\id NEH - Biblija Kulisha Standartna
\ide UTF-8
\h Неємії
\toc1 Книга Неємії
\toc2 Неємії
\toc3 Неє
\mt1 Книга Неємії
\c 1
\p
\v 1 Се оповіданнє Неємії, сина Ахалїїного: В місяцї Кислеві, двайцятого року\f + \ft В двайцятому роцї царювання Артаксеркса.\ft*\f*, був я в Сузах, столичному містї. 
\v 2 І прийшов Ханані, один з братів моїх, він і кілька чоловіків з Юдеї. І спитав я їх, як проживають Юдеї, що спаслись від полону і зістались, та що дїєсь у Ерусалимі. 
\v 3 І сказали вони менї: Ті, що зістались від полону, пробувають там, в своїх сторонах, в великій бідї й в приниженнї; та й мур Ерусалимський розвалений, й ворота його попалені огнем. 
\v 4 Почувши сї слова, сїв я й заплакав, і був смутний кілька день, і постив та молився перед Богом небесним, 
\v 5 І говорив: Господи, Боже небес, Боже великий і страшний, додержуючий завіт і ласку тим, що люблять тебе й перестерігають заповідї твої! 
\v 6 Нехай будуть уші твої вважливі й очі твої отворені, щоб вислухати молитву слуги твого, якою я тепер день і ніч благаю тебе за синів Ізрайлевих, слуг твоїх, і сповідаюсь в гріхах синів Ізрайлевих, якими согрішили ми перед тобою, согрішили — й я і дім отця мого. 
\v 7 Ми проступились перед тобою й не додержали заповідей і постанов, і законів, що дав єси Мойсейові, слузї твойму. 
\v 8 Але спогадай на слово, яким заповів єси Мойсейові, слузї твойму, глаголючи: Коли провинитесь, то розсїю вас поміж народами, 
\v 9 Коли ж обернетесь до мене й держати метесь заповідей моїх, і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, я звідтїль зберу вас, і приведу вас на місце, що вибрав собі, щоб імя моє там пробувало. 
\v 10 Та ж вони слуги твої й народ твій, що ти визволив силою твоєю великою і рукою твоєю могучою. 
\v 11 Прошу ж тебе, Господи! нехай буде ухо твоє вважливе на молитву слуги твого й на молитву слуг твоїх, що хотять шанувати імення твоє. І допоможи слузї твойму на сей час, та дай йому запобігти ласки в чоловіка сього, — бо я був чашником у царя.
\c 2
\p
\v 1 В місяцї Нисанї, на двайцятім року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино та подав цареві, і, здавалось, не був я смутний перед ним. 
\v 2 Але царь промовив до мене: Чого ти сумний на виду; ти не слабий, сього не видко, а певно смуток на серцї? Я злякався вельми, 
\v 3 І сказав цареві: Нехай живе царь по вік! Як же не має бути смутним лице моє, коли город, місце гробовищ батьків моїх, стоїть опустошене, й ворота його попалені огнем! 
\v 4 І сказав царь до мене: Чого ж ти бажаєш? Я помолився Богові небесному, 
\v 5 І сказав цареві: Коли царська ласка, й коли слуга твій запобіг ласки перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гробовища батьків моїх, щоб я одбудував його. 
\v 6 І сказав менї царь і цариця, що седїла коло його: Як довго протягнеться твоя вандрівка, й коли вернешся? І сподобалось цареві послати мене; й я означив час. 
\v 7 І сказав я цареві: Коли царська ласка, то дав би менї листи до зарічних начальників краєвих, щоб давали менї пропуст, доки я не дійду до Юдеї, 
\v 8 Та й лист до Асафа, доглядника лїсів царських, щоб дав менї деревнї на ворота в твердинї, що при домі Божому, й на міські мури, та на дім, в котрому б менї жити. І дав менї царь, бо добродїйна рука Бога мого була надо мною. 
\v 9 І прийшов я до зарічних начальників краєвих і віддав їм письма царські. А царь послав був зо мною військових начальників із верховцями. 
\v 10 Коли перечув про се Санаваллат, Хороніт і Товія, слуга Амманицький, то їм стало дуже досадно, що прийшов чоловік піклуватись про добро синів Ізрайлевих. 
\v 11 І прийшов я в Ерусалим. І пробув там три днї, 
\v 12 І встав я вночі, і кілька чоловік зо мною, і нїкому не сказав, що поклав Бог мій менї на серце зробити для Ерусалиму; животини ж не було при менї нїякої, окрім тієї, що на їй я їхав. 
\v 13 І проїхав я вночі через Долинні ворота перед Драконовою криницею до воріт Гнояних, і оглядїв я розвалені мури Ерусалиму й його ворота, спалені огнем. 
\v 14 І приїхав я до воріт Криничаних і до царського водопроводу, але там не було місця, щоб пройти животинї, що була підо мною, 
\v 15 І я поїхав назад через потік вночі й оглядав мур, і, проїхавши знов через Долинні ворота, вернувся. 
\v 16 І не знали начальники, куди я ходив, та що я роблю: нї Юдеям, нї сьвященникам, нї суддям, нї старшинам, нї иншим робітникам я до того часу нїчого не казав. 
\v 17 Опісля же сказав я їм: Ви бачите нужду, в якій ми знаходимось: Ерусалим спустошений, й ворота його спалені огнем; ходїм, побудуймо мури Ерусалимські й не будьмо довше в пониженнї. 
\v 18 І я оповідав їм про добродїйну для мене руку Бога мого, а так само й слова царя, що він говорив менї. І сказали вони: будемо будувати, — і скріпили руки свої на добре дїло. 
\v 19 Почувши про се, Санаваллат, Хороніт та Товія, слуга Амманицький, та Гешем, Араб, сьміялись із нас і говорили з погордою: Що се за дїло, що ви робите? Чи не задумуєте ви часом збунтуватись проти царя? 
\v 20 Я дав їм одповідь і сказав їм: Бог небесний, Він нам допоможе, а ми, слуги його, розпочнемо будувати; вам же нема частки, нї права нї згадки про вас у Ерусалимі.
\c 3
\p
\v 1 І встав Елїяшив первосьвященник, і брати його сьвященники, і збудували Овечі ворота; вони посьвятили їх і вставили двері їх, і посьвятили їх від башти Меа до башти Хананела. 
\v 2 А побіч його будували Ерихонцї, а коло їх будував Закхур Імрієнко. 
\v 3 Ворота же Рибні будували ті, що родом з Сенаї; вони вкрили їх і вставили двері їх, замки їх і засуви їх. 
\v 4 Коло їх лагодив мур Меремот, син Уріїн, сина Гакозового; коло сього лагодив Мешуллам, син Берехіїн, сина Мешизабелового, а коло їх лагодив Садок Бааненко; 
\v 5 Коло сих лагодили Текойцї; одначе значнїйші зпоміж їх не нахилили своєї шиї попрацювати задля Господа свого. 
\v 6 Старі ворота лагодили Йояда, син Пасеахів, і Мешуллам, син Бесодії: вони вкрили їх і вставили двері їх і замки їх, і засуви їх. 
\v 7 Коло їх лагодив Мелатїя Габаонїй, і Ядон із Меронота, з осадниками Габаону й Мицфи, залежними від зарічних краєвих начальників. 
\v 8 Коло їх лагодив Уззиїл, син Харгаіїн, золотарь, а коло його лагодив Хананїя, син Гараккахимів. І поновили Ерусалим аж до муру широкої улицї. 
