\id EZK 
\ide UTF-8
\h КНИГА ЕЗЕКИЇЛА
\toc1 Книга пророка Езекиїла
\toc2 Езекиїла
\mt1 КНИГА ЕЗЕКИЇЛА.\f + \ft Від р. 594–572 перед Христом.\ft*\f*
\c 1
\p
\v 1 Сталось у трийцятому році, у четвертому місяці, на пятий день місяця, як був я між полонянами над Ховар-річкою, одверзлись небеса, й я побачив видива Божі. 
\v 2 На пятий день місяця — се був пятий рік після того, як одведено царя Йоакима\f + \ft Після I. Параліп. 3, 16. 17. Ехонію.\ft*\f* в неволю — 
\v 3 Надійшло слово Господнє до Езекиїла Вузієнка, священника, в Халдейській землі, при Ховар-річці, й зійшла на його сила Господня. 
\v 4 Бачив же я — схопився завірухою вітер від півночі, знялась величезна хмара й клубом огонь, та проміннє навкруги його, а з середини його, наче блискуча мідь ув огні, 
\v 5 А з него показалась подобина чотирьох зьвірят; вид же їх був такий: образ їх був чоловічий. 
\v 6 І в кожного було чотирі обличчя, і в кожного — четверо крил. 
\v 7 А ноги в їх були прості, а ступні в їх були, як у телця, й бризькали вони іскрами, як розпалена мідь бризькає. 
\v 8 А під крильми в їх із чотирьох боків були людські руки; й обличчя у них і крила в них — у всіх чотирьох. 
\v 9 А крильми торкались вони одно до одного; обличчя й крила в їх не повертались, як ійшли вони: кожне простувало перед себе. 
\v 10 Подоба обличь їх: — зпереду було лице людське, правобіч — лице левине, лівобіч — лице бичаче в усіх чотирьох, понад тими — лице орлове в усіх чотирьох; 
\v 11 І лиця їх і крила їх угорі були розділені, та в кожного по двоє крил сходилось одно з одним, а двоє вкривали тіло їм. 
\v 12 І йшли вони, кожен у сторону перед себе; куди поривав їх дух, туди й ійшли вони; йдучи ж, не повертались. 
\v 13 А вид тих животин був, наче жар огняний, як смолоскипи; огонь ходив між тими животинами сюди й туди, й блищав огонь вельми ясно, й вилітали з огню блискавки. 
\v 14 І ввихаллись животини сюди й туди, наче блискавиця мигає. 
\v 15 І придивлявся я тим животинам, аж ось — на землі коло тих животин по одному колесу перед чотирьома лицями їх. 
\v 16 І були колеса видом і роботою, наче блискучий хризолит, і всі четверо були однаковісінькі, а по вигляду їх і по споруді здавалось, неначе одно колесо було в другому колесі. 
\v 17 А йдучи, йшли вони на чотирі боки; не звертали на бік, ідучи. 
\v 18 Обіддє ж їх — високе й страшне, й було повно очок в обідді навкруги в усіх чотирьох. 
\v 19 І як ійшли животини, так ійшли й колеса коло їх, а як вони здіймались угору від землі, здіймались і колеса. 
\v 20 Куди хотів ійти дух, туди йшли й вони, й здіймались колеса заразом із ними; дух бо тих животин був у колесах. 
\v 21 Коли ті йшли, так ійшли й колеса, а як ті стояли, то стояли й вони, як же ті здіймались від землі, здіймались і колеса заразом із ними; бо дух животин був у колесах. 
\v 22 А над головами в животин була подобина твердині, блискуча, як подобина пречудного кришталю, що понад головами в їх розпростирався. 
\v 23 А під твердинею розпростирались їх крила, просто одно до другого, й в кожної було їх по двоє, що вкривали їм тіло. 
\v 24 І як вони йшли, чув я шум їх крил, ніби бурханнє великої води, неначе грім Всемогучого, голосний шум, як се гуде в військовому таборі; а коли вони зʼупинялись, то крила спускали. 
\v 25 Бо як давався чути голос з понад твердині, що була над головами в їх, тоді вони зʼупинялись і опускали крила. 
\v 26 А понад твердинею, що була над головами в їх, була подобина престолу, з вигляду, як би з каменя сафиру, а над подобинею престолу видко було подобину чоловіка, що седить на йому. 
\v 27 І видів я наче палаючу мідь, як огняне сяєво в середині його кругом; від поясниці його й висше, та й від виду поясниці його й низше бачив я, наче огонь, і було проміннє навкруги. 
\v 28 Якою буває веселка на облаках в дощовий день, такий вид мало те сяєво навкруги.
\c 2
\p
\v 1 Оттакий був появ подобини слави Господньої. Побачивши її, впав я на лице своє, а відтак почув голос говорючого, й сказав він мені: Сину людський! стань на ноги твої, я бо говорити му з тобою. 
\v 2 І як він се казав мені, ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги, й я чув говорючого до мене. 
\v 3 І сказав він до мене: Сину чоловічий! ось я посилаю тебе до синів Ізрайлевих, до того люду непокірливого, що відступили від мене; вони й їх отці — се зрадники передо мною аж по сей день. 
\v 4 Се сини з безстидним лицем і запеклим серцем, — до них я тебе посилаю, й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: 
\v 5 Чи слухати муть вони, чи не слухати муть — се бо дім упрямий — та нехай знають, що був пророк між ними. 
\v 6 Ти ж, сину чоловічий, не лякайсь їх і не страхайся мови їх, як вони бодяками й тернинами до тебе будуть, і тобі доведеться жити між скорпіонами, — не лякайся мови їх і не страхайся виду їх; вони бо дім упрямий; 
\v 7 Говори їм слова мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, вони бо непокірливі. 
\v 8 Ти ж, сину чоловічий, слухай, що я тобі буду говорити; не впирайся, як той дім упрямий. Ось, отвори рота та й зʼїж, що я дам тобі. 
\v 9 Я глянув, аже се рука, простягнута до мене, а в руці — книговий звоєць. 
\v 10 І розгорнув його він передо мною, й ось, звиток той пописаний з лиця, й з вивороту; а написано на йому: жалощі, зітханнє, й горе.
\c 3
\p
\v 1 І сказав до мене: Сину чоловічий! зʼїж, що перед тобою, зʼїж оцей звиток, та й іди й говори до синів Ізрайлевих. 
\v 2 Тоді отворив я уста, а він дав мені зʼїсти той звиток; 
\v 3 І сказав мені: Сину чоловічий! нагодуй черево твоє, й засити утробу твою сим звитком, що передаю тобі. І я зʼїв, і був він ув устах моїх такий солодкий, як мід. 
\v 4 І сказав мені: Сину чоловічий! встань та й іди до Ізрайлевого дому, й говори до них моїми словами; 
\v 5 Посилаю бо тебе не до народу з темною мовою й незрозумілим язиком, а до Ізрайлевого дому, — 
\v 6 Не до многих народів із темною мовою й незрозумілим язиком, що слів його ти не второпав би; хоч як би я й до тих послав тебе, то вони б тебе послухали; 
\v 7 Дом же Ізрайлів не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть слухати мене, тим що дім Ізрайлів твердолобий і запеклого серця. 
\v 8 Ось, я вчинив твоє лице твердшим, як їх лиця, і твого лоба твердшим, як їх лоби. 
\v 9 Як диямант, що твердий над камінь, вчинив я твоє чоло; не бійся їх і не лякайся перед лицем їх, хоч вони дім ворохобний. 
\v 10 І сказав дальше до мене: Сину чоловічий! усі слова мої, що говорити му тобі, прийми до серця й вислухай ушима твоїми; 
\v 11 Оце ж ійди до вигнанників, до земляків твоїх, та й говори до них і скажи їм: Так говорить Господь Бог! чи будуть вони слухати, чи не будуть. 
\v 12 І підняв мене дух у гору, й чув я позад себе голос, наче гуку громового: Благословенна велич Господня, (рушаюча) з місця свого! 
\v 13 І шум від крил у животин, що торкались одно об одно, й гуркіт від коліс коло них і гук голосного грому. 
\v 14 Отже дух підняв та й узяв мене й ішов я, сумуючи в тревозї серця мого, а рука Господня вагоніла на мені. 
\v 15 І прибув я так до переселенців у Тель-Абиб, і осів там, де вони жили, та й провів між ними сім день, у безтямі. 
\v 16 А по семи днях надійшло до мене слово Господнє: 
\v 17 Сину чоловічий! я поставив тебе сторожем дому Ізрайлевого, й ти будеш дослуховатись слів із уст моїх і врозумляти їх від мене. 
\v 18 Коли я перекажу тобою безбожникові: Ти згинеш, а ти не станеш врозумляти його й говорити, остерегаючи безбожника від ледачої стежки, щоб йому жити, то беззаконник той умре в своїх проступках, я ж доправлятись буду крові його з рук твоїх. 
\v 19 Коли ж ти остерігав безбожника, а він не навернувся від безбожності своєї й не покинув беззаконної дороги своєї, так він умре в проступку свойму, а ти врятував душу твою. 
\v 20 І коли праведник одступить від праведності своєї та й укоїть беззаконність, як я положу йому спотичку, й він умре, — то, коли ти не остерігав його, він умре за свій гріх, і йому не згадаються праведні вчинки його, які вчинив, — від тебе ж буду я доправлятись крові його. 
\v 21 Коли ж ти остерігати меш праведника, щоб праведник не согрішив, та й він не согрішить, то й він жити ме за те, що дав себе врозумити, й ти спас душу твою. 
\v 22 І була там на мені рука Господня, і він сказав мені: Устань, ійди в поле, а там буду говорити з тобою. 
\v 23 І рушив я та й пійшов у поле, і ось, стояла там велич Господня, — така велич, яку бачив я на річці Хеварі, і я впав на лице своє. 
\v 24 І ввійшов дух у мене, й поставив мене на ноги, й він говорив ізо мною та й сказав мені: Ійди та заприся в домівці твоїй. 
\v 25 І ось, ти сину чоловічий, на тебе наложять поворози, і звяжуть тебе ними, й ти не будеш ні виходити ні ввіходити. 
\v 26 І приліплю язика тобі до гортані, і занімієш та й не будеш їм дорікати, вони бо — дім ворохобний. 
\v 27 А як я схочу говорити з тобою, тоді відчиню уста тобі, й будеш говорити до них: Так говорить Господь Бог! Хто схоче слухати, — слухай, а хто не схоче слухати, нехай не слухає; вони ж бо дім непокірливий.
\c 4
\p
\v 1 Ти ж, сину чоловічий, возьми собі цеглину, положи перед себе, й начеркни на їй місто Ерусалим. 
\v 2 І спорудь обляг проти його, й збудуй облягову башту проти його; насип вал кругом його; порозставляй облягове військо проти його, й пороби навкруги тарани проти його. 
\v 3 І возьми собі залізну дошку та й постав її, наче стіну між тобою й городом, і оберни проти його лице твоє, щоб він був наче ув облязї, й ти (ніби) облягай його. Се буде знаком домові Ізрайлевому. 
\v 4 Ти ж лягай на лівий бік та й возьми на його беззаконство Ізрайлеве. Скільки днів лежати меш, стілько нести меш (кару за) провини їх: 
\v 5 Я ж визначив тобі роки їх беззаконства лічбою днів — триста й девятьдесять днів будеш нести провини дому Ізрайлевого. 
\v 6 А як скінчиш їх, тоді лягай удруге на правий бік, і неси провину дому Юдиного сорок день; — день за рік, день за рік, кажу, визначив я тобі. 
\v 7 І оберни лице твоє й обнажену правицю твою на обляг Ерусалиму та й пророкуй проти його. 
\v 8 Оце ж я й вложив на тебе верву, щоб неможна було тобі повернутись із боку на бік, аж докіль скінчиш дні сього облягу твого. 
\v 9 Ти ж возьми собі пшениці та ячменю й бобу й сочовиці й пшона й вики та й усип ув одну посудину, та й роби собі хліб із того на всі дні, що лежати меш бока; триста й девятьдесять день їсти меш його. 
\v 10 А їсти меш твою харч вагою, що дня по двайцять секлів; від пори до пори їсти меш. 
\v 11 І воду пити меш мірою, що-разу по шостині гину; від пори до пори пити меш стілько. 
\v 12 Істи меш книшами ячміними; книші ж пекти меш перед їх очима в попелі з людського калу. 
\v 13 І сказав Господь: Так само їсти муть сини Ізрайлеві нечистий хліб свій посеред тих народів, що проміж них я їх порозганяю. 
\v 14 Тоді сказав я: Ой Господи Боже! я ж ніколи не поганив душу; я й падла, ні того, що зьвір роздирав, ніколи не їв з молоду та й досі; ніколи в уста мої не входило нечисте мясиво. 
\v 15 І сказав він до мене: Ну, так дозволяю тобі товарячий гній, замість людського калу, щоб пік на йому хліб твій. 
\v 16 І сказав іще до мене: Сину чоловічий! ось, я поламлю в Ерусалимі підпору хлібову, й їсти муть вони свій хліб під вагу й в смутку, та й будуть пити воду під міру в гризоті; 
\v 17 Бо буде в них недостача хліба й води й з переляком будуть вони глядіти одно на одного й нидіти за беззаконства свої.
\c 5
\p
\v 1 Ти ж, сину чоловічий, возьми гострого ножа, — бритву голярську, й поведи нею (голючи) по голові в тебе й по бороді в тебе, потім возьми вагу та й поділи волоссє. 
\v 2 Третину спали посеред городу на огні, як будуть сповнятись дні облягу; другу третину візьми та й посічи мечем округ його, а трейтю третину розвієш вітром, бо я обнажу меча поза ними. 
\v 3 І возьми з того волосу трохи та й завяжи в полу в одежині твоїй. 
\v 4 А з сього ще візьмеш трошки та й укинеш ув огонь, і спали те в огні. З того загориться огонь на ввесь дім Ізраїля. 
\v 5 Так бо говорить Господь Бог: Ось — Ерусалим! Я поставив його посеред народів, навкруги його (чужі) краї. 
\v 6 Він же поводився проти законів моїх безбожнійше, як погани, й проти заповідань моїх гірше ніж землі кругом його; бо вони відкинули закони мої й не слухали заповідань моїх. 
\v 7 Тим же то так говорить Господь: За те, що ви перевисшили проступками вашими самих поган, що навкруги вас, у заповіданнях моїх не ходите й постанов не виповнюєте, ба й не ходите по постановам поган кругом вас, — 
\v 8 Тим ось що говорить Господь Бог: От, я так само проти тебе; я сам розпічну караючий суд серед тебе перед очима в невірних. 
\v 9 І вчиню з тобою таке, якого не чинив іще ніколи, й чого ніколи вже не вчиню, — за всі твої мерзоти. 
\v 10 За те батьки в тебе їсти муть власні діти, а діти їсти муть батьків своїх, і заведу суд над тобою, й пущу ввесь останок твій на всі вітри. 
\v 11 Тим же то так певно, як я живу, говорить Господь Бог: За те, що посквернив єси святиню мою всіма гидотами твоїми й усякою поганню твоєю, я вменьшу тебе, й не зжалиться над тобою око моє, і не буде в мене милосердя на тебе. 
\v 12 Третина в тебе вимре від морової зарази й вигине від голоднечі посеред тебе; друга третина поляже від меча навкруги тебе, останню ж третину пущу на всі вітри, а слідом за ними добуду меча. 
\v 13 Так довершиться гнів мій і вгаситься досада моя, і я вдоволюся; і зрозуміють, що я, Господь, сказав се в палкому гніві мойму, як довершиться над ними ярость моя. 
\v 14 І зроблю тебе пусткою й погордою між народами в округ тебе, й перед очима в кожного, хто мимо буде проходити. 
\v 15 І будеш погордою й наругою, пересторогою та пострахом народам округ тебе, як я заведу над тобою суд у гніві й досаді й в лютих карах, — я, Господь виповів се, — 
\v 16 Як пошлю на них гострі стріли голоднечі на їх затрату, а пошлю їх вам на погибель, і скріплю голод між вами, і зломлю підпору-хліб у вас. 
\v 17 Як пошлю на вас голоднечу й зьвіррє, щоб учинити вас бездітними; й перейде проміж тебе пошесть і розлив крові, та наведу меча на тебе. Я, Господь, сказав се.
\c 6
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! поверни лице твоє проти гір Ізрайлевих і віщуй проти них, 
\v 3 І промов: Ви, гори Ізрайлеві! слухайте слово Господнє. Так говорить Господь Бог до гір і до горбів, до байраків і до долин: Ось, я наведу на вас меча та й порозбиваю висоти ваші; 
\v 4 І будуть жертівники ваші опустошені, стовпи ж ваші в честь сонця будуть порозбивані, а побитих ваших положу трупами перед ідолами вашими; 
\v 5 Так, положу трупи синів Ізраїлських перед їх бовванами й розкидаю кості ваші навкруги жертівників ваших. 
\v 6 По всіх осадах ваших обезлюдніють городи а висоти будуть побурені, щоб уже раз спустошити й розбурити жертівники ваші, щоб ідоли ваші порозбивати, ваші сонячні стовпи порозвалювати й вироби ваші в ніщо обернути. 
\v 7 І падати муть посеред вас побиті люде, й зрозумієте, що я — Господь. 
\v 8 Та я збережу останок, що між народи від меча врятуються, як ви будете розкидані по чужих країнах. 
\v 9 І спогадають на мене врятовані ваші між народами, куди їх позаймають в полонь, коли я доведу до розкаяння блудні їх серця, відпавші від мене, й їх очі, блудивші за бовванами, й самі вони гидувати муть собою за те ледарство, що коїли своїми гидотами; 
\v 10 І спізнають, що я, Господь, не даремно погрожував наслати на них таку лиху годину. 
\v 11 Так говорить Господь Бог: Сплесни руками твоїми й тупни твоєю ногою та й покликни: Горе за всі погані лиходійства дому Ізрайлевого! поляжуть вони від меча, голоднечі й морової пошесті. 
\v 12 Хто далеко, — помре від пошесті, а хто близько, поляже від меча, хто ж зостанеться й вирятується, згине від голоднечі. Оттак я довершу гнів мій на них. 
\v 13 І зрозумієте, що я Господь, як ваші побиті лежати муть серед ваших ідолів навкруги жертівників їх по всіх високих узгіррях, по всіх верхах нагірних, попід усіма зеленими деревами й під усяким гілястим дубом, на всіх тих місцях, де палили пахущі кадила всім ідолам своїм. 
\v 14 І простягну проти них руку мою й зроблю країну безлюдною пусткою від Дивлат-степу по всіх осадах їх, і зрозуміють, що я — Господь.
\c 7
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 
\v 2 Ти ж, сину чоловічий скажи: Так говорить Господь Бог: Конець землі Юдиній, — конець прийшов на чотирі сторони землі. 
\v 3 Оце — конець тобі; і пошлю на тебе гнів мій й судити му тебе по поступкам твоїм, і наложу на тебе (кару за) всі гидоти твої. 
\v 4 І не пощадить тебе око моє; не змилосердуюсь на тебе, а відплачу тобі після доріг твоїх і (кари за) гидоти твої на тобі будуть та й зрозумієте, що я — Господь. 
\v 5 Так говорить Господь Бог: Лихо єдине (нечуване), ось приходить лихо. 
\v 6 Кінець наближився, прийшов конець, наступає на тебе; ось вона прийшла, 
\v 7 Прийшла біда на тебе, осаднику землі! настає час, близько вже день заворушення, а не веселих погуків на горах. 
\v 8 Оце ж вилию над тобою досаду мою й довершу на тобі гнів мій; судити му тебе по поступках твоїх, і наложу на тебе кару за всі гидоти твої. 
\v 9 І не пощадить тебе око моє, я не помилую. По поступам твоїм одплачу тобі, й гидоти твої будуть на тобі, і зрозумієте, що я — Господь караючий. 
\v 10 Ось він, той день; ось прийшла, наступила біда! виросла палиця, розрослась гординя, 
\v 11 Та встає на палицю безбожності сила; і сліду з них не лишиться, і з багацтва їх, і з шуму їх і з пишноти їх. 
\v 12 Настав час, наближився день; хто купив, не веселись, а хто продав, не журись, бо гнів над усім людом його. 
\v 13 Хто бо продав, не вернеться вже до проданого, хоч би й зостались між живими; бо пророчий провид про всіх їх не зміниться, та й ніхто проступком своїм не продовжить життя свого. 
\v 14 Затрублять у трубу, й усе збірається, та ніхто не рушає до бою; бо гнів мій над усіма ними. 
\v 15 Поза домом меч, а вдома помор і голод; хто в полі, від меча поляже, а хто в місті, того пожере голоднеча й пошесть морова. 
\v 16 А хоч деякі зміж них і повтікають, та будуть на горах, мов ті голуби долиняні, та всі вони будуть стогнати, кожне про свою провину. 
\v 17 У всіх руки послабнуть, а коліна, мов вода, задрожать. 
\v 18 І повдягаються в вереттє, і ляк їх обгорне, а в усіх їх на лиці буде сором, і всі голови — обголені. 
\v 19 Срібло на улицю повикидають, а золото буде в них ні за-що; ні срібло бо, ні золото не здоліє їх уратувати в день палкого гніву Господнього. Вони не заситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; та ж вони були приводом до їх беззаконностей. 
\v 20 І в пишних прикрасах своїх обертали вони їх на гордощі собі, та й робили з них образи гидких бовванів своїх; за те ж і вчиню я їх гидкими їм; 
\v 21 І подам його (золото) чужим на здобич, і безбожникам в землі на розграбленнє, і вони посквернять його. 
\v 22 Я одверну від них лице моє, а ті опоганять тайний пробуток мій, і ввійдуть у него грабіжники, і осквернять його. 
\v 23 Зроби пута, бо ся земля переповнена кровавими лиходійствами, а місто повне насильства. 
\v 24 Я приведу що-найлютійших із поганців, а вони посядуть домівки їх; і зроблю конець гордощам потужних, та й святині їх будуть опоганені. 
\v 25 І надійде на них погибель; вони шукати муть спокою, та не знайдуть. 
\v 26 Прийде нещастє за нещастєм, і (страшна) чутка за чуткою, і (марно) просити муть у пророка віщби, та й не стане науки в священника й поради в старців. 
\v 27 І сумувати ме царь, і князя обгорне перестрах, а в землян дрожати муть руки. Я вчиню з ними після їх доріг, якими ходили, і після їх судів буду їх судити; і зрозуміють, що я — Господь.
\c 8
\p
\v 1 У шестому ж році, в шестому місяці, на пятий день місяця, седів я в домівці моїй, а передо мною седіли громадські мужі Юдейські, і зійшла там на мене рука Господня. 
\v 2 Дивлюсь, аж ось видиво, схоже на людину. Від його чересел у низ — огонь, і від його чересел у гору — сяєво, мов розпалена мідь блискуча. 
\v 3 І неначе простяг він руку, й вхопив мене за волоссє на голові в мене, й підняв мене дух у гору між землею й небом та й поніс у Божих видивах у Ерусалим, до ввіходу в середню браму, що обернена на північ, де стояв ідол ревновання, що розбуджує ревнованнє. 
\v 4 І ось, там слава Бога Ізраїлського, схожа на те видиво, що бачив я на полі\f + \ft Голов. 3, 22.\ft*\f*. 
\v 5 І сказав мені: Сину чоловічий! поверни очима на північ; я ж і кинув очима на північ, аж се — стоїть ід півночи від жертівної брами той ідол ревновання коло ввіходу. 
\v 6 І сказав він мені: Сину чоловічий! чи бачиш ти, що вони коять? Се велика гидота, що виробляє тут дім Ізрайлів, так що я постановив відступитись від моєї святині. Та обернись, а побачиш іще більшу мерзоту. 
\v 7 І привів мене до ввіходу в дворище; я подививсь, аж у мурі щілина. 
\v 8 І каже він мені: Сину чоловічий! пробери мур, і я пробрав мур, і ось двері. 
\v 9 І сказав мені: Увійди туди та споглянь на ті плюгаві мерзоти, які вони тут коять. 
\v 10 Я ввійшов і побачив всякі образи гидкого гаду та нечистих животин і всякі ідоли дому Ізрайлевого, вимальовані кругом по стінах. 
\v 11 А сімдесять мужів із старшин із дому Ізрайлевого стоять перед ними, та й Езанія Сафаненко серед них, а кожен держав кадильницю в руці, і густий дим від кадила підіймався в гору. 
\v 12 І сказав він до мене: Чи бачиш, сину чоловічий, що старші дому Ізрайлевого коять потай, кожен у своїй коморі? бо кажуть: Господь нас не бачить, Господь покинув сю країну. 
\v 13 Потім каже мені: Обернись, а побачиш іще гірші гидоти, що вони виробляють. 
