\id MRK 
\ide UTF-8
\h ЄВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. МАРКА
\toc1 Євангелия від св. Марка
\toc2 Марка
\mt1 ЄВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. МАРКА.
\c 1
\p
\v 1 Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого, 
\v 2 як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. 
\v 3 Голос покликуючого в пустині: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його. 
\v 4 Появивсь Йоан, хрестячи в пустині, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів. 
\v 5 І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимці, й хрестились від него всі в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої. 
\v 6 Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясниці своїй; а їв сарану та дикий мед; 
\v 7 і проповідував, глаголючи: Гряде потужніщий над мене слідом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його. 
\v 8 Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом святим. 
\v 9 І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані. 
\v 10 І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него. 
\v 11 І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав. 
\v 12 І зараз Дух випровадив Його в пустиню. 
\v 13 І був там у пустині днів сорок, спокушуваний від сатани; й пробував з дикими зьвірми; й ангели служили Йому. 
\v 14 Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого, 
\v 15 і глаголючи: \wj Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.\wj* 
\v 16 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки. 
\v 17 І рече до них Ісус: \wj Ійдіть слідом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.\wj* 
\v 18 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним. 
\v 19 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи. 
\v 20 І зараз покликав їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слідом за Ним. 
\v 21 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав. 
\v 22 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники. 
\v 23 І був у них у школі чоловік з духом нечистим; і закричав, 
\v 24 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто єси: Святий Божий. 
\v 25 І погрозив йому Ісус, глаголючи: \wj Мовчи й вийди з него.\wj* 
\v 26 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него. 
\v 27 І полякались усі так, що питали один в одного, говорячи: Що се таке? що се за наука така нова? що по власти й духам нечистим повеліває, і слухають Його? 
\v 28 І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській. 
\v 29 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном. 
\v 30 Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї. 
\v 31 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм. 
\v 32 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всіх недужих і біснуватих. 
\v 33 І ввесь город зібрав ся до дверей. 
\v 34 І сцілив многих недужих на всякі болесті, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його. 
\v 35 І вранці, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце, й там молив ся. 
\v 36 І пустились за Ним Симон і ті, що з ним. 
\v 37 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всі шукають Тебе. 
\v 38 І рече до них: \wj Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.\wj* 
\v 39 І проповідував по школах їх скрізь по всій Галилеї, і виганяв біси. 
\v 40 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити. 
\v 41 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: \wj Хочу; очистись.\wj* 
\v 42 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся. 
\v 43 І, заказавши йому, зараз відослав його, 
\v 44 і рече до него: \wj Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священикові, і принеси за очищеннє твоє, що повелів Мойсей на свідкуваннє їм.\wj* 
\v 45 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.
\c 2
\p
\v 1 І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господі. 
\v 2 І зараз назбиралось багато, так що не було місця ані перед дверима. І проповідував Він їм слово. 
\v 3 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо. 
\v 4 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений. 
\v 5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: \wj Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.\wj* 
\v 6 Були ж деякі з письменників, що там сиділи, і казали в серцях своїх: 
\v 7 Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 
\v 8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: \wj На що се кажете в серцях ваших?\wj* 
\v 9 \wj Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи.\wj* 
\v 10 \wj От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землі гріхи\wj* (рече до розслабленого:) 
\v 11 \wj Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого.\wj* 
\v 12 І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усіма; так що здивувались усі, і прославляли Бога, говорячи: Що ніколи такого не бачили. 
\v 13 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. 
\v 14 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митниці, і рече йому: \wj Йди слідом за мною.\wj* І, вставши, пійшов слідом за Ним. 
\v 15 І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слідом за Ним. 
\v 16 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє? 
\v 17 І почувши Ісус, рече до них: \wj Не треба здоровим лікаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння.\wj* 
\v 18 А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять? 
\v 19 І рече їм Ісус: \wj Чи можуть синове весільні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.\wj* 
\v 20 \wj Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні.\wj* 
\v 21 \wj І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дірка.\wj* 
\v 22 \wj І ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.\wj* 
\v 23 І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє. 
\v 24 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся? 
\v 25 А Він рече до них: \wj Чи ніколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним?\wj* 
\v 26 \wj Як увійшов він у Божий дім за Авиятара архиєрея, та й їв хліби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?\wj* 
\v 27 І рече до них: \wj Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.\wj* 
\v 28 \wj Тим Син чоловічий — Господь і суботи.\wj*
\c 3
\p
\v 1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 
\v 2 І назирали Його, чи сцілить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 
\v 3 І рече до сухорукого чоловіка: \wj Стань посередині.\wj* 
\v 4 І рече до них: \wj Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти?\wj* Вони ж мовчали. 