\v 9 Коло їх лагодив Рефаїя, син Хурів, старшина над половиною дїльницї Ерусалимської. 
\v 10 Коло їх і проти свого дому лагодив Едаїя, син Харумафів, а коло його лагодив Хаттуш, син Хашавнїїн. 
\v 11 У другій частї лагодив Малхія, син Харимів, та Хашшув, син Пахат-Моаба, вони ж поправляли і башту Пічану. 
\v 12 Коло їх лагодив Шаллум, син Голлохешів, старшина над половиною дїльницї Ерусалимської, він і дочки його. 
\v 13 Ворота Долинні будував Ханун та осадники Заноаха: вони збудували їх і вставили браму в їх, замки їх і засуви їх, а до того лагодили вони ще тисячу локот муру до Гнояних воріт. 
\v 14 А ворота Гнояні лагодив Малхія, син Рехавів, старшина повіту Беткаремського: він збудував їх і вставив в їх браму, замки їх і засуви їх. 
\v 15 Ворота Криничані лагодив Шаллум, син Колхозеїн, старшина повіту Міцфи: він збудував їх і вкрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, — він же лагодив і мур коло ставка Селаха, проти царського садка й до сходів, що вели вниз із міста Давидового. 
\v 16 За ним лагодив Неємія, син Азбуків, старшина над половиною повіту Бетзурського, до Гробовищ Давидових і до викопаного ставка, й до дому лицарів. 
\v 17 За ним лагодили левіти: Рехум, син Банїїн; коло його лагодив Хашавія, старшина половини повіту Кеїлського, за свій повіт. 
\v 18 За ним лагодили брати їх: Баввай, син Хенададів, старшина половини повіту Кеїлського. 
\v 19 А коло його лагодив Езер, син Ісусів, старшина над Мицфою, в другій дїльницї, проти ввіходу до зброївнї на розї. 
\v 20 За ним лагодив дуже пильно Барух, син Забвая, на другій дїльницї, від угла до дверей дому Елїяшива, первосьвященника. 
\v 21 За ним лагодив Меремот, син Уріїн, сина Гакозового, на другій дїльницї, від дверей дому Елїяшивого до кінця дому Елїяшивого. 
\v 22 За ним лагодили сьвященники з околиць. 
\v 23 За ними лагодив Бенямин та Хашшув проти свого дому, а за ним лагодив Азарія, син Маасеїн, сина Ананїїного, коло свого дому. 
\v 24 За ним лагодив Биннуй, син Хенададів, на другій дїльницї, від дому Азаріїного до угла й закруту. 
\v 25 За ним Фалал, син Узаїн, проти угла й башти, що виступає від висшої палати царської коло двора темничного. За ним Федаїя, син Парошів. 
\v 26 А нетинеї, що жили в Офелї, робили проти Водяних воріт на схід і до виступаючої башти. 
\v 27 За ними робили Текойцї, на другій дїльницї, від місця проти великої виступаючої башти до муру Офела. 
\v 28 Дальш від воріт Кінських лагодили сьвященники, кожний проти свого дому. 
\v 29 За ним лагодив Садок, син Іммерів, проти свого дому, а за ним робив Шемая, син Шеханїїн, вартовий коло східнїх воріт. 
\v 30 За ним лагодив Хананїя, син Шелеміїн, та Ханун, шестий син Залафа, на другій дїльницї. За сим лагодив Мешуллам, син Берехіїн, проти своєї кімнати. 
\v 31 За ним лагодив Малхія, син Гацорофіїн, аж по дім нетинеїв і крамарів, проти воріт Гаммифкад, і до будинку на углї. 
\v 32 А між наріжним будинком до Овечих воріт лагодили золотарі та крамарі.
\c 4
\p
\v 1 Як почув Санаваллат, що ми будуємо мур, розсердився і лютився дуже та глузував з Юдеїв, 
\v 2 І говорив при своїх братах та при Самарийських військових людях, і казав: Що роблять оцї нужденні Юдеї? невже ж їм се дозволять? невже ж вони приносити муть жертви? невже ж вони коли доведуть се до кінця? невже ж вони зроблять живим каміннє, що стало купами пороху, та ще до того й спалене? 
\v 3 А Товія Аммонїй, що стояв коло його, відказав: Нехай собі будують; прийде лисиця й повалить їх камяний мур. 
\v 4 Почуй, Боже наш, як із нас глузують, і поверни їх глум на їх голову і віддай їх на глум в землї полону, 
\v 5 І не покрий беззаконностї їх, і нехай не зникне гріх їх перед лицем твоїм, за те, що вони засмутили будуючих! 
\v 6 Ми одначе будували мур, і виведений був увесь мур до половини; та й у народу не остигала щирість до роботи. 
\v 7 Як почув Санаваллат і Товія, і Араби, й Аммонїї, й Азотїї, що мури Ерусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада. 
\v 8 І змовились усї пійти разом війною на Ерусалим і збурити його. 
\v 9 А ми молились Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони. 
\v 10 Та Юдеї сказали: Послабшала сила у двигарів, а піску (й вапна) багато; ми не промагаємо будувати муру. 
\v 11 А вороги наші говорили: Й не знати муть і не вглядять, як ми впадемо серед їх і повбиваємо їх та й спинимо роботу. 
\v 12 Коли ж приходили Юдеї, що жили побіч їх, і казали нам разів з десять із усїх боків, що вони нападуть на нас, 
\v 13 Тодї поставив я на низинах коло міста, та за муром на сухих місцях людей по родинах із мечами, з списами їх і з сагайдаками їх. 
\v 14 І обдивився я й став, і промовив до старшин та значнїйших і до прочого народу: Не лякайтесь їх; памятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої. 
\v 15 Як же зачули наші вороги, що ми знаємо про їх намір, тодї обернув Бог в нїщо раду їх, і ми всї повертались до муру, кожний до своєї роботи. 
\v 16 Од того дня половина молодих людей в мене робила роботу, а половина їх держала списи, щити, сагайдаки та панцирі, а старшини стояли позад усього дому Юдиного. 
\v 17 Ті, що будували мур і носили тягарі, що на їх накладали, робили однією рукою роботу, а в другій держали спис. 
\v 18 Кожний, хто будував, мав свій меч привязаний коло свого стану, й так вони будували. Коло мене стояв трубач. 
\v 19 І сказав я до значнїйших і старшин, та до иншого народу: Робота велика й розлягла, і ми розсїяні по мурі далеко один від одного; 
\v 20 То ж, звідкіль почуєте ви гук труби, в те місце збірайтесь ід нам; Бог наш воювати ме за нас. 
\v 21 Оттак робили ми роботу; й половина держали списи від сходу ранньої зорі доки не зʼявлялись зірки. 
\v 22 Окрім сього, в той самий час сказав я народові, щоб усї ночували в Ерусалимі з своїми наймитами, — й будуть вони в нас одні вночі на вартї, а другі вдень на роботї. 
\v 23 І нї я, нї брати мої, нї слуги мої, нї сторожі коло мене не скидали з себе своєї одежі; в кожного був під рукою меч і вода.
\c 5
\p
\v 1 Аж ось піднялось велике наріканнє в народї і в жінок його на братів своїх Юдеїв: 
\v 2 Були такі, що говорили: Нас, синів наших і дочок наших багацько; і ми бажали б доставати хлїба й харчуватись, щоб жити. 
