенець Ізраїлів. Сини Рубенові: Ганох, від його родина Ганохіїв; Паллу, від його родина Паллуїв; 
\v 6 Гезрон, від його родина Гезроніїв; Кармій, від його родина Карміїв. 
\v 7 Се родини Рубеніїв. І було перелічених їх сорок і три тисячі сімсот і трийцять. 
\v 8 А сини Палуєві: Еліаб. 
\v 9 А сини Еліабові: Немуїль і Датан і Абирам; се ті покликані в громаду, що ворохобились проти Мойсея і Арона в роті Корага, як нарікали на Господа. 
\v 10 Но роззявила земля пельку свою та й проглинула їх з Корагом, як погибла рота ся, що пожерло поломя їх: двісті і пятьдесять чоловіка; і стали вони знамям. 
\v 11 Сини ж Корагові не погибли. 
\v 12 Синове Симеонові по родинах їх: 
\v 13 Немуїль, від його родина Немуйліїв; Ямин, від його родина Яминіїв; Яхин, від його родина Яхиїїв; Зерах, від його родина Зерахіїв; Саул, від його родина Сауйліїв. 
\v 14 Се родини Симеоніїв: двайцять дві тисячі і двісті. 
\v 15 Сини Гадові по родинах їх: Зефон, від його родина Зефоніїв; Гаггій, від його родина Гаггіїв; Шуній, від його родина Шуніїв. 
\v 16 Осній, від його родина Осніїв; Ерій, від його родина Еріїв, 
\v 17 Арод, від його родина Ародіїв; Аремій, від його родина Ареміїв. 
\v 18 Се родини Гадові по перелічених їх: сорок тисяч і пятьсот. 
\v 19 Сини Юдині: Гер та Онан; та померли Гер і Онан в Канаан землі. 
\v 20 І були Юдині сини по родинах їх: Шела, від його родина Шеланіїв. 
\v 21 Перез, від його родина Перезіїв; Зерах, від його родина Зерахіїв. І були сини Перезові: Гезрон, від його родина Гезроніїв; Гамуль, від його родина Гамуліїв. 
\v 22 Се родини Юди, по перелічених їх: сімдесять шість тисяч і пятьсот. 
\v 23 Синове Іссахарові по родинах їх: Тола, від його родина Толаїв; Пува, від його родина Пуваїв: 
\v 24 Яшуб, від його родина Яшубіїв; Симрон, від його родина Симроніїв; 
\v 25 Се родини Іссахарові, по перелічених їх: шістьдесять чотири тисячі і триста. 
\v 26 Синове Зебулонові по родинах їх: Серед, від його родина Середіїв; Елон, від його родина Елоніїв; Яхлеїль, від його родина Яхлеілів. 
\v 27 Се родини Зебулоніїв, по перелічених їх: шістьдесять тисяч і пятьсот. 
\v 28 Синове Йосифові, по родинах їх: Манассій і Ефраїм. 
\v 29 Синове Манасієві: Макир, від його родина Макиріїв, а Макир появив Гілеада; Гілеад, від його родина Гілеадіїв. 
\v 30 Се синове Гілеадові: Їезер, від його родина Їезріїв; Гелек, від його родина Гелекіїв. 
\v 31 Асриїль, від його родина Асрийліїв, і Сихем, від його родина Сихеміїв; 
\v 32 Шемида, від його родина Шемидіїв; Гефер, від його родина Геферіїв. 
\v 33 У Зелофада ж Геференка не було синів; а імена дочок Зелофадових: Махля і Ноя, Хогля, Милка і Тирза. 
\v 34 Се родини Манассієві, а перелічених їх було: пятьдесять дві тисячі і сімсот. 
\v 35 Се синове Ефраїмові по родинах їх: Шутелах, від його родина Шутеляхіїв; Бекер, від його родина Бекеріїв; Тахана, від його родина Таханіїв. 
\v 36 А се сини Шутеляхові: Еран, від його родина Ераніїв. 
\v 37 Се родини синів Ефраїмових по перелічених їх: трийцять дві тисячі і пятьсот. Се сини Йосифові по родинах їх: 
\v 38 Синове Беняминові по родинах їх: Бела, від його родина Белаїв; Ашбель, від його родина Ашбеліїв; Ахирам, від його родина Ахираміїв; 
\v 39 Сефуфам, від його родина Сефуфаміїв; Гуфам, від його родина Гуфаміїв. 
\v 40 А сини в Бели були Ард і Нааман. Від Арда родина Ардіїв; від Наамана родина Нааманіїв. 
\v 41 Се синове Беняминові по родинах їх, а перелічених їх сорок пять тисяч і шістьсот. 
\v 42 Се синове Данові по родинах їх: Шухам, від його родина Шухаміїв. Се родина Данова по родинах їх. 
\v 43 Усіх родин Шухаміїв по перелічених їх: шістьдесять чотири тисячі і чотириста. 
\v 44 Синове Ассерові по родинах їх: Їмна, від його родина Їмніїв; Їтва, від його родина Їтвіїв; Берія, від його родина Беріїв. 
\v 45 Від синів Берії: Гебер, від його родина Гебріїв; Малкиїль, від його родина Малкиїлів. 
\v 46 А імя дочки Ассерової було Сераха. 
\v 47 Се родини синів Ассерових по перелічених їх: пятьдесять три тисячі і чотириста. 
\v 48 Синове Нефталієві по родинах їх: Яхзеїль, від його родина Яхзеїлів; Гуній, від його родина Гуніїв; 
\v 49 Езер, від його родина Езеріїв, Шіллем, від його родина Шіллеміїв. 
\v 50 Се родини Нафталієві, і перелічених їх було сорок пять тисяч і чотириста. 
\v 51 Се перелічені сини Ізрайлеві: шістьсот одна тисяча сімсот і трийцять. 
\v 52 І рече Господь Мойсейові: 
\v 53 Між тими поділена мусить бути земля в насліддє, по лічбі імен. 
\v 54 У кого богацько душ, побільшиш насліддє його, а в кого мало душ, поменьшиш насліддє його; кожному, дивлючись по перелічених його, наділиш насліддє його. 
\v 55 Тілько ж по жеребу буде розділена земля; по батьківських іменах наслідувати муть її. 
\v 56 Як випаде жереб, буде уділене кожному насліддє його, чи велике чи мале воно. 