\v 14 І повів мене до ввіходу в ворота дому Господнього, що ʼд півночі, аж ось, там седить жіноцтво, голосючи по Таммузї\f + \ft Любовник поганської богині-позпустниці Венери.\ft*\f*. 
\v 15 І сказав ізнов до мене: Чи бачиш, чоловічий сину? та обернись, а побачиш іще гірші гидоти. 
\v 16 І повів мене на середнє дворище в дому Господньому, і ось, там коло ввіходу в дім Господень, між сіньми та жертівником стоїть чоловіка з двайцять і пять, плечима до дому Господнього, а лицем ід сходу сонця. 
\v 17 І каже мені: Бачиш, чоловічий сину? Ще мало Юдиному дому тої гидоти, що вони тут коять, вони ще й надто сповняють землю безбожностю, і доводять мене до гніву. Дивись, вони прикладають галузки до носів своїх. 
\v 18 За те ж і я чинити му в досаді своє. Не пощадить око моє, й не помилую; і хоч би вони громовим голосом до уш моїх покликали, я їх не вислухаю.
\c 9
\p
\v 1 І кликнув опісля мені в уші грімким голосом: Наближуються каранники міста, кожен із знарядом у руці до вбивання. 
\v 2 І се прийшло шестеро від нагірніх ворот, що на північ, а в кожного в руці його знаряд до вбивання; між ними ж один, одягнений у лняну одежу, а при боці в його писарський прибір; і прийшли та й постали коло мідяного жертівника. 
\v 3 І зіступила слава Бога Ізрайлевого з того херувима, що на йому була, до порога дому. І прикликав він того, що був у лняному одязї, що при боці в його був писарський прилад. 
\v 4 І сказав йому Господь: Пройди серединою по місті, по Ерусалиму, та й поклади знак на чолах у людей, що зітхають і сумують задля всіх гидот, які діються в городі. 
\v 5 А другим сказав — так, що я чув: Ійдіте позад його городом та й убивайте; нехай не милує око ваше й не щадить; 
\v 6 І старого й молодика, дівицю, дитину й жіноцтво вбивайте на смерть; із тих же, на кому положено знак, не займайте нікого, а починайте від моєї святині. І почали вони від тих мужів, що були перед храмом. 
\v 7 І сказав до них: Опоганьте храм, закидайте подвірря побитими, а потім вийдете. І вийшли вони та й почали вбивати по городу. 
\v 8 І як вони їх повбивали, а я зостався, впав я на лице й промовив: Ой Господи Боже! чи ти ж бо вигубиш оце ввесь останок Ізраїля, виливаючи гнів твій на Ерусалим? 
\v 9 І сказав він мені: Безбожність дому Ізрайлевого й Юдиного велика, аж надто велика; ся країна повна крівавих гріхів, город же переповнений несправедливостю, бо вони кажуть: Покинув Господь сю країну, не бачить Господь. 
\v 10 Оце ж і моє око не пощадить і я не помилую; оберну поступки їх на їх же голову. 
\v 11 Аж ось той, що в лняній одежі, той, що при боці в його писарські приряди, приніс звістку й сказав: Зробив я так, як ти мені приказав.
\c 10
\p
\v 1 І позирнув я, коли ж на твердині понад херувимами щось наче сапфир-камінь, щось наче престол було видко над ними. 
\v 2 І сказав він до вдягненого в лняну одежу: Увійди проміж колеса під херувимами, набери повні пригорщі жару зпід простору між херувимами та й висип на город. І ввійшов той перед очима в мене. 
\v 3 Херувими ж стояли праворуч від храму, як той чоловік ввійшов, й сповнила хмара середний двір. 
\v 4 Господня ж слава знялась із херувима до храмового порога, й сповнила хмара храм, та й двір був повен сяєва слави Господньої. 
\v 5 І чути було шум крил херувимових аж у крайньому придвіррі, мов би голос всемогущого Бога, як він говорить. 
\v 6 Як же він приказав одягненому в лняну одежу: Набери жару з простору між херувимами, пійшов той і став коло колеса. 
\v 7 І простяг один херувим із між херувимів руку по той жар між херувимами, й узяв та й подав у пригорщу одягненому в лняну одежу. Той взяв і вийшов. 
\v 8 Було ж у херувимів видко подобину рук людських під крильми. 
\v 9 І бачив я коло херувимів четверо коліс, по одному колесу коло кожного херувима, а на вид ті колеса, — як би з каменя хризолита. 
\v 10 Видом же всі четверо однакові, так ніби одно колесо було в другому. 
\v 11 Як ійшли вони, то йшли на чотири свої боки; ійдучи ж, вони не обертались нікуди, тілько йшли до того місця, куди повернена була голова. 
\v 12 А все їх тіло й їх спина й їх руки й їх крила й колеса кругом повні були очок, — так у всіх чотирьох коліс. 
\v 13 Колеса сі, як я чув, називано — Вихор. 
\v 14 В кожного ж із них було чотири лиця: Лице в одного — лице херувимове; лице в другого — лице чоловіче; у третього було лице левине, а в четвертого — лице орлове. 
\v 15 І знялись херувими в гору. Се були ті ж животини, що бачив я при Ховар-річці. 
\v 16 І як ійшли херувими, то йшли й колеса коло них, і як херувими розпростирали крила, щоб ізнятись над землю, так не одділялись від них і колеса, а були все при них. 
\v 17 Як вони зʼупинялись, то й колеса зʼупинялись; а як вони здіймались угору, та й колеса здіймались; був бо в них животний дух. 
\v 18 І покинула слава Господня храмовий поріг та й стала над херувимами. 
\v 19 І замахали херувими крильми, й знялись угору перед очима в мене від землі; як вони підіймались, та й колеса коло них. І зʼупинились вони коло ввіходу в восточню браму в Господньому дому, а над ними сияла слава Бога Ізрайлевого. 
\v 20 Се були сі самі животини, що я бачив при Ховар-ріці у підніжжі Бога Ізрайлевого, й взнав я, що се були херувими. 
\v 21 У кожного — по чотири лиць, і в кожного по чотири крил, і щось наче людські руки були в їх під крильми. 
\v 22 А подобина лиць у них була та сама, яку я бачив при Ховар-ріці, — й вид їх і самі вони. Кожний ішов навпростець перед себе.
\c 11
\p
\v 1 І підняв мене дух вгору, й приніс мене до восточньої брами в дому Господньому, що стояла на схід сонця. Там, коло ввіходу в ворота стояло двайцять і пять чоловіка, й завважав я між ними народніх князїв Езанію Азуренка й Фалтію Банеєнка. 
\v 2 І сказав він мені: Сину чоловічий! се ті люде, що в їх лихе на умі й на шкоду сьому місту дораджують. 
\v 3 Вони бо говорять: Ще не близько; будемо доми будувати; він (город) — се котел, а ми мясиво. 
\v 4 Тим же то пророкуй проти них, ой пророкуй, сину чоловічий! 
\v 5 І зійшов на мене Господень дух, і сказав до мене: Промовляй: Так говорить Господь: Що ви говорите, доме Ізрайлів, і що в вас на душі, — се я знаю. 
\v 6 Багато положили ви трупом у сьому городі, й закидали улиці його побитими. 
\v 7 Тим же то ось як говорить Господь Бог: Ті побиті, що ви положили трупом проміж вами, — вони мясиво, а місто — казан; вас же я повиводжу з него. 
\v 8 Меча ви боїтесь, то ж я приведу на вас меча, говорить Господь Бог. 
\v 9 І повиводжу вас геть, і пооддаю вас на поталу чужоземцям, й розведу над вами суд. 
\v 10 Од меча поляжете; на Ізраїлській гряниці судити му вас, і тоді зрозумієте, що я — Господь. 
\v 11 Не буде він вам казаном, а ви не будете мясивом у казані; бо на границі Ізраїлській судити му вас. 
\v 12 І зрозумієте, що я — Господь, — той, що в його заповідях ви не ходили, й його закону не певнили, а поступали по законах народів, що навкруги вас. 
\v 13 І сталося, що як я так пророкував, несподівано вмер Фалтія Банеєнко. І впав я на лице, й кликнув голосно: Ой горе, Господи Боже! невже ж бо ти хочеш вигубити останок Ізраїля? 
\v 14 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 15 Сину чоловічий! твоїм братам, твоїм родичам та й усьому дому Ізраїля укупі говорять осадники Ерусалимські: Далеко вони від Господа; нам оддана ця земля в посіданнє. 
\v 16 Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Хоч я позасилав їх проміж поган та порозкидав їх по землях, то я буду їм наче малою святинею в тих землях, куди вони позаходили. 
\v 17 Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Я позбіраю вас ізпроміж народів і повиводжу всіх із тих земель, де ви порозсівані, та й наділю вам ізнов землю Ізраїлську. 
\v 18 І поприходять вони туди, й повикидають звідти всі гидоти її і всю погань її. 
\v 19 І дам їм одно серце й вложу в них нового духа; й вийму з їх тіла серце камяне, а дам їм серце тілесне, 
\v 20 Щоб ходили вони в заповідях моїх, та певнили постанови мої, і будуть вони моїм народом, а я буду їх Богом. 
\v 21 А чиє серце пристане до їх ідолів і гидот, тих учинки я оберну на голову їх, говорить Господь Бог. 
\v 22 Тоді підняли херувими крила свої, а колеса з ними, слава же Господа Бога Ізрайлевого була над ними. 
\v 23 І знялась слава Господня зпосеред міста та й зʼупинилась над горою, що на востоці від городу. 
\v 24 І підняв мене дух угору та й переніс у видиві духом Божим у Халдейську землю до вигнанників. І віднято від мене видиво, що я бачив. 
\v 25 І переповів я вигнанникам усі слова Господні, що він виявив мені.
\c 12
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 
\v 2 Сину чоловічий! ти живеш серед неслухняного дому; вони мають очі, щоб убачати, та не бачать, мають уші, щоб чувати, та не чують; бо вони дім ворохобний. 
\v 3 Ти же, сину чоловічий, наготов собі потрібне до переносин, та й переносися серед ясного дня перед їх очима, й перенесешся перед очима в їх із твоєї осади на друге місце. Може їм одкриються очі, хоч вони дім упрямий; 
\v 4 Виноси ж твою знадобу, потрібну до мандрівки, в день перед очима в їх, сам же вийдеш перед очима в їх увечорі тим робом, як се виходять ті, що переносяться. 
\v 5 Перед очима в їх проламли собі отвір у стіні, та й виносися тою проломиною. 
\v 6 Перед очима в їх виноси знадобу на плечах; виноси ж у потемках, закривши собі вид і не позираючи на країну; я бо поставив тебе знаком домові Ізрайлевому. 
\v 7 І вчинив я так, як мені заповідано: знадобу мою, потрібну до переносин, повиносив у день, а ввечорі пробрав собі рукою діру в стіні, виніс клунок у потемках та й взяв на плечі перед їх очима. 
\v 8 Уранці ж надійшло слово Господнє до мене: 
\v 9 Сину чоловічий! чи ж не буде питати тебе дім Ізраїля, той дім неслухняний: Що се ти робиш? 
\v 10 Відкажи ж їм: Так говорить Господь Бог: Се є віщба про володаря Ерусалимського й про ввесь дім Ізраїля, що там живе. 
\v 11 Скажи: Я — знамено пророче вам. Як я вчинив, так станеться з ними, — в чужину, в неволю пійдуть вони. 
\v 12 І володарь посеред них візьме клунок на плечі та й вийде потемки. Проломлять мур, щоб його виправити; він затулить собі вид, так що не бачити ме очима землі сієї. 
\v 13 І розложу на него сіть мою, і спіймається він у волок мій, і одведу його в Вавилон, у Халдейську землю; та він її не буде бачити, й умре там\f + \ft IV. Цар. 25, 7. Ерем. 39, 7.\ft*\f*. 
\v 14 А всіх, що навкруги його, помочників його й усе військо його, порозвіваю на всі вітри, а позад їх добуду меча. 
\v 15 І взнають, що я — Господь, як розсію їх проміж народами й порозвіваю їх по всіх землях. 
\v 16 І збережу небагато з них від меча, голоднечі й мору, щоб вони розповідали про всі гидоти свої промїж народами, куди позаходять, і всі зрозуміли, що я, — Господь (справедливий). 
\v 17 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 18 Сину чоловічий! їж хліб твій з трівогою, й воду твою пий, дрожучи й сумуючи, 
\v 19 Та говори й до люду землі: Так каже Господь Бог про Ерусалимські осадники й про землю Ізраїля: Хліб свій їсти муть вони у смутку й воду свою пити муть у журбі, земля бо їх перестане давати вроджай свій за неправедності всіх осадників своїх. 
\v 20 І городи, нині людні, обезлюдіють, і земля зробиться пустинею, і взнаєте ви, що я — Господь. 
\v 21 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 22 Сину чоловічий! що се в вас, ув Ізраїль-землі за поговірка: Багато часу промине і всяке пророче видиво покажеться марним? 
\v 23 Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Положу кінець сій примовці, і не буде вже тієї приговірки в Ізраїлі: проте скажи їм: Близький час і справдиться всяке видиво пророче. 
\v 24 Бо вже в дому Ізрайлевому не буде марним ніяке видіннє пророче й ні одно віщуваннє не покажеться ложним. 
\v 25 Бо се я, Господь, буду говорити й яке слово ні проречу, воно справдиться, та й не буде проволоки; таки за ваших днів, ти доме упрямий, виречу слово, й зараз спевню його, говорить Господь Бог. 
\v 26 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 27 Сину чоловічий! Ось, дім Ізраїля говорить: Пророче видиво, що він бачить, станеться хиба в далекому часі; він пророкує про далекі часи. 
\v 28 Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Не буде проволочки ні єдиному слову мойму; слово, що виповім, справдиться, говорить Господь.
\c 13
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! пророкуй проти пророків Ізрайлевих, що пророкують, і скажи тим пророкам, що пророкують (вигади) із свого серця: Почуйте слово Господнє! 
\v 3 Так говорить Господь Бог: Горе пророкам безумним, що йдуть за власним духом, а ніякого видива (од Бога) не бачили! 
\v 4 Пророки твої, Ізраїлю — мов ті лиси в норах. 
\v 5 Ви не ввіходите в проломини й не обводите муром дому Ізрайлевого, щоб стояти твердо в бою, як настане день Господень. 
\v 6 Бачать вони нісенітницю та й проголошують неправду, мовляючи: Господь сказав; а Господь їх не посилав, та ще й уводять надією, що слово справдиться. 
\v 7 Чи не марне ж видиво бачили ви, чи не ложне віщуваннє виповідаєте, кажучи: Господь сказав? я ж не говорив. 
\v 8 Тим же то так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите нісенітниці, й подаєте за видиво неправду, то ось я — проти вас, говорить Господь Бог. 
\v 9 І буде рука моя проти тих пророків, що ніби бачять пусте й пророкують лож; у раді народу мого вони не будуть і в спис дому Ізрайлевого не впишуть їх, та й в землю Ізраїля вони не прийдуть, а тоді зрозумієте, що я — Господь Бог. 
\v 10 За те, що вони баламутять мій люд, мовляючи: мир-безпека, а миру нема, й як той ставить стіну, вони мастять її глиною, 
\v 11 То скажи тим мастільникам; що вона впаде. Прийде ливень, камяний гряд і вихор, та й розвалить її. 
\v 12 І ось, розпадеться стіна, й хиба тоді не скажуть вам: Де ж той тинок, що ви тинкували? 
\v 13 Тим же то ось як говорить Господь Бог: Пошлю вихра в моїй досаді, і ливне ливень у гніву мойму, й вдарить камяний гряд в ярості моїй і все розбурить. 
\v 14 І розкидаю стіну, що ви її ліпили глиною, й повалю її на землю, що й основи буде видко, і впаде вона, та й ви з нею погинете, й взнаєте, що я — Господь. 
\v 15 І виллю досаду мою на стіну й на тих, що її ліпили, та й скажу до них: Нема стіни та й нема мастільників її — 
\v 16 (нема) Тих пророків Ізрайлевих, що пророкували Ерусалимові та вістили йому видива спокою, коли нема спокою, говорить Господь Бог. 
\v 17 Ти ж, сину чоловічий, звернись грізно лицем твоїм проти дочок народу твого, що роблять себе пророчицями по свойму духу, й пророкуй проти них, 
\v 18 І скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чарівницькі мішки під лікті та роблять покривала на голову кожного зросту, щоб душі ловити! Хиба ж ви, переловлюючи душі мого народу, спасете душі власні? 
\v 19 Ви безчестите мене перед народом моїм за пригорщ ячменю та за шматок хліба, погублюючи душі, що не повинні вмірати, а обіцюючи життє душам, що не годиться їм жити, — тим, що ошукуєте нарід, що любить слухати брехні. 
\v 20 Тим же то так говорить Господь Бог: Ось я противен вашим чарівницьким мішочкам, що ними ви приманюєте душі, щоб прилітали, та й повириваю їх із під рук у вас, і пущу на волю ті душі, що ви ловите. 
\v 21 І пороздираю окривала ваші, та й вибавлю нарід мій з рук ваших, і не буде він здобичею в руках ваших, і взнаєте, що я — Господь. 
\v 22 За те, що ви праведникове серце оманою засмучуєте, я ж не хотів би завдавати йому смутку, й за те, що піддержуєте безбожного руки, щоб не навернувся від ледачої дороги своєї, та не вберіг душі своєї, — 
\v 23 За те ніякої вже нісенітниці не будете видіти та й не діждете віщувати, й я вибавлю нарід мій із рук ваших, та й взнаєте, що я — Господь.
\c 14
\p
\v 1 Прийшли ж до мене кілька громадських мужів Ізрайлевих та й посідали передо мною. 
\v 2 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 3 Сину чоловічий! сі мужі допустили до свого серця ідоли та й поставили перед себе спотичку до безбожності; чи ж можу я, запитаний, їм відповідати? 
\v 4 Тим же то розмовляй із ними й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Як хто з дому Ізрайлевого, що допустив до свого серця ідоли свої та й поставив перед себе спотичку до безбожності, прийшов до пророка, то чи ж можна мені, Господеві, відповідати такому, занечищеному ідолами? 
\v 5 Нехай дім Ізраїля зрозуміє серцем, що всі вони зробились мені чуженицями через ідоли свої, 
\v 6 Тим же то скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Навернітесь і покиньте боввани свої і одверніте лице своє від усіх гидот ваших. 
\v 7 Бо коли хто з дому Ізрайлевого й з чужениць, що пробувають між Ізраїлем, одцурається мене, а допустить ідоли свої в серце своє, та й поставить перед себе спотичку до безбожності, і прийде до пророка, щоб через його у мене поспитати, так чи дам же я, Господь, йому відповідь від себе? 
\v 8 Ні, я оберну гнівне лице моє проти такого й зроблю з його знамено й приповість і викореню його зпроміж народу мого, щоб зрозуміли ви, що я — Господь. 
\v 9 Коли б же пророк дав підойти себе й дав такий відказ, неначе бо то я, Господь, навчив його, сього пророка, то я простру проти його руку та й викореню його зпроміж люду мого, Ізраїля. 
\v 10 І візьмуть обидва вони на себе вину за гріх свій: Яка провина на питаючому, така вина й на пророкові, 
\v 11 Щоб дім Ізраїля не відхилявся вже більш від мене, та щоб не поганились усякими своїми беззаконствами, а щоб були моїм народом, а я їх Богом, — говорить Господь. 
\v 12 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 13 Сину чоловічий! коли яка країна согрішить проти мене, зломивши віру мені й відступивши від мене, і я простягнув проти неї руку мою та й зломив підпору-хлібну, та послав на неї голоднечу та й почав губити в неї людей і скотину, 
\v 14 І коли б ізнайшлось у їй сих троє мужів: Ной, Даниїл та Йов, то вони спасли би своєю праведностю тілько самих себе, говорить Господь Бог. 
\v 15 Або коли б я наслав дике зьвіррє на сю країну й воно б її обезлюдило, так що вона зробилась би такою пусткою, що ніхто б не переходив через неї через зьвіррє, 
\v 16 То сі три мужі, в неї, — так певно, як я живу, говорить Господь, — не врятували б ні своїх синів, ані дочок, тілько вони самі спаслись би. 
\v 17 Або, коли б я послав меча на ту країну та й приказав: Перейди, мечу, по країні, та й почав вигублювати в неї людей і скотину, 
\v 18 То сі три мужі, як би були там, — так певно, як я живу, говорить Господь, — не врятували б ні синів своїх, ані дочок, тілько спаслись би самі одні. 
\v 19 Або коли б я послав на ту землю морову пошесть, і вилив на її досаду мою аж до проливу крови, вигубивши на їй і людей і скотину, 
\v 20 То Ной, Даниїл і Йов, як би вони там були, — так певно, як я живу, говорить Господь, — не врятували б ні синів, ані дочок, тілько спасли б власні душі праведностю своєю. 
\v 21 Тілько, — так говорить Господь Бог: — як я пошлю мої найстрашнійші кари — меч, голоднечу, люте зьвіррє й морову заразу — на Ерусалим, щоб у йому вигублювати людей і скотину, 
\v 22 Так усе таки зістанеться там останок, сини й дочки, живими, що їх опісля виведуть ізвідти: отсі прийдуть до вас, а ви бачити мете поступки їх і вчинки їх, та й утішитесь тою недолею, що я навів на Ерусалим і усім тим, що я послав на його. 
\v 23 Так, вони втішать вас, коли побачите їх поступки й учинки, й спізнаєте, що все, що я вчинив, не за дармо вчинив, говорить Господь Бог.
\c 15
\p
\v 1 І надійшло слово Господнє до мене: 
\v 2 Сину чоловічий! чим деревина виноградня\f + \ft Ерем. 2, 21.\ft*\f* лучша над усякі инші дерева, або галузки лози виноградньої — над деревами в лісі? 
\v 3 Чи беруть із неї полінце на який знадібок? чи беруть її хоч на колочок, щоб на йому яку річ повісити? 
\v 4 Ні, її кидають на пожир огневі, і як ізожре огонь обидва кінці її, та й обгорить середина її, чи ж годиться вона ще тоді на який виріб? 
\v 5 Ба, як вона ще ціла була, то й тоді не здалась би була ні на який знадібок, на який же виріб здасться вона, як огонь пожер її і вона обгоріла? 
\v 6 Тим же то говорить Господь Бог: Як деревину з виноградньої лози подав я на пожир огневі, так само подам йому й осадників Ерусалимських. 
\v 7 І поверну лице моє проти них; вони вийдуть із одного огню, а пожере їх другий огонь, і взнаєте, що я — Господь, як оберну проти них лице моє. 
\v 8 І зроблю сю країну пустинею за те, що спроневірилась, говорить Господь.
\c 16
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! вияви Ерусалимові гидоту його 
\v 3 Та й промов: Так говорить Господь Бог дочці Ерусалимській: Корінь твій і кодло твоє — із землі Канаанської; батько твій — Аморій, а мати Гетійка. 
\v 4 При народинах твоїх, того дня, як ти родилась, ні пупка тобі не обрізано, ні водою тебе не облито, ні сіллю не натерто ані в пеленки не повито. 
\v 5 Нічиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя хоч одно що з сього тобі зробити; ні, тебе викинуто в поле, — так мало ціновано душу твою того дня, як народилась єси. 
\v 6 І йшов я мимо тебе й побачив, тебе покинуту під ноги в крові твоїй, та й сказав тобі: Хоч ти й в крові — жий! Так, я сказав тобі: Живи в твоїй крові! 
\v 7 І наплодив я тебе безліч, як того зілля в полі; й виросла єси й зробилась велика й дойшла до принадної вроди; позаокруглювались груди в тебе, та й волос виріс густо; тілько ж була ти нага й невкрита. 
\v 8 І переходив я попри тебе й побачив тебе, й видко було, що прийшла твоя пора любови. І накинув я полу одежі моєї на тебе, й прикрив наготу твою, й звязав себе з тобою присягою, говорить Господь Бог, та й стала ти моєю. 
\v 9 І викупав я тебе в воді, обмив із тебе кров та й намастив тебе олією. 
\v 10 І вдіг тебе в квітчасту одіж, й обув тебе в сафіянову обув, підперезав тебе висоном і обгорнув тебе шовками. 
\v 11 Окрасив тебе приборами: надів тобі на руки запинки, а на шию намисто, 
\v 12 Почепив тобі каблучку до носа й сережки до ушей, та й надів тобі пишний вінець на голову. 
\v 13 І красувалась ти в золоті й сріблі, а твоя одіж була — висон, шовк та взорчаста тканина; а годувалась ти пшеничною мукою та медом, і зробилась прегарною, та й доступила царської величності. 
\v 14 І пронеслась твоя слава між народи через уроду твою; була бо ти звершена в тих пишних прикрасах, що я вложив на тебе, говорить Господь. 
\v 15 Ти ж, горда на свою вроду та на велику славу твою, стала блудувати, й щедрила, блудуючи, кожного прохожого, оддаючись йому. 
