\id EXO 
\ide UTF-8
\h ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ
\toc1 Друга книга Мойсея
\toc2 2 Мойсея
\mt1 ДРУГА КНИГА МОЙСЕЯ.
\c 1
\p
\v 1 Се ймена в синів Ізраїлевих, що поприходили в Египет вкупі з Яковом. Кожен з усім домом своїм прийшов. 
\v 2 Рубен, Симеон, Левій, Юда, 
\v 3 Іссахар, Зебулон та Бенямин, 
\v 4 Дан та Нефталій, Гад та Ассер. 
\v 5 Було ж усіх душ, що повиходили з чересел Яковових, сімдесять душ. Йосиф же був в Египті. 
\v 6 І вмер Йосиф, і всі брати його, і весь той рід. 
\v 7 Ізрайлитяне ж та були плодющі, і розростались і намножувались, і впотужнювались переважливо, і сповнилась ними земля. 
\v 8 Устав же царь новий над Египтом, що не знав Йосифа. 
\v 9 І каже народові свойму: Та се ж нарід Ізраїльський більший і потужніщий над нас. 
\v 10 Нумо перехитрувати їх, ато намножаться і як випаде нам війна, так пристануть і вони до ворогів і бити муть на нас, та й вийдуть із нашої землі. 
\v 11 І поставлено над ними приставникїв в роботі, щоб їх мучили паньщиною своєю; і збудували вони харчові городи Фараонові: Питом і Раємзес. 
\v 12 Но що більш мучили їх, то все більш намножувались вони і вбивались у силу. І стало потісно Египтянам від Ізрайлитян. 
\v 13 І приневолювали Египтяне Ізрайлитян аж надто до роботи. 
\v 14 І гірко було їм жити в тяжкій неволі, на глинищах та цегельнях, та й у всякій польовій роботі, що приганяли їх до неї під пригоном. 
\v 15 І каже царь Египецький бабам сповитухам Єврейським, одна була на імя Сифра, друга на імя Пуя, 
\v 16 І каже: Як бабувати мете в Єврейських жінок, дак придивляйтесь: коли син, убивайте, а дочка, нехай жиє. 
\v 17 Та побоялись баби сповитухи Бога, і не чинили так, як повелів їм царь Египецький, а лишали при життю хлопяток. 
\v 18 І прикликав царь Египецький баби сповитухи, та й каже їм: Про що ви таке чините й лишаєте живих хлопяток? 
\v 19 І кажуть баби сповитухи Фараонові: Бо Єврейки не такі, як Египтянки: молодиці вони моторні; нім прийде баба, вони родять. 
\v 20 І допомагав Бог бабам сповитухам, і намножувались люде й употужнювались велико. 
\v 21 А за те, що боялись баби сповитухи Бога, погоджував їм Бог у домівках. 
\v 22 І повелів Фараон усьому народові свойму словами: Усякого сина, що народиться в Євреїв, кидайте в ріку, а всяку дочку доглядайте.
\c 2
\p
\v 1 І був чоловік із дому Левієвого, і взяв собі жінку Левіївну. 
\v 2 І завагоніла й уродила сина; бачивши ж, яке воно гарне, таїлась із ним три місяці. 
\v 3 А як не в моготу було вже таїтись, зробила йому скринечку з рогожини, та обмазала її мазюкою, осмолила смолою, та й поставила між осет уз беріг ріки. 
\v 4 І наглядала сестра віддалеки, щоб знати, що станеться йому. 
\v 5 І спустилась дочка Фараонова купатись у ріці, а її рабині приходили уз ріку берегом. І вгледівши скриньку проміж осетом, послала рабиню й узяла її. 
\v 6 Відтуливши ж, бачить немовляточко в скриньці, плачуще хлопятко. І змилосердилась дочка Фараонова, і каже: Се з Єврейняток. 
\v 7 Каже тоді сестра хлопчикова дочці Фараоновій: Побіжу я, покличу тобі мамку з Єврейок, щоб згодувала тобі хлопятко! 
\v 8 І каже їй дочка Фараонова: Біжи! І побігла дівчинка і кликнула хлопчикову матір. 
\v 9 І каже їй дочка Фараонова: Возьми немовлятко, та згодуй мені його; я ж дам тобі плату. 
\v 10 І знялось на ноги хлопятко, і привела його до дочки Фараонової, і був у її за сина. І дала йому імя Мойсей; бо, каже, з води взяла його. 
\v 11 І стало з того часу, як Мойсей був уже дорослий, що вийшов до браття свого, та й дививсь на їх тягарі, та й побачив, як Египтянин бє Єврея зміж братів його. 
\v 12 Озирнувшися ж сюди й туди, і не вбачаючи нікого, убив Египтянина та й сховав його в піску. 
\v 13 І вийшов другого дня, аж се двоє Євреїв бються; він і каже тому, хто скривдив: Про що нівечиш товариша? 
\v 14 Він же каже: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами? Хиба задумав убити й мене тим робом, як убив Египтянина. І злякався Мойсей і каже сам собі: Чи не виявилась лишень справа? 
\v 15 І дознався Фараон про сю справу, та й шукав приключки, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від Фараона, та й оселивсь у Мидиян землі. От і седить раз біля колодязя. 
\v 16 А в священника Мидиянського та було семеро дочок. І поприходили вони та й черпали воду, та й сповняли пійла, щоб понаповати вівці батькові. 
\v 17 Та посходились пастухи, та й попроганяли їх. І встав Мойсей та й допоміг їм, і понаповав їх вівці. 
\v 18 І прийшли вони до Регуїля, батька свого, він і каже дочкам своїм: Чого се прийшли ви так зарані сьогодні? 
\v 19 І кажуть вони: Якийся Египтянин визволив нас від пастухів, та ще начерпав доволі й води нам, і понаповав вівці. 
\v 20 І каже він дочкам своїм: А де ж він? Про що се ви покинули чоловіка? Кликніте лишень його, щоб у нас попоїв хліба солі. 
\v 21 І вподобав Мойсей оселі у чоловіка сього, і він оддав Зипору, дочку свою Мойсейові. 
\v 22 І вродила вона сина, і дав йому він імя Герсон, бо каже: Захожим я в чужій землі. 
\v 23 І сталось у довгому протязї часу, що вмер царь Египецький. І застогнали Ізрайлитяне на паньщині, і знялось голосіннє їх до Бога про паньщину. 
\v 24 І почув Бог голосіннє, і спогадав Бог заповіт з Авраамом та з Ізааком та з Яковом, 
\v 25 І зглянувсь Бог на Ізрайлитян, і дознавсь про се Бог.
\c 3
\p
\v 1 Мойсей же пас вівці в Єтра, тестя свого, священника Мидиянського, та й погнавсь з вівцями за степ, і прийшов до Божої Гореб гори. 
\v 2 І явивсь йому ангел Господень ув огнистому поломї ізсеред куща тернового. Побачив, що кущ горить огнем, горить і не згоряє. 
\v 3 І каже сам собі Мойсей: Зайду лишень збоку та подивлюсь на сю велику появу, чом не згорить купина. 
\v 4 І побачив Господь, що зайшов збоку дивитись, і кликне його зсеред колючого куща і рече: Мойсею, Мойсею! 
\v 5 І каже він: Ось я! І рече: Не наближуйся сюди; іззуй обувє твоє з ніг твоїх, місце бо, що на йому стоїш, земля свята. 
\v 6 І рече йому: Я Бог отця твого, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів. І затулив Мойсей вид собі; не важився бо дивитись на Бога. 
\v 7 І рече Господь: Бачив я бідуваннє людей моїх, що в Египті, і почув голосіннє їх із причини приставників; знаю бо печаль їх. 
\v 8 І зійшов я рятувати їх із потали Египецької та вивести їх із землі тієї, та ввести їх у землю добру й простору, в землю текучу молоком і медом, в займище Канаанське та Гетіївське, та Аморіївське та Ферезіївське та Євузіївське. 
\v 9 І се голосіння синів Ізрайлевих дійшло до мене, та й бачив я тісноту, що нею тісьнять їх Египтяне. 
\v 10 Ійди ж оце, пошлю тебе до Фараона, щоб ти вивів нарід мій, сини Ізрайлеві, з Египту. 
\v 11 І каже Мойсей до Бога: Хто я такий, щоб мені та йти до Фараона, і щоб мені та вивести сини Ізрайлеві з Египту. 
\v 12 Рече ж Бог до Мойсея: Та ж я буду з тобою, і се тобі знамення, що сам я тебе послав. Як виведеш люде мої з Египту, помолитесь ви Богу під горою сією. 
\v 13 І каже Мойсей до Бога: Ну, прийду оце до синів Ізрайлевих і промовлю до них: Бог батьків наших прислав мене до вас, а вони скажуть мені: Яке ж імя йому? Що казати му їм? 
\v 14 І промовив Бог до Мойсея: Я той, хто єсть. І рече він: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Сущий послав мене до вас. 
\v 15 І каже Бог знов до Мойсея: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Господь Бог отець ваших, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів послав мене до вас. Се імя моє на віки, і се моя память від роду та й до роду. 
\v 16 Ійди та поскуплюй до купи старші мужі громадські в синів Ізрайлевих і промов до них: Господь Бог Авраамів, Ізааків і Яковів явився мені глаголючи: Навідом навідавсь я до вас, що приключилось вам в Египті, 
\v 17 І рече: Виведу вас із бідування Египецького в землю Канааніїв і Гетіїв і Аморіїв і Ферезіїв і Гевіїв і Євузіїв, в землю текущу молоком і медом. 
\v 18 І послухають голосу твого, і ввійдеш ти й старші громадські мужі Ізрайлеві до царя Египецького, та й промовиш до його: Господь, Бог Єврейський, зустьрів нас, і тепер дозволь нам пійти на три дні ходи в степ, принести жертву Господеві Богу нашому. 
\v 19 Я ж відаю, що не дозволить вам ійти царь Египецький, ні! Хиба тільки через потужну руку. 
\v 20 І простягну руку мою, і вдарю на Египет усіма чудесами моїми, що сотворю між ними, а потім відпустить вас. 
\v 21 І дам ласку людям сим в очу в Египтянів, і станеться, що, як вийдете, пійдете не в порожні. 
\v 22 Ні! нехай усяка молодиця пожичить у сусідки своєї і в такої, що пробуває в господі в неї, клейноти срібні і клейноти золоті і шати, та й понадіваєте на сини ваші й дочки ваші, і пограбуєте Египтянів.
\c 4
\p
\v 1 І відказав Мойсей і каже: А як же не звіряться мені, ані послухають голосу мого, та скажуть: Не являвсь тобі Господь? 
\v 2 І промовив до його Господь: Що се в руці у тебе? І каже він: Палиця. 
\v 3 І глаголе: Кинь її на землю. І кинув її на землю, і стала змієм. І відбіг Мойсей від його. 
\v 4 І каже Господь Мойсейові: Простягни руку, та возьми за хвоста. І просьтяг руку і узяв його за хвоста. І стала палиця в руці в його: 
\v 5 Щоб упевнились, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів. 
\v 6 Каже йому Господь знов: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув руку за пазуху собі, і як вийняв її зза пазухи своєї, аж се рука його побіліла від прокази, як сьніг. 
\v 7 І каже знов йому: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув він знов руку за пазуху свою; і вийняв її зза пазухи своєї, і се стала вона як тіло його. 
\v 8 І станеться коли не піймуть віри тобі, ані послухаються знамення первого, так піймуть віри тобі й послухаються знамення другого. 
\v 9 І станеться, коли не впевняться й сими двома знаменнями, і не послухають голосу твого, так візьмеш води річної, та й виллєш на суходіл, і вода, що взяв єси з ріки, візьметься кровю на суходолі. 
\v 10 І каже Мойсей Господеві: Ой Господе! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як почав єси глаголати рабові твойму. Ні! покволий у мові й тугоязикий. 
\v 11 І каже Господь Мойсейові: Хто дав уста чоловікові? Або хто сотворив німого, чи глухого, чи видющого, чи сліпуючого? Хиба не я, Господь? 
\v 12 Оце ж ійди, і я буду в устах твоїх, і навчати му тебе, що тобі промовляти. 
\v 13 І рече Мойсей: Молю тебе, Господи, вибери луччого посла. 
\v 14 І запалав гнів Господень на Мойсея, і рече: Хиба не знаю, що твій брат Арон, Левієнко, уміє добре промовляти? І се він вийде на зустріч тобі і, побачивши тебе, звеселиться в серці свойму. 
\v 15 І промовляти меш до його, вкладувати меш слова мої в уста його, я ж буду в устах у тебе і в устах у його, і навчати му вас, що вам чинити. 
\v 16 І він буде речником твоїм до людей, і він тобі буде устами, ти ж йому будеш Богом. 
\v 17 І сю палицю візьмеш у руку твою, нею сотвориш знамення. 
\v 18 І пійшов Мойсей, та й вернувсь до Єтра, тесьтя свого, і каже: Пійду й вернусь до браття мого, що в Египті, та побачу, чи вони ще живі. І каже Єтро Мойсейові: Ійди собі здоровий з миром. 
\v 19 І рече Господь Мойсейові в Мидіян землі: Ійди, вертайсь у Египет; повмірали бо всі, що шукали душі твоєї. 
\v 20 І взяв Мойсей жену свою та хлопята свої, посадив їх на осла, та й вернувсь у Египет. І взяв Мойсей жезло Боже в руку свою. 
\v 21 І рече Господь Мойсейові: Як прийдеш в Египет, гляди, усі ті чудеса, що вложив я в руку твою, щоб ти сотворив перед Фараоном. Я ж закаменю серце йому, і не відпустить людей. 
\v 22 Ти ж промовляти меш до Фараона: Тако глаголе Господь: Мій син, мій первенець Ізраїль. 
\v 23 І глаголю тобі: Відпусти сина мого, щоб він служив мені. Як же не схочеш відпустити, знай, я вбю сина твого, первенця твого. 
\v 24 І сталось у дорозї, на попасі, що стьрів Господь його та й хотів убити. 
\v 25 І взяла Зипора гострого кременя, та й обрізала крайнє тілце в синка свого, та й кинула до ніг йому, і каже: Крівавий жених ти мені. 
\v 26 І відійшов геть від його. Казала тоді вона: Крівавий жених задля обрізання. 
\v 27 І рече Господь Аронові: Вийди в степ на зустьріч Мойсейові. І пійшов і зустьрів його під горою Божою, та й поцілував його. 
\v 28 І повідав Мойсей Аронові всі слова Господні, що послав його, й усі знамення, що заповідав йому. 
\v 29 І пійшов Мойсей з Ароном і поскуплювали до купи всіх старших мужів громадських Ізраїля. 
\v 30 І промовив Арон усі слова, що глаголав Бог до Мойсея, і сотворив знамення перед людьми. 
\v 31 І вірували люде, і чувши, що Господь навідавсь до синів Ізрайлевих, і що зглянувсь на їх бідуваннє, похилились і поклонились до землі.
\c 5
\p
\v 1 Після сього ввійшов Мойсей із Ароном до Фараона та й промовили йому: Так рече Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти люде мої, щоб сотворили свято мені в степу. 
\v 2 І каже Фараон: Хто сей Господь, щоб я послухав голосу його, та відпустив сини Ізрайлеві. Не знаю Господа і не відпущу Ізраїля. 
\v 3 І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три дні ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем. 
\v 4 І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх від їх діла? Ійдіте кожен до роботи своєї. 
\v 5 І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цій землі, а ви хочете відтягати його від роботи. 
\v 6 І дав Фараон того дня наказ посіпакам та приставникам такими словами: 
\v 7 Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досі: нехай самі ходять і збирають собі солому. 
\v 8 Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони ліниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому! 
\v 9 Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова. 
\v 10 І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелів Фараон: Не давати вже вам соломи; 
\v 11 Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої ніже. 
\v 12 І порозходились люде по всій землі Египецькій збирати собі стерню замість соломи. 
\v 13 Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам. 
\v 14 І бито доглядачів із Ізраїлів, що були поставлені над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогодні, як перше? 
\v 15 І приходили доглядачі з Ізраїлів до Фараона, та й лебеділи плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх? 
\v 16 Не дають соломи рабам твоїм, а цеглу, кажуть, вистачайте нам цегли! І се раби твої мучені, а нарід твій вина тому. 
\v 17 Він же каже: Ви ліниві лежибоки! Тим і верзете: Ходімо принести жертву Господеві. 
\v 18 Ідіте ж та працюйте! Соломи не давати муть вам, а цеглу, скілько вимагають, вистачайте. 
\v 19 І вбачали свою лиху годину доглядачі з Ізраїлів, яким наказано: Не поменьшуйте виробу цегли, що дня призначеного. 
\v 20 І зоткнулись вони з Мойсейом та з Ароном, як виходили вони саме від Фараона. 
\v 21 І промовили до них: Нехай спогляне Господь на вас і судить; бо зробили ви смердючим дух наш перед Фараоном і перед його дворянами. Дали ви меча їм у руки повбивати нас. 
\v 22 І вернувся Мойсей до Господа, і каже: Господи Боже мій! Про що напустив єси такий напуст на сих людей? І про що се послав єси мене? 
\v 23 З того бо часу, як увійшов я промовляти твоїм імям, він почав заподіювати зло людям сим; визволити ж із неволі людей сих не визволив єси.
\c 6
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: Се побачите, що сотворю Фараонові: кріпка бо рука змусить його відпустити їх і правиця висока повиганяти їх із землі своєї. 
\v 2 І говорив Бог до Мойсея і рече йому: я Господь. 
\v 3 І являвсь я Авраамові й Ізаакові і Яковові як Бог їх всемогущий, з імям же моїм Єгова я не обявивсь їм. 
\v 4 І я ж поставив завіт мій із ними, що оддам їм Канаан землю, де пробували вони чуженицями. 
\v 5 І почув я теж стогнаннє синів Ізрайлевих, що їх Египтяне держали в неволі, і спогадав завіт мій. 
\v 6 Тим же то йди, промов до синів Ізрайлевих: Я Господь-Єгова, і виведу вас із неволі Египецької, і вирятую вас ізпід паньщини рукою простягнутою і присудами великими. 
\v 7 І прийму вас за нарід собі, і буду вам Богом, і зрозумієте, що я Господь, ваш Бог, що вас вивів із неволі Египецької. 
\v 8 І введу вас у землю, що про неї клявсь оддати її Авраамові й Ізаакові й Яковові, і дам вам її в насліддє. Я Господь. 
\v 9 І промовляв так Мойсей синам Ізрайлевим, та не послухали Мойсея від легкодухості й тяжкої неволі. 
\v 10 І рече Господь Мойсейові: 
\v 11 Увійди й кажи Фараонові, цареві Египецькому, щоб одпустив сини Ізрайлеві із землі своєї. 
\v 12 І промовив Мойсей перед Господом і каже: Се не послухали мене сини Ізрайлеві; як же Фараон послухає мене? Та ж мої губи не обрізані, я не проречистий. 
\v 13 І глаголав Господь Мойсейові та Аронові, і повелів їм промовляти до синів Ізрайлевих і до Фараона, царя Египецького, щоб вивести Ізраїлів з Египту. 
\v 14 Се голови батьківських домів їх: Сини Рубена, первеньця Ізрайлевого: Ганох та Паллуй, Гезрон та Хармій; се Рубенові сини. 
\v 15 Сини ж Симеонові: Ємуель та Ямін та Огад та Якін та Зохар, та Савул, син Канаанки: се семї Симеонові. 