\v 3 Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хлїба в голодї. 
\v 4 Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші; 
\v 5 У нас такі ж тїла, як тїла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволї. Нема нїяких засобів в руках наших на викуп; і поля наші та виноградники наші у других. 
\v 6 Як почув я їх нарікання і такі слова, то я розгнївався дуже. 
\v 7 Серце моє збурилось, і я почав остро докоряти старшинам та значним і сказав їм: Ви берете з братів своїх лихву? І скликав я проти їх великі збори, 
\v 8 Та й сказав їм: Ми викуповували братів своїх, Юдеїв, проданих поганам, скільки в нас було сили, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали й не знаходили, що б відповісти. 
\v 9 І сказав я: Не гаразд ви робите. Чи ж не в страху перед Богом нашим повинні ви ходити, щоб уйти глуму від народів, ворогів наших? 
\v 10 Та й я, й брати мої, й служащі при менї давали їм в позичку срібло й хлїб, але даруймо їм довг сей? 
\v 11 Вернїть же їм таки тепер поля їх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хлїба, з вина й оливи, на яку ви позичали їм. 
\v 12 І сказали вони: Вернемо й не вимагати мемо в їх; зробимо так, як ти кажеш. І покликав я сьвященників, і звелїв їм заприсягтись, що й вони так зроблять. 
\v 13 І витрусив я мою одежу й сказав: Нехай Бог так витрусить кожну людину, що не додержить свого слова, з його дому й з його дорібку, і бодай йому було так витрушено й порожньо! А ввесь збір промовив: амінь. І прославили Бога; і здїйснив народ слово се. 
\v 14 Іще: від того часу, як менї приказано бути їх областним начальником у землї Юдейській, від двайцятого року до трийцять другого року царя Артаксеркса, за двайцять років я й брати мої не побирали прохарчування областних начальників; 
\v 15 А переднїйші начальники краю, що були до мене, обтяжували народ, і брали з їх хлїб і вино, окрім сорока секлів срібла (на день); навіть і слуги їх паношились над народом. Я же не робив так через страх Божий. 
\v 16 При сьому я вів роботу коло сього муру; та й поля ми не закуповували, а всї слуги мої збірались туди на роботу. 
\v 17 Юдеїв і старшин бувало по сто пятьдесять чоловіка за столом у мене, окрім тих, що приходили до нас з народів, які навкруги нас. 
\v 18 А було наготовляно щодня: один віл, шість добірнїх овець, і птицї готувалось у мене, а за десять день виходила сила всякого вина. А одначе начальницької харчі я не вимагав, бо важка служба тяготїла на сьому народї. 
\v 19 Спогадай, мій Боже, на добро менї про все, що я вчинив задля сього народу!
\c 6
\p
\v 1 Як дійшла чутка до Санаваллата і Товії, й Араба Гешема та инших наших ворогів, що я відбудував мур та що не зісталось в ньому виломів, — одначе до того часу я ще не вставив дверей в ворота, — 
\v 2 Тодї Санаваллат та Гешем прислали до мене сказати: Прийди, а зійдемось разом ув одному з сїл на рівнинї Оно. Вони ж задумували заподїяти менї лихо. 
\v 3 Але я послав до їх посланцїв і звелїв сказати: Я маю роботу коло великого дїла; не можу зійти; робота застановилась би, коли б я покинув її і зійшов до вас. 
\v 4 Чотири рази посилали вони до мене з такими ж запросинами, та я відповідав їм те саме. 
\v 5 Тодї прислав Санаваллат до мене пятий раз свого слугу, а в його руцї був розгорнутий лист. 
\v 6 У йому ж було написано: Ходить у народів поголоска, та й Гешем каже, що ти й Юдеї задумали відпасти, та тому й будуєш мур, і хочеш бути в їх царем, після тої ж чутки; 
\v 7 І пророків ти настановив, щоб оповіщали про тебе в Ерусалимі і говорили: Е царь Юдейський! се дійде до царя. Так приходь, і порадимось вкупі. 
\v 8 Але я послав до його сказати: Нїчого такого не було, про що ти говориш; се ти вигадав своїм розумом. 
\v 9 Бо всї вони страхали нас, гадаючи: Опадуть їх руки перед сим дїлом, і робота спиниться; та я ще більше скріпив руки мої. 
\v 10 І прийшов я в дім Шемаїї, сина Делаїї, сина Мегетавелового, й заперся він і сказав: Ходїм у дом Божий в середину храма, й замкнемо за собою двері храма, бо прийдуть вбити тебе, а прийдуть вбити тебе вночі. 
\v 11 Але я відказав: Чи може ж тїкати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, ввійти в храм, щоб бути живим? Не піду. 
\v 12 Я знав, що не Бог послав його, хоч він по пророцьки говорив до мене, але що то Товія та Санаваллат підкупили його. 
\v 13 А підкупили його на те, щоб я злякався і зробив так, і согрішив, та щоб про мене пішла недобра слава, щоб вони могли мене гудити. 
\v 14 Спомяни, мій Боже, Товію і Санаваллата по сих дїлах їх, та й пророчицю Ноадїю й инчих пророків, що хотїли настрахати мене! 
\v 15 Мур був скінчений двайцять пятого дня місяця Елула, за пятьдесять два днї. 
\v 16 Як почули про се всї вороги наші, й побачили се всї народи, що навкруги нас, тодї вони впали в очах своїх; вони спізнали, що се дїло від Бога нашого. 
\v 17 Окрім того писало під той час багато старшин Юдейських листи, й посилали їх до Товії, а Товіїні листи приходили до їх. 
\v 18 Бо багато було в Юдеї таких, що поклялись на побратимство з ним; він бо був зять Шеханїї, сина Арахового, а його син Йоханан взяв за себе дочку Мешуллама, сина Берехіїного. 
\v 19 Навіть про добрість його говорили вони при менї, й мої слова переносились до його. Товія ж присилав листи, щоб лякати мене.
\c 7
\p
\v 1 Коли мур був уже готовий, і я повставляв двері, та коли були понаставляні на свою службу воротарі, і сьпівцї, й левіти, 
\v 2 Тодї звелїв я мойму братові Хананї і начальникові Ерусалимської твердинї Хананїєві, (бо він був більше за багатьох инчих чоловік вірний і богобоязливий), 
\v 3 І сказав я їм: Нехай не відчиняють воріт Ерусалимських, покіль не загріє сонце, й доки ще стоять (при роботї), нехай замикають і засовують двері. І поставив я сторожами осадників Ерусалимських, кожного на свою сторожу і кожного проти свого дому. 
\v 4 Але місто було просторне й велике, а народа в йому було небагато, й доми не були побудовані. 
\v 5 І поклав менї Бог мій на серце зібрати старшин та значнїйших, і народ, щоб їх перелїчити. І знайшов я родопись тих, що прийшли переднїйше, а в їй написано: 
\v 6 Оце сини країни, що пійшли з бранцїв, переселених Навуходонозором, царем Вавилонським, і вернулись в Ерусалим та в Юдею, кожний в своє місто, — 
\v 7 Ті, що пійшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманїєм, Мардохеєм, Білшаном, Мисферетом, Бігваєм, Нехумом, Бааною. Число людей народа Ізрайлевого: 
\v 8 Синів Парошових дві тисячі сто сїмдесять два. 
\v 9 Синів Сафатіїних триста сїмдесять два. 
\v 10 Синів Арахових шістьсот пятьдесять два. 