\v 57 А се перелічені Левіти по родинах їх: Від Герзона родина Герзоніїв; від Кегата родина Кегатіїв; 
\v 58 Від Мерарія родина Мераріїв. Се родини Левітів: родина Либніїв, родина Геброніїв, родина Махліїв, родина Мушліїв, родина Коргіїв. А Кегат появив Амрама. 
\v 59 А жінка Амрамова була на імя Йокебеда, дочка Левієва, що зродила Левієві в Египті. І породила вона Амрамові Арона й Мойсея, та Миряму, сестру їх. 
\v 60 Аронові ж родились Надаб і Абигуй, Елеазар та Ітамар. 
\v 61 І померли Надаб і Абигуй, як приносили чужий вогонь перед Господом. 
\v 62 І було їх перелічених двайцять і три тисячі, ввесь музький пол від одномісячних і старше; не перелічив же їх між синами Ізрайлевими, бо не дано їм насліддя між синами Ізрайлевими. 
\v 63 Се ті, що перелічили їх Мойсей та Елеазар при Йордані, проти Єрихону. 
\v 64 Та між сими не було ні одного чоловіка з тих, що були перелічені від Мойсея та Арона священника, як перелічували вони сини Ізраїля в Синайському степу. 
\v 65 Про них бо сказав Господь Мойсейові: Смертю помруть вони в степу, і не зістанеться з їх ні чоловіка, окрім Калеба Єфуненка та Йозея Нуненка.
\c 27
\p
\v 1 І приступили дочки Зелофхада, сина Гефера, сина Гілеада, сина Макіри, сина Манассії, із родини Манассії, сина Йосифа, і се імена дочок його: Махля, Ноя та Хогля, та Милка та Тирза. 
\v 2 І стали вони перед Мойсейом та Єлеазаром священником і перед князями й перед усією громадою, коло входу в соборний намет, і промовили: 
\v 3 Батько наш умер у степу, хоть і не було його між ротою, що зібралась проти Господа в роті Кораговій, та за свій гріх вмер він; синів же у його не було. 
\v 4 Чому ж би мало пропасти імя панотця нашого з роду його за те, що нема сина в його? Дай нам власність між братами батька нашого! 
\v 5 І приніс Мойсей справу їх перед Господа. 
\v 6 І рече Господь Мойсейові: 
\v 7 Праведно дочки Зелофхадові говорять; треба ж тобі наділити їм наслідню державу між братами батька їх і нехай перейде на них батьківщина їх. 
\v 8 А синам Ізраїля казати меш: Коли вмер чоловік і нема в його сина, так мусите перевести насліддє його на дочку його. 
\v 9 А коли нема в його дочки, так оддасьте насліддє його братові його. 
\v 10 А коли нема в його братів, так оддасьте насліддє його батьковим братам його. 
\v 11 А коли нема братів у батька його, так оддасьте насліддє родичові його, найближшому в родині його, і держати ме його він. І буде се синам Ізрайлевим правосудня установа, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 12 І рече Господь Мойсейові: Ізійди на Абарім гору, і побачиш землю, що я наділив синам Ізрайлевим. 
\v 13 І як побачиш, так прилучишся до народу твого, як прилучивсь Арон, твій брат; 
\v 14 Бо збунтувались ви проти слова мого в Зин степу, в час сварки громадської, щоб явити святость мою перед очима їх (се єсть при водах Мериви, у Кадесі, в Зин степу). 
\v 15 І промовив Мойсей до Господа, кажучи: 
\v 16 Господе, Боже духів усякого тіла, постав над громадою чоловіка, 
\v 17 Щоб виходив і ввіходив перед ними, і щоб виводив їх і вводив їх, щоб не була громада Господня, як отара, що нема в неї пастуха. 
\v 18 І рече Господь Мойсейові: Возьми собі Йозея Нуненка; чоловіка, в котрого дух, і положи на його руку твою; і постав його перед Єлеазаром священником і перед усією громадою. 
\v 19 І дай йому повоління перед очима їх. 
\v 20 І уділи йому достойньства свого, щоб корилась йому вся громада синів Ізрайлевих. 
\v 21 І нехай стане він перед Єлеазаром священником, а той питати ме за його про суд урім\f + \ft Світло, 2 Кн. Мойсея 28, 30.\ft*\f* перед Господом. По слову його вони виходити муть і по слову його ввіходити муть, він сам і всі сини Ізрайлеві з ним, уся громада. 
\v 22 І вчинив Мойсей, як заповідав йому Господь, і взяв Йозея і поставив його перед Єлеазаром священником і перед усією громадою; і положив руки на його і передав йому повеління, як заповідав Господь через Мойсея.
\c 28
\p
\v 1 І промовив Господь до Мойсея: 
\v 2 Повели синам Ізрайлевим і скажи їм: Приноси мої, хліб мій, на огняні жертви мої, на любі пахощі мої мусите проносити мені у призначений час. 
\v 3 І скажи їм: Ось які огняні жертви маєте приносити Господеві: двоє ягнят перволітних без скази, щодня, як повсячасне всепаленнє. 
\v 4 Одно ягня принесеш уранці, а друге ягня принесеш між двома вечорами; 
\v 5 А як хлібну жертву, одну десятину ефи муки пшеничної, перемішаної з четвертиною гіна олії забиваної. 
\v 6 Повсячасне всепаленнє, що установлено його на Синай горі про любі пахощі, огняна жертва Господеві. 
\v 7 А як жертву ливну четвертину гіна про одно ягня. У святині мусиш приносити Господеві жертву ливну з кріпкого напитку. 
\v 8 А ягня друге принесеш між двома вечорами; хлібну і ливну жертву як вранці принесеш до того, огняну жертву любих Господеві пахощів. 
\v 9 А в день субітний двоє ягнят без скази і дві десятини муки пшеничної, перемішаної з олією, та жертву ливну до того. 
\v 10 Се всепаленнє в день субітній, що суботи, опріч всепалення повсячасного і його жертви ливної. 
\v 11 А як настає ваш місяць, приносити мете на всепаленнє Господеві: двоє бичків та одного барана, семеро ягнят перволітків без скази; 
\v 12 А до кожного бичка три десятини муки пшеничної, перемішаної з олією як хлібну жертву; а до одного барана дві десятини муки пшеничної, перемішаної з олією, як жертву ливну; 
\v 13 І до кожного ягняті по десятині муки пшеничної, перемішаної з олією, як хлібну жертву. Се всепаленнє, любі пахощі, огняня жертва Господеві. 
