\id MAT 
\ide UTF-8
\h ЄВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. МАТТЕЯ
\toc1 Євангелия від св. Маттея
\toc2 Маттея
\mt1 ЄВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. МАТТЕЯ.
\c 1
\p
\v 1 Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. 
\v 2 Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його; 
\v 3 а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама; 
\v 4 а Арам породив Аминадава; а Аминадав породив Насона; а Насон породив Салмона; 
\v 5 а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея; 
\v 6 а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої; 
\v 7 а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу; 
\v 8 а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію; 
\v 9 а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію; 
\v 10 а Єзекія породив Манассію; а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію; 
\v 11 а Йосія породив Єхонію та братів його, під час переселення у Вавилон; 
\v 12 а після того, як переселено їх у Вавилон, Єхонія породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля; 
\v 13 а Зоровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а Єліяким породив Азора; 
\v 14 а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда; 
\v 15 а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова; 
\v 16 а Яков породив Йосифа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос. 
\v 17 То всіх родів від Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів. 
\v 18 Різд во ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матір Марию заручено Йосифові, перш ніж вони зійшли ся, постережено, що вона мала в утробі від святого Духа. 
\v 19 Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотів був потай відпустити її. 
\v 20 Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві сні ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в ній зачалось, те від святого Духа. 
\v 21 І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх від гріхів їх. 
\v 22 Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи: 
\v 23 Ось діва мати ме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог. 
\v 24 Прокинувшись тоді Йосиф від сна, зробив так, як ангел Господень повелів йому, й узяв до себе жінку свою; 
\v 25 і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.
\c 2
\p
\v 1 Як же народивсь Ісус у Витлеємі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрці зі сходу в Єрусалим, 
\v 2 говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сході, й прийшли поклонитись йому. 
\v 3 Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним. 
\v 4 І, зібравши всіх архиєреїв і письменників людських, допитував ся в них, де Христу родити ся. 
\v 5 Вони ж казали йому: В Витлеємі Юдейському, бо ось як написано в пророка: 
\v 6 І ти, Витлеєме, земле Юдина, нічим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем. 
\v 7 Закликавши тоді Ірод тайкома мудрців, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря. 
\v 8 І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдіть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесіть мені звістку, щоб і мені пійти поклонитись йому. 
\v 9 Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сході, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко. 
\v 10 Побачивши ж вони зорю, зраділи вельми великою радостю. 
\v 11 І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матірю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро. 
\v 12 І, бувши остережені вві сні, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом. 
\v 13 Як же вони вийшли, ось ангел Господень являється Йосифові вві сні, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матір його, та втікай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його. 
\v 14 Він же, вставши, взяв хлопятко й матір його в ночі, та й пійшов у Єгипет. 
\v 15 І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого. 
\v 16 Бачивши тоді Ірод, що мудрці насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всіх дітей у Витлеємі й у всіх границях його, від двох років і меньше, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрців. 
\v 17 Тоді справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи: 
\v 18 Чути в Рамі голосіннє і плач і тяжке наріканнє: Рахиля плаче по дітях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже. 
\v 19 Як же вмер Ірод, ось являється ангел Господень уві сні Йосифу в Єгипті, 
\v 20 глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матір його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка. 
\v 21 І встав він, і взяв хлопятко й матір його, та й пійшов у землю Ізраїлеву. 
\v 22 Та, почувши, що Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві сні, звернув у сторони Галилейські: 
\v 23 і, прийшовши, жив у городі, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.
\c 3
\p
\v 1 Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустині Юдейській, 
\v 2 і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне. 
\v 3 Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його. 
\v 4 Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясниці своїй; а їдою його була сарана та дикий мед. 
\v 5 Тоді виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська, 
\v 6 і хрестились в Йордані від него, сповідаючи гріхи свої. 
\v 7 Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утікали від настигаючого гніва? 
\v 8 Принесіть же овощ достойний покаяння; 
\v 9 і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам кажу, що Бог зможе з сього каміння підняти дітей Авраамові. 
\v 10 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь. 
\v 11 Я оце хрещу вас водою на покаяннє; а Той, що йде за мною, потужніщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом святим та огнем. 
\v 12 У руці в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим. 
\v 13 Приходить тоді Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него. 
\v 14 Та Йоан не допускав Його, говорячи: Мені самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене? 
\v 15 Відказуючи йому Ісус, рече до него: \wj Допусти тепер, бо так годить ся нам чинити всяку правду.\wj* Тоді допустив Його. 
\v 16 І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него. 
\v 17 І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.
\c 4
\p
\v 1 Тоді повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську. 
\v 2 І постив він сорок днів і сорок ночей, потім забажав їсти. 
\v 3 І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлібом. 
\v 4 Він же, озвавшись, сказав: \wj Писано: Не самим хлібом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.\wj* 
\v 5 Тоді диявол бере Його в святий город, і ставить Його на церковнім крилі, 
\v 6 і каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю. 
\v 7 Рече йому Ісус: \wj Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого.\wj* 
\v 8 Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всі царства на світі й славу їх; 
\v 9 і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся мені. 
\v 10 Рече тоді йому Ісус: \wj Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.\wj* 
\v 11 Зоставив тоді Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. 
\v 12 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею; 
\v 13 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернаумі, що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима: 
\v 14 щоб справдилось слово Ісаїї пророка, глаголючого: 
\v 15 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галилея поганська; 
\v 16 люде сидячі в темряві побачили світло велике, й тим, що сидять у країні й тіні смертній, засяло світло. 
\v 17 З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: \wj Покайтесь, наближилось бо царство небесне.\wj* 
\v 18 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки. 
\v 19 І промовив до них: \wj Ідіть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.\wj* 
\v 20 Вони ж зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним. 
\v 21 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човні з Зеведеєм, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх. 
\v 22 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слідом за Ним. 
\v 23 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сціляючи всякий недуг і всякі болесті поміж людьми. 
\v 24 І розійшлась чутка про Него по всій Сирщині; й приводжено до Него всіх недужніх, що боліли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сціляв їх. 
\v 25 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.