\v 5 І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменілостю сердець їх, рече чоловікові: \wj Простягни руку твою.\wj* І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 
\v 6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. 
\v 7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 
\v 8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 
\v 9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него. 
\v 10 Многих бо сцілив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 
\v 11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 
\v 12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. 
\v 13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам; і поприходили до Него. 
\v 14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 
\v 15 і щоб мали силу сціляти недуги, й виганяти біси. 
\v 16 І дав Симонові імя Петр; 
\v 17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові; 
\v 18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 
\v 19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його. 
\v 20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли ані хліба зʼїсти. 
\v 21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 
\v 22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 
\v 23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: \wj Як може сатана сатану виганяти?\wj* 
\v 24 \wj І коли царство проти себе розділить ся, не може стояти царство те.\wj* 
\v 25 \wj І коли господа проти себе розділить ся, не може стояти господа тая.\wj* 
\v 26 \wj І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а конець йому.\wj* 
\v 27 \wj Не може ніхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тоді господу його пограбить.\wj* 
\v 28 \wj Істино глаголю вам: Що всі гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони ні хулили;\wj* 
\v 29 \wj хто ж хулити ме на Духа святого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:\wj* 
\v 30 бо казали: Духа нечистого має. 
\v 31 Приходять тоді брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 
\v 32 І сидів народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 
\v 33 І, озвавшись до них, рече: \wj Хто се мати моя, або брати мої?\wj* 
\v 34 І, позирнувши кругом по тих, що сиділи коло Него, рече: \wj Оце мати моя, і брати мої!\wj* 
\v 35 \wj Хто бо чинити ме волю Божу, той брат мені, й сестра моя, і мати.\wj*
\c 4
\p
\v 1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидіти на морі; а ввесь народ був на землі при морю. 
\v 2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науці своїй: 
\v 3 \wj Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти:\wj* 
\v 4 \wj і сталось, як сіяв, одно впало над шляхом, і налетіло птаство небесне, й пожерло його.\wj* 
\v 5 \wj Инше ж упало на каменистому, де не мало доволі землі, і зараз посходило, бо не мало глибокої землі.\wj* 
\v 6 \wj Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.\wj* 
\v 7 \wj А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.\wj* 
\v 8 \wj А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.\wj* 
\v 9 І рече до них: \wj Хто має уші слухати, нехай слухає.\wj* 
\v 10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. 
\v 11 І рече до них: \wj Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стається,\wj* 
\v 12 \wj щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.\wj* 
\v 13 І рече до них: \wj Хиба не знаєте приповісті сієї? як же всі приповісті зрозумієте?\wj* 
\v 14 \wj Сіяч слово сіє.\wj* 
\v 15 \wj Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.\wj* 
\v 16 \wj Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,\wj* 
\v 17 \wj та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.\wj* 
\v 18 \wj А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,\wj* 
\v 19 \wj та журба світа сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.\wj* 
\v 20 \wj А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.\wj* 
\v 21 І рече до них: \wj Чи на те приносять світло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на свічнику ставити?\wj* 
\v 22 \wj Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.\wj* 
\v 23 \wj Коли хто має уші слухати, нехай слухає.\wj* 
\v 24 І рече їм: \wj Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.\wj* 
\v 25 \wj Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.\wj* 
\v 26 І рече: \wj Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,\wj* 
\v 27 \wj та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.\wj* 
\v 28 \wj Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далій повну пшеницю в колосі.\wj* 
\v 29 \wj Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.\wj* 
\v 30 І рече: \wj Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?\wj* 
\v 31 \wj Воно мов зерно горчиці, що, як сієш його в землю, то воно дрібніще від усіх зерен, які є на землі;\wj* 
\v 32 \wj а як посіється, сходить, і робить ся більшим над усі зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.\wj* 
\v 33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. 
\v 34 Без приповісті ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе. 
\v 35 І рече їм того дня, як настав вечір: \wj Перевезімось на той бік.\wj* 
\v 36 І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човні. І инші ж човни були з Ним. 
\v 37 І схопилась велика вітряна буря, а филі заливали човен, так що вже тонув. 
\v 38 А був Він на кермі, сплючи на подусці. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? 
\v 39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: \wj Мовчи, перестань!\wj* І втих вітер, і настала тишина велика. 
\v 40 І рече їм: \wj Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?\wj* 
\v 41 І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
\c 5
\p
\v 1 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську. 
\v 2 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусі нечистому, 
\v 3 що домував між гробами, і навіть залізами ніхто не міг його звязати: 
\v 4 часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав заліза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолів угамувати. 