\v 14 А їх жертви ливні: пів гіна до одного бичка, і третина гіна до одного барана, а четвертина гіна до ягняті. Се всепаленнє новомісячне, по всі місяці року. 
\v 15 І козла одного на жертву за гріх приносити муть Господеві, опріч всепалення повсячасного з возливаннєм його. 
\v 16 А первого місяця, на чотирнайцятий день місяця паска Господеві; 
\v 17 А на пятнайцятий день того місяця свято; сім день опрісноки треба їсти, 
\v 18 На первий день будуть святі збори у вас, і ніякого діла робочого не робити мете. 
\v 19 А будете приносити жертву огняну, всепаленнє Господеві: двоє бичків, та одного барана, та семеро ягнят перволітків; без скази мусять у вас бути; 
\v 20 А як жертву хлібну до них: муки пшеничної перемішаної з олією, три десятини ефи на одного бичка і дві десятини на барана; 
\v 21 По десятині принесете на кожне з сімох ягнят. 
\v 22 І козла одного про жертву за гріх на спокутуваннє за вас. 
\v 23 Опріч всепалення ранішного, повсячасної жертви огняної, приносити мете се. 
\v 24 Се будете приносити через сім день; як хліб огняної жертви, пахощі любі Господеві; опріч всепалення повсячасного будете приносити се вкупі з жертвою ливною. 
\v 25 А на семий день будуть святі збори в вас: і жадної роботи не робити мете. 
\v 26 І в день первеньців, як приносите нову хлібну жертву Господеві, послі вашого свята однотижневого будуть святі збори в вас; жадної роботи не робіть. 
\v 27 І принесете всепаленнє на любі пахощі Господеві: двоє бичків, одного барана, семеро ягнят перволітків; 
\v 28 І жертву хлібну до них: муки пшеничної перемішаної з олією три десятини ефи на одного бичка, дві десятини на одного барана, 
\v 29 По десятині на кожне з сімох ягнят; 
\v 30 Одного козла на спокутованнє за вас. 
\v 31 Опріч всепалення повсячасного вкупі з хлібною і ливною жертвою будете приносити їх, без скази будуть вони в вас.
\c 29
\p
\v 1 І в місяці семому, на первий день місяця того, мусять святі збори в вас бути. Ніякого діла робочого не робіть; день гучних труб буде се в вас. 
\v 2 І будете приносити всепаленнє на любі пахощі Господеві: одного бичка, одного барана, семеро ягнят перволітків без скази, 
\v 3 І хлібну жертву до них: муки пшеничної перемішаної з олією три десятини на бичка, дві десятини на барана, 
\v 4 І одну десятину на кожне із сімох ягнят; 
\v 5 Та одного козла на жертву за гріх, на спокутованнє за вас, 
\v 6 Окрім всепалення місячного з хлібним даром його та окрім всепалення повсячасного з хлібним даром його, по установі, на любі пахощі, огняна жертва Господеві. 
\v 7 А на девятий день, того семого місяця будуть святі збори в вас, і будете впокорювати душі ваші; ніякої роботи не робіть. 
\v 8 А принесіть всепаленнє Господеві, любі пахощі: одного бичка, одного барана, семеро ягнят перволітків; без скази мусять вони бути в вас. 
\v 9 А як хлібний дар до них: муки пшеничної, перемішаної з олією три десятини ефи до бичка, дві десятини до барана одного, 
\v 10 По десятині до кожного ягняти з сімох ягнят; 
\v 11 Одного козла на жертву за гріх; опріч жертви на спокутуваннє і повсячасного всепалення з хлібними і ливними дарами їх. 
\v 12 І на пятнайцятий день семого місяця мусять святі збори в вас бути. Не будете робити ніякого діла робочого, а мусите святкувати свято Господеві сім день. 
\v 13 І принесете первого дня всепаленнє, огняну жертву любих пахощів Господеві: тринайцять бичків, двох баранів, ягнят перволітків чотирнайцятеро; без скази мусять вони бути. 
\v 14 А як хлібний дар до них: муки пшеничної, перемішаної з олією три десятини ефи до кожного бичка, дві десятини до кожного з двох баранів, 
\v 15 По десятині до кожного із чотирнайцятеро ягнят; 
\v 16 І козла одного як жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлібним і ливним даром до його. 
\v 17 І на другий день: дванайцятеро бичків, двох баранів, чотирнайцятеро ягнят перволітків без скази, 
\v 18 З дарами хлібними і ливними до бичків, до баранів і до ягнят по лічбі їх, по установі; 
\v 19 І козла одного про жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлібним і ливним даром до його. 
\v 20 І на третій день: бичків одинайцятеро, баранів двох, ягнят перволітків без скази чотирнайцятеро, 
\v 21 З хлібним і ливним даром до бичків, до баранів і до ягнят по лічбі їх, по установі; 
\v 22 Та козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення з його даром хлібним і ливним. 
\v 23 На четвертий день: бичків десять, баранів двох, ягнят перволітків без скази чотирнайцятеро, 
\v 24 З їх даром хлібним і ливним до бичків, до баранів і до ягнят, по лічбі їх, по установі; 
\v 25 Та козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з його даром хлібним і ливним. 
\v 26 На пятий день: бичків девятеро, баранів двох, ягнят перволітків без скази чотирнайцятеро, 
\v 27 З хлібними і ливними дарами їх до бичків, до баранів і до ягнят, по лічбі їх, по установі; 
\v 28 І козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з його даром хлібним і ливним. 
\v 29 В шестий день: бичків восьмеро, баранів двох, ягнят перволітків без скази чотирнайцятеро, 
\v 30 З їх дарами хлібними і ливними до бичків, до баранів і до ягнят, по лічбі їх, по установі; 
\v 31 І козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлібним і ливним даром до його. 
\v 32 І на семий день: бичків семеро, баранів двох, ягнят перволітків без скази чотирнайцятеро, 
\v 33 І хлібні і ливні дари до них, до бичків, до баранів і до ягнят, по лічбі їх, по установі; 
\v 34 Та козла одного на жертву за гріх, з даром до його хлібним і ливним. 
\v 35 На восьмий день святочні збори мусять бути в вас. Ніякого діла не будете робити. 