\c 5
\p
\v 1 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сів, приступили до Него ученики Його; 
\v 2 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи: 
\v 3 \wj Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.\wj* 
\v 4 \wj Блаженні сумні, бо такі втішять ся.\wj* 
\v 5 \wj Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.\wj* 
\v 6 \wj Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.\wj* 
\v 7 \wj Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.\wj* 
\v 8 \wj Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.\wj* 
\v 9 \wj Блаженні миротворці, бо такі синами Божими звати муть ся.\wj* 
\v 10 \wj Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.\wj* 
\v 11 \wj Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правді, ради мене.\wj* 
\v 12 \wj Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.\wj* 
\v 13 \wj Ви сіль землі; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Ні-на-що не годить ся тоді вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.\wj* 
\v 14 \wj Ви світло світу. Не може город сховати ся, стоячи на горі;\wj* 
\v 15 \wj і, засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику; то й світить вона всім, хто в хаті,\wj* 
\v 16 \wj так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, й прославляли Отця вашого, що на небі.\wj* 
\v 17 \wj Не думайте, що я прийшов знівечити закон або пророків; не прийшов я знівечити, а сповнити.\wj* 
\v 18 \wj Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.\wj* 
\v 19 \wj Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.\wj* 
\v 20 \wj Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.\wj* 
\v 21 \wj Чували ви, що сказано старосвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.\wj* 
\v 22 \wj Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака,\wj*\f + \ft Безчесний.\ft*\f*\wj на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.\wj* 
\v 23 \wj Тим, коли принесеш дар свій до жертівні, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;\wj* 
\v 24 \wj зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тоді прийди й подай дар твій.\wj* 
\v 25 \wj Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник судді, а суддя не віддав тебе осавулі (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.\wj* 
\v 26 \wj Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.\wj* 
\v 27 \wj Чували ви, що сказано старосвіцьким: Не чини перелюбу.\wj* 
\v 28 \wj Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм.\wj* 
\v 29 \wj Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь від себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло вкинуто в пекло.\wj* 
\v 30 \wj І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь від себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло твоє вкинуто в пекло.\wj* 
\v 31 \wj Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.\wj* 
\v 32 \wj Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.\wj* 
\v 33 \wj Знов чували, що сказано старосвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітниці твої.\wj* 
\v 34 \wj Я ж вам глаголю: Не кляніть ся зовсім: ні небом, бо воно престол Божий;\wj* 
\v 35 \wj ні землею, бо вона підніжок ніг Його; ні Єрусалимом, бо се город великого царя;\wj* 
\v 36 \wj ні головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити ні одного волоса білим або чорним.\wj* 
\v 37 \wj Слово ж ваше нехай буде: так, так; ні, ні; бо що більш над се, те від лихого.\wj* 
\v 38 \wj Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.\wj* 
\v 39 \wj Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.\wj* 
\v 40 \wj І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.\wj* 
\v 41 \wj І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.\wj* 
\v 42 \wj Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь від него.\wj* 
\v 43 \wj Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.\wj* 
\v 44 \wj Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;\wj* 
\v 45 \wj щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.\wj* 
\v 46 \wj Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?\wj* 
\v 47 \wj І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?\wj* 
\v 48 \wj Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.\wj*
\c 6
\p
\v 1 \wj Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі.\wj* 
\v 2 \wj Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.\wj* 
\v 3 \wj Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права:\wj* 
\v 4 \wj щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.\wj* 
\v 5 \wj І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.\wj* 
\v 6 \wj Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.\wj* 
\v 7 \wj Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.\wj* 
\v 8 \wj Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш ніж просите в Него.\wj* 
\v 9 \wj Тим же то моліться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.\wj* 
\v 10 \wj Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.\wj* 
\v 11 \wj Хліб наш щоденний дай нам сьогодні.\wj* 
\v 12 \wj І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.\wj* 
\v 13 \wj І не введи нас у спокусу, а ізбави нас від лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.\wj* 
\v 14 \wj Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме вам.\wj* 
\v 15 \wj Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.\wj* 
\v 16 \wj Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.\wj* 
\v 17 \wj Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє;\wj* 
\v 18 \wj щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.\wj* 
\v 19 \wj Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть.\wj* 
\v 20 \wj Збирайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні ржа не їсть, і де злодії не підкопують ся й не крадуть.\wj* 
\v 21 \wj Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.\wj* 
\v 22 \wj Світло тілу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тіло твоє буде світле.\wj* 
\v 23 \wj Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли світло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!\wj* 
\v 24 \wj Ніхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамоні.\wj* 
\v 25 \wj Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; ані тілом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тіло одежі?\wj* 
\v 26 \wj Спогляньте на птаство небесне, що не сіють і не жнуть, ані збирають у клуню; от же Отець ваш небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них?\wj* 
\v 27 \wj Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть?\wj* 
\v 28 \wj І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилій, як вони ростуть; не працюють, ні прядуть;\wj* 
\v 29 \wj глаголю ж вам: Що й Соломон у всій славі своїй не одягавсь так, як одна з них.\wj* 
\v 30 \wj Коли ж Бог так зʼодягає польове зіллє, що сьогодні воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж зʼодягати ме вас, маловірні?\wj* 
\v 31 \wj Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось?\wj* 
\v 32 \wj Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.\wj* 
\v 33 \wj А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.\wj* 
\v 34 \wj Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволі в кожного дня лиха свого.\wj*
\c 7
\p
\v 1 \wj Не судіть, щоб вас не суджено.\wj* 
\v 2 \wj Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряється.\wj* 
\v 3 \wj Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, у своєму ж оці поліна не чуєш?\wj* 
\v 4 \wj Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого поліно в оці?\wj* 
\v 5 \wj Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тоді добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину.\wj* 
\v 6 \wj Не давайте святого собакам, і не кидайте ваших перел перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас.\wj* 
\v 7 \wj Просіть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам:\wj* 
\v 8 \wj кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.\wj* 
\v 9 \wj Або, чи є між вами така людина, що в неї син попросить хліба, а вона подала б йому каменя?\wj* 
\v 10 \wj або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку?\wj* 
\v 11 \wj Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дітям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?\wj* 
\v 12 \wj Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робіть їм; се бо єсть закон і пророки.\wj* 
\v 13 \wj Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелі, й багацько таких, що ними входять:\wj* 
\v 14 \wj вузкі бо ті двері, й тісна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.\wj* 
\v 15 \wj Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в середині вони вовки хижі.\wj* 
\v 16 \wj Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків?\wj* 
\v 17 \wj Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий.\wj* 
\v 18 \wj Не може добре дерево родити лихого овощу, ані пусте дерево родити овощу доброго.\wj* 
\v 19 \wj Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь.\wj* 
\v 20 \wj Оце ж по овощам їх познаєте їх.\wj* 
\v 21 \wj Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.\wj* 
\v 22 \wj Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?\wj* 
\v 23 \wj І промовлю тоді до них: Ніколи я вас не знав; ійдіть від мене, ви, що чините беззаконнє.\wj* 
\v 24 \wj Оттим же, всякий, хто слухає сі слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що збудував свій будинок на камені;\wj* 
\v 25 \wj і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на камені.\wj* 
\v 26 \wj А всякий, хто слухає сі слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що збудував свій будинок на піску;\wj* 
\v 27 \wj і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.\wj* 
\v 28 І сталось, як скінчив Ісус оці слова, дивувавсь народ наукою Його: 
\v 29 бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники.
\c 8
\p
\v 1 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слідом за Ним. 
\v 2 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене, 
\v 3 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: \wj Хочу, очистись\wj*. І зараз очистилась проказа його. 
\v 4 І рече до него Ісус: \wj Гледи ж, не кажи нікому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелів Мойсей на свідкуваннє їм.\wj* 
\v 5 А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його, 
\v 6 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся. 
\v 7 І рече до него Ісус: \wj Я пійду та сцілю його.\wj* 
\v 8 Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій. 
\v 9 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить. 
\v 10 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слідом за Ним: \wj Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлі не знайшов я такої віри.\wj* 
\v 11 \wj І кажу вам: Що многі прийдуть від сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,\wj* 
\v 12 \wj а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.\wj* 
\v 13 І рече Ісус до сотника: \wj Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі.\wj* І одужав слуга його тієї самої години. 
\v 14 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасниці. 
\v 15 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм. 
\v 16 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцілив усіх недужих; 
\v 17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й поніс болещі наші. 
\v 18 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелів плисти на той бік. 
\v 19 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слідом за Тобою, куди б Ти ні пійшов. 
\v 20 Ісус же рече до него: \wj Лисиці мають нори, й птаство небесне гнізда; Синові ж чоловічому ніде й голови прихилити.\wj* 
\v 21 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь мені перш пійти поховати батька мого. 
\v 22 Ісус ж рече до него: \wj Йди слідом за мною; нехай мертві ховають мерці свої.\wj* 
\v 23 І, як увійшов у човен, поввіходили слідом за Ним ученики Його. 
\v 24 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав. 
\v 25 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо. 
\v 26 І рече до них: \wj Чого ви злякались, маловірні?\wj* Тоді встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша. 
\v 27 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його! 
\v 28 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що ніхто не важив ся ходити дорогою тією. 
\v 29 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити? 
\v 30 Оддалеки ж від них пас ся великий гурт свиней. 
\v 31 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий. 
\v 32 І рече до них: \wj Ійдіть\wj*. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче: коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у воді. 
\v 33 А пастухи повтікали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих. 
\v 34 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його, благали, щоб вийшов геть із границь їх.
\c 9
\p
\v 1 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город. 
\v 2 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: \wj Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.\wj* 
\v 3 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. 
\v 4 І знаючи Ісус мислі їх, рече: \wj На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?\wj* 
\v 5 \wj Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?\wj* 
\v 6 \wj От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землі прощати гріхи,\wj* (тоді рече до розслабленого:) \wj Устань, візьми постіль твою, та й іди до дому твого!\wj* 
\v 7 І, вставши, пійшов до дому свого! 
\v 8 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям. 
\v 9 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидів на митниці: і рече до него: \wj Йди слідом за мною.\wj* І, вставши, пійшов слідом за Ним. 
\v 10 І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками Його. 
\v 11 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? 
\v 12 Ісус же, почувши, рече до них: \wj Дужим не треба лікаря, тільки недужим.\wj* 
\v 13 \wj От же йдіть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.\wj* 
\v 14 Приступили тоді до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. 
\v 15 І рече їм Ісус: \wj Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть від них жениха, тоді й постити муть.\wj* 
\v 16 \wj Ніхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша.\wj* 
\v 17 \wj І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле.\wj* 
\v 18 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. 
\v 19 І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його. 
\v 20 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: 
\v 21 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. 
\v 22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: \wj Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе.\wj* І спаслась жінка з того часу. 