\v 16 І вживала квітчастої одежі твоєї, щоб прибирати свої висоти та й блудувала на них так, як не бувало й не буде. 
\v 17 І взяла єси прикраси твої з мого золота й мого срібла, що я понадаровував тобі, та й поробила собі мужеські подобини з них і блудувала з ними. 
\v 18 І брала єси квітковане платтє твоє, та й зʼодягала їх ним, і покладала перед ними кадило моє й оливу мою, 
\v 19 Та й хліб мій, що я давав тобі, пшенишне борошно, олію й мід, що ними я годував тебе, — те все покладала ти перед ними в любі пахощі їм; таке то коїлось! — говорить Господь Бог. 
\v 20 І брала єси твої сини й дочки твої, що роджала єси мені, та й приносила їм у жертву, — ніби ще не досить було тобі блудування твого. 
\v 21 Та ще й так жертвувала їм твої діти, що проводила їх крізь огонь. 
\v 22 І при всіх гидотах твоїх та блудодійствах твоїх ти й не згадала про часи молодощів твоїх, як була нага й невкрита та покинута на потоптаннє в крові твоїй. 
\v 23 А до всього ледарства твого — о, горе, горе тобі! — говорить Господь Бог, — 
\v 24 Понабудовувала собі будинки про блудуваннє, построїла хижі на всякому майдані; 
\v 25 Та на кожному шляховому роздорожжі споруджувала собі висоти, соромила вроду твою, і розкладала ноги твої кожному прохожому, й не знала годі в блудуванні твойму. 
\v 26 Блудувала єси з Египтіями, сусідьми твоїми, довгорослими, й множила без кінця блудодійства твої, доводючи мене до гніву. 
\v 27 Тим же то простиг я руку мою проти тебе та й поменшив призначене тобі на прожиток, та й оддав тебе на самоволю ненавидниць твоїх, дочок Филистійських, що й самі соромляться розпустної дороги твоєї. 
\v 28 І блудувала єси з Ассирийцями, та й не наситилась, розпустувала з ними, та й не вгоноблялась. 
\v 29 І додавала нову розпусту в землі Канаанській з крамарями Халдеями, та й тим іще не вдовольнилась. 
\v 30 Яке ж утомлене мало бути серце в тебе, говорить Господь Бог, як ти все те коїла, як та непринуздана блудниця! 
\v 31 Коли будувала собі розпустничі хижі на кожному роздоріжжі й ставила підвисшення на кожному майдані, була ти не звичайною блудницею, — бо ти не приймала блудничої плати, — 
\v 32 Але була перелюбною жінкою, що замість свого мужа, приймала чужих. 
\v 33 Усім блудницям платять; ти ж сама давала гостинці полюбовникам твоїм, і підкупувала, щоб вони звідусюди приходили до тебе на блудодійство. 
\v 34 Ти в твоїй розпусті поводилась в супереч усім жінкам, бо не тебе шукали, а ти сама платила, тобі ж плати не давано. 
\v 35 Тим же то послухай, блуднице, слова Господнього! 
\v 36 Так говорить Господь Бог: За те, що ти розкидала гроші свої, і в розпусті твоїй відкривалась нагота твоя перед полюбовниками твоїми, та перед усіма гидкими ідолами твоїми, й що оддавала їм кров дітей твоїх, — 
\v 37 За се я позбіраю всіх полюбовників твоїх, що з ними ти розпустувала й їх любила, — вкупі з тими, що їх ненавиділа єси, — зберу їх звідусіль, і розкрию перед ними наготу твою і взрять вони ввесь сором твій. 
\v 38 І судити му тебе судом на зрадливих жінок і кроворозливниць, і наведу на тебе кроваву кару лютої ревнивості; 
\v 39 І подам тебе їм на поталу, й порозбурюють вони розпустничі хижі твої й підвисшення твої, і зорвуть із тебе одіж твою, й заберуть прикраси твої, та й покинуть тебе нагою й невкритою. 
\v 40 І скличуть проти тебе громаду та й побють тебе каміннєм, й порубають тебе мечами своїми. 
\v 41 І пустять на пожар будинки твої, й зроблять суд над тобою в очах многих жінок; і положу конець блудуванню твойму й не будеш уже давати дарунків. 
\v 42 І зжену на тобі досаду мою, й відступить від тебе пересердє моє, й втихомирюсь і більш не буду лютувати. 
\v 43 За се, що не спогадала єси про часи молодощів твоїх і роздосадувала мене всіма тими вчинками, — оберну я поступки твої на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила вже гріха після всіх гидот твоїх. 
\v 44 Ось, кожен, хто приповістями говорить, може сказати про тебе: Яка мати, така й доня. 
\v 45 Ти — дочка, вдалась у матір твою, що покинула чоловіка свого й дітей своїх; ти — сестра сестер твоїх, що покинули чоловіків своїх і діток своїх. Мати ваша Гетійка, а батько ваш — Аморій. 
\v 46 Старша ж сестра твоя — се Самария з дочками своїми, що живе на ліво від тебе, а менша сестра твоя, що живе на право від тебе, — се Содома з її дочками. 
\v 47 Та ти й не по їх дорогах ходила й не їх гидоти коїла; того було в тебе ще мало: ти витворяла ще гірше ніж вони в усіх путях твоїх. 
\v 48 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог: сестра твоя Содома з її дочками не чинила такого, як ти з твоїми дочками чинила. 
\v 49 Ось, у чому була беззаконна Содома, сестра твоя, з її дочками: в гордині, в немірності й в дармованні, та й ще, що вона бідолашньому й злиденньому помічної руки не подавала. 
\v 50 Вони розгорділи й чинили гидоти передо мною, а я побачивши се, відкинув їх. 
\v 51 Самария ж не нагрішила й половини того, що ти; ти переважила їх у гидотах твоїх; у прирівнянні до твоїх мерзот показались ті сестри твої праведнійшими за тебе. 
\v 52 Неси ж соромоту твою й ти, що ганила сестер твоїх; ти бо переважила їх гидотами твоїми, й мерзотами твоїми, які ти творила, оправдила єси їх. 
\v 53 Та я відкличу полонь їх, заверну полонених потомків Содоми й дочок її, та полонених Самариї й дочок її, а з ними й твоїх полонених. 
\v 54 Щоб ти несла сором твій і стидилась усього того, що коїла, й потішила їх. 
\v 55 І сестри твої, Содома з дочками своїми, вернуться до свого першого стану, й Самария й дочки її вернуться до свого першого стану, а вкінці й ти та й дочки твої вернетесь до вашого першого стану. 
\v 56 Про сестру твою Содому, не було й згадки в устах твоїх за часів гордощів твоїх, 
\v 57 Аж доки ледарство твоє не виявилось, а ти з того часу попала в погорду в дочок Сирийських і всіх округи їх, дочок Филистійських, що зневажливо гляділи на тебе з усіх боків. 
\v 58 Так, за ледарство твоє та за гидоти твої ти приймаєш кару, говорить Господь Бог. 
\v 59 Так бо говорить Господь Бог: Вчиню з тобою так, як ти чинила, зневаживши присягу й зірвавши вмову зо мною. 
\v 60 Та я спогадаю про мій завіт із тобою за часів молодощів твоїх, та й відновлю завіт віковічний з тобою. 
\v 61 І спогадаєш про блудні дороги твої та й засоромишся, як почнеш приймати до себе сестер твоїх, старших і менших від тебе, та коли я давати му їх тобі за дочки, — та не з давної вмови твоєї (зо мною). 
\v 62 І поновлю вмову мою з тобою, й взнаєш, що я — Господь, 
\v 63 Щоб ти згадала про все й соромилась, та не посьміла з великого стиду й уст отворити, як я все давне прощу тобі, що ти творила, говорить Господь Бог.
\c 17
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! загадай загадку та скажи приклад домові Ізрайлевому. 
\v 3 А промов: Так говорить Господь Бог: Величезний орел з великими крильми й довгенезними махалами, з повним пестрим піррєм злетів на Ливан-гору та й зняв із кедра вершок. 
\v 4 Відрізав один ізміж його зразків та й переніс у крамарську землю, й всадив його там у купецькому місті; 
\v 5 Так само взяв насіння з тієї землі та й посадив у землю плодющу; над великою водою посадив його, наче ивину. 
\v 6 І виросло воно та й зробилось виноградиною, широкою, низького росту, похилою ʼд землі, так що віттє її повилось ізнов по їй, а коріннє зоставалось під нею; та й як зробилось воно виноградиною, так пустило паростки й розкинулось віттєм. 
\v 7 Був же ще другий орел з величезними крильми й розкішним піррєм, і ось, та виноградина погнала коріннє своє до його й простягнула до його віттє своє, щоб він підливав її із борозд грядок своїх, 
\v 8 Хоч вона посаджена була на доброму полі, над великою водою, так що могла й без того розпускати віттє й приносити плід і зробитись виноградиною роскішною. 
\v 9 Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Чи з сього буде користь? Чи не повиривають її коріння, чи не позривають її плоду, так що її пагонці посохнуть? Так, все молоде віттє її, що відросло в неї, посохне. Та ще й не з великою силою й не з многими людьми вирвуть її з коріннєм. 
\v 10 І ось, хоч її посаджено, та чи буде з того користь? чи не всохне вона, скоро тілько подує на неї східний вітер? ой певно, всохне на тій самій грядці, де вона виросла. 
\v 11 І надійшло до мене Господнє слово: 
\v 12 Скажи сьому ворохобному дому: Чи не догадуєтесь, що воно значить? — Скажи: ось, ійде царь Вавилонський на Ерусалим, і возьме його царя й князїв його та й одведе їх до себе в Вавилон\f + \ft IV. Цар. 24, 10.\ft*\f*. 
\v 13 І возьме другого з царського роду та й зложить із ним умову, і звяже його клятьбою й забере можних у тій країні з собою, 
\v 14 Щоб царство було принизене, та й не пійшло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову й стояло в ній твердо. 
\v 15 Той же зрадив його, пославши посли в Египет, щоб дано йому коней й багацько війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдіяв? 
\v 16 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, у столиці того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою з ним умову, в него в Вавилоні він умре. 
\v 17 Фараон же нічого не вдіє проти великої потуги й многолічного люду в тій війні, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі. 
\v 18 Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе. 
\v 19 Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він змаловажив, і вмову в імя моє, що він поламав, оберну на його голову. 
\v 20 І закину на його невід мій, і вловиться він у сіть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене. 
\v 21 А всі втікачі з усіх полків його поляжуть від меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всі вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, — Господь, сказав те. 
\v 22 Так говорить Господь Бог: Я возьму із верховіття високого кедра та й посаджу, — з найвисших його паростків відотну ніжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі. 
\v 23 На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він віттє, і вродить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тіні його всяке птаство. 
\v 24 І всі польові дерева побачать, що я, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дерево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.
\c 18
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Чого ви в землі Ізраїлській повторяєте все оцю приповідку та говорите: Батьки їли кислі грони, а в дітей на зубах оскома? 
\v 3 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не будуть уже більш тої приповідки в Ізраїлі повторяти. 
\v 4 Ось бо, всі душі — мої, чи душа батькова чи душа синова, — мої вони. Котора душа провинить, тота й умре. 
\v 5 Хто праведен і творить суд і справедливість, 
\v 6 На горах жертівнього мясива не їсть і очей до ідолів у дому Ізрайлевому не зводить, жени свого ближнього не поганить та й до своєї жінки в часі її нечистоти не пригортається; 
\v 7 Нікого не тіснить; застав свойму довжникові вертає; ніякого насилування не чинить; свого хліба голодному подає й нагого одіжжю вкриває; 
\v 8 На лихву не позичає й приросту не бере; від ледарства руку свою далеко держить і в справах між чоловіком а чоловіком суд справедливий вирікає; 
\v 9 Хто ходить у заповідях моїх і постанов моїх щиро додержує, — той прав, і певно буде жити, говорить Господь Бог. 
\v 10 Як же появить сина розбишаку, що проливає кров і чинить се або те, 
\v 11 Чого батько не чинив: їсть мясиво жертівне на горах і жену свого ближнього поганить; 
\v 12 Нуждаря і вбогого тіснить; насилу видирає; заставу не вертає й зводить очі до ідолів; коїть гидоти; 
\v 13 Позичає на лихву й бере приріст, — чи ж такому жити? Ні, він не буде жити. Хто всі ці мерзоти коїть, такому напевно буде за кару смерть; кров його на йому буде. 
\v 14 Коли ж хто появить сина, й син бачить всі переступи батькові, сам же їх не чинить, 
\v 15 На горах жертовного не їсть, до ідолів, що в Ізраїлі, не знімає очей своїх; жени ближнього свого не поганить; 
\v 16 Другого не тіснить, заставу не бере й насилу не видирає; подає голодному хліба свого й вкриває нагого одіжжю; 
\v 17 Держить руку свою далеко від кривди, не бере лихви й користі; певнить мої прикази та й ходить дорогою заповідей моїх, — такий не вмре за батьківські провини; ні, він буде жити. 
\v 18 Батько ж його, за те що безсердечно тіснив, рабував брата свого, та чинив усяке лихо посеред земляків своїх, — він мусить умерти за свою провину. 
\v 19 Ви скажете: Чом же не переносить син кари за провини батькові? Тим, що син поступає по закону й по правді, усі мої заповідання певнить і їх додержує, — тим він і жити ме. 
\v 20 Та душа, що грішить, та й вмерти мусить. Син за вину батькову не буде одвічати, а батько не буде двигати вини синової. Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність безбожного на йому буде. 
\v 21 Ба й безбожник, як одвернеться від усіх гріхів своїх, які творив, і буде певнити всі мої постанови, й усе чинити по закону й по справедливості, буде жити, не вмре. 
\v 22 Усі проступки його, що їх коїв, не будуть пригадуватись йому; по своїй праведності, що буде чинити, він жити буде. 
\v 23 Хиба ж мені безбожникова смерть люба, говорить Господь, — а не те, щоб він вернувся з дороги своєї та й жив? 
\v 24 Коли ж би праведник одступив від своєї праведності і жив неправедно, та коїв усі ті гидоти, що беззаконник творить, то — чи ж йому жити? Ні, не спогадаються йому всі його праведні вчинки, що він чинив, а за беззаконство своє, що його творить, і за гріхи свої, якими грішить, мусить він умерти. 
\v 25 Коли ж скажете: Несправедлива путь Господня, — то послухай, ти, доме Ізраїля! Чи то ж моя путь несправедлива? Чи скорше не ваші дороги неправедні? 
\v 26 Та ж коли праведник відступає від своєї праведності і творить ледарство, то він умерає за свою неправедність, що вчинив. 
\v 27 Коли ж безбожник навертається від безбожності своєї, що її коїв, та чинить суд і правду, то він навертає свою душу до життя. 
\v 28 Він нарозумився і відвернувсь від усіх своїх ледачих учинків; тим і зостанеться живим, не вмре. 
\v 29 Та й ще сьміє дім Ізраїля говорити: Не по правді чинить Господь! Чи справді ж бо мої путі несправедливі? чи ж то не ваші дороги неправедні? 
\v 30 Тим же то я й судити му вас, доме Ізраїля, після доріг ваших, говорить Господь Бог; покайтеся ж і відвернітеся від усіх проступків ваших, щоб безбожність не була вам спотичкою. 
\v 31 Повідкидайте від себе всі гріхи ваші, якими ви грішили, й сотворіте собі нове серце й дух новий; а тоді чого ж би вам умірати, доме Ізраїля? 
\v 32 Мені бо не люба смерть того, хто мусить умерти, говорить Господь Бог; обернітеся ж і жийте!
\c 19
\p
\v 1 Ти ж заплач над князями Ізрайлевими, 
\v 2 Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати! Між левами розлягалась, левчуків пестила. 
\v 3 І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей. 
\v 4 І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю. 
\v 5 І, пождавши, побачила, що марна визволу надія, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом. 
\v 6 І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати. 
\v 7 І опоганював вдовиці, й міста пустошив; і обезлюділа земля та й усі осади її від реву його. 
\v 8 Тоді встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сіті свої і спіймали в яму. 
\v 9 І посадили його в клітку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського; заперли в темниці, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлі по горах. 
\v 10 Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою; була вроджайна, повна віття, від достатку води. 
\v 11 І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів; і виросла вона високо й віттясто, та й видніла далеко в гущині пагонців своїх. 
\v 12 Но в гніву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її; повиривані, повсихали кріпкі пагонці її; огонь пожер їх. 
\v 13 А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю. 
\v 14 І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські. Оце та жалібна пісня, — вона й полишиться нею на плач.
\c 20
\p
\v 1 Сьомого року, в пятому місяці, в десятий день місяця, зʼявились у мене мужі громадські Ізраїлські, поспитати Господа, та й посідали передо мною. 
\v 2 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 
\v 3 Сину чоловічий! промов до громадських мужів Ізрайлевих і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли питати мене? Так вірно, як я живу, не дам вам відповіді, говорить Господь Бог. 
\v 4 Коли ж хочеш їх судити, коли хочеш їх судити, сину чоловічий, так обяви їм гидоти батьків їх та й скажи: 
\v 5 Так говорить Господь Бог: Того часу, як вибрав я Ізраїля, зняв я руку мою, кленучись перед потомками дому Якового, й обявив їм себе в Египті, і зняв руку мою й сказав їм: Я — Господь, Бог ваш! 
\v 6 Того ж часу зняв я так само руку мою та й заклявся, що виведу їх із Египту в землю, що вигледів про них, — в землю, текущу молоком та медом, красу між усіма землями, 
\v 7 Та й сказав їм: Повідкидайте кожен гидоти від очей ваших і не поганьтесь ідолами Египецькими: Я — Господь, Бог ваш! 
\v 8 Та вони встали проти мене, й не схотіли слухати мене; ніхто не відкинув гидот від очей своїх ані відцуравсь ідолів Египецьких. І сказав я собі: Вилию на них досаду мою, вичерпаю на них гнів мій посеред землі Египецької. 
\v 9 Та вчинив я опісля інакше, а то через імя моє, щоб не подати його в неславу перед народами, між котрими вони пробували, та що перед їх очима я себе явив їм, хотячи вивести їх із землі Египецької. 
\v 10 І вивів я їх із Египту та й привів у пустиню, 
\v 11 І дав їм заповіді мої, й обявив їм постанови мої, щоб чоловік, додержуючи їх, жив через них. 
\v 12 Я дав їм також суботи мої, щоб були знаменом міжо мною а ними, та щоб знали вони, що я — Господь, которий їх освящує. 
\v 13 Та дім Ізраїля став опір проти мене в пустині: вони не ходили в заповідях моїх і відкинули постанови мої, котрі виконуючи, чоловік жив би через них, та й суботи мої вони зневажали; і знов я був намірився вилити на них досаду мою в пустині і їх вигубити. 
\v 14 Та й знов учинив я задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед їх очима я їх вивів. 
\v 15 Тим то зняв я руку мою проти них у пустині та й заприсяг, що не приведу їх у землю, що призначив їм, — у землю, текущу молоком і медом, красу між усіма землями, — 
\v 16 За те, що вони відкинули постанови мої й не ходили в заповідях моїх та зневажали суботи мої, бо серце їх тягло за ідолами їх. 
\v 17 Та моє око зжалувалось над ними, та й я не вигубив їх до нащаду в пустині. 
\v 18 І говорив я до їх синів у пустині: Не ходіте слідом отців ваших і не заховуйте встанов їх та не поганьтесь ідолами їх. 
\v 19 Я бо — Господь, Бог ваш: ходіть у моїх заповідях і мої постанови заховуйте та певніте. 
\v 20 І держіте суботи мої свято, щоб вони були прикметою міжо мною й вами, та й тямте собі, що я — Господь, Бог ваш. 
\v 21 Та бо й сини стали опір проти мене: в заповідях моїх вони не ходили й постанов моїх не перестерігали; не виповняли того, що, виповнячи, міг би чоловік жити, та й зневажали суботи мої. Тим то сказав я собі: ізжену на них гнів мій, вичерпаю на них досаду мою в пустині. 
\v 22 Та й знов зʼупинив я руку мою, а вчинив се задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед очима в них я їх вивів. 
\v 23 Та все ж таки підняв я у пустині руку мою й заклявся, що розпорошу їх проміж народами й порозсіваю по землях. 
\v 24 За те, що вони моїх постанов не певнили й мої заповіді відкинули; мої суботи зневажали та поривали очі на ідоли батьків своїх. 
\v 25 От і дав я їм волю, виповняти встанови недобрі та такі звичаї, що через них не могли оставатись живими; 
\v 26 І дозволив їм опоганювати себе жертвами та переводити через огонь всякий первоплід утроби, щоб їх вигублювати (їх власними руками), та щоб опісля спізнали, що я — Господь. 
\v 27 Тим же то, сину чоловічий, говори домові Ізрайлевому й скажи їм: Так говорить Господь: От іще чим зневажали мене ваші батьки, спроневірюючись мені: 
\v 28 Ось, я привів їх у землю, що під присягою обіцяв їм наділити, піднявши руку мою, а вони, де побачали високий горб і гілясте дерево, почали заколювати там жертви свої й складали туди противні мені приноси свої та пахущі кадила свої та жертви ливні. 
\v 29 І говорив я до них: Що се за якась висота, куди ви ходите? Тим і досі зветься вона Бама. 
\v 30 Тим же то скажи дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Чи не поганите ж ви себе робом батьківським і не блудуєте в гидотах їх? 
\v 31 Так, приносом жертівних ваших дарів і тим, що діти ваші переводите через огонь, поганите ви себе всіма ідолами вашими по сей день, — та й ви хочете ще питати в мене, доме Ізраїля? 
\v 32 А те, що в вас на думці, певно ніколи не станеться. Ви бо мовляєте: ми будемо, як погани, як отті племена чужоземні, кланятись перед деревом та каменем. 
\v 33 Так певно, як я жию, говорить Господь Бог, царювати му над вами рукою потужною, правицею простягнутою і виливом на вас досади моєї. 
\v 34 І повиводжу вас ізпроміж народів, із земель, де вас порозсівано, й позбіраю вас рукою потужною й правицею простягнутою, й виливаючи на вас досаду, 
\v 35 І приведу вас у пустиню народів, та й судити мусь там із вами лицем до лиця; 
\v 36 Як судивсь я у Египецькій пустині з вашими батьками, так судити мусь і з вами, говорить Господь Бог. 
\v 37 І приведу вас під жезло моє та й уведу вас ув окови права мого. 
\v 38 І повилучую зміж вас ворохобників і непокірних мені; повиводжу їх із землі пробування їх, та в землю Ізрайлеву вони не ввійдуть; і взнаєте, що я — Господь. 
\v 39 А ви, доме Ізрайлів, говорить Господь Бог, ійдіть собі та й кадіть, кожен ідолам своїм, і служіть їм, коли мене слухати не хочете, — але перестаньте вже сквернити імя моє, приносячи жертви мені та й бовванам вашим. 
\v 40 Бо на святій горі моїй, на гірній висоті Ізраїлській, говорить Господь, — он-де мені служити ме ввесь дім Ізраїля — ввесь, скілько його на землі; там я буду ласкаво приймати їх, і там жадати му приносів ваших, і первоплодів ваших із усякими святими дарами вашими. 
\v 41 Неначе любі пахощі кадильні, приймати му вас милостиво, як повиводжу вас ізпроміж народів і позбіраю вас із чужих земель, куди ви порозсівані, й буду вами свято шанований перед очима народів. 
\v 42 І взнаєте, що я — Господь, як приведу вас ув Ізраїль-землю, у ту землю, що, піднявши руку, клявся наділити батькам вашим. 
\v 43 І будете там спогадувати про путі ваші й про всі вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всіх злочинів ваших, які ви творили. 
\v 44 І зрозумієте, що я — Господь, як чинити му з вами ради імені мого, а не після ледачих доріг ваших і мерзенних учинків ваших, ти, доме Ізраїля, говорить Господь Бог. 
\v 45 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 46 Сину чоловічий! оберни лице на дорогу кʼ полудню й промов слово проти полудня, і виречи пророцтво проти ліса полуденнього степу. 
\v 47 І скажи до полуденнього гаю: Слухай слова Господнього: Так говорить Господь Бог: Ось, я запалю в тобі огонь, що пожере в тобі всяке зелене дерево й усяке дерево сухе. Не погасне палаюче поломє й погорить у йому все від полудня та й до півночі. 
\v 48 І всяке тіло вбачати ме, що я, Господь, запалив його, і він не погасне. 
\v 49 І кликнув я: Ой Господи Боже! вони ж і так мовляють про мене: Чи ж не в приповістях сей говорить?