\v 36 Будете ж приносити на всепаленнє, огняну жертву про пахощі любі Господеві: бичка одного, барана одного, ягнят перволітків без скази семеро, 
\v 37 З даром хлібним і ливним до них, до бичків, до баранів і до ягнят, по лічбі їх, по установі; 
\v 38 Та козла одного на жертву за гріх, опріч повсячасного всепалення і дарів хлібних і ливних до його. 
\v 39 Се будете приносити Господеві у свята ваші окрім обітниць ваших і окрім добровільних приносів ваших на всепаленнє і на жертву ливну і мирну. 
\v 40 І повелів Мойсей синам Ізрайлевим усе, як заповідав Господь Мойсейові.
\c 30
\p
\v 1 І промовив Мойсей до голов поколінь синів Ізрайлевих: 
\v 2 От що заповідав Господь: Коли чоловік шлюбував обітницю Господеві, чи поклявся клятьбою, взяти обовязок на душу свою, то не можна йому ломити слова свого, а мусить чинити після того, що вийшло з уст його. 
\v 3 А коли жінка шлюбує обитницю Господеві, і возьме обовязок в домі батька свого, дівуючи, 
\v 4 І батько чує обітницю її, або обовязок її, що взяла його на душу свою, та й промовчить проти неї, так буде важна обітниця її, і важний обовязок її, який вона взяла на душу свою. 
\v 5 Коли ж заборонить їй отець її того ж дня, як почув, то всі обітниці її і всі обовязки її, які взяла на душу свою, не будуть важні; Господь простить їй, бо заборонив їй батько її. 
\v 6 Як же вона замужна і зробить обітницю, чи то скаже що небудь не роздумавши, і звяже душу свою, 
\v 7 А чоловік її почує, та й не озветься проти того в той день, як почує се, так її обітниці будуть важні, і обовязки її, що взяла їх на душу свою, будуть важні. 
\v 8 Коли ж чоловік її заборонить їй того ж дня, як почує се, то знівечив він обітницю її, що на їй, і нерозважне слово усть її, що ним звязала вона душу свою; і Господь простить їй. 
\v 9 Як вдова вона або розвідка, то всяка обітниця, якою звязала вона душу свою, мусить бути важною для неї. 
\v 10 Як же вона у господі чоловіка свого зробила обітницю, або клятьбою взяла обовязок на душу свою, 
\v 11 І як почув чоловік її, та й промовчав, не заборонив їй, так мусять бути важні всі обітниці її, і всякий обовязок, що взяла його вона на душу свою, буде важний. 
\v 12 Коли ж чоловік її знівечит їх того дня, як почув їх, то всі обітниці й обовязки душі її, що вийшли з уст її, не важні; чоловік її знівечив їх, і Господь простить їй. 
\v 13 Всяку обітницю і всякий обовязок клятьби для впокорювання душі може чоловік її удобрити, і може знівечити. 
\v 14 Коли ж мовчав чоловік її з дня на день, то він пристав на всі обітниці її або на всі зʼобовязання її, що на ній; він одобрив їх, бо мовчав у той день, як почув їх. 
\v 15 Коли ж він знівечить їх після того, як, почувши їх, мовчав, так нести ме він гріх її. 
\v 16 Се встанови, що повелів Господь Мойсейові про справи між чоловіком і жінкою, між батьком і дочкою за її дівування в батьковій господі.
\c 31
\p
\v 1 І промовив Господь до Мойсея кажучи: 
\v 2 Помстись на Мидіяніях за синів Ізрайлевих; тоді прилучиш ся до предків твоїх. 
\v 3 І промовив Мойсей до люду словами: Оружіть людей зміж вас на війну, щоб ійти їм на Мидіянія, сповнити помсту Господню на Мидіянієві. 
\v 4 По тисячі чоловіка з одного покоління, від усіх поколінь Ізрайлевих вишлете і поставите до війська. 
\v 5 І вибрали зміж тисячей Ізраїля по тисячі чоловіка з кожного покоління, дванайцять тисяч оружних на війну. 
\v 6 І вислав їх Мойсей, по тисячі з кожного покоління, на війну, їх і Пінегаса Єлеазаренка, священника, на війну; а посуди святині і труби для трівоги були в його руках. 
\v 7 І почали вони бити Мидіяна, як заповідав Господь Мойсейові, та й повбивали ввесь музький пол. 
\v 8 І вбили вони опріч инших вбитих царів Мидіяна: Евія і опріч инших Рекема і Зура і Гура і Реба, пятьох царів Мидіянських; так само Білеама Бейоренка вбили мечем. 
\v 9 І сини Ізраїля позаймали в полонь все жіноцтво Мидіянське і дітвору їх, і забрали здобичу, скотину їх і всі отари їх, і всі достатки їх; 
\v 10 А всі міста їх, по займаньщинах їх, і всі оселі їх пустили на пожар. 
\v 11 І взяли всю здобич і все награбоване, людей і скотину, 
\v 12 Та й привели бранців і награблене і здобич до Мойсея і до Елеазара священника, і до громади синів Ізраїля у табір, на поділлє Моабське, що на Йордані, проти Єрихона. 
\v 13 І вийшли Мойсей та Єлеазар священник і всі князї громадські назустріч їм перед табором. 
\v 14 І розгнівився Мойсей на воєводів та на тисячників і на сотників, що з війни вернулись; 
\v 15 І каже до них Мойсей: Про що ви зоставили живими все жіноцтво? 
\v 16 Се ж вони були по раді Білеама принадою синам Ізрайлевим, щоб вони вчинили зраду проти Господа, задля Пейора, через що й був помір у громаді Господній. 
\v 17 Оце ж повбивайте всіх дітей музького полу, і все жіноцтво, що пізнало мужчину, злігшись, також повбивайте. 
\v 18 Всіх же дітей жіночого полу, дівчат, що не пізнали ложа з чоловіком, позоставляйте живими для себе. 
\v 19 А ви самі пробудете поза табором сім день, кожен, хто вбив чоловіка і кожен, хто приторкнувсь до вбитого, всі ви очиститесь в третій день і в семий день, ви і полоняни ваші, 
\v 20 Мусите ви очистити і всяку одіж і всяку посудину шкіряну, і всяку роботу з козиної шерсті і всяку посудину деревяну. 
\v 21 І сказав Єлеазар священник до всіх людей військових, що ходили на війну: Се установа закону, що заповідав Господь Мойсейові: 
\v 22 Тільки золото й срібло, мідь, зелізо, цина й олово, 
\v 23 Усе що держиться в огні, мусите проводити через огонь, щоб стало чистим; а все таки мусите його водою очищення від гріха очистити; а все, що не видержить в огні, проведете через воду. 
