\id EZR - Biblija Kulisha Standartna
\ide UTF-8
\h Ездри
\toc1 Книга Ездри
\toc2 Ездри
\toc3 Езр
\mt1 Книга Ездри
\c 1
\p
\v 1 Першого року Кира, царя Перського, — щоб справдилось слово Господне, через Ереміїні уста, — розбудив Господь дух Кира, царя Перського, й він звелїв оповістити по всьому свойму царстві словом і письмом: 
\v 2 Так говорить Кир, царь Перський: Господь, Бог небесний, дав менї всї царства на землї, й звелїв менї збудувати йому дім в Ерусалимі, що в Юдеї. 
\v 3 Хто є зпоміж вас з усього народу його, — нехай буде Бог його з ним — і нехай ійде в Ерусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа, Бога Ізрайлевого, того Бога, що в Ерусалимі. 
\v 4 А всї ті, що зістались, по всїх місцях, де б хто нї жив, нехай допоможуть йому осадники того місця сріблом і золотом, і инчим добром та товаром, жертвуючи по добрій волї на дом Божій, що в Ерусалимі! 
\v 5 І знялись голови над поколїннями Юдиними та Беняминовими, й сьвященники й левіти, кожний, в кому Бог розбудив дух його, щоб ійти будувати дом Господень, що в Ерусалимі. 
\v 6 І всї їх сусїди допомагали їм срібними посудинами, золотом і инчим добром і товаром, та дорогими речами окрім усяких добровільних дарів на храм. 
\v 7 І царь Кир винїс посуд дому Господнього, що Набуходонозор забрав був з Ерусалиму та зложив в домі свого бога, — 
\v 8 І винїс його Кир, царь Перський, рукою Митридата скарбника; а сей, перелїчивши, здав його Шешбазарові, князеві Юдейському. 
\v 9 І ось число їх: блюд золотих трийцятеро, блюд срібних тисяча, ножів двайцять девять; 
\v 10 Чаш золотих трийцять, чаш срібних инших чотириста десять, других посудин тисяча. 
\v 11 Усїх посудин, золотих та срібних, пять тисяч чотириста: Усе це взяв із собою Шешбазар, як одсилано виселенцїв із Вавилону в Ерусалим.
\c 2
\p
\v 1 Оце сини краю з виселених бранцїв, що їх Набуходонозор, царь Вавилонський, одвів був у Вавилон, повернувші в Ерусалим та Юдею, кожний в своє місто, — 
\v 2 Прийшовші з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараєм, Реелаєм, Мардохеєм, Білшаном, Мисфаром, Бигваєм, Рехумом, Бааном. Число людей народу Ізрайлевого: 
\v 3 Синів Пароша дві тисячі сто сїмдесять два; 
\v 4 Синів Сафатії триста сїмдесять два; 
\v 5 Синів Араха сїмсот сїмдесять пять; 
\v 6 Синів Пахат-Моава, з синів Ісуса та Йоаба, дві тисячі вісїмсот дванайцять; 
\v 7 Синів Елама тисяча двістї пятьдесять чотири; 
\v 8 Синів Заттуя девятьсот сорок пять; 
\v 9 Синів Закхая сїмсот шістьдесять; 
\v 10 Синів Банїя шістьсот сорок два; 
\v 11 Синів Бебая шістьсот двайцять три; 
\v 12 Синів Азгада тисяча двістї двайцять два; 
\v 13 Синів Адоникама шістьсот шістьдесять шість; 
\v 14 Синів Бігбая дві тисячі пятьдесять шість; 
\v 15 Синів Адина чотириста пятьдесять чотири; 
\v 16 Синів Атера, з дому Езекії, девятьдесять вісїм; 
\v 17 Синів Безая триста двайцять три; 
\v 18 Синів Йори сто дванайцять; 
\v 19 Синів Хашума двістї двайцять три; 
\v 20 Синів Гиббара девятьдесять пять; 
\v 21 Що родом з Бетлеєму, — сто двайцять три; 
\v 22 Мужів з Нетофи пятьдесять шість; 
\v 23 Мужів з Анатота сто двайцять вісїм; 
\v 24 Що родом з Азмавета, сорок два; 
\v 25 Що родом з Киріят-Яриму, Кефири та Беероту, сїмсот сорок три; 
\v 26 Що родом з Рами та Геви, шістьсот двайцять один; 
\v 27 Мужів з Михмаса сто двайцять два; 
\v 28 Мужів з Бетеля та Гая двістї двайцять три; 
\v 29 Що родом з Нево, пятьдесять два; 
\v 30 Що родом з Магбиша, сто пятьдесять шість; 
\v 31 Синів другого Елама тисяча двістї пятьдесять чотири; 
\v 32 Синів Хирама триста двайцять; 
\v 33 Що родом з Лидди, Хадида та Оно, сїмсот двайцять пять; 
\v 34 Що родом з Ерихону, триста сорок пять; 
\v 35 Що родом з Сенаї, три тисячі шістьсот трийцять; 
\v 36 Сьвященників: синів Едаї, з дому Ісусового, девятьсот сїмдесять три; 
\v 37 Синів Іммера тисяча пятьдесять два; 
\v 38 Синів Пашхура тисяча двістї сорок сїм; 
\v 39 Синів Харима тисяча сїмнайцять; 
\v 40 Левітів: синів Ісуса та Кадмуїла, з Годавіїнїх синів, сїмдесять чотири; 
\v 41 Сьпівцїв: синів Асафа сто двайцять вісїм; 
\v 42 Синів воротарів: сини Шаллума, сини Атерові, сини Тилмонові, сини Аккувові, сини Хатітині, сини Шоваєві, — всього сто трийцять девять. 
