\id 1TH - Biblija Kulisha Standartna
\ide UTF-8
\h I. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО СОЛУНЯН
\toc1 Перве Посланнє Сьв. Апостола Павла до Солунян
\toc2 1 Солунян
\mt1 ПЕРВЕ ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА
\mt1 ДО СОЛУНЯН.
\c 1
\p
\v 1 Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 
\v 2 Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших, 
\v 3 без перестану згадуючи ваше дїло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 
\v 4 знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше. 
\v 5 Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусї сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас. 
\v 6 І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого, 
\v 7 так що ви стали ся взором усїм віруючим у Македониї і Ахаї. 
\v 8 Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати. 
\v 9 Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому, 
\v 10 і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.
\c 2
\p
\v 1 Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся; 
\v 2 нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою. 
\v 3 Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі, 
\v 4 а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші. 
\v 5 Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок. 
\v 6 Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли. 
\v 7 Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх, 
\v 8 оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі. 
\v 9 Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже. 
\v 10 Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими, 
\v 11 яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували; 
\v 12 щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу. 
\v 13 Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих. 
\v 14 Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів, 
\v 15 що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні, 
\v 16 що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий). 
\v 17 Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше. 
\v 18 Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана. 
\v 19 Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його? 
\v 20 Ви бо слава наша і радість.
\c 3
\p
\v 1 Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах, 
\v 2 і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втїшити вас у вірі вашій, 
\v 3 щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено. 
\v 4 Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте. 
\v 5 Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш. 
\v 6 Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас, 
\v 7 тим то втїшились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою: 
\v 8 бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господї. 
\v 9 Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим, 
\v 10 ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої? 
\v 11 Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас. 
\v 12 Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас, 
\v 13 щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.
\c 4
\p
\v 1 Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господї Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували. 
\v 2 Бо знаєте, які заповідї дали ми вам Господом Ісусом. 
\v 3 Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду, 
\v 4 щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честї, 
\v 5 не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога; 
\v 6 щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували. 
\v 7 Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость. 
\v 8 Тим же, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого. 
\v 9 Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного. 
\v 10 І справдї ви так чините всїм братам по всїй Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш, 
\v 11 і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам, 
\v 12 щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не знали нужди нї в чому. 
\v 13 Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надїї. 
\v 14 Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним. 
\v 15 Се бо вам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись. 
\v 16 Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше; 
\v 17 потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо. 
\v 18 Тим же втїшайте один одного словами сими.
\c 5
\p
\v 1 Про часи ж і пори, браттє, не треба вам писати. 
\v 2 Бо самі ви добре знаєте, що день Господень, як злодїй у ночі, так прийде. 
\v 3 Бо, як говорити муть: „Упокій і безпечність‟, тодї несподївано настигне на них погибель, як муки на маючу в утробі, і не втїчуть вони. 
\v 4 Ви ж, браттє, не в темряві, щоб той день як злодїй, захопив вас. 
\v 5 Усї ви сини сьвітла і сини дня; ми не (сини) ночи або тьми. 
\v 6 Тим же оце не спімо, як инші, а пильнуймо і будьмо тверезі. 
\v 7 Ті бо, що сплять, у ночі сплять, і що впивають ся, у ночі впивають ся. 
\v 8 Ми ж, (сини) дня, тверезїмо ся, одягнувшись у броню віри та любови і (надївши) шолом надїї на спасеннє. 
\v 9 Бо не призначив нас Бог на гнїв, а на одержаннє спасення, через Господа нашого Ісуса Христа, 
\v 10 що вмер за нас, щоб, чи то пильнуємо, чи то спимо, укупі з Ним жили. 
\v 11 Того ж то втїшайте один одного і збудовуйте один одного, яко ж і робите. 
\v 12 Благаємо ж вас, браттє, знайте тих, которі працюють між вами, і старшинують над вами в Господї, і навчають вас, 
\v 13 і поважайте їх вельми високо в любові за дїло їх. Живіть мирно між собою. 
\v 14 Благаємо ж вас, браттє, урозумлюйте непорядних, утїшайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усїм. 
\v 15 Гледїть, щоб нїхто не оддавав злом за зло, а завсїди про добре дбайте і один для одного і для всїх. 
\v 16 Всякого часу радуйтесь. 
\v 17 Без перестану молїтесь. 
\v 18 За все дякуйте: така бо воля Божа в Христї Ісусї про вас. 
\v 19 Духа не вгашуйте. 
\v 20 Пророцтвами не гордуйте. 
\v 21 Всього дослїджуйте; доброго держітесь. 
\v 22 Од усякого виду лихого вдержуйтесь. 
\v 23 Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа. 
\v 24 Вірен, Хто покликав вас, Він і зробить (се). 
\v 25 Браттє, молїте ся за нас. 
\v 26 Витайте все браттє цїлуваннєм сьвятим. 
\v 27 Заклинаю вас Господом, прочитати посланнє се перед усїм браттєм. 
\v 28 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.
\s1 Перве до Солунян писано з Атин.