\v 16 А се ймена в синів Левієвих по родам їх: Герзон та Кегат та Мерарій; а років життя Левієвого було сто і трийцять і сім літ. 
\v 17 Сини ж Герзонові: Лібній та Симей з семями їх. 
\v 18 Сини ж Кегатові: Амрам та Їзгар, та Геброн та Узієль; віку ж Кегатового було сто і трийцять і три годи. 
\v 19 Сини ж Мерарієві: Махлій та Мусій; се семї Левієві по родах їх. 
\v 20 І взяв Амрам Йохабеду, дочку брата батька свого, собі за жінку, и вродила йому Арона та Мойсея; віку ж Амрамового було сто і трийцять і сім років. 
\v 21 Сини ж Їзгарові: Кораг та Нефег та Зихрій. 
\v 22 Сини ж Узієлові: Мішаель та Елзафан та Ситрій. 
\v 23 І взяв Арон Елісебу, дочку Аминадабову, сестру Нахсонову, собі за жінку; і вродила йому Надаба та Абігея, Елеазара та Ітамара. 
\v 24 Сини ж Корагові: Асир та Єлькана та Абиясаф; се семї Корагові. 
\v 25 Елеазар же Ароненко узяв собі одну з дочок Путієлових, і вродила йому Пинегаса. Се голови синів Левіїв по родах їх. 
\v 26 Се той Арон та Мойсей, що їм рече Бог: Виведіть мені сини Ізрайлеві з Египту по полках їх. 
\v 27 Се ті, що промовляли до Фараона, Египецького царя, щоб вивести сини Ізрайлеві з Египецької землі: се Мойсей та Арон. 
\v 28 І сталось того дня, як Господь глаголав до Мойсея в Египецькій землі, 
\v 29 Що рече Господь Мойсейові: Я Господь. Промов до Фараона, Египецького царя, все, що я глаголав до тебе. 
\v 30 І каже Мойсей перед Господом: Ось в мене губи не обрізані, як же Фараонові та послухати мене?
\c 7
\p
\v 1 І сказав Господь до Мойсея: Се дав я тебе замість Бога Фараонові, Арон же, твій брат, буде твоїм пророком. 
\v 2 Ти промовляти меш усе йому, що тобі заповідую, Арон же, твій брат, промовляти ме до Фараона, щоб одпустив сини Ізрайлеві з землі своєї. 
\v 3 Я ж ізроблю запеклим серце Фараонове, і намножу знамення мої і дива мої в Египецькій землі. 
\v 4 І не послухає вас Фараон, і наложу я руку мою на Египет, і виведу силою моєю полки мої, люде мої, сини Ізрайлеві з Египецької землі з судом великим. 
\v 5 І відати муть Египтяне, що я Господь, як просьтягну руку мою на Египет і виведу сини Ізрайлеві спроміж їх. 
\v 6 І сотворили Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; як заповідав, так і сотворили. 
\v 7 Мойсейові було вісімдесять год віку, Аронові сімдесять і три годи, як промовляли до Фараона. 
\v 8 І рече Господь Мойсейові та Аронові: 
\v 9 Як скаже вам Фараон: Покажіте лишень за себе диво, промов тоді Аронові: Возьми жезло та й кинь перед Фараоном, так обернеться воно в гадюку. 
\v 10 І прийшли Мойсей та Арон перед Фараона, і вчинили так, як заповідав Господь. І кинув Арон жезло перед Фараоном і перед його дворянами, і стало воно гадюкою. 
\v 11 Скликав же тоді й Фараон мудреці Египецькі та чарівники; і вдіяли те ж саме чарівники своїми чарами. 
\v 12 І кинув кожен ізміж їх своє жезло, і стали жезла гадюками; та пожерло жезло Аронове їх жезла. 
\v 13 І зробив Господь серце Фараонове запеклим, і не послухав їх, як і казав їм Господь. 
\v 14 І рече Господь Мойсейові: Закаменіло серце Фараонове; не схотів одпустити людей. 
\v 15 Ійди до Фараона завтра вранці. Се виходить він саме на води, і станеш на річному березї, навпроти входу його, і жезло, що сталось гадюкою, держи в руці твоїй. 
\v 16 І промовиш до його: Господь, Бог Єврейський, послав мене до тебе глаголючи: Відпусти люде мої, щоб мені послужили в степу! Та ось ти не послухав його і досі. 
\v 17 От же що глаголе Господь: От з чого буде тобі розумно, що я Господь: Ось, вдарю жезлом, що в руці в мене, по воді річаній, і візьметься кровю. 
\v 18 І риба, що в ріці, погине, і засмердиться ріка, і гидуватимуть Египтяне пити воду з ріки. 
\v 19 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Возьми жезло твоє, і просьтягни руку твою на води Египецькі, на всі ріки їх, на канави їх і на стави їх і на всі водосплави їх, щоб узялися кровю; і буде кров по всій землі Египецькій, і в усіх деревяних і камяних посудинах. 
\v 20 І вчинили так Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; і взявши Арон жезло в руку свою, ударив по воді річаній перед Фараоном і перед його дворянами, і взялась уся вода річана кровю. 
\v 21 І риба в ріці вигинула, і засмерділась ріка, і не змогли Египтяне пити води з ріки, і була кров по всій землі Египецькій. 
\v 22 Зробили ж так і чарівники Египецькі своїми чарами. Та закаменіло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь. 
\v 23 І вернувсь Фараон, і ввійшов у палати свої, та й не покладав бай сього в умї. 
\v 24 І копали всі Египтяне понад рікою копанки на воду; бо не змогли пити води з ріки. 
\v 25 І сповнилося сім день після того, як ударив Господь по ріці.
\c 8
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: Ійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити мені! 
\v 2 Коли ж затнешся відпустити, се я побиваю всі твої займища жабячою карою. 
\v 3 І розплодить ріка жаби, і повилазять вони на береги, поналазять у палати твої, і в опочивальню твою, і на постелю твою, і в будинки дворян твоїх, і на люде твої, і в печі твої, і в діжі твої. 
\v 4 І на тебе самого, й на підневолених твоїх, й на дворян твоїх лізти муть жаби. 
\v 5 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на канави й на стави, і наведи жаби на Египецьку землю. 
\v 6 І простяг Арон руку свою на води Египецькі, та й понаводив жаб, і порозлазились жаби і вкрили землю Египецьку. 
\v 7 Зробили ж і чарівники чаруваннєм своїм так само, і понаводили жаб на Египецьку землю. 
\v 8 І прикликав Фараон Мойсея та Арона, та й промовив: Ублагайте Господа, щоб мені попрогоняти від себе жаби й від людей моїх, так відпущу люде принести жертву Господеві. 
\v 9 І каже Мойсей до Фараона: Призначи мені, на коли мені молити за тебе і дворян твоїх і за люде твої, щоб зникли жаби від тебе і по будинках твоїх, щоб тільки в ріці зостались. 
\v 10 І каже той: Завтра. І каже: Буде по слову твойму, щоб ти знав, що нема иншого, опріч Господа Бога нашого. 
\v 11 І позникають жаби від тебе й від будинків твоїх, і від дворян твоїх, і від народу твого, тільки в ріці зістануться. 
\v 12 І вийшов Мойсей та Арон від Фараона, і покликнув Мойсей до Господа про жаб, що понаводив на Фараона. 
\v 13 І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і повиздихали жаби по їх домах, по селах і по полях. 
\v 14 І згребали їх купами й купами, і засмерділась земля. 
\v 15 І побачив Фараон, що є пільга, і закаменіло серце його, і не послухав їх, як і глаголав Господь. 
\v 16 І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни жезло твоє, та вдар у порох землі, і зробиться він комарами по всій Египецькій землі. 
\v 17 І вчинили так, і простяг Арон руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох землі, і напали комарі на людей і на скотину; увесь порох земляний узявся комарами по всій Египецькій землі. 
\v 18 Силкувались і чарівники вивести комарі чарами своїми, та й не змогли. І насіли комарі на людей і на скотину. 
\v 19 І промовили тоді чарівники: Се Божий палець! І закаменіло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь. 
\v 20 І рече Господь Мойсейові: Устань рано в раньці, і стань перед Фараоном, саме вийде на воду, і промовиш йому: От що глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити мені в степу. 
\v 21 Коли ж затнешся відпустити люде мої, се я посилаю на тебе, і на дворян твоїх, і на людей твоїх, і на домівки ваші песячі мухи, і сповняться доми Египецькі песячими мухами, і сама земля, що на їй живете. 
\v 22 І відріжню того дня Гозен землю, що на їй осілись люде мої тим, що не буде там песячих мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землі. 
\v 23 І положу розлуку між моїми людьми й твоїми людьми. Завтра ж буде знаменнє се. 
\v 24 І сотворив так Господь. І полетіли страшенні рої песячих мух у палати Фараонові, і в будинки дворян його, і в усю Египецьку землю, і попсувалась уся земля від песячих мух. 
\v 25 І покликав Фараон Мойсея та Арона та й промовив: Ідіте принесіте жертву Господу, Богу вашому, в землі сій. 
\v 26 І каже Мойсей: Не подоба сьому так статись, гидко бо Египтянам, коли б ми ту принесли жертву Господеві, Богу нашому. Ні! Коли б ми приносили жертву гидку Египтянам перед очима в їх, вони побили б нас каміннєм. 
\v 27 А пійдемо в степ за три дні ходи, та й принесемо жертву Господеві, Богу нашому, як повелів нам він. 
\v 28 І промовив Фараон: Одпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в степу, тільки не далеко простуйте! Помолітесь і за мене! 
\v 29 І каже Мойсей: Се йду від тебе, й благати му Господа, щоб зникли песячі мухи від тебе, і від дворян твоїх, і від людей твоїх завтра. Та не ходи вже, Фараоне, робом омани, не відпускаючи людей принести жертву Господеві. 
\v 30 І вийшов Мойсей від Фараона, та й помолився Господеві. 
\v 31 І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і відогнав песячі мухи від Фараона, і від дворян його, і від людей його, і не зосталось ні однієї. 
\v 32 Та запекле було серце в Фараона ще і того часу, і не схотів одпустити людей.
\c 9
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити мені. 
\v 2 Коли ж не схочеш одпустити людей моїх, і все таки вдержувати меш їх, 
\v 3 Се рука Господня вдарить на твою скотину в полях, на коні, на осли, на верблюди, на воли і на вівці повітрєм тяжким вельми. 
\v 4 І сотворю я инше того часу між скотом Ізраїльським і скотом Египецьким, і не паде з усього скоту Ізраїльського ні одно. 
\v 5 І призначив Господь речінець, глаголючи: Завтра вчинить Господь сю річ в країні. 
\v 6 І вчинив Господь сю річ назавтра в раньці, і поліг увесь Египецький скот; між скотом же в синів Ізрайлевих не пало ні одно. 
\v 7 І послав Фараон, аж ось між усім скотом у синів Ізрайлевих не пало ні одно. Та запекле було серце в Фараона, і не одпустив людей. 
\v 8 І рече Господь Мойсейові й Аронові: Понабирайте ви повні жмені сажі з печі, і нехай нею сипне проти неба Мойсей перед віччу Фараона й дворян його. 
\v 9 І постане вона по всій землі Египецькій порохом і понариває на людях і на скотині чираки, що від гною прорвуться по всій землі Египецькій. 
\v 10 І набравши сажі з печі стали перед Фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба; і понаривало чиряки струпи на людині й на скотині. 
\v 11 І не здоліли чарівники стати перед Мойсейом через чиряки; обкинуло бо чиряками чарівників і всіх Египтян. 
\v 12 Та закаменив Господь серце в Фараона, і не послухав їх, як і глаголав Господь Мойсейові. 
\v 13 І рече Господь Мойсейові: Устань рано в раньці, та й стань перед Фараоном і промов до його: Так каже Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити мені. 
\v 14 Сего бо разу нашлю всі муки мої на серце твоє, і дворян твоїх, і людей твоїх, щоб ти знав, що нема нікого як я на всій землі. 
\v 15 Нині бо простягти б тільки руку мою, щоб ударити й тебе й люде твої повітрєм, так і зник би єси з землі. 
\v 16 Та тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб імя моє проповідано по всій землі. 
\v 17 Чи ще ж нести мешся високо проти людей моїх, що не відпустиш їх? 
\v 18 Се дощувати му сієї доби завтра страшенним грядом, що такого не було в Египті з того дня, як сотворено його, та й по сей день. 
\v 19 Оце ж посилай, та позбирай увесь твій скот і все, що в тебе в полі. На всяку бо скотину й людину, що знайдеться в полі і не вернуться додому, вдарить гряд, і погинуть. 
\v 20 Хто злякався слова Господнього зміж дворян Фараонових, той звелів своїм рабам втікати з усією скотиною до домівок своїх. 
\v 21 А хто не нахилив серця свого до слова Господнього, той покинув свої раби й скотину на полях. 
\v 22 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба і вдарить гряд по всій землі Египецькій і на людину, і на скотину, і на всяку траву на землі. 
\v 23 І простяг Мойсей жезло своє до неба, і дав Господь громи та гряд, і пійшов огонь по землі, і дощував Господь грядом по всій землі Египецькій. 
\v 24 І вдарив гряд, і запалав огонь із грядом; гряд же був тяжко великий, що й не було такого в Египті з того часу, як постали люде в йому. 
\v 25 І побило грядом по всій землі Египецькій усе, що було в полі, й людину й скотину, й всяку траву в полі побило грядом, і всі дерева на полях потрощив гряд. 
\v 26 Тільки в Гозен землі, де були сини Ізрайлеві, не було гряду. 
\v 27 І послав Фараон по Мойсея та по Арона, та й промовив до них: Провинив тепер я. Господь праведен, я ж і люде мої ледачі. 
\v 28 Ублагайте Господа, щоб не було страшенного гуркотання та гряду; я ж відпущу вас, і більше не гаяти метесь тутеньки. 
\v 29 І каже йому Мойсей: Скоро вийду з городу, здійму руки мої до Господа, і громи втихнуть, і гряду з дощем не буде вже, щоб зрозумів єси, що земля Господня. 
\v 30 Ти ж і дворяне твої, знаю, що не вбоялись іще Господа. 
\v 31 А лен і ячмінь побиті, бо ячмінь колосився, а лен завязувався. 
\v 32 Пшениця ж і жито не побиті; бо ще не дорослі. 
\v 33 І вийшов Мойсей із городу і простяг руки свої до Господа; і перестали громи і гряд, і дощ вже не лив на землю. 
\v 34 Як же побачив Фараон, що перестав дощ і гряд і громи, став согрішати ще, та й закаменив запекле серце своє він і дворяне його. 
\v 35 І закаменіло запекле серце Фараонове, і не одпустив синів Ізрайлевих, як і глаголав Господь Мойсейові.
\c 10
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона; я ж бо закаменив запекле серце його і серце в дворян його, щоб мені показати сі знамення на них. 
\v 2 І щоб тобі можна було повідати в уші синові твойму, як я насьміявсь з Египту, і які знамення сотворив я над ним, щоб ви взнали, що я Господь. 
\v 3 І прийшов Мойсей та Арон до Фараона та й промовили йому: Так каже Господь, Бог Єврейський: Докіль ще ставити меш опір, не хотячи впокоритись передо мною? Відпусти люде мої послужити мені. 
\v 4 Коли ж не схочеш одпустити люде мої, се я наведу завтра сарану на займища твої. 
\v 5 І вкриє лице землі, що й землі буде не знати, і поїсть увесь останок, що зістався вам від гряду, і жерти ме всяке дерево, що виростає вам у полі; 
\v 6 І сповняться будинки твої, й будинки всіх дворян твоїх, й усі оселі Египецькі, що ніколи не бачили сього батьки твої, ні батьки батьків твоїх з того часу, як постали на сій землі та й по сей день. І повернувся Мойсей та й вийшов від Фараона. 
\v 7 І промовили слуги Фараонові до його: Докіль буде сей чоловік западнею нам? Відпусти людей послужити Господеві, Богу свойму. Хиба не знаєш і досі, що погублено Египет? 
\v 8 І вернули Мойсея та Арона перед Фараона, і каже їм: Ідіте послужіте Господеві, Богу вашому! Хто ж усі ті, що хочуть вийти? 
\v 9 І каже Мойсей: З молодиками нашими й з дідами нашими пійдемо, з синами й дочками нашими, з отарами й чередами нашими пійдемо; бо свято Господа Бога в нас. 
\v 10 І каже він: Нехай буде так. Господь із вами! Я готов відпустити вас, но чому з малечою вашою? Та гледіть, у вас бо на умі щось лихе! 
\v 11 Ні бо! Йдіте собі, що вже дорослі, та й послужіте Господеві; сього бо самі допевняєтесь. Та й вигнали їх зперед Фараона. 
\v 12 І рече Господь Мойсейові: Просьтягни руку твою над Египецькою землею про сарану, і нехай налетить сарана на Египецьку землю, та й пожере всю траву земну, що лишив гряд. 
\v 13 І простяг Мойсей жезло своє над Египецькою землею, Господь же наводив від схід сонця вітра на землю весь той день і всю ніч, а як обутріло, східний вітер нагнав сарану. 
\v 14 І напала сарана на всю землю Египецьку, і посіла вона по всіх займищах Египецьких, тьма тьмою. Доти не було такої сарани, і потім не буде такої. 
\v 15 І вкрила лице всієї землі, так що земля почорніла, та й пожерла всю траву земную й усі плоди на деревах, що позоставались від гряду, і не зосталось нічогісінько зеленого на дереві або на траві в полях, по всій землі Египецькій. 
\v 16 І метнувся Фараон кликати Мойсея та Арона, та й каже: Провинив Господеві, Богу вашому, та й вам. 
\v 17 Простіте ж мою провину тілько сей раз, і вблагайте Господа, Бога вашого, щоб одвернув від мене сю тілько смерть. 
\v 18 І вийшов Мойсей від Фараона і вблагав Господа. 
\v 19 І дав Господь вітер потужний на захід соньця, і взяв той вітер сарану та й вкинув її в Червоне море. Не зісталось же сарани по всіх Египецьких займищах. 
\v 20 Та закаменив Господь запекле серце Фараонове, і не відпустив він синів Ізрайлевих. 
\v 21 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба, і нехай постане темрява над Египецькою землею така, щоб ходили помацки. 
\v 22 І простяг Мойсей руку свою до неба, і стояла густа темрява по всій землі Египецький три дні. 
\v 23 І не бачило одно ʼдного, і не встав ніхто з місця свого три дні, у всіх же синів Ізрайлевих був світ по їх осадах. 
\v 24 І кликне Фараон Мойсея та Арона, та й каже: Йдіте служити Господеві, тільки отарі та череди покиньте. Малеча ж ваша теж нехай йде з вами. 
\v 25 І каже Мойсей: Ні! ти сам нам даси й жертви й усепалення, щоб ми принесли Господеві, Богу нашому. 
\v 26 Та й уся наша скотина пійде з нами; не покинемо позад себе й копита; з них бо брати мемо про службу Господеві, Богу нашому; ми же і самі не відаємо, чим служити мем Господеві, аж покіль прийдемо туди. 
\v 27 І закаменив Господь серце Фараонове, і не схотів він одпустити їх. 
\v 28 І каже йому Фараон: Ійди геть собі від мене! Сховайся! Не побачиш уже лиця мого; бо того дня, як побачиш лице моє, тобі й смерть. 
\v 29 І каже Мойсей: Правду промовив єси: вже не бачити му лиця твого.
\c 11
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: Ще одну муку наведу на Фараона й на Египет, а потім одпустить він вас ізвідсі. Як мусить одпустити вас, тоді гонити ме вас ізвідсі прогоном. 