\v 43 Нетинеїв: сини Зихи, сини Хасуфи, сини Таббаота, 
\v 44 Сини Кероса, сини Сіяги, сини Фадона, 
\v 45 Сини Лебани, сини Хагаби, сини Аккува, 
\v 46 Сини Хагава, сини Шамлая, сини Ханана, 
\v 47 Сини Гіддела, сини Гахара, сини Реаї, 
\v 48 Сини Резина, сини Некоди, сини Газзама, 
\v 49 Сини Уззи, сини Песеаха, сини Бесая, 
\v 50 Сини Асни, сини Меунима, сини Нефисима, 
\v 51 Сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура, 
\v 52 Сини Базлута, сини Мехіди, сини Харші, 
\v 53 Сини Баркоса, сини Сісри, сини Тамаха, 
\v 54 Сини Незіяха, сини Хатифи, 
\v 55 Сини слуг Соломонових: сини Сотая, сини Гассоферета, сини Феруди, 
\v 56 Сини Яали, сини Даркона, сини Гіддела, 
\v 57 Сини Сефатії, сини Хаттила, сини Похерета з Газзебаїма, сини Амія, 
\v 58 Усього — нетинеїв і синів слуг Соломонових триста девятьдесять два. 
\v 59 А оце ті, що вийшли з Телмелаха, Тел-харші, Херуб-Аддан-Іммера, та що не могли сказати про своє поколїннє й про своє племя — чи вони від Ізраїля: 
\v 60 Сини Делаї, сини Товії, сини Некоди, шістьсот пятьдесять два. 
\v 61 А з синів сьвященницьких: сини Хабаї, сини Гаккоза, сини Берзеллїя, що взяв жінку з дочок Берзеллїя, Галаадїя, й став зватись їх іменнєм. 
\v 62 Вони шукали свого родовідного запису, та не знайшлось його, та через те вилучено їх від сьвященства. 
\v 63 І Тиршата сказав їм, щоб вони не їли від великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом. 
\v 64 Усієї громади загалом було сорок дві тисячі триста шістьдесять душ, 
\v 65 Окрім слуг їх та служебок їх, а тих було сїм тисяч триста трийцять сїм, а між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї. 
\v 66 Коней в їх — сїмсот трийцять шість; мулів у них двістї сорок пять; 
\v 67 Верблюдів у їх чотириста трийцять пять; ослів шість тисяч сїмсот двайцять. 
\v 68 Декотрі з голов над поколїннями, прийшовши до дому Господнього, що в Ерусалимі, жертвували доброхіть на дім Божий, щоб наново поставити його на основах його. 
\v 69 По своїй змозї дали вони до скарбівнї на веденнє роботи шістьдесять одну тисячу драхм золота і пять тисяч мін срібла\f + \ft Міна мала в собі 60 секлів, а одинь секел 4 драхми.\ft*\f*, та сто сьвященницьких риз. 
\v 70 І стали жити сьвященники й левіти, й народ і сьпівцї, й воротарі, і нетинеї в своїх містах, і ввесь Ізраїль по своїх містах.
\c 3
\p
\v 1 Як настав сьомий місяць, і Ізрайлеві сини вже були в містах, тодї зібрався народ, як один чоловік, в Ерусалимі. 
\v 2 І встав Ісус, син Йоседеків, і брати його, сьвященники, й Зоробабель, син Салатиїлів, та брати його, й построїли вони жертівник Богові Ізрайлевому, щоб приносити на йому всепалення, як написано в законї Мойсея, чоловіка Божого. 
\v 3 І поставили жертівник на основі його, бо вони боялись народів чужоземнїх; і почали приносити на йому всепалення Господеві, всепалення поранїшні й вечірні. 
\v 4 І справили празник кучок, як написано, з щоденним всепаленнєм в наказаному числї, після постанови на кожний день. 
\v 5 І потім приносили всепаленнє повсячасне, нового місяця й на всї сьвята, присьвячені Господеві, й доброхітні приноси Господеві від кожного, хто був щирий. 
\v 6 Від першого таки дня сьомого місяця почали приносити всепалення Господеві. А під храм Господень не були ще основи заложені. 
\v 7 І стали видавати срібло камянотесам і теслям, і харч і напої й оливу Сидонцям та Тирійцям, щоб приставляли кедрину з Ливану морем у Яфу, по дозволу Кира, царя Перського. 
\v 8 Другого року після свого приходу до дому Божого в Ерусалим, другого місяця, Зоробабель Салатиїленко, та Ісус Йоседекієнко, та другі брати їх, сьвященники й левіти, й усї прибувші з полону в Ерусалим, зробили початок і поставили левітів від двайцяти років і старших до нагляду за роботою дому Господнього. 
\v 9 І стали Ісус, його сини й брати його; Кадмиїл і сини його та сини Юдині, як одна душа, до догляду за виконавцями робіт коло дому Божого, а так само й сини Хенададові, та сини їх і брати їх, левіти. 
\v 10 Як же мулярі заложили храм Господнїй, тодї поставили сьвященників в їх ризах з трубами, а левітів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа по постанові Давида, царя Ізрайлевого. 