\v 5 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм. 
\v 6 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому, 
\v 7 і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. 
\v 8 (Рече бо йому: \wj Вийди, душе нечистий, з чоловіка.\wj*) 
\v 9 І спитав його: \wj Яке імя твоє?\wj* І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато. 
\v 10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони. 
\v 11 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней. 
\v 12 І благали Його всі біси, кажучи: Пішли нас у свині, щоб ми ввійшли в них. 
\v 13 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі. 
\v 14 А ті, що пасли свині, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось. 
\v 15 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались. 
\v 16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині. 
\v 17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць. 
\v 18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним. 
\v 19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: \wj Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.\wj* 
\v 20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиграді, що зробив йому Ісус; і всі дивувались. 
\v 21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. 
\v 22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, 
\v 23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. 
\v 24 І пійшов із ним, і слідом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него. 
\v 25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, 
\v 26 і багато витерпіла від многих лікарів, і витратила все, що мала, й ніякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало, 
\v 27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. 
\v 28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. 
\v 29 І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тілі, що сцілилась від недуги. 
\v 30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: \wj Хто приторкнувсь до одежі моєї?\wj* 
\v 31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? 
\v 32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. 
\v 33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. 
\v 34 Він же рече їй: \wj Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.\wj* 
\v 35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? 
\v 36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшині: \wj Не лякайсь, тільки віруй.\wj* 
\v 37 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. 
\v 38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. 
\v 39 І, ввійшовши, рече їм: \wj Чого трівожетесь та голосите? Дівча не вмерло, а спить.\wj* 
\v 40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всіх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало. 
\v 41 І, взявши дівча за руку, рече їй: \wj Талита куми,\wj* що єсть перекладом: \wj Дівчинко, тобі глаголю: встань.\wj* 
\v 42 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. 
\v 43 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
\c 6
\p
\v 1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його. 
\v 2 І, як настала субота, почав у школі навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся? 
\v 3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. 
\v 4 Рече ж їм Ісус: \wj Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.\wj* 
\v 5 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцілив їх. 
\v 6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи. 
\v 7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; 
\v 8 і звелів їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, ні хліба, ні у черес грошей, 
\v 9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині. 
\v 10 І рече їм: \wj Де б ви ні зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.\wj* 
\v 11 \wj А хто не прийме вас, ані слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на свідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одрадніще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.\wj* 
\v 12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. 
\v 13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сціляли. 
\v 14 І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. 
\v 15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. 
\v 16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих. 
\v 17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. 
\v 18 Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. 
\v 19 Іродияда ж лютувала на него, й хотіла його вбити, та не могла. 
\v 20 Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й святого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. 
\v 21 Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, 
\v 22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дівиці: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. 
\v 23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене ні попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого. 
\v 24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. 
\v 25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб мені дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя. 
\v 26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити. 
\v 27 І зараз піславши цар ката, звелів принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці. 
\v 28 І приніс голову його на блюді, і дав її дівиці, а дівиця дала її матері своїй. 
\v 29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі. 
\v 30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. 
\v 31 І рече до них: \wj Ійдіть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи;\wj* було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти. 
\v 32 І поплили в пусте місце човном, окроме. 
\v 33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него. 
\v 34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато. 
\v 35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, — 
\v 36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичніх хуторах та селах, купили собі хліба: не мають бо що їсти. 
\v 37 Він же, озвавшись, рече до них: \wj Дайте ви їм їсти.\wj* І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двісті денариїв хліба, й дамо їм їсти? 
\v 38 Він же рече до них: \wj Скільки хлібів маєте? йдіть та подивіть ся.\wj* І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби. 
\v 39 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві, 
\v 40 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням. 
\v 41 І, взявши пять хлібів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хліби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби поділив усім. 
\v 42 І їли всі, й наситились. 
\v 43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб. 
\v 44 А тих, що їли хліби, було з пять тисяч чоловіка. 
\v 45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїді, поки сам одпустить народ. 
\v 46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись. 
\v 47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі. 
\v 48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх. 
\v 49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: 
\v 50 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: \wj Бодріть ся; се я; не лякайтесь.\wj* 
\v 51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. 
\v 52 Не зрозуміли бо про хліби: було бо серце їх засліплене. 
\v 53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. 
\v 54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, 
\v 55 кинулись по всій тій околиці, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. 
\v 56 І куди ні приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
\c 7
\p
\v 1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. 
\v 2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хліб, судили: 
\v 3 (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; 
\v 4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). 
\v 5 Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хліб непомитими руками? 