\v 11 Синів Пахат-Моабових, із синів Ісусових і Йоабових, дві тисячі вісїмсот вісїмнайцять. 
\v 12 Синів Еламових тисяча двістї пятьдесять чотири. 
\v 13 Синів Затту вісїмсот сорок пять. 
\v 14 Синів Закхайових сїмсот шістьдесять. 
\v 15 Синів Биннуйових шістьсот сорок вісїм. 
\v 16 Синів Бевайових шістьсот двайцять вісїм. 
\v 17 Синів Азгадових дві тисячі триста двайцять два. 
\v 18 Синів Адоникамових шістьсот шістьдесять сїм. 
\v 19 Синів Бігвайових дві тисячі шістьсот сїм. 
\v 20 Синів Адинових шістьсот пятьдесять пять. 
\v 21 Синів Атерових із дому Езекії девятьдесять вісїм. 
\v 22 Синів Хашумових триста двайцять вісїм. 
\v 23 Синів Вецайових триста двайцять чотири. 
\v 24 Синів Харифових сто дванайцять. 
\v 25 Тих, що родом з Габаону, девятьдесять пять. 
\v 26 Осадників Бетлеєма й Нетофи сто вісїмдесять вісїм. 
\v 27 Осадників Анатота сто двайцять вісїм. 
\v 28 Осадників Бет-Азмавета сорок два. 
\v 29 Осадників Каріятярима, Кефіри і Беерота сїмсот сорок три. 
\v 30 Осадників Рами і Геви шістьсот двайцять один. 
\v 31 Осадників Михмаса сто двайцять два. 
\v 32 Осадників Бетеля й Гая сто двайцять три. 
\v 33 Осадників другого Нево пятьдесять два. 
\v 34 Синів другого Елама тисяча двістї пятьдесять чотири. 
\v 35 Синів Харимових триста двайцять. 
\v 36 Тих, що родом із Ерихону, триста сорок пять. 
\v 37 Тих, що родом із Лода, Хадида й Оно, сїмсот двайцять один. 
\v 38 Тих, що родом із Сенаї, три тисячі девятьсот трийцять. 
\v 39 Сьвященників, синів Едаїї, з дому Ісусового, девятьсот сїмдесять три. 
\v 40 Синів Іммерових тисяча пятьдесять два. 
\v 41 Синів Пашхурових тисяча двістї сорок сїм. 
\v 42 Синів Харимових тисяча сїмнайцять. 
\v 43 Левітів: синів Ісусових, із дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сїмдесять чотири. 
\v 44 Сьпівцїв: синів Асафових сто сорок вісїм. 
\v 45 Воротарі: сини Шаллумові, сини Атерові, сини Талмонові, сини Аккувові, сини Хатитині, сини Шовайові — сто трийцять вісїм. 
\v 46 Нетинеї: сини Зіхині, сина Хасуфині, сини Таббаотові, 
\v 47 Сини Киросові, сини Сіїні, сини Фадонові, 
\v 48 Сини Леванині, сини Хагавині, сини Салмайові, 
\v 49 Сини Хананові, сини Гідделові, сини Гахарові, 
\v 50 Сини Реаїїні, сини Резинові, сини Некодині, 
\v 51 Сини Газзамові, сини Уззині, сини Пасеахові, 
\v 52 Сини Весайові, сини Меунимові, сини Нефишсимові, 
\v 53 Сини Ваквукові, сини Хакуфині, сини Хархурові, 
\v 54 Сини Вазлитові, сини Мехидині, сини Харшині, 
\v 55 Сини Варкосові, сини Сисарині, сини Тамахові, 
\v 56 Сини Незіяхові, сини Хатифині, 
\v 57 Сини слуг Соломонових: сини Сотайові, сини Соферетові, сини Феридині, 
\v 58 Сини Яалині, сини Дарконові, сини Гідделові, 
\v 59 Сини Сафатіїні, сини Хаттилові, сини Похерет-Газеваїмові, сини Амонові. 
\v 60 Усїх нетинеїв і синів слуг Соломонових триста девятьдесять два. 
\v 61 А ось ті, що вийшли з Телмелаха, Телхарші, Херув-Аддона та Іммера, але вони не могли вказати на дім батьків своїх і на племя своє, чи вони від Ізраїля. 
\v 62 Сини Делаїїні, сини Товіїні, сини Некодині — шістьсот сорок два. 
\v 63 А з сьвященників: сини Ховаїїні, сини Гаккозові, сини Берзеллїйові, що взяв жінку з дочок Берзеллїя Галаадїя, і став зватись їх іменням. 
\v 64 Вони шукали своєї родописї, та не знайшлась, і через те вилучено їх від сьвященства. 
\v 65 І Тиршата\f + \ft Так звано по халдейськи Неємію.\ft*\f* сказав їм, щоб вони не їли великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом. 
\v 66 Усієї громади вкупі було сорок дві тисячі триста шістьдесять чоловіка, 
\v 67 Окрім невольників їх та невольниць їх; а сих було сїм тисяч триста трийцять сїм; між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї сорок пять, 
\v 68 Коней було в їх сїмсот трийцять шість, мулів в їх — двістї сорок пять, 
\v 69 Верблюдів чотиріста трийцять пять, ослів шість тисяч сїмсот двайцять. 
\v 70 Декотрі старшини в поколїннях причинились до роботи: Тиршата дав у скарбницю золотом тисячу драхм, пятьдесять чаш, і пятьсот трийцять риз сьвященницьких. 
\v 71 Тай инші старшини в поколїннях зложили в скарбівню на роботи двайцять тисяч драхм золота й дві тисячі двістї мін срібла. 
\v 72 А прочі з народу дали двайцять тисяч драхм золота та дві тисячі мін срібла й шістьдесять сїм риз сьвященницьких. 
\v 73 І стали жити священники й левіти; воротарі й сьпівцї, народ і нетинеї, й ввесь Ізраїль по містах своїх.
\c 8
\p
\v 1 Як настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тодї зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майданї, що перед Водяними ворітьми, і сказали письменникові Ездрі, щоб він принїс книгу закону Мойсейового, що його заповістив Господь Ізрайлеві. 
\v 2 І принїс сьвященник Ездра закон перед збір чоловіків і жінок і всїх, котрі могли втямити, першого дня сьомого місяця; 
\v 3 І читав з його на майданї, що перед Водяними воротьми, як почало свитати, до пів дня, перед чоловіками і жінками й усїма, що могли втямити; і уха всього народу були обернуті до книги закону. 
\v 4 Письменник Ездра стояв на деревяному високому помостї, що його задля сього зробили, а коло його, праворуч його, стояли Маттатія і Шема, і Анаїя й Урія, й Хелкія і Маасея; а лїворуч від його Федаїя і Мисаїл, і Малхія й Хашум, і Хашбаддана, й Захарія й Мешуллам. 
\v 5 І розгорнув Ездра книгу перед очима всього народу, бо він стояв вище за ввесь народ. І як він розгорнув її, встав увесь народ. 
\v 6 І возхвалив Ездра Господа Бога великого. І ввесь народ відповідав: амінь, амінь, здіймаючи в гору руки свої, і кланялись і падали ниць до землї перед Господом. 
\v 7 Ісус, Банаїя, Шеревія, Ямин, Аккув, Шавтай, Годїя, Маасея, Клита, Азарія, Йозавад, Ханан, Фелаїя й левіти толкували народові закон, тим часом як народ стояв на свойму місцї. 