\v 11 І почали вони навперемінки сьпівати: „Хвалїть‟ та „Оповідайте про Господа, бо добрий, бо віковічня ласка його до Ізраїля‟; і весь народ кричав грімким голосом, прославляючи Господа за те, що заложено дом Господень. 
\v 12 Одначе багато зпоміж сьвященників та левітів і голов у поколїннях, дїдів, що бачили давнїйший храм, плакали голосно при закладинах сього храму в їх очах, але багато й викликувало з радощів дуже голосно. 
\v 13 Та народ не міг розібрати криків радісних і голосїння народнього, бо народ викликував голосно, й голос чути було далеко.
\c 4
\p
\v 1 І почули вороги Юдині та Беняминові, що повернувші з полону будують храм Господеві, Богові Ізрайлевому; 
\v 2 І прийшли до Зоробабеля і до голов над поколїннями та й сказали їм: Будемо й ми будувати з вами, бо, як ви, так і ми звертаємось до Бога вашого й приносимо йому жертви від часів Асардана, царя Сирийського, що перевів нас сюди. 
\v 3 І відказав їм Зоробабель та Ісус і инчі голови поколїнь Ізраїлських: Не будувати вам вкупі з нами дому Богові нашому; ми самі будувати мемо дом Господеві, Богові Ізрайлевому, як звелїв нам царь Кир, царь Перський. 
\v 4 І почав народ того краю здержувати руки народу Юдейського та перепиняти його в будуваннї; 
\v 5 І підкуповували проти їх порадників, щоб у нїщо обернути задумане ними дїло — через увесь час життя Кира, царя Перського, аж до царювання Дарія, Перського царя. 
\v 6 А за царювання Агасвера, на початку його царювання, написали обвину на осадників Юдеї та Ерусалиму. 
\v 7 За часів Артаксеркса писали Бишлам, Митридат, Табим й инчі їх товариші до Артаксеркса, царя Перського. А листи були писані Сирийськими буквами й Сирийською мовою. 
\v 8 Рехум, радник, та Шимшай, писар, писали один лист проти Ерусалиму до царя Артаксеркса такий: 
\v 9 Радник Рехум і писар Шимшай, та инчі їх товариші, — Динеї та Афарсатхеї, Тарпелеї, Апарси, Арехяни, Вавилонцї, Сусанцї, Даги, Еламитцї, 
\v 10 Та инчі народи, що їх попереселяв Аснафар (Сеннахирим), великий та славний, і осадив в Самарийських містах і по инчих містах за рікою, й инче таке. 
\v 11 А оце випис з листу, що послали до його: Цареві Артаксерксові — слуги твої, люде, що живуть за рікою, бажають здоровля; 
\v 12 Нехай буде відомо цареві, що Юдеї, котрі вийшли від тебе, прийшли до нас в Ерусалим, будують се непокірливе та недобре місто, й мури виводять і підвалини їх вже полагодили. 
\v 13 Нех ай же буде відомо цареві, що, як се місто буде збудоване й мури будуть поновлені, то вони не будуть давати нї податків, нї чиншу, нї граничної оплати, і нанесуть царському скарбові шкоду. 
\v 14 Коли ж ми їмо сіль від царського двору, й не можемо дивитись на шкоду цареві, то й посилаємо доносини до царя. 
\v 15 Нехай пошукають в лїтописній книзї батьків твоїх, а знайдеш в тій лїтописї, й довідаєшся, що се місто — місто бурливе й шкідливе для царів та країв, і що воно одпадало з давнїх-давен, за що се місто й спустошено. 
\v 16 Через се ми сповіщаємо цареві, що коли се місто буде добудоване й мури його докінчені, то після того не буде в тебе держави за рікою. 
\v 17 Царь послав відповідь радникові Рехумові й писареві Шимшаєві, й инчим їх товаришам, що жили в Самариї та по инших містах на заріччі: „Мир‟ й таке инче. 
\v 18 Листи, що ви прислали до мене, виразно прочитано передо мною; 
\v 19 А від мене дано приказ, — і шукали, й знайшли, що се місто з давнїх-давен піднімалось на царів, і бували в йому ворохобнечі та повстання, 
\v 20 І що в Ерусалимі були царі могучі й володїючі над усїм заріччєм, і давано їм податки, чинш й гряничну оплату. 
\v 21 Тим то дайте приказ, щоб сї люде перестали робити, та щоб се місто не будувалось, доки від мене буде даний приказ. 
\v 22 І будьте обережні, щоб не зробити в сьому якого недогляду. Навіщо попускати, щоб збільшувалось зло на шкоду царям? 
\v 23 Як тільки сей лист від царя Артаксеркса прочитали перед Рехумом та писарем Шимшаєм й їх товаришами, пійшли вони, не гаючись, в Ерусалим до Юдеїв, і спинили сильною узброєною рукою їх роботу. 
\v 24 Тодї спинилась робота при домі Божому, що в Ерусалимі, і сей спин тягся до другого року царювання Дарія, царя Перського.
\c 5
\p
\v 1 Але пророк Аггей та пророк Захарія, внук Адди, говорили Юдеям, що були в Юдеї та в Ерусалимі, пророцькі речі іменем Бога Ізрайлевого. 