\v 2 Промовляйте ж в уші людям, і нехай кожне вижичить у сусіда свого, а молодиця в сусідки своєї клейноти срібні й клейноти золоті. 
\v 3 Господь же дав людям своїм ласку в Египтян; а Мойсей сам був чоловік великий вельми в Египецькій землі в очу дворян Фараонових і в очу людей. 
\v 4 І каже Мойсей: Тако глаголе Господь: О півночі я вийду серед Египту. 
\v 5 І помре всякий первенець у землі Египецькій, від первеньця Фараонового, що седить на престолі свойму, та й до первеньця рабині за жорнами, і всякий первак у скотини. 
\v 6 І буде плач великий по всій землі Египецькій, що й не було такого й не буде вже ніколи. 
\v 7 Ні на одного ізміж синів Ізрайлевих і пес не гавкне, ні проти людини, ні проти скотини, щоб знали ви, як Господь положив ріжницю між Египтянами й синами Ізрайлевими. 
\v 8 І прийдуть усі твої дворяне до мене, та й уклоняться мені говорючи: Виходь ізвідсі сам і всі люде, що йдуть за тобою; тоді й вийду. Та й вийшов від Фараона палаючи гнівом. 
\v 9 І рече Господь Мойсейові: Не послухає вас Фараон, щоб я велико намножив знамення мої й чудеса в Египецькій землі. 
\v 10 Мойсей же та Арон сотворили всі знамення й чудеса перед Фараоном, та закаменив Господь серце Фараонове, і не схотів одпустити синів Ізрайлевих із землі своєї.
\c 12
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові та Аронові у землі Египецькій: 
\v 2 Місяць сей вам буде початок місяців, первий буде вам в місяцях року. 
\v 3 Промовте до всієї громади синів Ізрайлевих тако: У десятий день місяця сього брати ме кожен ягня на семю батька свого. 
\v 4 Коли ж семя буде помала на ягня, нехай прийме до себе сусіда, близького до його домівки, по ліку душ. Кожен по їді своїй зложить лік на ягня. 
\v 5 Ягня нехай буде без пороку, самчик одноліток; брати мете його з овечат або з кіз. 
\v 6 І держати мете його до чотирнайцятого дня того місяця, і заколе його вся громада Ізраїльська надвечір. 
\v 7 І візьмуть крові та й побризкають нею оба одвірки й пороги в домах, де їсти муть його. 
\v 8 І їсти муть мясиво тієї ночі; спечене на огні їсти муть його з опрісноками, з гіркими зелами їсти муть його. 
\v 9 Не їжте сироватого, ні звареного в воді, а спечене на огні, голову його з ногами й з утробиною. 
\v 10 І не зоставляти мете нічого до ранку, що ж зостанеться до ранку, спалити на огні. 
\v 11 І їсти мете його таким робом: боки ваші попідперезувані, обувє ваше на ногах ваших, і палиці ваші в руках у вас; і їсти мете його похапки. Пасха се Господня! 
\v 12 Пройду бо по землі Египецькій, тієї ночі, та й повбиваю всякого первеньця в землі Египецькій, і людину й скотину, і над усяким богом Египецьким сотворю суд, я Господь. 
\v 13 І буде вам кров знаменнєм по хатах, де будете. Бачивши кров, мину вас, і не буде в вас погибелі, як карати му Египет. 
\v 14 І буде вам день сей про спомин, і святкувати мете свято Господеві; як установу вічну, святкувати мете в родах ваших. 
\v 15 Сім день опрісноки їсти мете. Первого вже дня виносити мете закваску з хат ваших; бо хто їсти ме квашений хліб від первого дня та й до семого, викорениться та душа спроміж Ізраїля. 
\v 16 І первого дня будуть святі збори у вас, і семего дня будуть святі збори у вас. Ніякого діла не робити мете тоді, тільки потрібне на їду всякій душі, те можна робити в вас. 
\v 17 І переховувати мете заповідь сю опріснокову; того бо дня виведу потугу вашу з Египецької землі. Тим переховувати мете день сей в родах ваших: установа вічня. 
\v 18 Починаючи ж чотирнайцятого дня первого місяця ввечорі, їсти мете опрісноки до двайцятого й первого дня місяця; установа вічня. 
\v 19 Сім день закваски щоб не було по хатах у вас: бо хто їсти ме квашене, викорениться душа та спроміж громади Ізрайлевої, чи воно чуже, чи землянин. 
\v 20 Нічого квашеного не їжте; по всіх же хатах ваших їжте опрісноки. 
\v 21 І поскликав Мойсей всіх старших між синами Ізрайлевими, і каже їм: Ідіть, поймайте собі ягня по родинах ваших, і заколіте на пасху. 
\v 22 І возьміте по кущику гиссопу, та вмочіть у кров, що в мисці, та й помажте поріг й оба одвірки кровю, що в мисці, і ніхто з між вас не виходити ме за хатні двері свої до ранку. 
\v 23 І йти ме мимо Господь побивати Египтян, і побачить кров на порозі й на одвірках, і мине ті двері, і не попустить губителеві ввійти до вас у хату побивати вас. 
\v 24 І переховувати мете се установою собі і дітям вашим на віки. 
\v 25 І як прийдете в землю, що дасть вам Господь, як і глаголав, дак сохраняти мете служеннє се. 
\v 26 І як поспитають у вас тоді діти ваші: Що се за служеннє в вас? 
\v 27 Ви казати мете: Жертва пасхова се Господеві, що проходив понад хатами в синів Ізрайлевих в Египті, як побивав Египтян, доми ж наші ізбавив. І похилились люде й поприпадали до землі. 
\v 28 І пійшли та й учинили сини Ізрайлеві; як повелів Господь Мойсейові та Аронові, так і вчинили. 
\v 29 І сталось о півночі, що Господь побив усі первеньці в Египецькій землі, від первеньця Фараонового, що седів на престолі свойму, та й до первеньця невольника в темниці, і всі перваки в скотини. 
\v 30 Схопиться ж Фараон у ночі, й усі дворяне його, й усі Египтяне, аж постав зойк по всій землі Египецькій. Не було бо дому й хатини, де б не було мерця. 
\v 31 І покликав Мойсея та Арона та й каже: Вставайте, виходьте спроміж людей моїх, і ви й синове Ізрайлеві, та й ійдіте собі, служіте Господеві, як мовляли! 
\v 32 І вівці ваші, й товар ваш забірайте, як мовляли, та й ідіть а мене благословіть! 
\v 33 І понукали Египтяне людей, хапаючись проводити їх із землі; бо казали: Пропадемо всі! 
\v 34 І позабирали люде тіста свої ще до закису, діжї свої поввязували в одіж їх по заплічу в їх. 
\v 35 І чинили сини Ізрайлеві по слову Мойсейовому, і вижичали в Египтян клейноти срібні й клейноти золоті й шати. 
\v 36 І дав Господь ласку людям в очу в Египтян, що вволяли волю їх, і спліндрували вони Египтян. 
\v 37 І мандрували сини Ізрайлеві від Рамсесу до Сухоту до шесьтьох сот тисяч пішки чоловіка, опріч дітви. 
\v 38 І мішаного народу много знялось із ними, й вівці, і товар, дуже багацько скотини. 
\v 39 І понапекали палениць опрісноків із тіста, що позабірали з Египту; бо ще не закисло, а їх виганяли з Египту, і не можна було гаятись, а запасу собі не приготовили. 
\v 40 Пробуваннє синів Ізрайлевих у Египті було чотирі ста і трийцять год. 
\v 41 І сталось по чотирох стах і трийцять роках, остатнього дня, що вийшла вся потуга Господня з Египецької землі. 
\v 42 Святкова се ніч Господеві за вивод їх із Египецької землі. Се ж то й єсть ніч святкована Господеві про всі сини Ізрайлеві в роди і роди їх. 
\v 43 І рече Господь Мойсейові та Аронові: От установа паскова: Ніякий чужениця щоб не їв паски. 
\v 44 Усякий же раб, куплений за гроші, як обріжеш його, їсти ме її. 
\v 45 Заволока ж і наймит нехай не їсть її. 
\v 46 Ув одній хаті їсти меться; не виносити меш нічогісінько з мясива геть із хати ані кісточки не переломиш із його. 
\v 47 Уся громада Ізраїльська допильновувати ме сього. 
\v 48 А як пробувати ме заволока з тобою та схоче святкувати пасху Господеві, нехай обріжуть увесь його музький пол, і він буде такий, як землянин. Усякий же необрізаний не їсти ме її. 
\v 49 Закон один щоб у вас був, і землянинові, і захожому, що заволікся до вас. 
\v 50 Так і вчинили сини Ізрайлеві, як заповідав Господь Мойсейові та Аронові; так і вчинили вони. 
\v 51 І вивів Господь того самого дня сини Ізрайлеві з землі Египецької з потугою їх.
\c 13
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Посвяти мені всі первеньці, первородних з усякої утроби між синами Ізрайлевими, і в людини, і скотини: мої вони будуть. 
\v 3 І промовив Мойсей до людей: Памятайте день сей, которого виходите з Египту, із невольницького дому, рукою бо потужною вивів Господь вас ізвідсі; не їжте заквашеного хліба. 
\v 4 В сей день вас виведено в місяці Абиб\f + \ft В місяці колосся.\ft*\f*. 
\v 5 І станеться, як уведе тебе Господь у землю Канаанську, Гетійську, Аморійську, Гевійську, Ебусійську, що нею клявся батькам твоїм оддати тобі, в землю текучу молоком та медом, тоді служити меш службу сю в місяці сьому. 
\v 6 Сім день їсти меш опрісноки, а семого дня свято Господеві. 
\v 7 Опрісноки їсти меш сім день, і не буде видко в тебе квашеного, і не буде видко в тебе заквасу по всіх займищах твоїх. 
\v 8 І будеш оповідувати дітям твоїм так: Се за те, що сотворив Господь мені, як вийшов я з Египту. 
\v 9 І буде се в тебе знаменнєм на руці твоїй і споминкою між очима в тебе, про те щоб закон Господень був ув устах твоїх: рукою бо міцною вивів тебе Господь із Египту. 
\v 10 І допильновувати меш установи сієї знаного часу від року до року. 
\v 11 І як приведе тебе Господь у Канаан землю, як він клявсь тобі й батькам твоїм, та й оддасть її тобі, 
\v 12 Вилучати меш тоді всякого первеньця з утроби Господеві, і всякого первачка в скотини, яка в тебе єсть. Первеньці мусять бути про Господа. 
\v 13 Всяке ж осля первачка викуповувати меш ягням; коли ж не викупиш, дак мусиш зламати шию йому. Усякого ж первеньця людського викуповувати мусиш. 
\v 14 І станеться, що як поспитає син твій кажучи: Що воно таке? казати меш йому: Рукою потужною вивів нас Господь з Египту, із дому невольницького. 
\v 15 І як затявся Фараон одпустити нас, дак побив Господь усі первенці в землі Египецькій, і первеньця в людини й первака в скотини; тим і я приношу на жертву Господеві всі первеньці самчики, а всі первеньці із моїх синів викуповую. 
\v 16 І мусить воно бути знаменнєм на руці в тебе і повяззю проміж очима твоїми; рукою бо міцною вивів нас Господь із Египецької землі. 
\v 17 І сталось, як одпустив Фараон люде, що не повів їх Бог по дорозї до землі Филистимської, хоч вона й близька; бо рече Бог: ато жалкувати муть люде, побачивши войну, та й вернуться в Египет. 
\v 18 І повів Бог люде по дорозї до степу Червономорського. І стали сини Ізрайлеві виходити полками із землі Египецької. 
\v 19 І забрав Мойсей кості Йосифові з собою; бо клятьбою закляв той сини Ізрайлеві, такою: Навідом навідається до вас Бог, і винесете ви кості мої звідсі з собою. 
\v 20 І помандрували вони від Суккотта та й отаборились ув Етамі, уз край степу. 
\v 21 Господь же йшов перед ними в день стовпом хмаряним, щоб вести їх по дорозї, а в ночі стовпом огняним, щоб можна було йти й у день і в ночі. 
\v 22 Не віднімав у людей у день стовпа хмаряного, і в ночі стовпа огняного.
\c 14
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Промов до синів Ізрайлевих, щоб одвернули й отаборились перед Пі-Гахиротом, між Микдолом і морем; перед Бааль-Цефоном отаборитесь навпроти його, при морі. 
\v 3 Бо казати ме Фараон про сини Ізрайлеві: Заблудили в цій землі та й зачинив їх у собі степ. 
\v 4 Я ж окаменю запекле серце Фараонове, щоб уганяв за ними, і прославлюсь на Фараоні й на всьому війську його, і зрозуміють Египтяне, що я Господь. І вчинили так. 
\v 5 І сповіщено царя Египецького, що втекли люде, і повернулось у Фараона й у дворян його серце проти людей, і промовляли вони: Що се ми зробили, що відпустили Ізраїля з нашої неволі? 
\v 6 І повелів запрягти колесницю свою, і взяв із собою люде свої, 
\v 7 І взяв шість сот бойових колесниць на вибір і всі колесниці Египецькі, і військових до кожної. 
\v 8 І закаменив Господь серце в Фараона, царя Египецького, і погнався він за синами Ізрайлевими. Синове ж Ізрайлеві виходили під рукою високою. 
\v 9 І вганяв Египтій за ними та й наздогнав їх, як отаборились при морі, усі коні в колесницях у Фараона, комонник його і потуга його, при Пі-Гахироті, по близу Бааль-Цефону. 
\v 10 І як наблизився Фараон, зняли сини Ізрайлеві очі свої, аж се Фараон уганяє за ними, та й полякались вельми. І заквилили Ізрайлитяне до Господа, та й гукали Мойсейові: 
\v 11 Хиба тим, що нема в Египті кладовищ, позабірав єси нас умірати в степу? Що се вкоїв єси з нами, що вивів нас із Египту? 
\v 12 Чи не те ж саме говорено тобі в Египті: Відкажись від нас, щоб нам пробувати в неволі в Египтія? Бо лучче нам бути в неволі, ніж помірати в степу. 
\v 13 І рече Мойсей людові: Не лякайтесь і стійте, дак і побачите рятунок Господень, що сотворить нам Господь сьогодні. Бо Египтія, що сьогодні бачите, не бачити мете во віки! 
\v 14 Господь бо воювати ме за нас, ви ж бувайте супокійні. 
\v 15 І рече Господь Мойсейові: Чого квилиш до мене? Промов до синів Ізрайлевих, щоб рушали далій. 
\v 16 Ти ж возьми жезло твоє та просьтягни руку твою над морем, та й розділи його, і ввійдуть синове Ізрайлеві в середину моря по сусі. 
\v 17 Я ж закаменю серце в Фараона й Египтіїв, і вони пійдуть слідом; і прославлюсь на Фараоні й на потузї його, на колесницях його й на комінникові його. 
\v 18 І знати муть Египтії, що я Господь, як прославлюсь на Фараонові, на колесницях його й на комінникові його. 
\v 19 І рушив тоді ангел Божий, що йшов поперед табору Ізрайлевого, та й став позад їх. 
\v 20 І ввїйшов проміж табором Египтієвим і проміж табором Ізрайлевим. І стала хмара темрявою про одного з них і світлом про другого. І не наближувавсь один табір до другого, покіль було й ночі. 
\v 21 І простіг Мойсей руку свою над морем, і одганяв Господь море геть потужним восточнім вітром у сю ніч, і зробив море сухим; і розділив води. 
\v 22 І ввійшли синове Ізрайлеві в середину моря по сусі; води ж були їм греблею праворуч і ліворуч. 
\v 23 І погнавсь Египтій і поввіходили за ними всі коні Фараонові, і колесниці його й комонник його. 
\v 24 І сталось у ранішню сторожу, що споглянув Господь на табір із огняного й хмаряного стовпа, та й стрівожив табір Египтійський. 
\v 25 І поскидав колеса з колесниць у них, та й позагальмовував ходу в їх. І загукав Египтій: Утекаймо від Ізраїля, бо Господь воює за них із Египтієм! 
\v 26 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою понад морем, і вернуться води на Египтія, й на колесниці його, й на комонника його. 
\v 27 І просьтіг Мойсей руку свою понад морем, і почало вертатись море ранішньою добою до своєї потуги. Египтії ж метнулись навпроти його, і скидав Господь Египтія в безодню морську. 
\v 28 І вертались води, та й затопили колесниці, й комонника з усією потугою Фараоновою, що поввіходили за ними в море. 
\v 29 Синове ж Ізрайлеві йшли по сусі, посеред моря, і води були їм греблею праворуч і ліворуч. 
\v 30 І вирятував Господь у той день Ізраїля зпід потали Египтієвої, і вбачав Ізраїль Египтія мертвим на березї морському. 
\v 31 І вбачав Ізраїль диво велике, що сотворив Господь над Египтієм; і стали люде страхатись Господа, та й увірували Господеві й слузї його Мойсейові.
\c 15
\p
\v 1 Заспівав тоді Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і співали сими словами: Ой співаймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море. 
\v 2 Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дім йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого. 
\v 3 Господь — муж боїв страшенний, на імя Господь він. 
\v 4 Колесниці в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім, 
\v 5 Глибиня їх повкривала по всі вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім. 
\v 6 Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила. 
\v 7 Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнів твій, і огнем він мов стебло пожер їх. 
\v 8 Духом ярості твоєї води розділив ти, і загусли муром филі, встали серед моря. 
\v 9 Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати. 
\v 10 Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безодні. 
\v 11 Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен святостю твоєю, страшен чудесами! 
\v 12 Простягнув єси правицю, — їх земля пожерла. 
\v 13 Вивів правдою твоєю люде сі з неволі, і провів потужно в землю, в займище спасенне. 
\v 14 Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде. 
\v 15 Стуманіють і Єдомці, глави Моавійські, і тремтіти муть потужні дуки Канаанські. 
\v 16 Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усіх людей собі ти вибрав у насліддє. 
\v 17 Уведеш їх і насадиш на горі наслідній, там, о Господе, насадиш, де пречисті руці уготовили святиню про всі вічні роки. 
\v 18 Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки! 
\v 19 Бо ввійшов кінь Фараонів, колесниці його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусі, серед вод. 
\v 20 І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями. 
\v 21 Відказувала Мирияма їм: Ой співаймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море! 
\v 22 І повелів Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три дні степом, та й не знаходили води. 
\v 23 І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера. 
\v 24 І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити? 
\v 25 І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх. 
\v 26 І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усіх установ його, ні одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе. 
\v 27 І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сімдесять пальм. І отаборились там понад водою.
\c 16
\p
\v 1 І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виході з Египецької землі. 
\v 2 І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу. 
\v 3 І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати від руки Господньої в Египецькій землі, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хліба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду. 
\v 4 І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хліб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки денній пай, щоб мені випробувати їх, чи ходити муть у законі мойму, чи ні. 
\v 5 А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно. 
\v 6 І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землі; 
\v 7 А враньці побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас? 
\v 8 І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а враньці до схочу хліба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа. 
\v 9 І рече Мойсей Аронові: Промов до всієї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше. 
\v 10 І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі. 
\v 11 І глаголе Господь Мойсейові: 
\v 12 Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньці насититеся хлібом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш. 
\v 13 І знялись увечорі перепелиці, укрили табір, а враньці була роса круг табору. 
\v 14 І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землі. 
\v 15 І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хліб, що дав Господь вам на їду. 
\v 16 Се те, що велів Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лічбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметі. 