\v 23 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосільників, 
\v 24 рече до них: \wj Уступіть ся: не вмерло бо дівча, а спить.\wj* І насьміхались із Него. 
\v 25 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало. 
\v 26 І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій. 
\v 27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слідом за Ним двоє сліпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. 
\v 28 І, як увійшов у господу, приступили до Него сліпі; й рече їм Ісус: \wj Чи віруєте ви, що я можу се зробити?\wj* Кажуть Йому: Так, Господи. 
\v 29 Тоді приторкнув ся Він до очей їх, і рече: \wj По вірі вашій нехай станеть ся вам.\wj* 
\v 30 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: \wj Гледіть, щоб ніхто не довідавсь.\wj* 
\v 31 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всій землі тій. 
\v 32 Як же вони виходили, ось приведено до Него німого чоловіка біснуватого. 
\v 33 І, як вигнав Він біса, почав німий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлі. 
\v 34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським. 
\v 35 І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сціляючи всяку болість і всяку неміч між людьми. 
\v 36 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівці без пастиря. 
\v 37 Рече тоді ученикам своїм: \wj Жнива багато, робітника ж мало.\wj* 
\v 38 \wj Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.\wj*
\c 10
\p
\v 1 І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сціляли всяку болість і всяку неміч. 
\v 2 На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Йоан брат його; 
\v 3 Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей; 
\v 4 Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його. 
\v 5 Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: \wj Не йдіть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самарянський;\wj* 
\v 6 \wj а радніщ ійдіть до загублених овечок дому Ізраїлевого;\wj* 
\v 7 \wj а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось.\wj* 
\v 8 \wj Сціляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.\wj* 
\v 9 \wj Не беріть собі ні золота, ні срібла, ні грошей у череси ваші,\wj* 
\v 10 \wj ані торбини на дорогу, ані двох одежин, ні обувя, ні палиці: бо робітник достоєн харчі своєї.\wj* 
\v 11 \wj І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете.\wj* 
\v 12 \wj А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сій господі.\wj* 
\v 13 \wj І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.\wj* 
\v 14 \wj А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших.\wj* 
\v 15 \wj Істинно глаголю вам: Легше буде землі Содомській та Гоморській суднього дня, ніж городові тому.\wj* 
\v 16 \wj Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.\wj* 
\v 17 \wj Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;\wj* 
\v 18 \wj і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на свідкуваннє їм і поганам.\wj* 
\v 19 \wj Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.\wj* 
\v 20 \wj Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.\wj* 
\v 21 \wj Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителів, і вбивати муть їх.\wj* 
\v 22 \wj І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.\wj* 
\v 23 \wj Коли ж вас гонити муть у тому городі, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.\wj* 
\v 24 \wj Ученик не старший від учителя свого, ані слуга від пана свого.\wj* 
\v 25 \wj Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його?\wj* 
\v 26 \wj Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нічого закритого, що не відкриється, ані захованого, що не виявить ся.\wj* 
\v 27 \wj Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.\wj* 
\v 28 \wj І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здоліють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклі.\wj* 
\v 29 \wj Хиба не два горобці продають ся за шага? а ні один з них не впаде на землю без Отця вашого.\wj* 
\v 30 \wj У вас же і все волоссє на голові перелічене.\wj* 
\v 31 \wj Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців.\wj* 
\v 32 \wj От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.\wj* 
\v 33 \wj А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.\wj* 
\v 34 \wj Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.\wj* 
\v 35 \wj Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.\wj* 
\v 36 \wj І будуть ворогами чоловікові домашні його.\wj* 
\v 37 \wj Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.\wj* 
\v 38 \wj І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоєн мене.\wj* 
\v 39 \wj Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.\wj* 
\v 40 \wj Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене.\wj* 
\v 41 \wj Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймає праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.\wj* 
\v 42 \wj І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї.\wj*
\c 11
\p
\v 1 І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх. 
\v 2 Почувши ж Йоан у темниці про діла Христові, послав двох учеників своїх, 
\v 3 сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам? 
\v 4 Одказав Ісус і рече їм: \wj Ійдіть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили:\wj* 
\v 5 \wj сліпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.\wj* 
\v 6 \wj І щасливий, хто не поблазнить ся мною.\wj* 
\v 7 Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: \wj Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?\wj* 
\v 8 \wj Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.\wj* 
\v 9 \wj Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.\wj* 
\v 10 \wj Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.\wj* 
\v 11 \wj Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший від Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший від него.\wj* 
\v 12 \wj І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобувається силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.\wj* 
\v 13 \wj Бо всі пророки й закон пророкували до Йоана.\wj* 
\v 14 \wj І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.\wj* 
\v 15 \wj Хто має уші слухати, нехай слухає.\wj* 
\v 16 \wj Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,\wj* 
\v 17 \wj та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.\wj* 
\v 18 \wj Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.\wj* 
\v 19 \wj Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість від дітей своїх.\wj* 
\v 20 Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись: 
\v 21 \wj Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидоні, давно були б вони покаялись у веретищі та попелі.\wj* 
\v 22 \wj Тільки ж глаголю вам: Одрадніще буде Тирові та Сидонові суднього дня, ніж вам.\wj* 
\v 23 \wj І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі.\wj* 
\v 24 \wj Тим то глаголю вам: Що одрадніще буде землі Содомській суднього дня, ніж тобі.\wj* 
\v 25 І озвав ся Ісус того часу знов і рече: \wj Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недоліткам.\wj* 
\v 26 \wj Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.\wj* 
\v 27 \wj Все передане мені від Отця мого, й ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.\wj* 
\v 28 \wj Прийдіть до мене, всі знеможені та отягчені, я впокою вас.\wj* 
\v 29 \wj Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.\wj* 
\v 30 \wj Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.\wj*
\c 12
\p
\v 1 Того ж часу йшов Ісус у суботу засівами, ученики ж Його зголодніли, й почали рвати колоссє та їсти. 
\v 2 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу. 
\v 3 Він же рече до них: \wj Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і ті, що були з ним:\wj* 
\v 4 \wj як він увійшов до Божого дому, та поїв хліби показні, що не годилось йому їсти, ні тим, що були з ним, а тільки одним священикам?\wj* 
\v 5 \wj Або, хиба ви не читали в законі, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті?\wj* 
\v 6 \wj Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший від церкви.\wj* 
\v 7 \wj А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.\wj* 
\v 8 \wj Бо Син чоловічий — Він Господь і суботи.\wj* 
\v 9 І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх. 
\v 10 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сціляти? щоб обвинувати його. 
\v 11 Він же рече до них: \wj Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?\wj* 
\v 12 \wj Як же більше луччий чоловік від вівці? Тим годить ся чинити добро і в суботу.\wj* 
\v 13 Рече тоді до чоловіка: \wj Простягни руку твою.\wj* І простяг, і стала вона здорова, як і друга. 
\v 14 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його. 
\v 15 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слідом за Ним багато народу, і сцілив він усіх, 
\v 16 та й наказав їм, щоб не виявляли Його: 
\v 17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: 
\v 18 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд; 
\v 19 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його ніхто не чути ме по улицях; 
\v 20 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги; 
\v 21 і на ймя його вповати муть погане. 
\v 22 Приведено тоді до Него біснуватого, сліпого й німого; і сцілив його, так що сліпий і німий розмовляв і бачив. 
\v 23 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів? 
\v 24 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським. 
\v 25 Знав же Ісус думки їх, і рече до них: \wj Всяке царство, що поділить ся у собі, спустіє; і всякий город і господа, що поділить ся у собі, не встоїть.\wj* 
\v 26 \wj І коли сатана сатану виганяє, то розділив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?\wj* 
\v 27 \wj І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.\wj* 
\v 28 \wj Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.\wj* 
\v 29 \wj Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тоді пожакує господу його?\wj* 
\v 30 \wj Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.\wj* 
\v 31 \wj Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.\wj* 
\v 32 \wj І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа святого, не простить ся йому ні в сьому віку, ні в будучому.\wj* 
\v 33 \wj Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познається по овощу.\wj* 
\v 34 \wj Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповні серця уста промовляють.\wj* 
\v 35 \wj Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.\wj* 
\v 36 \wj Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня.\wj* 
\v 37 \wj Бо по словам твоїм оправдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.\wj* 
\v 38 Озвались тоді проти сього деякі з письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити. 