\v 24 І повипираєте одіж свою в семий день, і станете чистими, а тоді ввійдете до табору. 
\v 25 І промовив Господь до Мойсея словами: 
\v 26 Перелічи здобичу, людей і скотину, ти і Єлеазар священник і голови родин всієї громади; 
\v 27 Та й поділіть здобичу по половині між тими, що воювали, і всією громадою. 
\v 28 І возьми данину для Господа від тих, що становились у військові лави: одну душу із пятьсот, з людей та з буйної скотини та з ослів та з дрібної скотини; 
\v 29 Із їх половини возьмеш се та й оддаси Єлеазарові священникові як жертву возношення Господеві. 
\v 30 А з половини, що дістанеться синам Ізрайлевим, возьмеш одну душу із пятьдесять, із людей, та з буйної скотини, та з ослів, та з дрібної скотини, з усякої скотини; і віддаси Левітам, що доглядають храмини Господньої. 
\v 31 І вчинили Мойсей та Єлеазар священник так, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 32 І була добич, оставшаяся від захопленого, що захопив люд військовий, така: дрібної скотини шістьсот і сімдесять і пять тисяч, 
\v 33 А буйної скотини сімдесять і дві тисячі, 
\v 34 А ослів шістьдесять і одна тисяча; 
\v 35 Що ж до душ людських, то було дівчат, що не знали ложа мужнього, всіх, трийцять і дві тисячі душ. 
\v 36 А друга половина, пай тих, що стояли у військових лавах, була по переліченю така: дрібної скотини триста трийцять сім тисяч і пятьсот. 
\v 37 А данина для Господа з дрібної скотини була: шістьсот сімдесять і пять штук; 
\v 38 А буйної скотини було трийцять і шість тисяч, з того данина для Господа була: сімдесять і дві штуки; 
\v 39 А ослів було трийцять тисяч і пятьсот, а данина для Господа з них шістьдесять і одна штука; 
\v 40 Душ же людських було шіснайцять тисяч, а з них данина для Господа трийцять і дві душі. 
\v 41 І віддав Мойсей Єлеазарові, священникові, данину на жертву возношення Господеві, як повелів Господь Мойсейові. 
\v 42 А з половини, що випала синам Ізрайлевим, що відділив Мойсей від другої половини, що була для людей військових, 
\v 43 Була ж половина, що випала для громади, така: триста трийцять сім тисяч і пятьсот штук малої скотини, 
\v 44 Та буйної скотини: трийцять і шість тисяч, 
\v 45 Та ослів: трийцять тисяч і пятьсот, 
\v 46 Та й душ людьких: шіснайцять тисяч душ. 
\v 47 А з половини, що випала синам Ізрайлевим, взяв Мойсей одну душу із пятьдесять, із людей та із скотини, та й віддав Левітам, що доглядали храмини Господньої; так як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 48 І приступили до Мойсея воєводи та тисячники та сотники, та й промовили до Мойсея: 
\v 49 Слуги твої перелічили військових людей, що поручені нам, і не бракує з нас ні одного чоловіка: 
\v 50 І оце ж приносимо ми приніс Господеві, що хто знайшов із золотих річей: обручки, ланьцюжки, перстені, сережки й намиста, щоб відправити за душі наші покуту перед Господом. 
\v 51 І взяли в них Мойсей та Єлеазар священник золото всілякої штучної роботи. 
\v 52 І було всього золота, принесеного в жертву возношення Господеві шістьдесять тисяч сімсот і пятьдесять секлів, від тисячників і від сотників. 
\v 53 Люде ж військові грабили кожен для себе. 
\v 54 І взяли Мойсей та Єлеазар священник золото у тисячників і сотників, і внесли його в соборний намет, як спомин від синів Ізраїля перед Господом.
\c 32
\p
\v 1 Було ж в синів Рубена і в синів Гада буйної скотини багато, велика тьма; і бачили вони, що Язер земля і Гілеад земля як раз годяться про скотину. 
\v 2 І прийшли синове Гадові й синове Рубенові, та й промовили до Мойсея і Єлеазара священника й до князїв громадських так: 
\v 3 Атарот та Дибон та Язер та Нимра та Гесбон та Єлале та Себам та Небо та Бейон, 
\v 4 Земля, що побив Господь перед громадою Ізрайлевою, се земля про скотину. 
\v 5 І сказали вони: Коли знайшли ми ласку в очах твоїх, оддай сю землю слугам твоїм у державу, не переводь нас через Йордан. 
\v 6 І каже Мойсей синам Гадовим та синам Рубеновим: Так браттє ваше пійде на війну, а ви ту зостанетесь? 
\v 7 Чого ж одхиляєте ви серце синів Ізрайлевих, щоб перейти в он тую землю, що наділив їм Господь? 
\v 8 Так зробили батьки ваші, як я посилав їх у Кадес-Барнеа, розгледіти землю: 
\v 9 Вони добрались до долини Эсколя і розглянули землю; а потім відхилили вони серце синів Ізраїля, щоб вони не йшли в землю, що наділив їм Господь. 
\v 10 І запалав Господь гнівом того часу і поклявся словами: 
\v 11 Люде ті, що вийшли з Египту, від двайцяти років і старше, не побачять землі, що про неї я клявся Авраамові, та Ізаакові та Яковові, бо не зовсім слухали вони мене. 
\v 12 Окрім Калеба, сина Ефуна Кенизїя та Йозея Нуненка; сі бо завсіди ійшли слідом за Господом. 
\v 13 І запалав Господь гнівом проти Ізраїля, і допустив, щоб він блукав по степу сорок років, аж поки не вимерло все кодло, що коїло ледарство перед очима Господа. 
\v 14 І се постали ви намість батьків ваших, одріддє грішників, щоб іще побільшити лютість гніва Господнього на Ізраїля. 
\v 15 Коли ж ви одвернетесь від його, так держати ме сей нарід ще довше у степу, і погубите ви увесь нарід сей. 
\v 16 І приступили вони до його та й промовляли: Побудуємо тут кошарі для стад наших і міста про дітвору нашу; 
\v 17 А самі чим швидче узброїмось та й рушимо поперед синів Ізрайлевих, аж приведемо їх на займища їх; а діти наші остануться в утверджених містах задля осадників країни сієї. 