\v 6 Він же, озвавшись, рече їм: \wj Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.\wj* 
\v 7 \wj Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.\wj* 
\v 8 \wj Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.\wj* 
\v 9 І рече до них: \wj Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.\wj* 
\v 10 \wj Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.\wj* 
\v 11 \wj Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;\wj* 
\v 12 \wj і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,\wj* 
\v 13 \wj обертаючи в ніщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.\wj* 
\v 14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: \wj Слухайте мене всі, та й розумійте:\wj* 
\v 15 \wj Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.\wj* 
\v 16 \wj Коли хто має уші слухати, нехай слухає.\wj* 
\v 17 І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість. 
\v 18 І рече до них: \wj Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;\wj* 
\v 19 \wj бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?\wj* 
\v 20 Рече ж: \wj Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.\wj* 
\v 21 \wj З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,\wj* 
\v 22 \wj злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:\wj* 
\v 23 \wj все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.\wj* 
\v 24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб ніхто не знав; та не міг утаїтись. 
\v 25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому. 
\v 26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. 
\v 27 Ісус же рече їй: \wj Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дітей, і кинути собакам.\wj* 
\v 28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей. 
\v 29 І рече їй: \wj За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.\wj* 
\v 30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелі. 
\v 31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряниці Десятиградські. 
\v 32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. 
\v 33 І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; 
\v 34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: \wj Єфата,\wj* се єсть: \wj Одчинись.\wj* 
\v 35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. 
\v 36 І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; 
\v 37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й німим говорити.
\c 8
\p
\v 1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: 
\v 2 \wj Жаль мені народу, що вже три дні пробувають зо мною, і не мають що їсти;\wj* 
\v 3 \wj А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помліють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.\wj* 
\v 4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині? 
\v 5 І питав їх: \wj Скільки маєте хлібів?\wj* Вони ж кажуть: Сім. 
\v 6 І звелів Він народові сідати на землі; і взявши сім хлібів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом. 
\v 7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. 
\v 8 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів. 
\v 9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. 
\v 10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. 
\v 11 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. 
\v 12 І зітхнувши Він духом своїм, рече: \wj Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.\wj* 
\v 13 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. 
\v 14 І забули взяти хліба, й опріч одного хліба не мали з собою в човні. 
\v 15 І наказував їм, глаголючи: \wj Гледіть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.\wj* 
\v 16 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хліба не маємо. 
\v 17 І зрозумівши Ісус, рече їм: \wj Чого міркуєте, що хліба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?\wj* 
\v 18 \wj Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?\wj* 
\v 19 \wj Як пять хлібів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви?\wj* Кажуть Йому: Дванайцять. 
\v 20 \wj Як же сім на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви?\wj* Вони кажуть: Сім. 
\v 21 І рече їм: \wj Як же ви не розумієте?\wj* 
\v 22 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому сліпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. 
\v 23 І взявши за руку сліпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. 
\v 24 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. 
\v 25 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцілив ся він, і бачив ясно все. 
\v 26 І відослав його до домівки його, глаголючи: \wj Ані в село не входь, ані розказуй нікому в селі.\wj* 
\v 27 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: \wj Хто я, — кажуть люде?\wj* 
\v 28 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків. 
\v 29 А він рече їм: \wj Ви ж, хто я, скажете?\wj* Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос. 
\v 30 І наказав їм, щоб нікому не казали про Него. 
\v 31 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він. 
\v 32 І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому. 
\v 33 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: \wj Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.\wj* 
\v 34 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: \wj Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.\wj* 
\v 35 \wj Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.\wj* 
\v 36 \wj Що бо за користь чоловікові, коли здобуде світ увесь, а занапастить душу свою?\wj* 
\v 37 \wj Або що дасть чоловік у замін душі своєї?\wj* 
\v 38 \wj Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами святими.\wj*
\c 9
\p
\v 1 І рече їм: \wj Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.\wj* 
\v 2 А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними. 
\v 3 І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. 
\v 4 І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом. 
\v 5 І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один. 
\v 6 Не знав бо, що казати: були бо полякані. 
\v 7 І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте. 
\v 8 І зараз озирнувшись, уже нікого не бачили, тільки Ісуса одного з собою. 
\v 9 Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне. 
\v 10 І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути. 
\v 11 І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше? 
\v 12 Він же, озвавшись, рече їм: \wj Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.\wj* 
\v 13 \wj Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.\wj* 
\v 14 І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними. 
\v 15 І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його. 
\v 16 І питав Він письменників: \wj Про що ви перепитуєте ся з ними?\wj* 
\v 17 І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа німого. 
\v 18 І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здоліли. 
