\id NAM - Biblija Kulisha Standartna
\ide UTF-8
\h Наума
\toc1 Книга Пророка Наума
\toc2 Наума
\toc3 Нау
\mt1 Книга Пророка Наума
\c 1
\p
\v 1 Пророцтво про Ниневію. Книга видива Наумового, з Елкосу. 
\v 2 Бог ревнивий у помстї; Господь повен помсти й страшний в досадї: мститься Господь на ворогах своїх, і не щадить супротивників своїх. 
\v 3 Хоч і довготерпеливий Господь і великий в могутностї, та не зоставляє й без кари; в хуртовинї і в бурі прихід Господень, а хмари — се порох ізпід ніг його. 
\v 4 Погрозить морю, а воно й висохне й усї ріки посякнуть, і Базан і Кармель з Ливаном у цьвітї повянуть. 
\v 5 Перед ним тремтять гори й горби тануть, і земля хитається перед лицем його, весь круг земний і все, що живе на нїй. 
\v 6 Хто встоїть перед невдоволеннєм його? Хто здержить поломє гнїву його? Огнем розливається гнїв його; скелї розпадаються перед ним. 
\v 7 Благ Господь, — захист у смутку, та й знає тих, що надїються на його. 
\v 8 Але він потопньою водою розібє до підвалин Ниневію; і за ворогами його поженеться темрява. 
\v 9 Що ви задумали проти Господа? Він довершить пагубу, й лихо вже не повториться. 
\v 10 Хоч, мов той терен, сплетуться вони, проміж себе, та бенкетувати муть аж до пяна, — будуть вони пожерті до нащаду, як суха солома. 
\v 11 У тобі родився той, що задумав зло проти Господа, зложивши раду безбожну: 
\v 12 Та Господь так говорить: Хоч вони безпечні і їх без лїку, та вони будуть висїчені та й зникнуть; а тебе, хоч я тяжко придавив, більше не придавлю. 
\v 13 Тепер же я поторощу ярмо його, що на тобі лежить, і розірву окови твої. 
\v 14 А про тебе (Ассуре), Господь так постановив: не буде вже насїння-потомства з твоїм імям; із храму бога твого викореню ідоли й боввани, а тобі приготую в ньому гріб, бо тебе я відкину. 
\v 15 Ось, на горах бачу стопи посла з доброю вістю, що сповіщає мир: Сьвяткуй, Юдо, твої сьвята; спевняй обіти твої, бо вже не буде переходити по тобі безбожник: він вигиб до нащадку.
\c 2
\p
\v 1 Ось, наступає пустошник на тебе: хорони твої замки, стережи шляху, узброюй поясницї, збірай до купи потугу. 
\v 2 Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву; ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили. 
\v 3 Ось, щити силачів його червонїють; в кармазинї військо; колесницї огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лїсом филюються. 
\v 4 Улицями котяться колесницї, грімлять майданами; блищать огнем вони, миготять блискавками. 
\v 5 Погукне на свої воєводи, — вони біжать, аж спотикаються; підступають під мури міста, ось обляг готовий. 
\v 6 Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається. 
\v 7 Сталось! її обнажили, займають у полонь; бранки-невольницї голубками стогнуть і бють себе в груди. 
\v 8 Ниневія, як містом осїлась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втїкають. Ой стійте бо, стійте! та нїхто й не озирнеться. 
\v 9 О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів. 
\v 10 Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли. 
\v 11 А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а нїхто їх не пугав? 
\v 12 Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, — душив про свої левицї, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно? 
\v 13 Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землї, й голосу послів твоїх вже не буде чути.
\c 3
\p
\v 1 Горе тобі, місто, повне крові й омани й убийства! що в тобі грабежам і конця не видко! 
\v 2 Ось, у тобі чути лясканнє пуг, гуркотаннє обертаючих ся коліс, ржаннє коней, торохтїннє підскакуючого воза. 
\v 3 Летить кінниця, блискає меч, улискуються ратища; лїку нема вже побитим, і купи трупів; не видко конця трупам, все об трупи спотикається. 
\v 4 Се — за безконечне блудництво нетрібцї принадній, вправній в чаруваннї, що блудництвом своїм зводить народи, чарами своїми — племена. 
\v 5 От же я — на тебе, говорить Господь Саваот. Закину на лице тобі подоли плаття твого, й покажу народам наготу твою й царствам твій сором. 
\v 6 І закидаю тебе всякою поганню, подам тебе в погорду, поставлю на посьміх. 
\v 7 І прийде до того, що всякий, хто тебе побачить, утече від тебе, й скаже: Збурена Ниневія! Хто пожалує тебе? де найти втїшителя тобі? 
\v 8 Хиба ж ти лучша за Но-Аммон, що розложився між ріками, обведений навкруги водою, що валом йому море й море за мур служить? 
\v 9 Етіопія й Египет із безлїччю люда підпирають його, Копти та Либії помагають йому; 
\v 10 Та й він буде переселений, пійде в неволю; немовлята його лежати муть, порозбивані, на перехрестях усїх улиць; знатними його будуть дїлитись, кидаючи жереб, а всїх вельмож його закують в кайдани. 
\v 11 А так і ти впєшся (карами) й будеш шукати притулку; так і ти глядати меш сховища перед ворогом. 
\v 12 Всї замки твої похожі будуть на фиґовину з зрілими плодами; струснуть їх, і вони впадуть у рот тим, що схочуть наїстись. 
\v 13 Ось, і нарід — мов жіноцтво в тебе: отвором отворяться ворота землї твоєї ворогам твоїм, і засови твої пожере огонь. — 
\v 14 Черпай же воду на ввесь час облягу; скріплюй замки в себе; лїзь у грязиво й міси глину; будуй піч і випалюй цеглу. 
\v 15 Та там таки й пожере тебе огонь, посїче меч, й поїсть тебе, мов та гусень, хоч би намножився гусенню, нагромадив люда, як сарани. 
\v 16 Більш у тебе купцїв, нїж зір на небі, стало; та ся сарана розсїється-розлетиться хутко. 
\v 17 Князї твої, мов сарана, гетьмани — як рій мушки; як похолодне, ховаються в щілинах мурів, а зійде сонце, — вони розлетїлись, і не будеш знати, де вони гнїздились. 
\v 18 Пастирі твої поснули, царю Ассирийський, а вельможі й собі куняють; люде твої скрізь по горах розбіглись, і нїкому їх поскликати. 
\v 19 О, нема лїку на твою рану; нїхто не загоїть її. Хто про тебе перечує, заплеще в долонї; над ким бо не тяготїла лютість твоя?