\v 17 І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало. 
\v 18 І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало. 
\v 19 І рече Мойсей їм: Нехай ніхто не зоставляє сього до ранку. 
\v 20 Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмерділось воно. І гнівився на їх Мойсей. 
\v 21 І набирали вони його ранками, кожне по їді своїй, зійде соньце, воно й розтане. 
\v 22 І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хліба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всі громадські мужі князї та й повідали Мойсейові; 
\v 23 І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок святий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогодні. Все ж лишнє ховайте до ранку. 
\v 24 І позоставляли вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у йому черви. 
\v 25 І рече Мойсей: Їжте сьогодні, бо сьогодні субота Господеві; сьогодні не знайдете сього в полі. 
\v 26 Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його. 
\v 27 І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли. 
\v 28 І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого? 
\v 29 Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два дні хліба. Зоставайся кожен на місці свойму, нехай ніхто не виходить із місця свого в день сьомий. 
\v 30 І народ відпочивав семого дня. 
\v 31 І звав дім Ізрайлів те манна; була вона схожа на корияндрове сімя: біла, а смак її, як у медімниках. 
\v 32 І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповніте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хліб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землі. 
\v 33 І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду. 
\v 34 Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед свідоцтвом на переховуваннє. 
\v 35 Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землі. 
\v 36 Гомер же, се девятина ефи.
\c 17
\p
\v 1 І мандрувала вся громада Ізраїльська із Син степу, переходами, по слову Господньому. І втаборились у Рефидимі; і не було води пити людям. 
\v 2 І сварились люде з Мойсейом, і гукали: Дай нам пити! І рече Мойсей їм: Чого сваритесь зомною? Про що спокушуєте Господа? 
\v 3 І були там люде жадні води, і нарекали на Мойсея кажучи: Про що се ти вивів нас із Египту, щоб уморити нас, і діти наші, і скот наш жадою? 
\v 4 І заголосив Мойсей до Господа кажучи: Що маю діяти з людьми моїми? Ще трохи, та й побють мене каміннєм. 
\v 5 І рече Господь Мойсейові: Пройди поперід людей, та возьми з собою старших мужів громадських Ізраїльських; і палицю твою, що нею вдарив єси по ріці, візьми в руку твою, та й ійди. 
\v 6 Се я стану перед тобою там, на скелі в Горебі; і вдариш ти по скелі, і рине з її вода, щоб напились люде. І вчинив так Мойсей перед віччу в старших мужів громадських Ізраїльських. 
\v 7 І проложив прізвище врочищу тому: Маса і Мерива задля сварки між синами Ізрайлевими і задля того, що спокушували Бога мовляючи: Чи Господь є між нами, чи нема? 
\v 8 І прийшов Амалек, і бив на Ізраїля в Рефидимі. 
\v 9 І рече Мойсей Йосуї: Навибірай нам людей та йди битись із Амалеком; завтра се я стану на шоломені ховма і жезло Боже в руці моїй. 
\v 10 І вчинив Йосуа так, як повелів йому Мойсей; почав битись із Амалеком. А Мойсей, Арон та Гур зійшли на шоломє ховма. 
\v 11 І сталось, що як піднімав Мойсей руці, дак брали гору Ізраілитяне, а як попускав Мойсей руці свої, дак брав гору Амалек. 
\v 12 Та стали важкі руки Мойсея. Тоді взяли вони каменя, та й підложили під його, і седів на йому; Арон же та Гур стали піддержувати руці його, один з одного боку, другий з другого, і піддержувано руці його до заходу соньця. 
\v 13 І повалив Йосуа Амалека й людей його мечовим лезвом. 
\v 14 І рече Господь Мойсейові: Впиши се на спомин у книзї, та передай се слухам Йосуєвим, що зотру до щаду й память Амалекову спід небес. 
\v 15 І поставив Мойсей жертівника і дав йому імя Егова-Ніссі\f + \ft Господь-прапор.\ft*\f*. 
\v 16 Каже бо: Рука на престолі Господа: війна у Господа проти Амалека з роду в рід.
\c 18
\p
\v 1 І перечув Єтро, священник Мидиянський, тесть Мойсеїв, про все, що сотворив Бог Мойсейові і Ізрайлеві, і що вивів Господь Ізраїля з Египту. 
\v 2 І взяв Єтро, тесть Мойсеїв, Зипору, жену Мойсейову, після того, як відослав її до дому. 
\v 3 З обома її синами, з котрих на імя одному Герсон, рече бо: Гостем я був у чужій землі, 
\v 4 А імя другому Єлиезер, Бог бо панотця мого поміч моя, вирятував мене спід меча Фараонового. 
\v 5 І прийшов Єтро, тесть Мойсеїв, і синове його й жена його, до Мойсея в степ, де він стояв табором, під горою Божою. 
\v 6 І каже Мойсейові: Я, тесть твій Єтро, прибув до тебе, і жена твоя й обидва сини твої з нею. 
\v 7 І вийшов Мойсей на зустріч проти тестя свого, і вклонивсь до землі й поцілував його, і спитали вони один одного про здоровля, та й увійшли в намет. 
\v 8 І повідав Мойсей тестєві свойму про все, що сотворив Господь Фараонові й Египтові задля Ізраїля, і про всі турботи, які спіткали їх у степу, і як вирятовував їх Господь. 
\v 9 І веселився Єтро всім добром, що сотворив Господь Ізрайлеві, що його визволив із потали в Египтія. 
\v 10 І каже Єтро: Благословен Господь, що вас визволив з неволі, в Египтія й Фараона вирятував, спас вас! 
\v 11 Тепер знаю, що він більший, ніж усі богове, тим самим їх переважив чим вони пишались. 
\v 12 І взяв Єтро, тесть Мойсеїв, всепаленнє й жертви Богу, і прийшов Арон і всі старші мужі громадські в Ізраїля трапезувати з тестєм Мойсейєвим перед Богом. 
\v 13 І сталось вранці, що сів Мойсей судити люде; і стояли люде перед Мойсейом з ранку та й до вечора. 
\v 14 І бачив тесть Мойсеїв усе, що він чинив з людьми, та й каже: Що се таке ти коїш із людьми? Про що седиш сам, а всі люде стоять коло тебе з ранку та й до вечора? 
\v 15 І рече Мойсей тестьові свойму: Про те, що люде до мене ходять питати Бога. 
\v 16 Як зайде в їх яка справа, приходять вони до мене, і я розсуджую кожного, та й ясую установи Господні й закони його. 
\v 17 І каже Мойсеїв тесть йому: Не гаразд робиш ти се. 
\v 18 Знеможешся й сам и сі люде, що з тобою, бо тяжке тобі се діло тим, що не сила твоя справитись одному. 
\v 19 Ось послухай лишень голосу мого; пораджу я тебе, дак і буде з тобою Бог. Бувай ти сам за людей перед Богом, та й доводити меш справи до Бога. 
\v 20 І навчати меш їх установ й закону, і вказувати меш їм дорогу, що нею мусять ходити, і діла, що мусять чинити. 
\v 21 А сам ти вигледиш ізміж усіх людей зугадних, богобоязливих, людей щирих, що ненавидять здирство, та поставиш над їми тисяцькими, соцькими, полусоцькими й десяцькими. 
\v 22 І нехай судять їх люде по всяк час, а всі великі справи доводити муть вони до тебе, усі ж малі справи судити муть самі. І лекше буде на тебе, і нести муть вони тягар укупі з тобою. 
\v 23 Як се ти впорядкуєш і повелить се тобі Бог, дак устоїш, і всі ці люде прийдуть у займища свої супокійно. 
\v 24 І послухав Мойсей голосу тестєвого, та й упорядкував усе так, як пораяв йому. 
\v 25 І повибірав Мойсей людей зугадних зміж усього Ізраїля, та постановив їх головами над людьми, тисяцькими, соцькими, полусоцькими й десяцькими. 
\v 26 І стали вони судити люде по всяк час. Трудну справу доводили до Мойсея, а всяке діло мале судили самі. 
\v 27 І відпустив Мойсей тестя свого, й пійшов він собі в землю свою.
\c 19
\p
\v 1 Місяця ж третього по ізході синів Ізрайлевих із Египецької землі, того ж самого дня прийшли вони в Синайський степ. 
\v 2 І двинули вони від Рефидиму, та й прийшли в Синайський степ, да й отаборились у пустині. 
\v 3 І став там кошем Ізраїль проти гори. І покликав Господь Мойсея, і рече: Так дому Якововому вкупі з Ізраїлем ти возглаголеш: 
\v 4 Ви бачили, що сотворив я в Египті лихим Египтянам. Як ніс вас орловими крильми і всіх поприводив до себе. 
\v 5 Оце ж, коли будете гласу мого послухати й хранити завіт мій із вами й умову, дак будете пай мій в народах, моя ж бо земля вся вселенна, 
\v 6 І будете в мене ви царством священним, народом вибраним. Се словеса, що мусиш возглаголати синам Ізрайлевим. 
\v 7 І прийшов Мойсей і покликав старших мужів громадських, і росказав перед ними всі словеса, що завітував йому Господь. 
\v 8 І відказали всі люде одностійно і мовляли: Усе, про що глаголав Господь, сповняти мемо. І переказав Мойсей людські слова Господеві. 
\v 9 І рече Господь Мойсейові: Се я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чували люде, як розмовляти му з тобою, і щоб також няв тобі віри довіку. І повідав Мойсей слова людські Господеві. 
\v 10 І рече Господь Мойсейові: Іди до людей, та й очищай їх, і сьогодні й завтра, і нехай повипірають одіж свою, 
\v 11 І будуть готові проти третього дня; бо на третій день Господь зійде до долу, перед віччю в усіх людей, на Синай гору. 
\v 12 І положиш границі людям з усіх боків, говорючи: Остерегайтеся сходити на гору і доторкуватись до країв. Хто доторкнеться до гори, тому смерть. 
\v 13 Нічия рука нехай не доторкнеться до неї, бо побє його каміннє, або застрілить стріла. Чи скотина, чи людина, живе не буде. Як трубити ме веселим гуком, тоді можна зійти на гору. 
\v 14 І спустився Мойсей з гори до людей, та й святив люде, і повипирали вони одіж свою. 
\v 15 І рече він людям: Бувайте готові проти третього дня; не пригортайтесь до жінок. 
\v 16 І сталось третього дня, як обутьріло, загриміли громи, заблищали блискавки, і затрубило в роги страшенно; і затремтіли всі люде в таборі. 
\v 17 І повиводив Мойсей людей до Бога з табору, і постали вони попід горою. 
\v 18 І димувала вся Синай гора, тим що спустивсь на її Господь в поломні. І підіймався дим із її як дим із горна, і тремтіла вся гора вельми. 
\v 19 І гучав голос роговий голосніш та голосніш. Мойсей говорив, а Бог відказував йому гласом. 
\v 20 І спустився Господь на Синай гору, на верх гори; і покликав Господь Мойсея на верх гори, і піднявся Мойсей. 
\v 21 І рече Господь Мойсейові: Спустись, остережи людей; ато протовпляться до Господа, і богато зміж їх поляже. 
\v 22 І священники, що приступають до Господа, нехай освятяться, щоб не поразив їх Господь. 
\v 23 І рече Мойсей Господеві: Не приступати муть люде до Синай гори; сам бо остерегав і завітував єси нам, глаголючи: Положи гряниці кругом гори і освяти її. 
\v 24 І рече йому Господь: Ійди, спустись, і піднімешся ти і Арон з тобою; священники ж і люде нехай не важяться через границю товпитись до Господа; ато поразить їх. 
\v 25 І спустився Мойсей до людей і повідав їм.
\c 20
\p
\v 1 І глаголав Господь всі словеса оці, глаголючи: 
\v 2 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Египту, із дому невольницького. 
\v 3 Нехай не буде в тебе богів инших перед моїм лицем. 
\v 4 Не робити меш собі ваяного кумира чи подобини того, що на небесах у горі, і того, що на землі внизу, і того, що в водах і попід землею. 
\v 5 Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дітях у третьому, і четвертому роді тих, що ненавидять мене. 
\v 6 І роблю добро тисячами родів тих, що люблять мене і допильновують заповідей моїх. 
\v 7 Не призивати меш імени Господа, Бога твого, марно. Бо не вважати ме Господь безвинним того, хто призиває імя його марно. 
\v 8 Памятай день субітній, щоб святити його. 
\v 9 Шість день можна тобі працювати й робити всяке діло твоє. 
\v 10 День же семий субота Господеві, Богу твойму. 
\v 11 Бо шість день творив Господь небеса і землю, море й усе, що в їх, і перестав дня семого; тим благословив Господь субітній день і освятив його. 
\v 12 Шануй батька твого й матір твою, щоб довголітен був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобї. 
\v 13 Не вбивати меш. 
\v 14 Не прелюбкувати меш. 
\v 15 Не красти меш. 
\v 16 Не свідкувати меш льживо на близького твого. 
\v 17 Не поривати меш очей на хату близнього твого; не поривати меш очей на жену його, ні на раба його, ні на рабиню його, ні на скотину його, ні на осла його, ні на що, що є близьнього твого. 
\v 18 І вбачали всі люде громуваннє й блискавиці, і гук роговий, і гору димуючу, і вбачаючи відступили назад і стояли оддалеки. 
\v 19 І мовляли вони Мойсейові: Розмовляй сам із нам, дак ми слухати мемо, та нехай не розмовляє з нам Бог, ато повміраємо. 
\v 20 І рече Мойсей людям: Не бійтесь; бо щоб випробувати вас, прийшов Бог, і щоб страх його був перед лицем вашим, щоб ви не согрішали. 
\v 21 І постали люде оддалеки; а Мойсей приступив до темряви, де Бог. 
\v 22 І рече Господь Мойсейові: Тако промовиш до синів Ізрайлевих: Бачили ви, що з небес я розмовляв із вами. 
\v 23 Не робити мете передо мною богів срібних, і богів золотих не робити мете собі. 
\v 24 Жертівника з землі спорудиш мені, і приносити меш всепалення твої, і мирні жертви твої, і дрібну скотину твою і воли твої; на всякому врочищі, де поставлю память імені мого, приходити му до тебе й благословляти му тебе. 
\v 25 Коли ж із каменя споруджувати меш мені жертівника, не споруджуй із тесаного каменя; бо різцем твоїм ти махнеш над їм, та й опоганиш його. 
\v 26 Тако ж не сходити меш по сходах до жертівника мого, щоб не відкрилась над ним нагота твоя.
\c 21
\p
\v 1 А се суди, що обявиш перед ними: 
\v 2 Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо. 
\v 3 Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним. 
\v 4 Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і діти її будуть панові, він же вийде сам один. 
\v 5 Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і діти мої, не хочу виходити сам на волю; 
\v 6 Тоді приведе його пан його до суддів і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку. 
\v 7 А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби. 
\v 8 І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її. 
\v 9 А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею. 
\v 10 Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її. 
\v 11 А коли б сі три речі не додержав, дак можна ій вийти дармо без окупу. 
\v 12 Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю. 
\v 13 Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому. 
\v 14 А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю. 
\v 15 І хто вдарить батька свого, смертю скарати його. 
\v 16 І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю. 
\v 17 І хто проклинати ме батька свого і матір свою, того скарати смертю. 
\v 18 І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї: 
\v 19 Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсім. 
\v 20 Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притма треба відомстити за се. 
\v 21 Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші. 
\v 22 І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присуді суддів. 
\v 23 А коли буде шкода, тоді мусить оддати душу за душу. 
\v 24 Око за око, зуба за зуба. 
\v 25 Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка. 
\v 26 І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його. 
\v 27 І коли вибє зуба рабові свойму, або рабині своїй, на волю випустить його за зуба його. 
\v 28 І коли вколе скотина мужчину чи женьщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен. 
\v 29 А коли віл бився перше і освідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути. 
\v 30 Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб ні положено на його. 
\v 31 Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним. 
\v 32 Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлів панові, а скотину вбити каміннєм. 
\v 33 А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел, 
\v 34 Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому. 
\v 35 А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й поділять по полам гроші за її, та й здохлу пополам поділять. 
\v 36 Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.
\c 22
\p
\v 1 Коли хто вкраде вола, чи дрібну скотину та й убє її, чи продасть її, пять волів мусить віддати за вола і чотири скотин за одну штуку. 
\v 2 Коли захоплять злодія, як вломився, і побють так, що вмре, то се не буде крівавою провиною. 
\v 3 Коли ж тоді вже соньце світило, дак се буде крівава провина. Злодій мусить заплатити; коли ж нічого нема в його, мусять його, за кражу його продати. 
\v 4 Коли вкрадене, чи то буде віл, чи осел, чи мала скотина, живим у його знайдуть, мусить він за кожне ще другу животину дати. 
\v 5 Коли хто чуже поле чи виноградник випасувати ме, а скотину свою пускати ме пустопаш, і воно на чужому полі що поїсть, дак мусить він віддати за се найлучче з поля свого чи з виноградника свого. 
\v 6 Коли загориться багаттє й обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пни стояче колоссє, чи усе поле вигорить, дак мусить той, що через його сталась пожежа, за попалене заплатити. 
\v 7 Коли хто другому передасть у схованку гроші, чи дорогі речі, і те буде вкрадене в його, мусить злодій, коли знайдеться, заплатити удвоє за окражу; 
\v 8 Коли ж злодій не знайдеться, дак мусить власник дому того прийти перед суддів та й заприсягти, що не загарбав чужої власності. 
\v 9 При кожному спроневіренню власності, чи то буде віл, чи осел, чи малий скот, чи одежина, чи яка инша втрата, про котру хто скаже: „Ось воно‟, мусить прийти перед суддів слово обох, і той, кого судді узнають винним, мусить заплатити близьньому удвоє. 
\v 10 Коли хто передасть другому на перехованнє осла, чи вола, чи малого скота, чи всяку иншу животину, і воно здохне, чи буде пошкоджене, або украдене і ніхто не бачив, 
\v 11 Дак мусить присяга перед Господом розвязати справу, чи не посягнув він рукою на власність свого близьнього; коли власник се прийме, не мусить нічого той платити. 
\v 12 Коли справді вкрадено йому, дак мусить заплатити власникові. 
\v 13 Коли ж дикий зьвіряка роздер його, і він се явним доказом доведе, не треба йому нічого за роздерте платити. 
\v 14 Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити. 
\v 15 Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нічого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену ціну. 
\v 16 Коли хто зведе з ума дівицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати ій віно і взяти собі її за жінку. 
\v 17 Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дівиці. 
\v 18 Не зоставляй відьми живою. 
\v 19 Кожного, що злігсь із скотиною, смертю карати меш. 
\v 20 Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний. 
\v 21 Не тіснити меш чужениці і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землі. 
\v 22 Удови ніяким робом не тіснити меш, ані сироти. 
\v 23 Бо коли їх тіснити меш, і вони заголосять до мене, дак я певно голос їх почую. 
\v 24 І загориться гнів мій і попущу побити вас мечем, так що жінки ваші будуть удовами, а діти сиротами. 
\v 25 Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу. 
\v 26 Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця; 
\v 27 Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден. 
\v 28 Не лаяти меш суддів, і не проклинати меш князя народу твого. 
\v 29 Від достатків збіжа твого і випливу точива твого не гаяти мешся приносити в жертву. Первенця з дітей твоїх оддавати меш мені. 
\v 30 Так робити меш з волом і з малим скотом; сім день буде воно при матері своїй, а восьмого дня даси його мені. 
\v 31 І люде святі будете ви мені, і мясива в полі роздертого не їсти мете; собаці кидати мете його.