\v 19 Він же, озвавшись, рече йому: \wj О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.\wj* 
\v 20 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись. 
\v 21 І спитав батька його: \wj З якого се часу, що так сталось йому?\wj* Він же казав: З малку. 
\v 22 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами. 
\v 23 Ісус же рече йому: \wj Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.\wj* 
\v 24 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству. 
\v 25 Бачивши ж Ісус, що збігається народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: \wj Душе німий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.\wj* 
\v 26 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер. 
\v 27 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав. 
\v 28 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його. 
\v 29 І рече їм: \wj Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.\wj* 
\v 30 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотів, щоб хто знав. 
\v 31 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: \wj Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.\wj* 
\v 32 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати. 
\v 33 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: \wj Про що ви дорогою між собою міркували?\wj* 
\v 34 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший. 
\v 35 І сівши, призвав дванайцятьох, і рече їм: \wj Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всім слугою.\wj* 
\v 36 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм: 
\v 37 \wj Хто одно з таких дітей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.\wj* 
\v 38 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слідом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами. 
\v 39 Ісус же рече: \wj Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.\wj* 
\v 40 \wj Хто бо не проти вас, той за вас.\wj* 
\v 41 \wj Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.\wj* 
\v 42 \wj Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.\wj* 
\v 43 \wj І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калікою в життє ввійти, ніж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,\wj* 
\v 44 \wj де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.\wj* 
\v 45 \wj І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, ніж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,\wj* 
\v 46 \wj де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.\wj* 
\v 47 \wj І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,\wj* 
\v 48 \wj де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.\wj* 
\v 49 \wj Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.\wj* 
\v 50 \wj Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.\wj*
\c 10
\p
\v 1 І, вставши звідтіля, приходить у гряниці Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх. 
\v 2 І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. 
\v 3 Він же, озвавшись, рече їм: \wj Що заповідав вам Мойсей?\wj* 
\v 4 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. 
\v 5 І озвавшись Ісус, рече їм: \wj Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.\wj* 
\v 6 \wj З почину ж творення — чоловіком і жінкою створив їх Бог.\wj* 
\v 7 \wj Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї,\wj* 
\v 8 \wj і будуть удвох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло.\wj* 
\v 9 \wj Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.\wj* 
\v 10 А в господі знов ученики Його про се питали Його. 
\v 11 І рече їм: \wj Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.\wj* 
\v 12 \wj І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.\wj* 
\v 13 І приношено Йому дітей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. 
\v 14 Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: \wj Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже.\wj* 
\v 15 \wj Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.\wj* 
\v 16 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх. 
\v 17 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити мені, щоб життє вічнє наслідувати? 
\v 18 Ісус же рече йому: \wj Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог.\wj* 
\v 19 \wj Заповіді знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матір.\wj* 
\v 20 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. 
\v 21 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: \wj Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слідом за мною, взявши хрест.\wj* 
\v 22 Він же, зажурившись від слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі. 
\v 23 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: \wj Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!\wj* 
\v 24 Ученики ж вжахнулись від словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: \wj Діти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!\wj* 
\v 25 \wj Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.\wj* 
\v 26 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? 
\v 27 Споглянувши ж на них Ісус, рече: \wj У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.\wj* 
\v 28 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слідом за Тобою. 
\v 29 Озвав ся ж Ісус і рече: \wj Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або поля ради мене і євангелиї,\wj* 
\v 30 \wj та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матірок, і дітей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.\wj* 
\v 31 \wj Многі ж перві будуть останні, а останні перві.\wj* 
\v 32 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: 
\v 33 \wj Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;\wj* 
\v 34 \wj і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.\wj* 
\v 35 І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам. 
\v 36 Він же рече їм: \wj Що хочете, щоб зробив вам?\wj* 
\v 37 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правиці в Тебе, а один по лівиці в Тебе сиділи ми в славі Твоїй. 
\v 38 Ісус же рече їм: \wj Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?\wj* 
\v 39 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: \wj Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;\wj* 
\v 40 \wj тільки ж, щоб сидіти вам по правиці в мене й по лівиці в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.\wj* 
\v 41 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана. 
\v 42 Ісус же, покликавши їх, рече їм: \wj Ви знаєте, що котрі, здається, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.\wj* 
\v 43 \wj Не так же буде в вас; ні, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;\wj* 
\v 44 \wj і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усім рабом.\wj* 
\v 45 \wj Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.\wj* 
\v 46 І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей сліпий, сидів над шляхом, просячи. 
\v 47 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене. 
\v 48 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 
\v 49 І, зупинившись Ісус, звелів його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе. 
\v 50 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса. 
\v 51 І, озвавшись, рече йому Ісус: \wj Що хочеш, щоб зробив тобі?\wj* Сліпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів. 