\v 2 Тодї встали Зоробабель, син Салатиїлів, та Ісус, син Йоседеків, і почали будувати дім Божий в Ерусалимі, а з ними пророки Божі, що їх піддержували. 
\v 3 В той час прийшли до їх Татнай, князь зарічний, і Шетар-Бознай, і їх товариші, й сказали їм: Хто дав вам дозвіл будувати дім сей і доробляти цї мури? 
\v 4 Тодї ми сказали їм імення тих людей, що дали почин до сього будування. 
\v 5 Але й око Бога їх було над тими, що старшували над Юдеями, й вони не боронили їм, доки не відослали справи до Дарія, й доки не прийшов присуд в сьому дїлї. 
\v 6 Оце зміст письма, що його послав Татнай, зарічний начальник областї, та Шетар-Бознай з своїми товаришами — Афарсахеями, що за рікою (Евфратом), до царя Дарія. 
\v 7 В листї, що вони послали до його, ось що було написано: Дарієві цареві — всякий мир! 
\v 8 Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську країну, до дому Бога великого; і будують його з великого каменя, й деревню вкладають в стїни, і робота ся робиться швидко, й з поспіхом йде в їх руках. 
\v 9 Тодї ми спитали в тіх старшин і сказали їм так: Хто дав вам дозвіл будувати дїм сей й дороблювати сї мури? 
\v 10 А окрім того ми спитали в їх про їх імення, щоб дати знати тобі й написати імення тих людей, котрі в їх передують. 
\v 11 А вони відповіли нам такими словами: Ми слуги Бога неба й землї, а будуємо дім, що був збудований багато років переднїйше, — і великий царь в Ізраїлї будував його й скінчив його. 
\v 12 Та як наші батьки розгнївали Бога небесного, віддав він їх в руку Навуходонозора, царя Вавилонського, Халдейця; а він зруйнував сей дім, і виселив народ у Вавилон. 
\v 13 Але першого року Кирового, царя Вавилонського, дав царь Кир дозвіл збудувати сей дім Божий; 
\v 14 Та й посуд дому Божого, золотий і срібний, що винїс Навуходонозор із храму Ерусалимського та віднїс у храм Вавилонський, — винїс царь Кир із храму Вавилонського, й віддав його Шешбазарові, що його настановив начальником областї, 
\v 15 І сказав йому: Візьми сей посуд, пійди та віднеси його в храм Ерусалимський, і нехай будують дім Божий на свойму місцї. 
\v 16 Тодї той Шешбазар прийшов, заложив дом Божий в Ерусалимі; і від того часу й досї будують його, та ще не скінчили. 
\v 17 І так, коли царева воля, нехай пошукають в домі царських книгозборів, там у Вавилонї, чи справдї царь Кир дав дозвіл будувати сей дім Божий в Ерусалимі, а царську волю про се нехай пришлють до нас.
\c 6
\p
\v 1 Тодї дав царь Дарій приказ, і шукали в Вавилонї в книгоскладї, в домі, де складали царські скарби. 
\v 2 І знайшли в Екбатанї, в палатї, що в країнї Мидиї, один звій, а в йому написано так: Про память: 
\v 3 Першого року царя Кира дав царь Кир приказ про дом Божий в Ерусалимі: Нехай будують дім на тому місцї, де приносять жертви, й нехай заложать тривкі основи під його; ввершину він на шістьдесять локот, а завширшки на шістьдесять локот; 
\v 4 Рядів з великого каміння три, а з дерева один ряд; кошти же нехай видають з царського дому. 
\v 5 Та й посуд дому Божого, золотий і срібний, що Навуходонозор винїс із храму Ерусалимського та віднїс у Вавилон, нехай вернеться і пійде в храм Ерусалимський, кожний на місце своє, і нехай буде зложений в домі Божому. 
\v 6 І так, Татнаю, зарічний начальнику країни, й Шетар-Бознаю, з вашими товаришами, Афарсахеями, що за рікою, уступітесь звідтіля. 
\v 7 Не спиняйте роботи при сьому домі Божому; нехай князь Юдейський та Юдейські старшини будують сей дім Божий на його місцї. 
\v 8 Ще ж дається від мене приказ про те, в чому ви маєте допомагати тим старшинам Юдейським при будуваннї того дому Божого, а то: з майна царського з зарічаних поборів — зараз беріть і давайте тим людям, щоб робота не ставала; 
\v 9 І скільки потрібно — чи телят, чи баранів або ягнят до всепалення Богові небесному, так само пшеницї, соли, вина й оливи, як скажуть сьвященники Ерусалимські, нехай буде видавано їм день-у-день без гаяння, 
\v 10 Щоб вони приносили жертву милу Богові небесному й молились за життє царя та синів його. 
\v 11 Від мене ж дається приказ, що коли який чоловік змінить сю постанову, то буде вийняте бервено з хати його, й буде він піднятий та прибитий цьвяхами до його, а його хата буде за те розвалена. 
\v 12 І Бог, що його імення там пробуває, нехай скине кожного царя й народ, що простягнув би руку свою, щоб змінити се на шкоду сього дому Божого в Ерусалимі. Я, Дарій, дав сей приказ; нехай буде він пильно виконуваний. 
\v 13 Тодї Татнай, зарічний начальник країни, Шетар-Бознай й їх товариші так дїйсно робили, як звелїв царь Дарій. 