\c 23
\p
\v 1 Не розносити меш пустої чутки; не покладати меш руки своєї з беззаконником, щоб свідкувати насильство. 
\v 2 Не ходити меш слідом за многими ради ледарства, і не відказувати меш на суді, намагаючись за купою відхилити правду. 
\v 3 І вбогого не закрашувати меш у позиванню його. 
\v 4 Коли спіткаєш вола ворога твого, чи осла його, що блукає, мусиш його вернути йому. 
\v 5 Коли побачиш осла ненавидника твого, що лежить під своїм тягарем, остерегайсь покинути його з ним; розсідлай його з ним. 
\v 6 Не кривити меш правди убогому на суді його. 
\v 7 Удержуйся від льживого слова; ні безвинного, ні праведного не вбивай; я бо не оправдаю беззаконника. 
\v 8 І дарунків не брати меш; дарунок бо засліплює видющих і перевертає слова справедливих. 
\v 9 І чуженицю не тіснити меш; ви самі знаєте, як на душі в чужениці: були бо чуженицями в Египецькій землі. 
\v 10 І засівати меш шість років землю твою, і збирати меш уроджай її; 
\v 11 На семий же мусиш покинути її на толоку і даси полежати, щоб харчитись убогим ізміж людей твоїх, а що вони покинуть, нехай поїдає животина польова. Так само чинити меш і з виноградником твоїм, і з оливною деревиною твоєю. 
\v 12 Шість день робити меш діло твоє, семого ж дня відпочинеш, щоб оддихав і віл твій і осел твій, і щоб оддихнули на волі син рабині твоєї і чужинець. 
\v 13 А в усьому, що я глаголав вам, бувайте обачні; ба й імям богів чужих не згадуйте, нехай не чути муть його з ваших уст. 
\v 14 Тричі святкувати мете мені що року. 
\v 15 Допильновувати меш опрісношнього свята. Сім день їсти меш прісний хліб, як я заповідав тобі, в призначений час, у місяці Абибі; бо в цьому місяці вийшов єси з Египту. І ніхто не мусить показуватись перед лице моє з порожніми руками. 
\v 16 І свято жнивне, первоплоду праці твоєї, того, що сіяти меш в полі; і свято збору, під кінець року, як збираєш те, коло чого працював у полі. 
\v 17 Тричі що року мусить показуватись увесь музький пол твій перед Господа Бога твого. 
\v 18 Не приносити меш з квашеним хлібом кров жертви моєї; і не зоставати меться жир свята мого до ранку. 
\v 19 Первоплід із землі твоєї мусиш приносити в дім Господа, Бога твого. Не варити меш козеняти в молоці матері його. 
\v 20 Се я посилаю мого ангела перед тобою, щоб оберегав тебе в дорозї і привів тебе до того міста, що наготовив я про тебе. 
\v 21 Остерегайся лиця його й слухай голосу його, не становись опором проти його; не стерпить бо він ваших переступів; бо на йому імя моє. 
\v 22 Коли ж слухати меш голосу його й чинити меш усе, що я глаголю, тоді буду ворогом ворогам твоїм і сопротивлюся сопротивникам твоїм. 
\v 23 Ійти ме бо ангел мій поперед тебе і приведе тебе до Аморіїв і Гетіїв і Фересіїв і Канааніїв і Гевіїв і Євусіїв; і повикорінюю їх. 
\v 24 Не бити меш поклони богам їх і не служити меш їм, і не ходити меш робом їх, ні; до на щаду руйнувати меш їх і розбивати меш стовпи їх. 
\v 25 А служити мете ви Господеві, Богу вашому, і благословляти ме хліб твій й воду твою, і видалю я недугу зміж вас; 
\v 26 Не скидати муть у вас і не буде безплодних в землі твоій; і лічбу днів твоїх виповню. 
\v 27 Страх мій пошлю поперед тебе, і залякаю всі народи, куди прийдеш, і поверну всі вороги твої потилицею до тебе. 
\v 28 І пошлю рога поперед тебе, і повиганяють вони Гевіїв, Канааніїв, і Гетіїв зперед тебе. 
\v 29 Не за один рік їх повиганяю зперед тебе, щоб не спустіла земля та не намножилось у ній животини польової. 
\v 30 Спокволя виганяти му їх зперед тебе, докіль осядешся ти да внаслідуєш землю. 
\v 31 І поставлю гряниці твої від Червоного моря та й до моря Филистимського, і від пустині до Ефрату, бо віддам в руки твої людей землі, щоб прогнав їх зперед тебе. 
\v 32 Не чинити меш умови з ними й з богами їх. 
\v 33 Нехай не живуть вони в землі твоїй, щоб не доводили тебе до гріха; бо ти служив би богам їх, бо се було б для тебе сіткою.
\c 24
\p
\v 1 І рече Мойсейові: Зійди на гору до Господа, ти да Арон, Надаб та Абигуй, та сімдесять старших мужів Ізраїльських, та поприпадайте ниць оддалеки. 
\v 2 І тільки Мойсей приступить до Господа, а вони не приступлять, і люде нехай не сходять на гору з ним. 
\v 3 І прийшов Мойсей і повідав людям усі слова Господні і всі суди: і відказав увесь люд в один голос: Усі слова, що глаголав Господь, певнити мемо. 
\v 4 І написав Мойсей всі слова Господні, і встав рано враньці, і спорудив жертівника під горою, та дванайцять стовпів по дванайцяти колінах Ізрайлевих. 
\v 5 І послав молодики зміж синів Ізрайлевих, і вознесли вони всепалення і принесли телята як жертви подячні Господеві. 
\v 6 І взяв Мойсей половину крові й улив її в миски, і вибризкав половину крові на жертівник. 
\v 7 І взяв книгу завіту, та й прочитав на слух людям, і мовляли вони: Усе, що глаголав Господь, певнити мемо і слухати мемо. 
\v 8 І взяв Мойсей кров та й побризкав на людей, і рече: Се кров завіту, що вчинив Господь із нами у всіх сих словах. 
\v 9 І знявсь Мойсей та Арон, Надаб та Абигуй, і сімдесять старших мужів в Ізраїлі; 
\v 10 І побачили вони Бога Ізрайлевого; а під ногами в його наче поміст із сафирих плит, і мов небо само, такого сяєва. 
\v 11 Та на вибраних синів Ізрайлевих не простіг він руки своєї; і бачали вони Бога, та їли й пили. 
\v 12 І рече Господь Мойсейові: Зійди до мене на гору і бувай тамо; і дам тобі таблиці камяні, і закон і заповіді, що написав я на науку їм. 
\v 13 І встав Мойсей та Йозуа, слуга його, і пійшов Мойсей на гору до Бога. 
\v 14 А старшим зміж громадян рече: Зоставайтесь тутеньки за нас, покіль вернемось до вас, і се Аарон і Гур із вами. Кому що треба, нехай до них приступить. 
\v 15 І зійшов Мойсей на гору, і вкрила гору хмара. 
\v 16 І почивала на Синай горі слава Господня, і вкривала її хмара шість день. І кликне до Мойсея в день семий із хмари. 
\v 17 А ява слави Господньої була наче пожираюче поломя на верху гори в очу синів Ізрайлевих. І ввійшов Мойсей у середину хмари, і знявся на гору. 
\v 18 І був Мойсей на горі сорок день і сорок ночей.
\c 25
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Промов до синів Ізрайлевих, щоб вони приносили мені приноси; від усякої людини, що прихиляється серцем своїм, брати мете приноси мої. 
\v 3 І ось які приноси маєте приймати від них: золото й срібло й мідь, 
\v 4 І блакит і порфиру і кармазин двоистий, і виссон і козину шерсть. 
\v 5 І на червоно закрашені баранячі смушки, і шкіри барсучі і дерево-акацію; 
\v 6 Олій на світло, коріння для миропомазання і пахощі на кадило. 
\v 7 Каміннє ониксове, і каміннє вставне на поплічник ефод і на нагрудник. 
\v 8 І спорудять мені вони святиню, щоб мені можна було витати серед них. 
\v 9 Усе, як сам я показую тобі, взір домівки і взір усього знаряддя їх, так і мусите поробити. 
\v 10 І зроблять вони скриню із дерева акациї: два лікті з половиною завдовжки, і локіть з половиню завширшки, і локіть з половиною заввишки. 
\v 11 І виложиш її щирим золотом; з середини й знадвору виложиш її, і обведеш її кругом золотою лиштовкою. 
\v 12 І виллєш чотири каблучки із золота та й поприроблюєш їх по чотирох углах її: дві каблучки з одного боку її, а дві каблучки з другого боку. 
\v 13 І поробиш носила з дерева акациї та й пообкладуєш їх золотом. 
\v 14 І повсовуєш носила в каблучки з боків скрині, щоб носити скриню на їх. 
\v 15 В каблучках у скрині мусять бути носила, не треба їх виймати. 
\v 16 І положиш у скриню свідоцтво, що я дам тобі. 
\v 17 І зробиш віко з золота щирого, два лікті з половиною завдовжки і локіть з половиною завширшки. 
\v 18 І зробиш два херуби золоті, кованим ділом зробиш їх, по обох кінцях віка на скрині. 
\v 19 І зроби одного херуба з одного кінця, а другого херуба з другого кінця; одноцільно з віком поробите ви херуби по обох кінцях його. 
\v 20 І простягати муть херуби крила вгорі, покриваючи крильми своїми віко, а лиця їх одно до одного, над віком будуть похилені лиця херубимів. 
\v 21 І поставиш віко на скрині зверху, а в скриню мусиш положити свідоцтво, що дам його тобі. 
\v 22 І сходити мусь з тобою тамо, і глаголати му до тебе з віка і спроміж двох херубів, що над скринею свідчення, що треба заповідати тобі про Ізраїля. 
\v 23 І зробиш стола з дерева акациєвого, два лікті завдовжки, а локіть завширшки, а локіть з половиною заввишки. 
\v 24 І виложиш його золотом щирим, і зробиш на його вінець золотий з усіх боків. 
\v 25 І зробиш до його лиштву в долоню завширшки з усіх боків, і зробиш вінець золотий до лиштви з усіх боків. 
\v 26 І зробиш до його чотири каблучки золоті, та й поприроблюєш каблучки по чотирох ріжках коло чотирох ніг його. 
\v 27 Коло лиштви мусять каблучки бути місцями до носил, щоб носити його. 
\v 28 І поробиш носила з дерева акацієвого, та й пообкладуєш золотом, щоб носити на їх стола. 
\v 29 І поробиш полумиски до його, і черпаки до його, і кінви до його, і кубки до його до возливання; із золота щирого поробиш їх. 
\v 30 І покладати меш на столі показний хліб перед моє лице повсячасно. 
\v 31 І зробиш світильника із золота щирого; кованої роботи зробиш світильника, ніжки його і держало його; і чашечки його, і пуплянки його, й квітки його одноцільні мусять бути. 
\v 32 І виходити муть шість віток із боків його, і три вітки в світильнику з одного боку, і три вітки в світильнику з другого боку. 
\v 33 Три чашечки як цьвіт микдаловий: пуплянок і квітка на вітці одній, і три чашечки як цьвіт микдаловий на вітці другій; так же само й на шестьох вітках, що виходять із світильника. 
\v 34 А на світильнику чотири чашечки, як цьвіт микдаловий, пуплянки їх і квітки їх. 
\v 35 І пуплянок під двома вітками в його, і пуплянок під двома вітками в його, і знов пуплянок під двома вітками в його, про шість вітки, що виходять із світильника. 
\v 36 Пуплянки в їх і вітки в їх мусять бути усі одної кованої роботи з золота щирого. 
\v 37 І зробиш сім його лямп; як розсвітять на йому лямпи, дак щоб світили на передній бік його. 
\v 38 А щипці до його й качапчики до його з золота щирого. 
\v 39 Із таланта золота щирого уробиш його з усім знаряддєм його. 
\v 40 І гледи, щоб зробити після взору, що показано тобі на горі.
\c 26
\p
\v 1 Храмину зробиш із десятьох келімів; з тонкої нитяної тканини, і з блакиту і пурпуру і кармазину, з херубами, майстерно тканими. 
\v 2 Завдовжки один келім двайцять вісім локот, а чотири лікті завширшки; міра одна для всіх келімів. 
\v 3 Будуть поспинані пять каліми один до одного, і знов пять келіми будуть поспинані один до одного. 
\v 4 І поробиш петельки з блакиту по бережках одного келіма, де спинати муться їх бережки, і по бережках другого келіма, де спинати муться їх бережки. 
\v 5 Пятьдесять петельок мусиш зробити на одному келімі і пятьдесять петельок зробиш на другому келімі, де спинати муться їх бережки. Петельки будуть одна проти однієї. 
\v 6 І зробиш пятьдесять запинок золотих, та й поспинаєш келіми одного з другим золотими запинками, і зробиться храмина суцільна. 
\v 7 І поробиш коври з козиної шерсти для намету, що буде в йому храмина, одинайцять коврів зробиш. 
\v 8 Один ковер завдовжки трийцять локот, а чотири лікті завширшки. Міра одна для всіх одинайцяти коврів. 
\v 9 І поспинаєш пять коврів окроме, і шість коврів окроме, і згорнеш удвоє ковра шестого спереду в наметі. 
\v 10 І зробиш пятьдесять петельок по бережках ковра одного, де вони спинати муться і пятьдесять петельок по бережках ковра другого, де спинати муться. 
\v 11 І зробиш запинок мідяних пятьдесять та й повсовуєш запинки в петельки, і поспинаєш намета так, що він буде суцільний. 
\v 12 А зайвину в коврах наметових, половина ковра, що зістанеться, нехай висить ззаду храмини. 
\v 13 А локіть з того і локіть з другого боку зайвини в довжині наметових опін висіти ме по боках в храмині з одного й другого боку, щоб окривати його. 
\v 14 І поробиш покривала до намету з баранячих шкір викрашених червоно, а покривала з шкір барсучих зверху. 
\v 15 І поробиш дошки для храмини з дерева акацієвого так, щоб просто стояли: 
\v 16 Десять локоть довжина однієї дошки, і локіть з половиною ширина однієї дошки. 
\v 17 Два чопи в одній дошці, один проти одного споїний; так само поробиш на всіх дошках храмини. 
\v 18 І зробиш дощок до храмини: двайцять дощок на полуденному боці, на полуднє; 
\v 19 І сорок срібних ніжок зробиш під двайцять дощок: дві ніжки під одну дошку до обох чопів її, і дві ніжки під другу дошку до обох чопів її. 
\v 20 І до другого боку храмини, на північньому боці: двайцять дощок. 
\v 21 І сорок ніжок срібних: дві ніжки під одну дошку, і дві ніжки під другу дошку. 
\v 22 А на задньому боці храмини, на захід соньця, зробиш пять дощок. 
\v 23 І дві дошки зробиш на обидва кутки в храмині на задньому боці; 
\v 24 І будуть вони подвійні з низу до гори, і будуть вони в горі вкупі в одній каблучці; так мусять бути обі; на двох кутках будуть вони. 
\v 25 А всіх дощок буде ззаду вісім дощок, а ніжок срібних шіснайцять ніжок: дві ніжки під однією дошкою і дві ніжки під другою дошкою. 
\v 26 І поробиш засуви з дерева акацієвого: Пять засувів до дощок, на одному боці в храмині, 
\v 27 І пять засувів до дощок, на другому боці в храмині, і пять засувів до дощок на задньому боці в храмині до заходу соньця; 
\v 28 Середній же засув проходити ме посеред дощок від одного кіньця до другого. 
\v 29 А дошки мусиш пообкладувати золотом; і каблучки в їх, до всовування засувів, поробиш золоті, і пообкладуєш засуви золотом. 
\v 30 І вистроїш храмину по взірцю, що показано тобі на горі. 
\v 31 І зробиш завісу із блавату і пурпуру і кармазину та й із нитяної тканини; майстерно ткану з херубимами щоб зроблено її. 
\v 32 І повісиш її на чотирох стовпах із акації, пообкладуваних золотом, гаки їх із золота, і на чотирох підніжках срібних. 
\v 33 І повісиш завісу під трома гаками; і внесеш туди, за завісу, скриню свідчення. І буде розділяти завіса вам святиню від пресвятої святині. 
\v 34 І положиш віко на скриню свідчення в пресвятій святині. 
\v 35 І поставиш стола з надвору завіси, а світильника проти стола з того боку храмини, що на полуднє; а стола поставиш з того боку, що на північ. 
\v 36 І зробиш опону над входом до намету із блавату і пурпуру і кармазину і нитяного полотна, мереженої роботи. 
\v 37 І зробиш для опони пять стовпів із акацієвого дерева, і пообкладуєш їх золотом, і золлєш до них пять підставок мідяних.
\c 27
\p
\v 1 І построїш ти жертівника із дерева акацієвого, пять локоть завдовжки й пять локоть завширшки. Четверокутнім мусить бути жертівник і три лікті заввишки. 
\v 2 І поробиш роги його по чотирох краях його; будуть одноцільні з ним роги його, і пообкладуєш їх міддю. 
\v 3 І поробиш казани, щоб вибирати попіл з його, і кочерги до його, і макітри його до бризкання, і гаки його, і курильниці до його; все знаряддє до його поробиш із міді. 
\v 4 І зробиш до його грати мідяні плетеної роботи, і поробиш до плетінки чотири каблучки мідяні, по чотирох углах її. 
\v 5 І положиш її під краї жертівника, в низу, і сягати ме плетінка до половини жертівника. 
\v 6 І поробиш носила до жертівника із дерева акацієвого, і пообкладуєш їх міддю, 
\v 7 І повсовуються носила в каблучки, щоб були по двох боках жертівника, як нести муть його. 
\v 8 Зробиш його з дощок, в середині порожнього; як показано тобі на горі, так нехай і зроблять його. 
\v 9 І зробиш двір до храмини: на полуденньому боці, на полуднє, опони до двора із тонкого полотна, сто локоть завдовжки на одному боці. 
\v 10 І двайцять стовпів його і двайцять піднижків із міді, гаки на стовпах і ощепини із срібла. 
\v 11 Так само й на північньому боці, вздовж: опони сто локоть; і стовпів його двайцять і піднижків їх двайцять із міді, гаки на стовпах і ощепини до їх із срібла. 
\v 12 Ширина ж двора на захід соньця: Опон пятьдесять локот, стовпів до них десять і підніжків до них десять. 
\v 13 І ширина двора на східному боці, на схід сонця, пятьдесять локот: 
\v 14 Пятнайцять локот опон на одному боці, стовпів до них три і підніжків до них три. 
\v 15 І на другому боці пятнайцять локот опон, стовпів до них три і підніжків до них три. 
\v 16 А до воріт двора закривало двайцять локот завдовжки з блавату і пурпуру і кармазину і нитяного полотна мережаної роботи та стовпів до них чотири і підніжків до них чотири. 
\v 17 Усі стовпи в дворі з ощепинами будуть срібні, гаки до них срібні, підніжки ж мідяні. 
\v 18 Довжина двору сто локот, а ширина пятьдесять проти пятьдесять, вижина ж пять локот, із нитяного полотна; а підніжки до них мідяні. 
\v 19 Вся посудина в храмині на всяку потріб, і все кіллє його, і все кіллє в дворі, мідяні. 
\v 20 І повелиш синам Ізрайлевим принести тобі олії оливної вибитої про світло, щоб засвічувано раз у раз лямпи. 