\v 39 Він же, озвавшись, рече їм: \wj Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.\wj* 
\v 40 \wj Бо, як Йона був три дні й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три дні й три ночі в серці землі.\wj* 
\v 41 \wj Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший від Йони.\wj* 
\v 42 \wj Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший від Соломона.\wj* 
\v 43 \wj Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.\wj* 
\v 44 \wj Тоді каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.\wj* 
\v 45 \wj Йде тоді, й бере до себе сім инших духів, ще зліщих ніж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше ніж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.\wj* 
\v 46 Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. 
\v 47 Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою. 
\v 48 Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: \wj Хто се мати моя? і хто брати мої?\wj* 
\v 49 І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: \wj Ось мати моя й брати мої!\wj* 
\v 50 \wj Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат мені, й сестра, й мати.\wj*
\c 13
\p
\v 1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сів край моря. 
\v 2 І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сів; а ввесь народ стояв на березї. 
\v 3 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: \wj Ото вийшов сіяч сіяти;\wj* 
\v 4 \wj і як він сіяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.\wj* 
\v 5 \wj Инше ж упало на каменистому, де не мало землі багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землі;\wj* 
\v 6 \wj як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.\wj* 
\v 7 \wj А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.\wj* 
\v 8 \wj Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.\wj* 
\v 9 \wj Хто має уші слухати, нехай слухає.\wj* 
\v 10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями? 
\v 11 Він же, озвавшись, рече до них: \wj Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.\wj* 
\v 12 \wj Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.\wj* 
\v 13 \wj Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, ані розуміють.\wj* 
\v 14 \wj І справджується на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.\wj* 
\v 15 \wj Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцілив я їх.\wj* 
\v 16 \wj Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.\wj* 
\v 17 \wj Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.\wj* 
\v 18 \wj Оце ж послухайте приповісті про сіяча.\wj* 
\v 19 \wj Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посіяно у него в серці. Се — засіяний край шляху.\wj* 
\v 20 \wj А засіяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:\wj* 
\v 21 \wj тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.\wj* 
\v 22 \wj А засіяний в тернині, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся безʼовочним.\wj* 
\v 23 \wj Засіяний же на добрій землі, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.\wj* 
\v 24 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: \wj Уподобилось царство небесне чоловікові, що сіє добре насіннє на ниві своїй;\wj* 
\v 25 \wj як же люде спали, прийшов ворог його, й насіяв куколю між пшеницю, та й пійшов.\wj* 
\v 26 \wj Як же зійшов засів, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль.\wj* 
\v 27 \wj І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насіннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?\wj* 
\v 28 \wj Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?\wj* 
\v 29 \wj Він же рече: Ні, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшениці не повиривали.\wj* 
\v 30 \wj Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клуні в мене.\wj* 
\v 31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: \wj Царство небесне подібне зерну горчиці, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.\wj* 
\v 32 \wj Найдрібніще воно між усяким насіннєм; як же виросте, то стане найбуйніщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилітає кублитись між гіллєм його.\wj* 
\v 33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: \wj Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.\wj* 
\v 34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм: 
\v 35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання світа. 
\v 36 Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві. 
\v 37 Він же, озвавшись, рече їм: \wj Сіючий добре насіннє, се Син чоловічий;\wj* 
\v 38 \wj а нива, се світ; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;\wj* 
\v 39 \wj ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець світа; а женці, се ангели.\wj* 
\v 40 \wj Оце ж, як той кукіль збирається та палить ся огнем, так буде при кінці світа сього:\wj* 
\v 41 \wj Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконнє,\wj* 
\v 42 \wj та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.\wj* 
\v 43 \wj Тоді праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.\wj* 
\v 44 \wj Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.\wj* 
\v 45 \wj Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;\wj* 
\v 46 \wj і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.\wj* 
\v 47 \wj Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;\wj* 
\v 48 \wj як же став повен, то витягли його на беріг, і посідавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.\wj* 
\v 49 \wj Так буде й при кінці світу: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,\wj* 
\v 50 \wj та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.\wj* 
\v 51 І рече Ісус до них: \wj Чи зрозуміли це все?\wj* Кажуть вони Йому: Так, Господи. 
\v 52 Він же рече їм: \wj Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.\wj* 
\v 53 І сталось, як скінчив Ісус оці приповісті, пійшов ізвідтіля. 
\v 54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школі їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила? 
\v 55 Хиба Він не син теслі? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? 
\v 56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него? 
\v 57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: \wj Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчині та в своїй домівці.\wj* 
\v 58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.
\c 14
\p
\v 1 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса, 
\v 2 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса діють ся від него. 
\v 3 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа. 
\v 4 Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її. 
\v 5 І, хотів його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка. 
\v 6 У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові. 
\v 7 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме. 
\v 8 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай мені, каже, тут на блюді голову Йоана Хрестителя. 
\v 9 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелів дати. 
\v 10 І, пославши, стяв Йоана в темниці. 
\v 11 І принесено голову його на блюді, й дано дівчині, вона ж віднесла матері своїй. 
\v 12 І прийшли ученики його, і взяли тіло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса. 
\v 13 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слідом за Ним пішки з городів. 
\v 14 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцілив недужих їх. 
\v 15 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. 
\v 16 Ісус же рече їм: \wj Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.\wj* 
\v 17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлібів та дві риби. 
\v 18 Він же рече: \wj Принесіть мені їх сюди.\wj* 
\v 19 І звелів народові посідати на траві, і, взявши пять хлібів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хліби ученикам, а ученики людям. 
\v 20 І їли вони всі, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. 
\v 21 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей. 
\v 22 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. 
\v 23 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. 
\v 24 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. 
\v 25 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. 
\v 26 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. 
\v 27 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: \wj Спокойте ся: се я: не лякайтесь.\wj* 
\v 28 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели мені йти до Тебе по воді. 
\v 29 Він же рече: \wj Іди.\wj* І вийшов Петр із човна, й пійшов по воді, щоб ійти до Ісуса. 
\v 30 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. 
\v 31 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: \wj Маловіре, чого всумнив ся єси?\wj* 
\v 32 І як увійшли вони в човен, утих вітер. 
\v 33 А ті, що були в човні, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси. 
\v 34 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. 
\v 35 І познавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих; 
\v 36 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
\c 15
\p
\v 1 Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи: 
\v 2 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хліб. 
\v 3 Він же, озвавшись, рече до них: \wj Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?\wj* 
\v 4 \wj Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю.\wj* 
\v 5 \wj Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,\wj* 
\v 6 \wj той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.\wj* 
\v 7 \wj Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:\wj* 
\v 8 \wj Народ сей приближується до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.\wj* 
\v 9 \wj Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.\wj* 
\v 10 І, прикликавши людей, рече до них: \wj Слухайте та й розумійте:\wj* 
\v 11 \wj Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.\wj* 
\v 12 Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились? 
\v 13 Він же, озвавшись, рече: \wj Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.\wj* 
\v 14 \wj Не вважайте на них: проводирі вони сліпі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.\wj* 
\v 15 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість. 
\v 16 Ісус же рече: \wj Чи й ви ще без розуму?\wj* 
\v 17 \wj Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергається в одхідник;\wj* 
\v 18 \wj а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.\wj* 
\v 19 \wj Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадіж, криве свідкуваннє, хула.\wj* 
\v 20 \wj Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.\wj* 
\v 21 Вийшов тоді Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони. 
\v 22 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснується. 
\v 23 Він же не відказав їй ні слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами. 
\v 24 Він же, озвавшись, рече: \wj Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.\wj* 
\v 25 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені. 
\v 26 Він же, озвавшись, рече: \wj Не годить ся взяти в дітей хліб, і кинути собакам.\wj* 
\v 27 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх. 
\v 28 Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: \wj Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш.\wj* І одужала дочка її з того часу. 
\v 29 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там. 
\v 30 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцілив їх, 
\v 31 так що люде дивувались, бачивши, що німі говорять, каліки здорові, криві ходять, а сліпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого. 
\v 32 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: \wj Жаль мені людей, бо вже вони три дні пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помліли на дорозї.\wj* 
\v 33 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? 
\v 34 І рече їм Ісус: \wj Скільки хлібів маєте ви?\wj* Вони ж кажуть: Сім, та кілька рибок. 
\v 35 І звелів народові посідати на землі. 
\v 36 І, взявши сім хлібів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові. 
\v 37 І їли всі, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сім повних кошів. 
\v 38 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей. 
\v 39 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границі Магдалські.
\c 16
\p
\v 1 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба. 
\v 2 Він же, озвавшись, рече їм: \wj Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червоніє небо.\wj* 
\v 3 \wj А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червоніє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?\wj* 
\v 4 \wj Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукає; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка.\wj* І, покинувши їх, пійшов. 
\v 5 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хліба. 