\v 14 А старшини Юдейські будували щасливо дальше, як віщував Аггей пророк та Захарія, син Адди. І збудували вони й скінчили по волї Бога Ізрайлевого й по волї Кира, й Дарія, й Артаксеркса, царів Перських. 
\v 15 І скінчили сей дім на третий день місяця Адара, шостого року царювання царя Дарія. 
\v 16 І справили сини Ізрайлеві, сьвященники й левіти, й инші повернувші з полону посьвященнє сього дому Божого з радощами. 
\v 17 А при посьвященнї сього дому Божого принесли: сто волів, двістї баранів, чотириста ягнят та дванайцять козлят на жертву за гріх за всього Ізраїля, по числу поколїнь Ізрайлевих. 
\v 18 І понастановляли сьвященників по їх віддїлах і левітів по їх чергах на службу Божу в Ерусалимі, як написано в книзї Мойсейовій. 
\v 19 І справили повернувші з полону паску чотирнайцятого дня першого місяця; 
\v 20 Бо обчистились сьвященники й левіти, — усї до одного були вони чисті; й позарізували великодні ягнята для всїх, повернувших з полону, для своїх братів сьвященників і для себе. 
\v 21 І їли сини Ізрайлеві, повернувші з переселення, й усї, що до їх попереходили від поганї краєвих народів, щоб обертатись до Господа, Бога Ізрайлевого. 
\v 22 І справляли сьвято опрісноків сїм день в радощах, бо Господь звеселив їх і навернув до їх серце царя Ассирийського, щоб скріпити їх руки до будовання дому Господа, Бога Ізрайлевого.
\c 7
\p
\v 1 Після сих подїй, за царювання Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераїїн, сина Азарії, сина Хелкії, 
\v 2 Сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува, 
\v 3 Сина Амарії, сина Азарії, сина Мерайота, 
\v 4 Сина Зерахії, сина Уззія, сина Буккія, 
\v 5 Сина Авишуя, сина Пинееса, сина Елеазара, сина Аарона, — первосьвященника, — 
\v 6 Сей Ездра вийшов з Вавилону. Він був письменник, тямущий в законї Мойсейовому, що його дав Господь, Бог Ізрайлїв. І дав йому царь усе, чого він забажав, бо рука Господа, Бога його, була над ним. 
\v 7 Пійшли ж із ним до Ерусалиму й декотрі з синів Ізрайлевих, і з сьвященників, і левітів, і сьпівцїв, і воротарів, і нетинеїв — сьомого року царя Артаксеркса. 
\v 8 І прийшов він у Ерусалим пятого місяця, — сьомого ж року царя. 
\v 9 Бо першого дня першого місяця був початок виходу з Вавилону, й першого дня пятого місяця прийшов він у Ерусалим, — бо добродїйна рука Бога його була над ним; 
\v 10 Бо Ездра звернув серце своє на те, щоб виучувати закон Господнїй і виконувати його, й навчати в Ізраїлї закону й правди. 
\v 11 А оце зміст письма, що його дав царь Артаксеркс Ездрі, сьвященникові й письменникові, що навчав слів заповідей Господнїх і законів його в Ізраїлї: 
\v 12 Артаксеркс, царь над царями, Ездрі сьвященникові, вчителеві закону Бога небесного, велико вченому, й так дальше. 
\v 13 Від мене дано наказ, щоб в царстві мойму кожний зпоміж народу Ізрайлевого й з сьвященників його та левітів, хто бажає йти до Ерусалиму, ійшов з тобою. 
\v 14 Бо ти посланий від царя й сїмох дорадників його, щоб навідати Юдею й Ерусалим в законї Бога твого, що є в руцї твоїй, 
\v 15 І щоб приставити срібло та золото, що царь і дорадники його пожертвували Богові Ізрайлевому, що його пробуток в Ерусалимі, 
\v 16 І все срібло та золото, яке ти збереш по усїй країнї Вавилонській, разом із добровільними дарами від народу й сьвященників, що пожертвують на дім Бога свого, що в Ерусалимі; 
\v 17 То ж накупи зараз за сї гроші волів, баранів, ягнят і хлїбних приносів до їх, і ливних жертов до їх, і принеси їх на жертівник дому Бога вашого в Ерусалимі. 
\v 18 І що ти й брати твої поміркуєте зробити з лишнього срібла та золота, те по волї Бога вашого робіть. 
\v 19 І посуд, що тобі даний до служби в домі Бога твого, постав перед Богом Ерусалимським. 
\v 20 А инше потрібне до дому Бога твого, що ти завважаєш потрібним, давай з дому царських скарбів. 
\v 21 А від мене, царя Артаксеркса, дається приказ усїм скарбівничим, що за рікою: Усе, чого вимагати ме в вас Ездра, сьвященник і вчитель закону Бога небесного, зараз давайте: 
\v 22 Срібла до сотнї талантів, пшеницї до ста корцїв, і вина до ста вадер, а таки до ста вадер оливи, соли же без указання скількостї. 
\v 23 Усе, що звелїв Бог небесний, має робитись пильно для дому Бога небесного, (глядїть, щоб часом хто не простяг руки на дім Бога небесного,) щоб не було гнїву його на царство, царя та синів його. 
\v 24 І нехай буде відомо вам, щоб нї на кого з сьвященників або левітів, сьпівцїв, воротарів, нетинеїв і прислуги при сьому домі Божому не накладати нї податків, нї чиншу, нї гряничної оплати. 