\v 18 Не вернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїлевих не дістане насліддя свого. 
\v 19 Бо не хочемо ділити з ними насліддя по другім боці Йордані, тим що досталось нам насліддє наше по сім боці Йордані, на схід соньця. 
\v 20 І каже їм Мойсей: Коли так зробите се діло, коли узброїтесь на війну перед Господом, 
\v 21 І всі між вами, що узброєні, пійдуть перед Господом за Йордань, покіль він не прожене ворогів своїх перед собою, 
\v 22 І впокорена буде земля Господеві, а ви тоді вернетесь, то будете безвинні перед Господом і перед Ізраїльом; і буде земля ся власностю вашою перед Господом. 
\v 23 А коли так не вчините, то согрішили ви проти Господа; і знайте, що гріх ваш знайде вас. 
\v 24 Будуйте собі міста про малечу вашу і кошарі про дрібну скотину вашу, та справдіте, що вийшло з уст ваших. 
\v 25 І промовили сини Гадові і сини Рубенові до Мойсея так: Слуги твої вчинять, що добродій наш повелів нам. 
\v 26 Малеча наша, жени наші, стада наші й уся наша скотина будуть там, у городах Гілеада; 
\v 27 Твої ж слуги, усі на війну узброєні, пійдуть перед Господом на війну, як добродій мій промовив. 
\v 28 І повелів про них Мойсей Єлеазарові, священникові, та Йозейові Нуненкові, та головам батькових поколінь Ізраїля; 
\v 29 І каже до них Мойсей: Коли всі узброєні сини Гадові і сини Рубенові перейдуть з вами перед Господом через Йордань, і впокорена буде земля ся перед вами, так оддасьте їм у державу Гілеад землю; 
\v 30 Коли ж не узброєні перейдуть вони з вами, тоді нехай оселяться між вами в Канаан землі. 
\v 31 І відповіли синове Гадові та синове Рубенові кажучи: Як казав Господь слугам твоїм, так зробимо. 
\v 32 Перейдемо узброєні перед Господом у Канаан землю, а наша наслідня держава нехай по сім боці Йордані буде. 
\v 33 І наділив їм Мойсей, синам Гадовим та синам Рубеновим та половині покоління Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморіїв, та царство Ога, царя Базанського, землю з городами її, у всіх границях її, міста по всій країні. 
\v 34 І побудували сини Гадові: Дибон да Атарот та Ароер, 
\v 35 Та Атарот-Шофан, та Язер, та Йогбега, 
\v 36 Бет-Нимра і Бет-Гаран, утверджені міста і кошарі для дрібної скотини. 
\v 37 А сини Рубенові побудували: Гезбон та Єлале та Кирятаїм, 
\v 38 Та Небо та Бааль-Меон, перемінивши їх імена, та Сибму; і подавали нові прізвища містам, що побудували. 
\v 39 Сини ж Макіра Манассеєнка двинули на Гілеад і заняли його; і прогнали Аморіїв, що жили там. 
\v 40 І наділив Мойсей Макірові Манассеєнкові Гілеад; і він осівся там. 
\v 41 Яір же Манассієнко пійшов і заняв села їх та й назвав їх Яїровими селами. 
\v 42 А Нобах двинув і заняв Кенат і займища його та й назвав його своїм імям Нобах.
\c 33
\p
\v 1 Се шляхи синів Ізрайлевих, що вийшли з Египецької землі з полками своїми, під приводом Мойсейовим та Ароновим. 
\v 2 А Мойсей позаписував виходи їх по шляхах їх, як заповідав Господь. І се шляхи їх по виходах їх: 
\v 3 Рушили вони з Раємзесу в первому місяці на пятнайцятий день первого місяця. На другий день після паски вийшли сини Ізраїля під сильною рукою, перед очима всіх Египтян. 
\v 4 А Египтяне ховали первенців своїх, що побив Господь між ними; і звершив Господь суд над богами їх. 
\v 5 І рушили сини Ізрайлеві від Раємзеса та й отаборились у Суккоті. 
\v 6 І рушили вони із Суккоту та й отаборились ув Етамі, що край степу. 
\v 7 І рушили з Етаму та й повернули на Пі-Гахирот, що проти Бааль-Зефона, та й отаборились перед Микдолем. 
\v 8 І рушили з Пі-Гахироту та й перебріли серединою моря в степ, та й ійшли три дні ходи у степу Етам, та й отаборились коло Мари. 
\v 9 І рушили від Мари та й прийшли в Елім; а в Елімі знайшли дванайцять криниць і сімдесять пальмових дерев; і отаборились там. 
\v 10 І рушили з Еліма та й отаборились над Червоним морем. 
\v 11 І рушили з над Червоного моря та й отаборились у Син степу. 
\v 12 І рушили із Син степу та й отаборились у Дофці. 
\v 13 І рушили з Дофки, та й отаборились в Алушу. 
\v 14 І рушили з Алуша та й отаборились у Рефидимі; і не мали там люди води до пиття. 
\v 15 І рушили з Рефидиму та й отаборились у Синай степу. 
\v 16 І рушили із Синай степу та й отаборились коло Кіброт-Гаттаява. 
\v 17 І рушили від Кіброт-Гаттаява та й отаборились у Газероті. 
\v 18 І рушили з Газерота та й отаборились у Ритмі. 
\v 19 І рушили з Ритми та й отаборились у Риммон-Перезї. 
\v 20 І рушили з Риммон-Переза та й отаборились у Либні. 
\v 21 І рушили з Либни та отаборились у Риссі. 
\v 22 І рушили з Рисси та й отаборились у Кегелаті. 
\v 23 І рушили з Кегелата та й отаборились під Шефер горою. 
\v 24 І рушили від Шефер гори та й отаборились у Гараді. 
\v 25 І рушили з Гаради та й отаборились у Макелоті. 
\v 26 І рушили з Макелоти та й отаборились у Талаті. 
\v 27 І рушили з Талати та й отаборились у Тараті. 
\v 28 І руши ли з Тарати та й отаборились у Митці. 
\v 29 І рушили з Митки та й отаборились у Гашмоні. 
\v 30 І рушили з Гашмона та й отаборились у Мозероті. 
\v 31 І рушили з Мозерота та й отаборились у Бене-Яакані. 
\v 32 І рушили з Бене-Яакана та й отаборолись у Гор-Гідгаді. 