\v 6 Ісус же рече до них: \wj Гледіть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.\wj* 
\v 7 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хліба. 
\v 8 Постерігши ж се Ісус, рече до них: \wj Що ви міркуєте собі, маловіри, що хліба не взяли?\wj* 
\v 9 \wj Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?\wj* 
\v 10 \wj ані семи хлібів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?\wj* 
\v 11 \wj Як се не розумієте, що не про хліб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?\wj* 
\v 12 Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлібного, а науки Фарисейської та Садукейської. 
\v 13 Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: \wj За кого мають люде мене, Сина чоловічого?\wj* 
\v 14 Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків. 
\v 15 Рече до них: \wj Ви ж як кажете? хто я?\wj* 
\v 16 Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого. 
\v 17 І озвавшись Ісус, рече до него: \wj Блажен єси, Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.\wj* 
\v 18 \wj Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому камені збудую церкву мою, і ворота пекольні не подужають її.\wj* 
\v 19 \wj І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі.\wj* 
\v 20 Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос. 
\v 21 З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти від старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня. 
\v 22 І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі. 
\v 23 Він же обернувсь і рече до Петра: \wj Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.\wj* 
\v 24 Рече тоді Ісус ученикам своїм: \wj Коли хто хоче йти слідом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.\wj* 
\v 25 \wj Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.\wj* 
\v 26 \wj Що бо за користь чоловікові, хоч би свїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою?\wj* 
\v 27 \wj Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по ділам його.\wj* 
\v 28 \wj Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.\wj*
\c 17
\p
\v 1 А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окроме, 
\v 2 й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як світло. 
\v 3 Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним. 
\v 4 Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї. 
\v 5 Ще він говорив, аж ось ясна хмара отінила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте. 
\v 6 Зачувши се ученики, припали лицем до землі, й полякались вельми. 
\v 7 І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: \wj Устаньте й не лякайтесь.\wj* 
\v 8 Вони ж, знявши очі свої, не бачили нікого, тільки одного Ісуса. 
\v 9 І, як сходили вони з гори, наказав їм Ісус, глаголючи: \wj Не кажіть нікому про сю ізʼяву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.\wj* 
\v 10 І питали в Него ученики Його, кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду? 
\v 11 Ісус же, озвавшись, рече їм: \wj Ілия прийде попереду, і налагодить усе.\wj* 
\v 12 \wj Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотіли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.\wj* 
\v 13 Тоді зрозуміли ученики, що глаголав їм про Йоана Хрестителя. 
\v 14 І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи: 
\v 15 Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду. 
\v 16 І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцілити його. 
\v 17 Озвав ся ж Ісус і рече: \wj О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть мені його сюди.\wj* 
\v 18 І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу. 
\v 19 Приступивши тоді ученики до Ісуса, сказали на самоті: Чом не змогли ми вигнати його? 
\v 20 Ісус же рече їм: \wj Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчиці, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нічого не буде неможливого вам.\wj* 
\v 21 \wj Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.\wj* 
\v 22 Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: \wj Син чоловічий буде виданий у руки людям;\wj* 
\v 23 \wj і вбють Його, а третього дня Він устане.\wj* І засуміли вони вельми. 
\v 24 Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини? 
\v 25 Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: \wj Що ти думаєш, Симоне? з кого земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?\wj* 
\v 26 Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: \wj То сини вільні.\wj* 
\v 27 \wj Тільки ж, щоб не блазнити нам їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймається, візьми й, роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.\wj*
\c 18
\p
\v 1 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? 
\v 2 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, 
\v 3 і рече: \wj Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне.\wj* 
\v 4 \wj Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.\wj* 
\v 5 \wj І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.\wj* 
\v 6 \wj Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській.\wj* 
\v 7 \wj Горе світові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!\wj* 
\v 8 \wj Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь від себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калікою, ніж мавши дві руці чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.\wj* 
\v 9 \wj І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь від себе: лучче тобі увійти в життє однооким, аніж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло.\wj* 
\v 10 \wj Гледіть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.\wj* 
\v 11 \wj Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.\wj* 
\v 12 \wj Як вам здається? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної?\wj* 
\v 13 \wj І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.\wj* 
\v 14 \wj Так нема волі перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.\wj* 
\v 15 \wj Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;\wj* 
\v 16 \wj коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох свідків, або трьох, стало кожне слово.\wj* 
\v 17 \wj Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.\wj* 
\v 18 \wj Істино глаголю вам: Що звяжете на землі, буде звязане на небі; а що розвяжете на землі, буде розвязане на небі.\wj* 
\v 19 \wj Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землі про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.\wj* 
\v 20 \wj Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.\wj* 
\v 21 Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? 
\v 22 Рече йому Ісус: \wj Не кажу тобі: До семи раз, а: До сімдесять раз семи.\wj* 
\v 23 \wj Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотів узяти перелік від слуг своїх.\wj* 
\v 24 \wj Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.\wj* 
\v 25 \wj Як же не мав він, що віддати, звелів пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати.\wj* 
\v 26 \wj Упавши тоді слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи мені, а все тобі віддам.\wj* 
\v 27 \wj Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.\wj* 
\v 28 \wj Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай мені, що винен.\wj* 
\v 29 \wj Упавши тоді товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи мені, і все віддам тобі.\wj* 
\v 30 \wj Він же не схотів, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг.\wj* 
\v 31 \wj Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.\wj* 
\v 32 \wj Тоді, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;\wj* 
\v 33 \wj чи не слід було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?\wj* 
\v 34 \wj І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.\wj* 
\v 35 \wj Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.\wj*
\c 19
\p
\v 1 І сталось, як скінчив Ісус ці слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряниці Юдейські, за Йорданом. 
\v 2 І йшло слідом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там. 
\v 3 І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину? 
\v 4 Він же, озвавшись, рече їм: \wj Хиба ви не читали, що хто втворив у почині, — чоловіком і жінкою втворив їх?\wj* 
\v 5 \wj І рече: Тому чоловік покине батька й матір та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тіло одно;\wj* 
\v 6 \wj так що вже не двоє, а тіло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.\wj* 
\v 7 Кажуть вони Йому: На що ж звелів Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? 
\v 8 Рече їм: \wj Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у почині ж не було так.\wj* 
\v 9 \wj Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю — хиба за перелюб — та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.\wj* 
\v 10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись. 
\v 11 Він же рече їм: \wj Не всі зміщають слово се, а кому дано.\wj* 
\v 12 \wj Єсть бо скопці, що з утроби матерної родились так; і є скопці, що скопились від людей; і є скопці, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.\wj* 
\v 13 Тоді поприводили до Него діток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. 
\v 14 Ісус же рече: \wj Пустіть діток, не зʼупиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.\wj* 
\v 15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля. 
\v 16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити мені, щоб мати життє вічне? 
\v 17 Він же рече до Него: \wj Чого ти звеш мене благим? ніхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповіді.\wj* 
\v 18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: \wj Оці: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не свідкуй криво;\wj* 
\v 19 \wj Поважай батька твого й матір, і: Люби ближнього твого, як себе самого.\wj* 
\v 20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає мені? 
\v 21 Рече до него Ісус: \wj Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слідом за мною.\wj* 
\v 22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі. 
\v 23 Ісус же рече до учеників своїх: \wj Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.\wj* 
\v 24 \wj Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти.\wj* 
\v 25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся? 
\v 26 Ісус же, глянувши, рече їм: \wj У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.\wj* 
\v 27 Озвавсь тоді Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слідом за Тобою; що ж буде нам? 
\v 28 Ісус же рече до них: \wj Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слідом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолі слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.\wj* 
\v 29 \wj І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.\wj* 
\v 30 \wj Тільки ж многі перві будуть останні, а останні — перві.\wj*
\c 20
\p
\v 1 \wj Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранці наймати робітників у виноградник свій.\wj* 
\v 2 \wj І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.\wj* 
\v 3 \wj І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без діла,\wj* 
\v 4 \wj і рече до них: Ідіть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли.\wj* 
\v 5 \wj Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.\wj* 
\v 6 \wj Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без діла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без діла?\wj* 
\v 7 \wj Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдіть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.\wj* 
\v 8 \wj Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останніх аж до первих.\wj* 
\v 9 \wj І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.\wj* 
\v 10 \wj Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.\wj* 
\v 11 \wj І взявши вони, нарекали на господаря,\wj* 
\v 12 \wj говорячи: Що сі останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.\wj* 
\v 13 \wj Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?\wj* 
\v 14 \wj Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.\wj* 
\v 15 \wj Хиба ж не вільно мені робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?\wj* 
\v 16 \wj Так будуть останні перві, а перві останні; багато бо званих, мало ж вибраних.\wj* 
\v 17 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них: 
\v 18 \wj Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;\wj* 
\v 19 \wj і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.\wj* 
\v 20 Тоді приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него. 