\v 25 А ти, Ездро, по премудрости Бога твого, що в твоїй руцї, настанови урядників і суддїв, щоб вони судили ввесь народ за рікою, — усїх що знають закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть. 
\v 26 А хто не буде певнити закону Бога твого й царевого закону, над тим нехай без гаяння роблять суд, чи то на кару смертю, чи на вигнаннє, чи на кару грошеву, або на заперттє в тюрму. 
\v 27 Слава Господеві, Богові отцїв наших, вложившому в серце цареві, щоб прикрасити дом Господнїй, що в Ерусалимі, 
\v 28 І прихилившому до мене ласку царя й дорадників його, й усїх могучих князїв царевих! І я набрав духа, бо рука Господа, Бога мого, була надо мною, й я зібрав передових ув Ізраїлї, щоб пійшли зо мною.
\c 8
\p
\v 1 І оце голови в поколїннях і родовід тих, що вийшли зо мною з Вавилону за царювання царя Артаксеркса: 
\v 2 З синів Пинеесових — Герсон; із синів Ітамарових — Даниїл; із синів Давидових — Хаттуш; 
\v 3 З синів Шеханїї, з синів Пароша — Захарія, а з ним по рододівному списові сто пятьдесять душ мужого полу; 
\v 4 З синів Пахат-Моава, Елеєгенай, син Зерахії, а з ним двістї душ мужого полу; 
\v 5 З синів (Затоя) Шеханїя — син Яхазиїлів, а з ним триста душ мужого полу; 
\v 6 З синів Адина, Евед Йонатаненко, а з ним пятьдесять душ мужого полу; 
\v 7 З синів Елама, Ешаїя Аталїєнко, а з ним сїмдесять душ мужого полу; 
\v 8 З синів Сафатії, Зевадія Михайленко, а з ним вісїмдесять душ мужого полу; 
\v 9 З синів Йоаба, Обадія Ехієленко, а з ним двістї вісїмнайцять душ мужого полу; 
\v 10 З синів (Баанїя), Шеломит Йосифієнко, а з ним сто шістьдесять душ мужого полу; 
\v 11 З синів Бевая, Захарія Беваєнко, а з ним двайцять вісїм душ мужого полу; 
\v 12 З синів Азгада, Йоханан Гаккатаненко, а з ним сто десять душ мужого полу; 
\v 13 З синів Адоникама останок, а се їх імення: Елифелет, Егел і Шемаїя, а з ними шістьдесять душ мужого полу; 
\v 14 З синів Бигвая, Утай та Заббуд, а з ними сїмдесять душ мужого полу. 
\v 15 Я зібрав їх коло ріки, що вливається в Агаву, й там простояли ми три днї, а як я переглянув народ та сьвященників, то з синів Левії не знайшов там нїкого. 
\v 16 І послав я покликати Еліезера, Арієла, Шемаїю і Елнатана, й Ярива, Елнатана, й Натана, і Захарію, й Мешуллама — головних, і Йохрива та Елнатана — вчених; 
\v 17 І дав їм наказ до Іддо, старшини в твердинї Касифії, й вложив їм в уста, що говорити до Іоддо й братів його, нетинеїв в місцевостї Касифії, щоб вони привели до нас послужників для дому Бога нашого. 
\v 18 І привели вони до нас, бо добродїйна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного, з синів Малхія, сина Левіїного, сина Ізрайлевого, се б то Шеревію, й синів його, й братів його, вісїмнайцять душ; 
\v 19 І Хашавію, а з ним Ешаїю з синів Мераріїних, і братів його, й синів їх — двайцять; 
\v 20 А з нетинеїв, що їх призначив був Давид та князї його до послуги левітам, двістї дванайцять нетинеїв; усї вони названі по іменнях. 
\v 21 І оповістив там піст коло ріки Агави, щоб нам впокоритись перед лицем Бога нашого, та просити в його щасливої дороги для себе й наших дїтей, та для усього нашого добутку; 
\v 22 Бо менї було сором прохати в царя війська та кінноти для нашого захисту від ворога в дорозї, ми бо, говорячи з царем, сказали: рука нашого Бога є найлїпша для всїх, хто його шукає, а його сила й гнїв його на всїх, хто його покидає! 
\v 23 Так то ми постили й просили Бога нашого про се, й він почув нас. 
\v 24 І видїлив я з старших сьвященників дванайцять: Шеревію, Хашавію, а з ними десять із братів їх, 
\v 25 І зважив їм срібло й золото й посуд, — усе пожертвоване на дім Бога нашого, що пожертвував царь та дорадники його, й князї його, та всї Ізрайлитяне, що там були. 
\v 26 І віддав їм до рук вагою: срібла шістьсот пятьдесять талантів, а срібного посуду на сто талантів: золота ж сто талантів, 
\v 27 А золотих чаш двайцять по тисячу драхм, і дві посудині з кращої блискучої мідї, дорогої як золото. 
\v 28 І сказав я їм: ви сьвяті Господеві й посуд сьвятий, і срібло та золото — добровільна жертва Господеві, Богові батьків ваших; 
\v 29 Будьте же обачні й стережіть се, доки не здасте на вагу начальникам між сьвященниками та левітами й головам в поколїннях Ізрайлевих в Ерусалимі, в скарбівню дому Господнього. 
\v 30 І забрали сьвященники та левіти зважене срібло і золото та посуд, щоб нести в Ерусалим у дом Бога нашого. 