\c 21
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! повернись лицем проти Ерусалиму й проповідуй проти святинь, й пророкуй проти землі Ізраїлської 
\v 3 І скажи землі Ізраїлській: Так говорить Господь Бог: Ось, я — на тебе, й добуду меча мого з піхви та й повигублюю в тебе праведного й безбожного. 
\v 4 На те, щоб вигубити в тебе й праведного й безбожного, вдарить меч мій із піхви проти всякого тіла від полудня та й до півночі. 
\v 5 І зрозуміє всяке тіло, що то я, Господь, добув із піхви меча мого й він уже туди не вернеться. 
\v 6 Ти ж, сину чоловічий, стогни, наче б кості в крижах твоїх ломались, стогни гірко перед їх очима. 
\v 7 І як питати муть у тебе: Чого стогнеш? скажи: від того, що чую, — і заниє всяке серце, й усі руки поопускаються, й струхліє всяка душа, й усі коліна, наче вода, задрожать. Ось, воно прийде й справдиться, говорить Господь Бог. 
\v 8 І надійшло до мене Господнє слово: 
\v 9 Сину чоловічий! пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог — скажи: Меч, меч — нагострений і вичищений! 
\v 10 Вигострений, щоб багато стинати; вичищений, щоб блищав, наче блискавиця. Хиба нам радуватись, що мечу сина мого всяке дерево ні-за-що? 
\v 11 Я дав його вичистити, щоб узяти в руку; вже вигострений той меч і вичищений, щоб віддати його в руку вбиваючому. 
\v 12 Стогни й голоси, сину чоловічий, бо він ійде проти мого люду, проти всіх князїв Ізрайлевих. Подано їх під меч вкупі з моїм людом; тим то ударься об поли руками. 
\v 13 Бо він уже витрібуваний. Йому ні-за-що й жезло; воно не устоїть, говорить Господь Бог. 
\v 14 Ти ж, сину чоловічий, пророкуй і сплесни руками; меч той подвоїться й потроїться; се меч на тих, що мають погинути, на побиваннє великого, він добереться в середину осад їх. 
\v 15 Щоб серця струхліли, та й щоб полягло як найбільше, то я поуставляю у кожних воротях грізного меча. Ой горе! він блищить блискавкою, — вигострений до бою. 
\v 16 Рубай-січи праворуч, побивай ліворуч, усюди, куди сягоне лезво твоє! 
\v 17 І сам я плескати му руками й угашу досаду мою; я, Господь, сказав се. 
\v 18 І надійшло Господнє слово до мене: 
\v 19 Ти ж, сину чоловічий, начеркни собі два шляхи, якими має йти меч царя Вавилонського. Із однієї землі мають оба виходити. І начеркни шляхову ручку при почині шляху, що веде в міста. 
\v 20 Начеркни шлях, яким ійти мечеві на Раву Аммонійську й в Юдею, в утверджений Ерусалим, — 
\v 21 Бо царь Вавилонський стоїть на роздорожжі при почині двох шляхів, а щоб угадати, перемішує (в сагайдаці) стріли, питає в терафима, зазирає в печінку. 
\v 22 По правій руці в його жереб, що ворожить: у Ерусалим, щоб там поставити тарани, отворити уста до боєвих криків, взивати голосно до побою, поставити тарани проти брами, насипати вал, побудувати облягові башти. 
\v 23 Сеся ворожба буде видаватись ув очах їх пустою; та позаяк вони поклялись були, то він пригадав про їх віроломність, і постановив його здобути. 
\v 24 Тим то ось як говорить Господь Бог: Позаяк ви самі пригадуєте беззаконства ваші, чините явними проступки ваші, і всіми вчинками вашими гріхи свої на вид виставляєте й усе те самі пригадуєте, то й мусите попастись у ворожі руки. 
\v 25 Ти ж, негідний, безбожний князю Ізрайлів, що на тебе прийшов день твій, і твоїй безбожності настав конець, — 
\v 26 Так говорить Господь Бог: Здійми з голови корону, скинь царський вінець! се вже минулось: угору пійде низьке, униз високе! 
\v 27 Скину, скину, скину, й не буде його, покіль прийде той, що має до його право й кому віддам його! 
\v 28 А тепер, сину чоловічий, пророкуй і промов: Так говорить Господь Бог про Аммонії і насьміхи їх, і скажи: Меч, меч уже добутий на вбиваннє, вичищений до затрачування, щоб блищав блискавицею, — 
\v 29 Щоб тим часом, як тебе обдурюють пустими видивами й марними ворожбами, — й тебе прилучено до тих постинаних безбожників, що їх день прийшов, коли їх безбожності конець настане. 
\v 30 Сховати ж його назад у піхву? Ні, на тому місці, де сотворено тебе, у землі, де постав єси, — там я буду судити тебе, 
\v 31 І зжену на тобі досаду мою, дихну на тебе огнем пересердя мого та й подам тебе на поталу людям жорстоким, що вправні в убиванню. 
\v 32 Пійдеш на пожир огня, кров твоя розлиється по землі, не буде й згадки про тебе; я бо, Господь, сказав так.
\c 22
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Ти ж, сину чоловічий, чи хочеш судити, судити город кріваво провинний? Оце ж виткни їм всі гидоти їх. 
\v 3 І промов: Так говорить Господь Бог: О городе, що проливав єси кров серед себе, щоб навести на себе годину свою, і робив собі ідоли, щоб опоганити себе! 
\v 4 Через ту кров, що проливав єси, ти набрався гріха, а через ідоли, що наробив собі, опоганився; і наближив єси дні твої, і дойшов єси до години твоєї. Тим то я подам тебе на посьміх усім народам, на поругу всім землям. 
\v 5 Близькі й далекі будуть насьміхатись із тебе, що опоганив єси імя твоє, а прославив себе бутою. 
\v 6 Ось, старшини Ізраїлські в тобі, кожен по силам своїм, проливали кров. 
\v 7 Батька і матір зневажають в тобі, чуженицю кривдять посеред тебе, безбатенька й вдовицю пригнітають у тобі. 
\v 8 Мої святині ти маловажиш, а мої суботи нарушуєш. 
\v 9 Люде, що обвинувачують на проливаннє крові, жиють у тобі; по горах твоїх їдять мясиво (приношене ідолам у жертву), посеред тебе коять ледарство. 
\v 10 Сором батьків розкривають у тобі, нечисту в кровотечі насилують у тебе. 
\v 11 Той чинить гидке з жінкою ближнього свого, той опоганює невістку свою, а той обезчесчує сестру свою, дочку батька свого. 
\v 12 У тобі беруть підкуп і проливають кров; ти береш лихву й прирости й грабуєш насильно користь собі з ближнього твого, мене ж забув єси, говорить Господь Бог. 
\v 13 Я аж сплеснув руками з гніву на захланність твою, що така явна в тобі, та на кріваві провини, що діються в тебе. 
\v 14 Чи видержить же серце твоє, чи будуть досить кріпкі руки (сили) в тебе тоді, як я почну мою роботу проти тебе? Я, Господь, сказав се й справджу. 
\v 15 Бо розсію тебе проміж народи, й розвію тебе по чужих землях, і зроблю конець мерзотам твоїм посеред тебе. 
\v 16 І зробиш сам себе гидким в очах народів, і зрозумієш, що я — Господь. 
\v 17 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 18 Сину чоловічий! дім Ізраїля зробився в очах у мене жужелицею; всі вони — мідь, цина, залізо й олово в печі; жужелицею з срібла поробились. 
\v 19 Тим же то ось як говорить Господь Бог: За те, що ви всі поробились жужелицею, позбіраю вас в Ерусалим. 
\v 20 Так само, як у піч кладуть срібло й мідь і залізо й олово й цину вкупі, щоб роздувати на них огонь і їх розтопити, так і я позбіраю вас у гніву мойму й у досаді моїй та й розплавлю вас. 
\v 21 Я позбіраю вас і подую на вас огнем досади моєї та й розтоплю посеред його. 
\v 22 Як плавлять срібло в плавильній печі, так і ви розплавитесь посеред його, й зрозумієте, що я, Господь, вилив на вас досаду мою. 
\v 23 І надійшло слово Господнє до мене, таке: 
\v 24 Сину чоловічий! промов до него: Ти — земля нечиста, тим і не скроплена дощем в годину гніву. 
\v 25 Пророки в їй змовились; як леви рикають, роздирають здобичу; пожерають душі, забирають майно й дорогі речі, намножують у йому вдовиць. 
\v 26 Священники його ломлять мій закон й поганять святині мої; не відрізняють вони святого від несвятого, й не розбірають, що нечисте, а що чисте, а від субот моїх одвернули очі свої, і я в погорді в них. 
\v 27 Князї його, наче хижі вовки, пориваючі здобичу свою, проливають кров, затрачують душі, щоб тілько придбати собі наживу. 
\v 28 Пророки ж його замазують усе глиною, вбачають пусте та віщують свої видумки, говорячи: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив того. 
\v 29 Прості люде пригнітають одно одного, ограбують і тиснуть злиденного, а приходня придавлюють без усякого права. 
\v 30 І шукав я між ними такого, щоб поставив себе стіною, і став проти мене в проломині за сесю землю, щоб я не погубив її, та не знайшов. 
\v 31 Оце ж вилию на них досаду мою, огнем лютості моєї вигублю їх, поступки їх поверну на голову їм, говорить Господь Бог.
\c 23
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! Були дві женщини, дочки однієї матері, 
\v 3 І блудували вони в Египті, блудували ще в молодощах своїх; там були подавлені груди їх, і там помякли дівичі соски їх. 
\v 4 А було на ймя їм: старшій — Огола, а сестрі її — Оголива. І були вони спершу моїми; й породили сини й дочки, а потім Огола стала зватись на ймя Самария, Оголива ж — Ерусалим. 
\v 5 І почала Огола блудувати в мене, й палала до полюбовників своїх, Ассириїв, сусідів своїх, 
\v 6 До вдягнених у пурпур, до намісників та гетьманів, до вродливих молодиків, комонників, що їздили кінно, 
\v 7 І оддавала свої любощі всім вибраним із між синів Ассурових, і поганилась усіма ідолами тих, до кого палала; 
\v 8 До того ж не переставала блудувати й з Египтіями, вони бо спали з нею в молодощах її й змягчили дівочі соски її, та й виливали на неї погань свою. 
\v 9 За те ж я й оддав її на поталу полюбовникам її, в руки синам Ассуровим, що до них вона палала. 
\v 10 Вони одкрили наготу її, забрали в неї сини й дочки її, та й саму закололи мечем\f + \ft IV. Цар. 17, 6. і 18, 10.\ft*\f*. І зробилась вона позорищем між жіноцтвом, як довершили на ній кару. 
\v 11 Сестра її, Оголива, бачила те, й була ще більше ледащою в любощах своїх, і блудництво її переважало блудництво сестрине. 
\v 12 Палала вона до синів Ассурових, до намісників, гетьманів, приятелів своїх, пишно зʼодягнених, до їздеців, що вигравали на конях, до всіх вродливих молодиків. 
\v 13 І вбачав я, що й вона опоганилась, та що в обох їх однака дорога. 
\v 14 Та ся блудувала ще більше; вона бо, як побачить повирізувані на стіні подоби мужчин, чи образи Халдеїв, мальовані барвами, 
\v 15 Що в їх поясниці попідперізувані поясами, голови пообвивані пишними завивалами, що подабали на воєвод, на синів Вавилонських, що рідна їх земля Халдейщина, — 
\v 16 То вона влюблювалась у них за першим поглядом очима, й слала до них у Халдейщину послів. 
\v 17 І прибували сини Вавилонські до неї на любовне ложе, й поганили її блудництвом своїм, і сквернила вона себе ними, аж доки душа її з обридом від них не відверталась. 
\v 18 Як же вона так явно блудувала, й одкривала свій сором, тоді одвернулась і моя душа від неї, так само, як одвернулась моя душа від сестри її. 
\v 19 Вона ж пійшла ще дальш у блудництві свойму, спогадуючи про часи молодощів своїх, як почала блудувати в землі Египецькій; 
\v 20 І палала до любовників своїх, що тіло в них похотне, як ув осла, а жар, як у жеребця. 
\v 21 Оттак ти згадувала розпусту з молодощів твоїх, коли то Египтяни стискали соски твої задля дівочих грудей твоїх. 
\v 22 Тим же то, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось, я підійму проти тебе полюбовників твоїх, тих, що ними аж переситилась душа твоя, та й приведу їх на тебе з усіх боків, 
\v 23 Синів Вавилонських і всіх Халдеїв, із Пеходу, з Шоа й Коа, а з ними всіх синів Ассириї, вродливих молодиків, намісників і зверхників городських, можних і славних та всіх метких їздеців. 
\v 24 І прийдуть проти тебе оружно з кіньми й возами та силою народів, і обступлять тебе кругом в панцирах із щитами та в шоломах, і передам їм тебе на суд і судити муть тебе своїм судом. 
\v 25 І оберну проти тебе ревниву пімсту мою, й розправляться вони з тобою люто: пообтинають носа й уші тобі, а нащадок твій поляже від меча; синів твоїх й дочки твої позабірають із собою, а те, що зостанеться пожере огонь. 
\v 26 І поздирають із тебе одежу твою, та й пожакують прибори твої. 
\v 27 І зроблю кінець розпусті твоїй та блудництву твойму, занесеному з землі Египецької, і не будеш уже на них поривати очей твоїх, та й не згадаєш уже про Египет. 
\v 28 Так бо говорить Господь Бог: Ось, я подам тебе на поталу тим, що їх зненавиділа, в руки тим, що від них відвернулась душа твоя. 
\v 29 І обійдуться вони з тобою ворожо, й заберуть у тебе все, що працею надбала, й полишать тебе нагою й невкритою, й стане всім явною соромна нагота твоя й розпуста твоя та блудництво твоє. 
\v 30 А вчинять із тобою таке за блудництво твоє з поганами, що їх ідолами ти себе мерзила. 
\v 31 Блукала єси по дорозї сестри твоєї; за те ж і дам я в руку тобі кубок її. 
\v 32 Так говорить Господь Бог: Пити меш кубок сестри твоєї — глибокий і широкій, і сьміх та наруга впаде на тебе, що в него так багато змістилось. 
\v 33 Аж до перепою напєшся смутку, бо кубком страху й спустошення є чаша сестри твоєї Самариї. 
\v 34 І випєш його, аж висушиш, ба й черепє його оближеш, і будеш (з болю) груди собі роздирати; бо так сказав я, Господь Бог. 
\v 35 Іще сказав Господь Бог так: Позаяк ти забула мене й одвернулась від мене, так і терпи ж за беззаконство твоє та за блудництва твої. 
\v 36 І сказав до мене Господь: Сину чоловічий! хочеш Оголу й Оголиву судити? покажи ж їм гидоти їх; 
\v 37 Бо зломили мені віру, й руки свої покрівавили, й чинили перелюбки з ідолами своїми, ба й сини, що мені породили, на їду їм присвячували. 
\v 38 Та й ще от що вони мені чинили: того ж часу поганили святиню мою, та зневажали суботи мої; 
\v 39 А як заколювали ідолам синів своїх, то ввіходили зараз і в святиню мою, щоб її опоганити. От, що вони коїли серед мого дому! 
\v 40 До того посилали й по людей, що здалеку сюди приходили, і ось, вони являлися, а ти задля них купалася, підмальовувала собі очі, та прибирала прикраси. 
\v 41 І сідала на пишне ліжко, а перед ним стояв уже стіл, а на йому поскладала кадило, мені належне, та оливу мою. 
\v 42 І лунав голос тих людей, що веселились у неї, а до тої товпи людей вводжено ще з пустині пяниць, і запинають вони їм запинки на руки, та надівають пишні вінки на голови. 
\v 43 І сказав я про підтоптану вже блудницю: Тепер скінчаться вже блудування її разом із нею. 
\v 44 До неї бо приходили, як до нетрібки, — приходили й до Оголи й Оголиви, — до сих розпустних жінок. 
\v 45 Та мужі правосудні будуть судити їх судом, що на перелюбниць, та судом на душогубниць, вони бо перелюбниці, а на руках у них кров. 
\v 46 Так бо говорить Господь Бог: Скликати би на них громаду (війська), та й оддати їх на лютість і розбої. 
\v 47 І громада побє їх каміннєм і порубає мечами; і повбиває синів їх і дочки їх, а будинки їх попалить огнем. 
\v 48 Оттак зроблю я конець розпусті в сій землі, й усі жінки мати муть науку й не будуть чинити соромних діл, як се вони чинили; 
\v 49 І зложиться на вас кара за вашу розпусту, й понесете кару за ваші гріхи з ідолами вашими, й зрозумієте, що я — Господь Бог.
\c 24
\p
\v 1 І надійшло слово Господнє до мене в девятому році, у десятому місяці, на девятий день місяця\f + \ft IV. Цар. 25.\ft*\f* — таке: 
\v 2 Сину чоловічий! запиши собі число сього дня, сього самого дня; сього бо самого дня вдарить царь Вавилонський на Ерусалим. 
\v 3 І приточи сьому неслухняному домові примір, та й промов до його: Так говорить Господь Бог: Постав котел, постав та налий в його води; 
\v 4 Повкладай в його шматки мясива, що найлучші кусні, — стегна й лопатки з усіма їх здоровенними кістками, — 
\v 5 Набери їх із добірних овець — та й наложи під казана костей, і нехай кипить усе доти, аж і кості розваряться. 
\v 6 Бо так говорить Господь Бог: Горе крововинному місту! горе казанові заржавілому, що ржа не відстає від його! шматок за шматком повикидають із його, не вибираючи їх по жеребу. 
\v 7 Бо пролита ним кров і досі посеред него; на голій скелі вона, він бо не проливав її на землю, де б вона покрилась була порохом. 
\v 8 Щоб розбудити в собі досаду, й над ним помститись, оставив я пролиту ним кров на голій скелі, щоб вона не прикрилась. 
\v 9 Тим же то так говорить Господь Бог: Горе місту крововинному! з його накладу я величезну купу. 
\v 10 Додавай підпалу, роздувай огонь; виварюй мясиво, нехай усе аж загусне й кості порозпадаються. 
\v 11 Тоді постав порожного казана на жару, щоб розжаривсь і мідь його розпустилась, і нечисть в йому витопилась, і ржа його зникла. 
\v 12 Та шкода тяжкої праці! груба ржа не зійде з його; і в огні полишиться на йому ржа його. 
\v 13 В нечистоті твоїй стільки погані, що скілько й не намагався тебе очистити, ти все таки нечиста; від нечисті твоєї ти й далій не очистишся, аж докіль я удовольню мою досаду на тобі! 
\v 14 Я, Господь, я говорю се; воно прийде, я вчиню так; нічого з того не зміню; не буде в мене пощади, не буде помилування. По твоїх поступках і по твоїх учинках будуть судити тебе, говорить Господь Бог. 
\v 15 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 16 Сину чоловічий! ось я возьму в тебе втіху очей твоїх через недугу; та ти не жалкуй, не плач не рони сьліз; 
\v 17 Мовчки зітхай, звичайного голосіння по мертвих не справляй; обвивай собі завивало, вбувай ноги в твою обуву, не закривай бороди та й не їж від чужих (старечого) хліба. 
\v 18 І говорив я про се вранці до люду, увечорі ж умерла жінка моя; а назавтра чинив я, як мені заповідано. 
\v 19 І питали в мене люде: Чи то ж нам не скажеш, що воно має значити, що ти так робиш? 
\v 20 А я відказав їм: До мене надійшло слово Господнє, таке: 
\v 21 Скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, я передаю на опоганеннє святиню мою, — сесю опору сили вашої, роскіш очей ваших і одраду душі вашої, а сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча. 
\v 22 А ви чинити мете так, як я вчинив тепер: не будете закривати бороди й хліба від чужих не будете їсти; 
\v 23 Обвивала ваші остануть на головах у вас і обува ваша — на ногах ваших; не будете побиватись і плакати а осторопієте перед гріхами вашими й одно перед одним будете стогнати. 
\v 24 І буде вам Езекиїл знаком пророчим, бо так само, як він чинив, чинити мете й ви; а як те все станеться, зрозумієте, що я — Господь Бог. 
\v 25 Що ж до тебе, сину чоловічий, то в той день, як уйму їм окрасу слави їх, радощі очей їх, і відраду душі їх, — їх синів і дочки їх, — 
\v 26 Того дня прийде до тебе звідти такий, що врятуєсь, щоб принести вістку в уші твої. 
\v 27 Того дня одверзуться уста твої разом із устами втікача того, й станеш (уже сьміливо) говорити, й не будеш уже мовчати, та й станешся їм ознакою, щоб зрозуміли, що я — Господь.
\c 25
\p
\v 1 Надійшло ж до мене слово Господнє, таке: 
\v 2 Сину чоловічий! поверни лице проти Аммоніїв, і пророкуй проти них. 
\v 3 І скажи Аммоніям: Почуйте слово Господа Бога! Так говорить Господь Бог: За те, що ти втішно казав: „Ага‟! як святиню мою опоганено, й на Ізраїль-землю, як її спустошено, та на дім Юдин, як вони пійшли в неволю, — 
\v 4 За те я віддам тебе в посіданнє синам востоку, й заведуть вони у тебе вівчарні свої і розложать у тебе шатра свої, і їсти муть вони плоди твої, і пити муть молоко твоє. 
\v 5 І зроблю Равву пристановищем верблюдам а синів Аммонійських пастухами овець, і зрозумієте, що я — Господь. 
\v 6 Так бо говорить Господь Бог: За те, що плескав єси в долоні, й тупотав ногами, й веселився зневажливо всім серцем над землею Ізраїлською, — 
\v 7 За те я ось, простягну руку мою проти тебе й подам тебе на розбій народам, і викореню тебе зміж людей, і вигублю спроміж земель; зітру тебе, й зрозумієш, що я — Господь. 
\v 8 Так говорить Господь Бог: За те, що Моаб та Сеїр мовляли: От дім Юдин — як і инші народи! 
\v 9 За те я — починаючи від усіх пограничних міст, від краси землі, Бет-Ешимота, Баалмеона й Киріятаїму — відкрию Моабів бік 
\v 10 Народам зі всходу, й оддам його їм у посіданнє разом із Аммоніями, щоб не було між народами й споминки про Аммоніїв. 
\v 11 А над Моабом розведу суд, і зрозуміють, що я — Господь. 
\v 12 Так говорить Господь Бог: За те, що Едом жорстоко мстився на Юдиному домові і тим тяжко прогрішився\f + \ft Ерем. 48, 2. 7.\ft*\f*, 
\v 13 За те, так говорить Господь Бог: Простягну руку мою на Едом та й повигублюю в йому й людину й скотину, й зроблю з його пустку. Від Теману до Дедану поляжуть вони від меча. 
\v 14 І довершу над Едомом помсту мою рукою люду мого Ізраїля, і чинити муть із Ідумеєю після гніву мого й моєї досади, й узнають, що се помста від мене, говорить Господь Бог. 
\v 15 Так говорить Господь Бог: За те що Филистії дихали помстою та зо зневагою в душі мстилися, задумуючи пагубу — по давному ворогуванню, 
\v 16 За те так говорить Господь Бог: простягну руку на Филистіїв і викореню Критян, і вигублю нащадок їх на морському березї; 
\v 17 І довершу над ними велику помсту досадними карами, й спізнають, що я — Господь, як наведу на них помсту мою.
\c 26
\p
\v 1 У в одинайцятому ж році, на первий день первого місяця надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! за те, що Тир гукав про Ерусалим: Ага! поламано брами народів! До мене тепер вони обертаються; я насичуся, бо він став пусткою, — 
\v 3 За те, так говорить Господь Бог: Встаю я на тебе, Тире, й наведу многі народи на тебе, наче б море підняло филі свої. 
\v 4 Збурять вони Тирові мури й повалять башти його; й вимету порох із його, й зроблю його голою скелею. 
\v 5 Стане він хиба місцем, де рибалки свої неводи будуть серед моря розстилати; се бо я сказав так, говорить Господь Бог, і станеться він лупом народів. 
\v 6 Дочки ж його, що в тій землі, повбиває меч, і зрозуміють, що я — Господь. 
\v 7 Так бо говорить Господь Бог: Ось, я нашлю від півночі Навуходонозора, царя Вавилонського, царя над царями, проти Тиру з кіньми й колесницями й їздецями та з цілим роєм народів. 
\v 8 Він вирубає мечем дочерні міста твої, побудує проти тебе облягові башти, насипле вал кругом тебе й поставить щити проти тебе; 
\v 9 А до мурів твоїх прикотить тарани й порозвалює сокирами башти твої. 
\v 10 Від роїв коней його покриють тебе порохи, від стуку їздеців і коліс і колесниць тремтіти муть мури твої, як він входити ме в ворота твої, так як уходиться в опанований город. 
\v 11 Кінськими копитами повитоптує улиці твої, повбиває мечем людей твоїх, і повалить на землю памятники сили твоєї. 