\v 21 Він же рече до неї: \wj Чого хочеш?\wj* Каже вона до Него: Скажи, щоб сиділи оці два сини мої, один по правиці Твоїй, а другий по лівиці у царстві Твоєму. 
\v 22 Озвав ся ж Ісус і рече: \wj Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь?\wj* Кажуть йому: Зможемо. 
\v 23 І рече до них: \wj Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лівиці в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.\wj* 
\v 24 І почувши десять, ремствували на двох братів. 
\v 25 Ісус же, покликавши їх, рече: \wj Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.\wj* 
\v 26 \wj Не так же буде в вас: ні, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;\wj* 
\v 27 \wj і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,\wj* 
\v 28 \wj як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.\wj* 
\v 29 І як виходили вони з Єрихона, йшло слідом за Ним багато народу. 
\v 30 І ось двоє сліпих, що сиділи над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 
\v 31 Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 
\v 32 І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: \wj Що хочете, щоб зробив вам?\wj* 
\v 33 Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились. 
\v 34 Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слідом за Ним.
\c 21
\p
\v 1 А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тоді Ісус двох учеників, 
\v 2 глаголючи їм: \wj Ідіть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведіть мені.\wj* 
\v 3 \wj І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.\wj* 
\v 4 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи: 
\v 5 Скажіть дочці Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослі й на осляті, синові підяремної. 
\v 6 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелів їм Ісус, 
\v 7 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї. 
\v 8 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу. 
\v 9 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах. 
\v 10 А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий? 
\v 11 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського. 
\v 12 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усіх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; 
\v 13 і рече до них: \wj Писано: Дом мій дім молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.\wj* 
\v 14 І приходили до Него в церкві сліпі й криві, і сціляв їх. 
\v 15 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались, 
\v 16 і казали до Него: Чи чуєш, що оці кажуть? Ісус же рече їм: \wj Так. Хиба ви ніколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?\wj* 
\v 17 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там. 
\v 18 Уранці ж, вертаючись у город, зголоднів. 
\v 19 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нічого не знайшов на ній, тільки саме листє, і рече до неї: \wj Щоб ніколи з тебе овощу не було до віку.\wj* І зараз усохла смоківниця. 
\v 20 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця! 
\v 21 Ісус же, озвавшись, рече до них: \wj Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківниці зробили, а коли б і сій горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;\wj* 
\v 22 \wj і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.\wj* 
\v 23 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть? 
\v 24 Ісус же, озвавшись, рече їм: \wj Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете мені, то й я скажу вам, якою властю се роблю.\wj* 
\v 25 \wj Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей?\wj* Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому? 
\v 26 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всі бо мають Йоана за пророка. 
\v 27 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: \wj То й я не скажу вам, якою властю се роблю.\wj* 
\v 28 \wj Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дітей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогодні роби в винограднику моїм.\wj* 
\v 29 \wj Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.\wj* 
\v 30 \wj І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.\wj* 
\v 31 \wj Которий з двох уволив волю отця?\wj* Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: \wj Істино глаголю вам: Що митники та блудниці попередять вас у царство Боже.\wj* 
\v 32 \wj Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудниці вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослі, щоб вірувати йому.\wj* 
\v 33 \wj Иншої приповісті послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відіхав.\wj* 
\v 34 \wj Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.\wj* 
\v 35 \wj І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.\wj* 
\v 36 \wj Знов післав він инші слуги, більш ніж перше, й зробили їм так само.\wj* 
\v 37 \wj На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.\wj* 
\v 38 \wj Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслідник: ходімо вбємо його, та й заберемо насліддє його.\wj* 
\v 39 \wj І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.\wj* 
\v 40 \wj Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?\wj* 
\v 41 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї. 
\v 42 Рече до них Ісус: \wj Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?\wj* 
\v 43 \wj Тим я глаголю вам: Що відніметь ся від вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.\wj* 
\v 44 \wj І хто впаде на сей камінь, розібється; на кого ж він упаде, роздавить того.\wj* 
\v 45 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить. 
\v 46 І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.
\c 22
\p
\v 1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи: 
\v 2 \wj Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весіллє синові своєму;\wj* 
\v 3 \wj і післав слуги свої кликати запрошених на весіллє; і не схотіли прийти.\wj* 
\v 4 \wj Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весіллє.\wj* 
\v 5 \wj Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;\wj* 
\v 6 \wj а останні, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.\wj* 
\v 7 \wj Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.\wj* 
\v 8 \wj Рече тоді до слуг своїх: Весіллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.\wj* 
\v 9 \wj Ійдіть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весіллє.\wj* 
\v 10 \wj І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всіх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весіллє повне гостей.\wj* 
\v 11 \wj Цар же, ввійшовши подивитись на гості, побачив там чоловіка, не одягненого у весільню одежу;\wj* 
\v 12 \wj і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весільньої одежі? Він же мовчав.\wj* 
\v 13 \wj Рече тоді цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.\wj* 
\v 14 \wj Багато бо званих, мало ж вибраних.\wj* 
\v 15 Тоді пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові. 
\v 16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і ні про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей. 
\v 17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здається? годить ся давати данину кесареві, чи ні? 
\v 18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: \wj Що ви мене спокушуєте, лицеміри?\wj* 
\v 19 \wj Покажіть мені гріш податковий.\wj* Вони ж принесли йому денария. 
\v 20 І рече до них: \wj Чиє обличчє се й надпись?\wj* 
\v 21 Кажуть йому: Кесареве. Тоді рече до них: \wj Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.\wj* 
\v 22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли. 
\v 23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його, 
\v 24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дітей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насіннє братові своєму. 
\v 25 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насіння, покинув жінку свою братові своєму; 
\v 26 так само й другий брат, і третій, аж до семого. 
\v 27 Опісля ж усіх умерла й жінка. 
\v 28 Оце ж у воскресенню кому з сімох буде вона жінкою? всі бо мали її. 
\v 29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: \wj Помиляєтесь ви, не знаючи писання, ані сили Божої.\wj* 
\v 30 \wj Бо в воскресенню не женять ся, ні віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.\wj* 
\v 31 \wj Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам від Бога, глаголючого:\wj* 
\v 32 \wj Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.\wj* 
\v 33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його. 
\v 34 Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того. 
\v 35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи: 
\v 36 Учителю, котора заповідь велика в законі? 
\v 37 Ісус же рече йому: \wj Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.\wj* 
\v 38 \wj Се перва й велика заповідь.\wj* 
\v 39 \wj Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.\wj* 
\v 40 \wj На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.\wj* 
\v 41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус, 
\v 42 глаголючи: \wj Що ви думаєте про Христа? чий Він син?\wj* Кажуть Йому: Давидів. 
\v 43 Рече Він до них: \wj Як же се Давид зве Його в дусі Господом, говорячи:\wj* 
\v 44 \wj Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?\wj* 
\v 45 \wj Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?\wj* 
\v 46 І ніхто не зʼумів йому відказати ні слова, й ніхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.
