\id 1TI 
\ide UTF-8
\h I. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ТИМОТЕЯ
\toc1 Перве Посланнє cьв. Ап. Павла до Тимотея
\toc2 1 Тимотея
\mt1 ПЕРВЕ ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА
\mt1 ДО ТИМОТЕЯ.
\c 1
\p
\v 1 Павел, апостол Ісуса Христа, по по велінню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої, 
\v 2 Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир від Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого. 
\v 3 Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесі, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, 
\v 4 ані вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, ніж Божого будування в вірі. 
\v 5 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, 
\v 6 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, 
\v 7 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, ні що говорять, ні об чому впевняють. 
\v 8 Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить, 
\v 9 знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубців, 
\v 10 про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науці противить ся, 
\v 11 по славному благовістю блаженного Бога, котре мені звірено. 
\v 12 І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу, 
\v 13 мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві. 
\v 14 Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христі Ісусі. 
\v 15 Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. 
\v 16 Та ради сього й помилувано мене, щоб на мені первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне. 
\v 17 Цареві ж вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь. 
\v 18 Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною, 
\v 19 маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, від віри відпали. 
\v 20 Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатані, щоб навчились не хулити.
\c 2
\p
\v 1 Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування за всіх людей, 
\v 2 за царів і за всіх, що мають власть, щоб тихим і спокійним життєм нам жити у всякому благочесті і чистоті. 
\v 3 Се бо добре і приятно перед Спасителем нашим Богом, 
\v 4 котрий хоче, щоб усі люде спасли ся і до розуміння правди прийшли. 
\v 5 Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, 
\v 6 що дав себе на викуп за всіх: свідкуваннє временами своїми. 
\v 7 На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христі, а не неправду) учителем поган у вірі і правді. 
\v 8 Оце ж хочу, щоб молились чоловіки на всякому місці, здіймаючи вгору преподобні руки, без гніва і змагання. 
\v 9 Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплітаннєм, не золотом або перлами, або шатами предорогими, 
\v 10 а (як подобає жінкам, що пристали на благочестє) ділами добрими. 
\v 11 Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори. 
\v 12 Жінці ж учити не велю, ані орудувати чоловіком, а бути в мовчанню. 
\v 13 Адама бо перше створено, опісля ж Еву; 
\v 14 і Адама не зведено; жінка ж, як зведено її, була в переступі. 
\v 15 Спасеть ся ж ради родження дітей, коли пробувати ме в вірі та любові і в святості з чистотою.
\c 3
\p
\v 1 Вірне слово: коли хто епископства хоче, доброго діла бажає. 
\v 2 Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, ціломудрим, чесним, гостинним, навчаючим, 
\v 3 не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем, 
\v 4 своїм домом щоб добре правив, дітей держав у слухняності з усякою повагою; 
\v 5 (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?) 
\v 6 не новохрищеним, щоб розгордившись не впав у суд дияволський. 
\v 7 Треба ж йому і свідкуваннє добре мати від осторонніх, щоб не впав у ганьбу та в тенета дияволські. 
\v 8 Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали, 
\v 9 мали тайну віри в чистій совісті. 
\v 10 І про таких же (треба) перше впевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними. 
\v 11 Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому. 
\v 12 Диякони щоб бували однієї жінки чоловіками, дітьми добре правлячи і своїми домами. 
\v 13 Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобуває і велику одвагу у вірі, що в Христі Ісусі. 
\v 14 Се пишу тобі, уповаючи прийти до тебе скоро; 
\v 15 коли ж загаюсь, щоб ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженнє правди. 
\v 16 І справді велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тілі, оправдивсь у Дусі, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по світу, возніс ся в славі.
\c 4
\p
\v 1 Дух же явно глаголе, що в останні часи відступлять декотрі від віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових, 
\v 2 в лицемірстві брехливих, запеклих у совісті своїй, 
\v 3 що боронять женитись (і велять вдержуватись) від їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду. 
\v 4 Бо всяке створіннє Боже добре і ніщо не гидке, коли з подякою приймаємо; 
\v 5 освячується бо словом Божим і молитвою. 
\v 6 Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послідував єси. 
\v 7 Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя. 
\v 8 Тілесна бо вправа мало корисна, а благочестє корисне на все, маючи обітницю життя нинішнього і будучого. 
\v 9 Вірне слово і всякого приняття достойне. 