\v 21 В наметі громадському, знадвору завіси, що перед свідченнєм, ставляти муть їх Арон і синове його, з вечора та й до ранку, перед Господом. Установа на віки з роду та й до роду в синів Ізрайлевих.
\c 28
\p
\v 1 Ти ж велиш приступити до себе Аронові, братові свому і синам його, зміж дітей Ізрайля, щоб служив мені священником: Арон, Надаб і Абигу, Єлеазар та Ітамар, сини Аронові. 
\v 2 І посправляєш ти шати священні Аронові, братові свойму, на славу і на окрасу. 
\v 3 І мовляти меш усім премудрим у серці, кого я сповнив духом премудрості, щоб вони поробили шати Аронові, на освяту його, щоб служив мені службу священну. 
\v 4 І ось які шати нехай пороблять йому: нагрудник і наплічник, і верхню шату і хитон\f + \ft Довга спідня одежа.\ft*\f* мережаний, та кедар\f + \ft Мітра.\ft*\f* і пояс. І пороблять вони шати священні Аронові, брату твойму, та синам його, щоб служив мені службу священну. 
\v 5 І нехай візьмуть золота й блавату і пурпуру й кармазину і тонкого нитяного полотна, 
\v 6 І зроблять вони наплічника із золота й блавату, пурпуру й кармазину і з нитяного полотна майстерним робом тканого. 
\v 7 У його мають бути на обох кінцях його два нарамники до звязання, щоб так був звязаний. 
\v 8 І пояс у наплічника, що буде на йому, буде такої ж роботи, одної з ним ткані: із золота й блавату, і пурпуру й кармазину, і з тонкого нитяного полотна. 
\v 9 І візьмеш два ониксових каменів, та й повирізуєш на їх імена синів Ізрайлевих: 
\v 10 Шість імен їх на одному камені, і шість других імен на другому камені, по черзї народження їх. 
\v 11 Робом ріжчика, як вирізують печатку, повирізуєш на двох каменях імена синів Ізрайлевих; оправу золоту поробиш до них. 
\v 12 І положиш два камені на нарамники наплічника як каміннє на спомин синам Ізрайлевим, і носити ме Арон імена їх перед Господом на обох раменах своїх про спомин. 
\v 13 І зробиш дві оправи золоті; 
\v 14 І два ланцюхи щиро золоті: Як шнурки поробиш їх сплівши, та й попричіплюєш плетені ланцюхи до оправи. 
\v 15 І зробиш нагрудника судового робом майстерським, таким робом, як наплічника зробиш його: із золота, блавату й пурпуру та кармазину, та тонкої нитяної тканини зробиш його. 
\v 16 Четверокутний він буде, двоїстий, пядь завдовжки і пядь завширшки. 
\v 17 І понасаджуєш на йому оправлене каміння, чотири ряди каміння; один ряд: Сардій, топаз і смарагд, ряд первий; 
\v 18 А другий ряд: Гранат, сафір і диямант; 
\v 19 А ряд третій: Опаль, ахат і аметист; 
\v 20 А четвертий ряд: Хризоліт і оникс і яспіс; оправлені в золото будуть вони в своїх кубельцях. 
\v 21 І будуть камені по іменам синів Ізрайлевих, дванайцять по іменам їх; вирізані як печатка, кожен з імям своїм буде, по дванайцяти колінам. 
\v 22 І поробиш на нагруднику ланьцюжки як шнурки плетені, із щирого золота. 
\v 23 І зробиш на нагруднику дві каблучки золоті, і причіпиш дві каблучки до двох кінців нагрудника. 
\v 24 І привяжеш два шнурки золоті до двох каблучок по кіньцях нагрудника. 
\v 25 Обидва ж другі кіньці двох плетених шнурків привяжеш до двох оправок, і привяжеш їх до нарамників наплічника, спереду його. 
\v 26 І зробиш дві каблучки золоті та й причіпиш їх до двох кіньців нагрудника, до рубця його, що проти наплічника, на виворітній стороні. 
\v 27 І зробиш дві каблучки золоті і причіпиш до обох нарамників наплічника знизу, з лицьового боку його, де звязується над мережаним поясом наплічника. 
\v 28 І привязувати муть нагрудника каблучками його до каблучок наплічника шнурками блаватовими, щоб він був над мережаним поясом наплічника, і щоб не зсувався нагрудник з наплічника. 
\v 29 І носити ме Арон імена синів Ізрайлевих в судньому нагруднику на серці свойму, як приходить у святиню, на вічний спомин перед Господом. 
\v 30 У нагрудник же положиш урім і туммім\f + \ft Світло і звершенність.\ft*\f*, щоб вони були на серці в Арона, як приходить він перед Господа, і носити ме Арон суд синів Ізрайлевих на серці свойму перед Господом по всякий час. 
\v 31 І зробиш верхню шату до наплічника всю з блавату. 
\v 32 І буде в неї отвір для голови посередині; буде навкруги роспірки тої облямовано обшивкою тканої роботи; як отвір панцера буде в неї, щоб не рвалась. 
\v 33 І поробиш по краях її гранатові яблучка з блавату і пурпуру й кармазину, навкруги краю її, і дзвінки золоті проміж ними з усіх боків: 
\v 34 Дзвоник золотий і граната, дзвоник золотий і граната, по рубцю в верхньої шати з усіх боків. 
\v 35 І буде вона на Аронові, як треба йому службу служити, і чути буде дзвоненнє їх, як входити ме в святиню перед Господа, і як виходити ме, щоб не вмерти йому. 
\v 36 І зробиш бляху із щирого золота, і виріжеш на їй, як вирізують печатку: Святиня Господеві! 
\v 37 І привяжеш її до блаватового шнурка, щоб вона була привязана до кедара\f + \ft Мітра.\ft*\f*; спереду кедара нехай буде вона. 
\v 38 І буде вона в Арона на чолі і носити ме Арон несправедливість святих річей, що посвячувати муть синове Ізрайлеві в усіх їх дарах святих. По всякий час нехай вона буде на чолі в його, для благоволення їм перед Господом. 
\v 39 І зробиш хитон з білого полотна, і зробиш пояса із білого полотна. 
\v 40 І синам Ароновим поробиш хитони і поробиш їм пояси, і клобуки поробиш їм про славу й окрасу. 
\v 41 І вдягнеш Арона, брата твого, і сини його з ним, і помажеш їх, і приручиш їм усе, і освятиш їх, і служити муть вони мені священниками. 
\v 42 І поробиш їм льняні спідні шати, прикривати наготу тіла їх; від бедер до стеген сягати муть. 
\v 43 І надівати муть їх Арон і синове його, як увіходити муть у громадянський намет, або як наближувати муться до жертівника, служачи в святині, щоб не провинили та й не померли: Віковічня установа про його й про насіннє його.
\c 29
\p
\v 1 І ось що мусиш чинити з ними, щоб їх посвятити в священники мені: Возьми бичка одного та два барани, без пороку. 
\v 2 Та опрісноків і незаквашених коржиків, змішаних з оливою, та ладок незаквашених, оливою помазаних: з питльованої муки пшеничної поробиш їх. 
\v 3 І положиш їх у кошик, і принесеш у кошику, ведучи бика і два барани. 
\v 4 Арона ж і сини його приведеш до входу громадянського намету та й пообмиваєш їх водою. 
\v 5 І візьмеш шати та й надінеш на Арона хитон і верхню шату до наплічника, і наплічника, і нагрудника, та й привяжеш йому наплічника мережаним поясом наплічника. 
\v 6 І возложиш йому на голову кедар, і надінеш диядему святині на кедар. 
\v 7 І возьмеш миро, та й золлєш на голову йому і помажеш його. 
\v 8 І сини його приведеш, і понадіваєш на їх хитони. 
\v 9 І попідперізуєш їх поясами, Арона й сини його, і понакладаєш клобуки на їх, і буде ім священство установою вічною; і приручиш усе Аронові та синам його. 
\v 10 І приведеш бичка на жертву перед громадянський намет, і возложить Арон і сини його руки свої на голову бичкові. 
\v 11 І заколеш бичка перед Господом коло входу до громадянського намету. 
\v 12 І возьмеш телячої крові та положиш на роги жертівника пучкою твоєю, а всю кров виллєш до підніжка жертівника. 
\v 13 І возьмеш увесь жир, що вкриває тельбухи, та чепець над печінкою, та обидві нирки і жир, що кругом них, та й пустиш димом на жертівнику. 
\v 14 А мясиво теляче і шкіру його і кал його спалиш на вогні за табором: се за гріх. 
\v 15 І барана одного теж возьмеш. І возложать Арон та сини його руки свої на голову баранові. 
\v 16 І заколеш барана та й возьмеш крові його та й побризкаєш на жертівника з усіх боків. 
\v 17 А барана розіймеш на частини, і виполощеш тельбухи його й ноги його, та й положиш до частин його й до голови його. 
\v 18 І цілого барана пустиш димом на жертівнику: Се всепаленнє Господеві, пахощі любі; огняна жертва Господеві. 
\v 19 І возьмеш барана другого, і возложить Арон та сини його руки свої на голову баранові. 
\v 20 І заколеш барана, і возьмеш крові його й положиш на край правого вуха Арона і на край правого вуха синів його, і на великий палець правих рук їх, і на великий палець на правих ногах їх, і побризкаєш кровю на жертівника з усіх боків. 
\v 21 І возьмеш крові, що на жертівнику, та мира, та й побризкаєш на Арона й на одіж його, на синів його і на одіж синів його з ним; і буде він святий і шати його, і сини його і шати синів його з ним. 
\v 22 І возьмеш від барана жир та курдюк, і жир, що вкриває тельбухи, та чепець від печінки й обидві нирки і жир, що кругом них, і праву литку — бо се баран посвятний. 
\v 23 Та бохонець хліба один, та мазану паленицю одну, і ладку одну із кошика прісного хліба, що перед Господом; 
\v 24 І положиш усе те на руки Аронові і на руки синів його, і принесеш жертву гойдану перед Господом. 
\v 25 І возьмеш те з рук їх, та й пустиш димом на жертівнику опріч всепалення, на любі пахощі перед Господом. Се огняна жертва Господеві. 
\v 26 І возьмеш ти груди з барана, що про Арона, і принесеш як гойдану жертву перед Господом; і буде вона частиною тобі. 
\v 27 І освятиш грудину гойданої жертви і литку піднесеної жертви від барана посвятного, з того, що про Арона, і з того, що про синів його; 
\v 28 І буде Аронові й дітям його доходом від синів Ізрайлевих, бо се жертва підношення; а мусить бути жертва підношення від синів Ізрайлевих, від їх жертов примирення: їх жертва підношення Господеві. 
\v 29 А святі шати, що в Арона, будуть його дітям по йому, щоб їх помазувано в їх, і висвячувано їх. 
\v 30 Сім день надівати ме їх син його, котрий буде послі його священником, котрий увийде у громадський намет, щоб служити в святині. 
\v 31 А барана свяченого возьмеш і звариш мясиво його в святому місці. 
\v 32 І їсти муть Арон і сини його мясиво бараняче й хліб, що в кошику, коло входу в громадський намет. 
\v 33 І їсти муть вони те, чим покутовано гріхи, на прирученнє їм священства, щоб їх висвятити; чужий же не їсти ме; бо се святе. 
\v 34 І коли зостанеться що до ранку від мясива посвятного й від хліба, мусиш спалити останок огнем. Не їсти меш; бо се святе. 
\v 35 І поробиш Аронові й синам його все так, як я заповідав: сім день висвячувати меш їх. 
\v 36 А теля на гріхову покуту приноситимеш щодня, і очистиш жертівника, зробивши покуту; та помажеш його, щоб посвятити його. 
\v 37 Сім день покутувати меш про жертівника і святити меш його; і зробиться жертівник святинею над святинями: хто доторкнеться до жертівника, буде святий. 
\v 38 От що приносити меш на жертівнику: двоє ягнят перволітків, день в день, повсячасно. 
\v 39 Перве ягня приносити меш у раньці, а ягня друге приносити меш між двома вечорами. 
\v 40 Та десятину питльованої муки, змішаної з четвертиною гіна забиваної олії, і ливну жертву четвертину гіна вина, до первого ягняти. 
\v 41 А друге ягня приносити меш між двома вечорами; як дар ранішний і як ливну жертву його, так жертвувати меш про любі пахощі, огняну жертву Господеві. 
\v 42 Се мусить бути жертва всепалення повсячасно в роди ваші, коло входу в громадський намет, перед Господом, де зустрічати мусь із вами, щоб розмовляти з тобою тамо. 
\v 43 І сходити мусь тамо з синами Ізрайлевими, і святити меться намет святостю моєю. 
\v 44 І освячу громадського намета й жертівника; Арона ж і синів його посвячу, щоб служили мені священниками. 
\v 45 І витати му між синами Ізрайлевими і буду їм Богом. 
\v 46 І зрозуміють вони, що я Господь, Бог їх, що вивів їх із Египецької землі, щоб витати мені проміж їх; я Господь, Бог їх.
\c 30
\p
\v 1 І построїш мені жертівника на куреннє кадильне; з дерева акацієвого зробиш його. 
\v 2 Локіть завдовжки він і локіть завширшки, четверокутний він буде, і два лікті заввишки; і роги його одноцільні з ним. 
\v 3 І обложиш його щирим золотом верх його, всі боки його і роги його. І зробиш до його вінець золотий навкруги. 
\v 4 І дві каблучки золоті зробиш до його під вінцем його. По обох боках його поробиш їх, і будуть вони про жердки, щоб носити його ними. 
\v 5 І поробиш носила з дерева акацієвого, та й пообкладуєш їх золотом. 
\v 6 І постановиш його проти завіси, се єсть перед скринею свідчення і проти віка, що над свідченнєм, і де буду сходитись з тобою. 
\v 7 І кадити ме Арон кадилом на йому з ранку до ранку; як понаготовляє лямпи, мусить кадити; 
\v 8 І як запалює Арон лямпи між двома вечорами, мусить кадити; вічне кадило перед Господом в роди ваші. 
\v 9 Не приносити мете на його кадил чужих, ні всепалення, ні приносів; і поливальної жертви не лити мете на його. 
\v 10 І покуту робити ме Арон на роги його, раз в рік, кровю жертви покути за гріх і примирення, буде що року раз покутувати за його в роди ваші: Святиня над святинями він Господеві. 
\v 11 І рече Господь Мойсейові тако: 
\v 12 Як перелічувати меш сини Ізрайлеві, так нехай кожен при переліку дасть Господеві за душу свою викуп, і не буде в них лиха, як перелічувати муть їх. 
\v 13 Ось що мусять вони давати: всі що переходити муть до перелічених, пів секеля, після секеля святині (двайцять гер один секель) пів секеля яко приніс Господеві. 
\v 14 Двайцятиліток і старше хто переходить до перелічених, мусить давати приноса Господеві. 
\v 15 Багатий не більш, і вбогий не меньше пів секеля мусить давати, як приніс Господеві, на покуту душ їх. 
\v 16 І брати меш срібло покутне від синів Ізрайлевих, та й давати меш його на службу в громадський намет; і буде воно синам Ізрайлевим поминаннєм перед Господом, на покуту душ ваших. 
\v 17 І рече Господь Мойсейові тако: 
\v 18 Зробиш ти вмивальницю мідяну й підставку до неї мідяну, на обмиваннє, і поставиш її між наметом громадським і жертівником, і наллєш до неї води. 
\v 19 І обмивати муть у йому Арон і сини його руки свої й ноги свої. 
\v 20 Як входять вони в громадський намет, мусять пообливатись водою, щоб не померти; або як приступають до жертівника на служеннє, щоб закурити огняну жертву Господеві. 
\v 21 Мусять пообмивати руки свої й ноги свої, щоб не померти; і буде се установою віковічньою йому й насінню його в роди їх. 
\v 22 І рече Господь Мойсейові так: 
\v 23 Возьми теж собі пахощів найдорожших: мирри чистої пятьсот секелів, та цинамону пахущого половину того, двісті і пятьдесять, і кальмусу пахущого двісті і пятьдесять, 
\v 24 І кассії пятьсот, по секелю святині, та олії оливної один гін. 
\v 25 І зробиш із того миро святого помазання, мішане мастило пахуще, робом аптикарським; се буде олія святого помазання. 
\v 26 І мусиш помазати ним громадський намет і скриню свідчення, 
\v 27 І стіл і всю посудину його, і світильника, і посудину його, і жертівника кадильного, 
\v 28 І жертівника до всепалення, і вмивальницю і підставку її, 
\v 29 І поосвячуєш їх; і будуть вони пресвятими: хто доторкнеться до них, буде святий. 
\v 30 І Арона й сини його намастиш і висвятиш їх на священників мені. 
\v 31 До синів же Ізрайлевих мусиш промовити: Миром святого помазання мусить се бути мені в роди ваші. 
\v 32 На людське тіло не будете його зливати, і по складу його не робити мете такого собі. Святе воно, і святим мусить бути вам. 
\v 33 Хто зробив би таке мішаннє, та хто помаже ним чужого, викорениться той ізміж людей своїх. 
\v 34 І Господь рече до Мойсея: Возьми запашне коріння: Стакте та кадильну черепашину, та гальбан, запашне коріння і чистий яловець, з усього по рівній частині, 
\v 35 І зроби з того майстерно зложене кадило, робом аптикарським стерте, чисте, святе. 
\v 36 І розтовчи на порох, і положи із сього перед свідченнєм в наметі громадському, де сходити мусь з тобою; пресвята святина буде для вас. 
\v 37 І кадило, що зробити маєш, по складу частей його ніхто не сьміє робити для себе; буде воно в тебе святе для Господа. 
\v 38 Хто б таке зробив, щоб понюхати його, той викорениться зміж людей своїх.
\c 31
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 Дивись, покликав я Базалеїла, сина Урії Гурієнка, з коліна Юдиного, 
\v 3 І сповнив я його духом Божим, мудростю й розуміннєм і знаттєм у всякому реместві; 
\v 4 Щоб видумував майстерне, як вироблювати із золота й срібла і міді, 
\v 5 І вирізувати на дорогому камені і вирізувати з дерева, і робити у всякому реместві. 
\v 6 І се прилучив я сам до його за помічника Оголіаба Ахісамашенка, з коліна Данового, і вложив я мудрість в серце кожного, в кого мудре серце, щоб уміли вони все зробити, що заповідав я тобі: 
\v 7 Громадський намет і скриню свідчення і віко, що на їй, і всю посудину в наметі; 
\v 8 І стіл і всю посудину його, і світильника чистого, і всю посудину його, і кадильного жертівника, 
\v 9 І жертівника всепалення і всю посудину його. 
\v 10 І вмивальницю, і підставку її, і шати службові, і шати святі для Арона священника, і шати для синів його, щоб служили службу святу. 
\v 11 І миро і запашні пахощі для святині: Усе, як заповідав я тобі, мають зробити вони. 
\v 12 І рече Господь Мойсейові: 
\v 13 Ти ж промов до синів Ізрайлевих і кажи: Суботу ж мою мусите держати; бо се знамя між мною й вами в роди ваші, щоб ви знали, що я, Господь, освячую вас. 
\v 14 І допильновуйте суботи; вона бо вам свята: Хто опоганить її, того скарати смертю; бо кожна душа, що робити ме яку роботу в день суботній, буде вбита. 
\v 15 Шість день для роботи, але семий день субота на спочинок, святий день Господеві; кожного, хто робити ме діло в субітній день, скарати смертю. 
\v 16 І допильновувати мусять синове Ізрайлеві суботи, щоб святкувати суботу в родах їх: Заповідь на віки. 