\c 23
\p
\v 1 Рече тоді Ісус до народу, та до учеників своїх, 
\v 2 глаголючи: \wj На Мойсейових сідалищах посідали письменники та Фарисеї.\wj* 
\v 3 \wj Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по ділам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.\wj* 
\v 4 \wj Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.\wj* 
\v 5 \wj Усі ж діла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,\wj* 
\v 6 \wj і люблять перші місця на бенкетах, і перші сідання по школах,\wj* 
\v 7 \wj і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.\wj* 
\v 8 \wj Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель — Христос; усі ж ви брати.\wj* 
\v 9 \wj І отця не звіть собі на землі, один бо Отець у вас, що на небі.\wj* 
\v 10 \wj І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник — Христос.\wj* 
\v 11 \wj Більший же між вами нехай буде вам слугою.\wj* 
\v 12 \wj Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.\wj* 
\v 13 \wj Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.\wj* 
\v 14 \wj Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.\wj* 
\v 15 \wj Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.\wj* 
\v 16 \wj Горе вам, проводирі сліпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нічого; хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий!\wj* 
\v 17 \wj Дурні й сліпі: що бо більше: золото, чи церква, що освячує золото?\wj* 
\v 18 \wj І: Хто клясти меть ся жертівнею, нічого; хто ж покленеть ся даром, що на ній, винуватий.\wj* 
\v 19 \wj Дурні й сліпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що освячує дар?\wj* 
\v 20 \wj Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всім, що зверху неї.\wj* 
\v 21 \wj І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в ній.\wj* 
\v 22 \wj І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нім.\wj* 
\v 23 \wj Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важніще в законі: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.\wj* 
\v 24 \wj Проводирі сліпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте.\wj* 
\v 25 \wj Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у середині ж повні вони здирства та неправди.\wj* 
\v 26 \wj Фарисею сліпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.\wj* 
\v 27 \wj Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.\wj* 
\v 28 \wj Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в середині ж повні лицемірства та беззаконня.\wj* 
\v 29 \wj Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,\wj* 
\v 30 \wj і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.\wj* 
\v 31 \wj Сим же свідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.\wj* 
\v 32 \wj І ви доповнюйте міру батьків ваших.\wj* 
\v 33 \wj Змії, кодло гадюче, як утічете від суду пекольного?\wj* 
\v 34 \wj Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрців, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:\wj* 
\v 35 \wj щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землі від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.\wj* 
\v 36 \wj Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.\wj* 
\v 37 \wj Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотіли!\wj* 
\v 38 \wj Оце ж оставляється вам дім ваш пустий.\wj* 
\v 39 \wj Глаголю бо вам: Не побачите мене від нині, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!\wj*
\c 24
\p
\v 1 І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступили ученики Його, показати Йому будівлю церковну. 
\v 2 Ісус же рече їм: \wj Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на камені, щоб не зруйновано.\wj* 
\v 3 Як же сидів на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця світу? 
\v 4 І озвавшись Ісус, рече їм: \wj Гледіть, щоб хто не звів вас.\wj* 
\v 5 \wj Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.\wj* 
\v 6 \wj Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледіть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.\wj* 
\v 7 \wj Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.\wj* 
\v 8 \wj Все ж се почин горя.\wj* 
\v 9 \wj Тоді видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усі народи задля імя мого.\wj* 
\v 10 \wj І тоді поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидіти муть одно одного.\wj* 
\v 11 \wj І багато лжепророків устане, й зведуть многих.\wj* 
\v 12 \wj І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.\wj* 
\v 13 \wj Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.\wj* 
\v 14 \wj І проповідувати меть ся євангелия царства по всій вселенній на свідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець.\wj* 
\v 15 \wj Оце ж, як побачите гидоту спустіння, що сказав Даниїл пророк, стоячу на місці святому\wj* (хто читає, нехай розуміє), 
\v 16 \wj тоді, хто в Юдеї, нехай втікає на гори;\wj* 
\v 17 \wj хто на криші, нехай не злазить узяти що з хати своєї;\wj* 
\v 18 \wj і хто в полі, нехай не вертається назад узяти одежу свою.\wj* 
\v 19 \wj Горе ж важким і годуючим під той час!\wj* 
\v 20 \wj Моліть ся ж, щоб не довелось вам утікати зимою, ані в суботу:\wj* 
\v 21 \wj буде бо тоді мука велика, якої не було від настання світу до сього часу, й не буде.\wj* 
\v 22 \wj І коли б тих днів не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні тиї.\wj* 
\v 23 \wj Тоді, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.\wj* 
\v 24 \wj Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних.\wj* 
\v 25 \wj Оце ж наперед сказав я вам.\wj* 
\v 26 \wj Коли ж скажуть вам: Ось він у пустині; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.\wj* 
\v 27 \wj Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.\wj* 
\v 28 \wj Де бо є труп, там збирати муть ся вірли.\wj* 
\v 29 \wj І зараз після горя днів тих сонце померкне, й місяць не давати ме світла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся.\wj* 
\v 30 \wj І тоді явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тоді заголосять усі роди землі, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.\wj* 
\v 31 \wj І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, від кінців неба до кінців його.\wj* 
\v 32 \wj Від смоківниці ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листє, знайте, що близько літо.\wj* 
\v 33 \wj Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима.\wj* 
\v 34 \wj Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся.\wj* 
\v 35 \wj Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.\wj* 
\v 36 \wj Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій.\wj* 
\v 37 \wj Як же дні Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого.\wj* 
\v 38 \wj Бо, як були за днів перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,\wj* 
\v 39 \wj та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всіх; так буде й прихід Сина чоловічого.\wj* 
\v 40 \wj Тоді буде двоє в полі; один візьметь ся, а один зоставить ся.\wj* 
\v 41 \wj Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся.\wj* 
\v 42 \wj Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде.\wj* 
\v 43 \wj Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї.\wj* 
\v 44 \wj Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде.\wj* 
\v 45 \wj Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору?\wj* 
\v 46 \wj Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так.\wj* 
\v 47 \wj Істино глаголю вам: Що поставить його над усім добром своїм.\wj* 
\v 48 \wj А которий лукавий слуга казати ме в серці своїм: Забарить ся мій пан прийти,\wj* 
\v 49 \wj та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями;\wj* 
\v 50 \wj то прийде пан того слуги дня, якого не сподівається, і години, якої не відає,\wj* 
\v 51 \wj та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить: там буде плач і скреготаннє зубів.\wj*
\c 25
\p
\v 1 \wj Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.\wj* 
\v 2 \wj Пять же були з них розумні, а пять необачні.\wj* 
\v 3 \wj Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олії.\wj* 
\v 4 \wj Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.\wj* 
\v 5 \wj Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.\wj* 
\v 6 \wj О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!\wj* 
\v 7 \wj Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.\wj* 
\v 8 \wj Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.\wj* 
\v 9 \wj Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.\wj* 
\v 10 \wj Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весіллє; і зачинено двері.\wj* 
\v 11 \wj Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.\wj* 
\v 12 \wj Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.\wj* 
\v 13 \wj Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, ні години, коли Син чоловічий прийде.\wj* 
\v 14 \wj Бо, як чоловік, відіжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,\wj* 
\v 15 \wj і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відіхав зараз.\wj* 
\v 16 \wj Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.\wj* 
\v 17 \wj Так само й той, що два, придбав і він других два.\wj* 
\v 18 \wj Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.\wj* 
\v 19 \wj По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.\wj* 
\v 20 \wj І, приступивши той, що взяв пять талантів, приніс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів мені передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.\wj* 
\v 21 \wj Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.\wj* 
\v 22 \wj Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти мені передав єси; ось других два таланти придбав я ними.\wj* 
\v 23 \wj Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.\wj* 
\v 24 \wj Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;\wj* 
\v 25 \wj і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землі. Оце ж маєш твоє.\wj* 
\v 26 \wj Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лінивий, знав єси, що жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав:\wj* 
\v 27 \wj так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.\wj* 
\v 28 \wj Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.\wj* 
\v 29 \wj Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.\wj* 
\v 30 \wj І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.\wj* 
\v 31 \wj Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всі святі ангели з ним, тоді сяде він на престолі слави своєї;\wj* 
\v 32 \wj і зберуть ся перед него всі народи; й відлучить він їх одних від других, як пастух одлучує овець від козлів;\wj* 
\v 33 \wj і поставить овець по правиці в себе, а козлів по лівиці.\wj* 
\v 34 \wj Тоді скаже царь тим, що по правиці в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам від основання світу.\wj* 
\v 35 \wj Бо я голодував, а ви дали мені їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;\wj* 
\v 36 \wj нагий, і зʼодягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.\wj* 
\v 37 \wj Озвуть ся тоді до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?\wj* 
\v 38 \wj Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й зʼодягли?\wj* 
\v 39 \wj Коли ж бачили тебе недужим, або в темниці, та й прийшли до тебе?\wj* 
\v 40 \wj І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, мені чинили.\wj* 
\v 41 \wj Тоді скаже він і до тих, що по лівиці: Ідіть від мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:\wj* 
\v 42 \wj бо я голодував, і не дали ви мені їсти; жаждував, і не напоїли мене;\wj* 
\v 43 \wj був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не зʼодягли мене; недужим і в темниці, і не одвідали мене.\wj* 
\v 44 \wj Тоді озвуть ся до него й сі, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темниці, та й не послужили тобі?\wj* 
\v 45 \wj Озветь ся тоді до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і мені не чинили.\wj* 
\v 46 \wj І пійдуть сі на вічні муки, а праведні на життє вічне.\wj*
\c 26
\p
\v 1 І сталось, як скінчив Ісус, усі ці слова, рече до учеників своїх: 
\v 2 \wj Ви знаєте, що через два дні буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.\wj* 
\v 3 Тоді зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, 
\v 4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. 