\v 8 І читали з книги, з закону Божого, виразно і втямливо, а народ розумів прочитане. 
\v 9 Тодї Неємія (се він Тиршата), і письменник Ездра, сьвященник, і левіти, що вчили народ, промовили до всього народу: Се день сьвятий Господеві, Богові нашому; не смуткуйте й не плачте! (бо ввесь народ плакав, слухаючи слова закону). 
\v 10 І сказав їм: Ійдїть, їжте сите й пийте солодке, та посилайте частки й тим, в кого нїчого ненаготовлено, бо день сей сьвятий Господеві нашому. І не журіться, бо радощі перед Господом се піддержка ваша. 
\v 11 І левіти втихомирювали ввесь народ, промовляючи: Вгамуйтесь, бо сей день сьвятий, не сумуйте. 
\v 12 І пійшов ввесь народ їсти й пити, і посилати частини, й сьвяткувати з великими радощами, бо втямили слова, які їм сказали. 
\v 13 Другого дня зібрались старшини в поколїннях від усього народу, сьвященники й левіти до письменника Ездри, щоб розвязував їм слова закону. 
\v 14 І знайшли написано в законї, що дав Господь через Мойсея, що сини Ізрайлеві сьомого місяця, в сьвятки, повинні перебувати в кучках. 
\v 15 Задля того й оповіщали й викликали по всїх містах своїх і в Ерусалимі, кажучи: Йдїть на гори й зносїть гільки маслини садової й гілля маслини дикої, й вітки міртові й гільки пальмові, й гілля дерев широколистих, щоб поробити кучки, як написано. 
\v 16 І пійшов народ, і поприносили й поробили собі кучки, кожний на своїй крівлї, й на своїх дворах, і в сїнях дому Божого, й на майданї коло воріт Водяних, і на майданї коло воріт Ефраїмових. 
\v 17 Уся громада тих, що повертались з полону, поробила кучки й перебувала в кучках. Від часу Ісуса, сина Навинового, до сього дня не робили так сини Ізрайлеві. Радість була вельми велика. 
\v 18 І читали з книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І справляли сьвятки сїм день, а восьмого дня сьвяті збори (відданнє празника), по постанові.
\c 9
\p
\v 1 На двайцять четвертий день сього місяця зібрались усї сини Ізрайлеві, спощені й в дранках і з попілом на головах своїх. 
\v 2 І віддїлилось насїннє Ізрайлеве від усїх чужородцїв, і стали й сповідались із гріхів своїх і з проступків батьків своїх. 
\v 3 І стояли на свойму місцї, і четвертину дня читали з книги закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і молились Господеві, Богові свойму. 
\v 4 І стали на підвисшеному місцї левітів: Ісус, Банїя, Кадмиїл, Шеванїя, Вуннїй, Шеревія, Банїя, Хананї й покликали голосно до Господа, Бога свого. 
\v 5 І сказали левіти — Ісус, Кадмиїл, Банїя, Хашавнїя, Шеревія, Годїя, Шеванїя, Петахія: Встаньте, славіте Господа, Бога вашого від віку й до віку. Нехай славлять імя твоє, достойне всякої слави й висше над усяку прославу й похвалу. 
\v 6 (І промовив Ездра:) Ти, Господи, єдиний, Ти сотворив небо, небеса небес і все військо їх, землю і все, що на нїй, моря і все, що в їх, і ти живиш усе й небесне військо тобі кланяється. 
\v 7 Ти сам, Господи Боже, вибрав Аврама й вивів його з Ура Халдейського, й дав йому ймя Авраама, 
\v 8 І знайшов його серце вірним перед тобою, й постановив із ним завіт, щоб дати (йому й) насїнню його землю Канаанїїв, Геттїїв, Аморіїв, Ферезіїв, Евузіїв і Гергезіїв. І додержав єси слова свого, бо ти праведний. 
\v 9 Ти побачив нужду батьків наших в Египтї й почув поклик їх коло Червоного моря. 
\v 10 І показав знамення й чуда над Фараоном і над усїми слугами його, й над усїм народом землї його, ти бо знав, які вони були горді проти їх, і вчинив єси собі ймя до сього дня. 
\v 11 Ти роздїлив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по суші, а тих, що гнались за ними, ти покинув у глибінь, наче камінь у розгукані води. 
\v 12 Стовпом хмаряним вів ти їх в день а стовпом огняним вночі, щоб осьвічувати їм дорогу, якою їм ійти. 
\v 13 І зійшов ти на Синай-гору й говорив до їх із неба, й дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповідї добрі. 
\v 14 І вказав єси їм сьвяту твою суботу, й передав їм заповідї й постанови й закон через слугу твого Мойсея. 
\v 15 І хлїб із неба давав ти їм в голодї їх, і воду з каменя добував їм у спразї їх, і сказав їм, щоб ійшли і зайняли землю, що її дати їм ти заклявся, піднявши руку твою. 
\v 16 Але вони й отцї наші були упрямі, й держали туго шиї свої й не слухали заповідей твоїх; 
\v 17 Не хотїли коритись і не згадали про чуда твої, які ти чинив із ними, й держали туго шию свою, та в упрямості своїй настановили собі провідників, щоб вернутись в неволю свою. Але ти єси Бог, що любиш прощати, добрий і милосердний, довготерпіливий й велико милостивий, й не покинув єси їх 
\v 18 І хоч вони зробили собі вилите теля й сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Египту, і хоч вони завдавали велику зневагу, 
\v 19 То ти в великому свойму милосердю не покидав їх в пустинї; стовп хмаряний не відходив від їх в день, щоб вести їх дорогою, а стовп огняний вночі, щоб присьвічувати їм на дорозї, якою б їм ійти. 
\v 20 І дав єси їм Духа твого доброго, щоб на путь їх наводив, і манни твоєї не віднимав від уст їх, та й воду давав їм, щоб гасили смагу. 
\v 21 Сорок років харчував ти їх у пустинї; вони нї в чому не мали недостачі, одежа їх не ставала стара, й ноги їх не пухли. 
\v 22 І передав ти їм царства й народи й подїлив їх (ними), й забрали вони землю Сигона, й землю царя Гесбонського, й землю Ога, царя Басанського. 
\v 23 І розмножив ти синів їх, неначе зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їх, що вони прийдуть її посїсти. 
\v 24 І ввійшли сини їх і посїли землю. І ти покорив їм осадників землї Канаанїїв і віддав їх в руки їм, і царів їх, і народи землї, щоб вони робили з ними, що хотїли. 
\v 25 І зайняли вони утверджені міста й родючу землю, й забрали доми, повні всякого добра, криницї висїчені (в каменї), виноградники й сади маслинні і силу дерева (з овощами) на їжу. Вони їли, насичувались, ставали гладкі й жили в гараздї, по великій добротї твоїй. 
\v 26 Та стали вони неслухняні й зворохобились проти тебе, й знехтували законом твоїм; убивали пророків твоїх, що вговорювали їх обернутись до тебе, й завдавали велику зневагу. 
\v 27 І Ти віддав їх у руки ворогів їх, що гнобили їх. Та коли вони в лиху годину покликали до тебе, ти вислухував їх із небес, і по великому змилуваннї твойму посилав їм визволителїв, і вони визволяли їх із рук ворогів їх. 