\v 52 Ісус же рече йому: \wj Іди, віра твоя спасла тебе.\wj* І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою.
\c 11
\p
\v 1 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, 
\v 2 і рече їм: \wj Ійдіть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто з людей не сідав; одвязавши його, приведіть.\wj* 
\v 3 \wj І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди.\wj* 
\v 4 Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. 
\v 5 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? 
\v 6 Вони ж сказали їм, як звелів Ісус; і пустили їх. 
\v 7 І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. 
\v 8 Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. 
\v 9 Инші, що попереду йшли, і що слідом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; 
\v 10 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! 
\v 11 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма. 
\v 12 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднів, 
\v 13 і, загледівши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нічого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. 
\v 14 І, озвавшись Ісус, рече до неї: \wj Щоб ніколи з тебе по вік ніхто овощу не їв.\wj* І чули ученики Його. 
\v 15 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, 
\v 16 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. 
\v 17 І навчав, глаголючи їм: \wj Хиба не писано: Що дім мій дім молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.\wj* 
\v 18 І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. 
\v 19 І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города. 
\v 20 А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. 
\v 21 І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла. 
\v 22 І озвавшись Ісус, рече їм: \wj Майте віру Божу.\wj* 
\v 23 \wj Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сій: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серці своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.\wj* 
\v 24 \wj Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.\wj* 
\v 25 \wj І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.\wj* 
\v 26 \wj Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.\wj* 
\v 27 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші, 
\v 28 і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити? 
\v 29 Ісус же, озвавшись, рече їм: \wj Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть мені, то й я скажу вам, якою властю се роблю.\wj* 
\v 30 \wj Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені.\wj* 
\v 31 І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому? 
\v 32 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був. 
\v 33 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: \wj То й я не кажу вам, якою властю се роблю.\wj*
\c 12
\p
\v 1 І почав їм приповістями промовляти: \wj Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відіхав.\wj* 
\v 2 \wj І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.\wj* 
\v 3 \wj Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.\wj* 
\v 4 \wj І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.\wj* 
\v 5 \wj І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.\wj* 
\v 6 \wj Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.\wj* 
\v 7 \wj Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслідник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслідство.\wj* 
\v 8 \wj І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.\wj* 
\v 9 \wj Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.\wj* 
\v 10 \wj Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?\wj* 
\v 11 \wj Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.\wj* 
\v 12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли. 
\v 13 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом. 
\v 14 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш ні про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи ні? Давати нам, чи не давати? 
\v 15 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: \wj Що мене спокушуєте? Принесіть мені денария, щоб я бачив.\wj* 
\v 16 Вони ж принесли. І рече їм: \wj Чиє обличчє се й надпис?\wj* Вони ж сказали Йому: Кесареве. 
\v 17 І озвавшись Ісус, рече їм: \wj Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові.\wj* І дивувались Йому. 
\v 18 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи: 
\v 19 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму. 
\v 20 Сім оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насіння; 
\v 21 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так. 
\v 22 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка. 
\v 23 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку. 
\v 24 І озвавшись Ісус, рече їм: \wj Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, ні сили Божої?\wj* 
\v 25 \wj Коли бо з мертвих устануть, то ні женять ся, ні віддають ся, а будуть як ангели на небесах.\wj* 
\v 26 \wj Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?\wj* 
\v 27 \wj Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.\wj* 
\v 28 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усіх заповідь? 
\v 29 Ісус же відказав йому: \wj Що перша з усіх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;\wj* 
\v 30 \wj і: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.\wj* 
\v 31 \wj А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.\wj* 
\v 32 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він; 
\v 33 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше ніж усі огняні жертви й посвяти. 
\v 34 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: \wj Не далеко єси від царства Божого.\wj* І ніхто ніколи не важив ся Його питати. 
\v 35 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: \wj Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?\wj* 
\v 36 \wj Сам бо Давид промовив Духом святим: „Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх.‟\wj* 
\v 37 \wj Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його?\wj* І багато народу слухало Його любо. 
\v 38 І глаголав їм у науці своїй: \wj Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,\wj* 
\v 39 \wj та перші сідалища по школах, та перші місця на бенкетах;\wj* 
\v 40 \wj що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сі приймуть ще тяжчий осуд.\wj* 
\v 41 І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато. 
\v 42 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг. 
\v 43 І прикликавши учеників своїх, рече їм: \wj Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усіх укинула, що кидали в скарбону.\wj* 
\v 44 \wj Усі бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.\wj*
\c 13
\p
\v 1 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля. 