\v 5 Та казали: Тільки не в свято, щоб не було бучі між народом. 
\v 6 Як же був Ісус у Витанії в господі в Симона прокаженого, 
\v 7 приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидів за столом. 
\v 8 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? 
\v 9 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. 
\v 10 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: \wj Що ви смутите жінку? діло бо добре вчинила на мені.\wj* 
\v 11 \wj Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.\wj* 
\v 12 \wj Зливши бо вона миро се на тіло моє, на погребеннє моє зробила.\wj* 
\v 13 \wj Істино глаголю вам: Де б ні проповідувалась євангелия ся по всьому світу, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.\wj* 
\v 14 Тоді, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв, 
\v 15 каже: Що хочете дати мені, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. 
\v 16 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. 
\v 17 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? 
\v 18 Він же рече: \wj Йдіть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.\wj* 
\v 19 І зробили ученики, як повелів їм Ісус; і приготовили пасху. 
\v 20 Як же настав вечір, сів Він за столом із дванайцятьма. 
\v 21 І, як вони їли, рече: \wj Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.\wj* 
\v 22 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? 
\v 23 Він же, озвавшись, рече: \wj Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.\wj* 
\v 24 \wj Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.\wj* 
\v 25 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: \wj Ти сказав єси.\wj* 
\v 26 Як же вони їли, взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: \wj Прийміть, їжте: се єсть тіло моє.\wj* 
\v 27 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: \wj Пийте з неї всі;\wj* 
\v 28 \wj се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливається на оставленнє гріхів.\wj* 
\v 29 \wj Глаголю ж вам: Що не пити му від нині з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.\wj* 
\v 30 І заспівавши вони, вийшли на гору Оливну. 
\v 31 Тоді рече до них Ісус: \wj Всі ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівці стада.\wj* 
\v 32 \wj По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.\wj* 
\v 33 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усі поблазнять ся Тобою, я ніколи не зблазнюсь. 
\v 34 Рече до него Ісус: \wj Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше ніж півень запіє, тричі відречеш ся мене.\wj* 
\v 35 Каже Йому Петр: Хоч би мені з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали. 
\v 36 Тоді приходить з ними Ісус на врочище\f + \ft Місце.\ft*\f* Гетсиман, і рече до учеників: \wj Сидіть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.\wj* 
\v 37 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. 
\v 38 Тоді рече до них: \wj Тяжко сумна душа моя аж до смерті. Підождіть тут, і не спїте зо мною.\wj* 
\v 39 І пройшовши трохи далій, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: \wj Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.\wj* 
\v 40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: \wj Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?\wj* 
\v 41 \wj Пильнуйте та моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тіло ж немошне.\wj* 
\v 42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: \wj Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.\wj* 
\v 43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. 
\v 44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. 
\v 45 Тоді приходить до учеників своїх, і рече їм: \wj Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.\wj* 
\v 46 \wj Уставайте, ходімо: ось наближується зрадник мій.\wj* 
\v 47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, від архиєреїв та старших людських. 
\v 48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцілую, той і єсть він: беріть його. 
\v 49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцілував Його. 
\v 50 Ісус же рече йому: \wj Друже, чого прийшов єси?\wj* Тоді, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його. 
\v 51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. 
\v 52 Тоді рече до него Ісус: \wj Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, від меча погинуть.\wj* 
\v 53 \wj Або думаєш, що не міг би нині вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?\wj* 
\v 54 \wj Як же тоді справдились би писання, що так мусить статись?\wj* 
\v 55 Тієї ж години рече Ісус до народу: \wj Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.\wj* 
\v 56 \wj Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі.\wj* Тоді всі ученики, покинувши Його, повтікали. 
\v 57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались. 
\v 58 Петр же йшов слідом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сів із слугами, щоб бачити конець. 
\v 59 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого свідчення на Ісуса, щоб Його вбити, 
\v 60 і не знайшли. І коли багато лжесвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесвідки, 
\v 61 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її. 
\v 62 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нічого не відказуєш, що сі проти Тебе свідкують? 
\v 63 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? 
\v 64 Рече йому Ісус: \wj Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правиці сили, й грядущого на хмарах небесних.\wj* 
\v 65 Тоді архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще свідків? Ось тепер чули хулу Його; 
\v 66 як вам здається? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти. 
\v 67 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, 
\v 68 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе? 
\v 69 Петр же знадвору сидів у дворі. І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. 
\v 70 Він же відрік ся перед усіма, кажучи: Не знаю, що говориш. 
\v 71 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. 
\v 72 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. 
\v 73 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. 
\v 74 Тоді почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. 
\v 75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: \wj Що перше ніж півень запіє, тричі відречеш ся мене.\wj* І, вийшовши геть, плакав гірко.
\c 27
\p
\v 1 Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його; 
\v 2 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. 
\v 3 Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині, 
\v 4 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш. 
\v 5 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. 
\v 6 Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові. 
\v 7 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. 
\v 8 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. 
\v 9 Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну ціненного, котрого цінено з синів Ізраїля, 
\v 10 і дали їх на ганчарське поле, як повелів мені Господь. 
\v 11 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: \wj Ти сказав єси.\wj* 
\v 12 А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нічого. 
\v 13 Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки свідкують на Тебе? 
\v 14 І не відказав Він йому ні на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. 
\v 15 На свято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли. 
\v 16 Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву. 
\v 17 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? 
\v 18 Знав бо, що через зависть видали Його. 
\v 19 Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нічого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогодні вві сні через Него. 
\v 20 Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. 
\v 21 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. 
\v 22 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всі: Нехай буде розпятий. 
\v 23 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий. 
\v 24 Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. 
\v 25 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші. 
\v 26 Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його. 
\v 27 Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту. 
\v 28 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; 
\v 29 і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! 
\v 30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. 
\v 31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і наділи на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє. 
\v 32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його, 
\v 33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце, 
\v 34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити. 
\v 35 Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб. 
\v 36 І, посідавши, стерегли Його там; 
\v 37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський. 
\v 38 Тоді розпято з Ним двох розбійників, одного по правиці, а другого по лівиці. 
\v 39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми, 
\v 40 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три дні будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста. 
\v 41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: 
\v 42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; 
\v 43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий. 
\v 44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому. 
\v 45 Від шестої ж години настала темрява по всій землі до години девятої. 
\v 46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: \wj Ілі, Ілі лама савахтані;\wj* те єсть: \wj Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?\wj* 
\v 47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. 
\v 48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. 
\v 49 Останні ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. 
\v 50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. 
\v 51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє від верху до низу, й земля затрусилась, і скелі порозпадались; 
\v 52 і гроби порозкривались; і многі тіла святих усопших повставали, 
\v 53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у святий город, і показались многим. 
\v 54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей. 
\v 55 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слідом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому. 
\v 56 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих. 
\v 57 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса. 
\v 58 Сей, приступивши до Пилата, просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелів оддати тіло. 
\v 59 І взявши тіло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою, 
\v 60 положив його у новім своїм гробі, що висік у скелі; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов. 
\v 61 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сиділи навпроти гроба. 
\v 62 Завтрішнього ж дня, що після пятниці, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата, 
\v 63 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три дні встану. 
\v 64 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої. 
\v 65 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдіть забезпечте, як знаєте. 
\v 66 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.
\c 28
\p
\v 1 Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб. 
\v 2 І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сів на нім. 
\v 3 Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як сніг. 
\v 4 Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві. 
\v 5 Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса розпятого шукаєте. 
\v 6 Нема Його тут; устав бо, як казав. Ідіть подивить ся на місце, де лежав Господь. 
\v 7 І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав. 
\v 8 І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його. 
\v 9 Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глаголючи: \wj Радуйте ся:\wj* Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому. 
\v 10 Тоді рече до них Ісус: \wj Не лякайтесь; ійдіть сповістіть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять.\wj* 
\v 11 Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось. 
\v 12 І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволі срібняків воїнам, 
\v 13 говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали. 
\v 14 І як дочується про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо. 
\v 15 Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня. 
\v 16 Одинайцять же учеників пійшли в Галилею, на гору, куди повелів їм Ісус. 
\v 17 І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились. 
\v 18 І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: \wj Дана мені всяка власть на небі й на землі.\wj* 
\v 19 \wj Ійдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й святого Духа,\wj* 
\v 20 \wj навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всі дні, до кінця світа.\wj* Амінь.