\v 28 Коли ж в їх був спокій, то знов починали чинити зло перед лицем твоїм, і ти віддавав їх в руки ворогів їх, а вони панували над ними. Але як вони знов покликали до тебе, то ти вислухував їх із небес і по великому змилуваннї твойму, визволював їх багато разів. 
\v 29 Ти пригадував їм, щоб обернулись до закону твого, але вони були уперті, і не слухали заповідей твоїх і відхилялись від постанов твоїх, зза яких би жив чоловік, наколи б виконував їх, і чинили спину свою твердою, й шию свою тугою та й не слухали. 
\v 30 Дожидаючи їх навернення, проволїкав багато років і впоминав їх Духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали їх. І ти віддав їх в руки чужоземнїх народів. 
\v 31 Але ти в великому милосердю твойму не вигубив їх цїлком, і не покинув їх, ти бо Бог добрий і милостивий. 
\v 32 А й тепер, Боже наш, Боже великий, пресильний і страшний, додержучий завіт і милость! не маловаж у себе всї страждання, які спадали на нас, царів наших, князїв наших, сьвященників наших, пророків наших, батьків наших, і ввесь народ твій від часів царів Ассирийських по сей день. 
\v 33 Ти справедливий в усьому, що впало на нас, бо ти чинив по правдї, а ми винуваті. 
\v 34 Царі наші, князї наші, сьвященники наші і отцї наші не держали закон твій, й не вважали на заповідї твої та впоминання твої, якими ти напоминав їх. 
\v 35 І в державі своїй, в великому добрі від тебе, яке ти давав їм, і в просторій та плодючій землї, що нею надїлив єси їх, вони не служили тобі і не відвертались від своїх лихих учинків. 
\v 36 І от ми тепер невольниками; на тій землї, що ти дав батькам нашим, щоб живитись плодами її та добром її, ось ми наймитами. 
\v 37 І вроджай свій множить вона в користь царям, яким ти покорив нас за гріхи наші. А вони панують над тїлами нашими й над товаром нашим по своїй волї, й ми в великій нуждї. 
\v 38 По всьому тому ми складаємо тверду обіцянку\f + \ft Що вірно служити мемо тобі.\ft*\f* й підписуємо, й на підписові печать князїв наших, левітів наших і сьвященників наших.
\c 10
\p
\v 1 Ті, що приложили печатї, були: Неємія-Тиршата, син Гахалїїн, і Седекія, 
\v 2 Сераїя, Азарія, Еремія, 
\v 3 Пашхур, Амарія, Малхія, 
\v 4 Хаттуш, Шеванїя, Маллух, 
\v 5 Харим, Меремот, Обадія, 
\v 6 Даниїл, Гіннетон, Барух, 
\v 7 Мешуллам, Авія, Міямин, 
\v 8 Маазія, Вилгай, Шемаїя: се сьвященники. 
\v 9 Левіти: Ісус, син Азанїїн, Биннуй, з синів Хенададових, Кадмиїл, 
\v 10 І брати їх: Шеванїя, Годія, Клита, Фелаїя, Ханан, 
\v 11 Миха, Рехов, Хашавія, 
\v 12 Закхур, Шеревія, Шеванїя, 
\v 13 Годїя, Ванїй, Венинуй, 
\v 14 Голови народу: Парош, Пахат-Моаб, Елам, Затту, Банїя, 
\v 15 Вуннїй, Азгад, Бевай, 
\v 16 Адонїя, Бігвай, Адин, 
\v 17 Атер, Езекія, Азур, 
\v 18 Годїя, Хашум, Безай, 
\v 19 Хариф, Анатот, Невай, 
\v 20 Магнїяш, Мешуллам, Хезир, 
\v 21 Мешезавел, Садок, Яддуй, 
\v 22 Фелатїя, Ханан, Анаїя, 
\v 23 Осія, Хананїя, Хашшув, 
\v 24 Лохеш, Пилха, Шовек, 
\v 25 Рехум, Хашавна, Маасея, 
\v 26 Ахія, Ханан, Анан, 
\v 27 Маллух, Харим, Баана. 
\v 28 І прочий народ, сьвященники, левіти, воротарі, сьпівцї, нетинеї і всї, відлучились від чужоземських народів до закону Божого; й жінки їх, сини їх і дочки їх, усї, що могли втямити, 
\v 29 Пристали до братів своїх, до переднїйших їх, і дали обітницю з клятьбою й заприсяглись поступати по закону Божому, даному рукою Мойсея, слуги Божого, й держати й хоронити всї заповідї Господа, Бога нашого, й постанови його й закони його, 
\v 30 І не віддавати дочок своїх чужоземським народам, а їх дочок не брати за синів своїх; 
\v 31 І як чужоземські народи привозити муть крам і всяку потріб на продаж у суботу, не брати в їх в суботу і в сьвятий день, а на сьомий рік усякі довги дарувати. 
\v 32 І постановили ми собі за закон, давати від себе по третинї секля на рік на потреби дому Бога нашого: 
\v 33 На хлїби показні, на повсячасні хлїбні приноси й на повсячасні всепалення кожної суботи, кожного нового місяця, в великі сьвята та инші днї сьвяточні й на жертви за гріх про очищеннє Ізраїля, й на всяку потребу в домі Бога нашого. 
\v 34 І ми кинули жереби про доставу дров, — сьвященники, левіти й народ, коли котрому нашому родові в призначений час що року привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовникові Господа, Бога нашого, як се написано в законї; 
\v 35 (І обіцялись ми) що року приносити в дом Господнїй первоплід із землї нашої і перві плоди з усякого дерева; 
\v 36 І приводити в дом Бога нашого до сьвященників, що служать в домі Бога нашого, первенцїв із синів наших і з скотини нашої, як написано в законї, і первенцї з товару й овець наших. 
\v 37 І первоплід із борошна нашого і усяких приносів, і овощів з усякого дерева, вина й оливи ми приставляти мемо сьвященникам в комори при домі Бога нашого, й десятину з землї нашої левітам. Вони, левіти, брати муть десятину по всїх містах, де в нас хлїборобство. 
\v 38 При левітах, як вони брати муть левітську десятину, знаходити меться сьвященник, син Ааронів, щоб левіти десяту частку з своїх десятин одвозили до дому Бога нашого в кімнати, призначені на переховок; 
\v 39 Бо в цї кімнати як сини Ізрайлеві, так і левіти мали приставляти приноси: хлїб, вино й оливу. Там сьвященний посуд, і служащі сьвященники, й воротарі, й сьвівцї. І ми не опустимо дому Бога нашого.
\c 11
\p
\v 1 І жили старшини народу в Ерусалимі, прочі ж із народу кинули жереби, щоб одна десята часть їх ійшла жити в сьвяте місто Ерусалим, а девять в инчих містах. 
\v 2 І благословив народ усїх, що самохіть згодились жити в Ерусалимі. 
\v 3 Оце голови в краю, що жили в Ерусалимі, — а в містах Юдеї жили, кожний в посїлостї своїй по містах своїх: Ізрайлитяне, сьвященники, левіти, нетинеї й сини слуг Соломонових; 
\v 4 В Ерусалимі жили деякі з синів Юди та з синів Бенямина. З синів Юди: Атаїя, син Сафатії, сина Малелеїлового, з синів Фаресових, 
\v 5 І Маасея, син Баруха, син Колхозея, син Хазаїї, син Адаїї, син Йоярива, син Захарії, син Шилонїя. 