\v 12 І порозхапують скарби твої, пожакують склади товарів твоїх, порозвалюють мури твої, порозбивають пишні будинки твої, й повкидають у море каміннє з них і сволоки, ба й румовища твої. 
\v 13 І зроблю конець гомонові пісень твоїх, і голосу цитер твоїх не буде вже чути. 
\v 14 І зроблю тебе голою скелею, будеш порожним місцем про рибалок до розстилання неводів їх: не будеш уже наново відбудований, я бо, Господь, сказав так, говорить Господь Бог. 
\v 15 Так говорить Господь Бог Тирові: Хиба ж від гуку розпаду твого, від стогнання ранених, коли посеред тебе лютувати ме побій, не потрясуться (сусідні) острови? 
\v 16 І посходять усі князї морські з престолів своїх, і поскидають із себе царські плащі свої, й поздіймають мережану одіж свою, та й повдягаються в дрожаннє; посідають на долівці, й що хвилі будуть здрогатись та торопіти зза тебе. 
\v 17 І голосити муть про тебе, й промовляти про тебе: Як се ти повалився, ти, що винирнув із моря, ти, славний городе, потужен на морі, — сам ти й осадники твої, — ти, що всі поморяне тремтіли від тебе! 
\v 18 Тепер, в часі упаду твого, задрожали острови, поторопіли острови морські від погибелі твоєї. 
\v 19 Так бо говорить Господь Бог: Як зроблю тебе безлюдним городом, таким як ті міста, що стоять пустками; як напущу на тебе повідь, як покриють тебе великі води, 
\v 20 Тоді зіпхну тебе до тих, що посходили в яму, до людей, що колись були, й зложу тебе в преисподнях земних, у вічних пустинях проміж тими, що посходили в яму, щоб ніколи вже тебе не оселено, а на землі живих явлю мою славу. 
\v 21 О, страшно спустошу тебе, й не стане тебе; шукати муть тебе, та не знайдуть по віки, говорить Господь Бог.
\c 27
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Ти ж, сину чоловічий, заголоси голосним плачем по Тирі, 
\v 3 І промов до Тиру, що оселився в затонах морських, що торгує з народами по многих островах: Так говорить Господь Бог: Тире! ти мовляєш: Я звершена краса! 
\v 4 Посеред моря твоє займище: будовники твої зробили тебе на пречуд гарним: 
\v 5 Із Сенирського кипарису будували вони стіни твої; Ливанські кедри брали вони на щогли твої; 
\v 6 Із Базанських дубів робили вони керми твої; з бучини Киттимських островів поробили лави твої, обклавши їх кістю слоновою; 
\v 7 Мережані полотна з Египту брано на вітрила твої, блакитні пурпурові тканини з островів Елиських були покривалом у тебе. 
\v 8 Осадники Сидонські й Арвадські служили в тебе гребцями; найрозумнійші люде, — таки твої, Тире, були керманичами в тебе. 
\v 9 Найзначнійші й тямущі мужі Гевалські були в тебе, що залатували проломини твої. Всякі морські судна з їх моряками були в тебе, щоб вести торговлю твою. 
\v 10 Перські й Лидійські й Либійські люде служили затязцями в полках твоїх; вони вішали щити й шоломи на тобі, додаючи тобі величності. 
\v 11 Арвадські й власьні військові твої люде стояли навкруги по мурах твоїх, а силачі (Гамадими) — по баштах твоїх; щити свої й сагайдаки свої вішали вони навкруги по мурах твоїх і довершували красу твою. 
\v 12 Тарсис торгував із тобою множеством усякого добра свого: срібло, золото, цину й оливо привозили вони на ринок твій. 
\v 13 Яван, Тубал й Мешех, — се торговці твої; вони міняли товари твої за душі людські (раби) й мідяний посуд. 
\v 14 Люде з Тогарму віддавали тобі за твої вироби коні возові й верхові та мули. 
\v 15 Деданії торгували з тобою; многі острови вели з тобою заміну й платили тобі слоновими зубами та чорним (гебановим) деревом. 
\v 16 І Сирийці торгували з тобою задля множества виробів твоїх, а платили за твої товари каменем-карбункулом, пурпуровими тканинами, мережками, виссоном, коралями й рубинами. 
\v 17 Юдея й земля Ізрайлева торгували з тобою, і платили за твої вироби Миннитською пшеницею, пахощами, медом, оливою та балзамом. 
\v 18 Дамаск торгував із тобою задля великої добірності виробів твоїх і достатків твоїх Хельбонським вином і білою вовною. 
\v 19 Дан і Яван Узальський платили за твої товари виробами залізними; вимінювали в тебе кассію й калмус (тростину) пахущу. 
\v 20 Дедан торгував із тобою сідельними коверцями до їзди верхової. 
\v 21 Арабія й усі князї Кедарські вели заміну з тобою: ягнята, барани й козли міняли в тебе. 
\v 22 Купці Сабайські й Раемські торгували з тобою всякими найлучшими пахощами й усяким дорогим каміннєм, а золотом платили вони за товари твої. 
\v 23 Гаран і Хане й Еден, купці Сабейські, Ассур і Хилмад торгували з тобою. 
\v 24 Торгували вони з тобою дорогою одіжжю, шовковими квітчастими тканинами, що привозили їх на торговицю твою в дорогих скринях із кедрини, добре набитих. 
\v 25 Тарсийські кораблі були твоїми караванами в торговлі твоїй, ти збагатився, зробився потужен на морях. 
\v 26 Та на великі води завели тебе гребці твої; східний вітер розібє тебе посеред моря. 
\v 27 Достатки твої й товари твої та й усі склади твої; моряки твої й керманичі твої й ті, що латали часом проломини твої, й ті, що правили торговлею твоєю, та й усе військо твоє, і вся безліч люду твого — все те в день упаду твого потоне в серці моря. 
\v 28 Від голосного крику керманичів твоїх здрогнуться побережя. 
\v 29 І вийдуть із кораблів своїх усі гребці, моряки, всі керманичі та й стануть на суші; 
\v 30 І заголосять над тобою й застогнуть гірко, посипавши попелом голови собі й валяючись у поросі. 
\v 31 По тобі повиголюють вони собі лисини і пообгортаються волосяницями й заплачуть по тобі в душевному смутку плачем гірким; 
\v 32 І, побиваючись, заголосять жалібною піснею про тебе, й так по тобі заридають: Хто так, як наш Тир, посеред моря запався? 
\v 33 Як твої товари, бувало, морем розходились, годувались ними многі народи; великими достатками твоїми й торговлею твоєю царі земель богатились. 
\v 34 А тепер, коли ти зник, то й товари твої й усе, що в тобі було так набито, потонуло в безоднях морських. 
\v 35 Всі осадники островів ізза тебе сторопіли, а царі їх затремтіли, на лицях змінились. 
\v 36 Засвистали по тобі купці чужих народів; ти став страховищем, — не встанеш уже по віки!
\c 28
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 
\v 2 Сину чоловічий! Промов до володаря Тирського: Так говорить Господь Бог: за те, що високо вгору несеться твоє серце, й ти мовляєш: Я, наче Бог, я засів собі, неначе на Божому престолі, в самому серці моря! та, хоч ти тілько людина, а не Бог, кладеш розум твій поровень із розумом Божим, — 
\v 3 Так, ти маєш себе за мудрійшого над самого Даниїла, й ніяка тайна не закрита перед тобою; 
\v 4 Се ти ніби твоєю мудростю й розумом надбав собі достатки й зібрав у скарбівнях твоїх золото й срібло; 
\v 5 Ти ніби великою мудростю твоєю та купецтвом твоїм намножив багацтво твоє, й серце твоє згорділо задля достатків твоїх, — 
\v 6 За те ось як говорить Господь Бог: Позаяк ти твій розум кладеш ув одну міру з розумом Божим, 
\v 7 Напущу я на тебе чужоземців, що найлютійших з проміж народів, а вони добудуть мечі свої проти всего гарного, що твоя мудрість надбала, та й потемнять сяєво твоє; 
\v 8 Вони струтять тебе в яму, й згинеш ти в морі смертю повбиваних. 
\v 9 Чи й тоді скажеш убийникові твойму: Я Бог, коли ти в руці вбийника твого будеш тільки людиною, а не Богом? 
\v 10 Ні, ти вмреш смертю від руки необрізаних чужоземців; я бо сказав се, говорить Господь Бог. 
\v 11 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 12 Сину чоловічий! заплач-заголоси над Тирським царем і промов до його: Так говорить Господь Бог: 
\v 13 Був єси печаттю звершенності, повнотою мудрості, вінцем краси. У Едемі, Божому саді, пробував єси. Блискуче дороге каміннє окрашувало твою одежу: карнеоль, топаз, яспис, хризолит, оникс, сапфир, рубин, смарагд і золото, — усе те штучно осаджено в гніздочках і нанизано, та й наготовлено тобі, скоро на світ родився. 
\v 14 Тебе помазав я, щоб, наче херувим, розпростерав охоронні крила; тебе поставив я наче на святій горі Божій, і ти ходив серед огнистого каміння. 
\v 15 Без хиби були поступки твої з того часу, як тебе сотворено, аж докіль не знайшлось у тобі беззаконності. 
\v 16 Та через розлоге купецтво твоє сповнилось внутро твоє неправедностю, і ти согрішив. Тим то скинув я тебе, як нечистого, з Божої гори, вигнав тебе, ти херувиме осяйний, зпосеред огнистого каміння. 
\v 17 Високо неслось твоє серце задля пишноти твоєї, через гординю стратив єси мудрість твою; за те ж я звалю тебе на землю, оддам тебе царям, щоб поругались над тобою. 
\v 18 Через безліч провин твоїх, через неправедну наживу твою в купецтві опоганив єси святощі твої, і я виведу зпосеред тебе огонь, а він пожере тебе, й оберну тебе в попелище перед очима всіх, що поглядати муть на тебе. 
\v 19 Всі, що знали тебе між народами, здивуються над тобою; ти станешся страховищем і зникнеш по всі віки. 
\v 20 І надійшло слово Господнє до мене: 
\v 21 Сину чоловічий! повернись видом проти Сидону й вискажи пророцтво проти його, 
\v 22 І промов: Так говорить Господь Бог: Ось, я проти тебе, Сидоне, й прославлюсь посеред тебе, й узнають усі, що я — Господь, як розпростру над ним суд караючий і явлю на йому святость мою. 
\v 23 І пошлю морову пошесть на його й кроворозлив на його улиці, і попадають посеред його побиті мечем, що пожерати ме його з усіх боків; і зрозуміють, що я — Господь. 
\v 24 І не буде він уже домові Ізрайлевому колючою терниною, ні болючим бодяком укупі з усіма тими, що навкруг його, та й зрозуміють, що я Господь Бог. 
\v 25 Так говорить Господь Бог: Як я позбіраю дім Ізраїля зміж народів, що між ними вони розсіяні, й покажу себе на них святим перед очима в усіх народів, і жити муть вони в своїй землі, що я наділив слузї мойму Яковові; 
\v 26 Тоді будуть вони жити в ній безпеч, і будуть будувати доми, й насаджувати виноградники, й жити муть собі безпеч, я бо заведу суд над усіма, що їм бажають лиха, й узнають вони, що я — Господь, Бог їх.
\c 29
\p
\v 1 У десятому році, в десятому місяці, на дванайцятий день місяця, надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! повернись видом проти Фараона, царя Египецького, й пророкуй проти його й проти всього Египту. 
\v 3 Промов і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, я на тебе, Фараоне, царю Египецький, ти, величезний крокодиле, що лежиш посеред твоєї ріки та й мовляєш: Моя ріка, я сотворив її собі! 
\v 4 Оце ж я встромлю гаки в твою пащу та поналіплюю риби в твоїй ріці на твою луску, та й витягну тебе з нею з твоєї ріки з усіма рибами твоєї ріки, що до твоєї луски поприлипали. 
\v 5 І викину тебе в пустиню, тебе й усю рибу ріки твоєї; на чисте поле впадеш ти; не здіймуть і не позбірають тебе; дикому зьвіррю й піднебесному птаству оддам тебе на пожир. 
\v 6 І зрозуміють усі осадники Египецькі, що я — Господь, за те, що ти бував домові Ізрайлевому (непевною) тростяною підпориною. 
\v 7 Вхопились вони за тебе обіруч, ти розколовся й поколов їм цілу руку, а коли обперлись на тебе, ти зломився та й поранив їм усі чересла. 
\v 8 За те говорить Господь Бог так: Ось, я приведу меча на тебе та й повигублюю й людину, й скотину. 
\v 9 І зробиться Египецька земля пустинею й безлюддєм, і взнають, що я — Господь; за те, що казав єси: Моя ріка, й я сотворив її собі. 
\v 10 За те ж я на тебе й на твої ріки, й зроблю Египет безлюддєм, порожнім безлюддєм від Мигдола до Сіени й до гряниці Етіопської. 
\v 11 Не буде переходити через його ні людська ні скотиння нога, й безлюддєм оставати ме він сорок років. 
\v 12 І зроблю Египет пустинею посеред спустошених земель, і стояти муть пустками городи його посеред спустошених городів сорок років, і розпорошу Египтян проміж народами й розкидаю їх по землях. 
\v 13 Так бо говорить Господь Бог: Як упливе сорок років, позбіраю знов Египтян спроміж народів, що між ними були розсіяні. 
\v 14 І заверну Египецький полон, і приведу їх назад у землю Патрос, у країну, звідки вони взялись, і будуть там царством невеличким. 
\v 15 Буде воно менше від инших царстов, і не підніметься понад народи; та й зроблю його малолюдком, щоб вони вже над народами не панували. 
\v 16 І не будуть вони вже домові Ізрайлевому надією, не буде повторятись гріх їх, що до него за підмогою звертались; і зрозуміють, що я — Господь Бог. 
\v 17 У двайцять сьомому ж році, первого місяця, первого дня в місяці, надійшло слово Господнє до мене: 
\v 18 Сину чоловічий! Навуходонозор, царь Вавилонський, завдав свойму війську тяжкої праці проти Тиру: кожна голова облисіла й кожне плече обдерте; та плати ні йому ні війську його не було від Тиру за роботу, що він завдав собі проти його. 
\v 19 Тим то Господь Бог так говорить: Ось, я дарую Навуходонозорові, цареві Вавилонському, Египецьку землю, щоб він позабірав її скарби та загорнув те, що вона загарбала, й се буде заплатою його військові. 
\v 20 У заслуженину за роботу, що він там робив, даю йому Египецьку землю, вони бо там робили мою роботу, говорить Господь Бог. 
\v 21 Того часу вирощу рога (силу) домові Ізрайлевому й відчиню тобі уста серед них, і взнають, що я — Господь.
\c 30
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! пророкуй і промов: Так говорить Господь Бог: Голосіть: Ой, чорний, нещасний день! 
\v 3 Бо вже близько день; так, близько вже день Господень; хмарний день; година народів надходить. 
\v 4 І прийде меч на Египет, і покриє страх Етіопію, як у Египті падати муть побиті, коли повиношені будуть скарби його й поруйновані підвалини його. 
\v 5 Етіопія й Ливія й Лидия і ввесь помішаний нарід і Хуб і ввесь люд тих земель, що з ними сполучені, поляжуть із ними від меча. 
\v 6 Так говорить Господь: Упадуть підпори Египту, й повалиться гординя могучості його; від Мигдола до Сіени падати муть у йому від меча, говорить Господь Бог. 
\v 7 І опустіє він серед попустошених земель, і стояти муть міста його серед попустошених городів. 
\v 8 І зрозуміють вони, що я — Господь, як пущу Египет на пожар, і всі підпомочники його будуть порозтирані. 
\v 9 У той день вийдуть посли на суднах від мене, щоб ізлякати байдужних Етіопіїв, і нападе на них перестрах, бо ось, день Египту — він і до них надходить. 
\v 10 Так говорить Господь Бог: Зроблю кінець многолюдному Египтові рукою Навуходонозоровою, царя Вавилонського. 
\v 11 Він і з ним люд його, найлютійший між народами, будуть приведені пустошити землю, й добудуть вони мечі свої проти Египту й сповнять землю побитими. 
\v 12 І повисушую ріки, й віддам землю злюкам у руки, й спустошу землю рукою чужоземців із усім, чим вона повна. Я, Господь, сказав се. 
\v 13 Так говорить Господь Бог: Оберну в ніщо ідоли й повигублюю боввани в Мемфисі, й з землі Египецької не буде вже більш князя, й наведу страх на Египет. 
\v 14 І спустошу Патрос, і пущу пожаром Зоан, і розпочну суд над Но. 
\v 15 І вилию гнів мій на Син, твердиню Египецьку, й вигублю натовп людей в Но. 
\v 16 Пущу Египет із огнем, задрожить Син, Но повалиться, а на Ноф (Мемфис) нападе ворог серед дня. 
\v 17 Молодики в Оні й Пубасті поляжуть від меча, а останок пійде в неволю. 
\v 18 І в Тафнисі потемніє день, як зломлю там ярмо Египецьке й зроблю кінець гордій потузї його. Хмара покриє його, а дочки його пійдуть у неволю. 
\v 19 Оттак учиню я суд над Египтом і взнають, що я — Господь. 
\v 20 Ув одинайцятому році, в первому місяці, сьомого дня в місяці надійшло до мене слово Господнє: 
\v 21 Сину чоловічий! зломив я рамя Фараонові, цареві Египецькому, й ось, воно ще не перевязане, щоб могло вилічитись, не обвите обвитками, щоб вернулась йому снага вхопити меча. 
\v 22 Тим же то так говорить Господь Бог: Ось я проти Фараона, царя Египецького, й поламлю йому руки, здорову й переломлену, й випаде меч із руки в його. 
\v 23 І порозпорошую Египтян проміж народами й розвію їх по землях. 
\v 24 А руки в царя Вавилонського скріплю і дам йому в правицю меча мого; руки ж Фараонові поломлю, щоб, поранений, стогнав тяжко перед ним. 
\v 25 Скріплю руки цареві Вавилонському, а руки Фараонові опадуть, і зрозуміють, що я — Господь, як дам у руку цареві Вавилонському меча мого, а він простягне його на землю Египецьку. 
\v 26 І порозпорошую Египтян проміж народами, й порозвіваю їх по землях, і спізнають, що я — Господь.
\c 31
\p
\v 1 О динайцятого року, в трейтьому місяці, на первий день місяця, надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! промов до Фараона, царя Египецького, й до його народу: Кому робиш ти себе рівнею в великості своїй? 
\v 3 Ось, Ассур був, мов кедр на Ливані з прегарним гіллєм і густим листом та високого росту; вершок його сягав у гору серед густого галуззя. 
\v 4 Води ростили його, глибина підіймала його; річки її обливали коріннє його, а проточини її простягались до всіх дерев на поділлі. 
\v 5 Тим і сягала висота його понад усі дерева польові, й гілля було на йому много, й галуззє його росло що-раз довше задля достатку вод, і воно розросталось. 
\v 6 Між гіллєм його кублилось всяке птаство піднебесне, під віттєм його виводили дітей всякі зьвірі польні, під тінню його жили всякі многолічні народи. 
\v 7 Він пишався висотою своєю та довготою галуззя свого, бо корінь його розростався при великих водах. 
\v 8 Не затемняли його кедри в Божому саді; не досягали гілля його кипариси, й каштани не досягали величиною віття його, ні одно дерево в саді Божому не могло рівнятись із ним красотою своєю. 
\v 9 Я вкрасив його густим віттєм, так що всі дерева Едемські в саді Божому завидували йому. 
\v 10 Тим же то ось як говорить Господь Бог: За те, що він знявся високо зростом і вершок його вибуяв угору посеред віття, та серце його згорділо величчю своєю, — 
\v 11 За те подам його на поталу потужному між народами, нехай з ним чинить що схоче; за проступки його я відкинув його. 
\v 12 І зрубають його чужоземці, найлютійші зпроміж народів, та й повалять його; по горах і по долинах лежати ме віттє його, й гіллє його буде валятись, поторощене, по байраках у країні, а всі народи землі вирушать зпід тіні в него, та й покинуть його. 
\v 13 Від тепер буде хиба на обламках із него сідати птаство піднебесне, а всяке польове зьвіррє топтати ме гіллє його; 
\v 14 Щоб ніякі дерева при воді не величались високим своїм зростом і не сягали вершками своїми понад густе гіллє, та щоб до них задля їх висоти не прилягали инші дерева, що ссуть воду; всіх бо їх призначено на смерть, у преисподню країну разом із синами людськими, що посходили в яму. 
\v 15 Так говорить Господь Бог: Того дня, як він ізступить у яму, наведу я плач по нему, запру глибінь, застановлю ріки, здержу великі води, зʼодягну в смуток по нему Ливан-гору, а всі польові дерева попадуть у тугу по йому. 
\v 16 Гуком його впаду наведу перестрах на народи, як стручу його в преисподню, до тих, що посходили в яму, й зрадіють у тій глибині всі дерева Едемські, вибрані й що найкрасші дерева Ливанські, всі що ссали воду; 
\v 17 Бо й вони пійдуть із ним у преисподню, до тих, що мечем побиті, та й приятелі його зпроміж народів, що жили під тінню в його. 
\v 18 Которому ізміж дерев Едемських хотів ти рівнею бути в славі й величності? Та тепер ти рівно з другими Едемськими деревами будеш стручений в преисподню, й лежати меш серед необрізаних між посіченими мечем. Ось, се Фараон і вся безліч народу його, говорить Господь Бог.
\c 32
\p
\v 1 В дванайцятому році, в одинайцятому місяці, первого дня в місяці, надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! заголоси над Фараоном, царем Египецьким, і промов до його: Ти, наче левчук між народами, й мов кит у морі, кидаєшся в ріці твоїй, каламутиш води ногами, й бовтаєш потоки їх. 
\v 3 От же що говорить Господь Бог: Я закину на тебе сіть мою руками многих народів, і витягнуть вони тебе моїм неводом. 
\v 4 І викину тебе на суху землю, на відкрите поле кину тебе, й сідати ме на тебе піднебесне птаство й зьвіррє всієї країни буде живитись трупом твоїм. 
\v 5 І розкидаю мясо з тебе по горах, і яри позаповнюю твоїми трупами. 
\v 6 Де ти плавав колись, — тую землю наповню я кровю з тебе аж до гір; вона залиє й байраки. 
\v 7 А як ти згаснеш, я небо закрию, й зорі затемню, сонце хмарою вкрию, й місяць не буде світити світлом своїм. 
\v 8 Світила всі на небі втоплю у мраці, а земля твоя потоне в пітьмі, говорить Господь. 
\v 9 Приведу в зворушеннє серця многих народів, коли рознесу чутку про твій упад по тих землях, що ти й не знав їх. 
\v 10 І приведу тобою в перестрах многі народи, й царі їх затремтять зо страху, коли мечем моїм замахну перед лицями в них, і тремтіти муть всі що хвилини, кожен за душу свою, як ти впадеш. 
\v 11 Так бо говорить Господь Бог: Меч царя Вавилонського прийде на тебе. 
\v 12 Від мечів у тих сильних поляже нарід твій; вони — сі найлютійші зміж народів, упокорять гординю Египту, й погибне все множество його. — 
\v 13 І вигублю всю скотину його при водах великих; не буде вже їх мутити нога людська та й череда каламутити вже їх не буде. 
\v 14 Тоді дам спокій водам їх, і вчиню, що води текти муть, як олива, чисті, говорить Господь. 
\v 15 Як зроблю я Египет пустинею, а земля опорожніє з усього, чим вона була повна, як перебю всіх, що на ній живуть, тоді спізнають, що я — Господь. 
\v 16 Оце та плакальна пісня, що її будуть співати; дочки народів співати муть її; над Египтом і над усією многотою людей його будуть нею голосити, говорить Господь Бог. 
\v 17 І надійшло в дванайцятому році, у пятнайцятий день місяця слово Господнє до мене, таке: 
\v 18 Сину чоловічий! заголоси по Египецькому народові та й поскидай (віщим словом) його й дочки потужних народів у преисподню до тих, що посходили в яму. 
\v 19 Кого ти перевисшив? Ійди, лежи з необрізаними! 
\v 20 Тії попадають між побитими мечем, та й він одданий мечу; тягніть його туди з усім людом його! 
\v 21 Посеред підземля говорити муть про него та про підпомочників його передні між невміраками: Попровалювались, лежать посеред необрізаних, посічені мечем. 
\v 22 Тут Ассур і вся сила його; гроби їх навкруг його; всіх їх повбивано, посічено мечем. 
\v 23 Гріб його в самій глибині преисподньої, а полки його — навкруги домовини його; всі побиті, всі полягли від меча, — тоті, що завдавали колись страху на землі живих. 
\v 24 Там Елам із усією силою своєю навкруги домовини його, а всі вони побиті, всі полягли від меча, всі необрізаними пійшли на той світ, — тоті, що колись ширили страх поперед себе на землі живих, а тепер двигають ганьбу свою вкупі з тими, що зойшли в яму. 
