\id 1TI - Biblija Kulisha Standartna
\ide UTF-8
\h I. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ТИМОТЕЯ
\toc1 Перве Посланнє Сьв. Апостола Павла до Тимотея
\toc2 1 Тимотея
\mt1 ПЕРВЕ ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА
\mt1 ДО ТИМОТЕЯ.
\c 1
\p
\v 1 Павел, апостол Ісуса Христа, по по велїнню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надїї нашої, 
\v 2 Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого. 
\v 3 Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, 
\v 4 анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі. 
\v 5 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, 
\v 6 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, 
\v 7 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють. 
\v 8 Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить, 
\v 9 знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв, 
\v 10 про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся, 
\v 11 по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено. 
\v 12 І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу, 
\v 13 мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві. 
\v 14 Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї. 
\v 15 Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. 
\v 16 Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне. 
\v 17 Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь. 
\v 18 Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною, 
\v 19 маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали. 
\v 20 Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити.
\c 2
\p
\v 1 Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування за всїх людей, 
\v 2 за царів і за всїх, що мають власть, щоб тихим і спокійним життєм нам жити у всякому благочестї і чистотї. 
\v 3 Се бо добре і приятно перед Спасителем нашим Богом, 
\v 4 котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли. 
\v 5 Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, 
\v 6 що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми. 
\v 7 На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї. 
\v 8 Оце ж хочу, щоб молились чоловіки на всякому місцї, здіймаючи вгору преподобні руки, без гнїва і змагання. 
\v 9 Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплїтаннєм, не золотом або перлами, або шатами предорогими, 
\v 10 а (як подобає жінкам, що пристали на благочестє) дїлами добрими. 
\v 11 Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори. 
\v 12 Жінцї ж учити не велю, анї орудувати чоловіком, а бути в мовчанню. 
\v 13 Адама бо перше створено, опісля ж Еву; 
\v 14 і Адама не зведено; жінка ж, як зведено її, була в переступі. 
\v 15 Спасеть ся ж ради родження дїтей, коли пробувати ме в вірі та любові і в сьвятостї з чистотою.
\c 3
\p
\v 1 Вірне слово: коли хто епископства хоче, доброго дїла бажає. 
\v 2 Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим, 
\v 3 не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем, 
\v 4 своїм домом щоб добре правив, дїтей держав у слухняностї з усякою повагою; 
\v 5 (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?) 
\v 6 не новохрищеним, щоб розгордившись не впав у суд дияволський. 
\v 7 Треба ж йому і сьвідкуваннє добре мати від остороннїх, щоб не впав у ганьбу та в тенета дияволські. 
\v 8 Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали, 
\v 9 мали тайну віри в чистій совістї. 
\v 10 І про таких же (треба) перше впевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними. 
\v 11 Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому. 
\v 12 Диякони щоб бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами. 
\v 13 Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобуває і велику одвагу у вірі, що в Христї Ісусї. 
\v 14 Се пишу тобі, уповаючи прийти до тебе скоро; 
\v 15 коли ж загаюсь, щоб ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженнє правди. 
\v 16 І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, оправдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі.
\c 4
\p
\v 1 Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових, 
\v 2 в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй, 
\v 3 що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду. 
\v 4 Бо всяке створіннє Боже добре і нїщо не гидке, коли з подякою приймаємо; 
\v 5 осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою. 
\v 6 Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси. 
\v 7 Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя. 
\v 8 Тїлесна бо вправа мало корисна, а благочестє корисне на все, маючи обітницю життя нинїшнього і будучого. 
\v 9 Вірне слово і всякого приняття достойне. 
\v 10 На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усїх людей, а найбільш вірних. 
\v 11 Звіщай се і навчай. 
\v 12 Нїхто ж нехай молодостю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистотї. 
\v 13 Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки. 
\v 14 Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства. 
\v 15 Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх. 
\v 16 Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.
\c 5
\p
\v 1 Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів, 
\v 2 старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою. 
\v 3 Удовиць шануй, тих що справдї удовицї. 
\v 4 Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителям; се бо добре і любо перед Богом. 
\v 5 Тая ж справдї вдовиця, котора одинока, (та) вповає на Бога і пробуває в молитвах і благаннях день і ніч. 
\v 6 Котора ж роскошує, та жива — вмерла. 
\v 7 І се наказуй, щоб непорочні були. 
\v 8 Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший од невірного. 
\v 9 Удовицю ж вибирати не меньше лїт шестидесяти, таку щоб була одному мужу жінкою, 
\v 10 в дїлах добрих сьвідчена, чи дїтей згодувала, чи людей стороннїх приймала, чи сьвятим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого дїла доброго щира була. 
\v 11 Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Христа, схочуть заміж; 
\v 12 маючи осуд, що першої віри відцурались. 
\v 13 Ще ж без дїла звикають ходити по домах; не тілько ж без дїла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годить ся. 
\v 14 Тим хочу, щоб молоді вдовицї йшли заміж, дїтей рожали, домом правили і нїякої причини не давали противному до поговору. 
\v 15 Вже бо деякі звернули слїдом за сатаною. 
\v 16 Коли який вірний або вірна має вдовицї, нехай їм помагає, і нехай не буде тягару для церкви, щоб правдивим удовицям помагати. 
\v 17 Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї. 
\v 18 Глаголе бо писаннє: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї. 
\v 19 На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках. 
\v 20 Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали. 
\v 21 Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нїчого не роблячи по привичцї (пристрастї). 
\v 22 Рук скоро не клади нї на кого, анї приставай до чужих гріхів; себе чистим держи. 
\v 23 Вже не пий води, а потроху вина приймай, ради жолудка твого і частих твоїх недугів. 
\v 24 В инших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за иншими йдуть слїдом. 
\v 25 Так само й добрі дїла наперед явні, тай що инше, утаїтись не може.
\c 6
\p
\v 1 Которі слуги під ярмом, нехай уважають панів своїх достойними всякої чести, щоб імя Боже не хулилось і наука. 
\v 2 Хто ж має вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй. 
\v 3 Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної, 
\v 4 той розгордив ся, нїчого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки, 
\v 5 пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє — надбаннє. Відступай від таких. 
\v 6 Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством. 
\v 7 Нїчого бо не внесли ми у сьвіт, то й ясно, що нїчого не можемо винести. 
\v 8 Маючи ж їжу й одежу, сим довольні будемо. 
\v 9 Котрі ж хочуть забагатїти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель. 
\v 10 Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками. 
\v 11 Ти ж, чоловіче Божий, від сього втїкай; побивай ся за правдою, благочестєм, вірою, любовю, терпіннєм, тихостю. 
\v 12 Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав єси добре визнаннє перед многими сьвідками. 
\v 13 Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє: 
\v 14 додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа, 
\v 15 котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами; 
\v 16 один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь. 
\v 17 Багатим у нинїшнім віцї заказуй не високомудровати, анї вповати на богацтво непевне, а на Бога живого, що дає нам усе щедро на втїху; 
\v 18 добре робити, багатитись дїлами добрими, охочими на подаваннє бути і подїльчивими, 
\v 19 скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне. 
\v 20 О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнословя і перекорів неправдивого розуму, 
\v 21 котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь.
\s1 Перве до Тимотея писане з Лаодикеї, що єсть столиця Фригиї Пакатиянської.