\v 2 А Ісус, озвавшись, рече йому: \wj Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на камені, щоб не зруйновано.\wj* 
\v 3 А як сидів на горі Оливній, навпроти церкви, питали Його на самоті Петр, та Яков, та Йоан, та Андрей: 
\v 4 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись? 
\v 5 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: \wj Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.\wj* 
\v 6 \wj Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.\wj* 
\v 7 \wj Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.\wj* 
\v 8 \wj Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.\wj* 
\v 9 \wj Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на свідкуваннє їм.\wj* 
\v 10 \wj І між усіма народами мусить перше проповідатись євангелия.\wj* 
\v 11 \wj Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, ані надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух святий.\wj* 
\v 12 \wj Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть діти на родителів, та й убивати муть їх.\wj* 
\v 13 \wj І ненавидіти муть вас усі задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.\wj* 
\v 14 \wj Як же побачите гидоту спустіння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слід\wj* (хто читає, нехай розуміє), \wj тоді хто в Юдеї, нехай втікає на гори;\wj* 
\v 15 \wj хто ж на криші, нехай не злазить у хату, ані ввіходить узяти що з хати своєї;\wj* 
\v 16 \wj і хто в полі, нехай не вертається назад узяти одежу свою.\wj* 
\v 17 \wj Горе ж важким і годуючим під той час!\wj* 
\v 18 \wj Моліть ся ж, щоб не довелось утікати вам зимою.\wj* 
\v 19 \wj Будуть бо дні тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.\wj* 
\v 20 \wj І коли б Господь не вкоротив днів, то не спасло ся б жадне тіло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротить дні.\wj* 
\v 21 \wj І, тоді коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; не йміть віри.\wj* 
\v 22 \wj Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.\wj* 
\v 23 \wj Ви ж гледіть: ось я наперед сказав вам усе.\wj* 
\v 24 \wj Тільки ж у ті дні, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме світла свого,\wj* 
\v 25 \wj і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.\wj* 
\v 26 \wj І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.\wj* 
\v 27 \wj І тоді пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх від чотирох вітрів, від кінця землі до кінця неба.\wj* 
\v 28 \wj Від смоківниці ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листє, знайте, що близько літо.\wj* 
\v 29 \wj Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.\wj* 
\v 30 \wj Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.\wj* 
\v 31 \wj Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.\wj* 
\v 32 \wj Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели, що на небі, ні Син, тільки Отець.\wj* 
\v 33 \wj Гледіть, пильнуйте й моліть ся; не знаєте бо, коли пора.\wj* 
\v 34 \wj Як чоловік, що відіжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував.\wj* 
\v 35 \wj Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;)\wj* 
\v 36 \wj щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих.\wj* 
\v 37 \wj Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте.\wj*
\c 14
\p
\v 1 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити. 
\v 2 Та казали: Тільки не в свято, щоб бучі не було в народі. 
\v 3 А як був Він у Витаниї, в господі Симона прокаженного, та сидів за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову. 
\v 4 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира? 
\v 5 Можна бо було се продати більш ніж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй. 
\v 6 Ісус же рече: \wj Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре діло вчинила на мені.\wj* 
\v 7 \wj Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.\wj* 
\v 8 \wj Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло моє на погребеннє.\wj* 
\v 9 \wj Істино глаголю вам: Де б ні проповідувалась євангелия ся по всьому світу, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.\wj* 
\v 10 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. 
\v 11 Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. 
\v 12 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? 
\v 13 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: \wj Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,\wj* 
\v 14 \wj і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де світлиця, щоб пасху з учениками моїми мені їсти?\wj* 
\v 15 \wj І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.\wj* 
\v 16 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. 
\v 17 І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма. 
\v 18 І, як сиділи вони за столом та їли, рече Ісус: \wj Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.\wj* 
\v 19 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я? 
\v 20 Він же, озвавшись, рече їм: \wj Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.\wj* 
\v 21 \wj Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.\wj* 
\v 22 Як же їли вони, взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: \wj Прийміть їжте: се єсть тіло моє.\wj* 
\v 23 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі. 
\v 24 І рече їм: \wj Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливається.\wj* 
\v 25 \wj Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.\wj* 
\v 26 І заспівавши вони, вийшли на гору Оливну. 
\v 27 І рече їм Ісус: \wj Що всі поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.\wj* 
\v 28 \wj Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.\wj* 
\v 29 Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я. 
\v 30 І рече йому Ісус: \wj Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.\wj* 
\v 31 Він же ще більш говорив: Хоч би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали. 
\v 32 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: \wj Сидіть тут, поки молити мусь.\wj* 
\v 33 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; 
\v 34 і рече їм: \wj Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.\wj* 
\v 35 І, пройшовши трохи далій, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. 