\v 25 Серед побитих наготовано лігво його з усім військом його; домовини їх округи його, а всі вони необрізані, мечем порубані; позаяк бо вони завдавали страху на землі живих, то й несуть тепер ганьбу на собі вкупі з тими, що посходили в яму, та лежать серед побитих. 
\v 26 Там лежить Мешех, Тубал із усією громадою своєю; кругом його домовини їх, а всі необрізані, побиті мечем, за те, що перше завдавали страху всім на землі живих. 
\v 27 А годі їм лежати коло невміраків побитих, необрізаних, що посходили в підземлє у своїй боєвій зброї, а мечі їх покладено їм під голови, хоч і зосталось беззаконство їх на костях у них, за те, що вони, як силачі, були пострахом на землі живих. 
\v 28 Та й ти стертий будеш між необрізаними й лежати меш із побитими мечем. 
\v 29 Там — Едом, царі його й усі князї його, що мимо всієї своєї хоробрості зложені між побитими мечем; коло необрізаних лежять вони й коло тих, що посходили в яму. 
\v 30 Там князї півночні вкупі з усіма Сидоніями, що посходили з світа побиті; вони ж осоромлені через могучість свою, бо вона наводила страх; лежать же вони з необрізаними, побитими мечем й несуть ганьбу свою на собі вкупі з тими, що посходили в яму. 
\v 31 Побачить їх Фараон і зрадіє тою многотою, побитою мечем, — Фараон і все військо його, говорить Господь Бог. 
\v 32 Бо й я розширю страх мій на землі живих і ляже Фараон і вся многота його серед необрізаних, побитих мечем, говорить Господь Бог.
\c 33
\p
\v 1 І надійшло слово Господнє до мене, таке: 
\v 2 Сину чоловічий! промов до земляків твоїх і скажи їм: Коли я пошлю меча на яку землю, а осадники тієї землі візьмуть із громади чоловіка та й приставлять за вартового в себе, 
\v 3 І він побачить меча, що йде на землю та й затрубить у трубу й остереже люд, — 
\v 4 І коли хто почує голос труби, та не буде стерегти себе, й меч наступить та й захопить його, тоді кров його впаде на голову його. 
\v 5 Він чув гук трубний, та й не остерігся, — кров його буде на йому; хто ж остерігся, той урятував життє своє. 
\v 6 Коли ж вартовик та побачить меча та й не затрубить у трубу, й люд не буде остережений, і наступить меч і відбере кому життє, то він умре за свою провину, та кров його я з руки сторожа буду вимагати. 
\v 7 І тебе, сину чоловічий, приставив я вартовиком до Ізрайлевого дому, щоб ти, як почуєш із уст моїх слово, від мене остеріг-врозумив їх. 
\v 8 Коли я скажу беззаконному: Беззаконнику, ти вмреш, — а ти не скажеш нічого, щоб остерегти ледачого перед його дорогою, то беззаконник умре за свою провину, та кров його я вимагати му від тебе. 
\v 9 Коли ж би ти остерігав беззаконника перед його дорогою, щоб він звернув із неї, він же не навернувся з своєї дороги, то він за свій гріх погибне, а ти врятував душу свою. 
\v 10 І скажи, сину чоловічий, до Ізрайлевого дому: Ви говорите: проступки наші й гріхи наші вагонять на нас, і ми танемо від них, — як же нам жити? 
\v 11 То ж скажи їм: Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не бажаю я смерті грішникової, а того, щоб він звернув із свого шляху та й зостався живим. Зверніте, зверніте з вашого ледачого шляху; про що вам умірати, доме Ізраїля? 
\v 12 Ти ж, сину чоловічий, промов до земляків твоїх: Праведного праведність не врятує його тоді, як провинить, і беззаконник не згине за беззаконство своє, як він від свого беззаконства навернеться, так само як праведник, коли согрішить, не зможе вдержатись живим за свою праведність. 
\v 13 Коли я скажу праведнику, що він зостанеться живим, а він понадіється на свою праведність та й допуститься неправедності, то йому не згадаються всі праведні вчинки його, й мусить він умерти за беззаконність свою, що її вчинив. 
\v 14 А коли скажу беззаконному: ти мусиш умерти! він же навернеться від гріхів своїх та й почне чинити суд і справедливість, 
\v 15 Коли той беззаконник верне заліг, поповнить те, що заграбив, ходити ме в законах, що ведуть до життя, й нічого ледачого не вчинить, — то й зостанеться живим, не вмре. 
\v 16 Ні одного з гріхів, які вчинив, не полічиться йому; він почав творити суд і справедливість, і зостанеться живим. 
\v 17 А твої земляки говорять: Не по правді чинить Господь, тим часом, як їх самих дороги несправедливі! 
\v 18 Коли праведник від своєї праведності відступить і чинити ме ледарство, так за те мусить умерти. 
\v 19 І коли ледачий навернеться від свого беззаконства та почне чинити суд і справедливість, то за те зостанеться живим. 
\v 20 А ви мовляєте: Несправедлива путь Господня! Я ж суджу вас, доме Ізрайлів, кожного після поступків його. 
\v 21 У двайцятому році нашого полону, в десятому місяці, на пятий день місяця, прийшов до мене один утікач із Ерусалиму й звістив: Збурено місто. 
\v 22 Та ще вечером перед приходом сього втікача, найшла була на мене рука (сила) Господня, і він одверз уста мені, перш ніж той уранці прибув до мене. І одчинились уста мої, і я вже не мовчав довше. 
\v 23 І надійшло слово Господнє до мене: 
\v 24 Сину чоловічий! отті останки, що жиють по спустошених місцях землі Ізраїлської, мовляють ось яке: Авраам був один собі чоловік, та й осяг сю землю в державу, а нас багато, то ж нам і належиться земля ся в державу. 
\v 25 Отже скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кровю та й пориваєте очі на ваші ідоли, й проливаєте кров, — та хочете ще посісти землю в державу? 
\v 26 Ви опираєтесь на свого меча? Ви ж чините гидоти, поганите жінок один в одного, та й хочете осягти в державу землю? 
\v 27 Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, — ті, що жиють по розвалених містах, поляжуть від меча; тих, що в чистому полі, оддам на пожир зьвіррю; а ті, що в утверджених місцях та в печерах, помруть від морової зарази. 
\v 28 І зроблю їх землю пустою пустинею, й перерветься горда могучість її, і пустинею лежати муть гори Ізрайлеві, й ніхто не буде через них переходити. 
\v 29 І зрозуміють вони, що я Господь, як зроблю сю землю пустою пустинею за всі гидоти їх, що вони коїли. 
\v 30 Сину чоловічий: земляки твої розмовляють про тебе попід мурами в дверах на порогах у себе, й балакають насьмішливо проміж себе один до одного, брат до брата: Ось ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа! 
\v 31 І приходять вони до тебе гурмом, і сідають перед тобою, яко мій люд, і слухають слово твоє, та не виповняють його, бо в устах своїх роблять собі з його жарти, й серце їх уганяє за наживою. 
\v 32 І ось, ти в них мов співак забавний, що має гарний голос і на струнах до ладу перебирає; вони слухають слово твоє, та не сповняють його. 
\v 33 Як же воно справдиться, — ба вже й справджується, — тоді зрозуміють, що між ними був пророк.
\c 34
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! пророкуй про пастирів Ізрайлевих, віщуй і промов до них: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізрайлевим, що пасуть самих себе! Чи не вівці ж бо пастирям пасти? 
\v 3 Ви їли молоко й зʼодягались у вовну та заколювали вівці годовані, стада же не пасли. 
\v 4 Слабих у стаді ви не покріплювали, й недужних не вигоювали; поранену не перевязували й розпуджених не привертали та й загублених не шукали, а правили ними жорстоко й насильно. 
\v 5 І розсипались мої вівці без пастуха й ставались жиром усьому польовому зьвіррю та й розбігались. 
\v 6 По всіх горах і по всіх високих узгіррях блукають мої вівці; розсипалась отара моя по всіх країнах, а ніхто не розвідуєсь про них, ніхто не шукає їх. 
\v 7 Тим же то, вислухайте, ви, пастухи, слово Господнє: 
\v 8 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, за те, що вівці мої полишені були на здобичу, й отара моя допалась без пастирів на пожир усякому дикому зьвіррю, а мої пастирі не відшуковали овець моїх — пастухи бо пасли самих себе, а овець моїх не пасли, — 
\v 9 За те, ви, пастирі, слухайте слово Господнє! 
\v 10 Так говорить Господь Бог: Ось, я встану на пастирів, і вимагати му вівці мої з їх рук, і не дам їм уже пасти овець, та й не будуть уже більше пастирі самих себе пасти; я повириваю в них із рота вівці мої, щоб не були вже їм їдою. 
\v 11 Так бо говорить Господь Бог: Самий я відшукаю собі вівці мої та й буду їх дозирати. 
\v 12 Як вівчарь провіряє свою отару, коли вона була розбіглась, так і я провіряю вівці мої, й приверну їх назад з усіх тих місць, куди вони хмарного дня під темряву були порозбігались. 
\v 13 І повиводжу їх ізпроміж народів і позбіраю з країн, та й приведу в їх землю, й пасти му їх по горах Ізрайлевих, поблизу потоків і по всіх осаджених місцях сієї землі. 
\v 14 По гарних пасовищах пасти му їх, а будуть пастівники їх на високих горах Ізраїлських; там вони будуть відпочивати на гарному пастівнику, і пастись на травньому пасовищі — на горах Ізраїлських. 
\v 15 Сам я пасти му вівці мої, і сам указувати їм місце опочивку, говорить Господь Бог. 
\v 16 Котре заблудило, я відшукаю, котре відлучилось, заверну; поранене перевяжу, недужне покріплю, а надто жирне й буйне витрачу; буду їх пасти по правді. 
\v 17 Вас же, мої вівці, так говорить Господь Бог, буду судити між вівцею а вівцею, між бараном а козлом. 
\v 18 Чи то ж не доволі з вас (ви багаті), пастись на доброму пасовищі, що ви ще й те, що зістанеться неспасене, витоптуєте ногами, самі пєте чисту воду, а остальню каламутите ногами вашими, 
\v 19 Так що вівці мої мусять пастись на витолоченому пасовищі, й пити воду, що ви скаламутили ногами вашими? 
\v 20 Тим же то ось як говорить Господь Бог до вас: Ось, я самий буду розсуджувати між ситою а захарчованою вівцею. 
\v 21 Позаяк ви все слабе тручаєте то боком то плечем і колете рогами, аж покіль геть повідганяєте, 
\v 22 То я допоможу овечатам моїм, і не будуть вони вже чужою користю; я розсуджу між вівцею а вівцею. 
\v 23 І поставлю над вами єдиного пастиря, що пасти ме їх, — слугу мого з роду Давидового; він буде їх пасти, він буде пастирем над ними. 
\v 24 І буду я, Господь, їх Богом, слуга ж мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав се. 
\v 25 І вчиню з ними завіт мира та й повиганяю з землі хиже зьвіррє, й будуть жити собі безпеч у степу й спати по гаях. 
\v 26 Я дам їм і тим, що кругом гори моєї, благословеннє, й буду їм посилати дощ у свій час, — се будуть дощі благословення. 
\v 27 І родити муть польові дерева плоди свої, а земля буде видавати вроджай свій; і будуть вони безпечні на землі своїй, і зрозуміють, що я — Господь, як поламлю занози в ярмі їх та вирятую їх із потали в тих, що їх поневолили. 
\v 28 Не будуть вони вже здобичею народам, і дикий зьвір не буде їх пожерати; безпеч жити муть вони, й ніхто їх не буде лякати. 
\v 29 І дам їм насіннє славне, й не будуть гинути з голоду на землі та терпіти погорду від народів. 
\v 30 І зрозуміють, що я Господь, Бог їх, із ними, а вони, дім Ізрайлів, — мій нарід, говорить Господь Бог, 
\v 31 І що ви, люде, вівці мої, вівці пасовища мого, а я — Бог ваш, говорить Господь Бог.
\c 35
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 2 Сину чоловічий! поверни твій вид проти Сеїрських гір і пророкуй на них, 
\v 3 І скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я — на тебе, Сеїр-горо, й простяг проти тебе руку мою й зроблю тебе безлюдною пустинею. 
\v 4 Городи твої оберну в розвалища а сама ти запустієш, і спізнаєш, що я — Господь. 
\v 5 Позаяк ти від віків ворогуєш проти Ізраїля, і оддавала його на меч в часі його нещастя і цілковитої погибелі, 
\v 6 За те, так певно, як живу я, говорить Господь Бог, оддам тебе на кров, і кровава помста буде вганяти за тобою; позаяк ти ненавиділа твою кров, то й кров буде вганяти за тобою. 
\v 7 І зроблю Сеїр-гору пусткою й безлюдною пустинею й повигублюю на ній приходящого й вертаючого. 
\v 8 І сповню гори її побитими в неї; по узгіррях твоїх, по долинах твоїх і по всіх потоках твоїх падати муть побиті мечем. 
\v 9 Пусткою вічною зроблю тебе, й городи твої стояти муть безлюдні, і спізнаєте, що я — Господь Бог. 
\v 10 Позаяк ти мовляла: Обидва отті народи й обі ті землі будуть моїми, й я посяду їх, дарма що там був Господь, 
\v 11 За те, так певно, як я живу, говорить Господь Бог, поступлю з тобою по мірі завзятя й зависті твоєї, що ти показала в твоїй ненависті до них, і дам себе їм знати, як буду судити тебе. 
\v 12 І взнаєш, що я, Господь, чув усю злораду твою, яку ти виповідала про гори Ізрайлеві, приговорюючи: Пустинею лежать вони; нам оддано їх на пожир! 
\v 13 І давали ви язику волю проти мене, уймали словами без міри честі моїй; я чув усе те. 
\v 14 Так говорить Господь Бог: На радість усій землі вчиню тебе пустинею: 
\v 15 Як ти втішалась, коли пай дому Ізрайлевого запустів, так я зроблю й з тобою: пустинею станеш ти, горо Сеїр, та й уся Ідумея, і зрозуміють, що я — Господь.
\c 36
\p
\v 1 Сину чоловічий, пророкуй про гори Ізрайлеві і скажи: Ви, гори Ізрайлеві! слухайте слово Господнє. 
\v 2 Так говорить Господь Бог: Позаяк ворог мовляє про вас: Ага! і вічні гори допались нам у власність! 
\v 3 То ти пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог: За те, притьма за те, що вас пустошено й з усіх боків жерто, щоб ви стали власностю других народів, і що ви попали на язики злющим людям, — 
\v 4 За те ви, гори Ізрайлеві, почуйте слово Господнє; так бо говорить Господь Бог до гір і до горбів і до потоків — і долин, до опустілих розвалищ і до покинутих городів, що стались лупом й посьміхом усім сусідним народам; 
\v 5 За те, так говорить Господь Бог: В огні досади моєї виповів я слово проти инших народів і проти всієї Ідумеї, що призначили землю мою собі в державу, та, радіючи усім серцем і з погордою в душі обіцяли її собі в здобичу. 
\v 6 Тим же то пророкуй про землю Ізрайлеву й говори до гір і горбів, до потоків і до долин: Так говорить Господь Бог: Ось я в гніві й в досаді моїй виповів се, за те, що ви терпите наругу від народів. 
\v 7 Тим же то так говорить Господь Бог: Здіймаю руку й присягаюсь, що народи навкруги вас понесуть сором свій. 
\v 8 Ви ж, гори Ізрайлеві, ви розпустите гіллє ваше й давати мете плоди ваші народові мойму Ізраїлеві; він бо незабаром вернеться (з неволі). 
\v 9 Ось бо я прихилюсь до вас і будуть вас знов порати й обсівати. 
\v 10 І оселю на вас много людей, увесь дім Ізрайлів, і залюднені будуть городи, й забудовані наново розвалища. 
\v 11 І намножу в вас людей і скотини; вони будуть плодитись і множитись, і заселю вас, як се було за попередущих ваших часів, і посилати му вам ще більші добра, ніж у ваші давні часи, й знати мете, що я — Господь. 
\v 12 І приведу на вас людей, народ мій, Ізраїля, і будуть вони тобою, ти земле, володіти; ти будеш їх насліддєм і не будеш уже бездітною. 
\v 13 Так говорить Господь Бог: За те, що про вас говорять: Ти земля така, що пожерає людей, бо дозволяєш нарід твій бездітним робити, — 
\v 14 За те вже не будеш поїдати людей і не будеш робити народу твого бездітним, говорить Господь Бог. 
\v 15 І не будеш уже чувати наруги від народів, та й не будеш посьміхом у людей, і не робити меш уже твого люду бездітками, говорить Господь Бог. 
\v 16 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 17 Сину чоловічий! як жив іще Ізраїль у своїй землі, то поганив він її своїми обичаями й своїми вчинками; мов жіноча нечисть під час кровотечі, були поступки їх передо мною. 
\v 18 І вилив я досаду мою на їх за кров, що проливали в сій землі, та за те, що поганили її своїми ідолами. 
\v 19 І порозсівав я їх між народи, й порозвівав їх по чужих землях; я судив їх після поступків та після вчинків їх. 
\v 20 І поприходили вони до невірних, куди поприходили, й знеславили моє імя святе, тим що про їх мовляли: Се ж люд Господень, та й мусів ійти геть із землі його! 
\v 21 І зжалився я над святим імям моїм, що його дім Ізрайлів знеславив між народами, куди прийшов. 
\v 22 Тим же то скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Не задля вас я се вчиню, доме Ізраїля, а задля святого імені мого, що ви знеславили перед тими народами, куди поприходили. 
\v 23 І освячу велике імя моє, знеславлене між народами, що посеред них ви знеславили його, й зрозуміють народи, що я — Господь, говорить Господь Бог, як явлю себе святим перед очима в них. 
\v 24 І заберу вас ізміж народів, позбиравши вас із усіх земель, і переведу вас у вашу рідну країну. 
\v 25 І вилию на вас чисту воду, й станете чисті від усіх ваших нечистот, і від усіх ваших ідолів очищу вас. 
\v 26 І вложу вам нове серце й дам нового духа, й викину камяне серце з вашого тіла, а дам вам серце мясне. 
\v 27 І вдихну в нутро ваше духа мого, й учиню, що будете ходити в заповідях моїх, та хоронити й виповняти постанови мої. 
\v 28 І жити мете в землі, що я наділив отцям вашим, і будете моїм народом, а я буду вашим Богом. 
\v 29 І очищу вас від усіх нечистот ваших, і викличу вроджай і намножу його, й не дозволю, щоб терпіли голоднечу. 
\v 30 І намножу вам плоду деревного й уроджаю на полях, щоб вам уже не доводилось приймати наруги від народів ізза голоднечі. 
\v 31 Тоді спогадаєте про ваші ледачі дороги та про ваші вчинки недобрі, й гидувати мете самі собою за ваші провини й за гидоти ваші. 
\v 32 Та не задля вас удію се, говорить Господь Бог, — знайте се! Соромтесь і червонійте за ваші поступки, доме Ізраїля! 
\v 33 Так говорить Господь Бог: Того часу, як очищу вас від усіх ваших провин, і позалюднюю городи, й знов будуть позабудовувані руйновища, 
\v 34 А спустошену землю будуть знов порати, тую землю, що лежала опустілою перед очима в кожного, хто мимо проходив, — 
\v 35 Тоді будуть мовляти: Ось, та опустіла земля зробилась, наче сад Едемський, а ті порозвалювані, порозбивані, обезлюділі міста — тепер утверджені, й залюднені! 
\v 36 І зрозуміють народи в округи вас, що я, Господь, повалене знов будую, а попустошене знов засаджую. Я, Господь, сказав — і справдив. 
\v 37 Так говорить Господь Бог: Ось, і в тому ще покажу ласку мою домові Ізрайлевому: я намножу його людьми, як отару овечу. 
\v 38 Як без ліку буває жертовних овець у Ерусалимі під час великих свят, оттак переповнені будуть людьми міста, передше безлюдні, і спізнають, що я — Господь.
\c 37
\p
\v 1 Спочила ж на мені рука Господня, й вивів мене Господь в дусі та й зʼупинив мене посеред поля, і було там повно кістяків. 
\v 2 І обвів мене навкруги, й оце лежало їх дуже багато по полі, а всі були дуже сухі. 
\v 3 І промовив до мене: Сину чоловічий! чи сі кості ожиють? А я відказав: Господи Боже, ти один знаєш се. 
\v 4 І промовив до мене: Вискажи пророцтво про сі кістяки й скажи їм: Ви, кістяки сухі, вислухайте слово Господнє! 
\v 5 Та к говорить Господь Бог до сих костей: Ось, я вдихну в вас духа, щоб ви поробились ізнов живими. 
\v 6 І обложу вас жилами й поростете тілом і покрию вас скірою, й повдихаю дух у вас, і станете живими, та й зрозумієте, що я — Господь. 
\v 7 Я виповів пророцтво, як мені заповіджено; й ось, як я ще пророкував, постав шелест, і почали кістки рухатись і кістка до кістки приставати. 
\v 8 І постеріг я, аж ось на них жили, й поросли вони тілом, а зверхи покрила їх кожа, тілько не було ще дихання в них. 
\v 9 Тоді сказав він мені: Вискажи пророцтво духові, вискажи пророцтво, сину чоловічий, та й промов до духа: Так говорить Господь Бог: Із чотирьох вітрів прийди, духу, та й подихни на сі повбивані, а вони ожиють. 
\v 10 Я виповів пророцтво, як він заповів мені, аж ось, повходив у них дух, і вони ожили та повставали на ноги — дуже, дуже багато люда. 
\v 11 І сказав він до мене: Сину чоловічий! Отті кості — се все дім Ізраїля. Вони мовляють: Кості наші висхли, надія наша зникла; ми бо відорвані від кореня. 
\v 12 Тим же то вискажи пророцтво й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я поодчиняю гроби ваші, й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, та й заведу вас у землю Ізрайлеву. 
\v 13 І зрозумієте, що я — Господь, як повідчиняю ваші гроби й повиводжу вас, мій народе, з гробів ваших, 
\v 14 І дам вам духа мого, й ви знов ожиєте, й розміщу вас по землі вашій, а тоді взнаєте, що я, Господь, сказав се — й справдив, говорить Господь. 
\v 15 І надійшло до мене слово Господнє: 
\v 16 Сину чоловічий! возьми одну палицю та й напиши на їй: Юді й зʼєднаним із ним синам Ізрайлевим; та й возьми ще другу палицю, та й напиши на їй: Йосифові — а се палиця Ефраїмова й всего зʼєднаного з ним дому Ізрайлевого. 
\v 17 І склади їх одну з другою в одну палицю, щоб вони в руці твоїй були одно. 
\v 18 І як питати муть у тебе земляки твої: Чи не зʼясуєш нам, що се має значити? 
\v 19 То скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я возьму жезло Йосифове, що в руці Ефраїмовій й зʼєдинених із ним поколінь Ізраїлських, та й притулю його до жезла Юдиного, й зроблю їх одним жезлом в руці в Юди. 
\v 20 Коли ж обидві палиці, що на них понаписуєш, будуть у твоїй руці перед очима в них, 
\v 21 Тоді промов до них: Так говорить Господь Бог: Ось, я заберу синів Ізрайлевих зпроміж народів, де вони находяться, й позбіраю їх звідусіль та й приведу їх у їх землю. 
\v 22 А в тій землі, на горах Ізраїля, зʼєдиню їх ув один нарід, та й один царь буде над ними всіма, й не будуть вони вже двома народами та й не будуть ділитись на два царства. 
\v 23 І не будуть уже поганити себе ідолами своїми й гидотами своїми й усякими неправедностями своїми; й відверну їх від усіх місць у їх пробутках, де вони грішили, й очищу їх, і будуть вони моїм людом, а я — їх Богом. 
\v 24 І буде слуга мій Давид царем над ними, й пастирем усіх їх, і ходити муть вони в заповідях моїх, та й будуть певнити постанови мої і їх виповняти. 
\v 25 І жити муть вони в землі, що я наділив слузї мойму Яковові, де жили їх батьки; там будуть жити вони й діти їх та діти дітей їх по віки; а слуга мій Давид буде князем над ними по віки. 
\v 26 І зложу з ними завіт мира, — се буде завіт вічний з ними. І впорядкую їх і намножу їх та й поставлю святиню мою серед них по всі вічні віки. 
\v 27 І буде пробуток мій посеред них, і буду я їх Богом, а вони будуть моїм народом. 
\v 28 І взнають невірні, що я — Господь, освячуючий Ізраїля, як буде святиня моя серед них по віки.