\v 31 І рушили ми від ріки Агави дванайцятого дня першого місяця, щоб ійти в Ерусалим, а рука Бога нашого була над нами і спасала нас від руки ворога й тих, що засїдали на нас в дорозї. 
\v 32 І прийшли ми в Ерусалим, і перебули там три днї. 
\v 33 Четвертого ж дня здали ми під вагу срібло й золото й посуд в дім Бога нашого до рук Меремотові Урієнкові, сьвященникові, а з ним Елеазарові Пинеесенкові, а з ним Йозабадові, синові Ісусовому, і Ноадїї Виннуєнкові, левітам, 
\v 34 Усе під лїк та під вагу. І записано все зважене в той таки час. 
\v 35 Бранцї же, що прийшли з полону, принесли на всепаленнє Богові Ізрайлевому дванайцять назимків за всього Ізраїля, девятьдесять шість баранів, сїмдесять сїм ягнят та дванайцять козлів на жертву за гріх — усе це на всепаленнє Господеві. 
\v 36 І передали царський приказ царським сатрапам\f + \ft Намісникам.\ft*\f* і зарічанським начальникам країни, а сї пошанували народ і дім Божий.
\c 9
\p
\v 1 Як усе це було скінчено, приступили до мене старшини й сказали: Народ Ізрайлїв, і сьвященники, й левіти не віддїлились від народів чужоземських із їх гидотами: від Канаанїїв, Геттїїв, Ферезіїв, Евузіїв, Аммонїїв, Моабіїв, Египтїїв та Аморіїв, 
\v 2 Бо побрали дочок їх за себе й за синів своїх, і змішалось насїннє сьвяте з чужороднїми народами, а при тому рука що найвидатнїйших й головнїйших була першою в сїй беззаконностї. 
\v 3 Почувши се слово, розпанахав я мою спідню й верхню одежу й рвав волоссє на моїй голові та на бородї моїй, і седїв смутний. 
\v 4 Тодї зібрались до мене всї, що боялись слова Бога Ізрайлевого задля провини переселенцїв, я ж седїв засумований до вечерньої жертви. 
\v 5 А в часї вечерньої жертви встав я з місця мого сумовання, й в розідраній спідній і верхній одежі впав на колїна мої, й зняв мої руки до Господа, Бога мого, 
\v 6 І промовив: Боже мій! я соромлюсь і боюсь здійняти лице моє до тебе, Боже мій, бо беззаконностї наші уросли висше голов наших, а провина наша уросла до небес. 
\v 7 Від часів батьків наших ми в великих провинах аж по сей день, і за беззаконня наші бували віддавані ми, й царі наші й сьвященники наші в руки царів чужоземських, і під меч, і в полонь і на грабежі, й на осоромленнє, як воно й по сей день. 
\v 8 А тепер на короткий час подано нам помилуваннє від Господа, Бога нашого, що зісталась із нас сяка-така частина, і що дав нам осїстись на місцї сьвятинї його, й прояснив наші очі Бог наш, та дав нам трохи ожити в неволї нашій. 
\v 9 Ми невольники, та й в нашій неволї не покинув нас Бог наш. І прихилив він до нас ласку царів Перських, щоб дали нам ожити, здвигнути дом Бога нашого й відбудувати його з руїн його, та й дали нам захист в Юдеї і в Ерусалимі. 
\v 10 А тепер що нам сказати, Боже наш, після сього? Ми бо покинули заповідї твої, 
\v 11 Що ти дав через слуг твоїх пророків, кажучи: земля, куди ви йдете, щоб запанувати в їй — се земля нечиста; вона опоганена гидотою чужороднїх народів, їх поганею, якою вони сповнили її від кінця до кінця в нечистї своїй. 
\v 12 Через се не видавайте ваших дочок за сивів їх, а дочок їх не беріть за синів ваших, і не шукайте мира з ними й добра їх по вік, щоб вам укріпитись і споживати добро землї тої та передати її в спадщину синам вашим на віки. 
\v 13 А після всього, що впало на нас за погані вчинки наші й за великі провини наші — хоч ти, Боже наш, пожалував нас не по мірі беззаконностей наших і дав нам таке спасеннє, — 
\v 14 Невже ж ми будемо знов нарушувати заповідї твої та ріднитись із сими препоганими народами? Чи ж ти не розгнїваєшся на нас, так щоб аж викоренити (нас), щоб не осталось нї людини й не було ратунку? 
\v 15 Господи, Боже Ізрайлїв! праведний єси ти. Бо ми зістались цїлі по сей день; і оце ми й з беззаконностями нашими перед лицем твоїм, хоч після того нам неслїд би стояти перед лицем твоїм!
\c 10
\p
\v 1 Коли Ездра так молився й сповідався, плачучи й припадаючи ниць перед домом Божим, зійшлась до його дуже велика громада Ізрайлитян, чоловіків і жінок та дїтей, бо й народ дуже плакав. 
\v 2 І промовив Шеханїя Ехіїленко, з синів Еламових, і сказав до Ездри: Ми провинились перед Богом нашим, що побрали за себе чужороднїх жінок у народів краєвих, але ще є надїя для Ізраїля в сьому дїлї; 
\v 3 Постановім тепер завіт з Богом нашим, що за радою мого добродїя й тих, що шанують заповідї Бога нашого, ми відпустимо всїх жінок і дїтей, нарождених із них, щоб було по закону! 