\v 33 І рушили з Гор-Гідгада та й отаборились у Йотбаті. 
\v 34 І рушили з Йотбата та й отаборились ув Аброні. 
\v 35 І рушили з Аброна та й отаборились у Езйон-Гебер. 
\v 36 І рушили з Езйон-Гебера та й отаборились у Зин степу, се Кадес. 
\v 37 І рушили із Кадесу та й отаборились на Гор горі, на границі землі Едомської. 
\v 38 І зійшов Арон священник на Гор гору, по слову Господньому, та й умер там у сороковому році після виходу синів Ізрайлевих із Египту, у пятому місяці, на первий день місяця. 
\v 39 Аронового ж віку було сто двайцять і три роки, як умер він на Гор горі. 
\v 40 І почув царь Арадський, Кананій, що жив на полуденній частині в Канаан землі, перечув, що наступають синове Ізрайлеві. 
\v 41 І рушили вони від Гор гори та й отаборились у Залмоні. 
\v 42 І рушили із Залмони та й отаборились у Пупоні. 
\v 43 І рушили із Пупона та й отаборились в Оботі. 
\v 44 І рушили з Обота та й отаборились у Ійм Абаримі, на границі Моаба. 
\v 45 І рушили з Ійма та й отаборились у Дибон-Гаді. 
\v 46 І рушили з Дибон-Гаду та й отаборились в Алмон Диблатаїмі. 
\v 47 І рушили з Алмон-Диблатаїма та й отаборились під Абарим горами на проти Небо. 
\v 48 І рушили від Абарим гір та й отаборились на степах Моабських, на Йордані проти Єрихону. 
\v 49 І отаборились на Йордані, від Бет-Єзімотя до Абель-Ситтима на рівнинах Моаба. 
\v 50 І промовив Господь на рівнинах Моабських, над Йорданом проти Єрихону кажучи: 
\v 51 Промов до синів Ізраїля і скажи їм: 
\v 52 Як перейдете через Йордань в Канаан землю, так проганяйте всіх осадників тієї землі перед собою і руйнуйте всі тесані ідоли їх; і всі виливані балвани поруйнуйте, і всі жертівники високі спустоште, 
\v 53 І запануєте над землею сією та й осядетесь там, бо вам оддав я землю сю як власність. 
\v 54 І розділите землю по жеребу між родинами вашими; у кого душ більше, тому побільшите насліддє, а в кого буде меньше, тому поменьшите насліддє. Де кому випаде жереб, те буде насліддє його. 
\v 55 Коли ж не повиганяєте осадників сієї землі перед собою, так останок їх буде колючками в очах у вас і терниною під боками в вас, і тіснити муть вас на землі, де живете ви. 
\v 56 І станеться, що зроблю з вами те, що я задумав з ними зробити.
\c 34
\p
\v 1 І промовив Господь до Мойсея кажучи: 
\v 2 Повели синам Ізраїля і скажи їм: Як прийдете в Канаан землю, то се земля, що випала вам у насліддє: Канаан земля, у гряницях своїх. 
\v 3 І полудення країна буде вам від Зин степу, здовж Едома, а полудення гряниця буде вам від краю Соляного моря на схід соньця. 
\v 4 І повернеться ваша гряниця на полуднє від узгіря Акробимського і перейде в Зин, а потягнеться на полуднє до Кадес-Барне, дійде до Газар Адару і перейде до Азмону; 
\v 5 І повернеться гряниця ваша від Азмона до бурчака Египецького, і будуть кіньці її проти моря. 
\v 6 А західньою гряницею буде вам Велике море і побережє; се буде вам гряницею західньою. 
\v 7 А се буде вам гряницею на північ: 
\v 8 Від Великого моря проведете її до Гор гори; від Гор гори проведете її як раз до Гамата, і буде гряничній виступ до Зедаду; 
\v 9 І вийде гряниця до Сифрону, і виступ її буде коло Газар Енану. Се буде вам північня гряниця. 
\v 10 І визначите собі всхідню гряницю від Газар Енану до Шефаму. 
\v 11 І спуститься гряниця від Шефаму до Риблі на схід соньця від Аїну; і спуститься дальше гряниця та й торкнеться о беріг Кінерет озера від сходу; 
\v 12 І спуститься гряниця до Йордану, і буде виступ її при морю Соляному. Така буде земля ваша у гряницях її з усіх боків. 
\v 13 І повелів Мойсей синам Ізрайлевим, кажучи: Се земля, що по жеребу достанеться вам в насліддє, що заповідав Господь дати її десятьом поколінням і половині покоління. 
\v 14 Бо вже дістали насліддє своє: поколіннє синів Рубенових, по батьківських домах їх, і поколіннє синів Гадових, по батьківських домах їх, і половина покоління Манассеієвого. 
\v 15 Два покоління і половина покоління дістали насліддє своє на сім боці Йордані, проти Єрихону, на схід соньця. 
\v 16 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 
\v 17 Се ймена людей, що ділити муть між вами землю насліддя: Єлеазар священник та Йозей Нуненко. 
\v 18 І по одному князеві возьміть із кожного покоління, щоб ділити землю насліддя. 
\v 19 А се імена мужів: за поколіннє Юдине: Калеб Єфуненко; 
\v 20 А за поколіннє синів Симеонових: Самуїль Аммігуденко; 
\v 21 А за поколіннє Беняминове: Єлідад Кізлоненко; 
\v 22 А за поколіннє синів Данових князь: Букій Йоглієнко; 
\v 23 Від синів Йосифових: за поколіннє синів Манассієвих князь: Ганниїль Єфоденко; 
\v 24 А за поколіннє синів Єфраїмових князь: Кемуїль Шифтаненко; 
\v 25 А за поколіннє синів Зебулонових князь: Єлизафан Парнакієнко; 
\v 26 А за поколіннє синів Іссахарових князь: Палтиїль Ассаненко; 
\v 27 А за поколіннє синів Ассерових князь: Ахигуд Шеломієнко; 
\v 28 А за поколіннє синів Нефталієвих князь: Педагель Аммігуденко. 
\v 29 Се ті, що їм Господь заповідав розділити насліддє між синів Ізрайлевих в Канаан землі.
\c 35
\p
\v 1 І промовив Господь до Мойсея в рівнинах Моаба на Йордані проти Єрихону, кажучи: 
\v 2 Повели синам Ізрайлевим, щоб із наслідньої держави своєї дали міста Левітам, на оселю їм; і пасовиска кругом міст мусите ви дати Левітам. 