\v 6 Усїх синів Фаресових, живших у Ерусалимі, чотириста шістьдесять вісїм, люде добірні. 
\v 7 А се сини Беняминові: Саллу, син Мешуллама, син Йоеда, син Федаїї, син Калаїї, син Маасеї, син Ітиїла, син Ісаїї, 
\v 8 А по йому Габбай, Саллай, — девятьсот двайцять вісїм. 
\v 9 Йоіль, син Зіхрин, був їх начальником, а Юда, син Сенуїн, був другим над містом. 
\v 10 З сьвященників: Едаїя, син Йоярива, Яхин, 
\v 11 Сераїя, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мерайота, син Ахитува, був старшиною в домі Божому, 
\v 12 І брати їх, що були на службі при домі Божому — вісїмсот двайцять два; і Адаїя, син Ерохамів, сина Фелалїїного, син Амзія, син Захарії, син Пашхура, син Малхії, 
\v 13 І брати їх голови в поколїннях — двістї сорок два; і Амашсай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемота, син Іммера, 
\v 14 І брати його, люде добірні, — сто двайцять вісїм. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолимів. 
\v 15 А з левітів: Шемаїя, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннїя, 
\v 16 І Шавтай, і Йозавад із голов у левітів по надвірнїх справах дому Божого, 
\v 17 І Маттанїя, син Михи, син Завдїя, син Асафа, головний провідник сьпіву при молитві, і Бакбукія, другий після його за братів його, і Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідитуна. 
\v 18 Усїх левітів у сьвятому містї двістї вісїмдесять чотири. 
\v 19 А воротарі: Аккув, Талмон і брати їх, що сторожували коло брам — сто вісїмдесять два. 
\v 20 Прочі Ізрайлитяне, сьвященники, левіти жили по всїх містах Юдеї, кожний в свойму удїлї. 
\v 21 А нетинеї жили в Офелї; над нетинеями ж Зиха й Гишфа. 
\v 22 Старшиною над левітами в Ерусалимі був Уззій, син Банїя, син Хашавії, син Маттанїї, син Михи, з синів Асафових, що були сьпівцями при службі Божій в домі Божому, 
\v 23 Бо від царя був (окремний) приказ про сьпівцїв, і заведений порядок на кожний день. 
\v 24 І Петахія, син Мешезавелів, із синів Зари, сина Юдиного, був уповносилений від царя до всяких справ, що дотикали народу. 
\v 25 Із тих же, що по селах, по землях своїх, жили сини Юдині в Киріят-Арбі та залежних від неї містах, в Дибонї й залежних від його містах, в Екавзеїлї й селах його, 
\v 26 В Ешуї, в Моладї й Бет-Палетї, 
\v 27 В Хазар-Шуалї, в Бирсабії й залежних від неї містах, 
\v 28 В Секелазї, в Мехонї й залежних від неї городах, 
\v 29 В Ен-Риммонї, в Зорі й в Ярмутї, 
\v 30 В Заноасї, Одоламі й селах їх, в Лахисї й на полях його, в Азецї і в залежних від неї містах. Вони сїли осадами від Бирсабії до долини Енномової. 
\v 31 Сини Беняминові, (починаючи) від Геви, в Михмасї, Гаї, в Бетелї й залежних від його містах, 
\v 32 В Анатотї, Нові, Ананїї, 
\v 33 Газорі, Рамі, Гиттаїмі, 
\v 34 Хадидї, Зевоїмі, Неваллатї, 
\v 35 Лодї, Оно, в долинї Харашимі. 
\v 36 І левіти мали осади свої в удїлах Юдиних та Беняминових.
\c 12
\p
\v 1 Оце сьвященники й левіти, що прийшли з Зоровавелем, сином Селатиїловим, та з Ісусом: Сераїя, Еремія, Ездра, 
\v 2 Амарія, Маллух, Хаттуш, 
\v 3 Шеханїя, Рехум, Меремот, 
\v 4 Іддо, Гиннетой, Авія, 
\v 5 Миянин, Маадїя, Вилла, 
\v 6 Шемаїя, Йоярив, Едаїя, 
\v 7 Саллу, Амок, Хелкія, Едаїя. Се голови в сьвященників і брати їх за часів Ісуса. 
\v 8 А левіти: Ісус, Биннуй, Кадмиїл Шеревія, Юда, Маттанїя, провідник хвалячих (сьпівцїв), він і брати його, 
\v 9 І Бакбукія і Уннїй, брати їх, у їх черзі на сторожі. 
\v 10 Від Ісуса народивсь Йоаким, від Йоакима народивсь Елїяшив, від Елїяшива народивсь Йояда, 
\v 11 Від Йояди народивсь Йонатан, від Йонатана народивсь Яддуй. 
\v 12 За часів Йоакима були сьвященники, голови в поколїннях: З Сараіїного — Мераїя, з Ереміїного — Хананїя, 
\v 13 З Ездриного — Мешуллам, із Амаріїного — Йоханан, 
\v 14 З (дому) Мелиху — Йонатан, із Шеванїїного — Йосиф, 
\v 15 З Харимового — Адна, з Мерайотового — Хелкія, 
\v 16 З (дому) Іддо — Захарія, з Гіннетонового — Мешуллам, 
\v 17 З Авіїного — Зихрій, з Минїяминового, з Моадіїного — Пилтай, 
\v 18 З Вилгиного — Шаммуй, з Шемаїїного — Йонатан, 
\v 19 З Йояривого — Матнай, з Едаїїного — Уззій, 
\v 20 З Саллайового — Каллай, з Аммокового — Евер, 
\v 21 З Хелкіїного — Хашавія, з Едаїїного — Натанаїл. 
\v 22 Левіти, голови в поколїннях списані в записї, за часів Елїяшива, Йояди, Йоханана й Яддуя, а так само й сьвященники за царювання Дарія Перського. 
\v 23 Сини Левіїні, голови в поколїннях, записані в лїтописї до часу Йоханана, сина Елїяшовового. 
\v 24 Голови над левітами: Хашавія, Шеревія та Ісус, син Кадмиїлів, і їх брати при їх, щоб славити й дякувати, по постанові Давида, чоловіка Божого — черга за чергою. 
\v 25 Маттанїя, Бакбукія, Обадія, Мешуллам, Талмон, Аккув — сторожі, воротарі на вартї коло порогів воріт. 
\v 26 Вони били за часів Йоакима, сина Ісусового, сина Йоседекового, й за часів Неємії, начальника краю, та письменника Ездри, сьвященника. 
\v 27 Як посьвячували мур Ерусалимський, завізвано левітів з усїх місць їх, приказуючи їм прийти в Ерусалим, щоб справити посьвяченнє й радісне сьвято з похвалами й піснями, кимвалами, псалтирями й гуслями. 
\v 28 І зібрались сини сьпівцїв із повіту Ерусалимського та з сіл Нетофатських, 
\v 29 І з Бет-Гаггилгала, і з сіл Геви та Азмавету, бо сьпівцї подубували собі села в околицях Ерусалиму. 
\v 30 І очистили себе сьвященники й левіти, і очистили народ і ворота й мур. 
\v 31 Тодї повів я старшин Юдейських ід мурові й зложив два великі хори задля обходу, і йшов один із їх по правому боцї муру до Гнояних воріт. 