\c 38
\p
\v 1 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 
\v 2 Сину чоловічий! поверни твій вид проти Гога в Магог-землі, проти князя Рошського, Мешехського й Тубалського, й пророкуй проти його, 
\v 3 І скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, я на тебе, Годже; князю Рошський й Тубалський! 
\v 4 І притягну тебе, вложивши зубела в рот тобі, й виведу тебе вкупі з усім військом твоїм, із кіньми й їздецями, — всіх у повній зброї, велике множество в панцирах і з щитами, всіх узброєних мечами, 
\v 5 Персів, Етіопіїв, а з ними й Ливіїв, — всіх із щитами й в шоломах, 
\v 6 Гомера й усю ватагу його, дім Тогармів із ватагами його від північних гряниць, і багато инших народів із тобою. 
\v 7 Увʼоружуйсь і ладься, — ти й усі ватаги твої, що згромадились до тебе, й будь їм воєводою. 
\v 8 По довгому часі тебе запотребують; ув останні роки прийдеш у землю, визволену спід меча, до збору з многих народів, на гори Ізрайлеві, що довгі часи були спустошені, тепер же їх осадники будуть виведені зміж народів і всі жити муть безбеч. 
\v 9 І здіймешся, мов хуртовина, налетиш бурною хмарою, окриєш землю, ти й усі твої військові ватаги й многі народи з тобою. 
\v 10 І говорить Господь Бог: Того часу прийдуть тобі на серце мисли й ти задумаєш лиху річ. 
\v 11 І скажеш собі: Рушу я проти землі, що без мурів, нападу на безжурних людей, що живуть безпечно, — вони живуть собі без мурів і нема в їх ні засовів, ні дверей, — 
\v 12 (рушу) Щоб порабувати, набрати здобичі, наложити руку на відновлені розвалища, та на той люд, що спроміж невір позбірався, та розжився хліборобами й крамарями й розвів осади посеред землі. 
\v 13 Саба й Дедан і крамарі Тарсийські з усіма їх левчуками скажуть тобі: Чи се ж прийшов єси, щоб рабувати, — назбірав війська, щоб добувати здобичі, щоб нагарбати золота й срібла, зайняти скотину й надбане добро, зажерти як найбільше здобичі? 
\v 14 Тим же то пророкуй, сину чоловічий і промов до Гога: Так говорить Господь Бог: Чи так воно? того часу, як люд мій Ізраїль розживеться безжурно, ти про те дізнаєшся, 
\v 15 І вирушиш ти й прийдеш із твоєї осади, з найдальшої півночі, — ти й многі народи з тобою, сама кіннота, величезна ватага й безліч війська; 
\v 16 І двинеш проти мого люду Ізраїля, мов хуртовинна хмара, щоб окрити землю; в останні часи станеться воно, — й я приведу тебе на мою землю, щоб народи спізнали мене, як покажу мою святость на тобі, Годже, перед їх очами. 
\v 17 Так говорить Господь Бог: Хиба ж се не ти, що про него говорив я вже давно через слуг моїх, пророків Ізрайлевих, що в ті часи пророкували, що приведу тебе на мою землю? 
\v 18 І буде того часу, як наступить Гог на Ізрайлеву землю, говорить Господь Бог, запалає гнів мій аж до лютості. 
\v 19 В ревності моїй, в палаючій досаді моїй сказав я: Напевно, того часу настане велике потрясеннє в землі Ізрайлевій. 
\v 20 Перед гнівним лицем моїм затремтять риби в морі, піднебесне птаство, польове зьвіррє, й усе, що повзає по землі й усі люде на земному крузї, й зрушаться гори, й поваляться стіни й порозпадаються всі мури по землі. 
\v 21 І викличу меча по всіх горах моїх, говорить Господь Бог: Кожного меч обернеться на брата його. 
\v 22 І буду судитись із ним моровою пошестю й кроворозливом, і пролию на него й на ватаги його, та на безліч народів, що з ним, потопний дощ і камяний гряд, огонь і сірку; 
\v 23 І явлю себе великим і святим, і дам себе пізнати в очах многих народів і взнають, що я — Господь.
\c 39
\p
\v 1 Ти ж, сину чоловічий, вискажи пророцтво проти Гога й промов: Так говорить Господь Бог: Ось, я — на тебе, Годже, князю Рошський, Мешехський й Тубалський, 
\v 2 І притягну тебе, й поведу тебе, й виведу тебе від гряниць півночніх та й приведу тебе на гори Ізрайлеві. 
\v 3 І вибю лука з лівої руки твоєї й повикидаю стріли з правої руки твоєї. 
\v 4 Упадеш ти на горах Ізрайлевих, ти й усі ватаги твої з усіма народами, що з тобою; і віддам тебе на пожир усякому хижому птаству й зьвіррю дикому. 
\v 5 В чистому полі поляжеш; я бо сказав так, говорить Господь. 
\v 6 І пошлю огонь на Магога й на безжурних поморян, і взнають, що я — Господь. 
\v 7 І явлю святе імя моє серед мого люду, Ізраїля, й не дам уже неславити святе імя моє, й взнають народи, що я — Господь, сьятий в Ізраїлі. 
\v 8 Ось, се буде й станеться, говорить Господь Бог, — той день, що я казав про него. 
\v 9 Тоді виходити муть осадники городів Ізраїлських і будуть палити оружжє, щити й панцирі, луки й стріли, булави й списи; на сім років мати муть чим палити. 
\v 10 Не будуть носити дров із поля ні рубати по гаях, а палити муть саме тілько оружжє; ограблювати своїх грабіжників та обдирати своїх обдирачів, говорить Господь Бог. 
\v 11 І станеться того часу: призначу місце Гогові на гробовище в Ізраїлі, — в мандрівній долині, на всхід від моря, і будуть зʼупинятись на ній прохожі. Так поховають Гога й усі товпи його, й прозвуть її Долиною товп Гогових. 
\v 12 І ховати ме їх дім Ізрайлів сім місяців, щоб очистити землю. 
\v 13 Усе осадництво країни помагати ме ховати їх, і буде той день памятним у них, в котрім я прославлю себе, говорить Господь Бог. 
\v 14 І настановлять нарочно людей, щоб перезирали країну та при помочи переходнів ховали позіставших поверх землі, — щоб її очищувати; ба ще й по упливі сімох місяців, будуть вони перешуковати; 
\v 15 І як хто, перешукуючи землю, побачить людського кістяка, то буде ставити при йому знак, щоб погребачі ховали його в Долині ватаг Гогових. 
\v 16 І звати меться те місце Гамона (ватага). І так очистять землю. 
\v 17 Ти ж, сину чоловічий, так говорить Господь Бог, скажи всякому птаству піднебесному й хижому зьвіррю: Сходітесь і прибувайте, відусюди прибувайте на мою жертву, що вам наготую, на великий пир по горах Ізрайлевих, і їжте мясиво й пийте кров. 
\v 18 Мясиво силачів будете їсти й кров із князїв пити, — з тих баранів, ягнят, козлів і назимків, угодованих на Базані. 
\v 19 І їсти мете товщ до наситу, й пити кров до хмелю із тієї жертви моєї, що вам позаколюю. 
\v 20 І нагодуєтесь за тим столом моїм кіньми й їздецями, силачами й усякими войовниками, говорить Господь Бог. 
\v 21 І виявлю між народами славу мою, й усі народи побачать караючий суд мій, що я доконаю, й руку мою, що на них наложу. 
\v 22 І знати ме дім Ізрайлів, що я — Господь Бог. 
\v 23 І зрозуміють народи, що дім Ізрайлів тільки за свою неправедність був переселений в неволю, — за те, що вони поламали вірність мені, так що я аж закрив лице моє перед ними та й подав їх на поталу ворогам їх, щоб полягли від меча. 
\v 24 Се я за їх нечистоти й беззаконства вчинив таке з ними та й сховав перед ними лице моє. 
\v 25 Тим же то так говорить Господь Бог: Тепер я заверну полоненого Якова та й змилосерджусь до всього дому Ізрайлевого, й обстану ревно за святостю імені мого. 
\v 26 І відчувати муть болесно безчесності свої й усі беззаконства свої, що проти мене творили, як ізнов жити муть безпечно у землі своїй, не лякаючись нікого, 
\v 27 Як поприводжу їх назад ізпроміж народів і позбіраю з земель, їм ворожих, та покажу на них святість мою перед очима в многих народів. 
\v 28 І спізнають вони, що я — Господь, Бог їх, коли, розкинувши їх проміж народи, знов їх позбіраю в їх землю, і нікого з них там не зоставлю. 
\v 29 І не буду вже закривати перед ними лиця мого, бо я вилию серце моє на дім Ізраїля, говорить Господь Бог.
\c 40
\p
\v 1 У двайцятому ж році нашої неволі, на початку року, десятого дня в місяці, а чотирнайцятого року по збуренню міста, того самого дня спочила на мені рука (сила) Господня та й повів він мене туди. 
\v 2 У Божих видивах переніс він мене в Ізраїлську землю й поставив на дуже високій горі; з полуденнього боку виднілось на ній щось таке, наче будівля якого міста. 
\v 3 Привів же він мене туди, й я дивлюсь, аж ось, чоловік із виду, наче блискуча мідь. У руці в його була лняна поворозка й тичина до міряння, а стояв він коло воріт. 
\v 4 І промовив той чоловік до мене: Сину чоловічий! дивись очима твоїми, й слухай ушима твоїми, та й бери собі до серця все те, що я буду тобі показувати; тебе бо на те й приведено сюди, щоб я се показав тобі; а все, що бачити меш, звісти домові Ізрайлевому. 
\v 5 І ось, знадвору храму — мур навкруги; в руці ж у того чоловіка мірильна жердка завдовжки шість локот із долонею до локтя; і виміряв він у тій будівлі одну жердку завширшки, а одну жердку заввишки. 
\v 6 Тоді пійшов до ворот, що переднім боком стояли на схід сонця, і підійшов угору по сходах, та й виміряв поріг у брамі на одну жердку завширшки, та й в другому порозї одна тичина завширшки. 
\v 7 І в кожній боковій коморі одна тичина заввишки а одна завширшки, а між коморами пять локот, та й в порозї воріт коло передньої світлиці в воротях із середини — одна жердка; 
\v 8 І виміряв передню світлицю в брамі з середини на одну жердку, 
\v 9 А в присінку коло брами виміряв вісім локот, стовпи ж його на два лікті, а сіни в воротях — виходом у середину. 
\v 10 А бокових комор у воротях на схід сонця було три по одному боці, а три по другому боці; всі три були однієї міри, а так само й стовпи з обох боків однієї міри. 
\v 11 І виміряв ширину ввіходу в ворота на десять локот, а довжину воріт на тринайцять локот. 
\v 12 А перед коморами був переділ, один локіть завширшки по однім боці й один локіть по другім боці; сама ж комора мірою шість локот по однім і шість локот по другім боці. 
\v 13 Опісля виміряв ворота від криші однієї комори до другої двайцять і пять локот ширини; двері проти дверей. 
\v 14 А в стовпах налічив шістьдесять локот, у кожному стовпі коло двору й воріт, 
\v 15 І від переднього боку ввіходу в ворота до переднього боку з середини воріт — пятьдесять локот. 
\v 16 І були вікна з кратами в бокових коморах і в їх стовпах навпроти середини в воротях навкруги, а на стовпах були пальми. 
\v 17 Тоді привів мене на переднє подвіррє, а там були світлиці, й камяний поміст навкруги двору; трийцять світлиць на тому помості. 
\v 18 І був сей поміст по боках воріт, після ширини воріт, тілько був сей поміст нижше. 
\v 19 І виміряв ширину від нижніх воріт до краю середнього подвірря сто локот на всхід і на північ. 
\v 20 Він виміряв іще довжину й ширину воріт знадвірнього двору, оберненого до півночі, 
\v 21 І на узбочі світлиці при них, три по однім боці й три по другім боці; й стовпи їх і переділи їх були тієї ж міри, як і в першій брамі — завдовжки пятьдесять локот і завширшки двайцять і пять локот. 
\v 22 Вікна їх і переділи їх і пальми їх тієї ж міри, як у брами, що обернена на схід сонця; й входилось до них сімма сходами, й перед ними переділи. 
\v 23 І в середнє подвіррє є ворота навпроти воріт північніх й восточніх, а наміряв від воріт до воріт сто локот. 
\v 24 І повів мене на полуднє, а там ворота полуденні; й виміряв у стовпах і переділах таку ж міру. 
\v 25 І вікна в їх і в переддвіррях їх такі самі, як і ті вікна — завдовжки пятьдесять локот, а завширшки двайцять і пять локот. 
\v 26 Підхід до них на сім сходів, і переддвірки поперед ними й пальмові окраси — одна по сім боці а одна по тім боці на стовпах. 
\v 27 І в середнє подвіррє була полудення брама; і наміряв від воріт до воріт полуденніх сто локот. 
\v 28 І привів мене через полуденні ворота в середнє подвіррє, і наміряв у полуденній брамі ту ж саму міру. 
\v 29 І бокові світлиці їх і стовпи й придвірря їх — тієї ж міри, й вікна в їх і в придвіррях були навкруги; всього довжини пятьдесять локот, а ширини двайцять і пять локот. 
\v 30 Переддвірки були навкруги завдовжки в двайцять і пять локот, а завширшки в пять локот. 
\v 31 І переддвірки були в їх на знадвірній двір, і пальми були на їх стовпах; підходу до них на вісім сходів. 
\v 32 І повів мене східніми воротами на середній двір; і наміряв у сій брамі ту ж саму міру. 
\v 33 І бокові світлиці їх і стовпи їх і переддвірки їх були тієї ж самої міри; й вікна в їх і в їх коморах були навкруги; довжина пятьдесять локот, а ширина двайцять і пять локот. 
\v 34 Переддвірки в їх були на крайній двір, й пальми на стовпах їх по сім і по тім боці; підходу до них на пять сходів. 
\v 35 Тоді повів мене до північніх воріт та й наміряв у них ту ж саму міру. 
\v 36 Бокові світлиці при них, стовпи їх і вікна в їх були навкруги; усього довжини пятьдесять локот, а ширини двайцять і пять локот. 
\v 37 Переддвірки в них були на крайнє подвіррє, й пальми на стовпах у них по сім і по тім боці. Підходу до них пять сходів. 
\v 38 Була також світлиця з увіходом до неї у ворітніх стовпів; там обмивано жертви на всепаленнє. 
\v 39 А в переддвірку в брамі два столи, по сім боці й два по тім боці, щоб заколювати на них жертви всепалення та жертви за гріх й провинні жертви. 
\v 40 І в надвірньому боці коло ввіходу в ворота півночні було два столи, й по тім боці коло переддвірря в брамі два столи. 
\v 41 Чотири столи по сій руці й чотири столи по тій руці по боках воріт: усіх вісім столів, що на них заколювано жертви. 
\v 42 І чотири столи на пораннє коло всепалення були з тесаного каменя, завдовжки півтора ліктя і завширшки півтора ліктя, а заввишки один лікоть; на їх кладено знаряддя до заколювання всепальної жертви й инших жертов 
\v 43 І гаки на одну долоню приправлені до стін у будівлі навкруги, а на столах кладено жертівне мясиво. 
\v 44 З надвору середньої брами були світлиці про співаків; на середньому подвіррі, з боку північніх воріт, одна обернена передом на південь, а друга, з боку полуденніх воріт, обернена передом на північ. 
\v 45 І сказав він мені: Ся світлиця, що передом на полудне, — про священників, що чувають, стережучи храму; 
\v 46 А світлиця, що передом на північ, — про священників, що пильнують служби коло жертівника; се сини Садокові, що самі одні зміж синів Левієвих приступають перед Господа, щоб йому служити. 
\v 47 І наміряв у подвіррі сто локот довжини й сто локот ширини, було бо чотирокутнє, а перед храмом стояв жертівник. 
\v 48 І привів мене до сіней храмових, і наміряв у сінних стовпах пять локот по сім боці й пять локот по тім боці, а в брамі три лікті ширини по сім боці й три лікті по тім боці. 
\v 49 Завдовжки сіни двайцять локот, а завширшки одинайцять локот, а входилось у них пятьма сходами; й були стовпи на причілках, один правобіч, а другий лівобіч.
\c 41
\p
\v 1 Тоді ввів мене в храм, і наміряв від стовпів шість локот ширина по однім боці, а шість локот по другім боці, — в ширину громадського намету. 
\v 2 У дверях десять локот завширшки, а по боках дверей — пять локот по однім боці й пять локот по дру-гім боці; й виміряв в храму довжини сорок локот, а ширини двайцять локот. 
\v 3 І ввійшов у середину, й виміряв у стовпах коло дверей два лікті, а в дверях шість локот, а завширшки двері сім локот. 
\v 4 І відміряв у йому двайцять локот уподовж і двайцять локот у шир храму, й сказав мені: Се святе святих. 
\v 5 І виміряв у стіні шість локот, а ширини в бокових світлицях округи храму по чотири лікті. 
\v 6 Узбічніх світлиць було трийцять і три, світлиця попри світлицю. Вони входять у мур, що кругом в храму на світлиці, так що вони повязані з ним, а таки до стіни самого храму не приторкаються. 
\v 7 І розширювавсь угору навкруги узбічніми світлицями, тим що храмова округа здіймалась висше та висше навкруги храму, й через те храм угорі був ширший, а з нижнього поверху входилось у верхній через середній. 
\v 8 І бачив я верх дому Божого навкруги; узбічні світлиці в підвалині були мірою на цілу тичину — шість повних локот. 
\v 9 Завширшки були стіни в узбічніх світлицях ізнадвору пять локот, і був ще незабудований простір попри узбічні світлиці храму. 
\v 10 А між світлицями простору двайцять локот округи всього храму. 
\v 11 Дверима з узбічніх світлиць виходиться на порожню просторонь, одними дверима на півночний бік, а другими на полуденний бік, а завширшки ся порожня просторонь пять локот округи. 
\v 12 Будівля перед майданом на західньому боці завширшки сімдесять локот; стіна ж сієї будівлі пять локот завширшки навкруги, а завдовжки вона девятьдесять локот. 
\v 13 І наміряв він у храму сто локот уподовж, а в майдані й у прибудівлі й у стінах його так само сто локот уподовж. 
\v 14 А ширина храму з правого боку та майдану від сходу — сто локот. 
\v 15 І довжину будівлі перед майданом по задньому боці з узбічніми світлицям по сім боці й по тім боці виміряв на сто локот, із серединою храму й з сіньми двора. 
\v 16 Одвірки в дверях і кратовані вікна й узбічні світлиці навкруги в усіх трьох поверхах навпроти порогів обложені деревом і від помосту по вікна, вікна ж позатульовано. 
\v 17 Од верху над дверима й з середини в храму й знадвору й по всій стіні навкруги з середини й знадвору була різьба: 
\v 18 Були ж повирізувані херувими та пальми; пальми між двома херувимами, а в кожного херувима по два обличчя. 
\v 19 З одного боку обернене до пальми лице людське, а по другім боці до пальми — лице левине; так пороблено в усьому храму навкруги. 
\v 20 Від помосту до верху дверей пороблені були херувими та пальми; так само й по стіні в храму. 
\v 21 У храму були чотирогранні пороги в дверях, та й святиня була так само зроблена. 
\v 22 Жертівник був деревяний, заввишки три лікті, а завдовжки два лікті; і угли його й підніжки його й стінки його були з дерева. І сказав він мені: Се трапеза, що перед Господом. 
\v 23 У храму й у святині — по двоє дверей, 
\v 24 А в обоїх дверях по обох боках двоє дверцят, по двоє дверей було з обох боків воріт; 
\v 25 І пороблені були на їх, на дверях храму, херувими й пальми такі самі, як пороблено по стінах; а перед сіньми з надвору був деревяний поміст. 
\v 26 І кратовані вікна з пальмами по сім і по тім боці сіней й в узбічніх світлицях храму й на деревяних ганочках.
\c 42
\p
\v 1 І вивів мене по задворку північною дорогою й привів до світлиць, що навпроти майдану й навпроти будівлі ʼд півночі, 
\v 2 До того місця, де воно коло півночніх дверей має сто локот довжини, а пятьдесять локот ширини, 
\v 3 Насупроти двайцятьох локот середнього двору й насупроти помосту, що на задворку, були хідники один проти другого у три поверхи. 
\v 4 А перед світлицями — сутки завширшки десять локот, а завдовжки сто локот; двері їх лицем на північ. 
\v 5 Верхні світлиці вузші, тим що ганки забрали у їх дещо проти нижніх і середніх світлиць сієї будівлі. 
\v 6 Вони — в три поверхи, а таких стовпів, як на дворах, нема в їх; тим і пороблено їх вузшими проти нижніх й середніх світлиць, починаючи від помосту. 
\v 7 А знадвірня стіна насупроти сих світлиць, від задворку лівобіч від світлиць, — завдовжки пятьдесять локот, 
\v 8 Бо й світлиці на задворку завдовжки тілько пятьдесять локот, а перед храмом сто локот. 
\v 9 А знизу прохід ід сим світлицям на восточньому боці, як підходять ід ним із задворку. 
\v 10 По ширині дворової стіни від востоку перед майданом і перед будівлею були світлиці. 
\v 11 І прохід поперед ними такий самий, як і коло тих світлиць, що обернені на північ, така ж, довжина, як і в тих, така ж і ширина й усі виходи в їх і розклад їх і двері в їх такі ж самі, як і в тих. 
\v 12 Такі ж двері, як у світлицях, що на полуднє, та й до ввіходу в них — двері на самій дорозї, що вела просто вподовж стіни на схід сонця. 
\v 13 І сказав він мені: Світлиці на північ і світлиці на полуднє, що перед майданом, се світлиці святі; тут бо священники, що приступають до Господа, їдять жертви що найсвятійші; там вони складають, що найсвятійші жертви й хлібові приноси й жертви за гріх і жертви за переступ; се бо місце святе. 
\v 14 Як увійдуть священники туди, так неможна їм виходити з сього святого місця на задвірок, докіль не зоставлять одіжі своєї, що в ній служили; вона бо свята; мусять понадівати на себе иншу одіж, і аж тоді виходити до людей. 
\v 15 Скінчивши ж виміруваннє храму з середини, вивів мене воротами, оберненими до востоку, та й став вимірювати його навкруги. 
\v 16 Виміряв його восточній бік міряльною жердкою, та й наміряв жердкою всього пятьсот міряльних жердок. 
\v 17 У півночньому боці наміряв тією ж тичиною всього пятьсот міряльних тичин. 
\v 18 У полуденньому боці наміряв так само пятьсот міряльних тичин. 
\v 19 Повернувши ʼд західньому боку, наміряв тичиною пятьсот тичин. 
\v 20 З усіх чотирьох боків виміряв він його. Навкруги була стіна завдовжки пятьсот міряльних тичин, і пятьсот міряльних тичин завширшки, щоб одділити святе місце від несвятого.
\c 43
\p
\v 1 І привів мене до воріт, до тих воріт, що обернені лицем ʼд востоку. 
\v 2 І се — слава Бога Ізрайлевого йде від востоку, а голос його, ніби гук вод многих, і землю осияло від слави його. 
\v 3 Видиво се було таке ж саме, яке я бачив перше, як раз таке, яке я бачив, прийшовши заповісти пагубу містові, та й обидва видива схожі на ті, які бачив я при ріці Ховар. І впав я на лице моє. 
\v 4 І ввійшла слава Господня в храм брамою, оберненою лицем ід сходу сонця. 
\v 5 І підняв мене дух, і ввів мене в середній двір, і се — слава Господня сповнила ввесь храм. 
\v 6 І почув я когось, що говорить до мене з храму, й муж стояв коло мене, 
\v 7 Та й промовив до мене: Сину чоловічий! се місце престолу мого й місце під стопи ніг моїх, де жити му серед синів Ізраїля во віки; й не буде вже дім Ізрайлів поганити святого імени мого, ні вони, ні царі їх, блудуваннєм своїм і трупами царів своїх на висотах їх. 
\v 8 Ставили вони порога свого коло мого порога й окови дверей своїх коло оков дверей моїх, так що тілько стіна була міжо мною й ними, й поганили святе ймя моє гидотами своїми, що їх творили, за що я й вигублював їх у гніву мойму. 
\v 9 Тепер же вони пооддаляють від мене блудуваннє своє й трупи царів своїх, і я буду жити серед них по віки. 
\v 10 Ти ж, сину чоловічий, звісти домові Ізрайлевому про сей храм, щоб вони взяли з него міру, й стали соромитись беззаконства свого. 
\v 11 І коли будуть соромитись всього того, що коїли, то покажи їм вид храму й розклад його, виходи й ввіходи його, всі начерки його та й всі встанови в ньому, й напиши перед очима в їх, щоб вони перестерігали всі начерки його й усі постанови про його та й їх опісля виконали. 
\v 12 Се закон про храм. На верху гори ввесь простір його навкруги, — місце пресвяте. Се закон про храм. 