\v 3 І будуть міста їм, щоб жити там, а пасовиска будуть про скотину їх і про майно їх, і про всю животину їх. 
\v 4 А пасовиска кругом міст, що дасьте їх Левітам, будуть простиратись від валів міста дві тисячі локот на всі сторони. 
\v 5 І відміряєте за містом на схід сонця дві тисячі локот, і на полудне дві тисячі локот, і на захід сонця дві тисячі локот, і на північ дві тисячі локот, а місто по середині. Такими нехай будуть пасовиска кругом міст їх. 
\v 6 А міста, що оддасьте Левітам, такі: шість міст охоронних, що їх дасьте їм, щоб можна було втікати туди, коли хто заподіяв яке убійство; 
\v 7 А крім тих дасьте їм ще сорок і два міста. Усіх міст, що оддасьте Левітам, сорок і вісім міст з пасовисками їх. 
\v 8 Що ж до міст, котрих віддасьте Левітам із держави синів Ізрайлевих, то, в котрого покоління багато буде, багато й візьмете, а в котрого мало буде, мало й возьмете; кожне поколіннє по тому, яке насліддє його, давати ме міста свої Левітам. 
\v 9 І рече Господь до Мойсея: 
\v 10 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: 
\v 11 Як перейдете через Йордань у Канаан землю, так повибирайте собі міста: охоронними містами будуть вони вам, щоб можна було втічи туди убийцеві, що ненароком убив людину. 
\v 12 І будуть у вас міста сі прибіжещем від местника, щоб не погиб убийця перше, нім стане на суд перед громадою. 
\v 13 Із тих міст, що дасьте, буде в вас шість міст охоронних. 
\v 14 Три міста будуть по сім боці Йордані, і три міста в Канаан землі; міста охоронні будуть вони. 
\v 15 Про синів Ізрайлевих і про приходня, і про такого, що пробуває між вами, будуть шість міст сих прибіжищем, щоб можна втікти туди кожному, хто ненароком забив людину. 
\v 16 Коли ж зелізним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець. 
\v 17 Або коли вдарив його каменюкою, котрою орудував, а від якої погибнути можна, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти. 
\v 18 Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти. 
\v 19 Кровоместник сам нехай вбє душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його. 
\v 20 І коли з ненависті штовхне його, чи кине на його знарошна, так що той помре, 
\v 21 Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його. 
\v 22 А коли з ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне, 
\v 23 Або необачки пустить на його якого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла, 
\v 24 Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником; 
\v 25 І вирятує громада виновника убійства з рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втік; і зістанеться він там аж до смерти великого священника, що помазано його олією святою. 
\v 26 Коли ж виновник убийства та вийде за гряницю охоронного свого міста, 
\v 27 І кровоместник запопаде його за границею охоронного міста його, і кровоместник вбє убийцю, то не буде на йому вини за кров. 
\v 28 Бо в охоронному місті свому він мусів пробувати до смерті великого священника; а по смерті великого священника може убийця вернутись в землю батьківщини своєї. 
\v 29 І буде се вам установою правосуддя в роди ваші по всіх оселях ваших. 
\v 30 Кожного, хто вбив людину: після переслуху свідків треба вбити душогубця; тілько один свідок не може доказати, щоб вбити його. 
\v 31 І не приймете викупу за душу душогубця, що повинен вмерти, тілько він мусить вмерти. 
\v 32 І не приймете викупу за такого, що втік до охоронного міста, щоб можна було йому вернутись та й жити в землі перед смертю священника. 
\v 33 І не опоганюйте землі, що живете на їй, кров бо опоганює землю; нічим не можна спокутувати землю за кров на їй пролиту, як тілько кровю того, хто пролив її. 
\v 34 Тим же то не опоганюйте землі, що на їй самі живете, та що серед неї сам я живу: я бо, Господь, живу посеред синів Ізрайлевих.
\c 36
\p
\v 1 І приступили батьки голови з покоління синів Гілеада, сина Макіри, сина Манассії, з роду синів Йосифових; і промовили вони перед Мойсейом і перед князями батьківськими синів Ізрайлевих, 
\v 2 І казали вони: Господь заповідав добродієві мому пороздавати землю синам Ізраїля в насліддє по жеребу; і заповідано від Господа добродієві мому, передати насліддє Зелофхада, брата нашого, дочкам його. 
\v 3 Коли ж пійдуть вони заміж за кого небудь із синів других поколінь Ізраїля, так насліддє їх відніметься від насліддя батьківського нашого і прилучиться до насліддя того покоління, що до його вони пристануть; сим робом відніметься воно від насліддя нашого паю. 
\v 4 Та й як настане ювілейний рік у синів Ізрайлевих, то знов прилучиться насліддє їх до насліддя того покоління, до котрого вони пристали; сим робом відніметься насліддє їх від насліддя покоління батьків наших. 
\v 5 І дав Мойсей повеліннє синам Ізрайлевим, по слову Господньому, таке: Правду каже поколіннє синів Йосифових. 
\v 6 Се слово, що заповідав Господь про дочок Зелофхадових словами: Нехай виходять вони замуж за того, хто їм до вподоби; но мусять вони вийти за одного з роду покоління батька свого, 
\v 7 Щоб не переходило насліддє синів Ізраїля від покоління до покоління; бо кожен із синів Ізраїля держатись мусить при наслідді свого батьківського покоління. 
\v 8 І всяка дочка, в котрої єсть насліддє з покоління синів Ізраїля, мусить бути жінкою кому небудь із роду свого батьківського покоління; щоб кожен зміж синів Ізраїля держав батьківське насліддє своє, 
\v 9 Та щоб не переходило насліддє від одного покоління до другого. Бо кожне поколіннє синів Ізрайлевих мусить держатись свого насліддя. 
\v 10 Як заповідав Господь Мойсейові, так і вчинили дочки Зелофхадові. 
\v 11 І стали жінками синам дядків своїх Махля, Тирза, Хогля, Милка і Ноя, дочки Зелофхадові. 
\v 12 Повіддавались вони за чоловіків з родин синів Манассеії, сина Йосифового. І так зосталось насліддє їх при поколіні батьківського роду їх. 
\v 13 Се заповіді і присуди, що заповідав Господь, через Мойсея синам Ізраїля на Моабових рівнинах над Йорданом, проти Єрихону.