\v 32 За ними йшов Гошаїя й половина старшин у Юдеї, 
\v 33 Азарія, Ездра, Мешуллам, 
\v 34 Юда й Бенямин, і Шемая й Еремія; 
\v 35 А з синів сьвященницьких з трубами: Захарія, син Йонатанів, син Шемаїї, син Маттанїї, син Михея, син Закхура, син Асафа, 
\v 36 І його брати: Шамаїя, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Натанаїл, Юда та Хананїй з музичними прирядами Давида, чоловіка Божого, а письменник Ездра поперед їх. 
\v 37 Коло Криничаних воріт навпроти їх, вийшли вони по ступенях міста Давидового сходами, що йшли на мур понад домом Давидовим, до Водяних воріт ік сходу. 
\v 38 Другий хор йшов насупроти їх, а за ним я й половина народу, по мурі від Пічаної башти і до широкого муру. 
\v 39 І від Ефраїмових воріт, попри старі ворота й ворота Рибні і башту Хананела і башту Меа, до Овечих воріт, і спинились коло воріт Темничних. 
\v 40 Потім стали обидва хори коло дому Божого, і я й половина старшин зо мною, 
\v 41 І сьвященники Елїяким, Маасея, Минїямин, Михей, Еліоєнай, Захарія, Хананїя з трубами, 
\v 42 І Маасея і Шемаїя, і Елеазар і Уззій, і Йоханан і Малхія, і Елам та Езер. І сьпівали сьпівцї голосно; провідник їх Ізрахія. 
\v 43 І приносили того дня великі жертви й радїли, бо дав їм Бог велику радість. Радїли й жінки й дїти, і далеко було чути радощі Ерусалиму. 
\v 44 Того ж таки дня приставлені були люде до комор із приносами первоплодів та десятин, щоб збірали дари з поля коло міст, призначені законом про сьвященників та левітів, бо Юдеям любо було дивитись на сьвященників та левітів, що стояли, 
\v 45 І пильнували служби Богові свойму й служби очищення, та були сьпівцями й воротарями по постанові Давида й сина його Соломона. 
\v 46 Бо з давна, з часів Давида й Асафа були настановляні провідники сьпівцїв і піснї Богові похвальні й подячні. 
\v 47 Усї Ізрайлитяне за часів Зоровавеля й за часів Неємії давали частки сьпівцям та воротарям на кожний день і віддавали присьвяти левітам, а левіти віддавали присьвячене синам Аароновим.
\c 13
\p
\v 1 В той день читано з книги Мойсейової перед слухаючим народом, і знайдено написане в неї: Аммонїй й Моабій не може ввійти в громаду Божу по віки, 
\v 2 За те, що вони не встріли синів Ізрайлевих із хлїбом та водою й найняли проти його Балаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін у благословеннє. 
\v 3 Почувши сей закон, відлучили вони все чужородне від Ізраїля. 
\v 4 І стало ся, що сьвященник Елїяшив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії, 
\v 5 Опорядив задля його велику складницю, де переднїйше складали харчові приноси, ладан і посуд, і десятини збіжеві, й з вина й оливи, постановлені законом про левітів, сьпівцїв та воротарів і приноси задля сьвященників. 
\v 6 Як се все дїялось, не був я в Ерусалимі, бо трийцять другого року царя Вавилонського Артаксеркса ходив я до царя та в кілька день відпросився в царя. 
\v 7 Як прийшов я в Ерусалим і довідався про погане дїло, яке зробив Елїяшив, опорядивши про Товію складницю в дворах дому Божого, 
\v 8 То менї стало дуже немило, й я повикидав із складницї всї хатні речі Товіїні, 
\v 9 І сказав, щоб вичистили кімнати, й приказав повносити знов посуд дому Божого, харчовий принос та ладан. 
\v 10 Ще ж довідався я, що левітам не дають частки, та що левіти й сьпівцї, що робили своє дїло, порозбігались, кожний на своє поле. 
\v 11 І докоряв я старшинам і сказав: Чому опустили ми дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на їх місце. 
\v 12 І всї Юдеї стали приносити десятини пашні, вина та оливи в комори. 
\v 13 І приставив я до комор Шелемію, сьвященника, та письменника Садока, та Федаю з левітів, а при їх Ханана, сина Закхурового, сина Маттанїїного, бо їх уважали за певних. І їм поручено роздавати частки братам своїм. 
\v 14 Згадай про мене за се, Боже мій, й не затри щирих дїл моїх, що я вчинив задля дому Бога мого й служби при йому! 
\v 15 В ті часи побачив я в Юдеї, що в суботу топчуть в точилах\f + \ft Витискають виноград в тискарнях.\ft*\f*, возять снопи і навантажують на ослів вина, винограду, фіґ і всякої ваги й везуть у Ерусалим в день субітнїй. І я докоряв їм дуже того ж таки дня, як вони продавали їжу. 
\v 16 Та й Тирийцї жили в Юдеї і привозили рибу та всякий крам і продавали в суботу осадникам Юдеї та Ерусалиму. 
\v 17 І я докоряв значнїйшим із Юдеїв і сказав їм: Навіщо робите ви таке погане дїло й поганите день суботнїй? 
\v 18 Чи ж не так чинили батькі наші, й за те послав Бог наш на нас і на се місто все це лихо? А ви збільшуєте гнїв його на Ізраїля, зневажаючи суботу! 
\v 19 Після сього, як смеркало перед суботою в воротях Ерусалимських, приказав я запірати двері й звелїв, щоб не отвирали їх аж до ранку послї суботи. І ставив я коло воріт слуг моїх, щоб нїяка вантага не проходила в день суботнїй. 
\v 20 І ночували крамарі та перекупнї всякого краму не раз і не два знадвору під Ерусалимом. 
\v 21 Але я сварив на їх дуже і сказав їм: Чого ви ночуєте коло муру? Коли се вчините ще раз, то я наложу на вас руку. Від того часу вони не приходили в суботу. 
\v 22 І сказав я левітам, щоб вони очистились і прийшли відбувати сторожу коло воріт, щоб сьвятити день субітнїй. І за се спогадай на мене, Боже мій, і пощади мене після великого милосердя твого! 
\v 23 Ще бачив я в тих часах Юдеїв, що побрали собі жінок із Азотїїв, Аммонїїв та Моабіїв; 
\v 24 А через те їх дїти говорять пополовинї по азотсьски, або мовою инчих народів, і не вміють говорити по юдейськи. 
\v 25 Я лаяв і кляв їх за се, а декотрих чоловіків бив, скуб їх за волосся й заклинав їх Богом, щоб вони не видавали дочок своїх за синів їх, і не брали дочок їх за синів своїх і за себе. 
\v 26 Бо чи ж не через їх грішив Соломон, царь Ізрайлїв? В багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любий Богові свойму, й Бог настановив його царем над усїма Ізрайлитянами, одначе ж чужоземські жінки довели до гріха й його. 
\v 27 Хиба ж можемо ми (байдужно) чути про вас, що ви чините таке велике зло, й грішите перед Богом нашим, приймаючи чужоземських жінок? 
\v 28 Навіть споміж синів Йоади, сина первосьвященника Елїяшива, був один зятем Санаваллата з Хорону. Я ж і прогнав його від себе. 
\v 29 Пригадай їм, Боже мій, що вони опоганили сьвященство і заповіт сьвященницький і левітський! 
\v 30 Так обчистив я їх від усього чужоземського й позаводив наново служби сьвященників і левітів, кожного при його дїлї, 
\v 31 І приставу дров в призначений час, і первоплодів. Спогадай мене, Боже мій, на добро менї!