\v 17 Між мною і синами Ізрайлевими знамя се віковічне. Бо шість день творив Господь небеса і землю, а семого дня спочив. 
\v 18 І дав Мойсейові, переставши розмовляти з ним на Синай горі, дві таблиці свідчення, таблиці камяні, на котрих писав палець Божий.
\c 32
\p
\v 1 І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землі. 
\v 2 І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки\f + \ft Кульчики.\ft*\f* золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесіть до мене. 
\v 3 І повиймали всі люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона. 
\v 4 І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землі. 
\v 5 І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра свято Господеві! 
\v 6 І повставали вони рано враньці, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посідали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки. 
\v 7 І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сі люде, що вивів єси з Египецької землі. 
\v 8 Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землі. 
\v 9 І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затверділого серця. 
\v 10 Іди ж від мене, щоб запалав я гнівом на їх, і щоб мені вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим. 
\v 11 І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнівом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землі потугою великою й рукою міцною? 
\v 12 Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтії: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гніва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх. 
\v 13 Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насіння вашого, як зір небесних, і всю ʼцю землю, що про неї я глаголав, дам я насінню вашому і наслідувати мете її віковічно. 
\v 14 І зжалівся Господь, що розлютувався та й хотів заподіяти лихо людям своїм. 
\v 15 І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблиці свідчення в руці його, таблиці пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані. 
\v 16 А таблиці були діло Боже і письмо — письмо Боже, вирізане на таблицях. 
\v 17 І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші. 
\v 18 Та ні! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос переспівів я чую. 
\v 19 І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньці, і запалав Мойсей гнівом, та й кинув таблиці з рук, і розбив їх під горою. 
\v 20 І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогні, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим. 
\v 21 І рече Мойсей Аронові: Що тобі заподіяли сі люде? За що навів на їх великий гріх? 
\v 22 І рече Арон: Не палай гнівом на мене, добродію. Ти сам знаєш сей люд, який він ледачий. 
\v 23 Кажуть вони мені: Зроби нам бога, щоб ійшов поперед нас, бо не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас з Египецької землі. 
\v 24 Я й кажу їм: У кого є золото, здіймайте з себе. І пооддавали мені, і вкинув я в огонь його, і вийшов сей бичок. 
\v 25 І вбачав Мойсей, що розузданий се люд, а розуздав його Арон, на сором їх перед противниками їх. 
\v 26 І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всі сини Левієві. 
\v 27 І каже їм: Так глаголе Господь, Бог Ізраїлів: Підпережи кожен меча свого при бедрі, пройдіте сюди, і назад по табору від воріт і до воріт, і побивайте браттє ваше, і товариство ваше, і сусід ваших. 
\v 28 І вчинили синове Ізрайлеві по слову Мойсейовому; і полягло того дня з люду до трох тисяч чоловіка. 
\v 29 І каже Мойсей: Присвятітеся Господеві сьогодні проти синів своїх і проти братів своїх, щоб на вас послав сьогодні благословеннє. 
\v 30 Другого ж дня промовив Мойсей до людей: Великим гріхом провинили ви! Оце ж підіймусь до Господа; може й спокутую ваші гріхи. 
\v 31 Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сі люде; зробили собі бога із золота. 
\v 32 Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж ні, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси. 
\v 33 І рече Мойсейові Господь: Хто провинив мені, вичеркну з книги моєї. 
\v 34 Нині ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе; як же прийде година кари моєї, тоді й карати му їх за провини їх. 
\v 35 І послав Господь морову кару на людей за литого бичка, котрого виробив Арон.
\c 33
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: Ійди, здіймайсь ізвідсі, ти й люде, що ведеш з Египецької землі в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ізаакові і Яковові, глаголючи: Насінню твойму оддам її. 
\v 2 І пошлю перед тобою ангела та й повиганяю Канааніїв, Аморіїв, і Хетіїв, і Ферезіїв і Гевіїв і Євузіїв. 
\v 3 Ійди в землю, де тече молоко і мід; сам бо не пійду серед вас, тим що ви запеклий народ, дак щоб не вигубити мені вас в дорозї. 
\v 4 І почули люде се гірке слово, та й засуміли, і ніхто не надівав своїх окрас. 
\v 5 Рече бо Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих: Ви народ запеклий; коли б ійшов я одну тілько минуту проміж вами, дак вигубив би вас. Оце ж поздіймайте свої окраси з себе, я ж знаю, що чинити му з вами. 
\v 6 І позривали сини Ізрайлеві свої окраси з себе почавши від Гореб гори. 
\v 7 Мойсей же взяв намета й напяв його за кошем, оддалеки від коша, та й назвав його соборним наметом. І сталося, кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за кошем. 
\v 8 І сталось, як виходив Мойсей з намету, вставали всі люде, і стояло кожне коло входу у свій намет і дививсь всьлід Мойсейові, аж покіль увійде він у намет. 
\v 9 А як увіходив Мойсей у намет, дак спускався хмарний стовп, і зупинявсь коло входу в намет, і розмовляв Господь із Мойсейом. 
\v 10 І вбачаючи весь люд стовпа хмарного, що стояв коло входу в намет, вставав увесь люд і падали ниць, кожне коло входу в свій намет. 
\v 11 І розмовляв Господь із Мойсейом лицем до лиця, так як говорить чоловік з чоловіком; і вертався він до коша. Слуга ж його Йосуа Нуненко, молодик, не виходив із середини намету. 
\v 12 І рече Мойсей Господеві: Дивись, глаголав єси мені: Веди люд сей, та не сповістив мене, кого посилаєш зо мною. Ти ж глаголав: Знаю тебе на імя, та ще й ласку знайшов єси в очах моїх. 
\v 13 Оце ж, коли знайшов я ласку в очах твоїх, дак дай мені взнати дороги твої, щоб пізнав тебе, та й знайшов ласку в очах твоїх, та зглянься й на те, що се люде твої! 
\v 14 І рече: Лице моє йти ме з тобою, і я дбати му про упокій твій. 
\v 15 І рече до його: Коли не йти ме лице твоє, так і не веди нас ізвідти. 
\v 16 Бо чим же впевняться, що знайшов я ласку в очах твоїх, я й люде твої? Чи не тим же, що пійдеш ти з нами, і відрізнимось ми, я й люде твої, від усякого народа, який є на земному лиці? 
\v 17 І рече Господь Мойсейові: І те, що промовив єси, сотворю; бо знайшов єси ласку в очу в мене, і знаю я на імя тебе. 
\v 18 І рече він: Покажи ж мені славу твою! 
\v 19 І рече: Проведу всю милость мою перед лицем твоїм і проголошу імя Господа перед тобою; і милувати му, кого милувати, і милосердувати мусь, над ким милосердуватись. І рече: 
\v 20 Не можна тобі бачити лице моє: бо не жити ме вже людина, що бачила лице моє. 
\v 21 І рече Господь: Ось місце коло мене, і будеш стояти на скелі: 
\v 22 І як проходити ме слава моя, поставлю тебе в щелині скелі, та й затулю долонею моєю лице тобі, поки не перейду. 
\v 23 А як відтулю долоню мою, дак бачити меш мене ззаду, лиця ж мого не бачити меш.
\c 34
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: Висічи собі дві таблиці камяні взором первих, і напишу на таблицях слова, що були на таблицях первих, що розбив єси. 
\v 2 І бувай готов у раньці, і зійди в раньці на Синай гору, та й станеш тамо передо мною на верху гори. 
\v 3 І ніхто щоб не взійшов з тобою, та нікого щоб не було видно по всій горі; ба й отара й череда щоб не паслась під горою. 
\v 4 І висік дві таблиці камяні взором первих; і встав Мойсей рано враньці, та й зійшов на Синай гору, як заповідав йому Господь, і взяв в руки обидві таблиці камяні. 
\v 5 І зійшов Господь у хмарі і став з ним там, і промовив імя „Господь‟. 
\v 6 І переходив Господь перед ним, і покликував: Господь! Господь! Бог, милосердний і ласкавий, нескорий на гнів і щедрий на милость і правду, 
\v 7 Що держить ласку про тисячі, прощає несправедливість, переступ і гріх, хоч ніколи не вважає безвинним виноватого, карає несправедливість батьківську на дітях і на дітях дітей, на третьому й на четвертому роді. 
\v 8 І припав хутко Мойсей до землі і поклонився Богу, 
\v 9 І рече: Коли тільки знайшов я ласку в очу в тебе, Господе, нехай же йде Господь серед нас; бо запеклі се люде, та прости несправедливість нашу і гріх наш, і возьми нас за насліддє своє! 
\v 10 І рече: Се я покладаю завіт: Перед усіма людьми твоїми сотворю чудеса, які не творились на всій землі і у всіх народів, і вбачати ме ввесь люд, що проміж ним живеш, діло Господнє: страшенне бо те, що сотворю з тобою. 
\v 11 Пильнуй же того, що я заповідав нині тобі. Се повиганяю перед тобою Аморіїв, і Канааніїв, і Хетіїв, і Ферезіїв, і Гевіїв, і Євузіїв. 
\v 12 Остерегайсь чинити вмову з осадниками тієї країни, що в їх землю ввіходиш, щоб не зробились вони сіткою проміж вами. 
\v 13 Ні, мусите руйнувати жертівники їх, і будете ламати стовпи їх, і рубати священні дуброви їх, 
\v 14 Бо не будеш покланятись иншому богу; бо Господь, на імя Ревнивий, він Бог ревнивий. 
\v 15 Не чинити меш умови з жителями тієї країни, ато будуть блудувати вони з богами своїми і приносити жертву богам своїм, та й покличуть тебе, і зачнеш їсти жертви їх. 
\v 16 І будеш брати дочки їх за синів своїх, і будуть блудовати дочки їх за богами своїми, і приводити синів твоїх до блуду за богами своїми. 
\v 17 Виливаних богів не будеш робити. 
\v 18 Свята не заквашеного хліба будеш допильновувати, сім день їсти меш опрісноки, як заповідав я тобі, в певну годину, в місяці Абиві; бо в місяці Абиві вийшов єси з Египту. 
\v 19 Все, що родить мати, моє; і весь твій скот, первородні самці бики й барани. 
\v 20 Первака ж осла мусиш викупити бараном, коли ж не викупиш, так переломи йому шию. Всякого первенця з синів мусиш викупити, і нехай ніхто не показується передо мною з порожніми руками. 
\v 21 Шість день робити меш, семого ж дня перестанеш орати і жати. 
\v 22 І свято тижневе держатя меш, те ж і свято первоплоду пшеничних вжинків, і свято збору при кінці року. 
\v 23 Три рази що року мусить показуватись увесь муський пол ваш перед лицем Господа, Бога Ізраїлського: 
\v 24 Бо повиганяю народи сперед тебе і розпросторю границі твої, і ніхто не посягне на землю твою, як виходити меш, показатись перед Господом, Богом вашим, три рази що року. 
\v 25 Не приносити меш вкупі з заквашеним кров жертви моєї, і не зоставати меться до ранку жертва в паскове свято. 
\v 26 Первий первоплід землі твоєї приносити меш домові Господа, Бога твого. Не варити меш козеняти в молоці матері його. 
\v 27 І рече Господь Мойсейові: Позаписуй собі сі слова: бо згідно з сіми словами вчинив я з тобою і з Ізраїлем завіт. 
\v 28 І був там він з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова завіту, десять слів. 
\v 29 І сталось, як сходив Мойсей з Синай гори, а обидві таблиці свідчення були в руці Мойсейовій, як сходив із гори, так не знав Мойсей, що стала сияти проміннєм кожа на лиці в його, бо розмовляв він з Господом. 
\v 30 І побачив Арон і всі синове Ізрайлеві Мойсея, і се почала сияти проміннєм кожа на лиці в його, і побоялись приступити до його. 
\v 31 І покликав їх Мойсей, і поприходили до його Арон і всі князї громадські, і розмовляв Мойсей із ними; 
\v 32 А потім приступили й усі синове Ізрайлеві, і заповідав їм він усе, про що глаголав йому Господь на Синай горі. 
\v 33 І як переставав Мойсей промовляти до них, так спускав на лице собі покривало. 
\v 34 Якже приходив Мойсей перед Господа розмовляти з ним, здіймав покривало, аж поки він відходив; і виходив він і промовляв синам Ізрайлевим, що заповідано йому. 
\v 35 І вбачили синове Ізрайлеві лице Мойсейове, що сияла проміннєм кожа на лиці в Мойсея; і надівав ізнов Мойсей покривало на лице собі, поки не прийшов, щоб розмовляти з ним.
\c 35
\p
\v 1 І зібрав Мойсей всю громаду синів Ізрайлевих і каже до них: 
\v 2 Ось що заповідав Господь вам чинити: Шість день можна вам робити, семий же день мусить вам бути святим днем, субота відпочинку Господеві. Хто робить у сей день, всякому смерть. 
\v 3 Не будете запалювати багаття в усіх ваших домівках в день субітній. 
\v 4 І промовив Мойсей до всієї громади синів Ізрайлевих так: От що заповідав Господь, глаголючи: 
\v 5 Принесіте від себе жертву підношення Господеві. Кожен охочий нехай принесе Господеві приніс: золото, срібло і мідь. 
\v 6 І блават і пурпур та кармазин та тонке полотно і козину шерсть; 
\v 7 І баранячі шкіри червоні, і шкури барсучі, і дерево акацію, 
\v 8 І олію на світло, і пахощі на миро помазання і на запашне кадило. 
\v 9 Каміннє ониксове і каміннє до вставлювання на нагрудник і наплічник. 
\v 10 І кожен мудрий серцем ізміж вас прийде і робити ме все, що заповідав Господь. 
\v 11 Храмину його і покриттє її, і гаки її, і дошки її, і засуви її, і стовпи її, і підстави її, 
\v 12 Скриню і жердки її, і віко, і завісу, 
\v 13 Стола й носила його, й усю посудину його, і покладний хліб; 
\v 14 Світильник на світло, і посудину його, і лямпи його, і олію на світло; 
\v 15 І жертівника кадильного і носила його, і миро, і запашне кадило, і завісу коло входу до храмини; 
\v 16 Жертівника на всепаленнє і грати до його мідяні, жердки його і всю посудину його, умивальницю й підставу до неї; 
\v 17 Опони у дворі, і стовпи до них, і підставки їх, і мату до воріт у дворі; 
\v 18 Кіллє до храмини, і кіллє до двора, і посторонки до них; 
\v 19 Шати до служення в святині; шати святі для Арона, священника, і шати для синів його, щоб служити священну службу. 
\v 20 І відийшла вся громада синів Ізрайлевих від лиця Мойсейового, 
\v 21 І поприходили всі, кого підіймало серце його, і всі, кого заохочував дух його, і подавали приноси Господні на будову громадського намету і на всякі потребини його, і на шати святі. 
\v 22 І поприходили вони, чоловіки й жіноцтво, всі, скільки було їх охочого серця, і подали запинки й сережки, й каблучки, і золоті намиста, і всяку золоту посудину, 
\v 23 І всякий, в кого знайшовся блават, і пурпур, і кармазин, і тонке полотно, і козина шерсть, і шкіри баранячі червоні, і шкіри барсучі, приносив. 
\v 24 Усякий, в кого була жертва срібна й мідяна, подавав жертву приношення Господеві; і всякий, в кого знайшлось дерево акація до всякої службової роботи, подавав. 
\v 25 І все жіноцтво, в якого було мудре серце, почало прясти своїми руками, і подавали свою пряжу: на блават, і пурпур, і кармазин, й тонке полотно. 
\v 26 І все розумне жіноцтво, кого серце підіймало на мудрощі, пряли козину шерсть. 
\v 27 А князї подавали каміннє ониксове і каміннє до вставлювання для наплічника і нагрудника. 
\v 28 І пахощі й олію на світло і на миро, і на запашне кадило. 
\v 29 Діти Ізрайлеві, всякий чоловік і всяка жінка, в котрої було охоче серце, подавати на всяку роботу, яку Господь заповідав через Мойсея, творити, подавали добровільні дари Господеві. 
\v 30 І рече Мойсей синам Ізрайлевим: Дивітесь, покликав Господь Безалеїла, сина Урії Гурієнка, із коліна Юдиного. 
\v 31 І сповнив його духом Божим на мудрощі, і розуміннє, і знаннє, і на всяке ремество, 
\v 32 Щоб майстерне видумувати та вироблювати із золота й срібла і міді, 
\v 33 І вирізувати каміннє до встявлювання, і вирізувати з дерева, робити всяку штучну роботу; 
\v 34 І вложив йому в серце навчати, йому й Оголіябові Ахисамашенкові, з роду Данового. 
\v 35 Сповнив їх серце мудрощами до вироблювання всякої роботи різьбяра і майстерного ткача і гаптяря, по блавату і по пурпуру і по кармазину, і по тонкому полотну, і ткача: всіх тих, що всяку роботу вироблюють і штучні речі видумують.
\c 36
\p
\v 1 І робили, як заповідав Господь, Безалеїл та Оголіаб і всякий мудросердий чоловік, кому дав Господь мудрість і розуміннє, щоб знали, як робити всяку потрібну роботу в святині. 
\v 2 І покликав Мойсей Безалеїла та Оголіаба і всякого чоловіка мудрого серця, що йому дав Господь мудрість у серце, всякого, кого підіймає серце, взятись за діло, щоб довести його до ладу. 
\v 3 І взяли вони сперед Мойсея всі приноси, що подали синове Ізрайлеві, на будівлю і роботу святині, щоб збудовати її; подавали ж вони ще добровольні приноси що ранку. 
\v 4 І поприходили всі мудрі люде, що робили всяку роботу в святині, кожен по реместву свойму, що хто вмів робити, 
\v 5 І промовили до Мойсея кажучи: Більш, як треба, подали люде на потребини діла, що заповідав Господь поробити. 
\v 6 І дав Мойсей наказ, і зʼясували по табору словами: Нехай ні чоловіки, ні жінки не дбають більш о приноси для святині! І так перестали люде приносити. 
\v 7 І було запасу доволі на всяку роботу, щоб її довершити; ще й було надто. 
\v 8 І всі робітники будівлі, у кого було мудре серце, зробили храмину з десятьох келімів; з нитяного полотна та з блавату, і пупуру, і кармазину, с херувамами, роботи майстерної, поробили їх. 
\v 9 Завдовжки один келім двайцять і вісім локоть, а завширшки один келім чотири лікті; міра одна у всіх келімів. 
\v 10 І посчіплював пять келімів, один з одним, і счіпив знов пять келімів других один з одним. 
\v 11 І поробив петельки з блакиту по краю одного келіма при кінці його, де счіплюється; так само зробив по краю останнього келіма, де в друге счіплюється. 
\v 12 Пятьдесять петельок зробив на одному келімі, і пятьдесять петельок у кінці келіма, що счіплюється в друге, петельки одна проти другої. 
\v 13 І зробив пятьдесять запинок золотих, і посчіплював келіми один з одним, і стала храмина ціла. 
\v 14 І поробив коври з козиної шерсті до намету над храминою; одинайцять коврів таких зробив він. 
\v 15 Завдовжки один ковер трийцять локот, а чотири лікті завширшки один ковер; одна міра в одинайцяти коврів. 
\v 16 І счіпив до купи пять коврів окроме і шість коврів окроме. 
\v 17 І зробив пятьдесять петельок на самому краю ковра останнього, де счіплюється, а пятьдесять петельок на краю ковра, де счіплюється з другим. 
\v 18 І зробив запинок мідяних пятьдесять до счіплювання намету так, щоб став цілим. 