\v 36 І рече: \wj Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.\wj* 
\v 37 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: \wj Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?\wj* 
\v 38 \wj Пильнуйте та моліть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.\wj* 
\v 39 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи. 
\v 40 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати. 
\v 41 І приходить утретє, і рече їм: \wj Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.\wj* 
\v 42 \wj Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближується.\wj* 
\v 43 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших. 
\v 44 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно. 
\v 45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцілував Його. 
\v 46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його. 
\v 47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо. 
\v 48 І озвавшись Ісус, рече їм: \wj Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?\wj* 
\v 49 \wj Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.\wj* 
\v 50 І, покинувши Його, всі повтікали. 
\v 51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни); 
\v 52 він же, зоставивши полотно, нагий утік від них. 
\v 53 І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всі архиєреї, і старші й письменники. 
\v 54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття. 
\v 55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса свідчення, щоб убити Його, та й не знайшли. 
\v 56 Многі бо криво свідкували проти Него, й не сходились свідчення їх. 
\v 57 І деякі, вставши, криво свідкували на Него, кажучи: 
\v 58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую. 
\v 59 Та й так не сходились свідчення їх. 
\v 60 І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нічого не відказуєш? Що сі на Тебе свідкують? 
\v 61 Він же мовчав, і нічого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного? 
\v 62 Ісус же рече: \wj Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.\wj* 
\v 63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще свідків? 
\v 64 Ви чули хулу: як вам здається? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти. 
\v 65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним. 
\v 66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських, 
\v 67 і, бачивши Петра, що гріється, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином? 
\v 68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, ані розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв. 
\v 69 І дівчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них. 
\v 70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна. 
\v 71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете. 
\v 72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: \wj Що перш ніж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі.\wj* І став плакати.
\c 15
\p
\v 1 І зараз уранці, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові. 
\v 2 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: \wj Ти кажеш.\wj* 
\v 3 І винуватили Його архиєреї багато. 
\v 4 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нічого? Он, скільки на Тебе свідкують; 
\v 5 Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат. 
\v 6 На свято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили. 
\v 7 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили. 
\v 8 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм. 
\v 9 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського? 
\v 10 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї. 
\v 11 Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм. 
\v 12 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським? 
\v 13 Вони ж знов закричали: Розпни Його. 
\v 14 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його. 
\v 15 Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його. 
\v 16 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту. 
\v 17 І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець, 
\v 18 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський! 
\v 19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на коліна, кланялись Йому. 
\v 20 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його. 
\v 21 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його. 
\v 22 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. 
\v 23 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. 
\v 24 І розпинателі Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. 
\v 25 Була ж година третя, і розпяли Його. 
\v 26 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. 
\v 27 І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правиці, а одного по лівиці в Него. 
\v 28 І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полічено Його. 
\v 29 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три дні будуєш, 
\v 30 спаси себе й зійди з хреста. 
\v 31 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти. 
\v 32 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. 
\v 33 Як же настала година шеста, темрява стала по всій землі аж до години девятої. 
\v 34 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: \wj Елоі, Елоі, лама саватани?\wj* що єсть перекладом: \wj Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?\wj* 
\v 35 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. 
\v 36 Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його. 
\v 37 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. 
\v 38 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. 
\v 39 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий. 
\v 40 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия, 
\v 41 що, й як був у Галилеї, ходили слідом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим. 
\v 42 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою, 
\v 43 прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподівавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового. 
\v 44 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер. 
\v 45 А довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові. 
\v 46 І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелі, та й прикотив каменя до дверей гробу. 
\v 47 Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.
\c 16
\p
\v 1 І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його. 
\v 2 І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце. 
\v 3 І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу? 
\v 4 І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже. 
\v 5 І, ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись. 
\v 6 Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його. 
\v 7 Тільки ж ійдіть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам. 
\v 8 І вийшовши вони хутко, побігли від гробу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо. 
\v 9 Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалині, що з неї вигняв сім бісів. 
\v 10 Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали. 
\v 11 А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри. 
\v 12 Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому виді, як ійшли на село. 
\v 13 І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри. 
\v 14 Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстокостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри. 
\v 15 І рече їм: \wj Ійдіть по всьому світу й проповідуйте євангелию усякому твориву.\wj* 
\v 16 \wj Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.\wj* 
\v 17 \wj Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганяти муть; мовами заговорять новими;\wj* 
\v 18 \wj гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.\wj* 
\v 19 Господь же, після того, як промовив до них, возніс ся на небо, й сів по правиці в Бога. 
\v 20 Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услід ознаками. Амінь.