\v 13 А се розмір жертівника на лікті, — локіть із долонею: Основина в локіть, ширина так само в локіть, а пояс по всім краям його в одну пядь; се задній бік жертівника. 
\v 14 Від основини, що в землі, до нижнього виступу — два лікті, а завширшки — один локіть; від малого виступу до великого виступу — чотирі лікті, а ширина його — один локіть. 
\v 15 Сам жертівник заввишки чотирі лікті; з жертівника ж сягають угору чотирі роги. 
\v 16 Жертівник на двайцять локот завдовжки, а дванайцять завширшки; він чотирогранний, на всі чотирі боки рівен. 
\v 17 А майданець — завдовжки чотирнайцять локот, і чотирнайцять локот завширшки по всіх чотирьох боках його, а підвалина його на один локіть округи, сходи ж до його зі сходу сонця. 
\v 18 І сказав він мені: Сину чоловічий! так говорить Господь Бог: Оце постанови про жертівник на той день, як його зроблять на принос всепалень і на кропленнє його кровю: 
\v 19 Священникам із покоління Левіїного, з родини Садокової, що до мене приступають, мені служити, говорить Господь, дай назимка з череди товарячої на жертву за гріх; 
\v 20 І возьми крові його та й покропи на чотирі роги жертівника й на чотирі угли в майданці, й на пояс округи, й сим робом очисти його й освяти його. 
\v 21 І возьми назимка на жертву за гріх та й спали його в призначеному місці дому за святинею. 
\v 22 А на другий день принеси в жертву за гріх із козиної отари козла без скази, й нехай очистять жертівника так само, як очищали телцем. 
\v 23 Як же скінчиться очищеннє, принеси в жертву з товарячої череди назимка без скази, а з отари овечої баранця без скази, 
\v 24 І принеси їх перед лице Господнє; й кинуть священники на них соли, та й пожертвують їх на всепаленнє Господеві. 
\v 25 Сім день буде приноситись у жертву за гріх по козлу на день; так само нехай приносять по телцю з товарячої череди й по барану з овечої отари без скази. 
\v 26 Сім день мають очищати жертівника й освячувати його й складати (присвячене, неначе) йому в руки. 
\v 27 Як же скінчаться сі дні, будуть на осьмий день і дальше священники приносити на жертівнику ваші всепалення й подячні жертви, й я буду милосердним до вас, говорить Господь Бог.
\c 44
\p
\v 1 І привів мене назад ід брамі знадвірній в святиню, що повернена на схід сонця, й була вона зачинена. 
\v 2 І промовив до мене Господь: Брама ся буде зачинена, й не відчиниться, й ніяка людина не ввійде нею, бо Господь Бог Ізраїля увійшов нею, й буде вона зачинена. 
\v 3 Що ж до князя, то він, яко князь, сяде в їй, щоб їсти хліб перед Господом; входити ме дорогою воріт переддвірних, та й виходити ме тією ж дорогою. 
\v 4 Тоді привів мене дорогою брами північньої навпроти храму, аж се — слава Господня сповнила дім Господень, і впав я на лице моє. 
\v 5 І промовив до мене Господь: Сину чоловічий! приймай до серця все, й дивись очима твоїми, та й слухай ушима твоїми все, що я говорю тобі про всі встанови дому Господнього й про всі закони що до його й приймай до серця твого все про входи в храм і про всі виходи з святині. 
\v 6 І скажи непокірливому дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Доволі з вас, доме Ізрайлів, творити всякі гидоти ваші, 
\v 7 Уводити чужинців необрізаних серцем і необрізаних тілом, щоб вона були в моїй святині та поганили храм мій; (годі вам) підносити хліб мій, товщ і кров, та ломити завіт мій всякими гидотами вашими. 
\v 8 Ви не держали сторожі коло святинь моїх, а становили намість себе їх на варту в святині моїй. 
\v 9 Так говорить Господь Бог: Ніякий чужениця, необрізаний серцем і необрізаний тілом, не повинен ввіходити в святиню мою, ба й той приходень, що пробуває серед синів Ізрайлевих. 
\v 10 Так само й левіти, що покинули мене в тих часах, коли Ізраїль від мене одступив, а покинувши мене, блукали слідом за ідолами своїми, — й вони приймуть кару за провину свою. 
\v 11 Служити муть у святині моїй хиба вартовиками коло брами храмової й прислужниками коло храму; вони будуть заколювати людям усепалення й инші жертви та стояти перед ними до вслуговування їм: 
\v 12 За те, що служили їм перед ідолами їх і були домові Ізрайлевому спокусою (спотичкою) до переступу, зняв я на них руку мою, говорить Господь Бог, і приймуть кару за провини свої: 
\v 13 Не будуть вони приступати до мене, щоб служити передо мною, й не будуть приступати до всіх святинь моїх, до місця пресвятого, а поносити муть безчесть свою за гидоти, що творили. 
\v 14 Призначу їх на сторожів при храму, до всякої послуги й до всього, що звелять їм робити. 
\v 15 А священники з покоління Левіїного, синове Садокові, що під час одступу від мене синів Ізрайлевих повсячасно стояли на сторожі в святині моїй, ті приступати муть до мене, щоб служити мені, й будуть стояти перед лицем моїм, щоб приносити мені жир і кров, говорить Господь Бог. 
\v 16 Вони будуть ввіходити в святиню мою й приступати до стола мого та пильнувати сторожі моєї. 
\v 17 Як прийдуть до воріт середнього двора, вдягати муться тоді в одіж лняну, бо вовняне не може бути на них під час служби в брамі середнього двора й в середині в храму. 
\v 18 Завивала на головах у них так само мають бути лняні та й спідня одіж на бедрах у них буде так само лняна; у поті не будуть підперезуватись. 
\v 19 А як треба буде вийти їм на двір до людей, тоді здіймати муть одіж свою, що в ній служили, й будуть зоставляти її в святих світлицях, а вдягатись в иншу одіж, щоб святою одежою своєю не приторкатись до людей. 
\v 20 І голови свої не будуть вони голити, й волосся не запускати, а тілько нехай стрижуть собі голови. 
\v 21 І вина не буде пити ні один священник, як ійти ме в середній двір. 
\v 22 Ні вдови, ні розведеної з чоловіком не брати муть за себе, а можна їм тілько брати дівиць із насіння дому Ізрайлевого та вдовицю, що повдовіла по священникові. 
\v 23 Вони мають навчати люд мій розбірати, що святе, а що не святе, й вияснювати йому, що чисте а що нечисте. 
\v 24 При спірних справах мають вони присутувати в суді й судити після постанов моїх, і допильновувати закони мої й установи мої, та свято держати суботи мої. 
\v 25 До мертвої людини щоб ніхто зміж них не приступав, щоб не зробитись нечистим; тілько задля батька-матері, задля сина й дочки, брата й сестри, що не була мужньою жоною, можна їм зробити себе нечистими. 
\v 26 Ба ще й по очищенню від сього належить йому долічувати сім день. 
\v 27 А того дня, як треба йому приступати до святині в середньому дворі, щоб служити при святині, має він принести жертву за гріх, говорить Господь Бог. 
\v 28 Що ж до їх паю, так я їх пай. І насліддя не давайте їм ув Ізраїлі, я бо їх насліддє. 
\v 29 Годувати муться хлібовими приносами, жертвами за гріх та жертвами за переступ, та й все з обітів у Ізраїлі їм належиться. 
\v 30 І первоплід із усякого вроджаю в вас і всякі приноси, які б ні були ті приноси ваші, належаться священникам, та й хліб із первоплоду в вас оддавайте священникові, щоб над домом твоїм почивало благословеннє. 
\v 31 Ніякої здохлятини й нічого роздертого зьвіром, ні з птаства, ні з скотини не їсти муть священники.
\c 45
\p
\v 1 Як ділити мете землю паями, то одділіте святий наділ Господеві у двайцять і пять тисяч міряльних тичин завдовжки й у десять тисяч завширшки, щоб се займище було посвятним у сьому обсязї його навкруги. 
\v 2 Від його відпаде до святині чотирокутник, округи по пятьсот міряльних тичин, а навкруги його майдан у пятьдесять локот. 
\v 3 Із сієї міри відміряй двайцять і пять тисяч жердей завдовжки й десять тисяч завширшки, де стояти ме святиня й пресвяте. 
\v 4 Ся посвятна частина землі буде належати до священників, служителів у святині, що приступають до служби Господеві. Се буде їм займищем на будинки й посвятним паєм святині. 
\v 5 Двайцять і пять тисяч тичин завдовжки й десять тисяч завширшки буде належати до левітів, служителів храмових, яко їх держава, де будуть проживати. 
\v 6 А на уділ городові дайте пять тисяч завширшки й пять тисяч завдовжки, навпроти святого займища, виділеного Господеві; се має належати до всього дому Ізрайлевого. 
\v 7 Та й князеві призначіте пай по сім і по тім боці, попри посвятний пай, відділений Господеві, й попри наділ міський на захід сонця з західнього боку й на схід сонця з східнього боку, завдовжки нарівні з кожним із тих паїв від західнього краю до східнього. 
\v 8 Се його земля, його держава в Ізраїлі, щоб князї мої вже не тіснили люду мого, та щоб оддали землю домові Ізрайлевому по поколіннях його. 
\v 9 Так бо говорить Господь Бог: Буде з вас, князї Ізрайлеві! Перестаньте кривдити та пригнітати, й чиніте суд і правду; годі вам витискати нарід мій із його держави, говорить Господь Бог. 
\v 10 Нехай буде в вас справедлива вага й справедлива ефа (міра) й справедлива кварта. 
\v 11 Ефа й кварта нехай будуть усюди однакової міри, щоб у кварті містилась десятина гомера (корця), й ув ефі десятина гомера; міра їх має визначуватись після гомера. 
\v 12 У секлі — двайцять гер; а двайцять секлів, двайцять пять і пятнайцять секлів становити муть мину (гривну). 
\v 13 Ось яку данину маєте давати князеві: шесту частину ефи від гомера пшениці й шестину ефи від гомера ячменю. 
\v 14 Установа ж про олію: від корця оливи — десятину кварти; десять батів (кварт) становлять гомер, бо в гомері десять батів; 
\v 15 Одну вівцю від отари, що має дві сотні овець, з розкішного пасовища Ізрайлевого: — все ʼце про хлібовий принос і про всепаленнє й подячню жертву, та й про їх очищеннє, говорить Господь Бог. 
\v 16 Увесь нарід у землі має давати сей принос князеві в Ізраїлі. 
\v 17 А князь має приносити всепаленнє й хлібові жертви й ливні в свята, й кожного нового місяця й у суботи, та ві всі празники дому Ізрайлевого; він має приносити жертву за гріх і хлібовий принос і всепаленнє й жертву мирну на очищеннє дому Ізрайлевого. 
\v 18 Так говорить Господь Бог: У первому місяці, первого дня в місяці возьми з товарячої череди назимка без скази та й очисти ним святиню. 
\v 19 Священник нехай возьме крові з сієї жертви за гріх та й покропить на подвої в храмі й на чотирі угли жертівника в майдані й на подвої воріт серединнього двора. 
\v 20 Так само вчини й сьомого дня в місяці за тих, що провиняють нароком із з простоти, та й так очищайте храм. 
\v 21 У первому місяці, чотирнайцятого дня того місяця має бути в вас паска, свято семиденнє, а тоді треба їсти опрісноки. 
\v 22 У сей день князь принесе за себе й за ввесь нарід в землі назимка на жертву за гріх. 
\v 23 І через сі сім дні буде він приносити на всепаленнє Господеві щодня по сім назимків і по сім баранів без скази, а на жертву за гріх щодня по козлу з козиної отари. 
\v 24 Хлібовою ж приносу має він приносити по ефі на барана та по гину оливи на ефу. 
\v 25 У сьомому місяці, на пятнайцятий день місяця, у семиденнє свято, має приносити що-дня те ж саме: таку ж саму жертву за гріх, таке саме всепаленнє, стілько ж приносу хлібового й стілько ж оливи.
\c 46
\p
\v 1 Так говорить Господь Бог: Брама всерединнього двора, повернена лицем на схід сонця, має бути замкнена через шість робітніх днів, а в субітний день і в день нового місяця має бути відомкнена. 
\v 2 Князь прийде через знадвірні сіни та й стане в подвоях сих воріт; і впорають священники всепаленнє його й подачню жертву його; й поклониться він Господеві з порозї воріт, та й вийде собі, а ворота зістануться незачиненими до вечора. 
\v 3 Та й нарід має покланятись перед Господом коло ввіходу в ворота в суботи й в дні нового місяця. 
\v 4 А всепаленнє, що принесе князь Господеві субітнього дня, має бути з шестерьох ягнят без скази та з барана без скази. 
\v 5 Хлібового ж приносу — ефа на барана, а на ягнята хлібового приносу, скілько рука його подасть; оливи же один гин на ефу. 
\v 6 У новомісячній день приносити ме він із товарячої череди назимка, без скази, а так само й шестеро ягнят та барана без скази. 
\v 7 Хлібового ж приносу дасть він ефу на телця й ефу на барана, а на ягнята, скілько рука його подасть, оливи же по гину на ефу. 
\v 8 А як приходити ме князь, так має ввіходити через переддвіррє у брамі й тією ж дорогою виходити. 
\v 9 А як приходити ме люд землі перед лице Господнє в свята, та хто ввійшов північньою брамою на молитву, той має виходити брамою полуденньою; не буде виходити тією ж брамою, що нею ввійшов, а має виходити протилежною. 
\v 10 І князь має бути серед них; як увіходять вони, ввіходить і він; а як вони виходять, виходить і він. 
\v 11 А в свята й в урочисті дні хлібового приношення від його має бути по ефі на назимка й по ефі на барана, на ягнята ж — скілько подасть рука його, олії ж по гину на ефу. 
\v 12 А коли князь по щирості своїй схоче принести всепаленнє чи подячню жертву Господеві, так мають відомкнути йому браму, повернену на схід сонця, і він упорає свій принос і свою подячню жертву так само, як упорав субітнього дня, і вийде; а як вийде, замкнуть ворота. 
\v 13 Що-дня принось Господеві на всепаленнє ягня-перволітка без скази; що ранку принось його; 
\v 14 І додавай до того хлібовий принос що ранку — шестину ефи та й оливи третину гина, щоб розмішати муку. Така віковічня постанова про хлібовий принос Господеві, по всі часи. 
\v 15 Нехай на всепаленнє приносять ягня та хлібовий принос і олію що ранку повсячасно. 
\v 16 Так говорить Господь Бог: Коли князь дає которому синові свойму дар (в землі), так се має йти в насліддє й синам його; ся держава їх має бути наслідньою. 
\v 17 Коли ж він дасть із насліддя свого в дарі которому підвластному свойму, то се буде належати тому тілько до року визволу, а тоді вернеться до князя. Тілько до синів його має переходити насліддє його. 
\v 18 Та князеві не можна забирати насліднього паю у людей, витискаючи їх із держави їх. Тілько з власної держави можна йому наділяти дітей своїх, щоб нікого з мого люду не виганяно з держави його. 
\v 19 І привів мене тим ходом, що збоку в брамі, до святих світлиць про священників, повернених на північ, і се — там одно місце зкраю на захід. 
\v 20 І промовив до мене: Се те місце, де священники мають варити жертву за гріх, і за переступ, та пекти хлібовий принос, не виносючи його до надвірніх сіней, на освяту люду. 
\v 21 І вивів мене до задвірніх сіней, і провів мене по чотирьох кутах сіней, і ось, в кожному куті сіней ще сінки. 
\v 22 У всіх чотирьох кутах були криті сінки, завдовжки сорок локот, а завширшки трийцять; однієї міри в усіх чотирьох кутах. 
\v 23 І навкруги всіх їх чотирьох — стіни, а при стінах пороблені куховарні навкруги. 
\v 24 І сказав мені: Се куховарні, де слуги храму варити муть жертви людські.
\c 47
\p
\v 1 Тоді привів мене назад ід храмовим дверям, і се — зпід порога храму тече вода на схід сонця; храм бо стояв передом на схід сонця, а вода текла з під правого боку в храму від полуденнього боку в жертівника. 
\v 2 І вивів мене північніми воротами, й знадвірньою дорогою обвів мене до знадвірніх ворот, і се — вода тече по правому боці. 
\v 3 Як пійшов той муж ід востоку, держучи в руці поворозку, відміряв тисячу локот, та й завів мене в воду; води було по кісточки. 
\v 4 І відміряв ще тисячу, та й повів мене по воді; води було по коліна. І ще відміряв тисячу локот, та й повів мене далій; води були по поясниці. 
\v 5 І ще відміряв тисячу, та тут була вже така течія, що я не міг бристи, бо вода була так високо, що треба було плисти, а перебристи сього потоку не було можна. 
\v 6 І сказав мені: Бачив, сину чоловічий? та й повів мене назад ід берегу сього потоку. 
\v 7 І як прийшов я назад, аж се — по берегах потоку багато дерева по сім і по тім боці. 
\v 8 І промовив до мене: Ся вода тече в восточню сторону краю, попливе рівниною та й увійде в море; і зробляться води його здоровими. 
\v 9 І всяка животина, що там пливає, де ввійдуть сі води, буде жити, й буде риби вельми багато, тим що ввійде туди ся вода, й води в морі зробляться здоровими, й куди ні ввійде сей поток, там усе жити ме. 
\v 10 І стояти муть понад водою рибалки від Енгадди до Еглайму, й закидати муть неводи. Риби буде всякого роду, й як у великому морі, буде риби дуже багато. 
\v 11 Болота його й затони його, що не зробляться здоровими, позоставляються на сіль. 
\v 12 Понад потоком по узберіжжях його по сім і по тім боці рости ме всяке дерево, що дає харч; листє його не буде вянути й плоди на йому не будуть уменшатись; що місяця поспівати муть нові, тим що вода про них тече з святині; плоди їх ійти муть на харч, а листє — на ліки. 
\v 13 Так говорить Господь Бог: Ось вам розграниченнє, по якому вам ділити землю в насліддє дванайцятьом поколінням Ізрайлевим: — Йосифові два паї. 
\v 14 І наслідуйте її, як один, так і другий; я бо, піднявши руку мою, клявся наділити її вашим отцям; от і буде земля ся вашим насліддєм. 
\v 15 А се гряниця країни: На північньому конці, починаючи від великого моря, через Хетлон, по дорозї в Зедад, 
\v 16 Емат, Берот, Сибарим, що між Дамаським і Ематським займищами, до Газар-Тихон, що на гряниці Аврана. 
\v 17 І буде гряниця від моря до Газар-Енону, гряниця з Дамаським займищем, а дальше на півночі займище Емат; от, се півночній бік. 
\v 18 А з восточнього боку ведіть гряницю проміж Авраном і Дамаском, між Галаадом і землею Ізраїлською попри Йордань до восточнього моря; се восточній бік. 
\v 19 А полуденній бік від Тамару до вод переріку коло Кадесу, й попри потік до великого моря; се полуденній бік на полудні. 
\v 20 Західня ж гряниця — велике море, від полуденньої гряниці до місця проти Емату; се західній бік. 
\v 21 І поділіте собі землю сю на паї після поколінь Ізрайлевих. 
\v 22 А поділіть її по жеребу в насліддє собі й чужоземцям, що пробувають у вас, що породили діти в вас, і маєте вважати їх на рівні з синами Ізрайлевими, з природніми осадниками, й ввійдуть вони з вами в пай серед поколінь Ізрайлевих. 
\v 23 В которому поколінні живе чужоземець, у тому й дайте йому насліддє його, говорить Господь Бог.
\c 48
\p
\v 1 А се ймення поколінь: На північньому боці по дорозї від Хетлону, що веде в Емат, Газар-Енон, від північньої гряниці Дамаського займища, по дорозї до Емату: все це від востока до моря — один пай Данові. 
\v 2 Попри гряницю Данову, від восточнього краю до західнього — се один пай Асирові. 
\v 3 Попри гряницю Асирову, від восточнього краю до західнього, се один пай Нефталієві. 
\v 4 Попри гряницю Нефталієву, від восточнього боку до західнього, се один пай Манассіїв. 
\v 5 Попри гряницю Манассієву від восточнього боку до західнього, се один пай Ефраїмові. 
\v 6 Попри гряницю Ефраїмову від восточнього краю до західнього, се один пай Рубенові. 
\v 7 Попри гряницю Рубенову від восточнього краю до західнього, се один пай Юді. 
\v 8 А попри гряницю Юдину, від восточнього краю до західнього, се святий пай, завширшки двайцять і пять тисяч тичин, а завдовжки на рівні з иншими паями, від восточнього краю до західнього; серед його буде святиня. 
\v 9 Пай, що присвятите Господеві, буде завдовжки в двайцять і пять тисяч, а завширшки в десять тисяч тичин. 
\v 10 А сей святий пай буде належатись священникам — на північ двайцять і пять тисяч, ід морю завширшки в десять тисяч і ʼд востоку завширшки десять тисяч, а ʼд полудню завдовжки двайцять і пять тисяч тичин; серед його же буде святиня Господня. 
\v 11 Се присвятите священникам із синів Садокових, що стояли на моїй варті, що за часу відступництва синів Ізрайлевих не відступили від мене, як инші левіти. 
\v 12 До них належати буде ся частина землі з пресвяченого паю, святиня святинь, коло гряниці левітів. 
\v 13 І левіти одержать так само коло священничої гряниці двайцять і пять тисяч тичин завдовжки й десять тичин завширшки; вся довжина двайцять і пять тисяч, а ширина десять тисяч жердок. 
\v 14 І з сього паю не можна їм ні продати, ні проміняти, й первоплоди з землі не можуть переходити ні до кого другого, бо се присвячене Господеві. 
\v 15 А останок пять тисяч тичин завширшки з двайцятьма й пятьма тисячами завдовжки призначається місту на спільне користуваннє, на осадництво й на пригороди. Город буде в середині. 
\v 16 І се розмір його: півночній бік чотирі тисячі й пятьсот, а західній бік чотирі тисячі й пятьсот жердок. 
\v 17 А передмістя городу від півночі двісті й пятьдесять, і від полудня двісті й пятьдесять і від заходу двісті пятьдесять тичин. 
\v 18 А що зістанеться з довжини проти присвяченого паю — десять тисяч тичин ід востоку й десять тисяч ід заходу проти присвяченого паю, — то вроджай із сієї землі має обертатись на харчуваннє робочих у місті. 
\v 19 Робити ж у городі можна робітникам із усіх поколінь Ізрайлевих. 
\v 20 Увесь одділений пай завдовжки двайцять і пять тисяч і завширшки двайцять і пять тисяч жердок, чотирокутний, виділите в присвячений пай, притуливши до того й держави городські; 
\v 21 А останок князеві. Як попри присвячений пай, так і попри держави городські, проти двайцятьох і пятьох тисячей жердок до восточньої гряниці паю, й на захід проти двайцятьох і пятьох тисячей коло західньої гряниці, розмірно до сих паїв — пай князеві, так що присвячений пай і святиня будуть по середині в його. 
\v 22 І те, що від держав левітських і від держав міських зістається проміж ними, належати буде так само до князя. Промежок між гряницею Юдиною й між гряницею Беняминовою належати ме до князя. 
\v 23 Останок же від поколінь: — з восточнього краю до західнього — один пай Беняминові. 
\v 24 Коло гряниці Беняминової від восточнього краю до західнього — один пай Симеонові. 
\v 25 Коло гряниці Симеонової від восточнього краю до західнього — один пай Іссахарові. 
\v 26 Коло гряниці Іссахарової від восточнього краю до західнього — один пай Забулонові. 
\v 27 Коло гряниці Забулонової від восточнього краю до західнього — один пай Гадові. 
\v 28 А коло гряниці Гадової на полуденньому боці йде полудення гряниця від Тамару до вод переріку коло Кадесу, вподовж потока до великого моря. 
\v 29 Се земля, що ви поділите по жеребу поколінням Ізрайлевим, і се їх паї, говорить Господь Бог. 
\v 30 А се виходи (брами) городські: з півночнього краю міри чотирі тисячі й пятьсот тичин. 
\v 31 І городські брами будуть зватись іменами поколінь Ізрайлевих. Ід півночі три брами: брама Рубенова одна, брама Юдина одна, брама Левієва одна. 
\v 32 І з восточнього боку міри чотирі тисячі пятьсот тичин, і три брами: брама Йосифова одна, брама Беняминова одна, брама Данова одна. 
\v 33 І з южного боку міри чотирі тисячі й пятьсот, і три брами: брама Симеонова одна, брама Іссахарова одна й брама Завулонова одна. 
\v 34 З морського боку міри чотирі тисячі й пятьсот, і брам тут три: брама Гадова одна, брама Асирова одна, брама Нефталієва одна, 
\v 35 Всього вкруги вісімнайцять тисяч тичин. Імя ж городу з того дня буде: Там Господь.