\v 10 На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усіх людей, а найбільш вірних. 
\v 11 Звіщай се і навчай. 
\v 12 Ніхто ж нехай молодостю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусі, у чистоті. 
\v 13 Доки прийду, пильнуй читання, утішення, науки. 
\v 14 Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук священства. 
\v 15 Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всіх. 
\v 16 Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.
\c 5
\p
\v 1 Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів, 
\v 2 старих жінок, як матірок, молодших, як сестер, з усякою чистотою. 
\v 3 Удовиць шануй, тих що справді удовиці. 
\v 4 Коли ж котора вдовиця діти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителям; се бо добре і любо перед Богом. 
\v 5 Тая ж справді вдовиця, котора одинока, (та) вповає на Бога і пробуває в молитвах і благаннях день і ніч. 
\v 6 Котора ж роскошує, та жива — вмерла. 
\v 7 І се наказуй, щоб непорочні були. 
\v 8 Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашніх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший від невірного. 
\v 9 Удовицю ж вибирати не меньше літ шестидесяти, таку щоб була одному мужу жінкою, 
\v 10 в ділах добрих свідчена, чи дітей згодувала, чи людей сторонніх приймала, чи святим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого діла доброго щира була. 
\v 11 Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Христа, схочуть заміж; 
\v 12 маючи осуд, що першої віри відцурались. 
\v 13 Ще ж без діла звикають ходити по домах; не тілько ж без діла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годить ся. 
\v 14 Тим хочу, щоб молоді вдовиці йшли заміж, дітей рожали, домом правили і ніякої причини не давали противному до поговору. 
\v 15 Вже бо деякі звернули слідом за сатаною. 
\v 16 Коли який вірний або вірна має вдовиці, нехай їм помагає, і нехай не буде тягару для церкви, щоб правдивим удовицям помагати. 
\v 17 Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науці. 
\v 18 Глаголе бо писаннє: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї. 
\v 19 На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох свідках. 
\v 20 Которі ж згрішять, обличай перед усіма, щоб і инші страх мали. 
\v 21 Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нічого не роблячи по привичці (пристрасті). 
\v 22 Рук скоро не клади ні на кого, ані приставай до чужих гріхів; себе чистим держи. 
\v 23 Вже не пий води, а потроху вина приймай, ради жолудка твого і частих твоїх недугів. 
\v 24 В инших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за иншими йдуть слідом. 
\v 25 Так само й добрі діла наперед явні, тай що инше, утаїтись не може.
\c 6
\p
\v 1 Которі слуги під ярмом, нехай уважають панів своїх достойними всякої чести, щоб імя Боже не хулилось і наука. 
\v 2 Хто ж має вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй. 
\v 3 Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної, 
\v 4 той розгордив ся, нічого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки, 
\v 5 пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє — надбаннє. Відступай від таких. 
\v 6 Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством. 
\v 7 Нічого бо не внесли ми у світ, то й ясно, що нічого не можемо винести. 
\v 8 Маючи ж їжу й одежу, сим довольні будемо. 
\v 9 Котрі ж хочуть забагатіти, впадають у напасть й тенета і в хотіння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель. 
\v 10 Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого инші бажаючи, заблудили від віри, і себе прибили многими муками. 
\v 11 Ти ж, чоловіче Божий, від сього втікай; побивай ся за правдою, благочестєм, вірою, любовю, терпіннєм, тихостю. 
\v 12 Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав єси добре визнаннє перед многими свідками. 
\v 13 Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що свідкував при Понтийському Пилаті добре визнаннє: 
\v 14 додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа, 
\v 15 котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами; 
\v 16 один, що має безсмертє, і живе в світлі неприступному, котрого не бачив ніхто з людей, ані бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь. 
\v 17 Багатим у нинішнім віці заказуй не високомудровати, ані вповати на богацтво непевне, а на Бога живого, що дає нам усе щедро на втіху; 
\v 18 добре робити, багатитись ділами добрими, охочими на подаваннє бути і подільчивими, 
\v 19 скарбуючи собі добру основину в будущині, щоб прийняти життє вічне. 
\v 20 О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись від скверного марнословя і перекорів неправдивого розуму, 
\v 21 котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь.
\s1 Перве до Тимотея писане з Лаодикеї, що єсть столиця Фригиї Пакатиянської.