\v 19 І зробив покриттє до намету із баранячих шкір, викрашених на червоно, і покриттє з барсучих шкір зверху. 
\v 20 І наробив дощок на храмину із дерева акацієвого, простостоячих. 
\v 21 Десять локоть завдовжки одна дошка, і локіть з половиною завширшки одна дошка. 
\v 22 Два чопи в одній дошці, пригнані один проти одного; так само поробив на всіх дошках до храмини. 
\v 23 І наробив дощок до храмини: двайцять дощок на полуденньому боці її, до полудня; 
\v 24 І сорок срібних підставок зробив під двайцять дощок: дві підставки під одну дошку, про обидва чопи її, і дві підставки під дошку другу, про обидва чопи її. 
\v 25 І на другому боці храмини, на північ, двайцять дощок зробив він. 
\v 26 І сорок підставок їх срібних: дві підставки під одну дошку, і дві підставки під другу дошку. 
\v 27 А на задньому боці храмини проти заходу сонця зробив шість дощок; 
\v 28 А дві дошки зробив до кутків храмини на задньому боку. 
\v 29 І були вони подвійні знизу до гори, і були в горі одна при другій в одній каблучці. Так поробив до обох їх на обох кутках. 
\v 30 А всього було вісім дощок, а підставки їх із срібла: шіснайцять підставок, під кожною дошкою по дві підставки. 
\v 31 І поробив засуви із дерева акацієвого: пять до дощок на одному боці храмини. 
\v 32 І пять засувів на другому боці храмини на полуденньому боці. 
\v 33 І зробив засува по середині дощок від одного кіньця до другого. 
\v 34 А дошки пообкладував золотом; а каблучки їх, кіньця про засуви, поробив із золота, і пообкладував засуви золотом. 
\v 35 І зробив завісу з блавату, пурпуру й кармазину і з нитяного полотна; і роботою майстерною поробив на ній херувимів. 
\v 36 І зробив до неї чотири стовпи із дерева акації та й пообкладував золотом, а гаки їх золоті, і повиливав до них чотири підставки із срібла. 
\v 37 І зробив опону до входу в намет із блавату, й пурпуру, й кармазину, і нитяного полотна, робом гаптярським; 
\v 38 І пять стовпів із гаками їх; і пообкладував верхи їх і перекладини їх золотом; а пять підставки їх зробив із міді.
\c 37
\p
\v 1 І зробив Безалеїл скриню з дерева акацієвого, два лікті з половиною завдовжки, а локіть з половиною завширшки, і локіть з половиною заввишки. 
\v 2 І виложив її щирим золотом з середини й зверха, і зробив на їй вінець золотий з усіх боків. 
\v 3 І вилив до неї чотири каблучки золоті, до чотирох рогів її: дві каблучки її на одному боці її, і дві каблучки на другому боці її. 
\v 4 І поробив носила з дерева акацієвого та й пообкладував їх золотом. 
\v 5 І повсовував носила в каблучки по рогах у скрині. 
\v 6 І зробив віко з щирого золота, два лікті з половиною завдовжки і локіть з половиною завширшки. 
\v 7 І зробив два херувими золоті; кованої роботи зробив їх по обох кіньцях віка: 
\v 8 Одного херувима при кіньці одного боку, і одного херувима при кіньці другого боку, одноцільно з віком поробив херувимів по обох кіньцях його. 
\v 9 І простягали херувими крила свої вгору, вкриваючи крилами своїми віко, а лиця їх були проти себе; лиця херувимів були на віко повернуті. 
\v 10 І зробив стола з дерева акацієвого: два лікті завдовжки, і локіть завширшки, і локіть з половиною заввишки. 
\v 11 І виложив його золотом щирим, і зробив до його вінець золотий з усіх боків його. 
\v 12 І зробив на йому лиштву, в долоню завширшки, і зробив золотий вінець до лиштви його з усіх боків. 
\v 13 І вилив до його чотири каблучки золоті, та поприроблював каблучки до чотирох рогів його коло чотирох ніг у його. 
\v 14 Коло лиштви були каблучки як всовки для носил, щоб носити стола. 
\v 15 І поробив носила з дерева акацієвого та й пообкладував їх золотом, щоб носити ними стола. 
\v 16 І поробив посудину, що була на столі: полумиски до його і вмивальниці до його, і чаші до його, й коновки до виливання, із золота щирого. 
\v 17 І зробив світильника із золота щирого; кованим робом зробив світильника, ногу його і держало його; чашечки його, і пупляшки його, і квітки його одноцільні з ним. 
\v 18 І шість рамен виходило з боків його: три рамя світильника з одного боку його, і три рамя світильника з другого боку його. 
\v 19 Три чашечки, як цьвіт микдаловий на одному рамї, пупляшок і квітка; і три чашечки, як цьвіт мікдаловий, на рамї другому, пупляшок і квітка; так на шестьох рамях, що виходили із світильника. 
\v 20 А на світильнику чотири чашечки, як цьвіт мікдаловий, пупляшки їх і квітки їх. 
\v 21 І то пупляшок під двома рамями його, і знов пупляшок під двома рамями його, і знов пупляшок під двома рамями його, у шестьох рамях, що виходили з його. 
\v 22 Пупляшки їх і рамя їх були одноцільні з ним; цілий світильник одна кована робота із золота щирого. 
\v 23 І зробив сім лямп до його, і щипці до його, й гасильниці його із золота щирого. 
\v 24 З одного таланта золота щирого зробив його з усім посудом його. 
\v 25 І зробив жертівника кадильного з дерева акацієвого: локіть завдовжки і локіть завширшки, четверокутний, і два лікті заввишки, роги його одноцільні з ним. 
\v 26 І обложив його золотом щирим, верх його і стінки його, з усіх боків, і роги його. І зробив на йому вінець золотий навкруги. 
\v 27 І дві каблучки золоті зробив до його під віньцем його, на двох рогах його; з обох боків його зробив; і були вони місцями для жердок, щоб ними носити його. 
\v 28 І поробив жердки з дерева акацієвого та пообкладував їх золотом. 
\v 29 І зготовив миро святе, і чисті запашні пахощі на кадило робом мастиєльників.
\c 38
\p
\v 1 І зробив жертівника на всепаленнє із дерева акацієвого, пять локоть завдовжки, і пять локоть завширшки, четверокутнього, а три лікті заввишки; 
\v 2 І поробив роги його на чотирох кутках його; одноцільні з ним були роги його; і пообкладував їх міддю. 
\v 3 І поробив усю посудину його: кітли до його, і кочерги до його, і макітри його до бризкання, і гаки до його, й кадильниці до його поробив із міді. 
\v 4 І зробив до жертівника грати мідяні, плетеної роботи, і положив їх нарівні з краєм жертівника, знизу, до половини його. 
\v 5 І вилив чотири мідяні каблучки до чотирох рогів на носила. 
\v 6 І поробив до жертівника носила з дерева акацієвого та пообкладував міддю. 
\v 7 І повстромлював носила в каблучки, і були носила по обох боках жертівника, щоб носити його; порожнього, з дощок, зробив його. 
\v 8 І зробив умивальницю мідяну і підставку до неї мідяну, на котрій представлено жіноцький натовп, що товпився коло входу в намет соборний. 
\v 9 І зробив двора: на полуденньому боці, на полуднє, опони двора з тонкого нитяного полотна, сто локоть. 
\v 10 Двайцять стовпів до них і двайцять підніжків мідяних; гвіздє в стовпах і сволки в них із срібла. 
\v 11 І так само на північньому боці опон сто локоть; і стовпів до них двайцять і підніжків їх двайцять мідяних; гвіздє до стовпів і сволки до них із срібла. 
\v 12 І на західньому боці опон пятьдесять локоть, стовпів до них десять, і підніжків до них десять. 
\v 13 А на східньому боці, на схід соньця, пятьдесять локоть; 
\v 14 І пятнайцять локоть опон на одному боці, до них стовпів три і підніжків три; 
\v 15 І на другому боці, з того і другого боку коло воріт двора, опон пятнайцять локот, та стовпів до них три і підніжків три. 
\v 16 Усі опони в дворі з усіх боків із тонкого нитяного полотна. 
\v 17 А підніжки в стовпів мідяні, а гаки на стовпах і сволки до них срібні, а їх оголівя пообкладувано сріблом, і всі стовпи в дворі счіплено сволками із срібла. 
\v 18 А опона до воріт двора була роботи гаптярської із блавату й пурпуру й кармазину і з тонкого полотна, з пряжі; а то двайцять локоть завдовжки, а пять локоть заввишки, в ширину так само як опони у дворі; 
\v 19 А стовпів до них чотири і підніжків до них чотири мідяних, гаки до них срібні; і пообкладовано їх оголівя і перекладини їх сріблом. 
\v 20 А все гвіздє в храмині і в дворі всюди мідяні. 
\v 21 А се полічена ціна храмини, храмини свідчення, що злічена по наказу Мойсейовому, через Левітів, під доглядом Ітамара, сина священника Арона. 
\v 22 Безалеїл же, син Урії Гурієнка, з коліна Юдиного, поробив усе, що заповідав Господь Мойсейові, 
\v 23 А з ним працював Оголіаб Ахісамашенко, з коліна Данового, різбяр і штукар-ткач і гаптяр по блавату й по пурпуру й по кармазину и по тонкому полотну. 
\v 24 Всього золота, що пійшло на всяку роботу цілої будівлі святині, золота принесеного в жертву, було двайцять і девять талантів і сімсот трийцять секлів, по секлям святині. 
\v 25 А срібла від перелічених громадян сто талантів і одна тисяча сім сот сімдесять і пять секлів, по секлям святині: 
\v 26 А то по пів секля, по секлям святині, поголовщини з кожного, хто перейшов до перелічених, від двайцятьох років і старше, від шістьсот трьох тисячей і пятьсот пятьдесять чоловіка. 
\v 27 А сотня талантів пійшла на вилиті підніжки сватині і на підніжки до завіси, сто підніжків із сотні талантів, по таланту на один підніжок. 
\v 28 А з тисяч сімсот сімдесять і пять секлів поробив гаки до стовпів і пообкладав оголовки їх, і звязав їх сволками. 
\v 29 А міді дарованої було сімдесять талантів і чотириста секлів. 
\v 30 І поробив стояла коло входу в соборний намет, і жертівника мідяного і грати мідяні до його і всю посудину до жертівника; 
\v 31 І стояла в дворі і всі прикілки до храмини й усі прикілки в дворі навкруги.
\c 39
\p
\v 1 А з блавату й пурпуру й кармазину поробили мережані шати до служби в святині, і поробили святі шати для Арона, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 2 І зробив наплічника Аронові з золота, та з блавати та з пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі. 
\v 3 І повибивали із золота пластинки, та й порозтинали їх на нитки, щоб гаптувати ними по блавату і по пурпуру й кармазину і по всякому полотну, робом майстерним. 
\v 4 Поробили на йому нарамники, що до купи спинались. 
\v 5 А мережаний пояс, котрим привязувано його, що був поверх його, був з тої ж самої тканини, одної з ним роботи: із золота, блавату, пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 6 Та й оправили вони два камені ониксові в оправу золоту, вирізавши печатньою різьбою імена синів Ізрайлевих. 
\v 7 І повставляли їх у нарамника з боків, яко камені на спомин синам Ізрайлевим: як повелів Господь Мойсейові. 
\v 8 І зробив нагрудника роботою штучно ткарською, як робота наплічника: із золота, блавату, пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі. 
\v 9 Був він четверокутний; двоїстим зробили нагрудника, пядь завдовжки і пядь завширшки, двоїстий був. 
\v 10 І обложили його чотирма рядами каміння; один ряд: Сардій, топаз і смарагд, ряд первий; 
\v 11 А другий ряд: Гранат, сафір і диямант; 
\v 12 А третій ряд: Опаль, ахат і аметист; 
\v 13 А четвертий ряд: Хризоліт, оникс і яспіс; оправлені в оправу золоту, кожний в гніздочку свойму. 
\v 14 А на каміннях були імена синів Ізрайлевих; дванайцять, по прізвищам їх; вирізані як на печатці, кожен з імям своїм, про дванайцять колін. 
\v 15 І поробили на нагруднику ланьцюжки, плетені як шнурочки, з чистого золота. 
\v 16 Та й зробили дві оправки із золота і дві каблучки із золота по двох кіньцях і причіпили дві каблучки нагрудника. 
\v 17 І привязали два плетені шнурки золоті до двох каблучок на двох кіньцях нагрудника. 
\v 18 А обидва кіньці двох плетених шнурків причіпили до двох оправок та й приставили їх до нарамників наплечника, з лицьового боку його. 
\v 19 І зробили ще дві каблучки золоті та й причіпили на двох кіньцях нагрудника, з краю його, що сподом до наплічника. 
\v 20 І зробили знов дві каблучки золоті та й причіпили на двох нарамниках наплічника внизу до лицьового боку його, саме там, де звязується до купи поясом наплічника. 
\v 21 І привязали вони нагрудника каблучками його до каблучок наплічника шнурком блаватовим, щоб він був над поясом наплічника та щоб не одставав нагрудник від наплічника: так як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 22 І зробив верхню шату до наплічника робом ткацьким, всю з блавату. 
\v 23 І пазуха в верхньої шати була по середині її як пазуха в панцері; облямовано кругом пазуху, щоб не дерилась. 
\v 24 І поробили долиною у верхньої шати гранатові яблочка з блавати й пурпуру й кармазину пряденого. 
\v 25 І поробили дзвоники з золота щирого та й попричіплювали дзвоники між гранатовими яблочками по рубцю верхньої шати з усіх боків. 
\v 26 Дзвоник і граната, дзвоник і граната по рубцю шати з усіх боків, щоб у їй правити службу: як Господь заповідав Мойсейові. 
\v 27 І поробили хитони з бавовняної тканини Аронові й синам його; 
\v 28 І кедар з білої тканини, і окрасу високих клобуків з білої тканини, і спідне платтє полотняне з пряденої бавовни. 
\v 29 І пояси з пряденої бавовни, з блавату й пурпуру й кармазину, робом гаптярським, так як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 30 І зробили бляху, святу диядему, з золота щирого, і написали на їй надпись різьбою печатньою: Святиня Господеві! 
\v 31 І привязали до неї шнурок блаватовий, щоб привязати ним на кедарі зверху, так як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 32 І скіньчили всю роботу храмини і намета соборного. І поробили синове Ізрайлеві все; як заповідав Господь Мойсейові, так і зробили вони. 
\v 33 І принесли храмину до Мойсея: намет і всю посудину його, клямри його, дошки його, засуви його і стовпи його і підніжки його; 
\v 34 І покриттє його з баранячих шкір крашених і покриттє з барсучих шкір, і завісу роздімаючу. 
\v 35 І скриню свідчення, і носила до неї і віко; 
\v 36 Стола й усю посудину його і покладний хліб; 
\v 37 Світильника чистого і лямпи до його, лямпи вставлювання, і всю посудину його й олію на світло; 
\v 38 І золотого жертівника і миро, і запашні кадила; і опону до входу в намет. 
\v 39 Жертівника мідяного, і грати його мідяні, жердки його і всю посудину до його; вмивальницю і стояло її; 
\v 40 Опони до двора, стовпи його і підніжки їх; опону до воріт в дворі, його посторонки і прикілки; і всю посудину до служення в храмині намета соборного. 
\v 41 Шату мережану до служби в святині й святі шати для Арона священника і шати для синів його, щоб служити службу священну. 
\v 42 Усе, як заповідав Господь Мойсейові, так і поробили синове Ізрайлеві всяку роботу. 
\v 43 І оглядав Мойсей всю роботу, і бачив, що зробили вони; як заповідав Господь, так і поробили вони; та й благословив їх Мойсей.
\c 40
\p
\v 1 І рече Господь Мойсейові: 
\v 2 В день первого місяця, в день первий, поставиш ти храмину громадського намету. 
\v 3 І поставиш там скриню свідчення, і закриєш скриню завісою. 
\v 4 І внесеш стола і пороставляєш те, що роставляти меться на йому; і принесеш світильника, та й поставиш лямпи на йому. 
\v 5 І поставиш ти жертівника золотого, щоб приносити кадило перед скринею свідчення. І повісиш опону коло входу в храмину. 
\v 6 І поставиш жертівника для всепалення перед входом в храмину громадянського намету. 
\v 7 І поставиш умивальницю між громадянським наметом і жертівником, і наллєш до неї води. 
\v 8 І поставиш двора навкруги та й повісиш опону у воротах двора. 
\v 9 І візьмеш мира та й помажеш храмину і все, що в їй, і освятиш її і всю посудину її; і буде вона святинею. 
\v 10 І помажеш жертівника на всепаленнє і ввесь посуд його, та й освятиш ти жертівника; і буде жертівник пресвятим. 
\v 11 І помажеш умивальницю і підніжок її, та й освятиш її. 
\v 12 І приведеш Арона й сини його до входу в громадський намет та й пообливаєш їх водою. 
\v 13 І вдягнеш Арона в шати священні та й помажеш його і освятиш його, щоб він служив мені службу священну. 
\v 14 І сини його приведеш і повдягаєш їх у хитони. 
\v 15 І помажеш їх, як помазав отця їх, щоб служили мені службу священну. І буде їм помазаннє на вічне священство в роди їх. 
\v 16 І вчинив Мойсей усе; як заповідав йому Господь, так і вчинив він. 
\v 17 І в первий місяць, другого року, в первий день місяця поставлено храмину. 
\v 18 І поставив Мойсей храмину, і поукріплював підніжки її, і пороставляв дошки її, і позасовував засуви її, і поздвигав стовпи її; 
\v 19 І напяв намета над храминою, і поклав накриттє наметове зверху в його, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 20 І взяв свідоцтво та й положив в скриню, і приправив носила до скрині, і поставив віко на скриню зверху. 
\v 21 І вніс він скриню в храмину і спустив завісу, і закрив скриню; як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 22 І поставив стола в громадському наметі побіч скрині на північ, знадвору завіси; 
\v 23 І положив на йому хліби рядом перед Господом, як повелів Господь Мойсейові. 
\v 24 І поставив світильника в громадському наметі навпроти стола, на полуденньому боці храмини. 
\v 25 І пороставляв лямпи перед Господом, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 26 І поставив жертівника золотого в громадському наметі перед завісою, 
\v 27 І закурив на йому запашне кадило, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 28 І повісив опону коло входу в храмину. 
\v 29 А жертівника для всепалення поставив коло входу в храмину громадського намету, і приніс на йому всепаленнє, як повелів Господь Мойсейові. 
\v 30 І поставив умивальницю між громадським наметом та жертівником, і налив до неї води на обмиваннє. 
\v 31 І почали обмивати в їй Мойсей, Арон і сини його руки і ноги свої; 
\v 32 Як увіходили в громадський намет, і як приступали до жертівника, обмивались, як заповідав Господь Мойсейові. 
\v 33 І поставив двора навкруги храмини й жертівника, і повісив опону у воротях двора. І довершив так Мойсей діло. 
\v 34 І вкрила хмара громадський намет, і слава Господня сповнила храмину. 
\v 35 І не зміг Мойсей увійти в громадський намет; на йому бо почивала хмара і слава Господня сповнила храмину. 
\v 36 І як піднялась хмара над храминою, рушали далі сини Ізраїльські, покіль було мандруваннє їх. 
\v 37 Як же хмара не підіймалась, не рушали далій, аж покіль вона знов піднялась. 
\v 38 Бо хмара Господня була в день над храминою, у ночі ж була вона поломяною перед очима усього дому Ізрайлевого, по ввесь час їх мандрування.