\v 4 Встань, бо се до тебе належить, а ми з тобою. Успокійся й роби! 
\v 5 І встав Ездра й звелїв старшинам над сьвященниками, з левітами й всїм Ізраїлем поклястись, що вони так зроблять. І вони поклялись. 
\v 6 І встав Ездра й пійшов від дому Божого в господу Йоханана Еліяшивенка, й прийшов туди. Не їв він хлїба й не пив води, бо впав в тугу через провину переселенцїв. 
\v 7 І оповістили по Юдеї й по Ерусалимі всїм бувшим в полонї, щоб зібрались в Ерусалим, 
\v 8 А хто б не прийшов через три днї, то присудом старшин та начальників буде наложений проклін на все майно його, а він сам буде вилучений від громади бранцїв. 
\v 9 І зібрались за три днї в Ерусалим усї осадники Юдеї та землї Беняминової. А було се девятого місяця, двайцятого дня місяця. І седїв увесь народ на майданї коло дому Божого, й дрожав так задля сієї справи як і від дощу. 
\v 10 І встав сьвященник Ездра й промовив до їх: Ви провинились, побравши собі жінок чужоплемінних, і через те збільшили провину Ізраїля. 
\v 11 Так покайтесь тепер перед Господом, Богом батьків ваших, і вволїть його волю, й відлучітесь від народів краєвих і від чужороднїх жінок. 
\v 12 І відповів увесь збір і сказав голосно: Як ти сказав, так і зробимо. 
\v 13 Але народу багато, й пора дощова та годї стояти на улицї. Та й сього дїла не на один день і не на два, бо нас багато нагрішило в сьому дїлї. 
\v 14 Нехай наші старшини заступлять місце усієї громади, й усї в наших містах, що взяли за себе чужороднїх жінок, нехай приходять сюди в призначений час, а з ними старшини з кожного міста й суддї його, доки не відвернеться від нас палаючий гнїв Бога нашого за сю річ. 
\v 15 Тодї взялись за сю справу Йонатан Асаїленко й Яхзія Тиквенко, а Мешуллам та левіт Шавтай були їм помічниками. 
\v 16 І зробили так повернувші з полону: Віддїлено до сього сьвященника Ездру, й голов у поколїннях, із кожного їх поколїння, а всї вони названі по іменню. І засїли вони, щоб розбірати се дїло, першого дня десятого місяця. 
\v 17 І покінчили вони дослїд про всїх чоловіків, що побрали чужороднїх жінок, до першого дня першого місяця. 
\v 18 І знайшлись із сьвященницьких синів побравших жінок чужоплеміннїх — із синів Ісуса Йоседекенка й його братів: Маасея, Елїезер, Ярив та Гедалїя; 
\v 19 І дали вони руки свої на те, що відправлять жінок своїх, та що за свою провину мають принести барана в жертву; 
\v 20 І з синів Іммерових: Хананїй та Зевадія; 
\v 21 І з синів Харимових: Маасея, Елїя, Шемаїя, Ехиїл та Уззія; 
\v 22 І з синів Пашхурових: Еліоєнай, Маасея, Ісмаїл, Натанаїл, Йозавад, та Еласа; 
\v 23 А з левітів: Йозавад, Шимей та Келаїя (він же Клита), Патахія, Юда та Елїезер; 
\v 24 А з сьпівцїв: Елїяшив; а з воротарів: Шаллум, Телем та Урій; 
\v 25 А з (прочих) Ізрайлитян — із синів Парошових: Рамаїя, Іззія, Малхія, Міямин, Елеазар, Малхія та Беннїя; 
\v 26 І з синів Еламових: Маттанїя, Захарія, Ехіел, Авдій, Іремот та Елїя; 
\v 27 І з синів Заттуних: Елїоєнай, Елїяшив, Маттанїя, Іремот, Завад та Азиса; 
\v 28 І з синів Бевайових: Йоханан, Хананїя, Забвай та Атлай; 
\v 29 І з синів Ванїйових: Мешуллам, Маллух, Адая, Яшув, Шеал та Ерамот; 
\v 30 І з синів Пахат-Моавових: Адна, Хелал, Венаїя, Маасея, Маттанїя, Веселиїл, Биннуй та Манассія; 
\v 31 І з синів Харимових: Елїезер, Ішшія, Малхія, Шемаїя, Симеон, 
\v 32 Бенямин, Маллух, Шемарія; 
\v 33 І з синів Хашумових: Матнай, Матата, Завад, Елифелет, Еремай, Манассія та Шимей; 
\v 34 І з синів Банїйових: Маадай, Амрам та Уєл, 
\v 35 Бенаїя, Бидая, Келугій, 
\v 36 Банея, Меремот, Елїяшив, 
\v 37 Маттанїя, Матнай, Яасай, 
\v 38 Ваній, Биннуй, Шимей, 
\v 39 Шелемія, Натан, Адаїя, 
\v 40 Махнаддай, Шашай, Шарай, 
\v 41 Азарієл, Шелеміягу, Шемарія, 
\v 42 Шаллум, Амарія та Йосиф; 
\v 43 І з синів Небових: Еїел, Маттатія, Завад, Зевина, Яддай, Йоель та Бенаїя. 
\v 44 Усї цї взяли собі жінок чужоплеміннїх, і декотрі з сих жінок породили їм дїтей.